Тема 3.1: Облік довгострокових та поточних зобов’язань

Зобов’язання: сутність, види, оцінка.

Облік кредитів (позик).

Облік векселів виданих.

Облік зобов’язань за облігаціями.

Облік розрахунків з бюджетом.

Облік розрахунків зі страхування.

Облік інших зобов’язань.

8. Облік доходів майбутніх періодів.

1.Зобов’язання: сутність, види, оцінка

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11"Зобов'язання" визначає  методологічні  засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення    (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім   бюджетних установ).

Зобов'язання – це заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють  економічні вигоди.

Зобов'язання   визнається,  якщо  його  оцінка  може  бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню,  то  його  сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно П(С)БО 11 “Зобов’язання” з метою бухгалтерського  обліку  зобов'язання  поділяються на:

поточні;

довгострокові;

забезпечення;

непередбачені зобов'язання;

доходи майбутніх періодів.

Поточні зобов'язання - зобов'язання які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточні зобов'язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з  одержаних  авансів, за  розрахунками  з  бюджетом,  за  розрахунками  з  позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в  балансі  за  сумою погашення. Сума погашення  -  недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів,  яка,  як очікується,  буде сплачена  для  погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Довгострокові зобов'язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями.

До довгострокових зобов'язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов'язання;

відстрочені податкові зобов'язання;

інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке  нараховуються  відсотки  та  яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати  як  довгострокове  зобов'язання,  якщо первісний термін  погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає   погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення  певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені,  вважається довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової  звітності  погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень  кредитної  угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки,  відображаються в балансі за  їх  теперішньою  вартістю. Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна  для  погашення  зобов'язання  в  процесі  звичайної діяльності підприємства. Визначення   теперішньої   вартості  залежить  від  умов  та  виду зобов'язання.

Забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою  або  часом погашення на дату балансу.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов'язань;

реструктуризацію;

виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів,  що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути  розрахунково   визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх  збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється    у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану  реструктуризації з  конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат,  що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума   забезпечення  визначається  за  обліковою  оцінкою ресурсів  (за  вирахуванням   суми   очікуваного   відшкодування), необхідних   для  погашення  відповідного  зобов'язання,  на  дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває.

Забезпечення  використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та,  у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності   ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого   забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачене зобов'язання - це:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді,  коли відбудеться або не  відбудеться  одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

2) теперішнє зобов'язання,  що  виникає  внаслідок  минулих подій,  але  не  визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання  зобов'язання потрібно буде використати ресурси,  які втілюють у собі економічні вигоди,  або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити. Непередбачені     зобов'язання     відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

2.Облік кредитів (позик)

Кредит – економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником, з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.

За строками користування кредити бувають:

короткострокові – до 1 року;

середньострокові – до 3 років;

довгострокові – більше 3-х років;

прострочений – кредит, по якому закінчився строк повернення, встановлений в кредитному договорі між банком та позичальником, а позичені кошти при цьому не повернуті;

відстрочений – кредит, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату. Відстрочка погашення кредиту оформлюється окремою угодою до основного кредитного договору.

Кредитні взємовідносини здійснюються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в письмовій формі. Основними умовами банківського кредиту є: забезпеченість, поверненість, строковість, платність, цільове направлення і т.д..

Розмір процентних ставок і порядок їх сплати встановлюється банком і визначається в кредитному договорі. Умови договору можуть переглядатись та змінюватись тільки на основі взаємної згоди кредитора і позичальника.

Облік отриманих позик ведеться на рахунках 50 “Довгострокові позики” та 60 “Короткострокові позики”. Це балансові, пасивні рахунки.

По кредиту 50 “Довгострокові позики” відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), по дебету – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями. Рахунок 50 “Довгострокові позики” має такі субрахунки:

501 “Довгострокові кредити банків в національній валюті”;

502 “Довгострокові  кредити  банків в іноземній валюті”;

503 “Відстрочені довгострокові кредити в національній валюті”;

504 “Відстрочені довгострокові кредити в іноземній валюті”;

505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”;

506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:

суму відсотків за користування кредитом відображають по субрахунку 951 “Відсотки за кредити”;

частина довгострокового зобов’язання, яка підлягає погашенню в термін до 12 місяців, списується на рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”.

По кредиту рахунку 60 “Короткострокові позики” відображаються суми одержаних кредитів (позик), по дебету -  суми їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик). Рахунок 60 “Короткострокові позики” має такі субрахунки:

601 “Короткострокові кредити банків в національній валюті”;

602 “Короткострокові  кредити  банків в іноземній валюті”;

603 “Відстрочені короткострокові кредити в національній валюті”;

604 “Відстрочені короткострокові кредити в іноземній валюті”;

605 “Прострочені позики в національній валюті”;

606 “Прострочені позики в іноземній валюті”.

Аналітичний облік позик ведуть за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками їх погашення. Синтетичний облік при журнальній формі обліку ведуть в журналі №2.

Наприклад:

Зарахована на поточний рахунок довгострокова позика: Д-т31 К-т50;

Списана на поточну заборгованість частина довгострокового зобов’язання, що підлягає погашенню в термін до 12 місяців:     Д-т50 К-т61;

Погашена поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями: Д-т61 К-т311;

Перераховані відсотки за кредит: Д-т951 К-т31;

Списані відсотки за кредит: Д-т792 К-т951;

Зараховано короткостроковий банківський кредит на спеціальний позиковий рахунок підприємства:Д-т313 К-т601

3.Облік векселів виданих

Облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями, ведуть на рахунках 51 “Довгострокові векселі видані” (якщо ця заборгованість не є поточною) та 62 “Короткострокові векселі видані” (якщо ця заборгованість поточна). Ці рахунки балансові, пасивні. По кредиту рахунків  51 “Довгострокові векселі видані” та 62 “Короткострокові векселі видані” відображається видача векселів в забезпечення  поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, по дебету – погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо.

Аналітичний облік ведуть за кожним виданим векселем та за строками їх погашення. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

видано вексель в забезпечення заборгованості перед постачальниками: Д-т63 К-т 51,62;

погашено виданий вексель: Д-т51,62 К-т31

4.Облік зобов’язань за облігаціями

Для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими  власними облігаціями строком погашення більше 12 місяців з дати балансу призначений рахунок 52 “Довгострокові зобов’язання за облігаціями”, який має наступні субрахунки:

521 “Зобов’язання за облігаціями” (по кредиту ведуть облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій, по дебету – погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій);

522  “Премія за випущеними облігаціями”( по кредиту ведуть облік нарахування сум премій за випущеними облігаціями, по дебету – погашення заборгованості з нарахованих премій за облігаціями);

523  “Дисконт за випущеними облігаціями” (по дебету ведуть облік сум дисконту за випущеними облігаціями, по кредиту – списання нарахованих сум).

Аналітичний облік довгострокових зобов’язань за облігаціями ведеться за їх видами та термінами погашення. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

1) випущено облігації з премією на строк більше одного року:

на номінальну вартість облігацій: Д-т31 К-т521;

на суму премії за облігаціями: Д-т31 К-т522

2) нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з премією:

на суму відсотків: Д-т952 “Інші фінансові витрати” К-т684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”;

на суму амортизації премії: Д-т522 К-т684

3) випущено облігації з дисконтом на строк більше одного року:

на суму отриманих коштів: Д-т31 К-т521;

на суму дисконту за облігаціями: Д-т523 К-т521

4) нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з дисконтом:

на суму відсотків: Д-т952 К-т684;

на суму амортизації дисконту: Д-т952 К-т523

5) сплачено відсотки за облігаціями: Д-т684 К-т31.

5.Облік розрахунків з бюджетом

Взаємовідносини підприємства з бюджетом виникають з приводу сплати до бюджету податків, зборів та інших платежів, що встановлені законодавством. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами”. Рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” балансовий, пасивний. По кредиту відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” має субрахунки:

641 “Розрахунки за податками” (ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства);

642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” (ведеться облік розрахунків за зборами (обов’язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”. Наприклад: розрахунки з інноваційним фондом.);

643 “Податкові зобов’язання” (ведеться облік суми податку на додану вартість, визнаної виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню));

644 “Податковий кредит” (ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання. Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна, а у випадку імпортування товарів – митна декларація).

Аналітичний облік за податками й платежами ведеться за їх видами в відомості 3.6. (при журнальній формі обліку). Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Підставою для відображення нарахованих податків в аналітичному і синтетичному обліку є податкові декларації, розрахунки, податкові накладні (по розрахунках з ПДВ) тощо. Перерахування податків та обов’язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень.

Наприклад:

нараховано податок на прибуток: Д-т981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності” К-т641;

нараховано податкові зобов’язання по ПДВ: Д-т701”Дохід від реалізації готової продукції” К-т641;

утримано з заробітної плати прибутковий податок: Д-т66 К-т641;

нараховано податковий кредит по ПДВ (при надходженні товарів від постачальників): Д-т644 К-т63;

перераховано до бюджету суми податків: Д-т641 К-т311

6.Облік розрахунків зі страхування

Розрахунки з органами соціального страхування виникають у юридичних осіб з приводу:

проведення цими особами обов’зкових згідно законодавства утримань з заробітної плати робітників і службовців (до Пенсійного фонду – 1 або 2%, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 0,5%, до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 0,5%);

проведення нарахувань на фонд оплати праці (до Пенсійного фонду – 32%, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 1,9%, до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 2,9 %, до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили тимчасову втрату працездатності);

нарахування лікарняних та інших виплат за рахунок фондів соціального страхування тощо.

Порядок справляння та використання зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття та на інші види страхування регулюється чинним законодавством.

Про нараховані суми до фондів соціального страхування та при їх витрачання підприємство повідомляє органи соціального страхування   звітами, довідками, розрахунковими відомостями встановленої форми та у строки, передбачені законодавством. Перерахунок коштів з поточного рахунку на рахунки органів соціального страхування здійснюється  по платіжному дорученню.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування. Синтетичний облік розрахунків за всіма видами страхування ведеться на балансовому, пасивному  рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”. По кредиту рахунку відображають нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням” має субрахунки:

651 “За пенсійним забезпеченням” (ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов’язкове державне пенсійне страхування);

652 “За соціальним страхуванням” (ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором  на обов’язкове соціальне страхування);

653 “За страхуванням на випадок безробіття” (ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом України за збором на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття);

654 “За індивідуальним страхуванням” (ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм зарплати страхових внесків за договорами та по обов’язковому страхуванню, що встановлюється законодавством);

655 “За страхуванням майна” (ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та майна працівників підприємства. Ці страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям).

Реєстром синтетичного обліку при журнальній формі обліку є журнал №3.

Наприклад:

сплачено внески до Пенсійного фонду: Д-т651 К-т311;

утримано з заробітної плати внески на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття: Д-т661 К-т653;

нараховано збір на обов’язкове соціальне страхування: Д-т23, 92 і т.д. К-т652;

нараховано лікарняні: Д-т652 К-т661.

7.Облік інших зобов’язань

Для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами та за іншими операціями, облік яких не відображається на інших рахунках  5-го та 6-го класів, призначено рахунки 55 “Інші довгострокові зобов’язання” (для заборгованості, що не є поточною) та 68 “Розрахунки за іншими операціями” (для поточних зобов’язань). Це балансові, пасивні рахунки.

По кредиту рахунку 55 “Інші довгострокові зобов’язання” відображається збільшення довгострокових зобов’язань, по дебету – їх погашення, переведення до короткострокових, списання тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним кредитором та видами залучених коштів. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Рахунок  68 “Розрахунки за іншими операціями” має субрахунки:

681 “Розрахунки за авансами одержаними” (за кредитом відображають одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи, по дебету – списання авансів одержаних після поставки матеріальних цінностей, виконання робіт тощо.);

682 “Внутрішні розрахунки” (ведеться облік всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами. Дочірні підприємства – це самостійні підприємства, засновані на власності материнського підприємства – юридичної особи і діють на підставі власного статуту, який затверджується засновником.);

683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” (ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загальноуправлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків);

684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” (ведеться облік нарахованих відсотків за використання коштів (товарів, робіт, послуг), отриманих в кредит; використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції); іншими операціями. По кредиту показують нарахування відсотків, по дебету – їх сплату, списання тощо.);

685 “Розрахунки з іншими кредиторами” (ведеться облік операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунка  68 “Розрахунки за іншими операціями”).

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

надійшла поворотна фінансова допомога на поточний рахунок в банку: Д-т31 К-т55;

переведена до складу поточних зобов’язань довгострокова заборгованість: Д-т55 К-т61;

погашено заборгованість по довгострокових зобов’язаннях за рахунок грошових коштів: Д-т55, 61 К-т31.

одержано аванс від покупців під поставку матеріальних цінностей: Д-т31 К-т681;

нараховано відсотки за облігаціями: Д-т952 “Інші фінансові витрати” К-т684.

Тема 3.2: Облік праці та її оплати

Заробітна плата: поняття, види та форми.

Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку.

Порядок нарахування заробітної плати.

Порядок нарахування виплат за середнім заробітком.

Утримання із заробітної плати.

Аналітичний і синтетичний облік заробітної плати.

Порядок розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями та облік депонованої заробітної плати.

Нарахування на фонд оплати праці та порядок відображення їх в обліку.

Заробітна плата: поняття, види та форми

Згідно Закону про оплату праці заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Згідно законодавства основою організації оплати праці є тарифна система. Застосування тарифної системи оплати праці забезпечує диференціацію та регулювання рівня заробітної плати залежно від кваліфікації працюючих,  складності робіт і функцій, які використовуються ними,  інтенсивності, характеру й умов праці, галузі виробництва, форм оплати праці, що їх застосовують.

Основними елементами тарифної системи є: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). В Україні Єдині тарифно-кваліфікаційні довідники та інші нормативні документи з питань нормування праці (норми часу, виробітку, чисельності, обслуговування) розробляє Центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України. Тарифна сітка - це шкала коефіцієнтів, що визначають співвідношення тарифних ставок працівників різних видів розрядів. Тарифну сітку формують на основі тарифної ставки робітника першого розряду, розмір якої  повинен перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, форми і системи оплати праці тощо встановлюються безпосередньо на підприємстві та оформляються як невід'ємна складова частина колективного договору або у формі  додатків до нього (положення про оплату праці, положення про преміювання тощо). Колективний договір затверджується власником або уповноваженим ним органом та погоджується з профспілковим комітетом (чи іншим органом, уповноваженим представляти трудовий колектив).

На кожному підприємстві повинен бути розроблений штатний розпис, в якому вказуються посадовий і кількісний склад підприємства з вказівкою фонду заробітної плати.

Отже, в сучасних умовах господарювання розмір заробітної плати залежить, в першу чергу, від фінансових можливостей підприємства та принципу матеріального заохочення кожного працюючого. Але державою встановлюються мінімальні гарантії на оплату праці (мінімальна заробітна плата з 01.01.03. – 185грн., з 01.01.04. – 205 грн.). Слід врахувати, що згідно Закону України “Про оплату праці” до мінімальної заробітної плати включаються всі передбачені умовами оплати праці доплати, надбавки, премії та інші виплати, крім доплат за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Види заробітної плати:

1 основна;

2 додаткова;

3 та інші заохочувальні і компенсаційні витрати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів, розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – являє собою винагороду за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати – це виплати, у формі винагороди за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними системами і положеннями; компенсаційні виплати та інші грошові і матеріальні виплати; які не передбачені актами діючого законодавства або  які проводяться понад встановлені, зазначеними актами норми.

Форми оплати праці

В Україні традиційно використовують дві форми оплати праці: погодинну й відрядну.

При використанні першої з них оплачують відпрацьований час згідно тарифної ставки чи посадового окладу, другої - виконаний обсяг роботи. Кожна з вказаних форм має свої системи.

Системи погодинної форми оплати праці:

Проста погодинна (згідно погодинних тарифних ставок, місячних посадових окладів за фактично відпрацьований час).

Погодинно-преміальна (крім основної заробітної плати + премія).

Системи відрядної форми оплати праці:

Пряма відрядна (оплата за вироблену продукцію (виконані роботи, надані послуги) за незмінною відрядною розцінкою).

Відрядно-преміальна (оплата за вироблену продукцію за незмінною розцінкою + премія).

Відрядно-прогресивна  (згідно прогресивно зростаючих розцінок).

Непряма відрядна (використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу).

Акордна (передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час).

Колективно-відрядна (заключається в розподілі загальної суми заробітку між членами бригади).

В економічно розвинених країнах широко застосовують, наприклад, відрядно-регресивну форму оплати праці. при якій вироблений понад план обсяг продукції оплачують за ставками, що зменшуються. Тому для працівників гонитва за кількістю на шкоду якості стає невигідною.

2.Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку

Облік особового складу організується відділом кадрів (або іншою особою, що уповноважена на вести таку роботу).

Міністерством статистики затверджені типові форми первинного обліку особового складу, до яких відносяться:

Наказ (розпорядження) про прийом на роботу;

Особова картка;

Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;

Наказ (розпорядження) про надання відпустки;

та інші.

Зарахування працівника на роботу оформляється Наказом про прийом на роботу, про що роблять запис в трудову книжку.

Кожному працівнику при прийомі на роботу присвоюється табельний номер та заводиться особова картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані працівника, зміни, які з ним відбуваються під час роботи на даному підприємстві тощо.

Табельні номери вказуються в усіх первинних і зведених документах з обліку праці і нарахування заробітної плати, у розрахункових листках працівників підприємства, особових рахунках тощо.

При обліку робочого часу слід враховувати, що згідно законодавства тривалість нормального робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Облік робочого часу – це табельний облік, який заключається в щоденній реєстрації явки працівників на роботу, всіх випадків запізнення і неявок (з вказівкою причини), а також часу простоїв, понаднормової роботи тощо.

Облік робочого часу ведуть, як правило, в табелях обліку робочого часу.

Табель ведеться в одному екземплярі табельником, бригадиром або іншою призначеною особою у кожному структурному підрозділі та щомісяця передається до бухгалтерії для нарахування працюючим заробітної плати.

Табель ведеться лінійним способом у розрізі працівників. З початку місяця до табеля записують прізвище ім’я по батькові працівника його табельний номер, а також щоденно умовними позначеннями записують кількість відпрацьованих годин, невідпрацьованих годин тощо.

В залежності від типу виробництва, технологій, системи організації праці і її оплати використовують різні форми первинних документів для обліку виробітку. До таких форм відносять:

рапорт про виробіток;

маршрутні листи;

відомості обліку виробітку;

наряди (на одного робітника чи бригадні);

інші документи.

Для обліку оплати праці в зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи оформляють: листи на доплату, листи про простої, відомості про брак тощо.

3.Порядок нарахування заробітної плати

Основою для нарахування заробітної плати є дані про відпрацьований час та виробіток.

Основна заробітна плата при погодинній формі оплати праці нараховується виходячи з годинної тарифної ставки (посадового окладу)  і фактичної кількості відпрацьованих годин (днів) за розрахунковий період.

Основна заробітна плата при відрядній формі оплати праці нараховується виходячи з виробітку та розцінки.

В окремих випадках держава встановлює мінімальні гарантії при нарахуванні заробітної плати, зокрема це стосується оплати:

за роботу в понаднормовий час;

за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні;

за роботу в нічний час;

за час простою не з вини працівника;

за брак не з вини працівника.

Оплата понаднормових годин

Понаднормові роботи – це роботи, які виконуються понад встановлену тривалість робочого дня. Власник підприємства може застосовувати понаднормові роботи лише у окремих випадках (проведення робіт, необхідних для оборони; відвернення стихійного лиха або ліквідація наслідків; при проведенні громадсько необхідних робіт; тощо).

Понаднормова робота оплачується в подвійному розмірі.

Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Компенсація понаднормових робіт відгулом не допускається.

Оплата роботи в нічний час

Здійснюється у підвищеному розмірі, що встановлено генеральною, галузевою угодою та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час та не вище 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу). При роботі у нічний час тривалість зміни скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 22-00 до 6-00.

Оплата праці в святкові і неробочі дні

Здійснюється у подвійному розмірі.

За бажанням працівника йому може бути наданий для відпочинку інший робочий день.

Оплата простоїв та браку не з вини працівника

Проводиться за заниженими розцінками, але не нижче 2/3 тарифної ставки (посадового окладу).

Якщо брак виявлено після прийому готової продукції органами технічного контролю, оплата проводиться за придатністю вироба.

4.Порядок нарахування виплат за середнім заробітком

Середній заробіток визначається для оплати праці у випадках:

чергових і додаткових відпусток або компенсацій за невикористані відпустки;

виконання державних і громадських обов'язків;

переміщення працівників на нижче оплачувану роботу через хворобу
чи виробничу необхідність;

перебування у відрядженнях;

вимушених простоїв;

вихідної доплати при звільненні;

тимчасової непрацездатності;

відпустки з вагітності та пологів;

інших передбачених законодавством випадках.

При нарахуванні середньої заробітної плати включаються такі види нарахувань:

основна заробітна плата;

оплата за надурочні години;

оплата за роботу в нічні години;

доплата за суміщення професій і посад;

доплата за високі досягнення у роботі;

доплата за високу майстерність;

інші.

При розрахунку середньої заробітної плати не враховуються:

компенсація за невикористану відпустку;

матеріальна допомога;

добові;

пенсії;

вартість безоплатно виданого спецодягу;

виплати пов’язані з ювілейними датами;

дивіденди

тощо.

При розрахунку середньої заробітної плати слід керуватись Порядком обчислення середньої заробітної плати №100.

Працівник іде в відпустку на підставі Наказу про надання відпустки.

При нарахуванні щорічних відпускних, компенсацій за невикористану відпустку, відпускних за час навчання без відриву від виробництва середню заробітну плату визначають виходячи з виплат за останні 12 місяців. Якщо працівник відпрацював менше року, середню заробітну плату визначають виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відпускні нараховують за формулою:

Відпускні =

Виплати за останні 12 місяців (за фактично відпрацьований час)

/ кількість календарних днів в році (в меншому відпрацьованому періоді)

за мінусом святкових і неробочих днів

Х  число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, в тривалість відпустки не включаються та не оплачуються.

Нарахування  допомоги за час відпустки по вагітності і родам, допомоги в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється на підставі листа непрацездатності.

Розрахунок даних виплат проводиться виходячи із середньої заробітної плати. Середньоденну заробітну плату визначають, виходячи з суми виплат за останні 6 місяців, яку ділять на кількість  відпрацьованих днів в цьому періоді.

Сума лікарняних знаходиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів хвороби та на відсоток (залежно від страхового стажу роботи).

При страховому стажі роботи до 5 років – виплачується 60% середньої заробітної плати, від 5 до 8 років – 80%, більше 8 років – 100%. Працюючі, які мають 1-4 категорію постраждалих від аварії на ЧАЕС, отримують 100% середньої заробітної плати, не залежно від стажу роботи.

Перших 5 днів непрацездатності оплачується за рахунок підприємства, інші дні – за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

У всіх інших випадках середня заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні 2 місяці.

5.Утримання із заробітної плати

Утримання із заробітної плати проводяться в випадках передбачених законодавством України.

До обов’язкових утримань належать:

1)податок з доходів фізичних осіб. Утримується згідно Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб”, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Згідно даного Закону об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до якого в обов’язковому порядку включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Відповідно до статті 7 Закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування (заробітної плати).

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

1. у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

2. у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 1 - для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину - інваліда I або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

3. у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 1, - для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) без подання заяви про застосування пільги.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;

е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

При нарахуванні податку з доходів фізичних осіб необхідно врахувати прикінцеві положення Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб”, а саме:

1. Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена Законом (15%), встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

2. На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:

у 2004 році - у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної Законом (одна мінімальна заробітна плата);

у 2005 році - у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги;

у 2006 році - у розмірі 80 процентів суми податкової соціальної пільги;

у 2007 році - у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги.

2)утримання до Пенсійного фонду – 1% від нарахованої заробітної плати (якщо зарплата менше 150 грн.), 2% - якщо зарплата перевищує 150 грн.;

3)збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 0,5% від об’єкта оподаткування;

3)збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням - 0,5% від об’єкта оподаткування.

4)Також утримання із заробітної плати можуть проводитись на підставі рішення суду по виконавчим листам (наприклад, аліменти). Утримання аліментів проводиться із заробітної плати після утримання прибуткового податку, зборів в Пенсійний фонд та до органів соціального страхування. Розмір аліментів на одну дитину – 25% від зарплати, на двох – 33%, на трьох і більше – 50%.

З заробітної плати також утримують за бажанням працюючого профспілкові внески (як правило 1%).

Також із заробітної плати за рішенням керівника можуть утримувати неповернуті вчасно підзвітні суми, суми заподіяної матеріальної шкоди тощо.

Необхідно пам’ятать, що утримання із заробітної плати не повинні перевищувати 20%, а в особливих випадках – 50% (іноді 70%).

6.Аналітичний і синтетичний облік заробітної плати

Аналітичний облік заробітної плати ведуть по кожному працюючому окремо в розрахункових (розрахунково-платіжних) відомостях, а також в особових рахунках.

Розрахункові відомості призначенні для нарахування заробітної плати працівникам за відповідний період, відображення всіх утримань із заробітної плати, а також розрахунку суми, яка належить до виплати.

Особовий рахунок використовують для накопичення даних про нараховану заробітну плату, утримання із заробітної плати кожного працюючого тощо. Лицеві рахунки повинні зберігатись 75 років.

Для складання розрахункових відомостей необхідно використовувати:

табелі використання робочого;

нагромаджувальні картки заробітної плати (для відрядників);

довідки-розрахунки бухгалтерії (на додаткову заробітну плату);

виконавчі листи (на утримання за рішенням судових органів);

інші документи.

Бухгалтерія повинна повідомити кожного працюючого про нараховану йому за місяць заробітну плату та утримання з неї шляхом надання розрахункового листка.

Для відображення в синтетичному обліку операцій із нарахування заробітної плати та утримань з неї призначено рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», який має субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами».

На субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» у кредиті показується нарахування заробітної плати. По дебету – видача заробітної плати, утримання з заробітної плати, її депонування.

Відображення в обліку нарахування заробітної плати

Відображення в обліку різних видів утримань із заробітної плати та її видачі

Реєстром синтетичного обліку при журнальній формі обліку є журнал 5 чи 5а.

Зобов’язання: сутність, види, оцінка.

Облік кредитів (позик).

Облік векселів виданих.

Облік зобов’язань за облігаціями.

Облік розрахунків з бюджетом.

Облік розрахунків зі страхування.

Облік інших зобов’язань.

8. Облік доходів майбутніх періодів.

1.Зобов’язання: сутність, види, оцінка

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11"Зобов'язання" визначає  методологічні  засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення    (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім   бюджетних установ).

Зобов'язання – це заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють  економічні вигоди.

Зобов'язання   визнається,  якщо  його  оцінка  може  бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню,  то  його  сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно П(С)БО 11 “Зобов’язання” з метою бухгалтерського  обліку  зобов'язання  поділяються на:

поточні;

довгострокові;

забезпечення;

непередбачені зобов'язання;

доходи майбутніх періодів.

Поточні зобов'язання - зобов'язання які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточні зобов'язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з  одержаних  авансів, за  розрахунками  з  бюджетом,  за  розрахунками  з  позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в  балансі  за  сумою погашення. Сума погашення  -  недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів,  яка,  як очікується,  буде сплачена  для  погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Довгострокові зобов'язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями.

До довгострокових зобов'язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов'язання;

відстрочені податкові зобов'язання;

інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке  нараховуються  відсотки  та  яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати  як  довгострокове  зобов'язання,  якщо первісний термін  погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає   погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення  певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені,  вважається довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової  звітності  погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень  кредитної  угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки,  відображаються в балансі за  їх  теперішньою  вартістю. Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна  для  погашення  зобов'язання  в  процесі  звичайної діяльності підприємства. Визначення   теперішньої   вартості  залежить  від  умов  та  виду зобов'язання.

Забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою  або  часом погашення на дату балансу.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов'язань;

реструктуризацію;

виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів,  що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути  розрахунково   визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх  збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється    у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану  реструктуризації з  конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат,  що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума   забезпечення  визначається  за  обліковою  оцінкою ресурсів  (за  вирахуванням   суми   очікуваного   відшкодування), необхідних   для  погашення  відповідного  зобов'язання,  на  дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває.

Забезпечення  використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та,  у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності   ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого   забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачене зобов'язання - це:

1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді,  коли відбудеться або не  відбудеться  одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

2) теперішнє зобов'язання,  що  виникає  внаслідок  минулих подій,  але  не  визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання  зобов'язання потрібно буде використати ресурси,  які втілюють у собі економічні вигоди,  або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити. Непередбачені     зобов'язання     відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

2.Облік кредитів (позик)

Кредит – економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником, з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.

За строками користування кредити бувають:

короткострокові – до 1 року;

середньострокові – до 3 років;

довгострокові – більше 3-х років;

прострочений – кредит, по якому закінчився строк повернення, встановлений в кредитному договорі між банком та позичальником, а позичені кошти при цьому не повернуті;

відстрочений – кредит, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату. Відстрочка погашення кредиту оформлюється окремою угодою до основного кредитного договору.

Кредитні взємовідносини здійснюються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в письмовій формі. Основними умовами банківського кредиту є: забезпеченість, поверненість, строковість, платність, цільове направлення і т.д..

Розмір процентних ставок і порядок їх сплати встановлюється банком і визначається в кредитному договорі. Умови договору можуть переглядатись та змінюватись тільки на основі взаємної згоди кредитора і позичальника.

Облік отриманих позик ведеться на рахунках 50 “Довгострокові позики” та 60 “Короткострокові позики”. Це балансові, пасивні рахунки.

По кредиту 50 “Довгострокові позики” відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), по дебету – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями. Рахунок 50 “Довгострокові позики” має такі субрахунки:

501 “Довгострокові кредити банків в національній валюті”;

502 “Довгострокові  кредити  банків в іноземній валюті”;

503 “Відстрочені довгострокові кредити в національній валюті”;

504 “Відстрочені довгострокові кредити в іноземній валюті”;

505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”;

506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:

суму відсотків за користування кредитом відображають по субрахунку 951 “Відсотки за кредити”;

частина довгострокового зобов’язання, яка підлягає погашенню в термін до 12 місяців, списується на рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”.

По кредиту рахунку 60 “Короткострокові позики” відображаються суми одержаних кредитів (позик), по дебету -  суми їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик). Рахунок 60 “Короткострокові позики” має такі субрахунки:

601 “Короткострокові кредити банків в національній валюті”;

602 “Короткострокові  кредити  банків в іноземній валюті”;

603 “Відстрочені короткострокові кредити в національній валюті”;

604 “Відстрочені короткострокові кредити в іноземній валюті”;

605 “Прострочені позики в національній валюті”;

606 “Прострочені позики в іноземній валюті”.

Аналітичний облік позик ведуть за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками їх погашення. Синтетичний облік при журнальній формі обліку ведуть в журналі №2.

Наприклад:

Зарахована на поточний рахунок довгострокова позика: Д-т31 К-т50;

Списана на поточну заборгованість частина довгострокового зобов’язання, що підлягає погашенню в термін до 12 місяців:     Д-т50 К-т61;

Погашена поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями: Д-т61 К-т311;

Перераховані відсотки за кредит: Д-т951 К-т31;

Списані відсотки за кредит: Д-т792 К-т951;

Зараховано короткостроковий банківський кредит на спеціальний позиковий рахунок підприємства:Д-т313 К-т601

3.Облік векселів виданих

Облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями, ведуть на рахунках 51 “Довгострокові векселі видані” (якщо ця заборгованість не є поточною) та 62 “Короткострокові векселі видані” (якщо ця заборгованість поточна). Ці рахунки балансові, пасивні. По кредиту рахунків  51 “Довгострокові векселі видані” та 62 “Короткострокові векселі видані” відображається видача векселів в забезпечення  поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, по дебету – погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо.

Аналітичний облік ведуть за кожним виданим векселем та за строками їх погашення. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

видано вексель в забезпечення заборгованості перед постачальниками: Д-т63 К-т 51,62;

погашено виданий вексель: Д-т51,62 К-т31

4.Облік зобов’язань за облігаціями

Для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими  власними облігаціями строком погашення більше 12 місяців з дати балансу призначений рахунок 52 “Довгострокові зобов’язання за облігаціями”, який має наступні субрахунки:

521 “Зобов’язання за облігаціями” (по кредиту ведуть облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій, по дебету – погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій);

522  “Премія за випущеними облігаціями”( по кредиту ведуть облік нарахування сум премій за випущеними облігаціями, по дебету – погашення заборгованості з нарахованих премій за облігаціями);

523  “Дисконт за випущеними облігаціями” (по дебету ведуть облік сум дисконту за випущеними облігаціями, по кредиту – списання нарахованих сум).

Аналітичний облік довгострокових зобов’язань за облігаціями ведеться за їх видами та термінами погашення. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

1) випущено облігації з премією на строк більше одного року:

на номінальну вартість облігацій: Д-т31 К-т521;

на суму премії за облігаціями: Д-т31 К-т522

2) нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з премією:

на суму відсотків: Д-т952 “Інші фінансові витрати” К-т684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”;

на суму амортизації премії: Д-т522 К-т684

3) випущено облігації з дисконтом на строк більше одного року:

на суму отриманих коштів: Д-т31 К-т521;

на суму дисконту за облігаціями: Д-т523 К-т521

4) нараховано відсотки за облігаціями, випущеними з дисконтом:

на суму відсотків: Д-т952 К-т684;

на суму амортизації дисконту: Д-т952 К-т523

5) сплачено відсотки за облігаціями: Д-т684 К-т31.

5.Облік розрахунків з бюджетом

Взаємовідносини підприємства з бюджетом виникають з приводу сплати до бюджету податків, зборів та інших платежів, що встановлені законодавством. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами”. Рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” балансовий, пасивний. По кредиту відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” має субрахунки:

641 “Розрахунки за податками” (ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства);

642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” (ведеться облік розрахунків за зборами (обов’язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”. Наприклад: розрахунки з інноваційним фондом.);

643 “Податкові зобов’язання” (ведеться облік суми податку на додану вартість, визнаної виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню));

644 “Податковий кредит” (ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання. Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна, а у випадку імпортування товарів – митна декларація).

Аналітичний облік за податками й платежами ведеться за їх видами в відомості 3.6. (при журнальній формі обліку). Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Підставою для відображення нарахованих податків в аналітичному і синтетичному обліку є податкові декларації, розрахунки, податкові накладні (по розрахунках з ПДВ) тощо. Перерахування податків та обов’язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень.

Наприклад:

нараховано податок на прибуток: Д-т981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності” К-т641;

нараховано податкові зобов’язання по ПДВ: Д-т701”Дохід від реалізації готової продукції” К-т641;

утримано з заробітної плати прибутковий податок: Д-т66 К-т641;

нараховано податковий кредит по ПДВ (при надходженні товарів від постачальників): Д-т644 К-т63;

перераховано до бюджету суми податків: Д-т641 К-т311

6.Облік розрахунків зі страхування

Розрахунки з органами соціального страхування виникають у юридичних осіб з приводу:

проведення цими особами обов’зкових згідно законодавства утримань з заробітної плати робітників і службовців (до Пенсійного фонду – 1 або 2%, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 0,5%, до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 0,5%);

проведення нарахувань на фонд оплати праці (до Пенсійного фонду – 32%, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 1,9%, до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням – 2,9 %, до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили тимчасову втрату працездатності);

нарахування лікарняних та інших виплат за рахунок фондів соціального страхування тощо.

Порядок справляння та використання зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття та на інші види страхування регулюється чинним законодавством.

Про нараховані суми до фондів соціального страхування та при їх витрачання підприємство повідомляє органи соціального страхування   звітами, довідками, розрахунковими відомостями встановленої форми та у строки, передбачені законодавством. Перерахунок коштів з поточного рахунку на рахунки органів соціального страхування здійснюється  по платіжному дорученню.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування. Синтетичний облік розрахунків за всіма видами страхування ведеться на балансовому, пасивному  рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”. По кредиту рахунку відображають нараховані зобов’язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету – погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 “Розрахунки за страхуванням” має субрахунки:

651 “За пенсійним забезпеченням” (ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов’язкове державне пенсійне страхування);

652 “За соціальним страхуванням” (ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором  на обов’язкове соціальне страхування);

653 “За страхуванням на випадок безробіття” (ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом України за збором на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття);

654 “За індивідуальним страхуванням” (ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм зарплати страхових внесків за договорами та по обов’язковому страхуванню, що встановлюється законодавством);

655 “За страхуванням майна” (ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та майна працівників підприємства. Ці страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям).

Реєстром синтетичного обліку при журнальній формі обліку є журнал №3.

Наприклад:

сплачено внески до Пенсійного фонду: Д-т651 К-т311;

утримано з заробітної плати внески на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття: Д-т661 К-т653;

нараховано збір на обов’язкове соціальне страхування: Д-т23, 92 і т.д. К-т652;

нараховано лікарняні: Д-т652 К-т661.

7.Облік інших зобов’язань

Для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами та за іншими операціями, облік яких не відображається на інших рахунках  5-го та 6-го класів, призначено рахунки 55 “Інші довгострокові зобов’язання” (для заборгованості, що не є поточною) та 68 “Розрахунки за іншими операціями” (для поточних зобов’язань). Це балансові, пасивні рахунки.

По кредиту рахунку 55 “Інші довгострокові зобов’язання” відображається збільшення довгострокових зобов’язань, по дебету – їх погашення, переведення до короткострокових, списання тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним кредитором та видами залучених коштів. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Рахунок  68 “Розрахунки за іншими операціями” має субрахунки:

681 “Розрахунки за авансами одержаними” (за кредитом відображають одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи, по дебету – списання авансів одержаних після поставки матеріальних цінностей, виконання робіт тощо.);

682 “Внутрішні розрахунки” (ведеться облік всіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами. Дочірні підприємства – це самостійні підприємства, засновані на власності материнського підприємства – юридичної особи і діють на підставі власного статуту, який затверджується засновником.);

683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” (ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загальноуправлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків);

684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” (ведеться облік нарахованих відсотків за використання коштів (товарів, робіт, послуг), отриманих в кредит; використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції); іншими операціями. По кредиту показують нарахування відсотків, по дебету – їх сплату, списання тощо.);

685 “Розрахунки з іншими кредиторами” (ведеться облік операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунка  68 “Розрахунки за іншими операціями”).

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки. Реєстром синтетичного обліку є журнал №3.

Наприклад:

надійшла поворотна фінансова допомога на поточний рахунок в банку: Д-т31 К-т55;

переведена до складу поточних зобов’язань довгострокова заборгованість: Д-т55 К-т61;

погашено заборгованість по довгострокових зобов’язаннях за рахунок грошових коштів: Д-т55, 61 К-т31.

одержано аванс від покупців під поставку матеріальних цінностей: Д-т31 К-т681;

нараховано відсотки за облігаціями: Д-т952 “Інші фінансові витрати” К-т684.

Тема 3.2: Облік праці та її оплати

Заробітна плата: поняття, види та форми.

Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку.

Порядок нарахування заробітної плати.

Порядок нарахування виплат за середнім заробітком.

Утримання із заробітної плати.

Аналітичний і синтетичний облік заробітної плати.

Порядок розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями та облік депонованої заробітної плати.

Нарахування на фонд оплати праці та порядок відображення їх в обліку.

Заробітна плата: поняття, види та форми

Згідно Закону про оплату праці заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Згідно законодавства основою організації оплати праці є тарифна система. Застосування тарифної системи оплати праці забезпечує диференціацію та регулювання рівня заробітної плати залежно від кваліфікації працюючих,  складності робіт і функцій, які використовуються ними,  інтенсивності, характеру й умов праці, галузі виробництва, форм оплати праці, що їх застосовують.

Основними елементами тарифної системи є: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). В Україні Єдині тарифно-кваліфікаційні довідники та інші нормативні документи з питань нормування праці (норми часу, виробітку, чисельності, обслуговування) розробляє Центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України. Тарифна сітка - це шкала коефіцієнтів, що визначають співвідношення тарифних ставок працівників різних видів розрядів. Тарифну сітку формують на основі тарифної ставки робітника першого розряду, розмір якої  повинен перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, форми і системи оплати праці тощо встановлюються безпосередньо на підприємстві та оформляються як невід'ємна складова частина колективного договору або у формі  додатків до нього (положення про оплату праці, положення про преміювання тощо). Колективний договір затверджується власником або уповноваженим ним органом та погоджується з профспілковим комітетом (чи іншим органом, уповноваженим представляти трудовий колектив).

На кожному підприємстві повинен бути розроблений штатний розпис, в якому вказуються посадовий і кількісний склад підприємства з вказівкою фонду заробітної плати.

Отже, в сучасних умовах господарювання розмір заробітної плати залежить, в першу чергу, від фінансових можливостей підприємства та принципу матеріального заохочення кожного працюючого. Але державою встановлюються мінімальні гарантії на оплату праці (мінімальна заробітна плата з 01.01.03. – 185грн., з 01.01.04. – 205 грн.). Слід врахувати, що згідно Закону України “Про оплату праці” до мінімальної заробітної плати включаються всі передбачені умовами оплати праці доплати, надбавки, премії та інші виплати, крім доплат за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Види заробітної плати:

1 основна;

2 додаткова;

3 та інші заохочувальні і компенсаційні витрати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів, розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – являє собою винагороду за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати – це виплати, у формі винагороди за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними системами і положеннями; компенсаційні виплати та інші грошові і матеріальні виплати; які не передбачені актами діючого законодавства або  які проводяться понад встановлені, зазначеними актами норми.

Форми оплати праці

В Україні традиційно використовують дві форми оплати праці: погодинну й відрядну.

При використанні першої з них оплачують відпрацьований час згідно тарифної ставки чи посадового окладу, другої - виконаний обсяг роботи. Кожна з вказаних форм має свої системи.

Системи погодинної форми оплати праці:

Проста погодинна (згідно погодинних тарифних ставок, місячних посадових окладів за фактично відпрацьований час).

Погодинно-преміальна (крім основної заробітної плати + премія).

Системи відрядної форми оплати праці:

Пряма відрядна (оплата за вироблену продукцію (виконані роботи, надані послуги) за незмінною відрядною розцінкою).

Відрядно-преміальна (оплата за вироблену продукцію за незмінною розцінкою + премія).

Відрядно-прогресивна  (згідно прогресивно зростаючих розцінок).

Непряма відрядна (використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу).

Акордна (передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час).

Колективно-відрядна (заключається в розподілі загальної суми заробітку між членами бригади).

В економічно розвинених країнах широко застосовують, наприклад, відрядно-регресивну форму оплати праці. при якій вироблений понад план обсяг продукції оплачують за ставками, що зменшуються. Тому для працівників гонитва за кількістю на шкоду якості стає невигідною.

2.Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку

Облік особового складу організується відділом кадрів (або іншою особою, що уповноважена на вести таку роботу).

Міністерством статистики затверджені типові форми первинного обліку особового складу, до яких відносяться:

Наказ (розпорядження) про прийом на роботу;

Особова картка;

Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;

Наказ (розпорядження) про надання відпустки;

та інші.

Зарахування працівника на роботу оформляється Наказом про прийом на роботу, про що роблять запис в трудову книжку.

Кожному працівнику при прийомі на роботу присвоюється табельний номер та заводиться особова картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані працівника, зміни, які з ним відбуваються під час роботи на даному підприємстві тощо.

Табельні номери вказуються в усіх первинних і зведених документах з обліку праці і нарахування заробітної плати, у розрахункових листках працівників підприємства, особових рахунках тощо.

При обліку робочого часу слід враховувати, що згідно законодавства тривалість нормального робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Облік робочого часу – це табельний облік, який заключається в щоденній реєстрації явки працівників на роботу, всіх випадків запізнення і неявок (з вказівкою причини), а також часу простоїв, понаднормової роботи тощо.

Облік робочого часу ведуть, як правило, в табелях обліку робочого часу.

Табель ведеться в одному екземплярі табельником, бригадиром або іншою призначеною особою у кожному структурному підрозділі та щомісяця передається до бухгалтерії для нарахування працюючим заробітної плати.

Табель ведеться лінійним способом у розрізі працівників. З початку місяця до табеля записують прізвище ім’я по батькові працівника його табельний номер, а також щоденно умовними позначеннями записують кількість відпрацьованих годин, невідпрацьованих годин тощо.

В залежності від типу виробництва, технологій, системи організації праці і її оплати використовують різні форми первинних документів для обліку виробітку. До таких форм відносять:

рапорт про виробіток;

маршрутні листи;

відомості обліку виробітку;

наряди (на одного робітника чи бригадні);

інші документи.

Для обліку оплати праці в зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи оформляють: листи на доплату, листи про простої, відомості про брак тощо.

3.Порядок нарахування заробітної плати

Основою для нарахування заробітної плати є дані про відпрацьований час та виробіток.

Основна заробітна плата при погодинній формі оплати праці нараховується виходячи з годинної тарифної ставки (посадового окладу)  і фактичної кількості відпрацьованих годин (днів) за розрахунковий період.

Основна заробітна плата при відрядній формі оплати праці нараховується виходячи з виробітку та розцінки.

В окремих випадках держава встановлює мінімальні гарантії при нарахуванні заробітної плати, зокрема це стосується оплати:

за роботу в понаднормовий час;

за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні;

за роботу в нічний час;

за час простою не з вини працівника;

за брак не з вини працівника.

Оплата понаднормових годин

Понаднормові роботи – це роботи, які виконуються понад встановлену тривалість робочого дня. Власник підприємства може застосовувати понаднормові роботи лише у окремих випадках (проведення робіт, необхідних для оборони; відвернення стихійного лиха або ліквідація наслідків; при проведенні громадсько необхідних робіт; тощо).

Понаднормова робота оплачується в подвійному розмірі.

Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Компенсація понаднормових робіт відгулом не допускається.

Оплата роботи в нічний час

Здійснюється у підвищеному розмірі, що встановлено генеральною, галузевою угодою та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час та не вище 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу). При роботі у нічний час тривалість зміни скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 22-00 до 6-00.

Оплата праці в святкові і неробочі дні

Здійснюється у подвійному розмірі.

За бажанням працівника йому може бути наданий для відпочинку інший робочий день.

Оплата простоїв та браку не з вини працівника

Проводиться за заниженими розцінками, але не нижче 2/3 тарифної ставки (посадового окладу).

Якщо брак виявлено після прийому готової продукції органами технічного контролю, оплата проводиться за придатністю вироба.

4.Порядок нарахування виплат за середнім заробітком

Середній заробіток визначається для оплати праці у випадках:

чергових і додаткових відпусток або компенсацій за невикористані відпустки;

виконання державних і громадських обов'язків;

переміщення працівників на нижче оплачувану роботу через хворобу
чи виробничу необхідність;

перебування у відрядженнях;

вимушених простоїв;

вихідної доплати при звільненні;

тимчасової непрацездатності;

відпустки з вагітності та пологів;

інших передбачених законодавством випадках.

При нарахуванні середньої заробітної плати включаються такі види нарахувань:

основна заробітна плата;

оплата за надурочні години;

оплата за роботу в нічні години;

доплата за суміщення професій і посад;

доплата за високі досягнення у роботі;

доплата за високу майстерність;

інші.

При розрахунку середньої заробітної плати не враховуються:

компенсація за невикористану відпустку;

матеріальна допомога;

добові;

пенсії;

вартість безоплатно виданого спецодягу;

виплати пов’язані з ювілейними датами;

дивіденди

тощо.

При розрахунку середньої заробітної плати слід керуватись Порядком обчислення середньої заробітної плати №100.

Працівник іде в відпустку на підставі Наказу про надання відпустки.

При нарахуванні щорічних відпускних, компенсацій за невикористану відпустку, відпускних за час навчання без відриву від виробництва середню заробітну плату визначають виходячи з виплат за останні 12 місяців. Якщо працівник відпрацював менше року, середню заробітну плату визначають виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відпускні нараховують за формулою:

Відпускні =

Виплати за останні 12 місяців (за фактично відпрацьований час)

/ кількість календарних днів в році (в меншому відпрацьованому періоді)

за мінусом святкових і неробочих днів

Х  число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, в тривалість відпустки не включаються та не оплачуються.

Нарахування  допомоги за час відпустки по вагітності і родам, допомоги в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється на підставі листа непрацездатності.

Розрахунок даних виплат проводиться виходячи із середньої заробітної плати. Середньоденну заробітну плату визначають, виходячи з суми виплат за останні 6 місяців, яку ділять на кількість  відпрацьованих днів в цьому періоді.

Сума лікарняних знаходиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів хвороби та на відсоток (залежно від страхового стажу роботи).

При страховому стажі роботи до 5 років – виплачується 60% середньої заробітної плати, від 5 до 8 років – 80%, більше 8 років – 100%. Працюючі, які мають 1-4 категорію постраждалих від аварії на ЧАЕС, отримують 100% середньої заробітної плати, не залежно від стажу роботи.

Перших 5 днів непрацездатності оплачується за рахунок підприємства, інші дні – за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

У всіх інших випадках середня заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні 2 місяці.

5.Утримання із заробітної плати

Утримання із заробітної плати проводяться в випадках передбачених законодавством України.

До обов’язкових утримань належать:

1)податок з доходів фізичних осіб. Утримується згідно Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб”, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Згідно даного Закону об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до якого в обов’язковому порядку включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Відповідно до статті 7 Закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування (заробітної плати).

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

1. у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

2. у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 1 - для платника податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину - інваліда I або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

3. у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 1, - для платника податку, який є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) без подання заяви про застосування пільги.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;

е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

При нарахуванні податку з доходів фізичних осіб необхідно врахувати прикінцеві положення Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб”, а саме:

1. Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена Законом (15%), встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

2. На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:

у 2004 році - у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної Законом (одна мінімальна заробітна плата);

у 2005 році - у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги;

у 2006 році - у розмірі 80 процентів суми податкової соціальної пільги;

у 2007 році - у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги.

2)утримання до Пенсійного фонду – 1% від нарахованої заробітної плати (якщо зарплата менше 150 грн.), 2% - якщо зарплата перевищує 150 грн.;

3)збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 0,5% від об’єкта оподаткування;

3)збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням - 0,5% від об’єкта оподаткування.

4)Також утримання із заробітної плати можуть проводитись на підставі рішення суду по виконавчим листам (наприклад, аліменти). Утримання аліментів проводиться із заробітної плати після утримання прибуткового податку, зборів в Пенсійний фонд та до органів соціального страхування. Розмір аліментів на одну дитину – 25% від зарплати, на двох – 33%, на трьох і більше – 50%.

З заробітної плати також утримують за бажанням працюючого профспілкові внески (як правило 1%).

Також із заробітної плати за рішенням керівника можуть утримувати неповернуті вчасно підзвітні суми, суми заподіяної матеріальної шкоди тощо.

Необхідно пам’ятать, що утримання із заробітної плати не повинні перевищувати 20%, а в особливих випадках – 50% (іноді 70%).

6.Аналітичний і синтетичний облік заробітної плати

Аналітичний облік заробітної плати ведуть по кожному працюючому окремо в розрахункових (розрахунково-платіжних) відомостях, а також в особових рахунках.

Розрахункові відомості призначенні для нарахування заробітної плати працівникам за відповідний період, відображення всіх утримань із заробітної плати, а також розрахунку суми, яка належить до виплати.

Особовий рахунок використовують для накопичення даних про нараховану заробітну плату, утримання із заробітної плати кожного працюючого тощо. Лицеві рахунки повинні зберігатись 75 років.

Для складання розрахункових відомостей необхідно використовувати:

табелі використання робочого;

нагромаджувальні картки заробітної плати (для відрядників);

довідки-розрахунки бухгалтерії (на додаткову заробітну плату);

виконавчі листи (на утримання за рішенням судових органів);

інші документи.

Бухгалтерія повинна повідомити кожного працюючого про нараховану йому за місяць заробітну плату та утримання з неї шляхом надання розрахункового листка.

Для відображення в синтетичному обліку операцій із нарахування заробітної плати та утримань з неї призначено рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», який має субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами».

На субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» у кредиті показується нарахування заробітної плати. По дебету – видача заробітної плати, утримання з заробітної плати, її депонування.

Відображення в обліку нарахування заробітної плати

Відображення в обліку різних видів утримань із заробітної плати та її видачі

Реєстром синтетичного обліку при журнальній формі обліку є журнал 5 чи 5а.