Тема 1: Загальні принципи організації бухгалтерського обліку в Україні

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22

Сутність та значення бухгалтерського обліку.

Принципи бухгалтерського обліку та його функції.

Особи, які несуть відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Облікова політика підприємства.

Сутність та значення бухгалтерського обліку

Збір, обробка і систематизація інформації про діяльність господарюючого суб’єкта має важливе значення, адже на підставі цієї інформації здійснюється контроль за діяльністю господарюючого суб’єкта з боку адміністрації, власників, держави тощо, а також приймаються управлінські та інші рішення. Вказана інформація повинна бути представлена у вигляді зрозумілому для різних її користувачів, системно та повно відображати господарську діяльність, що потребує застосування відповідних правил, принципів, способів її формування. Бухгалтерський облік як наука являє собою вчення про систему отримання, обробки і видачі інформації про господарську діяльність підприємств.

Отже, бухгалтерський облік – це основне джерело економічної інформації та важливий засіб контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Бухгалтерський облік як наука виник досить давно. Автором бухгалтерії сотні років вважався монах-математик Лука Пачолі (1445-1515рр.), який є автором книги “Трактат о счетах и записях”. Але нещодавно була знайдена книга датована 1458р. “О торговле и совершенном купце”, автором якої є Бенедетто Котрульі.

В сучасних умовах господарювання бухгалтерський облік є обов'язковим для ведення всіма юридичними особами, а порядок його ведення регулюється законодавчими і нормативними актами різних рівнів. Взагалі, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між економікою і правом в процесі господарської діяльності. Економічна сторона бухгалтерського обліку дає змогу оцінити ефективність господарських операцій і процесів, а юридична – їх законність і доцільність.

Згідно закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Отже, головною метою ведення бухгалтерського обліку є надання відповідним користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства тощо. Основними користувачами інформації, яка формується в системі бухгалтерського обліку є:

адміністрація підприємства (управлінський апарат, менеджери, керівники підрозділів, які несуть відповідальність за діяльність підприємства);

власники (учасники) підприємства;

працівники підприємства;

інвестори, постачальники, банки та інші кредитори;

контролюючі органи (в тому числі органи ДПС);

інші користувачі.

Оскільки різні групи користувачів цікавить різна облікова інформація, порядок формування якої регулюється різними законодавчими і нормативними актами, то в Україні бухгалтерський облік поділяють на 3 види:

фінансовий;

податковий;

управлінський.

Фінансовий облік забезпечує повне, безперервне і взаємопов'язане відображення всіх господарських операцій, що були здійсненні на підприємстві. Під впливом цих господарських операцій відбуваються зміни в складі активів, власного капіталу і зобов’язань підприємства. Тому об’єктами фінансового обліку є активи, власний капітал, зобов’язання та господарські операції.

Фінансовий облік базується на документуванні всіх господарських операцій і періодичному проведенні інвентаризацій. Також в системі фінансового обліку здійснюється узагальнення всіх господарських явищ в грошовому вимірнику та їх відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису. В кінці звітного періоду за даними фінансового обліку складається фінансова звітність. Основною формою фінансової звітності є баланс, в якому відображається стан активів, власного капіталу і зобов’язань підприємства на звітну дату.

Отже, фінансовий облік ведеться за допомогою таких елементів, як документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, рахунки, подвійний запис, баланс, звітність. Сукупність вказаних елементів є методом бухгалтерського (фінансового) обліку.

Обов’язковість та порядок ведення фінансового обліку регулюють наступні законодавчі і нормативні акти:

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р., який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) - нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам;

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;

Накази та листи Міністерства фінансів України, що роз’яснюють порядок застосування стандартів бухгалтерського обліку;

Інші нормативні акти.

Податковий облік – це облік, який ведеться за правилами податкового законодавства. Добре продумана система податкового обліку забезпечує правильне обчислення податків, своєчасну їх сплату, неможливість ухилення від оподаткування. За даними податкового обліку складають податкову звітність (декларації, розрахунки), яку подають до відповідних контролюючих органів. Слід зазначити, що в Україні термін “податковий облік” вперше з’явився в новій редакції Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. До 1997 р. розмежування бухгалтерського обліку на фінансовий та податковий не існувало. Будь-які зміни в податковому законодавстві зумовлювали відповідні зміни в методології бухгалтерського обліку. Відповідно до нині діючої законодавчої бази, існує ряд розбіжностей між податковим та фінансовим обліком (наприклад, при визначенні оподатковуваного та облікового прибутків). Ряд вчених розглядають податковий облік як самостійний вид обліку з виділенням йому провідного місця в системі облікової інформації. На нашу думку, податковий облік слід розглядати як підсистему бухгалтерського обліку.

Згідно закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством. Отже, управлінський облік ведеться підприємствами для забезпечення внутрішніх інформаційних потреб в процесі прийняття управлінських рішень. В системі управлінського обліку відтворюється, передусім, інформація про витрати. Адже саме зменшення витрат є основною умовою підвищення ефективності діяльності підприємства. Обов’язковість та порядок ведення управлінського обліку і складання внутрішньої (управлінської) звітності вирішується адміністрацією підприємства, а його дані є комерційною таємницею.

Принципи бухгалтерського обліку та його функції

Принцип бухгалтерського обліку - правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік грунтується на таких основних принципах:

1. автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

2.безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

3. періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4. історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5. нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

6. повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7. послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

8. обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9. превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10. єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

В економічній літературі виділяють такі основні функції бухгалтерського обліку:

інформаційна (заключається в отриманні фактичної інформації про господарську діяльність підприємства);

контрольна (бухгалтерський облік забезпечує контроль за наявністю і рухом господарських засобів);

управлінська (бухгалтерський облік забезпечує інформацією для прийняття обгрунтованих управлінських рішень).

3.Особи, які несуть відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку в Україні

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік на підприємстві може вестись:

бухгалтером чи бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером, які є штатними працівниками підприємства;

спеціалістом з бухгалтерського обліку, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

аудиторською фірмою чи централізованою бухгалтерією на договірних засадах;

власником або керівником підприємства (крім підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватись).

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідає за:

- дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємств.

Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

4.Облікова політика підприємства

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. підприємство самостійно визначає облікову політику.

Облікова політика формується керівником і головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності підприємства, та розкривається у примітках до фінансових звітів. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Причини та сутність змін в обліковій політиці також необхідно розкривати у примітках до фінансових звітів.

Крім того, зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом Про облікову політику, який затверджується керівником підприємства.