ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

за проектом КК україни

При розробці проекту Кримінального Кодексу України його автори відмовилися від загального поняття "розкрадання", тобто повернулися до позицій кодексів 1922-1927 pp. Отже, у нас немає єдиного терміна, який окреслював би повною мірою об'єктивну сторону групи злочинів проти власності.

Такий підхід є хибним, бо не сприяє правовій регламентації цілої низки суспільних відносин. Адже термін "розкрадання" міг бути використаний і в усіх інших нормах, у яких йдеться про викрадення, наприклад, вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіо­активних матеріалів, наркотичних засобів та ін. Це поняття охоплювало б зразу всі форми розкрадання чужого майна. Взагалі, на нашу думку, використання родових понять, як це зроблено щодо військових злочинів, сприяє удосконаленню термінології, є ідеальним технічним прийомом і верхом досконалості законодавчої техніки. За наявності родового поняття "розкрадання" воно могло бути розкрито у примітці і принесло б велику користь.

Залишається невирішеним і питання про відмінність цивільно-правового делікту від кримінально-правового, у тому числі щодо злочинів проти власності (це відчувається, коли йдеться про привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовим становищем, про спричинення майнової шкоди шляхом обману або зловживання довір'ям). Дослідження цього питання свідчать, що певною

77

мірою відбувається процес "наповзання" кримінального права на цивільно-правові відносини.

Заслуговує на увагу і наявність у нормах даного розділу великої кількості оціночних понять. І за чинним законодавством, і за проектом недоліки цих понять долаються шляхом їх роз'яснення у примітці. Разом з тим незрідка встановлені межі розміру викраденого, межі покарання, передбачен санкцією тієї чи іншої статті, залишаються необгрунтованими.

Г.А. Матусовський, д-р юрид. наук, проф., зав. сектором НДІ ВПЗ АПрН України (м. Харків)

формування комплексних методик розслідування економічних І

СУМІЖНИХ З НИМИ ЗЛОЧИНІВ

Значна частина злочинів, що вчинюються у сфері економічної діяльності, являє собою множинність діянь, що кваліфікуються у відповідних випадках за сукупністю різноманітних економічних та інших злочинів. Окрім цього, особливістю одиничних економічних злочинів є те, що багато які з них - це ускладнені злочини: триваючі, продовжувані (багатоепізодні), складні. Практика розслідування економічних злочинів показує, що у кримінальному середовищі утворюються гкладні схеми злочинної діяльності. Дані обставини негативно відбиваються на своєчасному, повному виявленні і розкритті эзначених діянь. Це потребує застосування нових підходів до розробки методик розслідування. Складність таких ситуацій Іолягає в тому, що при множинності злочинів їхні ознаки не твжди дають чітке уявлення про кримінальні явища, що відбуваються, "розмивають" картину початкового етапу зозслідування.

Система розслідування у подібних випадках виглядає так,

78

що слідчий, який порушив кримінальну справу за очевидними ознаками будь-якого злочину, в ході процесуального провад­ження виявляє ознаки інших супутніх діянь. У подібних випадках поряд із застосуванням методичних рекомендацій по розслідуванню очевидного діяння слідчий залучає також відповідні методики для розслідування встановлених обставин. Це вимагає розробки комплексних методико-криміналістичних рекомендацій по розслідуванню означених злочинів на основі їх узагальнених криміналістичних характеристик. Кримінально-правову основу вирішення такого завдання складає концепція множинності злочинів. При розгляді цього питання доцільно виходити з прийнятої у кримінальному праві класифікації видів одиничного злочину та множинності злочинів.

Вивчення практики розгляду судами кримінальних справ у період 1995-1997 pp. показує, що серед них зустрічається значна кількість справ, коли ті або інші економічні злочини кваліфікуються за сукупністю з іншими видами економічних діянь, а також за статтями про відповідні посадові та інші види злочинів.

Розслідування певної частини кримінальних справ про економічні злочини (щодо одиничних діянь) викликає чимало труднощів через їхній ускладнений характер (триваючі, про­довжувані (багатоепізодні), складні). До числа триваючих зло­чинів, що характеризуються тривалістю кримінального періоду, з групи економічних злочинів належать: приховування валютної виручки (ст. 80-1), ухилення від сплати податків (ст. 148-2) та ін. До числа продовжуваних злочинів найчастіше відносять: розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим ста­новищем (ст. 84), обман покупців (ст. 155), обман замовників (ст. 155-1), порушення правил торгівлі (ст. 155-3) та ін.

Труднощі при розслідуванні продовжуваних злочинів полягають у тому, що вони складаються з двох або більше самостіних, юридичне тотожних злочинних діянь, об'єднаних загальною метою. Це вимагає, з одного боку, виділення окремих епізодів діянь, з іншого - встановлення особливості загального

79

злочинного механізму, що необхідно для їх доказування, диференціювання відповідальності причетних до злочину осіб та ін.

Певні труднощі виникають і в розслідуванні складних економічних злочинів, для яких характерно об'єднання у відповідній статті КК в єдиний злочин двох або більше самостійних, але пов'язаних між собою злочинних діянь. До такого виду злочинів належать примушування особи до штучного підвищення чи підтримання високих цін на товари або послуги населенню шляхом насильства, завдання шкоди або погрози їх застосування (ч. 1 ст. 155-5); насильство, завдання шкоди чи погроза ними з метою штучної зміни або штучного фіксування цін (ч. 2 ст. 155-7) та ін. У методиці розслідування означених злочинів важливі рекомендації із встановлення зв'язків між насильницькими діями, заподіянням шкоди або погрози їхнього застосування і виконанням потерпілим злочинних вимог про зміну цін.

У розслідуванні злочинів, що утворюють множинність, виникають складності методико-криміналістичного характеру, пов'язані з вирішенням питань про сукупність.

Як зазначалося, вчинення двох або більше одиничних злочинів утворює сукупність діянь, що складається з еконо­мічних злочинів або з поєднання їх з іншими видами діянь, якими підготовлювалося підґрунтя для економічного злочину або його приховування. Щодо цього характерно поєднання фіктивного підприємництва (ст. 148-4) як першого етапу загального злочинного задуму і шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 148-5), як здійснення і завершення злочинної операції та ін.

При розслідуванні розкрадань привертає увагу той факт, що в деяких ситуаціях ці розкрадання не можуть бути вчинені без готування, що полягає у вчиненні інших протиправних дій, наприклад, для приховування розкрадання. Слід наголосити, що, в якому б поєднанні з іншими діяннями розкрадання не вчинялися, всі вони, як предмет дослідження по одній кримінальній справі, підлягають розслідуванню. Тут важливо

80

вказати на оціночний аспект, коли найбільш небезпечні злочини одержують пріоритет у розслідуванні та найменуванні справи, і статистичний аспект, що вимагає обліку злочинів по їхніх видах (у тому числі і в рамках сукупності).

Частота розкрадань, пов'язаних з іншими злочинними діяннями, значною мірою визначається характером та особливостями галузі економіки, криміногенними явищами, властивими сфері, в якій вони вчинюються. Для злочинів, що вчинюються, наприклад, у сфері торгівлі (роздрібній), частіше інших зустрічається поєднання таких злочинних діянь, що кваліфікуються за сукупністю, як обман покупців, порушення правил торгівлі, продаж недоброякісного товару в торговельних підприємствах та ін.

У методиці розслідування злочинів, що кваліфікуються за сукупністю, слід вирізнити таку загальну ознаку, як службовий характер низки дій з ознаками корупції.

У розслідуванні економічних злочинів у певних випадках слід також враховувати преюдиційні особливості (ч. 1 ст. 80; ч. 1 ст. 147; ст. 148-3; ч. 1 ст. 155-6), що вимагають відповідних методико-криміналістичних рішень.

Розробка і застосування комплексних методик розслі­дування економічних злочинів відрізняється від використання видових, окремих методик. Йдеться про створення таких комплексних методик, що містили б криміналістичні рекомен­дації по встановленню схожих і розбіжних ознак, що характеризують ті чи інші елементи взаємопов'язаних злочинів, об'єднаних спільним задумом.

В основу таких методик повинні бути покладені системи версій кваліфікації або загальних типових версій про характер розслідуваної події.

У плануванні розслідування названих злочинів є деякі особливості, пов'язані з необхідністю встановлення причинних зв'язків між діяннями, проведенням слідчих дій (огляд документів, допит, очна ставка), криміналістичних операцій, провадженням різних судових експертиз, у тому числі комплексних.

81

Такі методики особливо потрібні в розслідуванні злочинів, необхідність відокремлення яких від суміжних складів випливає з диспозиції відповідних статей КК, наприклад, ст. 148-5 (ознаки шахрайства з фінансовими ресурсами - ознаки розкрадання); ст. 155-8 (ознаки протидії законній підприємницькій діяльності - ознаки вимагання); ст. 198-2 (ознаки примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань -ознаки вимагання). У зв'язку з цим слід враховувати, що в системі методик розслідування економічних злочинів виріз­няється група діянь, пов'язаних з застосуванням насильства.

До них належать:

примушування особи до штучного підвищення або

підтримання високих цін на товари або послуги населенню

шляхом насильства, завдання шкоди або погрози їх засто­

суванням (ст. 155-5 КК);

насильство, заподіяння шкоди або погроза ними з метою

штучної зміни або штучного фіксування цін (ч. 2 ст. 155-7 КК);

-           протидія законній підприємницькій діяльності,

поєднана з погрозою насильством або його застосуванням,

пошкодження або знищення майна за відсутності ознак

вимагання (ст. 155 -8 КК);

-           примушування до виконання або невиконання цивільно-

правових зобов'язань під погрозою насильства або його засто­

сування, пошкодження або знищення майна за відсутності ознак

вимагання (ст. 198-2 КК). У нинішній час на практиці окреслю­

ється характерна картина динаміки даної групи злочинів, коли

на фоні поодиноких зареєстрованих діянь у 1997 р. відбулося

значне зростання зареєстрованих злочинів, кваліфікованих за

ст. 198-2 КК, та відповідно закінченого попереднього слідства

у справа про ці злочини.

Таке становище, при якому введені в КК нові норми застосовуються лише зрідка, можна пояснити різними причинами, в тому числі і відсутністю належних криміна­лістичних методик.

Необхідність формування комплексних методик розсліду­вання економіко-корупційних діянь викликана особливостями

злочинів, що вчинюються у сфері економічної діяльності, [зловживання посадовим становищем, перевищення посадових повноважень (ст. 165, 166 КК); хабарництво (ст. 168, 169, 170 КК)], посадовий підлог (ст. 172 КК), зни­щення, пошкодження або утаювання документів (ст. 193 КК), інші зловживання документами (ст. 193-1, 194 КК).

Особливе місце в системі комплексних методик слід відвести методиці розслідування протиправних комп'ютерних діянь (ст. 198-1 КК), що використовуються при вчиненні економічних злочинів.

Э.А. Дидоренко, проф., О.А. Бурбело, проф. Б.Г. Розовский, проф. Луганский институт внутренних дел МВД Украины (г. Луганск)

ИНСТИТУТ ЦИВИЛИЗОВАННОГО ЛОББИРОВАНИЯ КАК СРЕДСТВО ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ КОРРУПЦИИ

Реформирование экономического и общественного устройства Украины осуществляется без официального признания фактически поставленной цели - строительства капитализма. В итоге затруднен процесс оптимального использования в теории и практике становления нового уклада тех институтов капитализма, которые показали высокую эффективность в других странах.

Жизнеспособность капитализма предопределена не только, а, может, даже не столько тем, что государство решило традиционную задачу организации относительно бескон­фликтных отношений между правящим и другими классами. Сила капиталистического государства, основная его цель -прежде всего в упорядочении взаимоотношений внутри

S3

господствующего класса. Принцип: прежде чем наводить порядок "внизу", необходимо его навести "наверху" - незыблем для всех типов государственного и общественного устройства, и в буржуазных государствах он реализован максимально.

Собственность многолика, столь же многоаспектны интересы отдельных частных собственников. Не будь государственной организации, государственного регулирования порядка реализации интересов частных собственников, сила конфликтов между ними и трагизм последствий были бы значительно больше, чем потенциальные межклассовые конфликты. За примерами далеко ходить не надо, достаточно посмотреть на беспредел, доходящий до взаимоистребления, в сфере "новых украинцев", "новых русских", других "новых".

История доказала, что меры уголовно-правовой репрессии весьма редко позволяли решить конкретную задачу обеспечения правопослушного поведения. Весьма проблематична резуль­тативность ориентации на них применительно к борьбе с коррупцией. Специфика коррупции - в ее проникновении буквально во все властные и примыкающие к ним структуры, в формировании системы круговой поруки, затрудняющей, а чаще всего исключающей разоблачение преступников.

В этих условиях наиболее реальный путь - это разрушение "круговой обороны" не внешним воздействием уголовно-правовых санкций, а взрывом изнутри, путем создания правового поля для обособления конкурентных интересов, усиления противостояния и обеспечения реальной возможности взаимоконтроля за действиями каждой из сторон. Сколько бы ни говорили об идеале, общество и государство "взаимного согласия" - это утопия, прямой путь к смерти государства от коррупционной гангрены. Противостояние интересов, реализуемое в экономике через взаимоконтролирующуюся конкуренцию (а в политической сфере - через формирование легитимной оппозиции), - это основное условие для сокращения коррупции. Однако сплошные конфликты, бесконечное выяснение отношений, нестабильность в государстве - также предпосылки к его гибели. Поэтому разрушительная сила

конкуренции и оппозиции должна быть в едином механизме с конструктивными средствами борьбы с коррупцией.

В ряде стран Запада данная задача решается с помощью лоббирования. Лоббирование - это система реализации интересов отдельных групп населения страны, организованных в соответствующие союзы и общества, путем воздействия на законодательные и властные структуры всех уровней.

Многие наши публицисты и даже некоторые маститые ученые перечисляют коррупцию и лоббизм через запятую, ставя тем самым знак равенства между ними. Неорганизованный лоббизм, действительно, изначально чреват коррупцией. Как отметил один из американских политологов, уровень преступ-ности на Капитолийском холме не ниже, чем в самом криминализированном штате. Частная собственность создает питательную среду для коррупции, и с этим приходится считаться. Но нельзя проходить мимо главного: корпоративное лоббирование позволяет выработать политику, прогрес­сивную для капиталистического общества в целом. А это означает необходимость не только оказывать взаимную поддержку в осуществлении отдельных планов, но и предвари­тельно производить их жесткую социальную оценку, пресекать попытки ставить узкие собственнические интересы выше интересов системы. Поэтому при рациональной регламента­ции, обеспечивающей здоровую конкуренцию заинтересован­ных лиц и организаций, институт лоббирования является одним из реальных организационных средств борьбы с коррупцией.

Например, в конгрессе США имеется около двадцати постоянных комитетов обеих палат и примерно триста подкомитетов. В сельском хозяйстве производители хлопка, кукурузы, пшеницы, арахиса, табака и риса соперничают друг с другом за федеральные программы помощи, и каждая из этих группировок представлена в соответствующем подкомитете комитетов по сельскому хозяйству верхней и нижней палаты. Лоббисты, представляя основных производителей, конкуриру­ющих в распределении бюджетных средств, согласовывают их интересы, что позволяет конгрессу принимать акты, удовлетво-

85

ряющие подавляющее большинство субъектов хозяйствования. В этом смысле можно утверждать, что в высокоорганизован­ном капиталистическом обществе интересы собственности в целом превалируют над интересами отдельных собствен­ников. Деятельность лоббистов в США законодательно регламентирована, предусмотрен, в частности, контроль за их расходами, порядок аккредитации и отчетности.

Принципиальное отличие цивилизованного лоббизма от существующих сегодня в Украине коррумпированных диких его форм в том, что поиск оптимума происходит на стадии подготовки проекта соорганизованными заинтересованными лицами. Тем самым исключается или, во всяком случае, затрудняется немотивированное оказание законодателем или чиновником предпочтения кому-либо из претендентов.

В России происходит активное обсуждение вариантов проекта закона о лоббировании. Очевидна необходимость проведения такой работы и в Украине.

Д.М. Притика, канд. юрид. наук, голова Вищого арбітраж­ного суду України (м. Київ)

арбітражні суди україни як засіб протидії' правопорушенням

В ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ

Арбітражні суди, спеціалізовані на розгляді господарських :порів, діють у руслі державної політики, їх практика невід'ємна від економічних проблем, від дій законодавчої і виконавчої гілок влади.

Саме під таким кутом зору Вищий арбітражний суд провів эозширений пленум за участю відповідальних працівників Генеральної прокуратури, МВС, СБУ, Державної податкової адміністрація, РУ, Антимонопольного комітету, Агенства з

,46

питань банкрутства, Державної митної служби.

На пленумі увага була зосереджена на узгодженні дій цих структур і арбітражних судів щодо застосування нормативних актів, стягнення боргів по податках, повернення кредитів, захисту прав суб'єктів господарювання прокурорами, застосування органами КРУ фінансових санкцій, практики застосування митного законодавства, вдосконалення правової бази діяльності і практики арбітражних судів тощо.

Як свідчать вибіркові дані за 10 місяців, сталися зрушення щодо збільшення відсотка задоволення позовних вимог податкових адміністрацій, позовів прокурорів, посилене реагування прокуратури на повідомлення арбітражних судів, затверджена і виконується програма стосовно роз'яснення господарського законодавства, висвітлення у пресі, на радіо, по телебаченню актуальних питань його застосування, проведення відповідних "круглих столів", семінарів.

Такі ж спільні заходи здійснено в усіх регіонах, арбітражні суди областей мають намір співпрацювати з владними структурами по зміцненню правопорядку, вихованню поваги до закону, удосконаленню правової бази.

Слід зазначити, що вже готується проведення чергового пленуму Вищого арбітражного суду за участю правоохоронних, контролюючих органів та деяких інших структур, причетних до проблеми, для обговорення стану дотримання законності при вирішенні господарських спорів та завдань арбітражних судів щодо протидії правопорушенням та корупційним діянням в економічній сфері. У порядку підготовки до пленуму зараз вивчається практика арбітражних судів, з'ясовуються її недоліки та можливості посилення роботи в цьому напрямку.

Одним з важливих напрямків координації роботи з органами прокуратури є направлення повідомлень про дії суб'єктів господарювання, що мають ознаки злочинів, для відповідного реагування, тобто арбітражні суди зосереджують увагу на тих сферах економіки і діях посадових осіб, де прояви злочинних посягань найбільш ймовірні: фінансово-кредитні операції, нецільове використання бюджетних коштів, неоплата

87

одержаних товарів чи виконаних робіт, зовнішньоекономічна діяльність, ухилення від сплати податків і внесення платежів до бюджету, до Пенсійного Фонду, приватизація, банкрутство тощо.

З огляду на критичність ситуації, яка склалася в країні з виплатою заробітної плати і пенсій, загострення проблеми наповнення державного бюджету і повернення кредитів, перш за все взятих під гарантію держави, особлива увага приділена зараз справам, пов'язаним із стягненням боргів по податках і внесках до Пенсійного фонду та поверненням кредитів.

Так, за матеріалами справи арбітражного суду Черкаської області до кримінальної відповідальності притягується президент AT "Економінвест", який одержав кредит у розмірі 0,5 млн. грн. від Укрсоцбанку. Впродовж значного часу він ухилявся від повернення кредиту і від сплати нарахованих відсотків, а заставлене майно у порушення договору про заставу реалізував. Кримінальні справи порушуються відповідними правоохоронними органами за повідомленнями арбітражних судів і в інших областях.

Останнім часом на розгляд арбітражних судів постійно надходять позови, які за розміром грошових вимог, характером, а часто і політичним забарвленням мають непересічне значення не тільки для окремих суб'єктів господарювання, але й у цілому для економіки і політичної стабільності в державі. Деякі з цих справ набувають великого резонансу і суттєво зачіпають інтереси тіньової економіки і злочинного світу. Як свідчать факти, розгляд таких справ супроводжується шантажем, погрозами, а в деяких випадках і насильницькими діями щодо суддів, керівників судів, членів їх родин. Тільки за останній час такі дії вчинялися щодо суддів арбітражних судів АР Крим, Дніпропетровської, Сумської областей, м. Києва. На сьогодні реальні погрози розправою, шантаж, тиск мають місце щодо суддів і керівників Вищого арбітражного суду України. За окремими фактами ведеться слідство.

У поточному році арбітражні суди України працювали з великим напруженням і перевантаженням. За 10 місяців

88

1998 р. до арбітражних судів, у яких, до речі, зараз працює всього 427 суддів, надійшло понад як 139 тис. звернень суб'єктів господарювання за захистом своїх порушених прав та інтересів, що вже на 50% перевищує показники минулого року.

У сфері діяльності арбітражних судів з'явився новий злочинний прояв - підробка наказів арбітражних судів, використання їх як засіб платежу і навіть фальсифікація постанов і рішень арбітражних судів. Зараз органами МВС перевіряються обставини появи у банках м. Києва фальшивих наказів на списання коштів, а за фактом фальсифікації постанови і рішення ВАС України порушена кримінальна справа прокуратурою Черкаської області. Це злочинне явище небезпечне, бо може ще більше дезорганізувати обіг коштів і поглибити платіжну кризу в державі, тому вживаються всі можливі заходи для запобігання таких злочинів.

Зараз Вищий арбітражний суд за рекомендацією Служби безпеки України розглядає питання про використання в роботі арбітражних судів номерних бланків відповідного зразка із застосуванням різного ступеня їх захисту й обов'язкового порядку направлення постанов та рішень суду виключно через підрозділи "Спецзв'язку" чи уповноваженого судового виконавця.

Актуальною і недостатньо врегульованою залишається проблема банкрутства, яка багато в чому стикається з проблемою злочинності. За останні два роки кількість справ про банкрутство зростає обвальними темпами.

Як відомо, чинний Закон України "Про банкрутство" виявився недосконалим, суперечливим, містить багато прогалин. Є новий проект, більш пристосований до сучасних умов господарювання, проте він і досі не розглянутий Верховною Радою України. На наш погляд, прийняття нового Закону України "Про банкрутство" повинно бути першочер­говим, невідкладним заходом у порядку антикризових дій.

У цьому році арбітражні суди найбільш інтенсивно співпрацюють з органами державної податкової адміністрації, що дає позитивні наслідки щодо збільшення надходжень до

89

державного бюджету. В основному ця співпраця стосувалася справ про банкрутство суб'єктів господарювання, зараз збільшилося надходження вимог, пов'язаних із стягненням боргів по податках і обов'язкових платежах, а також про звернення стягнення на майно боржників.

Упродовж 10 місяців 1998 р. загальна кількість справ за участю органів ДПА, що закінчена провадженням арбітраж­ними судами України, на 13% перевищила відповідний показник аналогічного періоду минулого року і досягла близько 7,0 тис. справ. Дві третини цих справ (4,6 тис.) становили справи про банкрутство суб'єктів господарювання. Майже кожна четверта справа (або 2,3 тис.) була пов'язана з визнанням недійсними актів, прийнятих органами ДПА.

На виконання вимог Указу Президента України від 28.02.97 р. №167 "Про заходи щодо забезпечення наповнення держав-ного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни" Вищим арбітражним судом України запроваджено оперативний контроль за розглядом справ, пов'язаних з надходженням коштів до державного бюджету та державних позабюджетних фондів.

За цей період арбітражними судами України закінчено провадженням 13,6 тис. справ, за результатами розгляду яких присуджено до стягнення у державний бюджет та державні позабюджетні фонди 539,7 млн. грн.

Одним з найважливіших напрямків роботи в арбітражних судах є узагальнення практики і на цій основі - внесення пропозицій щодо усунення прогалин, суперечностей і недоліків чинних нормативних актів. Адже саме ці обставини створюють сприятливі умови для функціонування тіньової економіки і організованої злочинності. Тому дивує, що проблеми, необхідність розв'язання яких ні в кого не викликає заперечень, роками не вирішуються. Досить складною залишається проблема застосування законодавства при розгляді судами загальної юрисдикції й арбітражними судами позовів підприємств з іноземними інвестиціями до митних і податкових органів щодо звільнення їх від оподаткування та подання

90

ліцензій і сертифікатів якості на імпортовані товари.

Чинне законодавство, яке регулює режим іноземних інвестицій, дає підстави для різного тлумачення поняття "державні гарантії захисту іноземних інвестицій", що, до речі, теж може бути одним із джерел для корупції чиновників. Це питання зараз розглядається у Конституційному суді України. Вищий арбітражний суд України звернув увагу арбітражних судів на те, що ця обставина може бути підставою для зупинення провадження у справах по спорах, результат вирішення яких залежить від висновку Конституційного Суду України.

Безперечно, це питання потребує узгодженої позиції Державної митної служби, Служби безпеки, Генеральної прокуратури, Державної податкової адміністрації, інших зацікавлених відомств.

Уже декілька років ставиться питання про необхідність урегулювання порядку визначення кількості нафти і нафто­продуктів при перевезеннях цього стратегічного продукту залізницею. Справа у тому, що існуючий порядок застосування різних способів вимірювання кількості дає змогу легально приховувати від обліку досить значні маси продукту. З цього питання ми зверталися до Уряду, безпосередньо до Держнафто-газпрому, Держстандарту, до Укрзалізниці, запрошували останніх до себе, щоб разом обговорити цю проблему і внести узгоджені пропозиції, проте до останнього часу не бачимо зацікавленості у її вирішенні. Реорганізуються структури, змінюються керівники, а проблеми залишаються.

Найбільш потерпає від неузгодженості політики, неста­більності законодавства справа приватизації державного майна. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна на користь фізичних та юридичних осіб мають за мету підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Це тривалий, багатогранний і складний процес, який, незважаючи на законодавче врегулювання, на практиці пов'язаний з корисливими зловживаннями та корупційними проявами як з боку чиновників, які регулюють

91

ці процеси, так і з боку суб'єктів приватизації.

Характерним прикладом таких дій є справа, пов'язана з приватизацією ВАТ "Миколаївцемент". Тільки щоб виграти конкурс на придбання акцій цього виробника стратегічної продукції, фірма "Хорда-ЛТД" і AT "Градобанк" свідомо запропонували такі розміри інвестиції: 151 млн. дол. США і 128,5 млн. дол. США, на які вони були неспроможні, що підтверджується подальшими подіями.

У порушення закону, який передбачає включення в договір купівлі-продажу зобов'язань у розмірі конкурсних пропозицій, фактично в договорі зазначені інвестиції в розмірі лише 28 і 26,7 млн. дол. США. Проте і це не відповідало намірам інвесторів, бо за 1997-1998 pp. жодний з них інвестицій взагалі не вніс.

Подальші операції "Градобанку", в тому числі застава по кредитному договору ЗАТ "Подільський цемент", власником якого "Градобанк" не був, зміна предмета застави на колекцію творів мистецтва із збірки галереї "Градобанку" (яка придбана всупереч Закону України "Про банки і банківську діяльність") на суму лише 5 млн. дол. США - все це свідчить, що інтереси важливого для всієї економіки України підприємства і долі його колективу мало цікавили цих "інвесторів".

У той же час у вказаний спосіб від участі у придбанні акцій цього підприємства були усунені потенційні іноземні інвестори - Товариство промислового розвитку "Ляфарж" (Франція) і "Холдербанк" (Швейцарія), конкурсні пропозиції яких складали відповідно 115-145 млн. дол. США і 113 млн. дол. США.

Фінал цієї акції щодо всіх її учасників плачевний: внаслідок незаконної діяльності і неспроможності діяти в ринкових умовах фірма "Хорда-ЛДТ" арбітражним судом м. Києва визнана банкрутом, порушена справа про банкрутство щодо AT "Градобанк".

Завдано великої шкоди взаємовідносинам з іноземними підприємствами, втрачено можливість отримати ефективного нвестора. Для ВАТ "Миколаївцемент" втрачені можливості эозвитку виробництва важливої стратегічної продукції,

збільшення робочих місць, гарантій виплати заробітної плати працюючим тощо.

Законодавча неврегульованість у минулому питань про перехід державного майна до інших форм власності призвела до фактичного роздержавлення основних фондів підприємств на неконкурентних засадах, що сприяло збільшенню справ, пов'язаних з поверненням набутого державного майна та визнанням цих угод купівлі-продажу недійсними.

Так, арбітражним судом був визнаний недійсним договір купівлі-продажу бази відпочинку Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, яку за безцінь продали спритні ділки, позбавивши відпочинку та відновлення здоров'я трудовий колектив.

Як було встановлено під час судового засідання, загальну вартість об'єкта бази відпочинку сторонами в оспорюваному договорі взагалі не було визначено, чим порушено вимоги Цивільного кодексу України щодо необхідності встановлення конкретної ціни об'єкта купівлі-продажу. Окрім того, судом виявлено, що спірне майно є цілісним майновим комплексом, специфічним оздоровчим закладом з усією необхідною інфраструктурою послуг для забезпечення відпочинку та лікування працівників державної установи, купівля-продаж яких передбачена тільки на конкурентних засадах та з дозволу органів Фонду державного майна України.

Дуже багато порушень законодавства про приватизацію, перекручень і непослідовності допускається регіональними відділеннями Фонду держмайна України, що спричиняє велику шкоду підприємствам, дезорганізує роботу по приватизації, впливає на скорочення виробництва.

Так, з порушенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" регіональне відділення ФДМУ у Донецькій області після приватизації визнало недійсним договір купівлі-продажу майна орендного підприємства "Уголеж" і скасувало викуп як спосіб приватизації. Проте Закон і Цивільний кодекс продавцю такого права не надають.

93

У багатьох випадках підставою для видання наказів чи розпоряджень щодо скасування або зміни результатів приватизації є дії окремих осіб чи їх розпорядчі документи, які згідно з чинним законодавством не можуть мати жодних правових наслідків.

Регіональне відділення ФДМУ у Дніпропетровській області визнало недійсними результати некомерційного конкурсу по продажу майна державного підприємства "Головпостачспецбуд" лише на тій підставі, що один з учасників конкурсу висловив сумнів у спроможності покупця виконати свої інвестиційні зобов'язання. Цього виявилося достатнім для скасування результатів конкурсу, що, безперечно, є грубим порушенням законодавства і дискредитує взагалі справу приватизації.

На всі ці та багато інших правопорушень арбітражні суди України своєчасно відреагували, дали цим правопорушенням належну оцінку, в необхідних випадках звернулись до правоохоронних органів з повідомленням.

Зміна криміногенної ситуації в Україні на краще не можлива без знищення економічного підґрунтя злочинності, для того необхідно прийняти низку економічних законів та інших яормативних актів і забезпечити їх практичну реалізацію.

Виникла потреба усунути протиріччя в законодавстві, эозробити і прийняти закони: про державне регулювання і Іідтримку розвитку малого та середнього підприємництва; про юрядок видачі ліцензій на здійснення окремих видів Іідприємницької діяльності; про декларування фізичними эсобами доходів і майна; про протидію використанню легалізації) незаконно здобутих коштів і майна тощо.

Для нейтралізації негативних тенденцій, а, отже, токращання криміногенної ситуації у підприємницькій сфері їкономіки вбачається доцільним внести зміни до законодавчих га інших нормативних актів, що регламентують порядок ;творення і реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

Аналіз практики результатів розгляду судово-арбітражних шрав свідчить, що органи державної податкової адміністрації

94

виявляють факти реєстрації юридичних осіб з приватною формою власності, які були засновані за підробленими, загубленими паспортами та паспортами померлих громадян. Створення таких фіктивних фірм тягне за собою низку грубих порушень у господарських правовідносинах: ухилення від оподаткування, накопичення тіньового капіталу, так зване відмивання грошей.

На наш погляд, з метою попередження правопорушень у господарській сфері необхідно ще на етапі державної реєстрації установчих документів запровадити перевірку джерел походження коштів засновників, їх статусу як існуючих фізичних осіб та особистих документів.

Як свідчить міжнародний досвід, більшість держав - членів Ради Європи сьогодні мають законодавство проти відмивання грошей. У багатьох країнах існують спеціальні організації, які перевіряють усі підозрілі операції: наприклад, у Швеції цим займається фінансово-розвідувальна служба, в Нідерландах -голландський офіс з розкриття надзвичайних операцій. Створені і функціонують міжрегіональні бази даних, які можуть у разі потреби надати необхідні дані стосовно потенційно неблаго-дійних ділових партнерів. В Україні ж на державному рівні така робота не провадиться взагалі.

Сьогодні правопорушення в економічній сфері характе­ризуються не тільки своєю масштабністю, а й змінами їх якісних характеристик, спрямованістю протиправних дій в економіку, зокрема, в інвестиційну, зовнішню торговельну діяльність, приватизаційну сферу, кредитування. Поряд з традиційними видами правопорушень поширюються невідомі раніше форми протиправної діяльності. Має місце експортування з України високоліквідної продукції на адресу інофірм, при цьому частина валюти експортерам не повертається і незаконно зберігається на рахунках закордонних банків. Валюта з офшорних зон, як правило, не надходить з тих контрактів, які укладено за попередньою домовленістю між українським експортером та іноземною фірмою.

Останні події в державі - все нові і нові прояви злочинності.

95

Використання злочинним світом щонайменших суперечностей, недоліків і прогалин у політиці, законодавстві і практиці підтверджують необхідність створення владними структурами, правоохоронними і контролюючими органами, судами єдиної системи протидії. Це передбачає, на наш погляд, перш за все узгодження позицій і підходів у застосуванні чинного законодавства, спільну кропітку роботу, спрямовану на удосконалення нормативної бази.

Поглиблення кризових явищ у суспільстві, економіці, колізійність і недосконалість правових норм сприяють проникненню криміналітету в політичні структури, паралізує перебіг виконання економічних реформ, дискредитує саму ідею їх запровадження.

Розуміючи всю складність означеної проблеми, те, що економічна безпека держави залежить від спільних зусиль усіх правоохоронних органів, взаємодії виконавчої, законодавчої та судової влади країни, арбітражні суди притаманними їм засобами і в межах наданої компетенції здійснюють державну політику протидії криміналізації економіки.

Ю.Ф. Кравченко, Міністр вну­трішніх справ України, прези­дент Кримінологічної асоціації України (м. Київ)