РОЗДІЛ II КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА КРИМІНОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ У СФЕРІ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В.В. Голіна, д-р юрид. наук, проф., Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, зав. сектором НДІВПЗ АПрН України (м. Харків)

Єдність загальносощального І спеціально-кримінологічного

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Економічна злочинність - не просто сукупність декількох десятків складів злочинів, передбачених кримінальним законом. Вона виступає як продовження криміналізованих економічних відносин. Не становить таємниці той факт, що фактично запроваджені в Україні реформи пішли шляхом легалізації злочинне здобутих капіталів, допуску їх у законний обіг, легкості "відмивання брудних" грошей і розграбування загальнонаціональної власності незначною купкою населення. У спеціальній літературі і періодичній пресі висловлюється тривога і звертається увага на небезпеку, яка загрожує державі, її стабільності, подальшу тінізацію та криміналізацію економіки, зокрема, таких її важливих сфер і напрямів, як виробництво, постачання, реалізація енергоносіїв, металу, продукції агропромислового й переробного комплексу, а також експортно-імпортної діяльності, банківсько-фінансових, кредитно-інвестиційних систем, особливо процесу прива­тизації.

Аналіз свідчить про стрімке зростання економічної

злочинності за останні п'ять років. Вона набула характеру кримінальної агресії і стала в економічному проявленні багатовекторною і масштабною. Є всі підстави стверджувати, що нова криміналізована економічна еліта за допомогою значного капіталу і корумпованого чиновництва тягнеться до влади (Дурдинець В.В. Боротьба зі злочинністю має бути всеохоплюючою й ефективною// Право України. - 1998. - № 1. С. 27). Економічна злочинність, на думку вітчизняних і зарубіжних кримінологів, більшою мірою ніж кримінальна здатна стати засобом життя певної частини населення, фор­мувати напівкримінальний менталітет (Зелинский А.Ф. Кри­минология. Курс лекций. - Харьков: Прапор, 1996. - С. 181; Дурдинець В.В. Указ. раб. С. 31; Криминология: Учебник для юрид. вузов/ Под общ. ред. А.И. Долговой. - М.: ИНФРА. М. -Норма, 1997. - С. 487). Вона за своєю природою має майже організований характер. До того ж, якщо організована злочинність у більшості країн світу контролює в основному лише злочинні джерела доходів - ігорний і наркобізнес, проституцію, рекет, торгівлю зброєю, то в Україні вона панує практично над усією економікою. За підрахуванням фахівців неофіційна (тіньова) економіка становить понад 50%. В усіх галузях економіки набувають поширення хабарництво, розкрадання, ухилення від сплати податків, приховування валютної виручки, шахрайство з фінансовими ресурсами та ін. Усе це дійсно створює надзвичайно серйозну загрозу національній і, насамперед, економічній безпеці України.

Отже, економічна злочинність сьогодні - це злоякісне, агресивне соціальне явище, яке виникло і паразитує на об'єктивних і суб'єктивних прорахунках реформування і перебільшенні можливостей правоохоронної системи як соціального регулятора.

Та чи відбиває цю економічну тотальність правова статистика? У 1995 р. у сфері економіки було виявлено близько 61 тис., у 1996 р. - понад 61 тис., а у 1997 р. - понад 62 тис. злочинів, що становить приблизно 10% від числа всіх зареєстрованих у ці роки злочинів. З числа злочинів, справи по

яких закінчені розслідуванням, до суду направлено менше половини, а решта закрита з нереабілітуючих підстав. По кожній області України виявляється щорічно приблизно 6-7 розкрадань шляхом привласнення у великих і особливо великих розмірах, 1/5 всіх зареєстрованих у сфері економіки злочинів припадає на комерційні структури, тобто служба боротьби з економічною злочинністю спрямована на виявлення дрібних злочинів. Очевидно, по-перше, кримінально-правова статистика відбиває лише невелику частку економічної злочинності, що завуальовує перед органами влади дійсну кримінальну картину у сфері економіки; по-друге, на правоохоронні органи (у теперішньому їх стані) покладено заздалегідь завдання, яке не може бути вирішене, - припинити зростання злочинності, в тому числі економічної; по-третє, злочинний світ постійно вдосконалює засоби вчинення економічних злочинів. Зрозуміло також і те, що ліквідувати кримінальне соціальне явище лише засобами карального характеру неможливо.

ц Вітчизняні і зарубіжні кримінологи та практики дотриму­ються тієї позиції, що проблема боротьби з економічною злочинністю, як і злочинністю взагалі, повинна спиратися на мудру соціальну політику. У кримінологічній літературі було підкреслено, а практикою доведено, що найкраща кримінальна політика - це найкраща соціальна політика. Проти економічної злочинності саме як соціального явища повинна діяти міцна система соціальної протидії, що припускає єдність загально-соціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності.

Загальносоціальне попередження - це комплекс перспек­тивних соціально-економічних, ідеологічних, політичних, культурно-виховних та ін. заходів, спрямованих на подальший розвиток і вдосконалення суспільних відносин і усунення разом з тим причин злочинності, у тому числі економічної, викорінення соціальних суперечностей, людської деструктив-ності, економічного волюнтаризму та екстремізму. Отже, головна роль у витискуванні та обмеженні явищ, що детерміну­ють економічні злочини, належить розумній ідеології

126

реформування економіки країни, яка внутрішньо протидіє, а не сприяє кримінальному експансіонізму в цій сфері і відчиняє простір для позитивного вирішення багатьох соціальних проблем. Йдеться про таку соціальну політику, яку держава і суспільство повинні здійснювати, щоб остаточно не опинитися у соціально-економічному хаосі. Соціальний нонсенс у державі, яка проголосила себе правовою державою, коли економічна злочинність у країні прийняла характер кримінальної агресії. За сучасних умов соціальна політика в Україні зіткнулася з парадоксальною ситуацією: багато які соціальні заходи реформуючого напряму, обтяжені до того ж помилками і амбіціями політиків, а то й просто некомпетентністю, експериментаторством, безвідповідальністю, ігноруванням об'єктивних обставин, що склалися в Україні, виступають каталізатором відродження і масового прояву різноманітних негативних явищ, стають могутнім стимулом антисуспільної поведінки, в тому числі й у сфері економічної діяльності. Очевидно, що сучасна соціальна політика в країні автоматично, як це було раніше, не виконує функції загальносоціального попередження злочинності, що повинно бути у правовій державі. І з цим необхідно рахуватись. Неможливо не приєднатися до думки, що Україна опинилася в ситуації, яка буквально диктує появу нової стратегії реформ, нових людей влади, соціалізації економічних програм за найсучаснішими зразками, посилення регуляційної функції державних органів управління, наведення порядку і дисципліни на всіх рівнях життєдіяльності держави та суспільства. Гостро стоїть проблема здійснення національної програми відродження України, яка повинна стати економічною конституцією держави, забезпечити подолання кризи в її економіці, гідне життя для людей (Коломийців В. "Новий курс" України// Голос України. - 1999. -22 січня).

Таким чином, заходи загальносоціального попередження запроваджуються в життя через державні плани економічного і соціального розвитку. Попереджувальне їх значення полягає в тому, що передбачена стратегія і тактика соціальне-

127

економічного відродження враховує можливі криміногенні наслідки від здійснення закладених у них заходів.

Тільки вони здатні сформувати громадянське суспільство, яке є основою гравової держави, і позитивно впливати на дійсний стан економічної злочинності. Влада і суспільство повинні зрозуміти ці важливі положення кримінологічної теорії боротьби зі злочинністю, в тому числі й економічною. Іншого шляху просто немає.

Здійснення в країні обгрунтованої соціальне орієнтованої політики створює необхідні економічні, соціальні, психологічні організаційні, правові та інші передумови для ефективного проведення спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності. Цей попереджувальний напрям є загальною назвою сукупності різноманітних за спеціалізацією, професійністю, масштабністю, суб'єктами та їх ресурсними можливостями, об'єктами попереджувального впливу, досягненням цілей, інших видів запланованої і скоординованої діяльності відповідних державних і приватних структур і навіть окремих громадян та адекватних їх компетенції конкретних заходів одноразового чи тривалого характеру, що мають за мету скоротити кількісно-якісні показники злочинності шляхом позитивного впливу на деструктивно орієнтовану людську свідомість, послаблення криміногенної обстановки у сфері економіки, обмеження або усунення негативних явищ, безпосередньо пов'язаних з економічними злочинами, недопущення чи припинення останніх на різних стадіях злочинної поведінки^/

Спеціально-кримінологічне попередження економічної злочинності складається з трьох головних напрямів і відповід­них їм заходів: кримінологічна профілактика, запобігання та припинення злочинів.

Кримінологічна профілактика ставить за мету завчасне виявлення й усунення об'єктивних і суб'єктивних причин та умов, що породжують економічні злочини і сприяють їм. Залежно від того, на які негативні явища спрямовані профілактичні заходи, можна вирізнити такі складники

128

профілактики:

упередження появи у сфері економічних відносин

становища, яке могло бути використане злочинцями (наприклад,

прийняття закону "Про інформаційний банк даних", що

дозволить правоохоронним органам простежувати і контролю­

вати законність відносин, які виникають у даній сфері);

обмеження, що перешкоджають поширенню негативних

явищ, які детермінують окремі економічні злочини (скажімо,

здійснення заходів реального контролю за доходами та

вилучення майна, набутого злочинним шляхом, підвищення

відповідальності за ухилення від подання або подання в

декларації неправдивих відомостей про доходи);

усунення, що придушує чи ліквідує криміногенні явища

і попереджує нову активізацію їх дій (як приклад - припинення

зловживань при використанні торговельних ліцензій на різні

види підприємницької діяльності);

захист матеріальних об'єктів, цінностей та інше від

безпосереднього злочинного посягання (приміром, створення

республіканського банку еталонних зразків продукції і

фірмових знаків компаній, підприємств тощо).

Запобігання та припинення як напрями спеціально-кримінологічного попередження економічних злочинів спрямовані на реалізацію заходів оперативного, якісного, професійного втручання у розпочату злочинну поведінку (наприклад, запобігання і припинення корисливих посягань на товарно-матеріальні цінності в аграрному секторі економіки, особливо під час проведення весняної сівби, збирання врожаю, зимівлі худоби; виявлення зловживань у процесі приватизації об'єктів державної і комунальної власності та ін.).

Як інтегративна система організованої протидії хитромуд­рій економічній злочинності спеціально-кримінологічне попередження активно включає в себе попереджувальні пропозиції інших галузей знання, в першу чергу, економіки, соціології, права, соціальної психології, криміналістики, технічних наук, досвід зарубіжних країн і власної практики. На сучасному етапі це все потребує від учених-кримінологів і

129

відповідних служб правоохоронних органів різкого підвищення спеціалізації і кваліфікації.

Отже, загальносоціальне попередження - це, так би мови­ти, стратегія, а спеціально-кримінологічне попередження -тактика боротьби з економічною злочінністю. Тільки поєднання заходів цих напрямів спроможне протистояти економічній злочинності в Україні.

Л.М. Давиденко, д-р. юрид. наук, проф., ІПК Генеральної прокуратури України (м. Харків)