РОЛЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ У БОРОТЬБІ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

Проблема, винесена на порядок денний науково-практич­ної конференції, хвилює сьогодні все наше суспільство, особливо тих, хто найбільше потерпає від різкого соціального розшарування внаслідок несправедливого розподілу власності, безробіття, напівголодного існування, свавілля хабарників, рекетирів та інших правопорушників.

96

Ця проблема давно вже вийшла за межі суто кримінальної і перетворилась у найбільш загрозливий чинник для соціальної стабільності в державі, у серйозну перепону на шляху реалізації реформаторських зусиль Президента, Уряду.

Доречно буде нагадати слова Президента України Л.Д. Кучми на засіданні Координаційного комітету 20 листопада 1998 p., що сьогодні у перехідний період, який ми переживаємо, "економіка, політика і криміналітет нерідко тісно переплі­таються", "основні напрями боротьби зі злочинністю і корупцією пролягають через економічну площину".

Перехід економіки до ринкових відносин в умовах руйнування попередньої системи господарювання супровод­жується активізацією її тіньових структур. Характер криміно­генних процесів детермінує і поглиблення кризових явищ, спад виробництва, зниження рівня соціального захисту населення, відставання правового регулювання економічнних відносин від невідкладних потреб практики.

Аналіз економічної злочинності свідчить, що протягом останніх років динамічно зростає питома вага тяжких злочинів економічної спрямованості, передусім зловживань з кредитними та фінансовими ресурсами у сфері заняття підприємницькою діяльністю, а також розкрадань, хабарництва. Найбільш криміналізованими стали сфери відносин у кредитно-фінансовій та банківській системах, зовнішньоекономічної діяльності, енергозабезпечення та приватизації.

Відбувається процес витіснення із сфери корисливої злочинності примітивного кримінального типу інтелек­туальним злочинцем з новими, витонченішими способами і формами злочинної діяльності. Триває посилення кримінальної спрямованості в комерції.

Сучасна ситуація в економіці характерна тим, що у підприємницьку діяльність привнесені суто кримінальні традиції та методи, за яких стосунки між представниками бізнесструктур незрідка регулюються злодійським "кодексом честі". З порушниками цих "вовчих" законів, як відомо, не церемоняться. До речі, дещо новий для нас феномен "кілер-

ства" породжено у сфері економічних інтересів вітчизняного криміналітету.

Проведений нами аналіз показав, що за 1997 р. серед потерпілих, які загинули від рук найманих убивць, 80% становили ті, хто так чи інакше були пов'язані з підприєм­ницькою, комерційною діяльністю.

За деякими науковими джерелами в Україні близько 80% діючих суб'єктів недержавного сектора, понад 500 банків, 50 бірж, майже вся мережа оптової та роздрібної торгівлі перебувають під повним або частковим контролем злочинних угруповань.

У зв'язку з цим розроблена нами стратегія наступу на злочинність, особливо організовану, базувалася на підриві її економічного підґрунтя, ліквідації живильного середовища для паразитуючої на ньому загальнокримінальній злочинності. Поряд з іншими заходами це дало свої результати, про що свідчить статистика вбивств на замовлення. Якщо у 1995 р. було вчинено 210 вбивств на замовлення, то у 1996 р. - 157, у 1997 р. було зареєстровано 134 таких злочини, а за 11 міс. цього ж року - 52 замовлених вбивства.

Президент України неодноразово звертав увагу на особливу важливість захисту економічних інтересів держави. У своєму розпорядженні "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи", в недавньому Посланні до Верховної Ради України, у виступах на засіданнях Координаційного комітету він окреслив головні завдання, що стоять перед правоохоронними органами. Названі документи були покладені в основу розроблених і здійснених міністерством організаційних і практичних заходів на пріоритетних напрямках протидії криміналізаціі економіки. Це припинення зловживань, пов'язаних з роздержавленням власності, сферами енергозабезпечення та зовнішньо­економічної діяльності, ринками цукру, спирту, металів, зерна, газу, нафтопродуктів тощо, захист інвестиційних програм, малого бізнесу та підприємництва, жорсткий контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

98

Для реалізації вказаних завдань ми вдалися до організацій­них і структурних змін підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, створили договірно-правову базу, комунікаційні мережі, забезпечили оперативне відстеження галузей, найбільш уражених "кримінальними метастазами", перебудовуємо психологію працівників міліції, намагаємося змінити як формальну звітність, так і реальну організацію діяльності по боротьбі зі злочинністю в сфері економіки. На жаль, нормативна база, яка регулює суспільні відносини суб'єктів власності, держави і людини, не інтегрована в наше суспільство і не стала тим інструментарієм, який дозволяє ефективно функціонувати у новому економічному і правовому середовищі.

Не вдаючись до поглибленого кримінологічного аналізу причин та умов, які сприяють проявам організованої злочинної діяльності у сфері економічних відносин, слід вирізнити: надзвичайно великі масштаби "тінізації" господарських відносин, у яких задіяно близько 30% населення; створення в економічній сфері кланів, що мають прикриття (або "дах") у структурах влади й управління, володіють великими сумами накопиченого капіталу, перекачують мільярдні кошти за кордон.

За деякими експертними оцінками обсяги тіньової економіки в Україні перевищують половину внутрішнього валового продукту, що ставить під загрозу керованість економічних процесів. Вважається прийнятним цей показник на рівні 5-10% ВВП, яким оцінюється "тіньовий сектор" розвинутих країн Заходу.

Хочу зауважити, що організована злочинність в Україні -це не "ноу-хау". Цей феномен має місце в усьому світі в країнах з ринковою економікою. Боротьба з ним залежить від багатьох чинників, у тому числі від гармонізації об'єктивних процесів, які відбуваються у суспільстві, стану законодавчого поля, а також рівня економічного зростання, соціального і духовного розвитку.

Уперше у Програмі дій Уряду України було визначено, що при оцінці економічної ситуації в Україні та пошуку шляхів виходу з кризи неможливо залишити поза увагою таке явище,

99

як "тіньова" економіка, аналізуються можливі шляхи легалізації деяких її напрямків.

Загалом, послідовне вжиття розроблених МВС організа­ційних заходів протидії злочинності у сфері економіки зумовило збільшення викритих злочинів економічної спрямованості, кількість яких досягає майже 63 тис. Особливо помітним є те, що майже на третину більше виявлено тяжких злочинів, які завдали державі багатомільйонних збитків.

Порівняно з 1991 р. кількість викритих економічних злочинів зросла на 80%, у тому числі розкрадань у великих та особливо великих розмірах - у 3,4 рази, хабарництва - у 2,2 рази.

На цьому фоні одночасно з розвитком ринкової інфраструк­тури і підприємництва в Україні динамічно прогресують такі нові види економічної злочинності, як фіктивне підприємництво (тільки за 6 міс. цього року викрита діяльність 2,5 тис. фіктивних фірм), зупинено незаконний обіг 18 млн. гривень. Значного поширення набули факти шахрайства з фінансовими ресурсами, порушення порядку випуску цінних паперів, ухилення від сплати податків тощо.

Протягом 11 міс. 1998 р. у сфері економіки викрито 62,9 тис. (+4,6%) злочинів економічної спрямованості. У загальній кількості викритих злочинів питома вага тяжких складає майже 35% (21,9 тис.). Виявлено 13,7 тис. (+7,1%) розкрадань, учинених посадовими та матеріально відпові­дальними особами, з них 6,1 тис. (+3,6%) - у великих і особливо великих розмірах, 2,5 тис. (+13,0%) хабарництв, майже 1,7 тис. (+0,2%) шахрайств з фінансовими ресурсами.

Більше ніж у півтора рази викрито злочинів на пріори­тетних напрямках роботи. Понад 8,1 тис. (+37,2%) злочинів - у фінансово-кредитній системі, з них у банківських установах -5,8 тис. (+31,4%), сфері зовнішньо економічної діяльності -понад 1,7 тис. (+45,4%), 2,4 тис. (+22,5%) - при проваджені процесу приватизації та 9,2 тис. злочинів - у комерційних структурах.

З урахуванням складної ситуації з поповненням бюджету викрито понад 4,7 тис. злочинів, пов'язаних з ухиленням від

100

сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

З початку 1998 p. MBC викрито понад 230 фактів зловживань з бюджетними коштами - найбільше в Донецькій, Херсонській, Луганській областях, у Криму та м.Києві. Державі спричинено збитків на суму майже 8,2 млн. гривень. Але ж це лише видима частина айсбергу.

Встановлені численні факти розкрадань, нецільового використання державних коштів та кредитів, виділених вугільним підприємствам для їх підтримки, а також інші зловживання кримінального характеру. У 1998 р. на об'єктах Мінвуглепрому викрито 710 корисливих злочинів, у тому числі 355 фактів розкрадання, 107 - хабарництв, 28 - нецільового використання бюджетних коштів на суму 3,3 млн. гривень. До кримінальної відповідальності притягаються 132 керівники підприємств і підрозділів та 6 представників контролюючих органів.

У цьому зв'язку, на мій погляд, слід серйозно подумати над доцільністю застосування в цих випадках відчутних швидких адміністративних економічних санкцій до правопо­рушників замість громіздкого механізму кримінально-процесуального провадження.

Як і раніше, у зоні посиленої уваги органів внутрішніх справ знаходяться питання припинення правопорушень на енергетичному ринку. Всього тут виявлено понад 400 злочинів на ринку газу, 1,7 тис. - нафтопродуктів, 1 тис. - у сфері електроенергетики.

Викрито низку корисливих злочинів у перебігу відпра­цювання комерційних структур, що скуповували борги державних підприємств за отриману електроенергію шляхом використання вексельної системи розрахунків.

Ми переконалися у недосконалості правового регулювання цих відносин на прикладі деяких кримінальних справ по фактах заволодіння грошовими коштами з використанням векселів шахраями від бізнесу. У Києві таким чином було привласнено 300 тис.гривень, а в Одесі - майже 1 млн. гривень керівниками тільки двох комерційних структур. Цілком очевидно, що існуючі

101

прогалини в чинному законодавстві необхідно усунути.

Внаслідок нерозвиненості, недосконалості законодавчої бази, сформованої переважно з огляду на міжнародні вимоги, але без урахування сучасного стану економіки держави, здійснюється велика кількість вексельних махінацій і злочинів.

Крім обігу на ринку цінних паперів абсолютно законних фінансових інструментів - комерційних і фінансових векселів, в обігу знаходяться і фіктивні векселі, так звані "дружні", "зустрічні", "бронзові", що не підкріплені майном і пов'язані з псевдоугодою або псевдокредитом.

Тільки здійснивши систематизацію прийнятих законо­давчих і нормативних актів про вексель, ліквідувавши прогалини і суперечності у вексельному законодавстві і створивши єдину інформаційну систему опротестованих векселів, можна попередити виникнення нових вексельних зловживань, а також залучення нових кредиторів на український ринок цінних паперів.

У структурі економічної злочинності найпоширенішими є податкові правопорушення. За 1997 р. кожне третє приватне підприємство не сплачувало податки після державної реєстрації; 27% -господарських товариств; 35% - громадян-підприємців.

Якими б різноманітними не були форми проявів тіньової економіки, всі вони так чи інакше пов'язані з неврахованими або незаконними видами економічної діяльності. Серед основних причин, які зумовлюють зростання обсягів тіньової економіки на сучасному етапі розвитку держави, фахівці виділяють:

недосконалість діючої законодавчої бази, існування в

законодавчих актах значної кількості необгрунтованих

обмежень щодо економічної діяльності;

недосконалість податкового законодавства, його

нестабільність;

втрату довіри населення до фінансово-кредитної системи

(траетів, банків тощо), крах державної системи заощаджень

(кошти на депозити не вкладаються і не інвестуються в

офіційний сектор економіки);

102

прорахунки у процесі приватизації державного майна;

корупцію в усіх її проявах.

Вважаємо, що багатоступеневий спектр боротьби з економічною злочинністю може бути охоплений тільки комплексно, зусиллями всіх правоохоронних органів. Однак це має супроводжуватися переводом певних економічних відносин з розряду кримінальних у легітимне русло законодавчим шляхом, у тому числі на підставі науково обгрунтованих висновків, рекомендацій і прогнозів.

Назріла необхідність якнайшвидшої реалізації адміністра­тивної реформи, спрощення механізму управління народним господарством, скорочення чисельності чиновницького апарату та інших суб'єктів управління.

Інший важливий аспект - суттєве вдосконалення адмініс­тративної практики. На жаль, на сьогодні адмінпрактика - дуже слабкий регулятор, оскільки традиційно зорієнтована на застосування мізерних штрафних санкцій переважно щодо фізичних осіб. Світовий досвід з цих питань дає нам переконливі приклади ефективного застосування матеріальних важелів впливу на правопорушників, особливо в економічній сфері.

За економічні правопорушення слід було б запровадити штрафні санкції в розмірах від десятків до сотень тисяч гривень в порядку адміністративного провадження. Адже кримінальний процес надто затягує повернення державі коштів, утрачених внаслідок протиправних дій. Думаю, це одна із серйозних тем для дослідження і розробки конкретних законодавчих пропозицій нашими науковцями-юристами.

В умовах переходу економіки до ринкових відносин система захисту власності, і в першу чергу її основа -законодавча база потребують серйозних змін. Це поряд із силовими методами боротьби зі злочинністю визначило інший, не менш відповідальний напрямок діяльності міністерства -участь у розробці законодавчих актів, що враховують нові реалії у правовідносинах між суб'єктами у сфері економіки.

Провадиться також робота по частковій декриміналізації

103

окремих діянь, що не становлять великої суспільної небезпеки.

Нами подані до профільного Комітету Верховної Ради пропозиції щодо доповнення складу злочину про порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю, встановлення відповідальності за привласнення інтелектуальної власності, комп'ютерні злочини, комерційний підкуп тощо.

Слід сказати, що використання комп'ютерних систем і завоювання електронного простору - це майбутнє організованої злочинності. Європа і світ уже давно відчувають цю проблему. За різними оцінками у світі сумарні збитки від учинення різних комп'ютерних злочинів становлять понад 10 млрд. дол. на рік. Наприклад, обсяг крадіжок, які виконані з використанням транснаціональної мережі "Інтернет", у 1994р. становив 5 млрд. дол. Тому в більшості розвинених країн вжито заходів щодо введення до національного законодавства норм, що дозволяють здійснювати кримінальне переслідування осіб, які вчинили ці злочини.

В Україні появу комп'ютерної злочинності можна пов'язати з впровадженням у 1994 р. нової системи міжбан-ківських розрахунків на основі електронної пошти. Уже через кілька тижнів у кримському відділенні банку "Україна" не дорахувалися понад 450 млн. крб. Злочинців було затримано, серед яких виявили співробітницю банку, яка за допомогою комп'ютера сформувала фіктивний платіж. Як бачимо, кримінальний світ заздалегідь готувався до опанування новітніх кримінальних технологій.

У жовтні 1998 р. завдяки спільним рішучим діям правоохоронних органів удалося зберегти від розкрадання і перерахування за кордон шляхом несанкціонованого доступу до комп'ютерної мережі Вінницької обласної дирекції Національного банку України майже 80 млн. гривень. Це свідчить про те, що з застосуванням електронної мережі можна викачувати величезні кошти і що ми повинні вже сьогодні розробляти і реалізувати відповідні упереджувальні технічні, кадрові і правові заходи.

Міністерством розроблено і внесено пропозиції, а також

104

відповідні законопроекти щодо встановлення кримінальної відповідальності за несанкціоноване проникнення в комп'ю­терну мережу, навмисне внесення вірусів у програмне забезпечення тощо.

Подальший розвиток взаємовигідного співробітництва з Україною, надання їй економічної допомоги та інвестування економіки зарубіжні країни ставлять у пряму залежність від розв'язання у нашій країні проблеми охорони авторського права і суміжних прав.

Захист інтелектуальної власності - для нас нова галузь. І в той час, як економічна значущість авторського права в ряді країн становить близько 3-5% валового національного продукту, в Україні існує лише формальний її захист. Протягом останніх років не було порушено жодної кримінальної справи за такими фактами. Кримінальним кодексом навіть не охоплюються такі протиправні діі, як ввезення в Україну продукції інтелектуальної власності без дозволу автора. Безумовно, це питання потребує насамперед правового врегулювання для створення надійної безпеки інтелектуальної власності.

У 1997 р. міжнародні некомерційні організації BSA (Асоціація виробників програмного забезпечення) та SPA (Асоціація видавців програмного забезпечення), які сприяють розвитку індустрії програмного забезпечення шляхом здійснення загальноосвітніх та правоохоронних програм на території понад 60 країн світу, оприлюднили результати незалежного дослідження про рівні комп'ютерного піратства у світі.

Дослідження для них провела Міжнародна корпорація планування досліджень (ІРК) у 80 країнах світу. Отримані резу­льтати виявилися просто вражаючими. Так, у 1996 р. з 523 млн. нових прикладних програм ділового призначення 225 мільйонів одиниць (майже кожна друга) виявилися неліцензійними копіями. Враховуючи латентність цього виду злочинності, фахівці припускають, що збитки виробників продукції програмного забезпечення внаслідок комп'ютерного піратства в 1997 р. склали 11,2 млрд, доларів США.

105

Незаконне використання програмного забезпечення завдає шкоди не лише виробнику й авторові, а й економіці країни в цілому. По-перше, зменшується кількість робочих місць та іноземних інвестицій через те, що інвестори не бажають розвивати індустрію там, де технології стають легким об'єктом злочинного привласнення; по-друге, зазнають збитків законні дистриб'ютери, продавці, ділери та інші адже їм важко конкурувати з "піратами" через низькі ціни, що їх пропонують останні; по-третє, до держбюджету не надходять податки, бо піратське забезпечення реалізується здебільшого за готівку; і, по-четверте, грошовими коштами цього бізнесу інвестується "тіньовий" сектор економіки.

Усе це неминуче призведе до гальмування національного технічного розвитку. В Україні найближчим часом необхідно розробити ефективний механізм реалізації Закону "Про авторське право і суміжні права", передбачивши в ньому не тільки засоби громадсько-правового захисту, а й відповідні санкції до правопорушників.

Необхідно зазначити, що багато практичних питань щодо попередження, викриття та розслідування злочинів економічної спрямованості в силу існуючих об'єктивних причин і на сьогодні залишається без достатнього наукового забезпечення. Значною мірою ускладнило ситуацію і те, що результати кримінологічних досліджень часів Радянського Союзу стосовно причин та умов поширення злочинності, особистості злочинця не можуть бути використані в нинішніх умовах кардинального трансформування економічної системи, законодавчої бази, створення нових ринкових інститутів держави, появи нових злочинів.

Хочу зазначити, що соціально-економічні процеси, які відбуваються сьогодні у нашому суспільстві, дають підстави прогнозувати значне пожвавлення криміногенних чинників. Тому зараз, як ніколи раніше, потрібно поєднати зусилля силових структур і науковців-правознавців для розробки обгрунтованих заходів, які сприяли б посиленню протидії злочинності.

106

Практики потребують кримінологічного дослідження нових складів злочинів економічної спрямованості, які нещодавно введені до Кримінального кодексу України, наукових розробок щодо прогнозування динаміки економічної злочин-ності в найбільш криміногенних галузях - фінансово-кредитній та банківській, зовнішньоекономічної діяльності, приватизації, паливно-енергетичному комплексі, фондовому ринку, у сфері інтелектуальної власності та використання комп'ютерної техніки і електронних технологій.

Давно назріло питання проведення кримінологічної експертизи проектів законів та підзаконних правових актів, що регулюють економічні відносини у тій чи іншій сфері.

На нашу думку, найближчим часом в законодавчому плані для усунення причин і умов, що сприяють поширенню економічної злочинності, необхідно:

прискорити прийняття законів "Про декларування

майнового стану", "Про декларування доходів", "Про кредит",

що надасть можливість встановити цивілізований контроль за

набуттям права власності і рухом капіталів;

врегулювати відповідальність за легалізацію злочинних

коштів (ця проблема вимагає найшвидшого вирішення, адже

під час грошового етапу приватизації прогнозується сплеск

"відмивання" прибутків, які мають кримінальне походження);

врегулювати проблеми збереження банківської таємниці

та доступу правоохоронних органів до інформації і документів

щодо фінансово-господарської діяльності юридичних і

фізичних осіб;

закріпити механізм ідентифікації клієнта банку

(фізичної та юридичної особи), який подає документи на

відкриття розрахункового рахунку у банку, та платіжні

документи на здійснення банківських операцій. Встановити

граничну межу обсягу фінансових операцій, відомості про які

всі фінансові установи повинні терміново надавати відповідним

контролюючим органам;

провести інвентаризацію структур підприємницької

діяльності з метою поліпшення контролю за надходженням

107

грошових коштів до бюджету;

законодавче закріпити обов'язкове страхування

зовнішньоекономічних контрактів, яке гарантувало б своєчасне

виконання зовнішньоекономічних угод, в тому числі шляхом

надання банківської гарантії щодо виконання умов контрактів;

запровадити чітку систему укладання договорів про

позики, обов'язкову заставу майна позичальника і гарантію

іншої юридичної особи, разом з оцінкою її майна, порядок їх

цільового використання та суворішу відповідальність за

допущені правопорушення.

Наприкінці хочу нагадати, що серед головних причин недостатньо ефективної протидії криміналітету в економічній сфері Президент України Л. Д. Кучма на перше місце поставив кадрову. Вона полягає в браку досвіду, достатньо підготовлених людей, у невисоких моральних якостях частини працівників тощо.

Ці проблеми якраз і належать до сфери інтересів і професійної відповідальності професорсько-викладацького складу навчальних закладів, працівників наукових установ, кадрових апаратів органів внутрішніх справ.

Тому сьогодні особливо важливого значення набувають вимоги до якості навчального процесу щодо розробки сучасних, цілком адаптованих до реалій сьогодення методик поперед­ження, виявлення, документування, розслідування економічних злочинів з урахуванням набутого практичного досвіду як вітчизняних, так і зарубіжних правоохоронних структур.

108

В.П. Тихий, суддя Конституцій­ного Суду України, д-р юрид. наук, проф., член-кор. АПрН України (м. Київ)