§ 2. Загальна характеристика права землекористування

Використання земель здійснюється як власниками земеЛ ділянок, так і землекористувачами. У першому випадку пра? формою такої експлуатації земель виступає право власності1 мельні ділянки, у другому — право землекористування.

Право землекористування—різновид права природокорис Воно характеризується тими ж ознаками, які притаманні праву І докористування в цілому. Водночас воно має й деякі особливості: І ти, суб'єктний склад, форми захисту права землекористування •**

' Урядовий кур'єр. 1996. № 7-8 13 січня

Право землекористування становить забезпечену і гарантовану державою правову можливість конкретної особи володіти, користуватись і в певних випадках розпоряджатися наданою земельною ділянкою в межах, встановлених законодавством.

Суб 'єктами права землекористування є юридичні і фізичні особи, які у визначеному законом порядку набули право користування земельною ділянкою для відповідних цілей і мають у зв'язку з цим певні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу України (далі — ЗК України) земля надається в користування громадянам України, сільськогосподарським і несільськогосподарським підприємствам і організаціям незалежно від форми власності, на якій вони створені. Наведений перелік суб'єктів не є вичерпним. У випадках, передбачених законодавством, земля може надаватися в користування й іншим суб'єктам. Так, ст. 8 ЗК України називає потенційними землекористувачами-орендарями, наприклад, іноземців і осіб без громадянства. Серед несільськогосподарських підприємств і організацій закон вказує громадські об'єднання, релігійні організації, кооперативи, спільні підприємства, міжнародні об'єднання і організації з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземні держави, промислові, транспортні підприємства тощо.

Правовий статус деяких суб'єктів землекористування характеризується певними особливостями. Наприклад, Закон України «Про оренду землі» серед суб'єктів, які можуть використовувати землю на умовах оренди, називає органи державної*виконавчої влади як самостійні юридичні особи. У даному разі має місце поєднання в одній особі користувача і державного органу, який управляє землею.

До окремих суб'єктів землекористування чинним законодавством встановлені спеціальні вимоги. Так, орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути тільки юридичні особи, Установчими документами яких передбачено здійснення цього виду Діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Особливу категорію землекористувачів складають громадяни, "ким надаються земельні ділянки для цільового використання в установленому порядку і в певних розмірах.

Специфічними суб'єктами землекористування є селянські (фер-Мерські) господарства, діяльність яких регулюється ЗК України і спе-

І^^^ним Законом України «Про селянське (фермерське) господарство»1.

—•-----------

Відомості Верховної Ради України 1992. № 14. Ст. 186; № 48. Ст 653; 1993. Ст 341

198

199

Особлива частина

Об 'єктом права землекористування є певна індивідуально в» чена і юридичне відокремлена земельна ділянка (земельний або її частина, що закріплена на праві власності або праві кори вання за конкретним суб'єктом для використання згідно з її ціль призначенням, тобто передана (надана) для конкретної цілі. Са приводу цієї ділянки (масиву) виникають і здійснюються відпов земельні правовідносини як форма реалізації суб'єктивного пр також відповідні повноваження конкретного землекористувача: І володіння, користування, внутрішньогосподарського управлю іноді й право розпорядження.

Об'єктом права землекористування виступає така земельна І ка, місцерозташування і межі якої визначаються на місцевості з; хуванням її розміру'.

Закон не виключає можливості використання однією особок кількох земельних ділянок різного цільового призначення. Так, І мадянину, який користується присадибною земельною діляні може бути надана земельна ділянка для городництва та садівниці У деяких випадках право користування певними земельними діл ками пов'язане з необхідністю надання одному суб'єкту двох| більше різних природних об'єктів. Наприклад, для розробки роді корисних копалин гірничодобувним підприємствам надаються ристування не тільки ділянки надр у межах гірничих відводів, і земельні ділянки, необхідні для експлуатації надр.

Згідно із земельним законодавством деякі юридичне відокрем земельні ділянки виступають як об'єкт права спільного землек вання. Так, громадяни, яким жилий будинок і земельна ділянка І жать на праві спільної сумісної власності, використовують її І (ст. 42 ЗК України). При цьому слід мати на увазі, що спільне в» стання кількома особами однієї юридичне відокремленої діляг в'язане з певним обмеженням прав одних суб'єктів на користь і§

Та обставина, що земельна ділянка хоч і надана в корж але повністю перебуває у колективній або приватній власнос змінює її належності власнику.

Об'єкти права землекористування класифікуються з урахув основного цільового призначення землі(город, сінокіс, пасовище І

Для права землекористування в сучасних умовах хара платність Умови платності за використання землі визначенії України і в Законі «Про плату за землю». Плата за землю спр у вигляді земельного податку або орендної плати, що визі-

Не може вважатися об'єктом права землекористування в загальної! розумінні право громадянина на земельну частку (пай) в недержавному сіл подарському підприємстві, поки вона не виділена в натурі (на місцевості).

200

Розділ X. Право землекористування

залежно від грошової оцінки земель. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова) затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року1, а земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) — постановою Кабінету Міністрів України від ЗО травня 1997 року2.

Платежі за землю надходять до бюджетів сільських, селищних, міських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Кошти від плати за землю використовуються на цілі, що визначаються законодавством України.

Стаття 38 ЗК України закріплює перелік суб'єктів, яким надані пільги щодо плати за землю: заповідники, національні та дендрологічні парки, ботанічні сади; заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю; державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються ними для випробування сортів сільськогосподарських культур; заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, дитячі санаторно-курортні і оздоровчі, а також навчально-виховні заклади; заклади фізичної культури та спорту, за винятком кооперативних і приватних; благодійні фонди; інваліди 1 та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них особи і пенсіонери; громадяни, яким у встановленому порядку видано посвідчення, що вони постраждали від Чорнобильської катастрофи, а також громадські об'єднання осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ці та деякі інші суб'єкти повністю звільняються від земельного податку.

Не справляється плата за радіоактивне і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства, а також за землі, що перебувають У тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння, і за землі кладовищ.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, рбласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк; зменшення суми земельного податку. Але такі пільги можливі лише за рахунок коштів, що враховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів. Право землекористування здійснюється в межах, визначених законодавством. Порушення згаданих вимог може призвести до припи-Нення права землекористування (ст. 27 ЗК України). Це припинення ?к»кливе за волевиявленням землекористувача та з інших підстав без

' ЗП України. 1995. № 6. Ст. 151.

2 Офіційний вісник України. 1997. № 23. С. 88.

201

Особлива часщина

Розділ X Право землекористування

правопорушення. У певних випадках право землекористування І бути обмежено, змінено щодо об'єктів і суб'єктного складу.

Право землекористування базується на певних принципах: ності, максимальної стабільності, зацікавленості в більш ефек експлуатації земель; вигідності для землекористувачів, дбай лі ставлення до землі та ін.

Наявність права користування землею у конкретних суб'е іноді надає їм і додаткові права на користування іншими природ ми ресурсами: корисними копалинами місцевого значення, тор ' лісовими угіддями, водними об'єктами тощо.

Порядок визначення на місцевості (в натурі) земельних діляи які надаються в користування, та їх юридичне оформлення! об'єктів права землекористування регулюється чинним земель* законодавством.

Право землекористування посвідчується відповідними докуме ми: державними актами на постійне землекористування і договор при тимчасовому землекористуванні (в тому числі на умовах оренді

Форма державного акту на право постійного користування лею затверджена постановою Верховної Ради України від 13 бе( ня 1992 року1. Ці акти видаються та реєструються сільськими, селй| ними, міськими, районними радами.

Форма договору на право тимчасового користування землею] тому числі й на умовах оренди) і порядок його реєстрації встановлв Кабінетом Міністрів України постановою від 17 березня 1993 ро« Щодо реєстрації договорів оренди землі діють спеціальні праві' про які мова йтиме далі.

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання, державу актів на право власності на землю і право постійного користуваїї землею, договорів на право тимчасового користування землею'^ тому числі й на умовах оренди) регулюється Інструкцією Держи зему України від 15 квітня 1993 року3.

Згідно з Указом Президента України від 3 грудня 1999 року «Про І відкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сен економіки» правовстановлюючим документом, шо засвідчує право І лодіти, користуватися та розпоряджатися земельною часткою (паєм) ацт«Шкаг»ЕІ право на зазначену частку (пай), форма якого затверд на постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 рої

ІН!

' Відомості Верховної Ради України. 1992. № 25. Ст. 356.

2 ЗП України. 1993. № 9. Ст. 168.

3 Див.: Земельнеє й сельскохозяйственное законодательство Украйни. X., і С. 138-145.

4 Див.: Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні докуме ти / Держкомзем України. К • Урожай. 1998. С. 286-288.

202

Важливе значення для здійснення права землекористування має реєстрація прав на землю. В Україні в даний час поки що немає органу спеціальної компетенції, основною функцією якого була б реєстрація права власності на землю і права користування землею. Згідно з Земельним кодексом України здійснення реєстрації земельних прав покладено на органи загальної компетенції — сільські, селищні, міські та районнціади^Зазначена система реєстрації прав на землю була започаткована в умовах перебування всіх земель у виключній власності держави. Поки що ця система і в умовах встановлення багатосуб'єктості права власності на землю не змінилась. Так, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» право приватної власності громадян на земельні ділянки посвідчується відповідною радою, про що робитьсязапис у земельно-кадастрових доку-менгах_з наступною видачею*5ержавногоуакта направо приватної 'власності на землю. Згідно із Законом України «Про оренду землі» укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній ррг^тг^ІІі'ї*ііГмігІІевійраді. ІЯк видно, компетенція рад щодо реєстрації земельних прав тісно пов'язана з їх правомочностями по розпорядженню даними землями. В основу системи реєстрації було покладено загальне правило про те, що відповідна рада, яка надає земельну ділянку у власність чи користування, зобов'язана здійснити реєстрацію прав на цю земельну ділянку.

Право на земельні ділянки посвідчується шляхом реєстрації документів про право на землю. Такими документами є державний акт на право га>цват^юї^вл ас ності на землю, державнийл&.на право Іаь лелсгшуІАЦіЦасності на землю, державний акт на право пості0щ>гс>^-користування землею, договір на право рім^ас9аого_корустування з^шїеТоТвтоЯу^числі іТнатовахорендйГ _

Детально порядок реєстрації прав~наземлю регламентується Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі й на умовах оренди), яка затверджена Держком-земом України 15 квітня 1993 року. Крім того, це питання певною мірою регулюється Положенням про порядок посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, затвердженим Держкомземом та Міністерством юстиції України З червня 1994 року, а також Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року1.

' Офіційний вісник України. 1998. № 52. Ст. 1943.

203

Особлива частина

Розділ X Право землекористування

Державні акти реєструються у спеціальних книгах записів І страці'О, які ведуться радами, що реєструють ці акти та видаї відповідним фізичним та юридичним особам. При оренді ж з« ної ділянки на реєстрацію подається лише договір оренди зел

Реєстрація земельних прав, яка здійснюється радами у вс, леному порядку, має юридичне значення. У зв'язку з цим підкреслити, що крім реєстрації радами земельні права юрид„ та фізичних осіб підлягають реєстрації при веденні державног мельного кадастру.

Істотними недоліками діючої в Україні системи реєстрації на землю є відсутність спеціалізованого органу з реєстрації п$ землю, а також роздільність реєстрації належних юридичні фізичним особам прав на землю та їх прав на розташоване н. землі нерухоме майно.