§ 6. Право землекористування сільськогосподарських підпрнс і організацій

Особливе місце серед різновидів права землекористуЕ жить праву землекористування сільськогосподарських пі; і організацій.

Землі сільськогосподарського призначення — важлива < частина земель України. Використання їх у вигляді основне

216

, виробництва в сільському господарстві дозволяє одержувати про-уісги харчування, корми для худоби і сировину для промисловості. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, наші для потРеб сільського господарства або призначені для цих цілей /СІП. 47 ЗК України). Право користування ними характеризується певними особливостями. По-перше, їм властивий пріоритет порівняно з іншими видами використання земель. У статті 20 ЗК України зазначено, ш° землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарських цілей. Визначення таких земель провадиться на підставі даних державного земельного кадастру. По-друге, при сільськогосподарському землекористуванні встановлені приписи, які направлені на всебічне обмеження можливості скорочення площі цих земель. Наприклад, згідно зі ст. 21 ЗК України для будівництва несільськогосподарських об'єктів надаються насамперед землі несільськогосподарського призначення, не придатні для сільського господарства, або угіддя гіршої якості. Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарського призначення допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України. По-третє, при вилученні земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб законом передбачене обов'язкове відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, тобто включення у виробництво нових земель (замість вилучених) або відповідне підвищення родючості грунтів, які є в користуванні (ст. 90 ЗК У країни)1. По-четверте, на підприємства, установи, організації та інших суб'єктів, що розробляють родовища корисних копалин, торфу та проводять інші роботи, покладено обов'язок передбачати і здійснювати заходи щодо запобігання негативному впливу на сільськогосподарські та інші угіддя за межами переданих їм у власність або наданих у користування земельних ділянок. Земельні ж ділянки, що зазнали радіоактивного і (Хімічного забруднення, на яких не забезпечується одержання чистої продукції, підлягають виключенню із сільськогосподарського обігу. Закон забороняє виробництво на цих землях сільськогосподарської продукції (ст. 49 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення надаються в користу-різним категоріям суб'єктів: громадянам, колективним та сільськогосподарським підприємствам і організаціям (для ВеДення товарного сільськогосподарського виробництва); сільсько-

Про розміри і порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогоспо-І?РСІ>когх> виробництва, які підлягають відшкодуванню: Постанова Кабінету Мі-^фів України від 17 листопада 1997 року /Земельні відносини в Україні: Законо-г ВЧ1 акти і нормативні документи / Держкомзем України. К., 1998. С. 590.

217

Особлива частина

Розділ X Право землекористування

І  І

господарським науково-дослідним установам та навчальними дам, сільським професійно-технічним училищам і загальне школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди пс го досвіду, для ведення сільського господарства; несільсь* дарським підприємствам, установам і організаціям, грома, об'єднанням та релігійним організаціям — для ведення піде сільського господарства. Але користуються цими землями но сільськогосподарські підприємства і організації. До них ті суб'єкти, які безпосередньо ведуть сільськогосподарське ви|: тво з метою одержання продуктів харчування, кормів для худе ровини для промисловості. Дані підприємства і організації як І,, сільськогосподарського землекористування поділяються на дві І

До першої групи належать недержавні юридичні особ» створені на недержавній формі власності (колективні сільсь» дарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сі господарські акціонерні товариства, у тому числі створені радгоспів та інших державних сільськогосподарських підпр* їх характерною ознакою є те, що в них земельні ділянки мол ребувати не лише в користуванні, але й у власності. У процесі І нення земельної реформи у сфері сільськогосподарського ви[ тва цим суб'єктам у встановленому порядку земельні масиви І ються в колективну власність1. У подальшому вони були розпаї між членами сільськогосподарських підприємств та органі включаючи пенсіонерів цих господарств. Кожний член сільсі ледарського підприємства отримав сертифікат на право на зен частку (пай). Власник земельної частки (паю) може розпор нею за своїм волевиявленням у встановленому порядку. Згідно; зом Президента України від 3 грудня 1999 року «Про невідклї ходи щодо прискорення реформування аграрного сектору еюи створені на базі колишніх колективних сільськогоспода{ підприємств (у результаті їх реформування) ринкове орієнтої реформування (господарські товариства, приватні сільсь* дарські підприємства та ін.) здійснюють свою діяльність на оренди земельних ділянок (земельних часток (паїв)) членів І колективних сільськогосподарських підприємств.

Серед сільгосптоваровиробників першої групи, які вико]: землі сільськогосподарського призначення, самостійне місце: сільськогосподарські кооперативи. Згідно з Законом України: липня 1997 року «Про сільськогосподарську кооперацію» сілі

Указ Президента України від 10 листопада 1994 року «Про невідкл по прискоренню земельної реформи в сфері сільськогосподарського вир Урядовий кур'єр. 1994. 15 грудня.

218

царський кооператив — це добровільне об'єднання фізичних і юри-п чних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі в спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу.

За цілями, завданнями і характером діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі. ЯкШ° перші здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу, то другі спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації.

Земельні відносини в сільськогосподарських кооперативах регулюються Земельним кодексом України та законами України.

Земельний масив, який використовує сільськогосподарський кооператив, складається із земельних ділянок, наданих йому в користування або придбаних ним у власність. Члени кооперативу (як фізичні, так і юридичні особи) можуть передавати право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу як пайовий внесок у порядку, визначеному Земельним кодексом України.

За земельну ділянку, передану в користування, справляється відповідна плата згідно з договором у розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу.

Право кооперативу на землю зберігається і в разі входження його до складу кооперативного об'єднання.

За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділянки, надані кооперативу в користування, не допускається.

У разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання належної їй земельної ділянки в натурі (на місцевості). Другу групу складають державні сільськогосподарські підприємства, установи й організації, яким земельні ділянки надаються перш за все в постійне користування. Крім того, вони мають право одержувати земельні ділянки і в оренду або в тимчасове користування.

Кожне сільськогосподарське підприємство або організація є суб'єктом права землекористування в цілому.

Закріплення за виробничими підрозділами цих підприємств (бригадами, відділеннями, ланками тощо) сільськогосподарських угідь не породжує у них самостійних земельних прав. У цих випадках аграрні П|Дприємства як землекористувачі частково делегують свої права СтРУктурним підрозділам.

Об'єктом права землекористування сільськогосподарських під-пРиємств і організацій виступає єдиний земельний масив, який на-Т^ться для сільськогосподарського виробництва. Частиною цього 06 єкта є також землі, надані в тимчасове, в тому числі й на умовах

219

Особлива частина

Розділ X. Право землекористування

IV?.

оренди, користування сільськогосподарським підприємствам І нізаціям.

Закріплений Земельним кодексом України комплекс пра в'язків по використанню земель поширюється і на сільсьи дарських землекористувачів. Крім того, при входженні сільс подарських підприємств до агропромислових об'єднань (асої комбінатів, агроспілок та інших агропромислових формув ними зберігається право на землю (ст. 61 ЗК України).

Нині чинне земельне законодавство не передбачає поділу! закріплених за сільськогосподарськими підприємствами й ор ціями, на землі громадського користування (основного вироби призначення) і присадибні землі. Колишні присадибні землі ви зі складу земель сільськогосподарських підприємств і перевед категорії земель населених пунктів.

У процесі сільськогосподарського землекористування допус ся перерозподіл земель. Так, постановою Верховної Ради Украї 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу»1, а також ст. 5 раїни встановлено, що в ході здійснення земельної реформи сі і селищні ради мають право утворювати на підвідомчій териї зервний фонд земель за погодженням місцерозташування з: ристувачем у розмірі до 15 відсотків площі всіх сільськогоспс ких угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених І. Землі, які складають резервний фонд, перебувають у державнії ності і призначаються для подальшого перерозподілу та вико; ня за цільовим призначенням. Не виключено, що такі землі бути закріплені в тимчасове користування і за сільськогоспол ми підприємствами й організаціями, тому що цільове приз* цих земель фактично не змінилося — вони залишилися зс сільськогосподарського призначення.

Згідно з Указом Президента України від 8 серпня 1995 порядок паювання земель, переданих у колективну власність < когосподарським підприємствам і організаціям» (п. 7) створ* під час передачі земель у колективну власність резервний користовується для передачі в приватну власність або надань ристування земельних ділянок переважно громадянам, зайї соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких пр» у члени сільськогосподарських підприємств або які пересели сільську місцевість для постійного проживання.

Використання сільськогосподарськими підприємствами нізаціями наданих їм земель здійснюється на підставі проектів

Відомості Верховної Ради України. 1991. № 10. Ст. 100; 1993. № 26. (

220

• ицЬогосподарського землеустрою. Названі документи присвячені Р аНням раціонального устрою території конкретного сільськогос-п ямського підприємства на перспективу. Вони уточнюють і конк-'!етизують цільове призначення земель, наданих сільськогосподарсь-?им підприємствам і організаціям. Проекти внутрішньогосподарсь-КОГО землеустрою після погодження з зацікавленими власниками млі та землекористувачами, сільськими, селищними радами затверджуються районними, міськими, в адміністративному підпорядку-„анні яких є район, радами.

Стаття 62 ЗК України передбачає, що об'єкти внутрішньогосподарського будівництва сільськогосподарських підприємств і організацій розміщуються відповідно до затверджених проектів внутрішньогосподарського землеустрою

Використання цінних сільськогосподарських угідь (зрошуваних і осушених земель, ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними плодовими насадженнями) для будівництва зазначених об'єктів, як правило, не допускається.

Перебування земель у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій — одна з важливих умов їх приватизації згідно з Указом Президента України від 10 листопада 1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».