§ 3. Правова класифікація видів права землекористування

Право землекористування характеризується видовою різної^ стю. Класифікація даного права ґрунтується на суттєво важливих < ках, які відбивають схожість або відмінність його окремих видів.

Найважливішою класифікаційною ознакою є об 'єкт права: ристування, наприклад, надання земельних ділянок для вироц., сільськогосподарських культур, зведення будівель і споруд, . сільськогосподарське і несільсьногосподарське землекористування',, Самостійне місце займає здійснення підприємницької діяльностіП використаннгземель1. У процесі надання конкретної земельної діг в обов'язковому порядку з'ясовується мета майбутньої експлу* ділянки. Тому законодавство встановлює більш#крупнений поділ І права землекористування та їх диференціацію, що дозволяє вести і про подальшу класифікацію. Так, з урахуванням особливостей об** і суб'єктів можна виділити право аграрних підприємств і організ також право громадян на користування землями сільськогостщп го призначення; право підприємств, організацій і громадян на І вання землями населених пунктів та ін.

Диференціацію землекористування за суб'єктним складом ^ на продовжити залежно від інших критеріїв: первинності і вт. пості землекористування, загального, спільного і відокремлю

Указ Президента України від 12 липня 1995 року «Про приватизацію та ду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення т, мницької діяльності» // Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і й""" документи / Держкомзем України. К.: Урожай. 1998. С. 265-267.

204

користування земельними ділянками. На відміну від користування землею, яке грунтується на праві власності і здійснюється безпосередньо самим власником земельної ділянки, використання землі землекористувачами на основі надання їм земельних ділянок має похідний і залежний характер.

Особливість первинного землекористування полягає в тому, що правомочність особи по використанню земельної ділянки похідна безпосередньо від права відповідного суб'єкта власності на землю (держави, приватної особи, територіальної громади тощо.). Обов'язки, пов'язані з використанням земельної ділянки, землекористувач несе перш за все безпосередньо перед її власником незалежно від форми власності на цей об'єкт.

Щодо вторинного землекористувача, то він одержує ряд прав і несе відповідні обов'язки по відношенню до первинного землекористувача. Характерною ознакою вторинного землекористування виступає також те, що воно оформляється шляхом укладання договору між первинним і вторинним землекористувачами.

Право землекористування за строками функціонування може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого терміну.

Тимчасове користування землею може бути короткостроковим — до трьох років і довгостроковим — від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності цей термін може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Довгостроковим же (до 50 років), як правило, повинно бути користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей.

Постійне землекористування може здійснюватися лише на землях, які перебувають у державній або комунальній власності, тимчасове ж— на землях, що належать суб'єктам колективної або приватної власності.

Існує особливий підвид права тимчасового землекористування — оренда землі, особливості якої розглядаються далі.

Право землекористування поділяється на загальне, відокремлене та спільне. Характерною ознакою загального землекористування є те, Що воно здійснюється необмеженим колом осіб безкоштовно і без спеціального нате дозволу. Наприклад, землі загального користуван-1151 населених пунктів (вулиці, площі, дороги, парки, сквери, бульва-РИ та ін.) використовуються як шляхи сполучення, для задоволення культурно-побутових, комунально-побутових потреб і доступні для використання всім без винятку особам. Ці особи не пов'язані між собою взаємними правами і обов'язками. Хоч виникнення загапьно-

205

Особлива частина

Розділ X. Право землекористування

г

їй

ьі.

го землекористування і не пов'язане з необхідністю одержання сг ального дозволу, але межі і дозволені способи можливого здійс ня такого права відомі, встановлені законом, а саме це право є де визначеним.

На відміну від загального відокремлене і спільне право земл< ристування є спеціальним. Останнє здійснюється, як правило, за І ту та за спеціальним дозволом. Відокремленому праву властиве що відповідна земельна ділянка в установленому порядку зак люється за певним землекористувачем. Таке землекористувач* переважним.

Характерною ж ознакою спільного землекористування є те,1' коло спільних користувачів визначається в законодавстві чи в ворі. Ці землекористувачі стосовно один одного мають певні пр обов'язки, хоч в той же час і залишаються автономними. АІ номність полягає в тому, що права і обов'язки одного з них не є, релом прав і обов'язків іншого. Використання землі спільними І стувачами здійснюється без закріплення земельних ділянок за ним з них. Таке користування виникає тоді, коли ділянка обслуг єдиний об'єкт, який нерозривно пов'язаний із землею і нале декільком суб'єктам. Це користування породжує певні правові* слідки. Наприклад, Законом України «Про плату за землю» (ст. передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована буди що перебуває в користуванні кількох юридичних осіб або грома земельний податок нараховується кожному з них пропорційно ] частині площі будівлі, що перебуває в його користуванні. Спі; землекористування обумовлено неподільністю об'єкта, розташс го на одній земельній ділянці. Суб'єкти, використовуючи таку дії ку, не виступають як групові, тому що між ними немає ні сімей* ні трудового, ні будь-якого іншого організаційного зв'язку.