§ 8. Право землекористування громад

Загальні правила користування землею в Україні цілком по ються й на громадян, які використовують земельні ділянки. Зе ристування громадян оптимально забезпечує поєднання суспі, і особистих інтересів, тому розміри їх земельних ділянок суво муютбся законодавством.

Земельна ділянка в установленому порядку надається гром ну для всієї його сім'ї.

За цільовим призначенням земельних ділянок, які викориї ються громадянами, можна розрізняти такі підвиди землекори ня: користування землею для ведення селянського (фермерсь: господарства; особистого підсобного господарства; товарного ськогосподарського виробництва; садівництва; городництва; сії сіння і випасання худоби; зайняття традиційними народними п лами; індивідуального житлового, дачного і гаражного будівнй для здійснення підприємницької діяльності.

Законодавство допускає можливість багатоцільового викори землі, при якому громадянин використовує декілька земельних різного цільового призначення. Так, згідно зі ст. 59 ЗК України дянам, які використовують земельні ділянки для ведення селян (фермерського) господарства, особистого підсобного господа дівництва і дачного будівництва в розмірах менших, ніж це но для зазначених цілей, можуть надаватися індивідуальні городі

У більшості випадків земельні ділянки надаються в пос тимчасове користування за рішенням відповідних рад, а також никами земель з оформленням договору, який підлягає реєст відповідній раді. Законодавством України (ст. 48 ЗК України) бачено, що громадянам для ведення товарного сільськогоспо, кого виробництва передаються у власність або надаються в ко] вання землі сільськогосподарського призначення, наприкл ведення селянського (фермерського) господарства (зараз їх налі

230

РозІ)п X Право землекористування

близько 34 тисяч), створення і діяльність якого регулюється спе-С'альним законом «Про селянське (фермерське) господарство». Гро-Ц дянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерсь-л господарство, передаються у власність або надаються в користу-ання, в тому числі й на умовах оренди, земельні ділянки і землі, які еребувають у державній власності. Земельні ділянки для вказаних цілей надаються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями, по можливості наближеними до доріг, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Для одержання земельної ділянки громадяни (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості) подають у відповідну раду за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою селянського (фермерського) господарства, що створюється. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації' або спеціальної підготовки та інші дані.

Заяву громадянина про надання в користування земельної ділянки в місячний термін розглядає районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, рада, і в разі згоди відповідна рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній організації проект відведення ділянки, який розробляється першочергово.

Після погодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами рада приймає рішення на найближчій сесії. У разі відмови ради у наданні земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства це питання вирішується судом.

Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документу, що "освідчує право користування землею, а також для укладення дого-В°РУ на оренду землі.

Порядок надання земельних ділянок для ведення селянського

(фермерського) господарства окремими категоріями громадян харак-

^риз^ється певними особливостями. Так, членам колективних

'•"ьськогосподарських підприємств, сільськогосподарських коопера-

^вів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які побажали

Єсти селянське (фермерське) господарство, передаються безплатно

' "риватну власність земельні ділянки в межах середньої земельної

Стки, що вилучається із земель зазначених підприємств, коопера-

І    ВІВ- акціонерних товариств. Крім того, їм передаються'у приватну

І

231

Особлива частина

власність за плату і надаються в користування земельні діля земель запасу.

Розмір земельних ділянок для цих цілей не повинен перев* 50 гектарів сільгоспугідь і 100 гектарів усіх земель (ст. 52 ЗК Ук Стаття 6 Закону України «Про селянське (фермерське) гой ство» допускає можливість перебування в користуванні 1001 ріллі у місцевостях з трудонедостатніми населеними пунктак наченими Кабінетом Міністрів України.

Конкретні ж розміри земельних ділянок у межах встановле^ визначаються відповідними радами з урахуванням регіональнії ливостей та можливостей ефективного використання наданих• Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проі ся після збирання врожаю на цій ділянці.

Крім основної земельної ділянки громадяни, які ведуть се ке (фермерське) господарство, можуть додатково орендувати: ділянки для виробничих цілей, розміри яких обумовлюютьс ворами оренди.

Земельні ділянки громадян, які ведуть селянське (ферм« господарство, поділу не підлягають.

Селянське (фермерське) господарство може надавати зе ділянки із своїх земель у тимчасове користування, в тому умовах оренди у встановленому порядку. Так, у разі втратні здатності або досягнення пенсійного віку громадянин, який лянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, йому в постійне користування, може за рішенням ради над«| тимчасове користування одному з членів сім'ї, який веде з н| подарство. Згідно зі ст. 13 Закону «Про селянське (фермерсь подарство» земельна ділянка в тимчасове користування мс передана й іншим особам.

Громадяни, які ведуть селянське (фермерське) господар ють право на компенсацію у разі продажу майна господар редачі земельної ділянки, що перебуває в користуванні, в • на умовах оренди, іншому громадянину, підприємс'тву або орг за рішенням ради. У цих випадках селянське (фермерське) І ство може претендувати на одержання повної компенсації рат на вирощення і збирання врожаю, а також витрат на полі якості землі за час користування земельною ділянкою відпой підвищення кадастрової оцінки.

Із права користування земельною ділянкою у селянської мерського) господарства виникають права на користування І природними ресурсами. Так, селянське (фермерське) господар право використовувати для потреб господарства корисні

232

РоздІІ X Право землекористування

^

. цевого значення (пісок, глину, гравій тощо), торф, лісові угіддя, ** дні об'єкти та прісні підземні води, які є на земельній ділянці, а та-Ож інші корисні властивості землі відповідно до законодавства Украї-(ст. 15 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»). у постійному користуванні громадян можуть перебувати земельні Іілянки для будівництва та обслуговування будинку і господарських «удівель (присадибні ділянки), а також ділянки для індивідуального паяного і гаражного будівництва. Такі ділянки відводяться громадянам із земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів) за рішенням відповідної ради з урахуванням містобудівної документації.

Максимальні розміри земельних ділянок, які надаються громадянам під житлову забудову, визначені в ст. 67 ЗК України: в сільських населених пунктах — 0,25 гектара, селищах міського типу — 0.15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і робітників радгоспів — не більше 0,25 гектара, у містах — 0,1 гектара.

Розмір земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва не повинен перевищувати 0,1 гектара, для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.

Закінчені будівництвом житлові будинки, дачі, гаражі приймаються в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З моменту прийняття збудованого об'єкта в експлуатацію і його реєстрації в бюро технічної інвентаризації комунального органу земельна ділянка наслідує долю цього об'єкта при умові, що не змінюється цільове призначення ділянки,

У разі переходу права власності на житловий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку при неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників Цього об'єкта. Порядок використання такої ділянки визначається самими співвласниками пропорційно розміру часток у спільній власності На Даний будинок, будівлю, споруду. Якщо згоди на використання вільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом. Громадяни можуть використовувати земельні ділянки для веден-Ня особистого підсобного господарства. Дане землекористування здійснюється фактично на землях сільськогосподарського призначен-Ня (ст. 48 ЗК України). Земельний Кодекс України не дає визначення "оняття земель, що надаються для ведення особистого підсобного ^сподарства, і не визначає їх цільове призначення. Але аналіз відпо-'ДНих правових норм дозволяє зробити висновок, що в цьому випад-

233

Особіива частина

Розділ X Право землекористування

І   І

ку здійснюється сільськогосподарська експлуатація земель, • місце викорисгання їх як засобу виробництва.

Земельні ділянки для ведення особистого підсобного ства передаються у приватну власність або надаються в пс користування лише із земель, які знаходяться в державній вла Розміри таких ділянок не повинні перевищувати 0,6 гектара.. вило, ділянки для ведення особистого підсобного господарс ходяться в межах населених пунктів.

Громадянам за бажанням можуть надаватися в користуваї) зазначених цілей додатково земельні ділянки. Загальна плс ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

Стаття 56 ЗК України допускає можливість збільшення земельних ділянок для ведення особистого підсобного госпс до двох гектарів за погодженням з обласною радою.

Останнім часом у процесі здійснення земельної реформи в І му секторі набуває поширення використання громадянами сільськогосподарського призначення для ведення товарного сіль подарського виробництва. Наприклад, колишні члени коле* сільськогосподарських підприємств, які в результаті паювання ] колективної власності отримали земельні сертифікати і в реалізували право на одержання земельної ділянки в натурі вості), зобов'язані використовувати ці земельні ділянки для веде варного сільськогосподарського виробництва. При цьому особа не створюється і земельна ділянка, яка перебуває у прив ності громадянина, використовується ним окремо або приєднує земельної ділянки для ведення особистого підсобного господар

Правовий режим земельних ділянок, які використовуються І ництва, сінокосіння і випасання худоби, визначається ст. 59 ЗК1

Розрізняється колективне й індивідуальне городництво. УІ му випадку земельні ділянки надаються в користування коопе громадян, у другому — окремим громадянам. При цьому мс надання земельних ділянок для індивідуального городині пов'язує з відсутністю в користуванні громадян земельних діля| ведення селянського (фермерського) господарства, особистого | ного господарства, садівництва, дачного будівництва. Якщо; дяни мають земельні ділянки менших розмірів, ніж це встанов зазначених цілей Земельним кодексом, їм можуть надаватися І тування земельні ділянки для індивідуального городництва. Із змісту законодавства випливає, що городня земля на тимчасове користування для вирощування картоплі, інших' баштанних культур. На городах заборонено зведення будь-я* вель і споруд, а також вирощування багаторічних насаджені

Тимчасове землекористування здійснюється громадянами на ділянках для сінокосіння і випасання худоби при наявності у них

худ°би-                          ...

Для городництва, сінокосіння І випасання худоои земельні ділянки надаються за рішенням відповідних рад із земель, які перебувають в іч віданні (в тому числі із земель запасу) Такі ділянки можуть надарися Із земель, що перебувають у колективній або приватній власності, відповідним власником цієї землі за договором, який підлягає реєстрації сільською, селищною, міською радою (ст. 7 ЗК України).

Закон не виключає надання городів за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення (ст. 71 ЗК України), а також земель лісового фонду (ст. 77 ЗК України).

За рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради у тимчасове користування для сінокосіння надаються землі водного фонду (ст. 79 ЗК України).

Розміри земельних ділянок не повинні перевищувати: для городниці ва — 0,15 гектара, для сінокосіння і випасання худоби — одного гектара

Самостійним різновидом землекористування громадян є користування землею для зайняття традиційними народними промислами. Користування землею для зазначених цілей може бути як тимчасовим, так і постійним. Будь-яких обмежень закон не передбачає. Ділянки надаються в користування за рішенням сільських, селищних, міських і районних рад. їх розміри встановлюються відповідною радою з урахуванням місцевих умов.

Використання земельних ділянок для ведення садівництва здійснюється громадянами на земельних ділянках, переданих їм у власність. Дія ведення колективного садівництва земельні ділянки передаються у власність садівничим кооперативам. Окремі громадяни можуть одержати земельні ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва. 1 в першому, і в другому випадках розмір земельних ділянок не повинен перевищувати 0,12 гектара.

На садовій ділянці громадянин зобов'язаний висадити сад або виноградник. Будівництво ж на земельній ділянці садового будинку є правом, а не обов'язком садівника.