§ 10. Вирішення земельних спорів

Вирішення земельних спорів — специфічний спосіб захисту суб'єктивних прав і законних інтересів землекористувачів та власників земельних ділянок. У Земельному кодексі України відсутнє легальне визначення поняття земельного спору, але під власне земельним спорові необхідно розуміти конфлікт, який виник відносно суб 'єктивного права на земельну ділянку фізичної або юридичної особи, яка на законних підставах користується цією діїянкою. Однією із сторін такого спору виступає, як правило, суб'єкт, який набув права безпосе^ редньої експлуатації корисних властивостей земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням. Предметом земельного спору є дійсне або передбачуване право особи на конкретну земельну ділянку.

До земельних спорів належать у першу чергу конфлікти, пов"язані з реалізацією, здійсненням землекористувачами належних їм право-мочностей. Серед них — спори, що виникають у зв'язку з наданням або вилученням земельних ділянок: неможливістю або обмеженням належної експлуатації земельних ділянок за цільовим призначенням; володінням земельними ділянками(наприклад, неправомірним зайняттям земельної ділянки), належністю земельних ділянок тощо.

Поряд з власне аемепьними спорами виникають майнові спори, пов'язані з земельними відносинами. Це, наприклад, спори щодо відшкодування збитків і визначення їх розміру, які виникають у зв'язку з порушенням земельного законодавства, вилученням (викупом)

земельних ділянок та ін.

Можливе виникнення4 так званих ^емельно-майнових^спорів, в яких поєднані вимоги щодо землі (визнання права, усунення перешкод у користуванні землею тощо) і відшкодування збитків1.

У статті 103 ЗК України встановлено, що земельні спори розглядаються місцевими радами, судом/^)$|їр$^йй судом або третейським судом у порядку, встановленому Земелкиим кодексом та інши-№и актами законодавства України.

Див : Романов В Спорьі, возникающие из земельних отношений // Российская •остиция. 1994 Х«8 С 21

239

Особлива частина

Розділ X Право землекористування

Ради вирішують спори з приводу розмежування території селищ міського типу, міст, районів, областей (ст. 106 ЗК Укр тобто спори, які виникають у процесі землеустрою. Крім того, ; міністративному порядку радами розглядаються спори з првді суміжного землекористування громадян (ст. 1 07 ЗК України).

Порядок розгляду земельних спорів радами встановлено зак Такі спори розглядаються за заявою однієї із сторін. Сторони пов бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. Відк ня розгляду спору може мати місце лише з поважних причин*, мельні спори розглядаються в 10-денний строк. У разі розгд складних питань, що потребують спеціальних висновків, спори \ глядаються у 20-денний строк. У процесі вирішення земель спорів сторони, які беруть у ньому участь, мають право знайоч ся з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, бг участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші; кази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення перечувати проти клопотань і доказів іншої сторони, одержу^ копію рішення щодо земельного спору і в разі незгоди — його ос| жувати (ст. 1 1 1 ЗК України).

Виконання рішень рад щодо земельного спору може бути нено або відстрочено радами, які прийняли рішення, або вищес щою радою. Виконання ж рішення Верховної Ради Автономної: публіки Крим щодо земельного спору може бути зупиненої відстрочено цією ж Радою або Верховною Радою України.

Рішення рад може бути оскаржено в суд або арбітражний місячний строк.

Земельним законодавством значно розширено перелік земелі спорів, які можуть розглядати суди загальної компетенції та ; ражні суди. Крім зазначених вище, в судовому лорядку також | глядаються спори, які виникають у разі відмови власника землі"! землекористувача^даті^згоду на вилучення (викуп) земельної щ ки або в разі відмови сільської, селищної, міської, районної ^наданніз)гмельної ділянки для ведення селянського (фермерсі господарства (ст. 1 12 ЗК України).

Спори між громадянами, яким належить жилий будинок, дарські будівлі та споруди і земельна ділянка на праві спільної! ності, щодо порядку використання і розпорядження земельною і кою вирішуються судом (ст. 1 05 ЗК України).

Необхідно мати на увазі, що сумісними користувачами земель ділянок відповідно до Закону України «Про плату за землю» (с можуть виступати і юридичні особи. Спільне користування зе* обумовлено неподільністю об'єкта, який нерозривно пов'язан*

Р

і належить декільком юридичним особам. Тому земельні спо-які можуть виникати в цих випадках, розглядаються арбітражним

Р 10м При вирішенні земельних спорів необхідно враховувати реко-С^ндації і постанови Пленуму Верховного Суду України1.