§ 9. Право користування землями несільськогосподарського призначення

До земель несільськогосподарського призначення в широкому Р°3Умшні належать всі землі України за винятком сільськогосгіо-ДаРських земель. У цю групу фактично можуть бути включені землі

234

235

Особлива частина

Розділ X. Право землекористування

населених пунктів, водного і лісового фондів, транспорту, зв'| оборони, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, істс культурного призначення, землі запасу та ін. Але найбільш буде віднесення до земель несільськогосподарського призна тих, які використовуються як просторова, територіальна основ в першу чергу землі, які надаються в користування для розмії і експлуатації об'єкті в промисловості, підприємствам і організ залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водц повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприєл та організаціям, що здійснюють будівництво та експлуатацію. електропередачі і зв'язку, для розміщення і постійної діяльї-військових частин, установ, військово-навчальних закладів,,, приємств і організацій Збройних Сил України, інших військ формувань та внутрішніх військ.                                               ,

Розміри земельних ділянок визначаються відповідно до затв жениху встановленому порядку норм і проектно-технічної док> тації, а відведення земельних ділянок провадиться з урахува* черговості їх освоєння.

Для зазначених цілей надаються землі несільськогосподарсьи призначення або непридатні для сільського господарства та сільси господарські угіддя гіршої якості.

Використання цих земель повинно здійснюватися так, щоб І лючався будь-який негативний вплив на довкілля. Особливістю) плуатації даних земель є встановлення, як правило, зон з особл* ми умовами землекористування на суміжних землях. Використа земель тут здійснюєі ься з обмеженнями, встановленими для цих' Наприклад, у межах санітарно-захисних зон, створюваних навк промислових підприємств, залежно від характеру виробництва: роняється житлове будівництво.

Надання земельних ділянок для зазначених цілей за рахуі| сільськогосподарських угідь може мати місце лише у разі особлі необхідності. Але при поверненні наданих у тимчасове користуї ня сільськогосподарських земель вони повинні бути приведені в < придатний для використання за цільовим призначенням.

Несільськогосподарські підприємства, установи і організації на ють невикористовувані ними землі за рішенням відповідних рад у' часове користування громадянам, колективним сільськогосподарсь підприємствам, іншим організаціям для сільськогосподарських ці.

Серед земель несільськогосподарського призначення самостії місце з урахуванням їх специфічного цільового призначення за ють землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й істс ко-культурного призначення.

По природоохоронних належать землі, зайняті об 'єктами при-АНО-заповідного фонду (за винятком мисливських заказників). Для алежного забезпечення їх правового режиму встановлюються охо-онні зони із забороною на землях цих зон діяльності, що шкідливо пливає або ж може вплинути на забезпечення дотримання режиму емель природоохоронного призначення.

Землями оздоровчого призначення вважаються земельні ділянки, що чають природні лікувальні фактори, сприятливі для органїзацп профілактики "Іа лікування. З метою охорони природних лікувальних факторів земель оздоровчого призначення встановлюються округи санітарної охорони, в межах яких забороняється надавати земельні ділянки в користування, в тому числі в оренду, тим організаціям і громадянам, діяльність яких є несумісною з охороною природних лікувальних властивостей та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.

До земель рекреаційного призначення належать землі, призначені дія організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, дитячих і спортивних таборів тощо, і розташовані поза землями оздоровчого призначення.

Землі історико-культурного призначення включають землі історико-кульїиурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних нам 'яток та архітектурно-ландшафтних комплексів.

На зазначених землях забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням, може негативно впливати на якісний стан земель чи їх природні лікувальні фактори. Порядок використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначається законодавством України.

Землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також "е вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства (ст. 76 ЗК України). Регулювання їх використання підпорядковано правовому режиму лісів, які ростуть на таких землях. Ці землі використовуються для ведення лісового господарства. Вони виступають, голов-,ним чином, засобом виробництва, але можуть використовуватись і як просторово-операційна база.

Відповідні ради за погодженням з державними органами лісово-г° господарства можуть надавати землі лісового фонду в тимчасове користування для сільськогосподарських цілей.

До земель водного фонду ст. 78 ЗК України відносить землі, зай-ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та

236

237

Особлива частина

Розділ X Право землекористування

іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділ берегах водойм під смуги відведення. На цих землях заборон будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.! в смугах відведення надаються органам водного господарс іншим організаціям для спеціальних потреб і використовуюті лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ, складів Законодавством передбачено також установлення навкс дойм, водних джерел і гідротехнічних споруд спеціальних зо* рони для проведення комплексу санітарних, протиерозійних зй і створення захисних лісонасаджень з метою збереження і поліг ня водних ресурсів. Землі водного фонду, що є в користуванні»! господарських підприємств і організацій, можуть надават»" рішенням відповідної ради у тимчасове користування для сіноі і риборозведення.

Порядок користування землями водного фонду затвер; постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 документом встановлено, що в постійне користування землі го фонду надаються водогосподарським спеціалізованим орг ціям, іншим підриємствам, установам і організаціям, в яких с* но служби догляду за водними об'єктами, прибережними захис смугами, смугами відведення, береговими смугами водних гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному > У тимчасове користування за погодженням з постійними тувачами земельні ділянки із земель водного фонду надаються ним і юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарські треб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і турис~ цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

На користувачів землями водного фонду покладаються до; обов'язки, пов'язані з виконанням заходів щодо охорони земель В зії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними^ активними речовинами та від інших процесів руйнування, запобЦ проникненню у водні об'єкти стічних вод, пестицидів і добрив^ прибережні захисні смуги. Крім того, вони зобов'язані суворо д"' ватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, при( захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів. Користування землями водного фонду здійснюється в ~ обмеженої господарської діяльності. На зазначених землях няється діяльність, що негативно впливає або може вплину стан чи суперечить їхньому призначенню. Мається на увазі, нЯ лад, розорювання земель, а також садівництво та городництво, тування літніх таборів для худоби, миття і обслуговування тра' тних засобів та техніки тощо.

238

Землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або н(> надані в постійне користування (ст. 80 ЗК України). До них на-ле/кать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 ЗК України. Ці землі перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністратив-ному підпорядкуванні яких є район, рад. Вони призначаються для передачі у власність або надання в користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.