ЕТИКА ПРАВОТВОРЕННЯ

Правотворчість, як і будь-яка творчість, неординарна за своєю суттю. Процес цей розгалужений, складний, неоднорідний, чи­сельний за виконавчим складом. Його особливість полягає та­кож у тому, що основні параметри врегульовані Конституцією, законами та іншими нормативно-правовими актами. Такими, зокрема, є Закон України «Про всеукраїнський та місцеві ре­ферендуми», Регламент Верховної Ради України, низка указів Президента України, Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України.

Із зрозумілих причин етичні норми більш чітко виписані у Регламенті Верховної Ради. Цим питанням присвячено главу «Дисципліна та етика пленарних засідань». Наведемо деякі її положення. На засіданні Верховної Ради промовець не повинен використовувати образливі висловлювання та непристойні і лайливі слова, закликати до незаконних і насильницьких дій. Головуючий на засіданні має право попередити промовця про неприпустимість таких висловлювань і закликів або припинити його виступ, а в разі повторного порушення — позбавити його права виступу на даному засіданні (ст. 3.8.1.); під час засідання Верховної Ради депутати не повинні заважати промовцям і слу­хачам діями, які перешкоджають викладенню або сприйманню виступу (вигуками, оплесками, вставанням тощо) (ст. 3.6.3.).

В актах органів виконавчої влади, які регулюють нормотвор-чий процес, етичні норми, із зрозумілих причин, практично від­сутні. Але окремі натяки на них є. Так, у Тимчасовому регламен­ті уряду в розділі V «Порядок розроблення концептуальних засад реалізації урядової політики» міститься пункт «г»: «узго-

1 Етика / За заг. ред. В. О. Лозового. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 208.

дження — чітко визначаються будь-які протилежні точки зору та розбіжності в позиціях заінтересованих органів виконавчої влади, які виникли в ході консультацій та узгодження запропо­нованого варіанта рішення». У пункті 15 розділу VI того самого нормативно-правового акта читаємо: «Невисловлення заінтере­сованими органами та організаціями позиції щодо проекту по­станови у визначений термін вважається рівнозначним його узгодженню».

Наведене вище простежується і в актах Президента України. Наприклад, у Положенні про порядок підготовки указів і розпо­ряджень Президента України, затвердженого Указом Президен­та України від 20 серпня 1993 р. № 346 (з наступними змінами), у п. З записано: «Проекти актів Президента України мають бути якісними, погодженими з відповідними органами, установами та організаціями, а також відповідати чинному законодавству».

Для виконання зазначених вимог нормотворчий процес має бути не лише чітким, а й організованим на високих етичних прин­ципах. У процесі нормотворення безумовно повинні виконува­тися доручення і завдання уповноважених органів та осіб, має виключатися лобіювання на користь вузького кола осіб чи окре­мих організацій з метою надання їм пільг та переваг за рахунок утиснення будь-яких, в тому числі державних, інтересів та ін­ший вплив на цей процес, що не відповідає нормам права, мора­лі, справедливості.

На закінчення наведемо таке міркування. Від рівня вдоскона­лення юридичних форм, в яких реалізується діяльність держав­ної влади, посадових осіб, безпосередньо залежить додержання і захист прав людини. Юридична форма забезпечує необхідні під­стави для утримання і обмеження влади шляхом закріплення юридичних вимог її здійснення органами державної влади, по­садовими й службовими особами. Така форма є важливою лан­кою в концепції правової держави.