ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ПРАВОТВОРЧОСТІ І ПРАВОСВІДОМОСТІ

Навіть не дуже глибокі дослідження однозначно свідчать про те, що правотворчість, право в цілому, окремі його інститути і навіть норми, впливаючи на правосвідомість людини, примушу­ють її до дії чи бездіяльності, тобто дотримання певних правил поведінки чи їх порушення. І навпаки, рівень правосвідомості і правової культури є впливовим фактором правотворчості.

Звернемось до історичного факту. 7(20) листопада 1917 р. Українська Центральна Рада прийняла Ш-й Універсал. Гене­ральне секретарство судових справ (пізніше — Міністерство юс­тиції) зобов'язувалось «зробити всі заходи упорядкувати судів-ництво і привести його до згоди з правними поняттями народу». Таким чином «правові поняття народу» ставали основою діяль­ності юридичної установи та й усієї молодої держави.

Структуру правової свідомості становлять чотири складові: правові знання, правові оцінки, правові установки, правовий менталітет1.

Суб'єкт набуває правових знань у процесі відображення різ­них правових явищ, включаючи відомості про правотворчу діяльність, конкретні норми права, роль тих чи інших правоза-стосовчих, правоохоронних органів і посадових осіб держави то­що. Проте наявність певного обсягу знань ще не визначає спра­вжнього рівня правосвідомості, він конкретизується розумін­ням сутності правотворчості, права, правових норм, їх вимог, цілей, призначення, відповідності моральним принципам тощо. Ми є свідками масового обурення громадян, коли державні установи проектують або втілюють в життя норми, спрямовані на відміну пільг для ветеранів війни і праці, чорнобильців, на підвищення цін за комунальні послуги, на хлібопродукти тощо.

Роль правових оціночних уявлень виявляється в тому, що особа не просто прямо репродукує у своїх діях те, що моделю­ється у правових нормах, а критично оцінює, переосмислює їх у свідомості, спввідносить зі своїми поглядами про правове, обо­в'язкове, необхідне чи моральне.

Найбільш складним компонентом правосвідомості є блок правових установок, що відображають готовність не тільки до певної правової поведінки, але й схильність до певних уявлень,

1 Див. більш докладно Максимов С. И. — Зазнач, праця. — С. 143.

12

оцінки правових явищ, тобто правові установки впливають як на регулятивну, так і пізнавальну та оцінну функції правосвідо­мості. Правосвідомість, правова культура особи виникають не самі по собі, а як результат послідовного набуття особою певних юридичних знань, залучення її до правових цінностей і культур­них надбань суспільства.

У цьому плані слід зауважити: держава згідно з нормою Кон­ституції (ст. 57) доводить до громадян, установ і організацій свої нормативні приписи. Але держава не обмежується формальним виконанням свого обов'язку. Нею втілюється в життя комплекс заходів, визначених у Національній програмі правової освіти населення, в Концепції підвищення правової культури виборців та деяких інших нормативно-правових актах. Громадяни, зі сво­го боку, повинні, і в першу чергу, виходячи зі своїх інтересів, прагнути до знання законів. Конституцією (ч. 2 ст. 68) встанов­лено загальновідоме ще з часів римського права правило — не­знання законів не звільняє від юридичної відповідальності.