III РІЗНОМАНІТТЯ ЗАКОНІВ

Якщо ми порівняємо різноманіття видів законів, які можна виявити в такій сучасній системі, як англійське право, з прос­тою моделлю примусових наказів, побудованою в попередньо­му розділі, то на думку одразу спадає безліч перепон. Певна річ, не всі закони наказують людям щось робити або чогось не робити. То чи не є помилкою поділяти закони на такі, що нада­ють окремим особам право складати заповіти, укладати конт­ракти або брати шлюб, і такі, що надають права посадовим осо­бам, наприклад судді — розглядати судові справи, міністрові — приймати постанови або раді графства — видавати постанови органу місцевого самоврядування? Звичайно, не всі закони при­ймаються й не всі вони виражають чиєсь бажання, як загальні накази в нашій моделі. Це, здається, не відповідає звичаю, який займає справжнє, хоча й скромне, місце в більшості правових систем. Безсумнівно, закони, навіть якщо це обачливо складені законодавчі акти, необов'язково мають бути наказами, що відда­ються лише іншим. Хіба законодавчі акти не накладають нерід­ко зобов'язань на самих законодавців? Нарешті, чи мусять зако­ни, щоб бути законами, насправді виражати дійсні прагнення, наміри або бажання кожного законодавця? Чи буде законом прийнятий належним чином законодавчий акт, якщо ті, хто го­лосував за нього, не мали уявлення, що він означає?

Це деякі найзначніші з багатьох можливих перепон. Ясна річ, для їхнього розгляду потрібна певна модифікація первинної простої моделі, і коли всі вони узгоджені, ми можемо виявити, що поняття загальних наказів, підкріплених погрозами, транс­формувалося до невпізнання.

Згадані нами перепони можна поділити на три основні гру­пи. Деякі з них стосуються змісту законів, інші — виду їх походження, а треті — сфери їхнього застосування. Усі пра­вові системи, як це принаймні здається, містять закони, що в одному чи кількох з цих питань відрізняються від створеної на­ми моделі загальних наказів. Далі в цьому розділі ми розгляне­мо окремо ці три типи перепон. Ми залишимо для наступного

32

5 —

.онцепщя права

33

Х.Л.А.Харт. КОНЦЕПЦІЯ ПРАВА

розділу більш підставову критику стосовно того, що крім цих заперечень щодо змісту, походження та сфери застосування вся концепція верховного та незалежного суверена, якому за звича­єм підкоряються, є хибною, бо в будь-якій чинній правовій сис­темі їй мало що відповідає.