Глава 31-Г

СКАРГИ НА РiШЕННЯ, ДiЇ АБО

БЕЗДiЯЛЬНiСТЬ ДЕРЖАВНОГО

ВИКОНАВЦЯ ЧИ iНШОЇ ПОСАДОВОЇ ОСОБИ

ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

(Кодекс доповнено гл. 31-Г згiдно iз Законом № 2056-iii вiд

19.10.2000)

Стаття 24820. Право на звернення iз скаргою

до суду

Учасники виконавчого провадження та особи, якi

залучаються до проведення виконавчих дiй, мають право

звернутися до суду зi скаргою, якщо вважають, що рi-

шенням, дiєю або бездiяльнiстю державного виконавця

чи iншої посадової особи державної виконавчої служби

порушено їх права чи свободи.

1. Коментована стаття визначає коло заявникiв, якi

мають право звернутися до суду зi скаргою на рiшення,

дiї або бездiяльнiсть державного виконавця чи iншої по-

садової особи державної виконавчої служби. Згiдно з цiєю

статтею заявниками можуть бути учасники виконавчого

провадження та особи, якi залучаються до проведення

виконавчих дiй. Вiдповiдно до ст. 10 Закону України <Про

виконавче провадження> вiд 21.04.1999 р. (Вiдом. Вер-

хов. Ради України.- 1999.- № 24.- Ст. 207) учасника-

ми виконавчого провадження є, зокрема^ сторони, пред-

ставники сторiн, експерт, спецiалiсти, перекладачi.

До осiб, якi залучаються до проведення виконавчих дiй,

належать понятi, а також працiвники органiв внутрiшнiх

справ, представники органiв опiки i пiклування та iншi

органи i установи (ч. 2 ст. 10 Закону). Наприклад, рiшення

щодо стягнення коштiв можуть виконуватись податкови-

ми органами, установами банкiв, кредитно-фiнансовими

установами, iншими органiзацiями, посадовими особами та

громадянами. Слiд зазначити, що цi органи, органiзацiї та

особи не є органами примусового виконання (ст. 9 Закону).

Вважаємо, що законодавець безпiдставно розширив

коло заявникiв, включивши до ст. 24820 ЦПК усiх учас-

никiв виконавчого провадження, навiть тих, хто не має

юридичної заiнтересованостi (експерт, спецiалiст, перекла-

дач та iн.). Крiм того, коментована стаття суперечить та-

кож ст. 85 Закону України <Про виконавче проваджен-

ня>, згiдно з якою скарга на дiї (бездiяльнiсть) державно-

го виконавця та iнших посадових осiб державної вико-

навчої служби може бути подана стягувачем чи боржни-

ком. Тому, на нашу думку, заявниками у цiй справi можуть

бути сторони (стягувач i боржник, причому як фiзичнi,

так i юридичнi особи), представники сторiн (ст. 12 Зако-

ну), спiвучасники, правонаступники (ст. 11 Закону), про-

курор (ст. 18 Закону), орган опiки i пiклування (ст. 78

Закону) тобто особи, якi беруть участь у виконавчому про-

вадженнi (ст. 7 Закону).

2. До суб'єктiв, рiшення, дiї або бездiяльнiсть яких

можуть бути оскарженi до суду (суб'єкти оскарження або

заiнтересованi особи), належать державний виконавець,

iнша посадова особа державної виконавчої служби.

Згiдно iз ст. З Закону України <Про державну вико-

навчу службу> вiд 24.03.1998 р. (Вiдом. Верхов. Ради

України.- 1998.- № 36, 37.- Ст. 243) виконання рiшень,

перелiк яких встановлено Законом <Про виконавче про-

вадження>, покладається на державних виконавцiв ра-

йонних, мiських (мiст обласного значення), районних

у мiстах вiддiлiв державної виконавчої служби. Вiдповi-

дно до Закону <Про державну виконавчу службу> держав-

ними виконавцями є начальник, заступник начальника,

старший державний виконавець, державний виконавець

районного, мiського (мiста обласного значення), районно-

го у мiстi вiддiлу державної виконавчої служби.

На наш погляд, рiшення, дiї або бездiяльнiсть тiльки

вказаних службових осiб районного, мiського, районного

у мiстi вiддiлу державної виконавчої служби може бути

оскаржено.

3. Предметом оскарження до суду є рiшення, дiї або

бездiяльнiсть указаних суб'єктiв, якщо ними порушено

права чи свободи учасникiв виконавчого провадження.

564

Йдеться перш за все про оскарження процесуальних дiй

або бездiяльностi державного виконавця. Наприклад, уча-

сники виконавчого провадження можуть оскаржити до

суду будь-якi дiї державного виконавця (оцiнку майна,

проведення опису боржника, порушення порядку звернен-

ня стягнення на майно боржника), його вiдмову вiд вчи-

'нення певної виконавчої дiї, зволiкання з вчиненням

виконавчих дiй, вiдмову у задоволеннi вiдводу державно-

го виконавця. Можна також оскаржувати до суду поста-

нови державного виконавця: про вiдмову у вiдкриттi ви-

конавчого провадження; про вiдкладення провадження

виконавчих дiй; про закриття виконавчого проваджен-

ня; про закiнчення виконавчого провадження; про вiдмо-

ву у розшуку майна боржника; про накладення штрафу

на боржника.

Разом з тим, у випадках оскарження дiй, пов'язаних з

накладенням державним виконавцем штрафу, iнодi та-

кий штраф у судовiй практицi неправильно розглядаєть-

ся як адмiнiстративне стягнення, а тому подiбнi скарги

на постанову про накладення штрафу необгрунтоване

пропонується вирiшувати за правилами гл. 31 ЦПК.

Прикладом наведеної точки зору є аналiз судової спра-

ви за позовом про надання ефiрного часу на телебаченнi

для спростування недостовiрної iнформацiї. З таким по-

зовом 1 жовтня 1999 р. звернувся до суду кандидат у

Президенти України М. до акцiонерного товариства за-

критого типу (АТЗТ) та ПП.

Позовнi вимоги мотивувалися тим, що 8 вересня 1999 р.

на телеканалi була показана, а 29 вересня 1999 р. повто-

рена програма <На самом деле>, в якiй, на думку позива-

ча, були наведенi вiдомостi, що мали на метi дискредиту-

вати його як полiтика та як одного з кандидатiв у Прези-

денти.

Оскiльки його заяви вiд 14 вересня 1999 р. та вiд 1

жовтня 1999 р. на iм'я керiвництва телеканалу про на-

дання можливостi виступити на каналi залишилися без

уваги, М. просив суд зобов'язати вiдповiдача виконати

вимоги закону: надати йому на телеканалi той же самий

ефiрний час для спростування неправдивих тверджень, що

були розповсюдженi в цiй телепередачi.

Суд своїм рiшенням вiд 12 листопада 1999 р. заявуМ.

задовольнив частково: визнав дiї АТЗТ щодо ненадання

ефiрного часу незаконними, але в задоволеннi вимог про

565

надання ефiрного часу для спростування недостовiрної

iнформацiї вiдмовив за вiдсутнiстю правових наслiдкiв.

Рiшення суду не оскаржувалося i набрало чинностi.

Справа за скаргою редакцiї газети на неправомiрнi дiї

державного виконавця та скасування постанови про стя-

гнення виконавчого збору судом по сутi не вирiшувалась,

i ухвалою Радянського районного суду м. Києва вiд 16

грудня 1999 р. провадження в справi закрито.

У зв'язку з цiєю справою виникло питання: в якому

порядку мають оскаржуватися дiї державного виконав-

ця, пов'язанi з накладенням на боржника штрафу (ст.ст.

87, 88 Закону <Про виконавче провадження>)i На думку

судової колегiї в цивiльних справах Київського мiського

суду такi дiї, що пов'язанi з накладенням адмiнiстратив-

ного штрафу, мають оскаржуватися до суду в порядку,

передбаченому гл. 31 ЦПК (Узагальнення практики

розгляду судами м. Києва справ за позовами до засобiв

масової iнформацiї (журналiстiв) та за позовами (за-

явами, скаргами) останнiх //Адвокат.- 2000.- № 2.-

С. 47, 48).

Однак згiдно iз ч. 2 ст. 87 Закону України <Про вико-

навче провадження> постанова державного виконавця'про

накладення штрафу на боржника може бути оскаржена

до суду у порядку, передбаченому гл. 31-Г ЦПК.

4; Скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть суб'єктiв

оскарження за формою та змiстом мають вiдповiдати за-

гальним вимогам (ст.ст. 137, 138 ЦПК). З урахуванням

особливостей порядку розгляду цих скарг, передбачених

ст.ст. 24820-24824 ЦПК, у них, зокрема, повинно бути за-

значено, чиї та якi саме рiшення, дiї чи бездiяльнiсть оска-

ржуються, якi конкретно права i свободи заявника пору-

шено; наведено правове обгрунтування останнiх та запро-

поновано шляхи їх поновлення, а також вказано, чи пода-

валася така ж сама скарга до начальника вiдповiдного

вiддiлу державної виконавчої служби, яку й коли вiдпо-

вiдь отримано. До скарг, що не вiдповiдають зазначеним

вимогам, суддя може застосувати правила ст. 139 ЦПК

(Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд

03.12.1997 р. № iЗ <Про практику розгляду судами справ

за скаргами на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть органiв дер-

жавної влади, органiв мiсцевого самоврядування, юриди-

чних, посадових та службових осiб у сферi управлiнської

566

дiяльностi, якi порушують права та свободи громадян>

// Бюл. законодавства i юрид. практики України.-

1999.- № 5- С.216).

Стаття 24821. Подання скарги

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або

пiсля оскарження рiшення, дiї або бездiяльностi держа-

вного виконавця чи iншої посадової особи державної

виконавчої служби до начальника вiдповiдного вiддiлу

державної виконавчої служби.

Скарга подається до суду за мiсцезнаходженням вiд-

повiдного вiддiлу державної виконавчої служби або до

iншого суду згiдно з вимогами закону.

Про подання скарги суд повiдомляє вiдповiдний вiддiл

державної виконавчої служби не пiзнiше нiж наступного

дня пiсля прийняття її судом.

1. Частина 1 коментованої статтi передбачає правило

про альтернативну пiдвiдомчiсть скарги на рiшення, дiї

або бездiяльнiсть державного виконавця чи iншої посадо-

вої особи державної виконавчої служби. Заявник може

за власним розсудом звернутися зi скаргою або до суду

безпосередньо, або до начальника вiдповiдного вiддiлу

державної виконавчої служби, а потiм до суду, якщо це

потрiбно.

2. Частина 2 цiєї статтi визначає пiдсуднiсть даної ка-

тегорiї справ. За загальним правилом скарга подається

до суду за мiсцезнаходженням вiдповiдного вiддiлу дер-

жавної виконавчої служби. Проте стаття передбачає та-

кож звернення зi скаргою й до iншого суду згiдно з вимо-

гами закону.

3. Про подання скарги суд зобов'язаний повiдомити

вiдповiдний вiддiл державної виконавчої служби не пiз-

нiше нiж наступного дня пiсля прийняття її судом. Цю

дiю суд повинен вчинити у порядку пiдготовки справи до

судового розгляду. В цих справах мають застосовуватися.

строки пiдготовки справ до судового'розгляду, встановле-

нi ст. 146 ЦПК.

Стаття 24822. Строки для звернення зi скаргою

Скаргу може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дiзналася або

повинна була дiзнатися про порушення її прав чи свобод;

567

у триденний строк з дня, коли особа дiзналася або

повинна була дiзнатися про порушення її прав чи свобод,

у разi оскарження постанови про вiдкладення прова-

дження виконавчих дiй.

> Пропущений з поважних причин строк для подання

скарги може бути поновлено судом.

1. Стаття встановлює строки для звернення зi скаргою

до суду. За загальним правилом скарга подається до суду

у десятиденний строк з дня, коли особа дiзналася або

повинна була дiзнатися про порушення її прав чи свобод.

i лише у разi оскарження постанови державного вико-

навця про вiдкладення провадження виконавчих дiй (ст.

32 Закону України <Про виконавче провадження>) скаргу

може бути подано до суду у триденний строк з дня, коли

особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушен-

ня її прав чи свобод. У кожному конкретному випадку

суд повинен перевiряти цi строки, а у разi його пропуску

з поважних причин вирiшувати питання про поновлення

(а не продовження!) пропущеного строку, про що навести

переконливi докази.

Так, 17 серпня 1964 р. Г. у нотарiальнiй конторi офо-

рмила свiдоцтво про право власностi на куплену частину

будинку i вселилася туди разом iз сiм'єю. У цьому ж

будинку проживав з дружиною та дочкою заявник, який

знав, що Г. купила частину будинку з прилюдних торгiв.

Проте зi скаргою на дiї судового виконавця заявник зве-

рнувся лише у липнi 1970 р., пославшись на те, що про

продаж частини будинку з прилюдних торгiв вiн довiдав-

ся лише у груднi 1969 р.

Вiдповiдно до ст. 373 ЩiК скарги на процесуальнi дiї

судового виконавця щодо виконання рiшення або на вiд-

мову у вчиненнi таких дiй можуть подаватися стягува-

чем чи боржником протягом п'яти днiв з дня вчинення

оскаржуваної дiї або з дня, коли зазначеним особам, яких

не повiдомили про час i мiсце виконання дiї, стало про

неї вiдомо. Суд продовжив установлений законом строк

для подачi скарги на дiї судового виконавця, не навiвши

переконливих доказiв, що строк пропущений заявником

з поважних причин.

Проте з часу продажу частини будинку, ще до звернен-

ня заявника до суду, сталися значнi змiни: померла його

дружина, якiй належав будинок, також померла покупець

568

1/3 його частини, а майно покiйних перейшло до спад-

коємцiв (Практика судiв України в цивiльних справах //

Бюл. законодавства i юрид. практики України.- 1995.-

№ 3.- С. 262) .

2. Пропуск вказаних строкiв не є пiдставою для вiдмо-

ви у прийняттi скарги, оскiльки вони можуть бути поно-

влений судом за наявностi поважних причин. Оскiльки

десятиденний i триденний строки на звернення зi скаргою

до суду встановлено процесуальним законодавством (тоб-

то це строки, в межах яких вчиняються процесуальнi дiї),

вони є процесуальними i на них поширюються правила

ст. 85 ЦПК. Тому скарга, подана пiсля закiнчення вiдпо-

вiдного строку, залишається без розгляду, якщо суд за

клопотанням заявника не знайде пiдстав для його поно-

влення (Постанова Пленуму вiд 03.12.1997р. №13 <Про

практику розгляду судами справ за скаргами на рiшення,

дiї чи бездiяльнiсть органiв державної влади, органiв мiс-

цевого самоврядування, юридичних, посадових i службо-

вих осiб у сферi управлiнської дiяльностi, якi порушують

права та свободи громадян> // Бюл. законодавства i

юрид. практики України.- 1999.- № 5.- С. 217).

Стаття 24823. Розгляд скарги

Скарга розглядається у десятиденний строк у судо-

вому засiданнi за участю заявника i державного

виконавця або iншої посадової особи державної виконав-

чої служби, рiшення, дiя чи бездiяльнiсть якої оскаржу-

ється.

Якщо заявник, державний виконавець або iнша по-

садова особа державної виконавчої служби не можуть

з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути

розглянуто за участю їх представникiв.

Якщо суд встановить, що особа, рiшення, дiя чи без-

дiяльнiсть якої оскаржуються, не працює на попереднiй

посадi, вiн залучає до участi в справi посадову особу, до

компетенцiї якої належить вирiшення питання про усу-

нення порушення прав чи свобод заявника.

1. Коментована стаття передбачає особливостi розгля-

ду даної категорiї справ, що виникають iз адмiнiстратив-

но-правових вiдносин.

Пiсля прийняття скарги i проведення пiдготовки до

судового розгляду справа згiдно зi ст. 124', ч. 2 ст. 237

ЦПК розглядається суддею одноособове в десятиденний

строк.

За загальним правилом скарга розглядається у судо-

вому засiданнi за обов'язковою участю заявника i заiнте-

ресованої особи (державного виконавця або iншої поса-

дової особи державної виконавчої служби, рiшення, дiї

чи бездiяльнiсть якої оскаржуються). Однак, якщо заяв-

ник або заiнтересована особа не можуть з'явитися до суду

з поважних причин, справу може бути розглянуто за уча-

стю їх представникiв (ч. 2 ст. 24823 ЦПК).

2. Частина 3 цiєї статтi передбачає окремий випадок ,

розгляду справи, коли суб'єкт оскарження вже не працює

на попереднiй посадi. Якщо суд установить, що особа, рi-

шення, дiя чи бездiяльнiсть якої оскаржуються, не пра-

цює на попереднiй посадi, то вiн повинен залучити до уча-

стi в справi iншу заiнтересовану особу, а саме посадову

особу, до компетенцiї якої належить вирiшення питання

про усунення порушення прав чи свобод заявника. Нею

може бути, наприклад, начальник або заступник началь-

ника вiдповiдного вiддiлу державної виконавчої служби.

3. Суд, встановивши при розглядi скарги наявнiсть

спору про право, який розглядається в порядку позовного

провадження, залишає скаргу без розгляду, у зв'язку з чим

провадження у справi закiнчується. Таке роз'яснення

дається у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 03.12.1997 р. № 13 <Про практику розгляду суда-

ми справ за скаргами на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть

органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядуван-

ня, юридичних, посадових i службових осiб у сферi управ-

лiнської дiяльностi, якi порушують права та свободи гро-

мадян> i може бути застосовано, на наш погляд, при ви-

никненнi такої процесуальної ситуацiї щодо даної кате-

горiї справ.

Стаття 24824. Рiшення суду по скарзi

За результатами розгляду скарги суд постановляє рi-

шення.

У разi встановлення обгрунтованостi скарги суд визнає

оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть неправомiр-

ними i зобов'язує державного виконавця або iншу

посадову особу державної виконавчої служби задоволь-

нити вимогу заявника 'та усунути порушення або iншим

шляхом поновлює його порушенi права чи свободи.

Якщо оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть були

прийнятi або вчиненi вiдповiдно до закону, в межах

повноважень державного виконавця або iншої посадо-

вої особи державної виконавчої служби i права чи сво-

боди заявника не було порушено, суд постановляє рi-

шення про вiдмову в задоволеннi скарги.

При задоволеннi скарги суд може допустити негайне

виконання рiшення.

Рiшення суду у справi може бути оскаржено.

1. Стаття розкриває змiст резолютивної частини судо-

вого рiшення, яке постановляється за результатами роз-

гляду скарги. Що стосується iнших частин рiшення суду,

то вони повиннi вiдповiдати вимогам, викладеним у ст.

203 ЦПК.

Установивши при розглядi справи обгрунтованiсть до-

водiв скарги, суд своїм рiшенням визнає оскаржуванi рi-

шення, дiї чи бездiяльнiсть неправомiрними i водночас

визначає, яким шляхом мають бути поновленi порушенi

права чи свободи заявника. При цьому вiн зазначає, якi

конкретно дiї повиннi бути впиненi, наприклад:

а) у разi необгрунтоване... вiдмови у задоволеннi вiд-

воду державного виконавця зобов'язує начальника вiд-

повiдного вiддiлу державної виконавчої служби задо-

вольнити вiдвiд i передати виконавчий документ

^ iншому державному виконавцевi;

б) при безпiдставнiй вiдмовi у вiдкриттi виконавчого

провадження зобов'язує державного виконавця вiдкри-

ти виконавче провадження.

Суд може покласти на суб'єктiв оскарження виконан-

ня лише тих обов'язкiв, якi передбаченi Законом <Про

виконавче провадження>.

2. Якщо оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть були

прийнятi або вчиненi вiдповiдно до закону, в межах пов-

новажень суб'єкта оскарження i права чи свободи заяв-

ника не було порушено, суд постановляє рiшення про

вiдмову в задоволеннi скарги.

Визнаючи доводи скарги необгрунтованими i вiдмов-

ляючи в її задоволеннi, суд має зазначити в рiшеннi, у

зв'язку з чим i на пiдставi яких саме норм закону вiн

дiйшов такого висновку.

3. При задоволеннi скарги суд може вiдповiдно до ст.

218 ЦПК допустити негайне виконання рiшення, обго-

воривши це при його постановленнi. Проте за загальним

правилом це рiшення, а також будь-яке iнше у такiй справi

можуть бути оскарженi.

Стаття 248г1'. Розподiл витрат, пов'язаних з

розглядом скарги

Витрати, пов'язанi з розглядом скарги, включаючи

й витрати для надання юридичної допомоги, а також

витрати, пов'язанi з поїздками, покладаються судом на

заявника, якщо було постановлено рiшення про вiдмову

в задоволеннi його скарги, або на вiддiл державної ви-

конавчої служби, якщо було постановлено рiшення про

задоволення скарги заявника.

1. Стаття присвячена розподiлу витрат, пов'язаних з

розглядом скарги. Правило, що мiститься у цiй статтi,

вiдповiдає у цiлому загальному правилу про розподiл су-

дових витрат мiж сторонами, яке закрiплено у ст. 75 ЦПК.

Якщо було постановлено рiшення про задоволення скар-

ги заявника, то витрати, пов'язанi з розглядом скарги,

покладаються на вiддiл державної виконавчої служби, а

якщо було постановлено рiшення про вiдмову в задово-

леннi скарги - на заявника.

2. Разом з тим згiдно зi ст. 63 ЦПК до судових витрат

належать не тiльки витрати, пов'язанi з розглядом справи,

а й державне мито. Скарги на рiшення, дiї чи бездiяль-

нiсть суб'єктiв оскарження оплачуються державним

митом у розмiрi, встановленому Декретом Кабiнету Мi-

нiстрiв України <Про державне мито>, тобто 0,2 неопода-

тковуваного мiнiмуму доходiв громадян. Проте, пiдпункт

<б> п. 1 ст. З Декрету <iз скарг за неправомiрнi дiї орга-

нiв державного управлiння, службових осiб, що ущемля-

ють права громадян> потребує змiни та уточнення вiдпо-

вiдно до гл. 31-Г i 31-А.

З урахуванням викладеного ст. 24.8й доцiльнiше на-

звати <Розподiл судових витрат>.

Стаття 2482в. Виконання рiшення суду

Рiшення суду за скаргою надсилається не пiзнiше де-

сяти днiв пiсля набравня ним законної сили до вiдповi-

дного вiддiлу державної виконавчої служби для вико-

нання, а також заявнику.

Про виконаввя рiшення вiдповiдний орган держав-

ної виконавчої служби повiдомляє суд i заявника не

572

пiзнiше нiж у мiсячний строк з дня одержаная рiшення

. суду.                   . '                ' ,

1. Згiдно з цiєю статтею суд, зобов'язаний надiслати

рiшення по скарзi вiдповiдному вiддiлу державної вико-

навчої служби для виконання, а також заявнику не пiзнi-

ше десяти днiв пiсля набрання ним законної сили, 'а в

разi негайного виконання рiшення - одразу пiсля його

постановлення.

2. Частина 2 коментованої статтi передбачає дiйовий

контроль суду за виконанням судових рiшень про задо-

волення скарг на неправомiрнi рiшення, дiї або бездiяль-

нiсть суб'єктiв оскарження. У нiй закрiплено положення,

що вiдповiдний орган державної виконавчої служби зо-

бов'язаний повiдомити суд i заявника про виконання су-

дового рiшення не пiзнiше нiж у мiсячний строк з дня

одержання рiшення суду.