Глава 32* СПРАВИ ПРО СТЯГНЕННЯ 3 ГРОМАДЯН НЕДОЇМКИ ПО ПОДАТКАХ, САМООПОДАТКУВАННЮ СiЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ i ДЕРЖАВНОМУ ОБОВ'ЯЗКОВОМУ СТРАХУВАННЮ

(Назва глави 32 в редакцiї Указу ПВР М 2994-10 вiд

11.01.82; Закону № 2857-12 вiд 15.12.92)

Стаття 249. Подання заяви

Заява про стягнення з громадян недоїмки по подат-

ках, самооподаткуванню сiльського населення i дер-

жавному обов'язковому страхуванню подається вiд-

повiдно фiнансовим вiддiлом виконавчого комiтету

районної, мiської або районної в мiстi Ради народних

депутатiв, або виконавчим комiтетом селищної чи

сiльської Ради народних депутатiв, або органом держав-

ного страхування в суд за мiсцем проживання недо-

їмника чи мiсцем знаходження його майна.

(Стаття 249 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81, М 2994-10 вiд 11.01.82)

* Коментар дається до гл. 32 у цiлому.

Стаття 250. Змiст заяви

В заявi повинно бути зазначено: прiзвище, iм'я i по

батьковi недоїмника та мiсце його проживання; закон,

на пiдставi якого громадянин притягнений до сплати

вiдповiдних платежiв, сума платежiв i строки їх сплати,

сума недоїмки, що пiдлягає стягненню, пенi i строк

платежу, по якому утворилась недоїмка.

До заяви повиннi бути доданi: копiя платiжного по-

вiдомлення, страхового свiдоцтва або виписка з особис-

того рахунку недоїмника з зазначенням часу вручення

йому платiжного документа, розмiру i строку платежу;

виписка з постанови загальних зборiв громадян про про-

ведення самооподаткування i суму самооподаткування,

акт опису майна недоїмника, а при вiдсутностi у

недоїмника майна, на яке за законом може бути звернено

стягнення, - акт про вiдсутнiсть майна; довiдка вiд iнших

осiб про належнi з них недоїмниковi грошовi суми при

вiдсутностi майна або недостатностi його для погашення

недоїмки.

(Стаття 250 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 2994-10 вiд 11.01.82)

Стаття 251. Розгляд заяви

При розглядi справи суд повинен перевiрити: чи пе-

редбачений законом даний вид платежу; чи є законнi

пiдстави для стягнення з громадянина даного платежу;

чи додержано органами стягнення встановленого

законом порядку притягнення громадянина до платежу;

чи взято до уваги органами стягнення пiльги в разi,

якщо за законом громадянин має право на них.

Якщо у суду виникнуть сумнiви в правильностi обчи-

слення розмiру платежу, вiн своєю ухвалою зупиняє про-

вадження у справi i надсилає матерiал органовi стяг-

нення для перевiрки. Провадження у справi вiдновлю-

ється пiсля перерахунку платежу органом стягнення або

пiдтвердження заяви про стягнення його вищестоящим

органом.

(Стаття 251 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 2994-10 вiд 11.01.82)

Стаття 252. Рiшення суду по заявi

Суд, встановивши, що вимога про стягнення недоїмки

є законною, постановляє рiшення про вилучення у не-

доїмника майна згiдно з поданим у суд актом опису, а в

574

разi вiдсутностi майна або недостатностi цього майна

для погашення недоїмки - про звернення стягнення на

грошовi суми, якi недоїмниковi належить одержати вiд

iнших осiб.

Якщо до акта опису включено майно, на яке за зако-

ном не може бути звернуто стягнення, суд вилучає з

акта опису це майно.

Якщо суд встановить, що вимога про стягнення не-

доїмки є незаконною, вiн вiдмовляє в задоволеннi

заявленої вимоги.

(Стаття 252 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 2494-10 вiд 11.01.82)

Стаття 253. Виконання рiшення

Виконання рiшення суду про стягнення недоїмки про-

вадиться вiдповiдним органом стягнення за правилами,

встановленими законодавством України.

(Стаття 253 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 2494-10 вiд 11.01.82; Законом № 2857-12 вiд 15.12.92)

1. У главi визначається порядок провадження у спра-

вах про стягнення з громадян недоїмки по податках, са-

мооподатковуванню сiльського населення i державному

 обов'язковому страхуванню.

Згiдно зi ст. 249 ЦПК iз заявою до суду звертається

фiнансовий вiддiл виконавчого комiтету районної, мiсь-

кої або районної в мiстi ради народних депутатiв, або

виконавчий комiтет селищної чи сiльської ради народ-

них депутатiв або орган державного страхування. Причо-

му до подачi заяви до суду накладається арешт на майно

недоїмника. Данi процесуальнi дiї були закрiпленi у По-

ложеннi про стягнення не внесених в строк податкiв та

неподаткових платежiв (Вiдом. Верхов. Ради СРСР.-

1981.- Л° 5.- Ст. 122). Акт опису майна недоїмника є

обов'язковим додатком до заяви, яка подається до суду.

Питання про стягнення недоїмки по самооподаткуван-

ню сiльського населення вирiшено в Указi Президiї Вер-

ховної Ради Української РСР вiд 23.04.1984 р. <Про са-

мооподаткування сiльського населення> (Вiдом. Верхов.

Ради УРСР. - 1984. - № 19). Цей Указ не скасовано

i дотепер. Проте Закон <Про мiсцеве самоврядування в

Українi> (Вiдом. Верхов. Ради України,- 1997.- № 27.-

Ст. 24) не визначає механiзму самооподаткування сiльсь-

575

кого населення та стягнення недоїмок по самооподатку-

ванню.

При розглядi справи про стягнення з громадян зазна-

чених платежiв суд тiльки перевiряє: чи передбачений

законом даний вид платежу; чи є законнi пiдстави для

стягнення з громадянина даного платежу; чи додержано

органами стягнення встановленого законом порядку при-

тягнення громадянина до платежу; чи взято до уваги ор-

ганами стягнення пiльги в разi, якщо за законом грома-

дянин має право на них.

Установивши, що вимога про стягнення недоїмки є за-

конною, суд постановляє рiшення про вилучення у недо-

їмника майна згiдно з поданим до суду актом опису, а в

разi вiдсутностi майна або недостатностi цього майна для

погашення недоїмки - про звернення стягнення на гро-

шовi суми, якi недоїмниковi належить одержати вiд iн-

ших осiб.

2. На цей час сталися суттєвi змiни у податковому за-

конодавствi i з питань стягнення недоїмок по податках.

У 1982-2000 рр. було прийнято низку законiв та

iнших нормативних актiв, зокрема: Закони України <Про

систему оподаткування> вiд 25.06.1991 р., <Про держав-

ну податкову службу в Українi> вiд 04.12.1990 р. та Де-

крети Кабiнету Мiнiстрiв України <Про прибутковий по-

даток з громадян> вiд 26.12.1992 р., <Про стягнення не

внесених у строк податкiв та неподаткових платежiв>

вiд 21.01.1993 р., а також низка iнструкцiй державної

податкової адмiнiстрацiї, виданих на пiдставi даних но-

рмативних актiв.

Згiдно з чинним законодавством здiйснення контро-

лю за додержанням податкового законодавства, правиль-

нiстю обчислення, повнотою i своєчаснiстю сплати до бю-

джетiв, державних цiльових фондiв податкiв i зборiв (обо-

в'язкових платежiв), а також неподаткових доходiв, уста-

новлених законодавством, покладене на органи державної

податкової служби (ст. 11 Закону України <Про держав-

ну податкову службу в Українi>).

Органи державної податкової служби у встановлено-

му законом порядку мають право стягувати до бюджетiв

та державних цiльових фондiв донарахованi за результа-

тами перевiрок суми податкiв, iнших платежiв, суми не-

доїмки з податкiв, iнших платежiв. Права органiв стяг-

нення та порядок стягнення не внесених у строк подат-

кiв та неподаткових платежiв передбаченi Декретом Ка-

бiнету Мiнiстрiв України вiд 21.01.1993 р. та <iнструкцi-

єю про особливостi застосування Декрету Кабiнету Мiнi-

стрiв України вiд 21 сiчня 1993 р.> вiд 15.11.1993 р.

Зазначенi платежi стягуються з громадян за рiшен-

ням суду або за виконавчими написами нотарiусiв неза-

лежно вiд будь-яких строкiв давностi, за винятком випа-

дкiв, передбачених цим Декретом та iншими законодав-

чими актами.

У такому ж порядку стягуються внески до державних

цiльових фондiв, створених на пiдставi чинного законо-

давства, платежiв з державного обов'язкового страхуван-

ня, внескiв на державне соцiальне страхування-

Органами стягнення платежiв є податковi та iншi дер-

жавнi органи, яким чинним законодавством надано пра-

во стягнення цих платежiв або на якi покладено обчис-

лення вiдповiдного платежу чи контроль за його спла-

тою, за платежами з державного обов'язкового

страхування, - установи Української державної страхової

комерцiйної органiзацiї.

3. Стягнення недоїмок з громадян провадиться в бiль-

шостi випадкiв за виконавчими написами нотарiусiв.

Практика свiдчить, що не завжди видача нотарiусом ви-

конавчих написiв забезпечує у повному обсязi iнтереси

боржникiв. Бiльшiсть виконавчих написiв оскаржують-

ся до суду, що призводить до затягування розгляду спра-

ви, додаткових витрат. Скарги на виконавчi написи на

стягнення зазначених платежiв вiдповiдно до ст. 285 ЦПК

розглядаються у позовному провадженнi.

У зв'язку зi змiнами податкового законодавства вини-

кло питання про можливiсть застосування гл. 32 ЦПК.

В узагальненнях Верховного Суду України щодо прак-

тики розгляду судами справ за заявами органiв державної

податкової iнспекцiї про стягнення не внесених в отрок

податкiв, неподаткових платежiв та сум, одержаних за

незаконним договором їх учасниками, та за скаргами на

дiї i постановлення посадових осiб цих органiв (1994 р.)

звертається увага на не досить визначений у законодавст-

вi порядок розгляду вимог податкових iнспекцiй. В одних

випадках податковi iнспекцiї зверталися до суду iз

заявами про стягнення недоїмок у порядку, передбачено-

му гл. 32 ЦПК, в iнших - у порядку позовного прова-

дження.                                    '

Як вважає Верховний Суд, питання про стягнення не-

сплачених податкiв та iнших платежiв виникають з ад-

мiнiстративно-правових вiдносин, пов'язаних iз дiяльнiс-

тю податкових iнспекцiй, i повиннi розглядатися за нор-

мами ЦПК, що регулюють провадження у справах, якi

виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин (гл. 32

ЦПК).

В юридичнiй лiтературi деякi автори також схиляються

до думки, що гл. 32 є чинною (Штефан М.Й. Цивiльний

процес: Пiдручник для юридичних спецiальностей вищих

закладiв освiти.- К., 1997.- С. 402-405; Гражданский

процессуальньїй кодекс Украиньї: научно-практический

комментарий / В.И. Тертьiшников.- Харьков, 1999.-

С. 261-265).

У 1998 р. Верховний Суд України у правових позицi-

ях дещо змiнив точку зору, звернувши увагу на Консти-

туцiю України та змiни у чинному законодавствi щодо

питань застосування гл. 32 ЦПК.

Верховний Суд України вважає, що при розглядi заяв

державної податкової адмiнiстрацiї про стягнення з гро-

мадян недоїмки з податкiв, iнших платежiв (у разi немо^

жливостi стягнення її за виконавчими написами нотарi-

усiв) судам слiд мати на увазi, що згiдно з п. 1 роздiлу 15

Конституцiї України передбаченi гл. 32 ЦПК норми щодо

розгляду справ про стягнення з громадян недоїмки по

податках, самооподаткуванню сiльського населення i дер-

жавному обов'язковому страхуванню застосовуються у

частинi, що не суперечить Конституцiї України.

При цьому слiд також враховувати вiдповiднi норми

актiв законодавства України про податки i збори, про дер-

жавну податкову службу в Українi, про стягнення не вне-

сених у строк податкiв i неподаткових платежiв. Зокре-

ма, Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України <Про стягнен-

ня не внесених у строк податкiв i неподаткових плате-

жiв> i Законом <Про державну податкову службу в Укра-

їнi> державнiй податковiй адмiнiстрацiї та iншим орга-

нам стягнення не надано права проводити опис майна

боржникiв, а за ст. ЗО Конституцiї України не допуска-

ється проникнення до житла чи iншого володiння особи,

проведення у них огляду чи обшуку iнакше як за вмоти-

вованим рiшенням суду.

У законодавствi про оподаткування є змiни порiвняно

з гл. 32 ЦПК i у порядку оподаткування. Це важливо

578

для визначення як перелiку документiв, що мають бути

доданi до заяви, так i до змiсту постановленого рiшення.

Наприклад, суд не може вимагати вiд заявника подання

акта опису майна i зазначати у рiшеннi про вилучення

вказаного в актi опису майна. Як i при стягненнi забор-

гованостi за виконавчим написом, у рiшеннi має бути за-

значена сума заборгованостi, яка пiдлягає стягненню з

недоїмника.

Верховний Суд України вважає, що при визначеннi

перелiку документiв, якi мають бути доданi до заяви, до-

цiльно враховувати затверджений постановою Кабiнету

Мiнiстрiв України вiд 29.06.1999 р. № 1172 Перелiк до-

кументiв, за якими стягнення заборгованостi провадить-

ся у безспiрному порядку на пiдставi виконавчих написiв

нотарiусiв (Офiц. вiсн.- 1999.- № 26- С. 70).

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 2 Арбiтражного процесуального

кодексу України (у ред. Закону вiд 13.05.1997 р.) захист

порушених або оспорюваних прав i охоронюваних зако-

ном iнтересiв громадян, якi здiйснюють пiдприємницьку

дiяльнiсть без створення юридичної особи i в установлено-

му порядку набули статусу суб'єкта пiдприємницької

дiяльностi, здiйснюється арбiтражним судом. Тому скарги

i заяви щодо оподаткування у зв'язку з цiєю дiяльнiстю,

притягнення до вiдповiдальностi, стягнення недоїмок, у тому

числi фiнансових санкцiй, розглядаються арбiтражними

судами, а не iншими судами загальної юрисдикцiї.

Отже, Верховний Суд України вважає, що гл. 32 є чин-

ною за певними винятками.

На наш погляд, наведенi мiркування та пропозицiї щодо

чинностi гл. 32 ЦПК та її застосування не можна вважа-

ти обгрунтованими.

У зв'язку з прийняттям Конституцiї, суттєвими змi-

нами в податковому законодавствi, порядку стягнення з

громадян недоїмок по податках та iнших платежiв гл. 32

ЦПК є не чинною. Доцiльнiше дану категорiю справ роз-

глядати у загальному порядку судочинства.

579