Глава 33 ЗАГАЛЬНi ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 254. Справи, розглядуванi судом в

порядку окремого провадження

Суд розглядає в порядку окремого провадження спра-

ви:

1) про визнання громадянина обмежено дiєздатним

чи недiєздатним;

2) про визнання громадянина безвiсно вiдсутнiм чи

про оголошення громадянина померлим;

21) про усиновлення дiтей, якi проживають на тери-

торiї України;

3) про встановлення неправильностi запису в актах

громадянського стану;

4) про встановлення фактiв, що мають юридичне зна-

чення;

5) про вiдновлення прав на втраченi цiннi папери на

пред'явника;

6) про оскарження нотарiальних дiй або вiдмови в їх

вчиненнi.

(Стаття 254 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

№ 3764-08 вiд 25.04.75, № 1461-10 вiд 23.01.81: Законом

№ 329/96-ВР вiд 12.07.96)

1. Необхiднiсть захисту прав таохоронюваних зако-

ном iнтересiв виникає не тiльки у тих випадках, коли

права та iнтереси порушуються чи оспорюються. iнколи

з'являється потреба у встановленнi таких обставин, що є

пiдставою при здiйсненнi суб'єктивних прав. Особа, яка

має будь-яке право, не може його здiйснити через те, що

факти, якi це право пiдтверджують, не є очевидними i по-

требують перевiрки та пiдтвердження вiдповiдними до.

казами. Тому у цивiльному процесi iснуег такий вид судо-

чинства, який дозволяє заiнтересованiй особi встановлю-

вати у судовому порядку юридичнi факти для подальшо-

го здiйснення вiдповiдних суб'єктивних прав та охоро-

нюваних законом iнтересiв.

Наприклад, той факт, що громадянин перебував на утри-

маннi померлого, є пiдставою для одержання спадщини

580

або призначення пенсiї. Проте, якщо цей громадянин не

має безспiрних доказiв, якi пiдтверджують факт перебу-

вання на утриманнi, то даний факт може бути встановле-

ний i затверджений у судовому порядку.

2. Закон не дає поняття окремого провадження, обме-

жуючись лише перелiком справ, якi розглядаються су-

дом у порядку окремого провадження.

Виходячи з того, що окреме провадження є самостiй-

ним рiзновидом цивiльного судочинства, його традицiй-

но визначають як процесуальний порядок розгляду пе-

редбачених ЦПК справ про встановлення певних обста-

вин (юридичних фактiв) або певного юридичного стану.

Залежно вiд характеру вимоги, переданої на розгляд суду,

кожна справа, окремого провадження має властивi лише

їй особливостi. Однак усi цi справи поєднують спiльнi

риси, якi вiдрiзняють їх вiд справ позовного проваджен-

ня i справ, що виникають з адмiнiстративно-правових вiд-

носин. У справах окремого провадження суд не розглядає

i не вирiшує спiр про право цивiльне.

Таким чином, сутнiстю окремого провадження е те, що

в ньому вiдсутнiй спiр про право, об'єктом судового захи-

сту є охоронюваний законом iнтерес, а предметом судо-

вої дiяльностi - встановлення певних юридичних фак-

тiв та станiв з метою подальшого здiйснення заiнтересо-

ваними особами суб'єктивних прав, а також специфiчна

судова процедура.

Цими висновками завжди й обмежувалася сутнiсна

характеристика окремого провадження, оскiльки теоре-

тики цивiльного процесу не виходили за межi тлумачен-

ня законодавства в напрямку протиставлення справ окре-

мого та позовного провадження.

Формально-догматичний пiдхiд є перешкодою для

дiйсної характеристики природи окремого провадження,

тому її дослiдження має грунтуватися на iнших науко-

знавчих засадах, що важливо для пiдготовки нового ЦПК.

Юридична природа окремого провадження повинна

дослiджуватися в межах загальної проблеми права гро-

мадян на судовий захист i предметної характеристики

правосуддя та його функцiй. i тому визначення природи

окремого провадження можливе з урахуванням того, якою

мiрою в ньому вiдбиваються правосуднi засади.

Правосуддя у цивiльних справах як форма здiйснення

судової влади повинно бути спрямоване на певний соцiа-

581

льний об'єкт, яким є права та свободи особи. Захист прав

та свобод громадян - основна функцiя судової влади.

Тому пiд юрисдикцiю цивiльних судiв з урахуванням

функцiї правосуддя повиннi пiдпадати справи, пов'язанi

з необхiднiстю визначення виду та обсягу суб'єктивних

прав i захисту у формi змагального судочинства. Право-

суддя у цивiльних справах завжди пов'язане з розгля-

дом спору про право, тому вважається проблематичним

вiднесення справ окремого провадження до судової юрис-

дикцiї взагалi, а намагання законодавця вiднести справи

окремого провадження до юрисдикцiї судiв не вiдповiдає

предметнiй характеристицi судової влади. Предметом

судового розгляду в цивiльному процесi можуть бути тiль-

ки цивiльнi справи по спорах у зв'язку iз захистом су-

б'єктивних прав.

Установлення фактiв, якi мають юридичне значення,

як юридична дiяльнiсть за своєю спрямованiстю є управ-

лiнською, а не правосудною, тому дiяльнiсть суду в окре-

мому провадженнi бiльшою мiрою тяжiє до дiяльностi

адмiнiстративних органiв. Свого часуА.Г. Гойхбарт, даю-

чи характеристику окремого провадження за ЦПК УРСР

1923 р., зазначав, що до окремих проваджень судiв нале-

жать безспiрнi справи, у яких суд дiє скорiше як орган

нотарiальний, який засвiдчує певнi факти, необхiднi для

здiйснення суб'єктивних цивiльних прав (Гойхбарт А.Г.

Курс гражданского процесса.-М., 1928.- С. 285).

Невипадково склад справ окремого провадження змi-

нювався протягом часу (наприклад, iнститут судового

наказу був замiнений виконавчим написом нотарiуса;

справи про всиновлення, якi розглядалися адмiнiстратив-

ними органами, зараз переданi до компетенцiї'судiв тощо).

Викладене свiдчить про те, що розгляд справ окремого

провадження судом пов'язаний iз здiйсненням, так би

мовити, <судового управлiння> у випадках, коли законо-

давець покладає на суд не притаманну йому функцiю

установлення тих чи iнших обставин без розв'язання спору

про право. При цьому законодавець виходить iз доцiль-

ностi такого рiшення, покладаючи встановлення юридич-

них фактiв на суддю, який має особливий правовий статус

суб'єкта судової влади, та поширюючи на процедуру роз-

гляду цих справ форму цивiльного судочинства.

3. Перелiк справ, наведений у ст. 254 ЦПК, е вичерп-

ним, проте у порядку окремого провадження виносяться

582

рiшення про скасування обмеження дiєздатностi грома-

дянина, який припинив зловживання спиртними напоя-''

ми або наркотичними засобами, та про поновлення грома-

дянина в дiєздатностi у разi його видужання чи значного

полiпшення здоров'я (ст. 260 ЦПК).

Стаття 255. Порядок розгляду справ окремого

провадження

Справи, перелiченi в статтi 254 цього Кодексу, роз-

глядаються судом за правилами цього Кодексу з ви-

нятками i доповненнями, зазначеними в главах 34-39

цього Кодексу.

Справи окремого провадження суд розглядає з участю

заявника i заiнтересованих осiб, органiв державного

управлiння, державних пiдприємств, установ, органi-

зацiй, колгоспiв, iнших кооперативних органiзацiй, їх

об'єднань, iнших громадських органiзацiй.

Якщо при розглядi справи порядком окремого про-

вадження виникне спiр про право, пiдвiдомчий судам,

суд залишає заяву без розгляду i роз'яснює заiнтере-

сованим особам, що вони вправi подати позов на

загальних пiдставах.

Справи, перелiченi у статтi 254 цього Кодексу, вирi*-

шуються суддею одноособове. Справи про визнання гро-

мадянина недiєздатним i про усиновлення дiтей у разi

скасування рiшення, постановленого одноособове суддею,

а також у випадках, передбачених частинами другою i

третьою статтi 1241, розглядаються у колегiальному

складi суду.

(Стаття 255 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81; Законами М 2464-12 вiд 17.06.92,

№ 3129-12 вiд 22.04.93, № 329/96-ВР вiд 12.07.96)

1. Частина 1 ст. 255 передбачає, що справи окремого

провадження розглядаються за загальними правилами

цивiльного судочинства з винятками i доповненнями, за-

значеними у законодавствi.

Так, справи окремого провадження проходять тi ж самi

стадiї цивiльного судочинства.

Порушення справ окремого провадження здiйснюєть-

ся поданням заяви. Змiст заяви повинен вiдповiдати ви-

могам ст. 137 ЦПК. Проте до змiсту заяви по конкрет-

них справах окремого провадження ставляться свої ви-

583

моги, що зумовлено специфiкою справ, якi розглядаються

судом.

ЦПК передбачає особливостi пiдготовки справ окре-

мого провадження, якi зумовленi специфiкою кожної ка-

тегорiї справ i вiдображенi в спецiальних статтях ЦПК,

якi регламентують порядок розгляду справ окремого про-

вадження.

В окремому провадженнi вiдсутнi iнститути сторiн (по-

зивач та вiдповiдач), третiх осiб, немає позову. Не дiють

такi iнститути позовного провадження, як зустрiчний позов,

вiдмова вiд позову, визнання позову, мирова угода та iн.

Рiшення суду у справах окремого провадження не пiд-

лягають примусовому виконанню, але мають загальнообо-

в'язковий характер (ст. 14 ЦПК). Вони реалiзуються

шляхом оформлення майнових або особистих немайно-

вих прав громадян, а саме: видачею свiдоцтва про право

власностi; виправленням, поновленням чи анулюванням

запису актiв громадянського стану тощо.

2. Особливiстю регламентацiї порядку розгляду справ

окремого провадження є i те, що цi справи розглядаються

з участю заявника i заiнтересованих осiб, тобто в окремо-

му провадженнi має мiсце специфiчне коло суб'єктiв ци-

вiльного процесу.

Пiд заявником слiд розумiти особу, в iнтересах якої

порушено справу в судi про встановлення будь-якої об-

ставини або юридичного стану громадянина, з якими за-

кон пов'язує виникнення, змiну чи припинення особис-

тих або майнових прав громадян.

Коло заявникiв, як правило, встановлено нормами ци-

вiльного процесуального права, якi регулюють порядок

розгляду тiєї чи iншої справи окремого провадження

(ст. ст. 256, 276, 285 ЦПК).

3. Згiдно з ч. 2 ст. 255 ЦПК суд повинен притягувати

до участi в розглядi справ окремого провадження всiх

заiнтересованих осiб, але вони можуть вступати у процес i

з власної iнiцiативи. Притягнення чи допущення до про-

цесу цих осiб оформлюється ухвалою суддi.

Кодекс не надає i не може надати вичерпний перелiк

суб'єктiв, яких необхiдно притягувати пiд час розгляду

справ окремого провадження як заiнтересованих осiб.

Враховуючи вимоги ст.ст. 4, 5 ЦПК, до заiнтересованих

осiб належать особи, якi беруть участь у справi та мають у

нiй юридичну заiнтересованiсть. Коло заiнтересованих осiб

584

визначається взаємовiдносинами iз заявником у зв'язку

з обставинами, якi пiдлягають встановленню i якi можуть

вплинути на їх права та обов'язки (наприклад, органи

РАГСу в справах про встановлення неправильностi запи-

су в актах громадянського стану). Участь у справi цих

осiб зумовлюється тим, що iз установленням окремих

.-обставин заявник може реалiзувати свої права у право-

вiдносинах, у яких беруть участь i заiнтересованi особи.

Для цих осiб характерним е те, що їхнi суб'єктивнi права

та обов'язки мають юридичний зв'язок iз суб'єктивними

правами i обов'язками заявникiв.

До заiнтересованих осiб не можуть бути вiднесенi ор-

гани державного управлiння та iншi органiзацiї, яким

закон надає право засвiдчити певний юридичний факт, але

своєчасно цього не було здiйснено, хоча така можливiсть

не втрачена (наприклад, вiдмова нотарiальної контори

засвiдчити факт i час пред'явлення документа). Такi ор-

ганiзацiї не є заiнтересованими особами тому, що вони не

визначають правових наслiдкiв цього юридичного факту,

а лише засвiдчують, реєструють його.

4. Притягнення до участi у справах окремого прова-

дження заiнтересованих осiб - обов'язок суду. В пунктi

5 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд

31.03.1995 р. № 5 <Про судову практику в справах про

встановлення фактiв, що мають юридичне значення> вка-

зується, що для забезпечення правильного i своєчасного

розгляду справ про встановлення фактiв, якi мають юри-

дичне значення, у кожнiй справi пiсля її порушення суд-.

дя зобов'язаний провести пiдготовчi дiї, передбаченi ст.

143 ЦПК, зокрема з'ясувати, якi фiзичнi особи чи органi-

зацiї можуть бути заiнтересованi у вирiшеннi даної спра-

ви i пiдлягають виклику у судове засiдання (Правовiс-

ник.- 1996.- № 1- С. 23. 24).

Порушення цих вимог призводить до скасування рi-

шення суду. Наприклад, у лютому 1975 р. прокурор По-

дiльського району м. Києва принiс протест до суду цього

ж району на дiї нотарiуса.

Прокурор указував, що гр-н Н.Вернiк 29 листопада 1973

р. склав заповiт на iм'я Р. Донського та Л. Донської на

належнi йому 3/10 частини будинку. 7 травня 1974 р.

Вернiк помер. Його непрацездатнi дочки П. Степанчук i

А. Старенька 11 вересня 1974 р. звернулися до 11-ї Дер-

жавної нотарiальної контори м. Києва iз заявою про ви-

585

дачу їм свiдоцтва про право на спадщину за заповiтом

на 3/10 частини вказаного будинку.

Посилаючись на цi обставини, прокурор просив визна-

ти недiйсним дане свiдоцтво про право на спадщину.

Рiшенням Подiльського районного суду вiд 31 берез-

ня 1975 р. протест прокурора задоволене.

У протестi заступник Голови Верховного Суду Украї-

ни просить рiшення суду скасувати, а справу направити

на новий розгляд.

Протест пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

Вiдповiдно до ст. 255 ЦПК справи окремого проваджен-

ня суд розглядає з участю заявника i заiнтересованих осiб,

органiв державного управлiння, державних установ, пiд-

приємств, колгоспiв та iнших кооперативних i громадсь-

ких органiзацiй.

У данiй справi заiнтересованими особами є В. Донсь-

кий та Л. Донська, на iм'я яких видано свiдоцтво про

право на спадкове майно, а також непрацездатнi дiти по-

мерлого П. Степанчук та А. Старенька, на захист iнтере-

сiв яких принесено протест.

Проте районний суд нiкого з указаних осiб не повiд-

омив про день розгляду справи, яку в порушення вимог

ст. 172 ЦПК розглянув за їх вiдсутностi. Оскiльки суд

порушив право заiнтересованих осiб, постановлене у справi

рiшення не може залишатися в силi.

Ураховуючи неведене, судова колегiя Верховного Суду

України ухвалила: протест заступника Голови Верховно-

го Суду України задовольнити; рiшення Подiльського

районного суду м. Києва вiд 31 березня 1975 р. скасувати,

а справу направити до районного суду на новий розгляд i

в iншому складi суду (Комаров В.В. Практика застосу-

вання судами цивiльного процесуального законодавства.-

К" 1992.- С. 149, 150).

5. У частинi 3 коментованої статтi зазначено, що в

окремому провадженнi не розглядається спiр про право.

Виникнення спору про право призводить до того, що суд

повинен залишити заяву без розгляду i роз'яснити заiн-

тересованим особам (заявнику), якi порушили спiр про

право, що вони можуть захистити свої права у порядку

позовного провадження, подавши позов на загальних пiд-

ставах.

У постановах Пленуму Верховного Суду України не-

одноразово зазначалися наслiдки виникнення спору про

586

право в порядку окремого провадження. Так, у пунктах 1,

З постанови Пленуму Верховного Суду України вiд

31.03.1995 р. № 4 <Про судову практику в справах про

встановлення фактiв, що мають юридичне значення> (зi

змiнами, внесеними згiдно з постановою Пленуму Верхо-

вного Суду України вiд 25.05.1998 р. № 15) пiдкреслюва-

лося, що суди при прийняттi заяв про встановлення фак-

тiв, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх

в порядку окремого провадження, якщо встановлення

факту не пов'язується з наступним вирiшенням спору

про право, пiдвiдомчого судовi (Постанови Пленуму Вер-

ховного Суду України в цивiльних справах / / Бюл. зако-

нодавства i юрид. практики України.- 1999.- № 5.-

С. 172, 174). У пунктi 6 постанови Пленуму Верховного

Суду України вiд 07.07.1995 р. .№ 12 <Про практику роз-

гляду судами справ про встановлення неправильностi за-

пису в актах громадянського стану> зазначено: якщо при

прийняттi судом до провадження заяви про встановлен-

ня неправильностi запису акту громадянськогс^стану або

при розглядi такої заяви в порядку окремого проваджен-

ня виявиться, що є спiр про право, пiдвiдомчий суду (про

спадкування, про право власностi тощо), то суддя вiдмов-

ляє у прийняттi заяви, а суд залишає її без розгляду i

роз'яснює заявниковi та заiнтересованим особам, що вони

вправi подати позов на загальних пiдставах. У цьому разi

питання про встановлення неправильностi запису акту

громадянського стану вирiшується одночасно iз заявле-

ним позовом (Постанови Пленуму Верховного Суду

України в цивiльних справах / / Бюл. законодавства i

юрид. практики України.- 1999.- № 5.- С. 183).

Вiдповiдно до п. 5 згаданої постанови, якщо заявник

оспорює достовiрнiсть засвiдченого факту, права i обов'я-

зки, основанi на вчиненiй нотарiальнiй дiї, чи правиль-

нiсть документiв, необхiдних для цього, або коли iншими

особами оспорюються права i обов'язки, набуття яких

пов'язане з вчиненням нотарiальних дiй, то заяви роз-

глядаються в порядку позовного провадження (Поста-

нови Пленуму Верховного Суду України у цивiльних спра-

вах II Бюл. законодавства i юрид. практики України.-

1999.- № 5.- С. 117).

При невиконаннi цих вимог законодавства судовi рi-

шення пiдлягають скасуванню. Так, Т. звернулася до суду

iз заявою про встановлення факту родинних вiдносин.

587

Заявниця посилалася на те, що 11 липня 1975 р. у м. Се-

вастополi померла її рiдна сестра О. i вiдкрилася спад-

щина на частину жилого будинку та на грошовий вклад

в ощаднiй касi. Спадкоємцiв першої черги немає. Оскi-

льки у свiдоцтвах про народження О. та її (заявницi) рi-

знi записи про прiзвища та по батьковi, вона не може

одержати в нотарiальнiй конторi свiдоцтво про право на

спадщину. Посилаючись на цi обставини, заявниця про-

сила встановити факт, що вона та О. є рiдними сестрами.

Справа розглядалася неодноразово. Останнiм рiшен-

ням судової колегiї в цивiльних справах Ворошилов-

градського обласного суду вiд 28 жовтня 1980 р. заява Т.

задоволена, вона визнана рiдною сестрою О. У касацiйно-

му порядку справа не розглядалася.

Рiшення судової колегiї в цивiльних справах опротес-

товане в порядку нагляду заступником Голови Верхов-

ного Суду України. Протест пiдлягає задоволенню з та-

ких пiдстав.

Задовольняючи заяву Т. у порядку окремого прова-

дження, судова колегiя обласного суду виходила з того,

що свiдки А., К., С., Н. та 3. пiдтвердили родиннi вiдноси-

ни Т. i О. як рiдних сестер. Проте з такими висновками

суду i розглядом еправи порядком окремого проваджен-

ня погодитися не можна, оскiльки постановлене судовою

колегiєю рiшення не вiдповiдає вимогам закону. Вiдповi-

дно до ст. 255 ЦПК, якщо при розглядi справи у порядку

окремого провадження виникне спiр про право, пiдвiдом-

чий судовим органам, то суд залишає заяву без розгляду i

роз'яснює заiнтересованим особам, що вони вправi пода-

ти позов на загальних пiдставах. Такi наслiдки настають

як при порушеннi заiнтересованими особами питання про

вирiшення спору, так i тодi, коли суд сам'дiйде висновку

про наявнiсть спору про право цивiльне. Крiм того, спра-

ви окремого провадження суд розглядає за участю заяв-

ника i заiнтересованих осiб, вiдповiдних органiв держав-

ного управлiння, державних пiдприємств, установ та ор-

ганiзацiй.

Судова ж колегiя обласного суду не виконала вимог

закону - не притягнула до участi у справi представника

фiнансового органу, оскiльки за вiдсутностi спадкоємцiв

за законом i заповiтом спадщина переходить до держа-

ви. На майно, що залишилося пiсля смертi О., видано свi-

доцтво про право на спадщину державi. За таких обста-

588

вин заява Т. пiдлягає залишенню без розгляду з роз'яс-

ненням їй права звернутися до суду з позовом на загаль-

iних пiдставах.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК, судова колегiя в цивi-

iпьних справах Верховного Суду України ухвалила: про-

тест заступника Голови Верховного Суду задовольнити;

рiшення судової колегiї в цивiльних справах Ворошило-

вградського обласного суду вiд 28 жовтня скасувати, а

заяву Т. залишити без розгляду (Комаров В.В. Практи-

ка застосування судами цивiльного процесуального за-

конодавства:- К., 1992.- С.148, 149).