Глава 37 ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТiВ, ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Стаття 271. Пiдвiдомчiсть

Справи про встановлення фактiв, вiд яких залежить

виникнення, змiна або припинення особистих .чи май-

нових прав громадян, розглядаються судовим порядком,

коли дiючим законодавством не передбачено iншого

порядку їх встановлення, а також при неможливостi

одержання заiнтересованими особами вiдповiдних

документiв чи при неможливостi вiдновлення загублених

або знищених документiв, що посвiдчують цi факти.

1. Коментована стаття передбачає пiдвiдомчiсть суду

справ про встановлення фактiв, вiд яких залежить виник-

нення, змiна або припинення суб'єктивних прав громадян.

Виникнення суб'єктивних майнових та особистих не-

майнових прав громадян, їх змiну або припинення закон

завжди пов'язує з певними обставинами, що породжують

Правовi наслiдки, тобто юридичними фактами. Для того,

щоб гарантувати можливiсть здiйснення прав громадян,

& також виконання цивiльно-правових обов'язкiв тих

633

чи iнших суб'єктiв цивiльних правовiдносин, 'законо-

давство приписує належне оформлення i посвiдчення вiд-

повiдними документами деяких подiй та дiй, що є юри-

дичними фактами. Проте не завжди той чи iнший факт,

що має юридичне значення, може бути пiдтверджений

вiдповiдним документом у зв'язку з його втратою, зни-

щенням архiвiв тощо. Тому закон у певних випадках

передбачає судовий порядок встановлення фактiв, що

мають юридичне значення.

2. Справи про встановлення фактiв, що мають юриди-

чне значення, пiдвiдомчi суду за таких умов:

а) факти, що пiдлягають встановленню, повиннi мати

юридичне значення, тобто вiд них мають залежати виник-

нення, змiна або припинення особистих чи майнових прав

громадян;

б) чинним законодавством не передбачено iншого

порядку їх встановлення;

в) у заявника не має iншої можливостi одержати

або вiдновити загублений чи знищений документ, який

посвiдчує факт, що має юридичне значення;

г) встановлення факту не пов'язується з наступним

вирiшенням спору про право.

Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови вiд

31.03.1995 р. № 5 <Про судову практику в справах про

встановлення фактiв, що мають юридичне значення> зве-

рнув увагу на те, що при вирiшеннi питання про пiдвiдо-

мчiсть справи суди мають враховувати норми законодав-

чих актiв, якими передбачено несудовий порядок встано-

влення певних фактiв або визначено факти, що в даних

правовiдносинах можуть пiдтверджуватися рiшенням

суду (Правовiсник: Додаток до журн. Право України,-

Л996- № 1- С. 21).

Вiдповiдно до п. 4 ст. 7 Закону України вiд 22.10.1993 р.

<Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального

захисту> у порядку, передбаченому гл. 37 ЦПК України,

суд може розглядати заяви про встановлення фактiв одер-

жання громадянином ушкоджень здоров'я у районах бо-

йових дiй у перiод Великої Вiтчизняної вiйни та вiд вибу-

хових речовин, боєприпасiв i вiйськового озброєння у по-

воєнний перiод, а також пiд час виконання робiт, пов'яза-

них iз розмiнуванням боєприпасiв часiв Великої Вiтчиз-

няної вiйни незалежно вiд часу їх виконання. У тих ви-

падках, коли йдеться не про ушкодження здоров'я, а про

634

саму участь у роботах при розмiнуваннi, що необхiдно для

вирiшення питання про належнiсть заявника до учасникiв

Великої Вiтчизняної вiйни, заяви про встановлення таких

фактiв розглядають не суди, а вiдповiднi комiсiї для

розгляду питань, пов'язаних iз встановленням статусу

учасника вiйни, згiдно iз законом України <Про статус

ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту> вiд

22.10.1993 р., створенi вiдповiдно до постанови Кабiнету

Мiнiстрiв України вiд 26.04.1996 р. № 458 (Судовi

прецеденти щодо розгляду судами окремих категорiй

цивiльних справ.- Харкiв, 2000.- С. 149-151).

Згiдно зi ст. 9 Закону України <Про реабiлiтацiю жертв

полiтичних репресiй на Українi> вiд 17.04.1991 р. факти

розкуркулювання, адмiнiстративного виселення громадян

встановлюються комiсiями рад народних депутатiв з

питань поновлення прав реабiлiтованих (Вiдом. Верхов.

Ради УРСР.- № 22.- 1991.- Ст. 262).

Вiдповiдно до Порядку пiдтвердження наявного тру-

дового стажу для призначення пенсiй за вiдсутностi тру-

' дової книжки або вiдповiдних записiв у нiй, затвердженого

постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12.08.1993 р.,

якщо документи не збереглися, пiдтвердження трудового

стажу провадиться районними (мiськими) вiддiлами

соцiального захисту населення на пiдставi показань свiдкiв

(ЗП України.- 1993.- № 12.- Ст. 273).

Згiдно з п. 5 Положення про порядок розгляду питань,

пов'язаних з громадянством України, затвердженим Ука-

зом Президента України вiд 31.03.1992 р., розгляд заяв

про належнiсть до громадянства України здiйснюється

органами внутрiшнiх справ. Для пiдтвердження цього

може бути подано рiшення суду про встановлення факту

родинних вiдносин (встановлення iнших фактiв, напри-

клад, постiйного проживання на територiї України, цим

Положенням не передбачено) (Вiдом. Верхов. Ради

УРСР.- 1992.- № 26- Ст. 359).

Не розглядаються в судовому порядку заяви про вста-

новлення належностi до ветеранiв чи iнвалiдiв вiйни, про-

ходження вiйськової служби, перебування на фронтi, у

партизанських загонах, одержання поранень i контузiй

при виконаннi обов'язкiв вiйськової служби, про встано-

влення причин i ступеня втрати працездатностi, групи

iнвалiдностi та часу її настання, про закiнчення учбового

закладу i здобуття вiдповiдної освiти, одержання урядо-

вих нагород тощо.

Судовому розглядовi не пiдлягають також справи про

встановлення факту винесення вироку або постановлен-

ий рiшення суду щодо вiдповiдної особи, належностi особi

квитка про членство в об'єднаннi громадян, посвiдчення

до ордена або медалi, вiйськового квитка, паспорта, а також

свiдоцтв, що їх видають органи реєстрацiї актiв громадян-

ського стану, оскiльки цi питання вирiшуються органом,

який видав вiдповiдний документ (п. 2 постанови

Пленуму Верховного Суду України вiд 31.03.1995 р. <Про

судову практику в справах про встановлення фактiв,

що мають юридичне значення> ).

3. Якщо за законом встановлення факту, що має юри-

дичне значення, не входить до судової юрисдикцiї, суддя

мотивованою ухвалою вiдмовляє у прийняттi заяви на

пiдставi п. 1 ст. 136 ЦПК, а у випадках, коли справу вже

порушено, - закриває провадження в нiй на пiдставi п. 1

ст. 227 ЦПК.

4. Якщо при порушеннi або розглядi справи про вста-

новлення факту заiнтересованими особами буде заявлено

спiр про право, пiдвiдомчий суду, або сам суд дiйде виснов-

ку, що встановлення факту пов'язане з необхiднiстю вирi-

шення в судовому порядку спору про право, то суд повинен

вiдмовити у прийняттi заяви до розгляду або залишити

заяву без розгляду i роз'яснити заiнтересованим особам,

що вони мають право подати позов на загальних пiдставах.

Це зумовлено тим, що сутнiстю окремого провадження є

вiдсутнiсть спору про право у справах, якi розглядаються

за правилами цього виду провадження. Об'єктом судового

захисту є охоронюваний законом iнтерес, а предметом

судової дiяльностi - встановлення певних юридичних

фактiв правового стану з метою подальшого здiйснення

заiнтересованими особами своїх суб'єктивних прав.

Проте суддi не завжди додержуються цих вимог зако-

ну. Так, Т. звернулася до суду з заявою про встановлення

факту родинних вiдносин. Заявниця посилалася на те, що

пiсля смертi її сестри вiдкрилася спадщина на частку

жилого будинку та грошовий вклад, спадкоємцiв першої

черги немає, а вона не може одержати в нотарiальнiй ко-

нторi свiдоцтво про право на спадщину, оскiльки у свiдо-

цтвах про народження її та сестри рiзнi записи про прi-

звища та по батьковi.

Справа судами розглядалася неодноразово. Останнiм

рiшенням судової колегiї обласного суду заява Т. задо-

636

волена, вона визнана рiдною сестрою О. У касацiйному

порядку справа не розглядалася.

Рiшення судової колегiї обласного суду опротестоване

в порядку нагляду заступником Голови Верховного Суду

України. Протест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав.

Задовольняючи заяву Т. порядком окремого прова-

дження, судова колегiя обласного суду виходила з того,

що показаннями свiдкiв ствердженi родиннi вiдносини

мiж Т. i О. Проте з такими висновками суду i розглядом

справи порядком окремого провадження погодитися не

можна, оскiльки постановлене судовою колегiєю рiшення

не вiдповiдає вимогам закону. Вiдповiдно до ст. 255 ЦПК,

якщо при розглядi справи порядком окремого проваджен-

ня виникне спiр про право, пiдвiдомчий судовим органам,

суд залишає заяву без розгляду i роз'яснює заiнтересова-

ним особам, що вони вправi подати позов на загальних

пiдставах. Такi наслiдки настають як при порушеннi за-

iнтересованими особами питання про вирiшення спору,

так i тодi, коли суд сам дiйде висновку про наявнiсть

спору про право цивiльне.

Судова колегiя обласного суду не виконала цих вимог

закону, не врахувала, що на майно, яке залишилося пiсля

смертi О., видано свiдоцтво про право на спадщину держа-

вi, оскiльки за вiдсутностi спадкоємцiв за законом i за-

повiтом спадщина переходить до держави. За таких

обставин заява Т. пiдлягала залишенню без розгляду з роз'-

ясненням їй права звернутися на загальних пiдставах з

позовом до вiдповiдного фiнансового органу (Бюл. за-

конодавства i юрид. практики України.- 1995.- .№ З,-

С. 800, ЗОЇ).

Наявнiсть спору про право, не пiдвiдомчого суду, не

перешкоджає встановленню судом факту, що має юридич-

не значення, у порядку окремого провадження.

Стаття 272. Пiдсуднiсть

Справи про встановлення фактiв, що мають юридичне

значення, розглядають районнi (мiськi) суди по заявах

громадян за мiсцем їх проживання.

1. Пiдсуднiсть справ про встановлення фактiв, що ма-

ють юридичне значення, визначена законом з урахуван-

ням iнтересiв заявника.

Справи даної категорiї розглядають районнi (мiськi)

суди за мiсцем проживання заявника.

637

Заявниками у справах про встановлення фактiв, що

мають юридичне значення, можуть бути громадяни, якi

заiнтересованi у встановленнi певних фактiв, оскiльки вiд

цього залежить можливiсть реалiзацiї їх суб'єктивних прав.

Мiсце виникнення або реєстрацiї факту, що має юриди-

чне значення, для визначення пiдсудностi значення не має.

Стаття 273. Справи про встановлення фактiв,

що мають юридичне значення,

розглядуванi судом

Суд розглядає справи про встановлення:

1) родинних вiдносин громадян;

2) перебування громадянина на утриманнi;

3) калiцтва на виробництвi або у зв'язку з виконан-

ням державних чи громадських обов'язкiв, якщо це по-

трiбно для призначення пенсiї або одержання допомоги

по соцiальному страхуванню;

4) реєстрацiї усиновлення, шлюбу, розiрвання шлюбу,

народження i смертi;

5) перебування у фактичних шлюбних вiдносинах у

встановлених законом випадках, якщо шлюб в органах

запису актiв громадянського стану не може бути зареє-

стрований внаслiдок смертi одного з подружжя;

6) належностi правовстановлюючих документiв особi,

прiзвище, iм'я, по батьковi, мiсце i час народження якої,

зазначенi в документi, не збiгаються з iм'ям, по батьковi,

прiзвищем, мiсцем i часом народження цiєї особи, вка-

заними у свiдоцтвi про народження або в паспортi;

7) факту смертi особи в певний час при вiдмовi органiв

запису актiв громадянського стану зареєструвати факт

смертi.

Судовим порядком можуть бути встановленi також

iншi факти, вiд яких залежить виникнення, змiна або

припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо

дiюче законодавство не передбачає iншого порядку їх

встановлення.

Справи про встановлення факту належностi особi кви-

тка про членство в об'єднаннi громадян, вiйськового кви-

тка, паспорта, а також свiдоцтв, що їх видають органи

запису актiв громадянського стану, судовому розглядовi

не пiдлягають.

(Стаття 273 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

№ 2857-12 вiд 15.12.92)

638

1. Коментована стаття мiстить перелiк фактiв, якi мо-

жуть бути встановленi у судовому порядку. Цей перелiк

 не е вичерпним.

Суд за наявностi зазначених у Законi умов може вста-

новлювати й iншi факти, що мають юридичне значення,

зокрема; визнання батькiвства, реєстрацiя батькiвства,,

володiння будинком на правi власностi, прийняття спад-

щини тощо.

Пленум Верховного Суду України в п.1 постанови

вiд 31.03.1995 р. № 5 <Про судову практику в справах

про, встановлення фактiв, що мають юридичне значення>

зазначив, що суд може також встановлювати факти, якi

за iноземним законодавством породжують правовi нас-

лiдки для заявника, i рiшення суду необхiдне заявниковi

для застосування у вiдносинах з громадянами iнших

держав (наприклад, для вирiшення питання про наявнiсть

права на спадщину у особи, яка законодавством України

не вiднесена до кола спадкоємцiв за законом) (Правовiс-

ник: Додаток до журн. Право України.- 1996.- № 1.-

С. 20-31).

Наприклад, у липнi 1996 р. М. звернувся до суду iз

заявою про встановлення фактiв .реєстрацiї народження

та шлюбу. Заявниця зазначала, що у 1935 р. вона вступи-

ла в шлюб, який належним чином був зареєстрований, її

чоловiк з 1944 р. проживав за межами України, а в 1996

р. помер. Посилаючись на те, що вона є спадкоємицею

пiсля смертi чоловiка, а встановлення фактiв реєстрацiї

народження та шлюбу їй необхiдне для оформлення пра-

ва на спадщину, М. просила задовольнити заяву.

Рiшенням районного суду заяву було задоволене.

У касацiйному порядку справа не розглядалася.

Постановою президiї обласного суду, який розглядав

справу в порядку нагляду, зазначене рiшення було скасо-

вано i справу направлено на новий розгляд. Районний

суд заяву М. залишив без розгляду з пiдстав, передбаче-

них ч. З ст. 255 ЦПК.

Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду

України скасувала всi винесенi постанови по справi з та-

ких пiдстав.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 570 ЦК вiдносини по спадкоєм-

ству визначаються за законом тiєї країни, де спадкода-

вець мав останнє постiйне мiсце проживання.

Як вбачається з матерiалiв справи, останнiм постiй-

ним мiсцем проживання чоловiка М. була Великобрита-

639

шя, що не укладала , Україною договору про взаємне

визнання i виконання судових рiшень. Незважаючи на

це, районний суд запропонував м. доводити своє право на

спадщину, яка вiдкрилася в щ^ ^ в судi України

за її внутрiшнiм законодавством

Не вiдповiдає закону i рiщ^ня районного суду, яким

були встановленi факти реєстрацiї народження та шлюбу.

Згiдно iз роз яснецнями Пленуму Верховного Суду

України, викладеними в п. 1 постанови вiд 31.03.1995 р.

<Про судову практику в справах про встановлення фак-

тiв, що мають юридичне значення>, суд дiйсно може вста-

новлювати факти, якщо вони й за iноземним законодав-

ством породжують правовi наслiдки для заявника i рi-

шення суду необхiдне (заявниковi для застосування у вiд-

носинах iз громадянами iнших держав, за умови додер-

жання порядку розгляду справ про встановлення зазна-

чених юридичних фаiтв. Пр^ила ч. З ст. 255 ЦПК у

^^й^гаГ1 (вiсн- веРхов ^У

Суду пiдвiдомчi танож справи про встановлення фак-

ту батькiвства в разi смертi особи, яку заявник вважає

батьком дитини, котрi вирiпiу^" з урахуванням об-

ставин передбачених ст. 53 КпшС. Заява про встанов-

лення факту визнання батькiвства щодо дитини, народже-

ної до 1 жовтня 1968 р" розглядається судом у випадках,

коли померла особа видавала себе батьком дитини. Заяви

про встановлення фактiв батькiвства чи визнання

батькiвства розглядаються суд^. якщо у свiдоцтвi про

народження певна особа не вказана батьком дитини

(наприклад, вiдповiдно до ч. 2 ст. 55 КпШС запис про

реєстрацiю дитини проведено за вказiвкою матерi, яка не

перебувала у шлюбi, або ж такай запис зовсiм вiдсутнiй)

i можуть бути поданi матiр'ю, опiкуном чи пiклувальни-

ком дитини або самою дитиною пiсля досягнення

повнолiття (п. 15 зазначеної постанови Пленуму).

Суд у порядку окремого провадження може розгляда-

ти справу про встановлення фа^у прийняття спадщини

та мiсця його вiдкриття за умови, якщо орган, який вчи-

няє нотарiальнi дiї, не вправi видати заявниковi свiдоцтво

про право на спадщину через вiдсутнiсть або недостат-

нiсть документiв, що необхiднi для пiдтвердження в нота-

рiальному порядку факту вступу в управлiння або воло-

дiння спадковим майном. У то^у ;р^i. коли всi необ-

640

хiднi документи були, але у видачi свiдоцтва про право на

спадщину вiдмовлено, заiнтересована особа може зверну-

тися до суду не з заявою про встановлення факту прий-

няття спадщини, а iз скаргою на вiдмову вчинити нотарi-

альну дiю (ст. 285 ЦПК). При вирiшеннi вимог про вста-

новлення факту прийняття спадщини i мiсця її вiдкриття

суд має виходити з положень ст.ст. 526, 549 ЦК, згiдно з

якими мiсцем вiдкриття спадщини визнається останнє

постiйне мiсце проживання спадкодавця, а якщо воно не

вiдоме - мiсце знаходження майна або його основної

частини. Дiями ж, що свiдчать про прийняття спадщини,

є фактичний вступ заявника в управлiння чи володiння

спадковим майном у межах шестимiсячного строку з

дня вiдкриття спадщини або подача ним протягом цього

строку до державної нотарiальної контори за мiсцем вiд-

криття спадщини заяви про її прийняття (п. 6 указаної

постанови).

У судовому порядку може бути встановлено факт во-

лодiння громадянином жилим будинком на правi влас-

ностi. Цей факт встановлюється судом, якщо у заявника

був правовстановлюючий документ на цей будинок, але

його втрачено i немає можливостi пiдтвердити наявнiсть

права власностi не в судовому порядку. За цiєю категорi-

єю справ заявник має подати докази про вiдсутнiсть мож-

ливостi одержання чи вiдновлення вiдповiдного докуме-

нта про право власностi та про те, що на пiдставi цього

документа жилий будинок належав йому на правi влас-

ностi, Заяви про встановлення факту володiння будин-

ком на правi власностi не пiдлягають розгляду в поряд-

ку окремого провадження, якщо будiвництво не було за-

кiнчено i будинок не був прийнятий в експлуатацiю або

його було збудовано самовiльно (ст. 105 ЦК) чи зареєст-

ровано за iншою особою (п. 17 постанови Пленуму Вер-

ховного Суду України вiд 31.03.1995 р. Л° 5 <Про судову

практику в справах про встановлення фактiв, що ма-

ють юридичне значення>).

2. Суд може розглядати справи про встановлення ро-

динних вiдносин за умови, що цей факт безпосередньо

породжує для заявника певнi правовi наслiдки. Це мож-

ливо, наприклад, якщо пiдтвердження такого факту необ-

хiдне заявниковi для одержання у нотарiальних органах

свiдоцтва про право на спадщину або для оформлення

права на пенсiю у зв'язку iз втратою годувальника.

641

Доказами, що пiдтверджують факт родинних вiдносин,

можуть бути документи дiлового або особистого характе-

ру, iнша переписка, яка мiстить вiдомостi про родиннi вiд-

носини осiб.

Пленум Верховного Суду України в п. 7 зазначеної

постанови звертає увагу на те, що для розгляду в порядку

окремого провадження не може бути прийнято заяву про

встановлення факту родинних вiдносин, якщо заявник

порушує справу з метою пiдтвердити у подальшому своє

право на жиле примiщення або на його обмiн. У разi вiд-'

мови у задоволеннi вимог про визнання права на жилу

площу або на обмiн жилого примiщення заiнтересована

особа має право звернутися до суду з вiдповiдним позовом.

З, Суд вправi у порядку окремого провадження вста-

новити факт перебування громадянина на утриманнi за

умови, що заявник дiйсно не може отримати в позасудо-

вому порядку документи, якi пiдтверджують цей факт, а

також у разi одержання документа, яким не пiдтверджу-

ється факт його перебування на утриманнi.

Установлення факту перебування на утриманнi особи,

яка померла, має значення для одержання свiдоцтва про

право на спадщину, призначення пенсiї чи вiдшкодування

шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника

постiйним i головним джерелом засобiв iснування, на-

вiть якщо заявник мав заробiток, одержував пенсiю, сти-

пендiю або iншi прибутки.

Факт перебування громадянина на утриманнi породжує

рiзнi правовi наслiдки, тому суд при розглядi справ про

встановлення цього факту обов'язково повинен з'ясува-

ти, для якої мети це необхiдно заявниковi. Додержання

цiєї вимоги має важливе практичне значення тому, що

предмет доказування по справах про встановлення факту

перебування громадянина на утриманнi формується з

урахуванням мети, з якою вiн звертається до суду.

У зв'язку з цим при розглядi справи суд повинен ура-

ховувати, що за загальним правилом право на пенсiю у

разi смертi годувальника мають непрацездатнi члени сiм'ї

годувальника, якi були на його утриманнi (ст. 37 Закону

України <Про пенсiйне забезпечення> вiд 05.11.1991 р.

//Вiдом. Верхов. Ради України.- 1992.- № 3.- Ст. 10).

Для встановлення факту перебування на утриманнi з

метою оформлення права на спадщину необхiдно, щоб

утриманець був непрацездатним на день смертi спадко-

давця i перебував на утриманнi останнього не менше од-

ного року незалежно вiд того, чи є вiн членом сiм'ї поме-

рлого, та наявностi родинних або шлюбних вiдносин з ним

(ст. 531 ЦК).

Для встановлення факту перебування на утриманнi при

вiдшкодуваннi шкоди в разi втрати годувальника не має

значення, чи перебував непрацездатний утриманець у ро-

динних чи шлюбних вiдносинах з годувальником, та про-

тягом якого строку вiн перебував на утриманнi (ст.ст.

456, 457, 461 ЦК). Тому в кожному конкретному випадку

необхiдно встановити рiзне коло обставин, що мають зна-

чення для правильного вирiшення справи по сутi.

Перелiченi особливостi предмету доказування не зав-

жди враховуються суддями, що призводить до винесення

неправосудних рiшень.

Так, суд задовольнив заяву про встановлення факту

перебування онука заявницi на утриманнi її померлого

чоловiка з метою оформлення права на спадщину. Пре-

зидiя обласного суду рiшення вiдмiнила з тих пiдстав, що

онук не перебував на повному утриманнi померлого, оскi-

льки виховували та утримували його заявниця разом з

її чоловiком. Справа розглядалася рiзними судовими iн-

станцiями неодноразово. Судова колегiя Верховного Суду

України вiдмiнила всi постановленi рiшення у зв'язку з

тим, що дитина постiйно проживала в сiм'ї заявницi та її

чоловiка, i суду слiд було б встановити, чиї конкретно

кошти були основним i постiйним джерелом iснування,

i залежно вiд цього вирiшити питання, у кого на утри-

маннi вiн перебував (Вюл. законодавства i юрид. прак-

тики України.- 1995.- № 3.- С. 287, 288).

4. Справи про встановлення факту калiцтва на вироб-

ництвi або у зв'язку з виконанням державних чи гро-

мадських обов'язкiв, якщо це потрiбно для призначення

пенсiї або одержання допомоги по соцiальному страху-

ванню з дня набрання чинностi Законом України <Про

охорону працi> вiд 24.11.1992 р.'не розглядаються у

порядку окремого провадження. Питання, пов'язанi з вста-

новленням факту калiцтва на виробництвi у разi виник-

нення з приводу цього спору, а також якщо при калiцтвi

у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'я-

зкiв пенсiя призначається особам, якi внаслiдок цього

стали iнвалiдами, вирiшуються у порядку, встановленому

для розгляду трудових спорiв, тобто у позовному прова-

дженнi, на що звертає увагу Пленум Верховного Суду

України в п. 9 постанови вiд 05.03.1995 р. № 5 <Про

судову практику в справах про встановлення фактiв, що

мають юридичне значення>.

5. У порядку окремого провадження можуть встанов-

люватися факти реєстрацiї усиновлення, шлюбу, розiрван-

ня шлюбу, народження i смертi. Характерним є те, що суд

у цьому випадку повинен встановити саме реєстрацiю

факту, а не вiдповiдний факт (дiю або подiю). Розгляд

цих справ здiйснюється за умови, що в органах реєстрацiї

актiв громадянського стану не зберiгся вiдповiдний за-

пис чи вiдмовлено в його вiдновленнi, або ж вiн може

бути вiдновлений лише на пiдставi рiшення суду про вста-

новлення факту реєстрацiї акту громадянського стану.

Слiд зауважити, що суди iнодi не додержуються зазна-

чених правил при вирiшеннi питання про пiдвiдомчiсть

цих справ.

Так, Л. звернувся до суду iз заявою про встановлення

факту реєстрацiї народження, зазначив, що про дату його

народження зроблено вiдповiдний запис у книгах реєст-

рацiї актiв громадянського стану. Це пiдтверджується

метричною випискою, одержаною у 1942 р., в органах

РАГСу архiвнi матерiали за 1908 р. не збереглися.

Районний суд встановив факт реєстрацiї народження

Л. у 1908 р. Постановою президiї обласного суду це рi-

шення скасовано i провадження в справi закрито.

У протестi заступника Голови Верховного Суду Укра-

їни йшлося про скасування зазначених судових постанов

i направлення справи на новий розгляд. Протест задово-

лене з таких пiдстав. Президiя обласного суду в своїй

постановi виходила з того, що суд прийняв i розглянув не

пiдвiдомчу йому справу.

Проте з висновком обласного суду про закриття про-

вадження у справi з наведених мотивiв погодитися не

можна. Адже в даному разi заявник просив встановити

факт реєстрацiї народження.

Згiдно зi ст. 273 ЦПК суди можуть встановлювати

факти реєстрацiї народження, якщо в органах РАГСу не

зберiгся вiдповiдний запис i поновити його вони вiдмови-

лися. У справi немає даних про те, що заявник звертався

до органiв РАГСу i що там йому вiдмовили у вiдновленнi

актового запису.

За таких обставин рiшення суду пiдлягало скасуван-

ню, але i в цьому разi президiя не вправi була закривати

644

провадження у справi, оскiльки суд не з ясував наявностi

умов, якi б дозволяли суду встановити факт реєстрацiї

народження.

На пiдставi цього судова колегiя Верховного Суду Укра-

їни рiшення районного суду та постанову президiї облас-

ного суду скасувала, а справу направила на новий роз-

гляд (Бюл. законодавства i юрид. практики.- 1995.-

№ 3.- С. 285).

На пiдтвердження втрати запису подається довiдка

вiдповiдного архiву органу реєстрацiї актiв громадянсь-

кого стану, в якому знаходилась актова книга з реєстра-

цiєю запису.

Вiдмова цього органу у поновленнi запису пiдтверджу-

ється його письмовим висновком, наявнiсть якого є необ-

хiдною умовою прийняття судом заяви i порушення спра-

ви (п. 16 Положення про порядок змiни, поновлення, ану-

лювання записiв актiв громадянського стану, порядок i

строки зберiгання актових книг, затвердженого поста-

новою № 6 колегiї Мiнiстерства юстицiї України вiд

14.04.1993 р.; п. 9 Правил з питань поновлення втраче-

них записiв, актiв громадянського стану, затверджених

постановою Мiнiстерства юстицiї України 03.05.1994 р.

II Право України.- 1994.- № 7. 8.- С. 72, 80). Таким

чином, суд не може вiдмовити в прийняттi заяви, коли.

органи РАГСу вiдмовили в поновленнi запису в зв'язку з

вiдсутнiстю цього запису в збережених книгах реєстрацiї

вiдповiдних записiв.

6. Факт перебування у фактичних шлюбних вiдноси-

нах може бути встановлено судом у порядку окремого про-

вадження лише тодi, коли такi вiдносини виникли до 8

липня 1944 р. i тривали до смертi (пропажi без вiстi на

фронтi) одного iз подружжя, внаслiдок чого шлюб не може

бути зареєстровано в органах реєстрацiї актiв громадянсь-

кого стану. В iнших випадках заяви про встановлення фак-

ту перебування у фактичних шлюбних вiдносинах судовому

розгляду не пiдлягають, тому що пiсля зазначеної дати такi

вiдносини не мають сили зареєстрованого шлюбу i не

породжують взаємнi права та обов'язки подружжя стосовно

один одного. Це пов'язано з тим, що ст. 19 Указу Президiї

Верховної Ради СРСР вiд 08.07.1944 р. <i0б увеличении

государственной помощи беременньїм женщинам, много-

детньїм й одиноким матерям, усилений охраньї материнст-

ва й детства, об установлений почетного звання <Мать-

645

героиня> й учреждения ордена <Материнская слава> й

<Медаль материнства> встановлено, що тiльки зареєстро-

ваний шлюб породжує взаємнi права i обов'язки подруж-

жя, передбаченi законом. Особи, якi перебували у фак-

тичних шлюбних вiдносинах до видання цього Указу, мо-

жуть оформити свої вiдносини шляхом реєстрацiї шлюбу

iз зазначенням строку фактичного сумiсного життя

(Сборник Законов СССР (1938-1975).- М" 1975.-

Т. 3.- С. 296).

7. Встановлення факту належностi особi правовстано-

влюючих документiв у порядку окремого провадження

можливо у випадку, коли прiзвище, iм'я, по батьковi, мiс-

це i час народження особи, зазначенi в документi, не збiга-

ються з цими даними, вказаними у свiдоцтвi про наро-

дження або в паспортi.

Враховуючи положення, викладенi у правових позицi-

ях судової колегiї Верховного Суду України, суд при роз-

глядi цих справ повинен мати на увазi, що за зазначених

умов таким документом може бути i договiр дарування.

Разом з тим суд не може встановлювати факт посвiдчен-

ня договору дарування у порядку, передбаченому гл. 37

ЦПК. Посвiдчення договору дарування в певних випад-

ках є одним iз необхiдних елементiв дотримання належ-

ної форми договору, вiд наявностi якого залежить виник-

нення права на майно. Оскiльки питання про право на

майно вирiшується у позовному провадженнi, наявнiсть

\чи вiдсутнiсть необхiдного посвiдчення договору даруван-

ня може бути однiєю з обставин, що обгрунтовують вимо-

ги або заперечення сторiн i мають бути пiдтвердженi вiд-

повiдними доказами (Судовi прецеденти щодо розгляду

судами окремих категорiй цивiльних справ.- Харкiв,

2000- С. 149-151).

Пленум Верховного Суду зазначив, що встановлення

цього факту можливо й тодi, коли у правовстановлюючо-

му документi допущенi помилки у прiзвищi, iменi, по ба-

тьковi, або замiсть них зазначенi iнiцiали. Разом з тим

цей порядок не застосовується, якщо виправлення у та-

ких документах належним чином не захищенi або ж їх

реквiзити нечiтко вираженi внаслiдок тривалого викори-

стання, неналежного зберiгання тощо. Цi обставини є пiд-

ставою для вирiшення питання про встановлення факту,

про який йдеться в документi, у порядку, передбаченому

чинним законодавством. Суд не вправi замiсть встанов-

646

лення факту належностi особi правовстацовл.

кумента вирiшувати питання про тотожнiо"1010401'0 До-

рiзному називаються у рiзних документам / 'осi6' якi "о-

нови Пленуму Верховного Суду України в, я ^- 12 поста-

№ 5 <Про судову практику в справах про, '"i-03.1995 р.

фактiв, що мають юридичне значення> ).   ^а-новлення.

Судам також не пiдвiдомче встановленню

жностi особi документiв, що посвiдчують ого^31^ нале'

нина (паспорта, вiйськового квитка тощо,) т^У громадя-

суди вправi розглядати справи про встанс-щ ^РМ з тим

належностi громадянам довiдок про поран"511" Ф^тiв

вання у госпiталях у зв'язку з поранення- ^ая' перебу-

вiйськкоматiв та iнших органiв вiйськов(зт   iдомлень

про загибель або пропазду без вiстi певним "р Управлiння

з обставинами воєнного часу, також заповiтi46 У зв'язку

свiдоцтв, полiсiв, ощадних книжок, труд(,д -' страхових

iншого документа про трудовий стаж, осi- <вижки та

належать до документiв, якi посвiдчують пр^" вони не

Неправильне застосування чинного заково^'

зводить до скасування судових рiшень. Та"   ствапри'

льнив заяву про встановлення факту на.лр.>0^ зад°во-

нику свiдоцтва про хворобу, виданого евякп110"1 заяв"

Президiя обласного суду скасувала це рiп:,'^11111^-'1^-

ження у справi припинила. Судова колегiя я i ^"вад-

Суду України скасувала це постановлена  "брховного

президiя обласного суду послалася на те. Що с^ ^вз^а:

хворобу було видано комiсiєю евакогоспiтапю iдоцтв0 iф0

документом, тому даний факт не може бути    воєнним

судом. Однак з таким висновком погодитиг  новлений

оскiльки згiдно з ч. З ст. 273 ЦПК не пiд   не можна,

вому розгляду справи про встановлення факт"^10'1'1' сур'0'

воєнного квитка, тобто документа, що посв-   '^ежностi

мадянина, а свiдоцтво про хворобу, яке в^д"R "^У ^Фо-

пiталем, таким документом не є, тому факт ' ^а^'їс-

ностi може бути встановлений у судовому п'0110 належ-

законодавства i юрид. практики Укра-^^У (^л.

№ 3.- Ч. 2- С. 299).              г^iни^ ^рд.-

8. Суд у порядку окремого провадженая й

новити факт смертi громадянина за умовiї по равi вста"

ником документiв про вiдмову органiв ррр ^аиня заяв-

громадянського стану в реєстрацiї подiї см, ї^11 а^iв'

Пiдставою для встановлення факту смопт^-

дженi доказами обставини, що достовiрно' є "ВДтвер-

смерть громадянина у певний час за певним ^Дчать про

"х Обставин.

647

Установлення факту смертi слiд вiдрiзняти вiд встано-

влення факту реєстрацiї смертi та оголошення громадя-

нина померлим.

Для встановлення факту реєстрацiї смертi необхiдне

з'ясування обставин не самої подiї смертi, а її реєстрацiї

в органах реєстрацiї актiв громадянського стану, а також

обставин, стверджуючих, що заiнтересована особа позбав-

лена можливостi поновити втраченi чи знищенi докумен-

ти, якi посвiдчують цей факт.

Пiдставою для оголошення громадянина померлим е

обставини, за яких можна зробити припущення про його

загибель у разi вiдсутностi доказiв, що достовiрно пiдтве-

рджують факт його смертi.

Стаття 274. Змiст заяви

У заявi повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та для якої

мети;-

2) причини неможливостi одержання або вiдновлення

документiв, що посвiдчують даний факт;

3) докази, що стверджують факт.

До заяви додаються докази, що стверджують викла-

денi в заявi обставини, i довiдка про неможливiсть вiд-

новлення втрачених документiв.

1. Заява про встановлення фактiв, що мають юридич-

не значення, повинна вiдповiдати загальним правилам

щодо змiсту i форми позовної заяви, встановленим ст.

137 ЦПК, а також спецiальним вимогам, передбаченим

коментованою статтею.

2. Важливе значення має вимога про обов'язкове за-

значення у заявi мети встановлення того чи iншого фак-

ту, оскiльки саме мета дає можливiсть зробити висновок,

чи дiйсно цей факт є юридичним i породжує для заявни-

ка певнi правовi наслiдки. У заявi необхiдно також об-

грунтувати неможливiсть отримання документiв, якi стве-

рджують цей'факт, та вказати докази його iснування.

З урахуванням зазначеної в заявi мети суд визначає

коло осiб, якi можуть бути заiнтересованi у розглядi

справи.

3. Заявник вiдповiдно до загального правила, передба-

ченого у ст. 137 ЦПК, додає-до заяви письмовi докази, що

стверджують викладенi у нiй обставини. Якщо заявник

648

не має можливостi це зробити, то їх витребує суд за його

клопотанням.

4. Якщо у заявi не зазначено, який конкретно (Ьакт

просить встановити заявник, з яких причин вiн не може

одержати або вiдновити документ, що посвiдчує даний факт

якими доказами цей факт пiдтверджується, то суддя з&-

лишае заяву без руху i надає заявниковi строк для виппа-

влення недолiкiв, про що постановляє мотивовану ухвалу

У разi невиконання цих вимог заява вважається непола"

ною i повертається заявниковi, що теж оформлюється

мотивованою ухвалою суддi.

Стаття 275. Змiст рiшення суду про встановлення

факту, що має юридичне значення

В рiшеннi суду має бути зазначено: факт, встанов-

лений судом, мета його встановлення, а також докази

на пiдставi яких суд встановив цей факт.           '

Рiшення суду про встановлення факту, який пiдлягає

реєстрацiї в органах запису актiв громадянського етану

або пiдлягає оформленню в нотарiальних органах не

замiнює собою документiв, видаваних цими органами

а є тiльки пiдставою для одержання'цих документiв '

1. Рiшення суду по справах про встановлення фактiв

що мають юридичне значення, повинно вiдповiдати чягя'

льним вимогам щодо судових рiшень.

2. Особливiстю рiшення про встановлення фактiв якi

мають юридичне значення, е те, що в резолютивнiй части-

нi крiм висновку про задовлення заяви суд повинен чiт-

ко сформулювати, який факт встановлено, та мету його

встановлення.

3. Рiшення суду про встановлення факту, який пiдля-

гає реєстрацiї в органах РАГСу або оформленню в нотарi-

альних органах, не замiнює документiв, що видають зачна

ченi органи, а є лише пiдставою для їх одержання

4. Згiдно з правилами ст, 14 ЦПК рiшення про встано-

влення факту, що має юридичне значення, яке набрало

законної сили, е обов'язковим для органiв, реєструючих

такi факти або оформлюючих права, що виникають у зв'я-

зку з встановленим судом фактом.

У разi встановлення в судовому порядку факту реєст-

рацiї акту громадянського стану орган реєстрацiї грома^

дянського стану робить вiдповiдний запис на пiдставi рi-

шення суду.

649

5. Рiшення суду про встановлення факту, що має юри-

дичне значення, може бути оскаржене в касацiйному по-

рядку на загальних пiдставах.