Глава 34 ВИЗНАННЯ ГРОМАДЯНИНА ОБМЕЖЕНО ДiЄЗДАТНИМ ЧИ НЕДiЄЗДАТНИМ

Стаття 256. Пiдсуднiсть

Справа про визнання громадянина обмежено дiєзда-

тним внаслiдок зловживання спиртними напоями або

наркотичними засобами чи недiєздатним внаслiдок пси-

хiчної хвороби або недоумства може бути розпочата за

заявою членiв його сiм'ї, профспiлок та iнших громад-

ських органiзацiй, прокурора, органiв опiки i пiклування,

психiатричного лiкувального закладу.

Заява про визнання громадянина обмежено дiєздат-

ним чи недiєздатним подається до суду за мiсцем про-

живання цього громадянина, а якщо вiн перебуває на

лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi, то

за мiсцем знаходження лiкувального закладу. ,

(Стаття 256 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 4452-11 вiд 21.08.87)

1. Згiдно зi ст. 15 ЦК громадянин, який внаслiдок зло-

вживання спиртними напоями або наркотичними засоба-

ми ставить себе i свою сiм'ю у тяжке матерiальне стано-

вище, може бути обмежений судом у дiєздатностi. Вiдпо-

вiдно до ст. 16 ЦК громадянин, який внаслiдок душевної

хвороби або недоумства не може розумiти значення своїх

дiй або керувати ними, може бути визнаний судом недiє-

здатним.

У главi 34 ЦПК визначено процесуальний порядок

розгляду таких справ. Вiн передбачає гарантiї незаконно-

го та необгрунтованого обмеження правових свобод гро-

мадян. Ця глава регулює: особливостi розгляду справ про

визнання громадянина обмежено дiєздатним, справ про

визнання громадянина недiєздатним i скасування обме-

ження дiєздатностi чи поновлення громадянина в дiезда-:

тностi.

2. Частина 1 ст. 258 визначає коло осiб, якi вправi зве-

рнутися до суду iз заявою про визнання громадянина об-

межено дiєздатним чи недiєздатним. Обмеження дiєздат-

ностi чи визнання особи недiєздатною зачiпає суттєвi права

та iнтереси особи, тому закон виходить з того, що право

на порушення справи повинно мати обмежене коло осiб.

Перелiк цих осiб є вичерпним i поширювальному тлума-

ченню не пiдлягає.

У законi дається загальний перелiк осiб, управомоче-

них порушувати справи про визнання громадянина обме-

жено дiєздатним чи недiєздатним, однак вiн потребує тлу-

мачення щодо кожної iз зазначених категорiй справ.

Членами сiм'ї особи, стосовно якої порушується справа

про обмеження її у дiєздатностi чи визнання її недiєздат-

ною, вважаються: один iз подружжя, дiти, батьки, а також

iншi родичi та непрацездатнi утриманцi. Проте право на

порушення справи про обмеження дiєздатностi особи, яка

зловживає спиртними напоями або наркотичними засо-

бами, мають лише тi члени сiм'ї, якi проживають разом iз

цiєю особою i якi внаслiдок зловживання нею спиртними

напоями або наркотичними засобами опиняються в тяж-

кому матерiальному становищi. Працездатний один iз

подружжя, працездатнi батьки або дiти, якi мешкають

окремо, не мають права на порушення справи, оскiльки

поведiнка громадянина не може ставити їх у тяжке

матерiальне становище.

3. Дискусiйним є питання стосовно права на порушен-

ня справи про визнання громадянина обмежено дiєздат-

ним фактичним подружжям. Вважаємо, що це немож-

ливо, бо законодавством визнається тiльки зареєстрова-

ний шлюб. Однак незареєстрований шлюб не є пiдставою

вiдсутностi сiмейних вiдносин мiж батьками та дiтьми.

Сiмейнi вiдносини виникають мiж матiр'ю i дiтьми, наро-

дженими у незареєстрованому шлюбi, мiж самими брата-

ми та сестрами; фактичний батько може визнати бать-

кiвство, батькiвство може бути встановлено в судовому

порядку. Отже, порушити справу про визнання громадя-

\

590

нина обмежено дiєздатним можуть, наприклад, дiти вiд-

носно матерi-одиночки (або навпаки); брати або сестри

вiдносно iнших братiв та сестер, хоча б вони! народились

у незареєстрованому шлюбi; дiти вiдносно батька (або

навпаки), який визнав батькiвство чи якого визнано ба-

) тьком за судовим рiшенням. Необхiдно лише, щоб у всiх

\ подiбних випадках особи, якi порушують справу, склада-

/ ли з особою, вiдносно якої порушено справу, єдину сiм'ю.

4. Право на порушення справи про визнання особи

недiєздатною внаслiдок душевної хвороби або недоумст-

ва мають батьки, дiти, один iз подружжя незалежно вiд

того, чи мешкають вони разом з цiєю особою та чи пере-

бувають на її утриманнi, а також iншi родичi i непраце-

здатнi утриманцi, якi мешкають з нею однiєю сiм'єю.

Близькi родичi (один iз подружжя, батьки, дiти)особи,

яка страждає психiчною хворобою або недоумством, юри-

дичне заiнтересованi у порушеннi справи, навiть коли вони

мешкають окремо вiд цiєї особи. Наприклад, один iз по-

дружжя душевнохворого має юридичний iнтерес у визнаннi

цiєї особи недiєздатною для оформлення розлучення в

органах РАГСу.

Пленум Верховного Суду України в постановi вiд

28.03.1972 р. № 3 <Про судову практику в справах про

визнання громадянина обмежено дiєздатним чи недiєзда-

тним> у п. 2 зазначив, що неповнолiтнi члени сiм'ї гро-

мадянина, iнтересiв яких безпосередньо стосується пору-

шення справи про визнання його обмежено дiєздатним >

або недiєздатним, беруть участь у процесi як заявники в

тому випадку, коли вони самi звертаються до суду, та у

разi залучення їх до справи у зв'язку iз заявою, поданою

в їх iнтересах профспiлковою або iншою громадською ор-

ганiзацiєю, прокурором, органом опiки i пiклування, пси-

хiатричним лiкувальним закладом (Бюл. законодавст-

ва i юрид. практики України.- 1995.- № 5.- С. 6).

5. Справи про визнання громадянина обмежено дiє-

здатним чи недiєздатним може порушити i прокурор.

До останнього часу це право прокурора не оспорювалось,

оскiльки було загальновизнаним положення про необме-

женi можливостi прокурора порушувати цивiльнi справи

на захист прав та iнтересiв iнших осiб, яке передбачено

ст. 118 ЦПК i законодавством про прокуратуру.

Право прокурора на порушення справи про визнання

громадянина обмежено дiєздатним чи недiєздатним

591

пiдлягає оцiнцi з урахуванням нового статусу прокурату-

ри, визначеного Конституцiєю України. Конституцiєю

України передбачено, що на прокуратуру покладено пред- ,

ставництво iнтересiв громадян чи держави в судi у випа- i

дках, передбачених законом.                         |

Впровадження у цивiльне процесуальне законодавст- '

во iнституту представництва прокурором передбачає, на

наш погляд, певнi пiдходи до його правового регулюван-

ня. Оскiльки йдеться про представництво прокурором

iнтересiв громадян та держави, прокурор не повинен мати

- необмеженого права звертатися з позовом до суду. На це

вiн може бути уповноважений тiльки заiнтересованою

особою i лише у тих випадках, коли громадянин сам з

поважних причин не має змоги цього зробити. Нарештi,

представництво iнтересiв громадян прокуратурою не слiд

пов'язувати тiльки з порушенням цивiльної справи. На

наш погляд, не виключена можливiсть здiйснення пред-

ставницьких функцiй прокурором стосовно вiдповiдача

у справi по будь-якому спору. Так,,можливо передбачити

в законi право участi прокурора у справах про визнання

громадянина обмежено дiєздатним чи недiєздатним у ви-

падках розгляду справи без участi цього громадянина.

6. Вiдповiдно до ч. 1 коментованої статтi про пору-

шення справ про визнання громадянина обмежено дiє-

здатним чи недiєздатним цi справи можуть бути розпо-

чатi за заявою громадських органiзацiй. Кодекс передба-

чає необмежене право громадських органiзацiй на пору-

шення цих справ. На наш погляд, загальнодозвiльний

характер цiєї норми суперечить чинному законодавству

про громадськi об'єднання. Закон України <Про громад-

ськi об'єднання> вiд 16.04.1992 р. призначений урегу-

льовувати реалiзацiю прав громадян на .свободу об'єд-

нань, сприяти розвитку полiтичної i громадської

активностi, творчої iнiцiативи. Громадським об'єд-

нанням є добровiльне громадське формування, створене

на засадах єдностi iнтересiв для сумiсної реалiзацiї

громадянами своїх прав та свобод (Общественньїе

организации в Украине.- Харьков, 1995.- С. 4).

Ураховуючи статус громадських об'єднань, слiд зазначити,

що коментована норма ЦПК суперечить законодавству

про громадськi об'єднання i не може застосовуватися.

7. Справа про визнання громадянина обмежено дiє-

здатним чи недiєздатним може бути розпочата за заявою

органiв опiки i пiклування. Закон України <Про мiсцеве.

592

i самоврядування в Українi>, прийнятий 21.05.1997 р., пе-

\ редбачає, що виконавчi органи сiльської, селищної, мiсь-

кої ради мають делегованi повноваження, тобто повнова-

ження органiв виконавчої влади наданi органам мiсце-

вого самоврядуванням законом. До делегованих повно-

важень виконавчих органiв сiльських, селищних, мiських

рад належить, зокрема, вирiшення в установленому зако-

I нодавством порядку питань опiки i пiклування (пiдпункт

<б> п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону) (Офiц. вiсн. України.- 1997.-

' Число 25.- С. 22-77). Оскiльки держава здiйснює свої

функцiї в особi вiдповiдних органiв, то цiлком обгрунто-

ваним є право на порушення справ про визнання грома-

дянина обмежено дiєздатним чи недiєздатним, надане

органам опiки i пiклування.

8. Право на порушення справ про визнання громадя-

нина обмежено дiєздатним чи недiєздатним надано та-

кож психiатричним лiкувальним закладам. Ураховую-

чи, що правовий статус цих закладiв визначається як ор-

ганiзацiї, якi здiйснюють медичнi послуги (публiчнi юри-

дичнi особи), котрi не виконують функцiї державного

управлiння, то не доцiльно це право за ними залишати.

9. В iнтересах особи, стосовно якої ставиться питання

про визнання обмежено дiєздатною чи недiєздатною, а

також з метою найбiльш повного i швидкого з'ясування

дiйсних обставин справи в ч. 2 ст. 256 ЦПК установлю-

ється територiальна пiдсуднiсть, згiдно з правилами якої

заява прсг визнання громадянина обмежено дiєздатним

чи недiєздатним подається до суду за мiсцем проживан-

ня цього громадянина, а якщо вiн перебуває на лiкуваннi

у психiатричному лiкувальному закладi, то за мiсцем зна-

ходження лiкувального закладу.

Стаття 257. Змiст заяви

В заявi про визнання громадянина обмежено дiєзда-

тним повиннi бути викладенi обставини, що стверджують

дiї, внаслiдок яких громадянин, який зловживає спирт-

ними напоями або наркотичними засобами, ставить себе

i свою сiм'ю в тяжке матерiальне становище.

В заявi про визнання громадянина недiєздатним по-

виннi бути викладенi обставини, що свiдчать про психi-

чну хворобу або недоумство, внаслiдок чого особа не

може розумiти значення своїх дiй або керувати ними.

(Стаття 257 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

М 4452-11 вiд 21.08.87)

593

1. Заява про визнання громадянина обмежено дiєздат-

ним чи недiєздатним повинна вiдповiдати як загальним

вимогам, передбаченим у ст. 137 ЦПК, так i особливим,

якi мiстяться в коментованiй статтi.

2. У заявi про визнання громадянина обмежено дiє-

здатним повиннi бути викладенi обставини, що пiдтвер-

джують дiї, внаслiдок яких громадянин, який зловживає

спиртними напоями або наркотичними засобами, ставить

себе i свою сiм'ю в тяжке матерiальне становище. Дока-

зами, що пiдтверджують цi обставини, можуть бути пока-

зання свiдкiв, акти мiлiцiї i громадських органiзацiй, до-

вiдки з медичних витверезникiв, акти адмiнiстрацiї про

усунення вiд роботи у зв'язку з появою в нетверезому або

наркотичному станi, документи про прибуток сiм'ї i кiль-

кiсть її членiв, а також iншi матерiали.

3. У заявi про визнання громадянина недiєздатним

повиннi бути викладенi обставини i докази, якi пiдтвер-

джують психiчне захворювання або недоумство, внаслi-

док чого особа не може розумiти значення своїх дiй та

керувати ними. Такими доказами можуть бути виписки

з iсторiї хвороби, довiдки про стан здоров'я, виданi лiку-

вально-профiлактичними закладами, показання свiдкiв,, якi

пiдтверджують вчинення громадянином дiй, що не влас-

тивi психiчно здоровiй людинi, та iн.

Стаття 258. Призначення експертизи у справах

про визнання громадян

недiєздатними

Суддя в порядку пiдготовки справи до розгляду при

наявностi достатнiх даних про психiчну хворобу або не-

доумство громадянина призначає для визначення його

психiчного стану судово-психiатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, вiдносно якої

порушено справу про визнання й" недiєздатною, явно

ухиляється вiд проходження експертизи, суд в судовому

засiданнi за участю прокурора i психiатра може винести

ухвалу про примусове направлення громадянина на

судово-психiатричну експертизу.

(Стаття 258 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

вiд 15.10.66. № 2135-08 вiд 15.10.73)

1. Призначення i проведення судово-психiатричної

експертизи - одна з найважливiших процесуальних дiй,

594

яка має бути проведена в ходi пiдготовки до судового роз-

гляду справ про визнання громадянина недiєздатним. Така

експертиза повинна призначатися лише за наявностi до-

статнiх даних про психiчну хворобу або недоумство гро-

мадянина.

Пiд достатнiми даними слiд розумiти вiдповiднi доку-

менти медичного характеру (довiдки про травми, якi мо-

гли порушити психiку громадянина, природженi психiч-

нi вади, про знаходження особи у психiатричних лiкува-

льних закладах; акти, заяви громадян, якi свiдчать про

дiї, що не властивi психiчно нормальнiй людинi, тощо).

Достатнiсть даних у кожному окремому випадку визна-

чає суддя виходячи з конкретних обставин.

Неможливо допускати призначення такої експертизи

тiльки на пiдставi заяви про порушення справи без до-

статньо обгрунтованих припущень про наявнiсть у гро-

мадянина душевної хвороби.

2. Порядок призначення i проведення судово-психiат-

ричної експертизи, а також дослiдження висновку експе-

рта регулюється сї.ст. 57-61, 177, 199 ЦПК. За наявностi

достатнiх даних для призначення експертизи виноситься

ухвала, в якiй на вирiшення експертiв суддею повиннi

бути поставленi такi питання: 1) чи хворiє громадянин на

психiчну хворобу; 2) чи розумiє вiн значення своїх дiй i

чи може керувати ними.

У судовому засiданнi при дослiдженнi матерiалiв справи

про визнання громадянина недiєздатним суттєве значен-

ня має оцiнка судово-психiатричної експертизи.

Оцiнка висновку експерта припускає перевiрку дотри-

мання встановленої законом процесуальної форми при-

значення та проведення експертизи. Висновок експерта

повинен оцiнюватися i з точки зору об'єктивностi та ком-

петентностi експерта у вирiшеннi питань, що були перед

ним поставленi, а також з точки зору форми та змiсту

експертного висновку.

3. У виняткових випадках, коли громадянин явно ухи-

ляється вiд проходження експертизи, вiн ухвалою суду

може бути направлений на експертизу в примусовому

порядку.

Стаття 259. Розгляд справи

Справи про визнання громадянина обмежено дiєзда-

тним чи недiєздатним суд розглядає з обов'язковою учас-

595

тю представникiв органiв опiки та пiклування. Питання

про виклик громадянина, щодо якого розглядається

справа, вирiшується в кожному випадку судом з

урахуванням стану його здоров'я.

Судовi витрати по провадженню справи про визнання

громадянина недiєздатним або обмежено дiєздатним вiд-

носяться за рахунок держави.

Суд, встановивши, що заявник дiяв несумлiнно, з ме-

тою позбавити дiєздатностi або обмежити дiєздатнiсть

психiчно здорового громадянина, стягує з заявника всi

судовi витрати.                         ^

(Стаття 259 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

№ 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Для забезпечення правильного розгляду справ про

визнання громадянина обмежено дiєздатним чи недiєзда-

тним закон вимагає обов'язкової участi в судовому засi-

даннi представникiв органiв опiки та пiклування. З ура-

хуванням цього суддя в стадiї пiдготовки повинен забез-

печити їх участь у процесi (п. 4 ст. 143 ЦПК), Ьскiльки їх

неявка буде перешкодою до проведення судового розгля-

ду та пiдставою для скасування рiшення, постановленого

без участi зазначених органiв.

Орган опiки i пiклування вiдповiдно до ч. 2 ст. 121

ЦПК подає суду свiй висновок по справi з метою здiйс-

нення покладених на них обов'язкiв та для захисту прав

громадянина, стосовно до якого розглядається справа про

визнання його обмежено дiєздатним чи недiєздатним.

Здiйснення функцiй по опiцi i пiклуванню щодо осiб,

визнаних судом обмежено дiєздатними чи недiєздатни-

ми, покладено на вiддiли охорони здоров'я мiсцевої дер-

жавної адмiнiстрацiї, виконавчi комiтети мiських чи ра-

йонних у мiстах рад народних депутатiв. У селищах i

селах справами опiки i пiклування безпосередньо вiда-

ють виконавчi комiтети селищних рад народних депута-

тiв (ст. 129 КпШС).

2. Питання про виклик громадянина, щодо якого роз-

глядається справа, вирiшується в кожному випадку су-

дом з урахуванням стану його здоров'я.

Тлумачення даної норми обмежується, як правило, її

формально-догматичним аналiзом. Разом з тим очевид-

но, що така регламентацiя викликає заперечення, оскiль-

ки вона перешкоджає громадянину реалiзувати право на

судовий захист, право на участь у розглядi своєї справи.

596

Справи про визнання громадянина обмежено дiєздат-

ним повиннi розглядатися за загальними правилами з

участю цього громадянина. Наприклад, у ст. 261 ЦПК

Росiї прямо зазначається, що цi справи суд розглядає з

обов'язковою участю самого громадянина, а також з уча-

стю прокурора та органiв опiки i пiклування (Гражданс-

кий проиессуальньш кодекс РСФСР. - М" 1996.- С. 100).

Щодо справ про визнання громадянина недiєздатним, то

це питання має вирiшуватися iнакше - його явку до суду

необхiдно, пов'язувати зi станом здоров'я.

Оскiльки стан здоров'я - це оцiночне поняття, то при

вирiшеннi питання про явку громадянина до суду мова

повинна йти про фактичну можливiсть громадянина з'я-

витися в судове засiдання, а також про змогу особисто

дати пояснення по справi. Цi питання суд не може

вирiшити самостiйно без висновку експерта.

З урахуванням необхiдностi законодавчого визначення

наслiдкiв неможливостi участi у судовому засiданнi

громадянина, стосовно до якого розглядається справа, слiд

зазначити, що дiючу норму (ст. 259 ЦПК) не можна визна-

ти задовiльною, оскiльки вона передбачає можливiсть

розгляду справи без громадянина i не передбачає процесу-

альних гарантiй реалiзацiї його права на судовий захист.

3. У судовiй практицi виникло питання про можливiсть

застосування у судовому засiданнi по даних категорiях справ

iнституту замiни неналежної сторони належною. Якщо заяву

подано неналежним заявником, то суддя вiдмовляє в її

прийняттi за п. 1 ст. 136 ЦПК. А як бути, якщо ця обставина

встановлена у судовому засiданнii У постановi Пленуму

Верховного Суду України вiд 28.03.1972 р. № 3 (зi змiнами,

внесеними згiдно з постановами Пленуму Верховного Суду

України № 13 вiд 29.11.1974 р., № 4 вiд 24.04.1981 р., № З

вiд 30.03.1984 р., № 13 вiд 25.12.1992 р. та № 15 вiд

25.05.1998 р.) у п. 2 дається роз'яснення: якщо пiд час

розгляду справи буде встановлено, що заява подана

неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи

провадження у справi, обговорити питання про замiну

неналежного заявника належним, виходячи з вимог п. 2

ст. 105 ЦПК (Постанови Пленуму Верховного Суду

України в цивiльних справах // Бюл. законодавства i

юрид. практики України.- 1999.- № 5.- С. 6).

В юридичнiй лiтературi заперечується можливiсть ви-

користання iнституту замiни неналежної сторони у спра-

597

вах про визнання громадянина обмежено дiєздатним або

недiєздатним, оскiльки це можливо лише у позовному

провадженнi. Таке заперечення необгрунтоване i не сприяє

ефективному захисту прав та законних iнтересiв грома-

дян. Стаття 105 ЦПК може застосовуватись, але з ураху-

ванням того, що замiна можлива за умови згоди належ-

ного заявника вступити у процес. Згода неналежного за-

явника вибути з процесу як юридичне незаiнтересованої

особи необов'язкова, оскiльки вона не може мати юриди-

чного значення згiдно з ч. 1 ст. 256 ЦПК. Тiльки у разi Я

вiдмови належного заявника вступити у процес суд пови-

нен закрити провадження, у справi.

4. При розглядi справ про визнання громадянина об-

межено дiєздатним чи недiєздатним актуальним є пи-

тання про можливiсть вiдмови заявника вiд своїх вимог

i наслiдки такої вiдмови.

Вважаємо, що при вирiшеннi цього питання необхiдно

виходити з того, що право на вiдмову вiд заяви є похiд-

ним вiд права на її подання. Оскiльки право на подання

заяви про визнання громадянина обмежено дiєздатним

чи недiєздатним надано певному колу осiб, воно має пер-

сонiфiкований щодо кожного суб'єкта характер i є рiв-

ним за обсягом, у тому числi з точки зору його здiйснен-

ня. Така характеристика цього права дозволяє зробити

висновок про те, що i вiдмова вiд заяви за цiєю категорi-

єю справ має автономний характер. Це означає, що вiдмо-

ва вiд заяви здiйснюється у загальному порядку i у випа-

дку її прийняття судом провадження у справi припиня-

ється.

5. За загальним правилом у разi виникнення спору

про право цивiльне суд залишає заяву без розгляду i роз'яс-

нює заiнтересованим особам, що вони вправi подати позов

на загальних пiдставах (ст. 255). Дане положення не

поширюється на справи про визнання громадянина

недiєздатним. Це пояснюється тим, що визнання грома-

дянина недiєздатним не надає можливостi брати участь у

процесi, а його iнтереси в судi буде представляти опiкун.

Тому при вирiшеннi спору про право цивiльне, коли одна

iз сторiн є психiчно хворою особою, повинно вiдбутися

визнання цiєї особи недiєздатною. Одночасно зi спором

про право цивiльне питання про недiєздатнiсть громадя-

нина може вирiшуватися судом лише в тому разi, коли

спiр виник пiсля смертi цього громадянина.

598

6. Заявник по справi про визнання громадянина обме-

жено дiєздатним чи недiєздатним сплачує тiльки держа-

вне мито. Судовi витрати по провадженню справи вiдно-

сяться за рахунок держави.

7. Суд, встановивши, що заявник дiяв несумлiнно, з

метою позбавити дiєздатностi або обмежити дiєздатнiсть

психiчно здорового громадянина чи такого, який не зло-

вживає спиртними напоями або наркотичними засобами,

стягує iз заявника всi судовi витрати.

Стаття 260. Рiшення суду

Рiшення суду про визнання громадянина обмежено

дiєздатним чи недiєздатним пiсля набрання ним закон-

ної сили надсилається органовi опiки та пiклування.

Воно є пiдставою для призначення обмежено дiєздатному

пiклувальника, а недiєздатному - опiкуна.

Скасування обмеження дiєздатностi громадянина,

який припинив зловживання спиртними напоями або

наркотичними засобами (стаття 15 Цивiльного кодексу

України, здiйснюється рiшенням суду за заявою самого

громадянина, його пiклувальника або установ, органi-

зацiй та осiб, зазначених у статтi 256 цього Кодексу, а

також з власної iнiцiативи суду.

Поновлення громадянина в дiєздатностi у разi його

видужання або значного полiпшення здоров'я (стаття

16 Цивiльного кодексу України) здiйснюється рiшенням

суду на пiдставi вiдповiдного висновку судово-психiат-

ричної експертизи за заявою опiкуна або установ,

органiзацiй та осiб, зазначених у статтi 256 цього

Кодексу, а також з власної iнiцiативи суду.

Рiшення суду пiсля набрання ним законної сили над-

силається органовi опiки та пiклування. Воно є пiдста-

вою для зняття встановлених над громадянином опiки

чи пiклування.

(Стаття 260 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

№ 2135-08 вiд 15.10.73,№ 4452-11 вiд 21.08.87)

1. Пленум Верховного Суду України зазначає, що рi-

шення суду про визнання громадянина обмежено дiє-

здатним чи недiєздатним повинно вiдповiдати вимогам

ст. 203 ЦПК.

У резолютивнiй частинi рiшення необхiдно вказати

висновок суду про визнання громадянина, який зловжи-

ває спиртними напоями або наркотичними засобами, об-

межено дiєздатним або про визнання громадянина, який

страждає на психiчну хворобу, внаслiдок чого не може

розумiти значення своїх дiй чи керувати ними, недiєздат-

ним, або про вiдмову у задоволеннi заявлених вимог.

Вiдповiдно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду

України <Про судову практику в справах про визнання

громадянина обмежено дiєздатним чи недiєздатним> вiд

28.03.1972 р. № 3 (зi змiнами, внесенними згiдно з поста-

новами Пленуму Верховного Суду України № 13 вiд

29.11.1974 р., № 4 вiд 24.04.1981 р., № 3 вiд 30.03.1984 р.,

№ 13 вiд 25.12.1992 р. та № 15 вiд 25.05.1998 р.) вирi-

шення iнших питань (наприклад, про призначення опiку-

на або пiклувальника) до компетенцiї суду не входить

(Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивiль-

них справах II Бюл. законодавства i юрид. практики

України.- 1999.- № 5.- С. 7).

2. Порядок реалiзацiї судових рiшень починається з

надiслання копiї рiшення суду про визнання громадяни-

на обмежено дiєздатним чи недiєздатним органу опiки i

пiклування.

Вiдповiдно до ст. 129 КпШС опiка i пiклування вста-

новлюються державною адмiнiстрацiєю районiв, районiв

мiст Києва i Севастополя, виконавчими комiтетами мiсь-

ких, сiльських, селищних рад народних депутатiв.

Безпосереднє ведення справ опiки i пiклування покла-

дається на вiдповiднi вiддiли та управлiння вказаних ор-

ганiв.

Опiка i пiклування встановлюються за мiсцем прожи-

вання особи, яка пiдлягає опiцi чи пiклуванню (ст. 13.3

КпШС), тому цi рiшення повиннi надсилатися до органiв

опiки i пiклування за мiсцем проживання особи, яка ви-

знана судом обмежено дiєздатною чи недiєздатною, хоча

опiка i пiклування у подальшому можуть бути встанов-

ленi за мiсцем проживання опiкуна або пiклувальника.

Орган опiки i пiклування, одержавши копiю судового

рiшення, повинен прийняти його до виконання i не пiзнi-

ше мiсячного строку встановити опiку (пiклування) i при-

значити опiкуна (пiклувальника) (ст. 137 КпШС). Мiся-

чний строк призначається для вибору особи, яка здатна

виконувати обов'язки опiкуна чи пiклувальника, пiдго-

товки необхiдних матерiалiв.

Пiсля призначення опiкуна чи пiклувальника орган

опiки i пiклування повинен проiнформувати суд про

встановлення опiкуна (пiклувальника).

600

Контроль за дiяльнiстю опiкунiв i пiклувальникiв здiй-

снюється органами опiки i пiклування за мiсцем прожи-

вання пiдопiчного (ст. 151 КпШС).

3. Важливою гарантiєю захисту прав обмежено дiєзда-

тних чи визнаних недiєздатними громадян е встановле-

ний ч.2,3 коментованої статтi порядок скасування обме-

ження i поновлення їх в дiєздатностi.

Скасування судом обмеження дiєздатностi можливо:

а) за наявностi достатнiх даних, якi свiдчать про припи-

нення громадянином зловживання спиртними напоями

або наркотичними засобами; б) у випадках, коли сiм'я

зазначеної особи припинила iснувати (смерть, розiрвання

шлюбу), а отже, не стало й обов'язку надавати кошти на ЇЇ

утримання.

Поновлення громадянина в дiєздатностi можливе тiль-

ки пiсля проведення судово-психiатричної експертизи, яка

призначається за ухвалою суддi, i лише за наявностi ви-

сновку експерта про значне полiпшення його стану здо-

ров'я або видужання.

4. Питання про скасування обмеження або про понов-

лення у дiєздатностi розглядається судом в окремiй справi

за мiсцем проживання громадянина, який був обмеже-

ний у дiєздатностi або визнаний недiєздатним.

5. Право на порушення справи про скасування обме-

ження дiєздатностi чи про поновлення громадянина у дiє-

здатностi надано тим особам, якi мають право на пору-

шення справи про обмеження громадянина у дiєздатнос-

тi чи визнання його недiєздатним, - опiкунам, пiклува-

льникам, а також суду.

, Такi справи розглядаються з обов'язковою участю пред-

ставникiв органiв опiки i пiклування.

На пiдставi рiшення суду про поновлення дiєздатностi

скасовується встановлена опiка або пiклування.