Назва грунтів

Площі грунтів

Розораність

тис.га

%

тис.га

%

Дерново-підзолисті супіщані і глинисто-піщані

1973,0

3,5

1015,0

3,5

Дерново-підзолисті оглеєні

1916,9

4,3

П40.7

3,6

Сірі лісові

7924,0

17,8

6719, 1

21,3

Чорноземи типові на лесах

6272,2

14,1

5731,4

18,1

Чорноземи звичайні на лесах

10395,0

23,4

8760,0

27,7

Чорноземи південні переважно на лесах

6237,9

14,1

4662,4

14,8

Лучно-чорноземні переважно на лесах

1124,9

2,5

700,7

2,2

Темно-каштанові й каштанові на лесах

1489,9

3,4

1241,0

3,9

Лучні переважно на алювії

1936,1

4,4

663,0

2,1

Болотні, торфово-болотні і торфовища

2061,8

4,6

78,5

0,2

Солонці і солонцюваті

537,8

1,2

256,1

0,6

Дернові

1627,1

3,7

396,3

1.3

Буроземні, дерново-буроземні

956,4

2,2

192,7

06

Коричневі гірські, гірсько-лучні

41,8

0,1

7,2

0,1

Виходи порід

311,0

0,7

21,6

0,1

РАЗОМ

44406

100

31586,3

99,9

111

Розділ 4 Оптимізація землекористування в умовах

            ринкових земельних відносин  

Механізм утворення диференціальної земельної ренти такий, наприклад, є три ділянки землі однакової площі, але різні за ро­дючістю. Перша ділянка з ґрунтовим покривом - сірі опідзолені грунти, бал бонітету - 41, друга ділянка характеризується грун­тами темно-сірими опідзоленими, бал бонітету - 61 і третя - чор­ноземами опідзоленими, бал бонітету - 70 При однакових вит­ратах виробництва вони дають різну кількість продукції озимої пшениці - 34, 47, 53 центнерів з одиниці площі. В результаті різ­ної природної родючості на другій і третій ділянках досягається вища продуктивність землі, що знайде своє відображення і в попиті на землю, як ресурсу, з боку бажаючих вести сільськогосподар­ське виробництво саме на цих ділянках землі. Відповідною буде і ціна на землю, оскільки остання визначатиметься на конкурсній основі, в результаті це приведе до встановлення досить високої орендної плати за третю земельну ділянку, яка є конкретною фор­мою земельної ренти і включає ренту, процент на капіталовкла­дення та інші платежі. На другій ділянці орендна плата буде се­реднього розміру і на третій - сама низька Оскільки основна ча­стина орендної плати є не що інше, як рентні платежі, то остання є частиною ціни за сільськогосподарську продукцію, яка допла­чується споживачем за використання землі та інших природних ресурсів, кількість (запас) яких обмежений. Попит на землю вис­тупає єдиним дієвим фактором, який визначає величину земель­ної ренти, тому його збільшення або зменшення приводить до зміни розміру ренти у бік її збільшення або зменшення, або її відсутності, коли попит відсутній.

Диференціальна рента виникає не лише як результат відмін­ностей у родючості земель, а й як наслідок відмінностей у їх роз­ташуванні відносно ринків збуту продукції, транспортних шляхів тощо. Ціна на продукцію залежить від її якості, а якість, у свою чергу, від швидкості доставки. Отже, місце розташування зе-

112

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки

            землекористування і землевпорядкування       

мельної ділянки створює умови для утворення диференціальної ренти.

Оскільки, при виконанні земельно-оціночних робіт застосовується термін диференціальний доход, який є матеріальною основою ди­ференціальної ренти, створеної на кращих і середніх землях за рахунок вищої продуктивності живої і уречевленої в засобах ви­робництва праці, то виникає необхідність їх розглянути. З точки зору економічної теорії між диференціальним доходом і земель­ною рентою є принципова різниця. На думку І.Р.Михасюка і М.М.Ма-ланчука, диференціальний доход являє собою всякий надлишок над більш низьким його рівнем, а рента включає диференціальний доход, який перевищує середній рівень [40, 41].

Фактори, які впливають на утворення диференціальної ренти у сільськогосподарському виробництві, поділяється на об'єктивні (родючість земельних ділянок, їх місце розташування) і суб'єктивні, що залежать, в основному, від підвищення інтенсивності ведення господарства, продуктивності праці. Тому, за способом утворен­ня, земельну ренту можна поділити на два види: диференціальну ренту І і диференціальну ренту II. Рента І утворюється, в основ­ному, під дією об'єктивних факторів при однакових затратах жи­вої та уречевленої праці у засобах виробництва, тобто при одно­му й тому ж рівні інтенсивності ведення господарства. Диферен­ціальна рента II утворюється, в основному, в результаті дії ефек­тивних факторів на одних і тих же земельних ділянках, а саме за рахунок інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

На практиці розмежувати ці два види диференціальної ренти досить складно, хоча при проведенні земельно-оціночних робіт в 70-х роках така спроба вже була. Між факторами, які впливають на утворення обох видів ренти, існує тісний взаємозв'язок. К.Маркс довів, що диференціальна рента II може мати місце тільки при наявності диференціальної ренти І, яка лежить в її основі.

113

Розділ 4 Оптимізація землекористування в умовах

і,'          ринкових земельних відносин

}          

Вивчення диференціальної ренти має велике значення в рин-

ї'і'1        кових умовах для наукового обгрунтування земельних відносин,

,1,        як між власниками землі і орендарями, так і між державою та зем-

1'          леволодільцями і землекористувачами. Об'єктивне її визначення

|:          має вплив на ціну землі, земельний податок і собівартість сільсько-

І|і і        господарської продукції в умовах регульованої економіки з боку

,'Iі         держави.

І           При розгляді суті і механізму утворення земельної ренти ми

и (і        відмічали, що на гірших за якістю і розташуванням землях вона

і           не виникає. Але в реальній дійсності землевласник нікому не на-

",          дасть у користування безплатно навіть такі землі, оскільки існує

J іщ      монополія на землю як об'єкт власності. Наприклад, в господарст­

ві,         вах Путильського району Чернівецької області, які розміщені в

І1!         зоні Гірських Карпат, всі сільськогосподарські угіддя мали станом

і,'          на 1996 рік від'ємний диференціальний дохід (диференціальну

ні,         ренту, табл. 4.2.).

'Iі 'і        Разом з тим, держава, як власник землі, все таки встановила

її і

Iі, і,       ціну землі і земельний податок на неї. Такий вид монополії на

І <        землю породжує абсолютну ренту, яка сплачується з усіх типів

'!           землекористування, незалежно від якості землі. Абсолютна зе-

"і          мельна рента не пов'язана з природними й економічними фак-

і'і \        торами ведення сільського господарства, вона обумовлена мо-

іі|'і         нополією власності на землю. На практиці це означає, що влас-

f'f ,1      ник землі передає свою землю в оренду тільки за плату Орендна

!'і'          плата знімається з гірших земель, якщо виникає необхідність їх

і           використання. Постає питання, яким чином і за рахунок чого зем-

IIі І

'і і         лекористувач (орендатор) може сплачувати абсолютну ренту влас-

,'і1 і'      никові землі, оскільки останній не дає можливості вести безплат­

ні1'       но господарство навіть на гірших землях, не одержуючи за це

>\Й       ренту? Однією із причин такого становища є обмеження вироб-

А",        ництва сільськогосподарської продукції та фактор можливого без-

114

115

Розділ 4. Оптимізація землекористування в умовах

                 ринкових земельних відносин         

робіття в цій місцевості Воно може бути усунуте при умові, якщо попит на продукцію, яка виробляється в даній місцевості, пере­вищуватиме її виробництво, а, відповідно, вищі ринкові ціни за­безпечать отримання економічного прибутку, який набере форми абсолютної ренти.

Наприклад, ціна 20 цнт. пшениці з 1 гектара землі гіршої якості становить 240 доларів США, з яких 180 доларів виробничі затра­ти на її виробництво, тоді прибуток буде становити 60 доларів, що забезпечує необхідний рівень окупності затрат для ведення розширеного виробництва. Але якщо ціна пшениці на ринку ста­новитиме 9 доларів за 1 цнт, то землекористувачі не будуть бра­ти землю в користування, тобто не вирощуватимуть пшеницю і її виробництво знизиться і, як наслідок, - ціна підвищиться. Якщо ціна пшениці підвищиться до 3 доларів США за 1 цнт., то земле­користувачі будуть вести її виробництво на гірших землях, ос­кільки це забезпечить виплату 20 доларів землевласнику, що і становить абсолютну земельну ренту.

В регіонах з різноманітними природними й кліматичними умо­вами, крім диференціальної й абсолютної ренти, існує і моно­польна рента. Умовами її утворення є обмеженість і невідтво-рюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови (землі Закарпаття, Криму, Поділля і т.п.). Для них характерно те, що лише на даних землях, лише в даних природнокліматичних умовах можливе виробництво сільськогосподарської продукції з особли­вими якісними характеристиками (наприклад, винограду, яблук, певних видів овочів, тютюну і т.п.). Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок розширення регіону вирощування та залучення до сільськогосподарського обігу но­вих земель, а постійний і високий попит на цю продукцію не задо­вольняється, виникає можливість встановлювати за неї монополь­но високі ціни. Різниця між монопольно високою ціною продукту й

116

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки

            землекористування і землевпорядкування       

економічними витратами й складає монопольну ренту, яка зали­шається в землевласника. Монопольна земельна рента привлас­нюється і тоді, коли власник і землекористувач об'єднані в одній юридичній особі.

У процесі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та підвищення економічної родючості грунтів відсліджується тен­денція до зменшення рентних виплат загалом. Це пов'язано з нівелюванням різниці в економічній родючості, вилученням із сільськогосподарського обігу гірших за якістю земель (в Україні заплановано близько 10 млн. га сильно деградованих земель вивести із сільськогосподарського обороту під консервацію), зни­женням транспортних затрат за рахунок розвитку транспортної інфраструктури та переробки продукції на місці тощо. Але це не означає, що ціни на землю будуть знижуватися.

В економічній науці існують різні підходи до визначення еконо­мічної суті рентних відносин, з'ясування причин, умов і джерел земельної ренти. Оскільки земля є безоплатним даром природи і вимагає незначних затрат на її відтворення, то постає питання, чому суспільство, яке є споживачем сільськогосподарської про­дукції, повинно сплачувати ренту власникові землі? Разом з тим, з другої сторони - економічну родючість, як результат капіталовк­ладень у землю, створюють власники землі. Тому перехід до пря­мих рентних платежів, відокремлюючи диференціальну ренту від інших частин чистого доходу, підсилює економічні важелі управ­ління землекористуванням. Одночасно, слід звернути увагу на еко­номічний і агроекологічний взаємозв'язок уведення рентних пла­тежів. Адже використання диференціальної ренти, а саме різниці в родючості і місцерозміщенні земельних ділянок, а також обме­женості землі (особливо, "кращої" і "середньої"), дозволяло (при раціональному її використанні) створювати залишковий або до­датковий продукт, який утворює диференціальну земельну ренту.

117

Розділ 4 Оптимізація землекористування в умовах

            ринкових земельних відносин  

Здійснюючи рентні платежі, землеволодільці і землекористувачі зацікавлені вирощувати тільки ті або, в першу чергу, ті культури, які найбільш пристосовані до місцевих грунтово-кліматичних умов і, відповідно, здатні забезпечити стійкі і високі урожаї (прибутки). Іншими словами, кожна культура буде вирощуватись, в першу чергу, на «кращих» для неї землях, в результаті чого спеціаліза­ція господарств стане самоорганізуючим і агроекологічно обгрун­тованим процесом. При рентній платі стає «невигідною» і ерозія грунтів, оскільки структура посівних площ формується з враху­ванням не тільки грунтово-кліматичних умов, а і ринкового попиту та цін.