4.4. Екологічні І правові обмеження використання земель

Однією з важливих умов достовірного прогнозу змін в земле­користуванні є реальна оцінка матеріальних, енергетичних і соці­альних можливостей, їх оптимізації з реальностями економіки і прогнозним розвитком продуктивних сил, вдосконалення зе­мельних відносин. В будь-якому випадку дії людини у відношенні до землі, а через неї на біосферу, безперечні. Звідсіля, головне завдання - вироблення екологічних і правових нормативів таких

147

Розділ 4. Оптимізацт землекористування в умовах

            ринкових земельних відносин  

дій з врахуванням всіх аспектів розвитку суспільства сьогодні і на перспективу.

У відповідності з державним стандартом 17.5.1.05-80 "Земля" - це важлива частина природного середовища, яка характери­зується просторовістю, рельєфом, фунтовим покривом, рослин­ністю, надрами, водами і є головним засобом виробництва в сільському і лісовому господарствах, а також просторовим бази­сом для розміщення всіх галузей народного господарства. Отже поняття «земля» включає всю екологічну систему, в якій знахо­диться земельна ділянка, а саме весь комплекс навколишнього середовища, природних умов виробництва, які визначають ріст і розвиток рослин, умови сільськогосподарського використання зе­мель Грунт в цій системі виступає як один з складових елементів, який разом з іншими впливає на характер використання земель.

Формування нових земельних відносин вимагає зміни і уточ­нення теорії землеробства, обновлення стратегічних практичних позицій. Цим цілям служить методологія розробки і здійснення екологічних нормативів щодо конкретних агроландшафтів. Враховуючи, що в землеробстві засоби виробництва це живі організми (рослини, мікроорганізми і тваринний світ грунтів), об'єкт і засіб виробництва - грунти, які насичені живими організмами і метаболітами /корені, безпозвоночні, мікроби, ферменти, нижчі/, то цією агроекологічною системою неможливо управляти, не враховуючи специфічних властивостей живих грунтів. В кожній конкретній місцевості процес утворення фунтової родючості про­ходить по своєму, в залежності від навколишніх умов і втручання людини. Тому в управлінні ґрунтовими процесами не може бути штампу, стандарту, напівзнань, грубо наближених дій і прийомів, які вбивають життя грунту, пригнічують рослини, які ростуть на грунті і тим самим формують продуктивність землі. Слід чітко уяс-нити види, ступінь і кількість негативних змін, які вносяться в аг-

148

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки

            землекористування і землевпорядкування       

роекосистему, а тим самим на земельні ділянки. Отже, виникає необхідність оптимізації ґрунтових умов стосовно до вимог культурних рослин (ліквідація кам'янистості, кислотності, анаероб-ності, рихлення кореневого шару грунту і т.п.). Далі постає не­обхідність попередження і зменшення ерозії і дефляції ґрунтів, ліквідація шкідливої перезволоженості.

Ефективність сільськогосподарського землекористування ха­рактеризуються продуктивністю землі, яка виражається ростом врожаю в агроекосистемах. Для її підвищення необхідно здійснити стосовно до властивостей грунтів, рельєфу, клімату і вирощува­них культур, систему комплексних меліоративних, агрохімічних і агротехнічних заходів, які забезпечують збереження грунту і збільшення його родючості. В результаті таких дій ефективн (/еко­номічна) родючість грунту може зростати пропорційно праці і ка­піталу, які вкладаються. Що стосується потенційної родючості, то ріст урожайності не завжди свідчить про її збільшення. Інтенсив­на ерозія і інші деградаційні процеси постійно з'їдають потенцій­ну родючість грунтів, що може привести до екологічної катастро­фи [26]. А.С.Новоторов відмічає, що ці негативні процеси можуть бути тимчасово скриті ростом ефективної родючості грунтів в умовах інтенсивного землеробства [26]. Його дослідження підтвер­джуються практикою сільськогосподарського виробництва в Чер­нівецькій області, де за останні ЗО років площа еродованих орних ■ земель зросла на 29% при значному рості урожайності сільсько­господарських культур (зернових на 20 ц/га, або 49%; цукрових буряків на 120 ц/г, або 37%). Отже, необхідний науковий аналіз протилежних тенденцій, як в глобальному так і й регіональному та локальному масштабах. Ст.84 Земельного кодексу України передбачає, що власники землі і землекористувачі здійснюють збереження і підвищення родючості грунтів, а згідно ст.82 метою охорони земель є відтворення родючості грунтів. Досвід земле-

149

Розділ 4 Оптимізація землекористування в умовах ринкових земельних відносин

робства показує, що здебільшого відбувається лише підт­римування потенціальної родючості на рівні, необхідному для розширеного відтворення.

Порівняння для прикладу матеріалів обстеження ґрунтів кол­госпів і радгоспів в Львівській [16] і Чернівецькій областях (1957-1961рр.) і наступного коректування (1970-1985 pp.) дає можливість виявити, що на орних землях, розміщених в Лісостепу у профілі світло-сірих лісових ґрунтів відсутній, власне, елювіальний (підзо­листий) горизонт, чого не відмічено на площах під лісовими біо­ценозами. Зменшення потужності підзолистого горизонту (Е) або повна його відсутність через залучення до гумусово-елювіально­го (НЕ), який ідентичний орному, спричинено глибокою оранкою, довготерміновим окультуренням та розвитком ерозійних процесів. Подібне явище спостерігається і в дерново-підзолистих ґрунтах, у яких за 1961-1985 pp. товщина підзолистого горизонту різко змен­шилась. Про антропогенні зміни профілю грунтів свідчить і ріст площі змитих грунтів (в лісостепу Львівської області площа зми­тих грунтів з 1961 по 1965 pp. зросла на 52 %). Ареал поширення намитих ґрунтів збільшився в лісостепу Львівської області на 28%, а вміст гумусу зменшився на 0,3-0,6 % (12). Зменшення вмісту гумусу по Чернівецькій області за 1961-1985 pp. пройшло на 0,2 %.

Процеси погіршення ґрунтових умов проходять по певному типу в залежності від фізико-географічних умов. Так, в Лісостепу вони пов'язані з водною ерозією грунтів і інтенсифікацією землеробства, в Передгір'ї з зменшенням лісистості, розвитком зсувних І ерозій­них процесів. Оцінка сучасних ґрунтоутворюючих процесів пока­зує, що під впливом господарської діяльності, грунти за одне-два десятиріччя змінюються настільки, що можуть бути віднесені до-другої різновидності, або другого ґрунтового типу. Вказані проце­си еволюції ґрунтів можна характеризувати як деградаційні. Під деградацією грунтів розуміють погіршення їх властивостей, яке

150

Третяк А.М, Другак В.М. Наукові основи економіки

            землекористування і землевпорядкування       

викликане умовами ґрунтоутворення в результаті, природних при­чин або господарської діяльності людини і характеризується змен­шенням вмісту гумусу, руйнуванням ґрунтової структури і знижен­ням родючості. При проведенні бонітування (оцінки якості) ґрунтів використовуються кількісні показники властивостей грунтів, які очевидно можна зафіксувати для оптимального стану грунтів і вважати їх нормативними.

Для оцінки деградаційних процесів у Карпатському регіоні ре­комендуємо для кожної зони, а при потребі і району, розробляти шкалу оцінки стану ґрунтів (табл. 4.11), показники якої слід вико­ристовувати як нормативи для екологічного обґрунтування опти-мізації' землекористування чи нормалізації стану природної об­становки.

Розвитку водної ерозії в умовах регіону сприяє висока насиче­ність просапними культурами польових сівозмін і розміщення їх на схилах крутизною більше 5°. Швидкість ґрунтоутворення в при­родних умовах в залежності від типу грунту досягає на дерново-підзолистих 1 т/га, світло-сірих, сірих і темно-сірих - 1-3, чорно­земах - 5 т/га в рік [26]. Ці показники підтверджуються і нашими дослідженнями [ЗО] і можуть бути прийняті як критерії гранично допустимих норм обмежень ерозії. Вони потребують лише пра­вового оформлення.

Не дивлячись на регулярне вапнування, площа сільськогоспо­дарських земель з кислими ґрунтами не зменшується. Проблема кислотності грунтів не є новою, але вона не зникає, а навпаки загострюється у Карпатському регіоні в зв'язку з збільшенням атмосферного підкислення грунтів. Особливо активно діють в цьому напрямку кислі атмосферні опади, пов'язані з викидами Калушського сірчаного заводу. Проблема кислих дощів стала міжнародною [26]. По даних західноєвропейських і скандинавсь­кі     ких дослідників рН атмосферних опадів зменшилась з 5,5 до 4,

І

151

Таблиця 4 11

Шкала оцінки грунтів, підданих процесам деградації

СП

го