Комп'ютерна інформація як предмет злочинів, передбачених Розділом XVI КК України

О.МАЗУРЕНКО, Н.РОЗЕНФЕЛЬД

(Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України)

С

успільство на сучасному етапі в повній мірі можна назвати інформаційним, оскільки все більшої ваги в суспільних відносинах набуває ін­формація у різних її проявах, зокрема інформація, яка міститься у електронно-обчислювальних ма­шинах, їх системах та комп'ютерних мережах -комп'ютерна інформація. Саме цей специфічний предмет і ставить під кримінально-правову охоро­ну законодавець, передбачивши нормами Розділу XVI КК України відповідальність за «злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку»[1].

У зв'язку з цим привертає увагу питання ви­значення поняття та характеристики комп'ютер­ної інформації, що виступає предметом ряду ді­янь, відповідальність за які пропонується перед­бачити міжнародно-правовими актами, а також встановлена кримінальним законодавством Укра­їни.

Вирішенням цього питання в науці криміна­льного права вже займалися такі дослідники: В.Голубєв, Д.Азаров, М.Карчевський, Г.Усатий та інші, які досліджували норми Розділу XVI КК України при написанні коментарів до КК Украї­ни та відповідних розділів підручників з Особли­вої частини кримінального права.

В теорії кримінального права під предметом злочину розуміють: «будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких криміналь­ний закон пов'язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину»[2], тобто «предме­том злочину може бути лише певна річ, оскільки він завжди є речовою (матеріальною) ознакою злочину»[3]. Інші ж автори наголошували на тому, що «предметом злочину є речі матеріального сві­ту, діючи на які особа посягає на блага, що нале­жать суб'єктам суспільних відносин»[4].

Однак у сьогоденних умовах, з урахуванням специфічних суспільних відносин стосовно нема­теріальних предметів (комп'ютерна інформація, енергія тощо), на нашу думку, під предметом зло­чину доцільно розуміти речі або інші явища об'єк­тивного світу, як матеріальні, так і віртуальні[5],

© О.Мазуренко, Н.Розенфельд, 2004

з певним впливом на які кримінальний закон пов'язує наявність у діянні особи складу конкре­тного злочину.

Так, аналізуючи інформацію як предмет зло­чину О.Радутний зазначає, що сьогоденні реалії вимагають визнавати в подальшому під предметом злочину «речі або інші явища об'єктивного світу (інформація, енергія тощо), з певними властиво­стями яких кримінальний закон пов'язує наяв­ність у діянні особи складу конкретного злочи­ну»^].

Однак якщо аналізувати предмет злочину у відповідності з наведеним визначенням, під по­няття його предмета підпадають всі речі і явища об'єктивного світу, з властивостями яких пов'яза­на наявність складу злочину в певних діях. На нашу думку, такий висновок є дещо некоректним, оскільки під таке визначення підпадають також і такі факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину як час, місце, спосіб, засоби та ін. Проте вони не є предметом злочину, оскільки не зазнають злочинного впливу, на них не спрямову­ються діяння особи, яка вчиняє злочин. Аналогі­чно необхідно відмежовувати і знаряддя вчинен­ня злочину від предмета злочинного посягання, розуміючи, що знаряддям можуть виступати також речі як матеріального, так і віртуального світу, з використанням яких вчинюється злочинне пося­гання на охоронюваний об'єкт.

Врахувавши вище наведене, вважаємо, що під предметом злочину слід розуміти визначені в кри­мінальному законі речі або інші явища об'єктив­ного світу, впливаючи на які особа посягає на об'єкт злочину.

У Розділі XVI КК України встановлюється, що кримінально-караним є таке порушення робо­ти (ст. 361 КК), чи порушення правил експлуата­ції (ст. 363 КК) комп'ютерних систем[7], яке має наслідком перекручення, знищення комп'ютерної інформації; порушення роботи мереж електрозв'я­зку (ст. 361 КК), яке має наслідком перекручен­ня, знищення, блокування комп'ютерної інфор­мації або порушення порядку її маршрутизації; а також викрадення, привласнення, вимагання ком-

80

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

Комп'ютерна інформація як предмет злочинів, передбачених Розділом XVI КК України

п'ютерної інформації або заволодіння нею шля­хом шахрайства чи зловживання службовою осо­бою своїм службовим становищем (ст. 362 КК).

Одним з предметів злочинів, передбачених Розділом XVI КК України, є комп'ютерна інфо­рмація. З такою точкою зору, при коментуванні та розгляді статей цього розділу, погоджується біль­шість авторів. Однак одні з них вказують на те, що це єдиний можливий предмет злочинів, передба­чених статтями даного розділу[8], інші ж назива­ють комп'ютерну інформацію в якості предмета цих злочинів поряд із іншими, у різних комбіна­ціях, такими як: електронно-обчислювальні ма­шини (комп'ютери), системи та комп'ютерні ме­режі, носії комп'ютерної інформації та ін.[9].

Думки щодо кола предметів злочинів, перед­бачених Розділом XVI КК України, мають багато розбіжностей. При цьому слід зауважити, що пе­вна група фахівців взагалі не виділяє комп'ютер­ну інформацію як предмет злочину, встановленого ст. 361 КК, яка прямо вказана в цій нормі як предмет, на перекручення або знищення якого спрямовані дії злочинця [10]. Вважаємо, що неви­знання комп'ютерної інформації у якості предмета злочину обумовлено «матеріалістичним» підходом класичної теорії кримінального права до визна­чення предмета злочину як певних матеріальних цінностей, які мають обов'язкову фізичну ознаку.

Дослідники, які визнають її в якості предме­та злочинів, передбачених статтями 361-363 КК, по-різному розглядають саму комп'ютерну інфо­рмацію. Одні розглядають її як матеріальний предмет об'єктивного світу і, таким чином, авто­матично визнавали її предметом злочинів, встано­влених статтями Розділу XVI КК України. Так, наприклад, Д.Азаров зазначає, що єдиним можли­вим предметом злочинів с комп'ютерна інформа­ція, яку він відносить до «матеріальних утво-рень»[11], предметів матеріального світу. Однак, погоджуючись з його підходом щодо необхіднос­ті визначення комп'ютерної інформації як пред­мета злочину взагалі, проте не можна погодитися з тим, що це є єдиний предмет злочинів, передба­чених статтями 361-363 КК, а також з тією точ­кою зору, що комп'ютерна інформація є предме­том матеріального світу, враховуючи особливості комп'ютерної інформації, що не має фізичної ма­теріальної ознаки.

Інші ж вчені ототожнюють комп'ютерну ін­формацію з матеріальним носієм, на якому вона може бути закріплена. Так, В.Карчевський пише, що «фізична ознака комп'ютерної інформації як предмета злочину полягає в її носії, який зазвичай розуміється як предмет, річ, властивості якої ви­користовуються для передавання, зберігання та опрацювання інформації»! 12]. Тобто фізичною ознакою комп'ютерної інформації, на його думку, є наявність її носія, який і включається в систе­му суспільних відносин.

Однак, на нашу думку, не можна погодитися з наведеними твердженнями, оскільки комп'юте­рна інформація існує у такому вигляді, у якому ми не можемо її сприйняти безпосередньо, без допо­моги спеціальних технічних та програмних засо­бів. Вона не може бути визнана речовим предме­том матеріального світу, оскільки будь-які речі можуть сприйматися за допомогою органів чуття безпосередньо, без участі в цьому процесі яких-небудь спеціальних засобів. Як стверджує О.Пастухов, головна специфічність інформації обумовлена специфічною формою її фіксації -цифровою формою[13], завдяки якій комп'ютер­на інформація набуває унікальних фізичних яко­стей та властивостей. Разом з цим, комп'ютерну інформацію не можна ототожнювати з її носієм, оскільки, по-перше, вона може бути зафіксована на різних типах носіїв і не завжди право власно­сті на такий носій збігається з правом власності на саму комп'ютерну інформацію, і, по-друге, ком­п'ютерна інформація може передаватися за допо­могою каналів зв'язку, де і може бути вчинене суспільно небезпечне посягання на неї (напри­клад, викрадення, знищення).

П.Андрушко[14] та М.Панов[15], характери­зуючи коло альтернативних предметів злочинів, зокрема, злочину, передбаченого ст. 361 КК, ви­значають комп'ютерну інформацію як один з аль­тернативних предметів злочину. Ми повністю під­тримуємо думку цих фахівців, через те, що, як зазначалося, комп'ютерна інформація прямо вка­зана в кримінальному законі в якості предмета, на який впливає особа при вчиненні аналізованих злочинів.

Виходячи з зазначеного вище, на нашу дум­ку, комп'ютерна інформація є одним з альтерна­тивних предметів злочинів, передбачених стаття­ми 361, 363 КК, та єдиним предметом злочину, встановленого ст. 362 КК, тому що в криміналь­ному законі прямо визначено, що певним чином впливаючи на неї особа посягає на об'єкт кожного з зазначених злочинів.

Щодо визначення поняття інформації, то в законодавстві України воно дається в декількох нормативних актах: закони України «Про інфор­мацію», «Про телекомунікації», які визначають її відповідно як: «документовані або публічно оголо­шені відомості про події та явища, що відбувають­ся у суспільстві, державі та навколишньому при­родному середовищі»[16], та як «відомості, пода­ні у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб»[17].

Стосовно визначення такого специфічного виду інформації як комп'ютерна, на жаль, на сьо­годні в законодавстві України його не існує. Од­нак в законодавстві певною мірою розкритий те­рмін «інформація в автоматизованих системах», який раніше застосовувався у аналогічному кон­тексті, зокрема, в ст. 198і КК України 1960 p.,

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6 6.4-164

81

О.Мазуренко, Н.Роэенфельд

якою передбачалася кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу автоматизованих систем. У ст.1 Закону України «Про захист інфо­рмації в автоматизованих системах» зазначається, що під інформацією в автоматизованих системах необхідно розуміти: «сукупність усіх даних і про­грам, які використовуються в АС незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлен­ня»!^].

Враховуючи вказане визначення, вважаємо, що поняття «комп'ютерна інформація» та «інфо­рмація в автоматизованих системах» є тотожними, і такій інформації не притаманна фізична ознака, а тому її можна визнавати предметом не матеріа­льним, а віртуальним з огляду на специфічність її зовнішнього представлення. Якщо під матеріаль­ним предметом розуміється річ, тобто «фізичний предмет, що належить зовнішньому світу»[19], який ми можемо безпосередньо сприйняти за до­помогою органів чуття, то віртуальним предметом є предмет «умовний, фізично відсутній», але який може набути зовнішнього представлення «за допо­могою спеціальних методів, наданих у розпоря-дження»[20].

Під віртуальним предметом ми розуміємо та­кий предмет, який не має зовнішнього представ­лення, але може набути такого за допомогою ви­користання спеціальних засобів та способів.

Враховуючи дане визначення, вважаємо, що комп'ютерна інформація є предметом віртуаль­ним, оскільки сама по собі вона не має зовніш­нього представлення, але може набути його завдя­ки застосуванню щодо неї спеціальних засобів та способів - комп'ютерних систем, які надають їй форму, придатну для сприйняття та обробки.

В цілому комп'ютерну інформацію ми розумі­ємо як інформацію, шо зберігається на електрон­них носіях або передається між ними, незалежно від способу її фізичного або логічного представ­лення, і може створюватися, оброблятися, зміню­ватися та використовуватися за допомогою елек­тронно-обчислювальних машин, систем та ком­п'ютерних мереж.

У ст. 28 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація за режимами досту­пу поділяється на відкриту інформацію та інфор­мацію з обмеженим доступом, яка, в свою чергу, поділяється на інформацію конфіденційну[21] та таємну.

Статус таємної інформації встановлюється відповідно до Закону України «Про державну та­ємницю», в якому визначається, які саме відомо­сті являють собою державну таємницю і щодо яких застосовуються певні правила доступу (гри­фи секретності). Очевидно, ці правила поширю­ються на таємну інформацію будь-якого виду: друковану, комп'ютерну, тощо.

Щодо визначення конфіденційної комп'юте­рної інформації, то згідно з ч. 2 ст. ЗО Закону «Про інформацію» до конфіденційної інформації нале-

жать відомості, які знаходяться у володінні, кори­стуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Тобто ін­формація визнається конфіденційною тому, що вона перебуває у виключному володінні, користу­ванні чи розпорядженні особи і її зміст недосту­пний іншим особам. Закон надає право власнику чи володільцю такої інформації самостійно визна­чати режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлювати для неї систему (способи) захисту, якщо вона оде­ржана за наступних умов: це інформація профе­сійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру; вона одержа­на на власні кошти або є предметом професійно­го, ділового, виробничого, банківського, комер­ційного та іншого інтересу особи; інформація не порушує встановленої законом таємниці.

Оскільки комп'ютерна інформація може та­кож бути відкритою або з обмеженим доступом, то постає питання про те, яка саме комп'ютерна ін­формація підлягає кримінально-правовій охоро­ні — відкрита чи інформація з обмеженим досту­пом?

На думку деяких російських дослідників, предметом таких злочинів може бути лише доку­ментована інформація з обмеженим доступом (державна таємниця та конфіденційна інформа­ція)^].

Однак, на нашу думку, під кримінально-пра­вову охорону підпадає не лише комп'ютерна інфо­рмація з обмеженим доступом, а й відкрита ком­п'ютерна інформація, оскільки шляхом посяган­ня на таку інформацію (знищення, перекручення), відбувається обмеження права інших осіб на її одержання (ч. З ст. 29 Закону України «Про інфо­рмацію»).

Слід зазначити також, що серед комп'ютерної інформації, що представлена у вигляді комп'юте­рних програм, шкідливою є комп'ютерна інфор­мація, яка може виступати засобами вчинення злочинів, передбачених статтями Розділу XVI КК України. До шкідливих комп'ютерних програм належать різноманітні комп'ютерні віруси, «тро­янські коні», «логічні» та «часові бомби», «ком­п'ютерні черв'яки»[23] та інші програми, які ма­ють здатність незаконного проникнення у елект­ронно-обчислювальні машини (комп'ютери), си­стеми та комп'ютерні мережі або здатність пере­хоплення, блокування, знищення, перекручення комп'ютерної інформації, що передається канала­ми зв'язку.

Тобто, на нашу думку, до шкідливої комп'ю­терної інформації необхідно відносити комп'юте­рну інформацію у вигляді певних комп'ютерних програм, що мають здатність без волі на те кори­стувача комп'ютерної системи чи власника ком­п'ютерної інформації проникати до комп'ютерної системи, спричиняти знищення, перекручення, блокування комп'ютерної інформації, що містить-

82

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

Комп'ютерна інформація як предмет злочинів, передбачених Розділом XVI КК України

ся в такій системі, або перехоплення, знищення,          бляється комп'ютерними системами або переда-

перекручення, блокування комп'ютерної інформа-          ється каналами зв'язку чи мережами електрозв'я-

ції, що передається каналами зв'язку.   зку, та, по-третє, не має ознак шкідливої, тобто не

Таким чином, до комп'ютерної інформації,         здатна поза волею власника (користувача) спри-

що є одним з предметів злочинів, необхідно від-          чиняти знищення, перекручення, блокування

носити: комп'ютерну інформацію, яка, по-перше,           комп'ютерної інформації, що міститься в комп'ю-

створена та може набути свого зовнішнього пред-         терній системі, або перехоплення, знищення, пе-

ставлення за допомогою спеціальних технічних            рекручення, блокування комп'ютерної інформації,

засобів, по-друге, міститься (зберігається), обро-          що передається каналами зв'язку.

Використана література:

Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25-26. — Ст. 131; Відомості Верховної Ради

України. - 2003. - № 38. - Ст. 320.

Т а ц и й В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. — Харьков,

1988. — С. 47, а також див.: Уголовное право УССР но современном этапе. Часть обшая. — К.,

1985. - С. 92-95.

Т а ц и й В.Я. Вказ. праця. - С. 48.

Див.: Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. /

Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, В.В.Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. — К.,

1997. - С 131.

Термін «віртуальний» застосовується щодо комп'ютерної інформації в ДСТУ 2226-93. Автома­

тизовані системи. Терміни та визначення. Видання офіційне. — Київ: Держстандарт України, 1994.

Радутний О.Е. Кримінальна відповідальнісь за незаконне збирання, використання та роз­

голошення відомостей, що становлять комерційну таємницю. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. —

Харків, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — 2002. — С 10.

Комп'ютерні системи — термін, що, на нашу думку, є загальним терміном, який поглинає такі

поняття як: електронно-обчислювальні машини, системи електронно-обчислювальних машин, ком­

п'ютерні мережі.

Музика А., А з а р о в Д. Коментар до статей розділу XVI Особливої частини КК України

«Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та ком­

п'ютерних мереж» // Підприємництво, господарство і право. — № 12. — 2002. — С. ПО.

Див., наприклад: Уголовный кодекс Украины. Комментарий / Под ред. Ю.А.Кармазина и

Е.Л.Стрельцова. — Харьков, 2001. — С. 747; а також див.: Науково-практичний коментар до Кри­

мінального кодексу України: За станом законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду Укра­

їни на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С.Яценка. — К., 2002. - С. 783-784.

Див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 травня 2001 року /

За ред. M.I.Мельника, М.І.Хавронюка. — К., 2001. — С 902; а також див.: Науково-практичний

коментар до Кримінального кодексу України / Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гонча­

ренка В.Г. — К., 2001., у 2-х ч. — Особлива частина. — С. 721.

А з а р о в Д.С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп'ютерної інформації.

Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Київ, 2003. — С 9.

Карчевський В.М. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу

електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж: Монографія / МВС України,

Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; Наук. ред. Л.М.Кривоченко. — Луганськ,

2002. - С 56.

Пастухов О.М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної ме­

режі Інтернет. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Київ, 2002. — С. 9.

Див.: Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законо­

давства і Постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С.Яценка. —

К., 2002. - С 783-784.

15. Див.: Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. виш. навч. закл. осві­ти / М.І.Бажанов, В.Я.Тацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін. / За ред. професорів М.І.Баженова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. — К.: Юрінком Інтер. — X.: Право, 2001. — С 363.

Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48 — Ст. 650.

Урядовий кур'єр. — № 243. — 2003. — 24 груд.

Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 31. — Ст. 286.

Философский энциклопедический словарь. — М., 1997. — С. 360.

Див.: ДСТУ 2226-93. Автоматизовані системи. Терміни та визначення. Видання офіційне. —

Київ: Держстандарт України, 1994.

У Законі України «Про інформацію» законодавець користується терміном «конфіденціальна

інформація», однак ми будемо вживати більш прийнятний термін «конфіденційна інформація».

Волеводз А.Г. Противодействие компьютерным преступлениям: правовые основы меж­

дународного сотрудничества. — М., 2002. — С. 63.

ISSN 0132-I331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6    83

6*4-164

К.Колесник

23. KaufmanCharlie, PerlmanRadia, SpesinerMike/ Network Security. Private Communication in a Public World. — Premise Hall PTR. Upper Saddle River, New Jersey 07458. — 505 p.

Рекомендовано до друку відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту дер­жави і права ім. В.М.Корецького НАН України.