Особливості парламентської етики в Україні

К.КОЛЕСНИК

старший викладач Академії прокуратури України при Генеральній прокуратурі України, кандидат юридичних наук

П

итання парламентської етики є одним з най-зажливіших та мало вивчених напрямів су­часного етико-правового знання. Нагальна потре­ба його вивчення зумовлена розвитком й стано­вленням демократичного українського суспільства та необхідністю швидкого та ефективного вирі­шення соціально-економічних проблем. Безумо­вно, країна, яка вступила в нове тисячоліття, зо­бов'язана володіти арсеналом засобів, викорис­тання яких має забезпечити належний рівень жит­тя українських громадян. Адже здійснення надій суспільства не останньою мірою залежить від під­вищення ролі представницького й законодавчого органу влади держави.

Сьогодні парламент України не має більш важливого завдання ніж зміцнення українського суспільства. Становлення парламентської етики в Україні має сприяти розумінню суспільством ін­ституту депутатства як важливого фактора полі­тичного життя держави. Адже народу не байдуже, які моральні якості притаманні його представни­кам. І насамперед це пов'язано з тим, що пар­ламентська етика є невід'ємним атрибутом право­вої держави — реальним показником вимогливо­сті громадян до своїх представників та мірилом громадської моральності.

Поняття «парламентська етика» не може вва­жатися очевидним, воно потребує розробки та пояснення. Було б невірно покладати це завдан­ня тільки на правознавців, філософів та політоло­гів. Дане поняття у процесі розробки має бути обов'язково апробовано й у середовищі самих парламентарів. Формування більш-менш чіткого поняття «парламентська етика» могло б стати ва­жливим кроком на шляху інституціоналізації в Україні самої парламентської етики.

Варто усвідомити, що поняття «етика» тісно пов'язане з поняттям «етикет» — сукупність пра­вил поведінки, встановлений порядок поведін­ки! 1, 496]. Саме такий підхід до розуміння етики є найбільш розповсюдженим. Між тим недостат-

© К.Колесник, 2004

ньо вказати на відмінність парламентської етики від етикету парламентської поведінки, хоча остан­нє залишається значною проблемою при зримій еволюції в цій області від Верховної Ради зразка 1994—1998 pp. до нинішньої, обраної в 2002 р.

Сьогодні депутати Верховної Ради України, принаймні у публічній, розрахованій «на камеру», на телеглядача поведінці, значною мірою прагнуть позбутися вульгарності, демонстративної зухвало­сті і хвацької брутальності. При цьому класична і підкреслена коректність як і раніше залишається для багатьох народних обранців засобом виражен­ня не стільки поважності, скільки зневаги.

Проблема парламентської етики є більш складнішою ніж проблема парламентського етике­ту. Йдеться не тільки про принципові ціннісні і нормативні підстави діяльності депутатів, прави­ла службової поведінки, співробітництва, прийн­яття рішень, а й про наявність ціннісних і норма­тивних обмежень у поведінці депутатів, якщо не сказати ширше — у способі життя представників народу.

Саме тому термін «парламентська етика» використовується як в широкому, так і у вузько­му розумінні. Якщо зазначити стисло, то парламе­нтська етика — це сукупність правил поведінки депутатського корпусу. Сьогодні питання, які сто­суються етики названого корпусу, вже знайшли законодавче відображення і в Регламенті Верхов­ної Ради України і в Законі України «Про статус народного депутата України».

Між тим, інші сторони парламентської етики не мають нормоустановчого закріплення. У зв'я­зку з цим проблема її наукового дослідження в Україні привертає увагу вчених та практиків. Пи­тання загострюється ще й тому, що при постано­вці й аналізі його, не існує єдиного теоретичного визначення парламентської етики.

При розробці поняття парламентської етики необхідно враховувати багатозначність терміна «етика», його змістовно-сутнісну основу. У лекси­чному розумінні слово «етика» вживається як си-

84

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

Особливості парламентської етики в Україні

в Україні з урахуванням вітчизняного та зарубіж-

Використана література:

Украинская советская энциклопедия. — Т. 12. — К., 1985.

Юридична енциклопедія. — Т. 2. — К., 1999.

Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика. - М., 1998 (2000). - С. 134.

нонім слів «мораль» і «моральність», тобто озна­чає певні норми і цінності, що є відмінними від юридичних чи будь-яких інших, якими керують­ся люди у своїй поведінці[2, 367]. У спеціальній філософській літературі під терміном «етика» ро­зуміється філософська дисципліна, яка вивчає мораль, її розвиток, принципи та норми[3, 293— 296]. Близько до цього під словом «етика» вважа­ється сукупність норм поведінки і суспільних цін­ностей, які самостійно приймає і виконує громад­ськість.

Поряд з цим, словом «етика» позначають особливі норми і цінності, що локально діють у рамках конкретної професії, замкнутого співтова­риства або визначеної діяльності[2, 367]. У тако­му випадку йдеться про професійну етику. Напри­клад, про етику вчителя, журналіста, лікаря, пра­цівника правоохоронних органів, військову етику тощо. З таких позицій й визначають існування парламентської етики.

Як професійна етика — парламентська етика у тому розумінні, яке стосується діяльності парла­ментаря, є різновидом політичної діяльності, для ефективного виконання якої суспільство висуває вимоги професіоналізму. Парламентська етика передбачає, що парламентарі є членами єдиного державного інституту (парламенту), і суспільство сприймає кожного з них як представника цього інституту.

Таким чином, парламентська етика не є про­сто різновидом професійної етики. Проведений теоретичний аналіз дозволяє стверджувати, що парламентська етика — це не тільки сукупність правил поведінки депутатів між собою, адже у процесі своєї діяльності парламентарі спілкують­ся з виборцями, співпрацюють з державним апа­ратом. Отже, парламентська етика охоплює питан­ня поведінки народних обранців не тільки стосо­вно співробітників своїх апаратів, а й щодо депу­татського корпусу взагалі. Саме з таких позицій мають розкриватися всі сторони депутатської мо­ральності — культура, відповідальність, гідність, сумлінність, чесність тощо.

Сьогодні становлення парламентської етики в Україні перебуває у початковій стадії свого фор­мування. У зв'язку з цим варто звернути увагу на міжнародний досвід щодо цього. Так, американ­ський Національний демократичний інститут між­народних відносин, який займається досліджен­ням проблеми парламентської етики у діяльності Конгресу США, зазначає, що парламентська ети­ка — це стандартні загальні правила професійно-моральних принципів, пов'язані з виконанням конгресменами місії служіння народу[4, 14—15].

Дослідження природи парламентської етики

ного досвіду дозволяє визначити її основні систе-моутворюючи принципи та об'єкти регулювання.

Головними принципами парламентської ети­ки є, по-перше, незалежність та об'єктивність народних депутатів при прийнятті рішень. Адже у процесії своєї діяльності парламентарі мають ке­руватися тільки інтересами держави та суспільст­ва. По-друге, об'єктивність щодо своїх колег, ви­борців, інших посадових осіб та державних інсти­тутів в цілому. При цьому під об'єктивністю слід розуміти право народних обранців вільно висло­влювати свою думку, що є головною рисою інсти­туту парламентаризму в Україні. І по-третє, відпо­відальність парламентарів перед виборцями.

Виходячи з принципів парламентської етики варто зазначити, що її основними об'єктами є, по-перше, правовідносини, які виникають у процесі законодавчої, установчої та іншої діяльності пар­ламенту, по-друге, норми позапарламентських відносин, суб'єктами яких є парламентарі у про­цесі виконання своїх повноважень та функцій. Таким чином, парламентська етика визначає не тільки норми поведінки депутатів, а й вимоги, які висуваються суспільством, виборцями, колегами до стилю роботи парламентаря, характеру його спілкування, професійного та соціального образу, які визначаються в рамках законодавчих норм, регламентних правил та встановлених традицій.

Взагалі, стан формування системи парламент­ської етики в Україні ще не достатньою мірою відповідає вимогам розвитку українського суспі­льства на сучасному етапі, розв'язанню соціально-економічних проблем держави. Насамперед це пов'язано з тим, що органи законодавчої та вико­навчої влади не звертають належну увагу на вимо­гливість українських громадян щодо депутатського корпусу, його морального потенціалу. Водночас, питання моральної поведінки депутатів не знахо­дять належного обговорення у засобах масової інформації, поверхово та спрощено обговорюють­ся проблеми врегулювання конфліктів між депу­татами, недостатньо враховується набутий влас­ний позитивний досвід у сфері парламентської етики.

Сьогодні процес формування парламентської етики в Україні відбувається під впливом преце­дентів, дискусій, морального досвіду депутатів, традицій та позитивного досвіду парламентів за­хідних країн. Важливим кроком у цьому процесі має бути формулювання депутатського кредо як головного елемента парламентської етики[5, 43]. Саме моральне депутатське кредо має уособлюва­ти загальні суспільні цінності, адже суспільна ду­мка є головним орієнтиром діяльності парламен­таря як представника народу, виразника його волі.

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

85

Р.Баштега

Парламентская этика в Государственной Думе Российской Федерации / Материалы парламе­

нтских слушаний на тему «О состоянии и перспективах формирования системы парламентской этики

в России». — М., 2001. — С. 136.

Кредо и кодекс власти: Российское депутатство / Этика успеха. Вестник исследователей, кон­

сультантов и Л ПР. — Вып. 6. — М., 1996.