§ 4. Особливості організації роботи зі скаргами

при здійсненні нагляду за додержанням законів

органами, які здійснюють оперативно-розшукову

діяльність, дізнання та досудове слідство

Особливості роботи зі скаргами при здійсненні прокурором нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, випливають із завдань цього напрямку діяльності прокуратури. Тут, з одного боку, нагляд спрямований на захист прав особи, а також прав та законних інтересів юридичних осіб від злочинних посягань, а з іншого — на охорону прав та законних інтересів громадян, які перебувають під слідством (п. 1 та 4 ст. 29 Закону). Скарги на рішення та дії слідчого або особи, яка здійснює дізнання, є важливим для прокурора джерелом інформації про можливі порушення законності у процесі розслідування, а їхнє вирішення допомагає не тільки встановити та усунути прояви беззаконня, але й запобігти заподіянню суттєвої шкоди, незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності, застосуванню незаконних методів впливу на обвинуваченого або підозрюваного у скоєнні злочину та ін. З врахуванням цього кримінально-процесуальний закон встановив скорочені строки для вирішення більшості наведених скарг.

У відповідності зі ст. 110 КПК, дії та постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів і про рішення

45

повідомити скаржника. Що стосується дій слідчого, то вони також можуть бути оскаржені прокурору як безпосередньо, так і через слідчого (ч. 1 ст. 235 КПК).

Скарги можуть бути як письмовими, такіусними, зокрема, надходити до прокурора при відвіданні ним місць тримання затриманих та арештованих, при допитах прокурором обвинувачених, підозрюваних, потерпілих, свідків.

Законом не встановлено перелік суб'єктів оскарження дій та рішень органів розслідування. На практиці ними звичайно є особи, які заінтересовані у викритті злочинців та усуненні наслідків злочинів (посадові особиорганів контролю, керівники організацій, які передали матеріали до слідчих органів, громадяни — потерпші від злочинів або родичі жертв злочинів), обвинувачені і підозрювані, їхні законні представники, а такожіншіучасники кримінального процесу (наприклад, свідки, які скаржаться на застосування до них під час допитів незаконних методів впливу).

Усні скарги заносяться прокурором або слідчим до протоколу, в якому дається характеристика дії, що оскаржується (як оформленій так і не оформленій відповідним процесуальним документом) і викладається суть вимог заявника.

Особи, які знаходяться у місцях утримання затриманих та попереднього ув'язнення, подають прокурору письмові скарги на дії та рішення органів розслідування через адміністрацію цих установ. Такі скарги згідно ст, 13 Положення про попередні ув'язнення під варту надсилаються йому не пізніше трьох діб з дня їхнього подання, а підозрюваних у вчиненні злочину — передаються прокурору негайно.

Правом розгляду скарг на дії органів дізнання та слідчого наділені не тільки прокурори — керівники прокуратур, а й їхні заступники та помічники, начальники управлінь і відділів, які діють в межах своєї компетенції, яка визначена законом та організаційно-розпорядчими актами. Так, скарги на незаконні дії органів дізнання та слідчих міськрайвідділів внутрішніх справ розглядаються, як правило, заступниками прокурорів міст та районів, на яких покладається здійснення нагляду за слідством та дізнанням в органах МВС.

Прокурор не має права надіслати скаргу на порушення законності під час розслідування в інший орган (начальнику відділу внутрішніх справ, слідчого відділу та ін.) — він зобов'язаний вирішити її особисто. Такі скарги перевіряються шляхом вивчення кримінальних справ, витребування необхідних документів (наприклад, .медичних висновків про наявність тілесних ушкоджень та ступінь втрати здоров'я). При необхідності витребуються пояснення від заявника, а якщо в скарзі містяться відомості про злочинні порушення закону слідчими працівниками, — заявник попереджується

46

І

про відповідальність за неправдивий донос за ст. 177 КК. Пояснення можуть бути одержані також від осіб, дії яких оскаржуються, інших громадян, які можуть підтвердити або спростувати викладенеу скарзі (працівники чергових частин, слідчих ізоляторів, осіб, які утримуються спільно з арештованими, затриманими та ін.).

У відповідності з ч. 2 ст. 235 КПКскарга і копія повідомлення про підсумки її вирішення додаються до справи. Звідси випливає, що дії деяких прокурорів, які передають ці документи для збереження у наглядових провадженнях з кримінальних справ, суперечать закону. З вимог данної статті вбачається також, що відповіді на скарги цієї категорії не можна давати в усній формі. Відмова в задоволенні скарги повинна бути мотивована (ч. Зет. 235 КПК). У разі задоволення скарг вживаються заходи до перегляду незаконних актів органів розслідування шляхом винесення прокурорами відповідних постанов, усунення наслідків порушень закону та притягнення порушників до відповідальності.

Скарги на дії органу дізнання та слідства, які надійшли після направлення справи до суду, повинні бути додані до справи. Але, якщо у скарзі повідомляється про факти, які потребують додаткового розслідування, прокурор повинен відкликати справу із суда (до віддання обвинуваченого до суду).

Визначена специфіка притаманна порядку оскарження постанов органів розслідування про відмову у порушенні кримінальних справ та про їх закриття.

У відповідності з ч. 1 ст. 99 КПК постанова слідчого і органа дізнання про відмову у порушенні кримінальної справи може бути оскаржена відповідному прокурору, а якщо постанову винесено прокурором, то вищестоящому прокурору. Скарга може бути подана особою, якої ця постанова стосується (ч. 2 наведеної статті). Скарга повинна бути подана у семиденний строк, однак пропуск цього строку не увільнює прокурора від обов'язку перевірити законність відмови у порушенні кримінальної справи, що випливає із завдань сприяти забезпеченню законності в діяльності органів розслідування.

Постанова слідчого про припинення справи може бути оскаржена прокурору у семиденний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи (ч. 1 ст. 215 КПК). Це ж стосується і відповідних постанов органів дізнання (ч. 2 ст. 110 КПК). Суб'єктами оскарження можуть бути особи, за заявами яких порушувались кримінальні справи, особи, у відношенні яких велося слідство (у частині підстав або мотиву закриття справи), потерпілі, цивільні позивачі. У разі закриття справи внаслідок смерті обвинуваченого його близькі родичі та громадські

47

організації  мають право з метою реабілітації померлого клопотати про доведення розслідування до кінця.

Скарга на закриття справи органом дізнання розглядається прокурором протягомдесяти, аслідчим—протягом двадцяти днів (ч. 2 ст. 110 КПК, ч. 4 ст. 215 КПК).

Якщо слідчі дії виконувалися прокурором, або він у повному обсязі здійснював розслідування справи, скарги на його дії подаються вищестоящому прокурору (ст. 236 КПК), тобто тому, кому безпосередньо підпорядкований працівник, на якого подана скарга. Ці скарги вирішуються у порядку та в строки, передбачені ст. 234—235 КПК.

До компетенції вищестоящих прокурорів відноситься також розгляд скарг на рішення підпорядкованих прокурорів, які прийняті за скаргами на дії органів розслідування (ч. 4 ст. 235 КПК).

Додатковою гарантією законності рішень прокурорів на відмову у порушенні та незаконне закриття кримінальних справ є передбачена законом можливість оскарження цих рішень до суду (ч. 2 ст. 99 (1), ч. 5 ст. 215 КПК).