II. ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Одна з центральних проблем у розвитку системи державної служби, спертої на оцінку заслуг, полягає в тому, як організувати набір кандидатів, відбір та розвиток державної служби. Насамперед мається на увазі те, чи існуватиме державна служба з централізованою організацією для нагляду та контролю за всіма аспектами системи державної служби. Або, чи можливо використати децентралізований підхід, при якому значні права надаватимуться міністерствам чи урядовим відомствам для здійснення ними функцій набору кандидатів, відбору та розвитку державної служби. Ці два підходи багато дискутувалися в багатьох країнах протягом кількох останніх років. Увага зосереджувалася на тому, який підхід найкраще відповідає становищу в тих країнах, де політичні та економічні зміни створюють потребу в професійній державній службі.

Ми коротко розглянемо характерні особливості та переваги кожного підходу — систем централізованого й децентралізованого управління державною службою.

Підхід централізованої кадрової системи не конче означає, що всі функції контролюються однією організацією

>>>91>>>

в державній структурі. Часто має місце система перевірок та балансів, створена шляхом розподілу повноважень між кількома організаціями, відповідальними за розробку загальної політики. У США функція управління кадрами поділена між Департаментом управління кадрами, який відповідає за політику державної служби, й Радою захисту системи заслуг, яка забезпечує правовий нагляд і процес оскарження для державних службовців.

У деяких країнах міністерство фінансів, чи державна скарбниця, здійснює контроль над державною службою через необхідність контролювати чисельність державних службовців та вплив структури заробітної платні на урядові фінанси. У Канаді скарбнича рада контролює рівні зайнятості в департаментах. У Сінгапурі бюджетне управління міністерства фінансів встановлює рівні укомплектування кадрами й має схвалювати будь-які дії міністерств по прийому на роботу. В Англії протягом вісімдесятих років, коли прем'єр-міністром була Тетчер, департамент державної служби було скасовано, а цілковитий контроль за державною службою знову перейшов до скарбниці (Drewry and Butcher, p. 95). Ситуація грунтувалася на розумінні доконечності того, що британська державна служба мала стати більш політичне підзвітною, і необхідності полегшити зміни в системі державної служби. Ретельніший контроль здійснювався за процесами набору кандидатів та відбору, тим-часом як контроль за укомплектуванням штату й фінансовою звітністю пом'якшав з перших років правління Тетчер.