II. А. ЦЕНТРАЛІЗОВАНИЙ І ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНИЙ   ПІДХОДИ

Підхід як централізованої, так і децентралізованої влади має тенденцію до коливань з плином часу, залежно від потреб фінансового контролю.

Централізований підхід забезпечує більшу послідовність у ровитку політики державної служби, координації багатьох кадрових функцій, таких як набір кандидатів, тестування, кваліфікаційні критерії та системи оплати, і дає змогу владним політичним структурам розвивати довготермінове кадрове прогнозування та планування. Треба сподіватися, що певні елементи економності й ефективності в діях уряду будуть наслідками централізованого підходу. Вада в тому, що якщо потрібно багато рівнів схвалення, то затримки

93

>>>92>>>

у процесі ухвалення рішень відніматимуть забагато часу і шкодитимуть ефективності інших дій.

Надання повноважень для ухвалення рішень, як видно, базується на двох критеріях. Перший критерій — надзвичайна важливість такої функції, як рішення про оплату. Другий критерій полягає в тому, чи має структурна одиниця, наділена повноваженнями, технічні можливості та кваліфікацію для ухвалення рішення. Там, де є висококваліфікований штат з управління кадрами на рівні наданих повноважень, є можливість більшої децентралізації функцій та обов'язків.

Децентралізований підхід, при якому міністерствам чи відомствам дозволяється брати на себе більшу відповідальність за виконання кадрових функцій, грунтується на наданні керівництву можливості оперативніше реагувати на їхні потреби в укомплектуванні персоналом. Децентралізований підхід вимагає високого рівня інформації та координації між центральним відомством та окремим підрозділом. Для цього потрібні високорозвинені комп'ютеризовані системи та системи обробки даних для збереження необхідного рівня контролю. Там, де відсутні управлінські та технічні можливості, малоймовірно, що децентралізований підхід може бути успішним.

Для багатьох країн, де немає добре розвиненої державної служби на нижчих рівнях управління, варіант централізованого підходу до управління кадрами є найкращим (Nunberg, p. 20).