III. ПІДХОДИ ДО УКОМПЛЕКТУВАННЯ ШТАТОМ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

У цьому підрозділі ми розглянемо методи залучення на державну службу найкваліфікованіших та найобдаровані-ших людей. Хоч ми й розглядатимемо різні підходи, метою будь-якого методу є результат, схарактеризований Джоном Мейсі в таких словах: «Спроможність держави розв'язувати свої найпекучіші проблеми — освіта, закон і порядок, загибель навколишнього середовища, задушлива атмосфера міст — сперті безпосередньо на здатність державних служб країни залучати, утримувати, стимулювати й використовувати людські таланти» (цитується за Stahl, p. VII).

Два головні методи укомплектування штатом державної служби характеризують як відкриту й закриту системи. Ми можемо характеризувати кожну з них відносно того, як вони діють у кількох країнах.

III. А. ЗАКРИТІ   СИСТЕМИ

Закриті системи сперті на обмежений доступ до державної служби й низьку мобільність найманого державного службовця в термінах міжвідомчих переведень. Ось як схарактеризовано закриті чи «мандаринові» системи державної служби в дослідженні Світового банку:

95

>>>94>>>

«Вони узвичаюють поняття «вибраної еліти» в урядовій службі. Конкурентний набір кандидатів відбувається в централізованому контексті і, як правило, підтримується шляхом суворих вступних іспитів чи високих оцінок загальноосвітнього тесту. Часто кандидатів попередньо відбирають з якогось одного вищого освітнього закладу чи системи підготовки. Елітні кадри мають загальну, а не спеціальну технічну освіту, їх офіційно вводять у посаду, а не наймають для якоїсь конкретної роботи. Протягом усього процесу набору та підготовки елітні кадри зазнають інтенсивної соціалізації для засвоєння основних вартостей державної служби (Nunberg, p. 21).

Країни, де найвище розвинені й підтримуються закриті системи — Франція та Японія. У цих країнах діяльність закритих систем грунтується на зв'язку з конкретним освітнім тлом чи певним інститутом. Скажімо, в Японії є добре налагоджений зв'язок з Токійським університетом, випускники якого переважають на найвищих рівнях державної служби. Такий самий зв'язок простежується і щодо ENA у Франції. Одне з обстежень студентів ENA показало, що більше половини з них здобули свою освіту в Парижі, а чверть із решти студентів здобули в Парижі вищу освіту (Peters, p. 96). Хоча британську державну службу загалом не характеризують як закриту систему, вона в основному сперта на два освітні заклади — Оксфорд та Кембридж,— з яких набирається більшість державних службовців.

Європейська модель систем державної служби тяжіє до закритої системи, у зв'язку з класовою та соціальною структурами цих країн. Цю особливість пояснюють еволюцією від монархій або до демократичних урядів, або до парламентських систем, зберігши монархію, як символ нації. Характерні особливості європейської моделі визначають так:

1.   Державна служба відповідає розмежуванню на головні класи (вищий, середній, нижчий) у суспільстві, спертому на освітні рівні.

2.  Деякі обмеження мобільності державних службовців у структурі державної служби.

3. Еліта на вищих рівнях державної служби має високий престиж і статус.

4.  Політична нейтральність та захист, а також певність у роботі.

5.  Старшинство, як основа для підвищення.

6.  Суворий кодекс поведінки та моралі (Stahl, pp. 471 — 472).

96

>>>95>>>