ВСТУП

Україна підтримує ініціативи міжнародної спільноти щодо боротьби з незаконним розповсюдженням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів1. Вона ратифікувала відомі Конвенції ООН 1961, 1971, 1988 рр.2. За ініціативою України Генеральна Асамблея ООН у 1990 р. прийняла політичну декларацію та всесвітню програму дій, оголосивши 90-ті роки десятиріччям боротьби з незаконним виробництвом та розповсюдженням наркотичних засобів і психотропних речовин.

Суспільне небезпечні наслідки поширення наркоманії і токсикоманії викликали потребу поряд із вжиттям соціальних, економічних, медичних та інших заходів, спрямованих проти незаконного обігу наркотичних засобів, переглянути чинне у цій сфері національне адміністративне і кримінальне законодавство.

15 лютого 1995 р. Верховна Рада України прийняла Закони: "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" та Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"3.

Отже, українська держава з метою забезпечення та охорони суспільних відносин у сфері народного здоров'я встановила особливий правовий режим обігу наркотичних засобів (державна монополія щодо їх обігу, спеціальний перелік цих засобів і речовин, обмеження їх використання лише окремими видами наркотиків і тільки з метою задоволення

З

>>>4>>>

медичних і наукових потреб, контроль за їх обігом). Цей режим обумовлено біохімічними властивостями групи речовин природного і штучного походження, немедичне вживання яких згубно впливає на людину.

Прийняття антинаркотичних законів 1995 р. було викликане, зокрема, необхідністю узгодження національного законодавства з міжнародно-правовими актами в цій галузі. У Кримінальний кодекс України було внесено суттєві доповнення та зміни: з'явилися нові склади злочинів, пов'язаних з наркоманією (їх загальна кількість сягнула двадцяти); розширено й конкретизовано предмет таких злочинів; диспозиції "старих" статей доповнені новими кваліфікуючими ознаками; змінено санкції кримінально-правових норм; по-іншому сформульовано умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності (заохочувальні норми). Тому виникла нагальна потреба наукового осмислення нового законодавства.

Дієвість оновленого законодавства послаблювалась тим, що правоохоронні органи та суди до останнього часу не мали узагальнених даних про практику його застосування. Підготовлений ше в 1992 р. (на основі старого законодавства) проект постанови Пленуму Верховного Суду України з питань відповідальності за злочини, пов'язані з наркотичними засобами, містив істотні недоліки і, мабуть, тому не був прийнятий4. Відсутність такого документа негативно відбивається на правозастосовчій діяльності.

Оновлення та реформування законодавства про незаконний обіг наркотичних засобів за відсутності рекомендацій вищої судової інстанції країни щодо його застосування конче потребують своєчасного та належного теоретико-правово-го забезпечення. Проте сучасні наукові дослідження з розглядуваної тематики не відповідають вимогам життя. Ретроспективний погляд на досягнення та здобутки в цій галузі оптимізму не додає. За минулий радянський період, включаючи "епоху перебудови", і в останні роки в Україні не було підготовлено жодної докторської дисертації, присвяченої правовим проблемам боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів. Автори окремих дисертаційних досліджень торкалися цієї теми побіжно, виходячи з інтересів висвітлення суміжних проблем.

4

>>>5>>>

Увага вчених-юристі в зосереджувалася в основному на аналізі складів злочинів, пов'язаних з наркотичними засобами, і була зумовлена не тільки складністю окремих теоретичних положень даної теми, а й її практичною значущістю, оскільки питома вага цих правопорушень у загальній структурі злочинності останнім часом значно зросла. Нині інтерес правників до кримінально-правових аспектів проблеми незаконного обігу наркотиків мав би грунтуватися на суспільній небезпечності поширення наркоманії і високому ступені латентності цього явища. До того ж багато питань, які стосуються цієї проблеми, є дискусійними і дотепер недостатньо розроблені, що ускладнює боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів.

Так, недостатньо досліджено питання щодо об'єкта та предмета розглядуваних злочинів (зокрема, виникли нові поняття — "психотропні речовини", "прекурсори", "аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин"); чимало суперечливих моментів трапляється при кваліфікації діянь, пов'язаних з незаконним розповсюдженням наркотичних засобів (відмежування розкрадання останніх від розкрадання державного чи колективного майна, придбання від вживання наркотиків, визначення розмірів предмета злочинів, вчинюваних на грунті наркоманії, і моменту їх закінчення, тощо). Науково-практичний інтерес має й дослідження правових проблем примусового лікування наркоманів і токсикоманів, які вчинили злочин. З прийняттям антинаркотичних законів гостро постала проблема приватизації підприємств, які займаються виготовленням, реалізацією наркотичних засобів, що потребує відповідних змін чинного законодавства5.

У зв'язку з оновленням законодавства про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів постала необхідність вивчення соціальної обумовленості кримінально-правових заборон, заохочувальних норм, інших новел. Треба врахувати й істотні недоліки, що існують в діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинами у сфері обігу наркотиків. Тому, безперечно, одним з актуальних завдань є підвищення ефективності цієї діяльності, що неможливо без опрацювання питання правильного застосування норм кримінального права. Така робота безпосе-

5

>>>6>>>

редньо пов'язана з необхідністю ґрунтовного дослідження правозастосовчої діяльності в галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів.

У площині монографічного дослідження на особливу увагу заслуговують проекти Кримінального кодексу України6. Вони потребують доопрацювання, аби майбутнє кримінальне законодавство було оптимально узгоджено з міжнародно-правовими актами про відповідальність за незаконний обіг наркотиків.

Отже, обрання теми даного дослідження обумовлено її актуальністю, науковою новизною та вагомим практичним значенням опанування проблем, що пов'язані з потенційними заходами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними.

Треба зазначити, що радянські вчені, долаючи значні складнощі, що були викликані офіційним запереченням існування в соціалістичному суспільстві наркоманії, намагалися запропонувати об'єктивний погляд на дану проблему. З кінця 60-х років різні аспекти подолання наркоманії та боротьби з незаконним обігом наркотиків досліджувалися в кандидатських дисертаціях, більшість з яких мали гриф "Для службового користування": К. Ш. Курманова (1967), Г. Ю. Бу-вайлика (1968), М. Ф. Орлова (1969), К. А. Карповича (1972), В. І. Тимофєєва (1976), В. І. Охременка (1977 р.), О. В. Ко-лесник (1978), Г. М. Білика (1979), І. Н. Дружиніна (1980), Н. М. Толмачова (1982), А. Е. Реджепова (1983), Н. А. Мірошниченко, А. А. Музики, М. С. Хруппи, А. С. Якубова (1984), П. М. Сбірунова (1985), 3. X. Абазова, Д. Є. Метревелі (1988), Е. Г. Гасанова, А. В. Горкіна (1991), І. О. Никифорчина, Ісси Халеда Фахеда Мостафи, В. І. Омігова (1994), С. А. Гадой-боєва (1996), О. М. Гуміна (1997) та інших вчених.

У 1991 р. в Казахстані К.Ш. Курмановим і в 1993 р. у Російській Федерації (Москва) О. Я. Гришком захищено докторські дисертації відповідно на тему "Кримінально-правові та кримінологічні проблеми боротьби з наркотизмом" і "Правові та кримінологічні проблеми соціальної реабілітації хронічних алкоголіків і наркоманів".

У різні роки дана проблематика досліджувалася такими радянськими та вітчизняними авторами, як Е. А. Бабаян,

6

>>>7>>>

Ю. В. Баулін, Б. С. Бейсенов, Т. А. Боголюбова, А. О. Габіа-ні, С. П. Гарницький, В. О. Глушков, М. X. Гонопольський, А. В. Горкін, Р. М. Готліб, О. М. Джужа, С. П. Дідківська, М. М. Кадиров, О. М. Костенко, Н. Ф. Кузнєцова, І. П. Ла-новенко, Г. А. Левицький, В. Г. Лихолоб, Ф. А. Лопушан-ський, Е. Г. Мартинчик, П. С. Матишевський, М. І. Ожи-ганов, П. І. Орлов, О. І. Перепелиця, Б. А. Протченко, Л. І. Романова, О. Я. Свєтлов, М. П. Селіванов, Д. А. Сепс, В. М. Смітієнко, В. П. Тихий, В. І. Ткаченко, К. А. Толпєкін, С. Я. Улицький, В. В. Устименко, Є. В. Фесенко, М. Л. Хо-менкер, Е. X. Чекушев та інші.

Автор широко використовував праці згаданих правознавців, а також спирався на загальнотеоретичні положення науки кримінального права, кримінології, що розроблялися такими вченими, як Ю. В. Александров, Л. В. Багрій-Шах-матов, М. І. Бажанов, В. І. Борисов, С. В. Бородін, Ф. Г. Бурчак, В. К. Грищук, І. М.Даньшин, М. І. Загородников, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський, В. М. Кудрявцев, П. П. Михайленко, Г. М. Міньковський, В. Ф. Опришко, М. І. Панов, А. О. Пінаєв, В. В. Скибицький, В. В. Сташис, Є. Л. Стрєльцов, С. А. Тарарухін, В. Я. Тацій, І. С. Тишкевич, І. К. Туркевич, Ю. С. Шемшученко, С. С. Яцен-ко та інші.

У монографії використано наш досвід роботи у складі творчого колективу з підготовки законопроектів про врегулювання відносин у сфері обігу наркотичних засобів; матеріали проведеного за нашою участю протягом IV кварталу 1996 р.— першого півріччя 1997 р. узагальнення практики розгляду судами України кримінальних справ про злочини, пов'язані з наркотиками, а також власний практичний досвід у сфері правозастосовчої діяльності.

Плекаємо надію, що наші висновки та пропозиції слугуватимуть подальшому вдосконаленню відповідних положень окремих галузей українського законодавства.

>>>8>>>