Розділ  II ВИЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄКТА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ

У науці кримінального права існує точка зору, згідно з якою об'єктом будь-якого злочину є суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом1. Об'єкти злочинних посягань можуть бути піддані певній класифікації. Найбільше визнання отримала триступенева класифікація "по вертикалі", в основі якої лежить філософська концепція щодо загального, особливого й одиничного і яка визнає наявність загального, родового і безпосереднього об'єктів злочину.

Під загальним об'єктом у кримінальному праві розуміють всі ті суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом. Цей об'єкт має загально-методологічне значення для теорії кримінального права, і питання, що його стосуються, майже не викликають будь-яких суперечок.

Що ж до визначення родового об'єкта, то ця проблема залишається далекою від вирішення, особливо в умовах реформування кримінального права України. Це обумовлюється не стільки складністю з'ясування сутності розглядуваного кримінально-правового явища, скільки методологічними проблемами, пов'язаними з визначенням його структури.

Узагальнення точок зору з приводу визначення родового об'єкта дає підстави для висновку, що родовий об'єкт — це частина загального об'єкта, тобто група (комплекс) однорідних суспільних відносин, на які посягає однорідна група злочинів. Таке визначення цілком відповідає критеріям класифікації об'єктів і надає йому універсального характеру.

У свою чергу, законотворчий і правозастосовчий процеси свідчать про те, що універсальність тієї чи іншої категорії насправді не завжди може бути реалізована. Інакше складно пояснити, чому гл. X Кримінального кодексу України поєднала в собі такі досить самостійні родові об'єкти, як "громадська безпека", "громадський порядок" та "народне здоров'я".

23

>>>24>>>

Звичайно, назву глави сформульовано дещо прямолінійно і обминути таке законодавче вирішення проблеми неможливо.

Власне кажучи, однією з якостей родового об'єкта є його спроможність відігравати роль системоутворюючого елементу. Для кримінального законодавства України, як і для кожної галузі права взагалі, принцип системності відіграє найважливішу роль. Родовий об'єкт дозволяє структурувати кримінально-правові норми за окремими групами злочинів у межах Особливої частини Кримінального кодексу України2.

На наш погляд, кримінально-правове вчення про об'єкт злочину на сучасному етапі дозволяє створити більш досконалу структуру кримінального закону з огляду на родовий об'єкт. Певні, але не завжди впевнені й обгрунтовані, кроки в цьому напрямі зроблено в проектах Кримінального кодексу України.

У них з'явилися нові глави (або розділи), які об'єднали за певними ознаками окремі групи злочинів. Серед інших такими є розд. XII Особливої частини проекту "Злочини проти громадського порядку та моральності"3 або гл. 23 "Карані діяння проти сім'ї, моралі та статевої недоторканності"4. Аналогічні пропозиції було закріплено в Кримінальному кодексі Російської Федерації у вигляді окремої гл. 25 "Злочини проти здоров'я населення і громадської моралі"5.

Зазначені проекти Кримінального кодексу України значною мірою зберегли вади чинного українського зконодав-ства, що не є випадковим. Адже все те, що народжується в процесі соціальних перетворень, за образною формулою марксистського вчення, несе на собі "родимі плями" минулого. Але якщо тодішні політичні догматики пристосували цю формулу для виправдання існування негативних соціальних явищ, нібито не притаманних соціалістичному суспільству, завдання сучасних правників полягає в напра-цюванні дійсно наукової теорії та практики кримінального права, і зокрема з тих проблем, що стосуються вчення про об'єкт злочину .

Дійсно, важко не погодитися з думкою професора М. Й. Коржанського про те, що конструкція деяких кримінально-правових норм, статей, розділів та глав у чинному законодавстві є недосконалою. Насамперед, далеко не всі

24

>>>25>>>

глави Особливої частини кримінального законодавства України побудовані чітко за родовим об'єктом. Від цього система Особливої частини не має логічної стрункості6.

Як ми вже підкреслювали, загальнометодологічні підходи до вчення про об'єкт злочину досить грунтовно розроблені в теорії радянського й українського кримінального права і є визначальними в нашому дослідженні. Отже, ми виходимо з того принципового висновку, що об'єктом злочину в кримінальному праві є суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом від злочинних посягань.

Суспільні відносини уособлюють фактичну, дійсну поведінку членів спільноти, яка спрямовується суспільними нормами, а в необхідних випадках і примусовою силою суспільства чи держави. Разом з тим ці ж суспільні норми і охороняють, забезпечують можливість певної поведінки члена спільноти. Фактична реалізація суспільне значущих інтересів завжди охороняється державою. Суспільні інститути певної поведінки (здоров'я, власність, честь, гідність, недоторканність, воля тощо) суспільство охороняє різними засобами. Ті з них, які охороняються кримінальним законом, стають об'єктами злочинних посягань.

Визнання суспільних відносин об'єктом злочину випливає із загального вчення про суспільну суть і службову роль кримінального права. На цій теоритичній підставі у кримінально-правовій доктрині утвердилось положення про те, що об'єктом злочину є суспільні відносини. Цей висновок є загальним для науки українського кримінального права7 (хоча трапляються й інші, досить оригінальні погляди на дану проблему8) і знайшов певне відображення в законодавстві України (ст. 1, 7 КК). Але при цьому необхідно зазначити, що об'єкт злочину і об'єкт кримінально-правової охорони (захисту) — різні за обсягом поняття. Зміст останнього передбачає виникнення кримінально-правових відносин не тільки в разі вчинення злочину, а й тоді, коли в діях чи бездіяльності особи немає ознак складу злочину (наприклад, у випадках необхідної оборони, крайньої необхідності, неосудності особи). Тобто кримінальний закон охороняє коло суспільних відносин, яке є ширшим, ніж та їх сукупність, яку охоплює загальний об'єкт злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК об'єктом кримінально-правової охорони є правопорядок у цілому як сукупність урегу-

25

>>>26>>>

льованих нормами права суспільних відносин. Згідно зі ст. 19 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 р., "правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". При цьому із загального поняття "правопорядок" виділені суспільний лад, політична й економічна системи, власність, особа, права і свободи громадян. А здоров'я населення як правоохоронюваний об'єкт неодноразово згадується в Конституції України (наприклад, статті 34—37, 39). Посягання на ці об'єкти вважаються злочинними, коли їх передбачено законом (ч. 1 ст. 7 КК). Тільки в цьому випадку можна говорити про суспільні відносини як про об'єкт злочину, а не як про об'єкт кримнально-правової охорони.

Викладене дозволяє нам запропонувати уточнення до ч. 1 ст. 1 КК, яке відображало б думку про те, що Кримінальний кодекс захищає не лише від злочинних посягань. На наш погляд, аналізовану норму доцільно продовжити такими словами: "а також від інших суспільне небезпечних діянь, передбачених цим Кодексом". Йдеться про діяння неосудних осіб або тих, котрі не досягли віку кримінальної відповідальності, і до яких згідно з законом можуть бути застосовані примусові заходи медичного чи виховного характеру.

Із багатьох нормативно-правових актів випливає, що саме суспільні відносини є об'єктом злочинів. Наприклад, у преамбулі Закону від 15 лютого 1995 р. "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" зазначено, що цей Закон регулює суспільні відносини у сфері обігу даних засобів і речовин. І коли зазначені суспільні відносини будуть взяті під охорону кримінальним правом, вони можуть виступати об'єктом злочинних посягань. У даному випадку це завдання реалізовано Законом від 15 лютого 1995 р. "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про обіг в Україні наркотичних

26

>>>27>>>

засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" та Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними". Цим Законом регламентовано відповідальність за певні злочини проти здоров'я населення, зокрема за ті, що посягають на суспільні відносини у сфері обігу наркотиків.

Так само Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. визначають засади охорони здоров'я населення і "регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості"9. Кримінальна відповідальність за посягання на здоров'я населення певною мірою забезпечує реалізацію даної мети.

Суспільна функція і службова роль кримінального закону полягає, головним чином, саме в охороні суспільних відносин, у забезпеченні можливості реалізації громадських інтересів. З цього загального висновку і випливає визначення об'єкта злочину як забезпеченої державою для суб'єктів суспільних відносин можливості певної поведінки чи суспільного стану членів спільноти, що відповідають інтересам останньої10. Можливість певної поведінки чи суспільного стану є головним змістом суспільних відносин. Внаслідок злочину ця можливість частково руйнується або тимчасово блокується чи навіть назавжди анулюється, перетворюється на її протилежність, тобто на неможливість. У цьому полягає і проявляється суспільна небезпечність злочину.

Крім того, треба зазначити, що злочин руйнує не якусь окрему частину чи сторону суспільних відносин. Об'єктом злочинного посягання є (і лише й можуть бути) суспільні відносини в цілому, хоча шкода заподіюється, як правило, злочинним впливом на якусь окрему їх сторону — скажімо, на суб'єкти цих суспільних відносин або на матеріальний об'єкт (предмет) стосовно чи відносно якого вони створені.

27

>>>28>>>

Погляд на історичні витоки й розвиток кримінального законодавства України в галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів певною мірою дає підстави для висновку про існування окремої групи злочинів, які безпосередньо посягають на здоров'я населення.

Глава X Особливої частини Кримінального кодексу "Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я" поряд з іншими заборонами передбачає відповідальність за різні злочини, пов'язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами чи прекурсорами.

У теорії кримінального права визнається, що глави Особливої частини Кримінального кодексу сформовані за ознаками родових об'єктів злочинів, віднесених до тієї чи іншої глави". Автори роблять з цього висновок, що всі злочини, відповідальність за які передбачена статтями гл. X, посягають на один родовий об'єкт, яким є громадська безпека, громадський порядок і народне здоров'я, тобто дана глава охоплює злочини, які мають один родовий об'єкт. Цим об'єктом є суспільні відносини, що забезпечують діяльність державного і громадського апарату в галузі охорони громадського порядку, громадської безпеки і здоров'я населення12.

Інші автори, навпаки, вважають, що перелічені у назві гл. X суспільні відносини (громадська безпека, громадський порядок і народне здоров'я) є окремими, самостійними родовими об'єктами кримінально-правової охорони і що ця глава містить декілька груп злочинів, які посягають на різні родові об'єкти13. Ці ж автори вносять обгрунтовані пропозиції про розподіл всіх злочинів, віднесених до гл. X, на три окремі глави: "Злочини проти громадської безпеки", "Злочини проти громадського порядку" і "Злочини проти народного здоров'я"14. І. М. Даньшин пропонує виокремити ще й транспортні злочини і побудувати для них в Особливій частині Кримінального кодексу окрему главу.

Усі ці пропозиції заслуговують на увагу, оскільки обґрунтовуються міцними науковими й логічними аргументами. Адже не викликає сумніву, зокрема, твердження, що громадська безпека і народне здоров'я (здоров'я населення) — це різні, окремі сфери суспільного життя. Злочини, якими

28

>>>29>>>

заподіюється шкода у цих сферах, відрізняються за об'єктивними проявами, наслідками їх вчинення тощо. Тому є всі підстави визнати, що народне здоров'я є окремим, самостійним родовим об'єктом, на який посягає окрема група злочинів.

До початку 70-х років, формулюючи поняття злочинів проти здоров'я населення, юристи робили спроби визначити і їх об'єкт. Зокрема, Н. Ф. Кузнєцова стверджувала: "Кримінально-правові норми даної глави забезпечують збереження здоров'я населення шляхом заборони такої суспіль-но небезпечної поведінки, яка здатна викликати масові захворювання чи негативно позначитись на стані здоров'я великого контингенту людей (курсив наш.— А. М.) внаслідок недодержання винними особами правил охорони здоров'я"15. В подальшому вона висловила таке судження: даними злочинами заподіюється шкода здоров'ю людини (курсив наш.— А. М.) внаслідок порушення спеціальних правил охорони здоров'я, гігієни і санітарії16.

Інші автори писали, що злочинами проти здоров'я населення "визнаються суспільно небезпечні порушення встановлених державою правил, які забезпечують охорону здоров'я населення від епідемій, незаконного лікарювання та іншої подібної небезпеки"17; що вони порушують установлені правила охорони народного здоров'я і боротьби з хворобами18.

Наведені визначення злочинів проти народного здоров'я містять певні обриси суспільних відносин, на які посягають ці злочини, але не розкривають зміст їх родового об'єкта. Вперше це спробував зробити В. М. Смітієнко, який висловив думку, що народне здоров'я як об'єкт кримінально-правової охорони — це "відокремлена група соціалістичних суспільних відносин, що виникають і формуються при реалізації сукупних фізичних і психічних благ, які належать населенню СРСР та забезпечують нормальне функціонування і розвиток суспільства"19.

Якщо виходити з такого поняття народного здоров'я, то треба визнати, що конкретний злочин міг посягати на фізичні і психічні блага всього населення СРСР. І. М. Дру-жинін правильно зауважив, що таке визначення родового об'єкта є досить широким. Воно може бути застосоване і

29

>>>30>>>

до суспільних відносин, що виникають у сфері народного здоров'я, але не охороняються нормами кримінального права20.

Дотримуючись послідовності в наукових пошуках, В. М. Смітієнко остаточно визначає народне здоров'я як "об'єкт правоохоронного впливу" (маючи на увазі об'єкт злочину) таким чином: "Здоров'я населення — це врегульована нормами радянського права і комуністичної моралі єдина й цілісна система соціалістичних відносин, що відображає реальний фізичний і психічний стан людей і яка створює основу для збільшення тривалості активного їх життя і його відтворення у суспільстві, оптимальних умов суспільне корисної праці та відпочинку, повноцінного буття і благополуччя, сприяє більш повному задоволенню матеріальних і духовних потреб усіх членів суспільства, є умовою їх подальшого гармонійного розвитку і прогресу суспільства"21.

Треба віддати належне автору, який глибоко дослідив категорію народного здоров'я і роботи якого, безперечно, є теоретичними підвалинами в цій сфері кримінального права, широко використовуються і слугуватимуть подальшбму вивченню розглядуваного феномена. Проте не важко побачити, що В. М. Смітієнко запропонував нам дефініцію здоров'я населення (обтяжену ідеологічним тягарем) не як правового, а як соціального явиша. Останнє його визначення є всеохоплюючим.

Не заперечуючи проти ідеалізованого авторського розуміння "здоров'я населення", варто знову нагадати, шо криміналістів цікавить лише певний аспект народного здоров'я, а саме той, який охороняється засобами кримінального права. Тому ми не можемо погодитися з тим, що об'єктом злочинів проти здоров'я населення є вся система "соціалістичних" відносин (якщо не суспільних, то яких конкретно?), врегульованих нормами права (йдеться про всі галузі права). Запропоновані риси народного здоров'я охоплюють різноманітні суспільні відносини, утворюють таку їх сукупність, яка виходить за межі будь-якого родового об'єкта злочинів. Ми вже не торкаємося можливостей так званого "соціалізму", який в реальному житті довів свою нездатність створити й захистити те, про що пише автор. Тепер усім

ЗО

>>>31>>>

зрозуміла й недоречність згадування про якусь спеціальну, "комуністичну" мораль.

У подальшому українські дослідники (І. М. Дружинін, Н. А. Мірошниченко, І. О. Никифорчин) поповнили наші уявлення про народне здоров'я. Однак його визначення в редакції І. М. Дружиніна містить лише узагальнений перелік безпосередніх об'єктів відповідних злочинів22. Впритул наблизилася до розв'язання цієї проблеми Н. А. Мірошниченко23. Повторюючи її, І. О. Никифорчин модернізує визначення родового об'єкта, надає йому осучасненого та "приземленого" вигляду. На його думку, здоров'я населення — це "складне комплексне явище, що становить собою сукупність однорідних суспільних відносин, які забезпечують охорону здоров'я невизначеного кола осіб при наданні і отриманні медичної допомоги або використанні сильнодіючих і отруйних речовин чи наркотичних засобів в медичних і наукових цілях"24.

І все ж із цих визначень не можна зрозуміти зміст поняття народного здоров'я стосовно сфери обігу наркотичних засобів. Адже це явище є багатогранним і зміст його можна розглядати з різних боків. Здоров'я населення можна розуміти як біофізіологічний чи психологічний стан якоїсь кількості людей, що мешкають на певній території. Даний стан може характеризуватися поширенням серед населення різних хвороб — венеричних, епідемічних, наркоманії, алкоголізму, СНІДу; він містить оцінку щодо середньої тривалості життя, кількості народжень, смертей тощо. Характеристика біофізіологічного стану населення включає життєвий рівень, харчування людей, їх зір,.слух, функції всіх органів життєдіяльності, кількість захворювань і подібні показники. Це той бік народного здоров'я, який цікавить державні органи охорони здоров'я — МОЗ України. Це саме їхні функції, а навіть не окремого лікаря. Але ж здоров'я населення як біофізіологічний стан певної кількості людей (села, міста, району, області) не є суспільними відносинами.

За складністю внутрішньої структури і багатогранністю змісту категорія "народне здоров'я" дуже нагадує категорію "громадський порядок". І тому для ілюстрації даного твердження можна послатися на глибоке дослідження громадського порядку як соціально-правової категорії, прове-

31

>>>32>>>

дене С. С. Яценком. У пізнанні цього явища він дійшов правильного, на наш погляд, висновку про багатозначність поняття громадського порядку як надбудовної категорії. Воно охоплює собою: а) громадський порядок у широкому розумінні (включає всі ідеологічні відносини, є соціальною категорією); б) існуючий у суспільстві правопорядок; в) громадський порядок у вузькому розумінні (соціально-правова категорія); г) громадський порядок як міжгалузевий правовий інститут: громадський порядок як інститут адміністративного права (правова категорія); громадський порядок як інститут кримінального права (правова категорія); д) суспільні відносини, що входять до змісту громадського порядку і регулюються одночасно нормами адміністративного і кримінального права23. Без сумніву, ці висновки професора С. С. Яценка можуть слугувати у пізнанні поняття народного здоров'я.

У спеціальній літературі обгрунтовано наголошується, що народне здоров'я — це не біофізіологічний чи психологічний стан населення, а "суспільні відносини, що регулюються відповідними правилами та забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і життєдіяльності людського організму"26. Це визначення, загалом правильне, треба дещо уточнити, конкретизувати в тому плані, що умовами нормального функціонування та життєдіяльності організму людини є забезпечена суспільством і охоронюва-на державою можливість перебувати в живому стані, відчувати радість живого, здорового буття. Саме наявність такої можливості у певної людської спільноти і в окремої особи як її члена є основним, глибинним змістом категорії здоров'я населення, яке охороняється кримінальним законом. Саме можливість стану життєдіяльності людей, який відповідає інтересам суспільства, є головним у змісті здоров'я населення як об'єкта злочинних посягань.

Суспільна сутність і небезпечність злочинів, пов'язаних з наркотичними засобами, у тому й полягає, що вони руйнують цю можливість. Врешті-решт злочинним наслідком аналізованих діянь стає хвороба — наркоманія (токсикоманія). Наркомани тому і є хворими, шо позбавлені можливості перебувати у здоровому стані, користуватися благами життя, що порушена їх життєдіяльність. Наркоманія як

32

>>>33>>>

хвороба є протилежністю здоров'я населення. Сутність наркоманії має певне значення для характеристики об'єкта цих злочинів, оскільки злочинні наслідки належать одночасно до об'єктивної сторони і до об'єкта злочину27.

Наркоманія як злочинний наслідок вказує на руйнацію здоров'я населення і дає змогу найбільш повно й грунтовно розкрити його зміст як об'єкта аналізованої категорії злочинів. Систематичне вживання наркотиків, психотропних речовин призводить до поступового занепаду, деградації особи. Наркомани втрачають волю, працездатність, естетичні та моральні принципи. Вся активність наркологічних хворих спрямовується на добування цих засобів або речовин, і тут вони не зупиняються ні перед чим, у тому числі й перед вчиненням тяжких злочинів.

Отже, не тільки об'єкт злочину визначає наслідки останнього, що заподіюються ним у сфері його об'єкта, а й злочинні наслідки дають можливість більш повно визначити суспільну сутність і зміст об'єкта злочину. Ми бачимо, що злочини у сфері обігу наркотичних засобів істотно руйнують "душу і тіло"28, але не останні є об'єктом цих злочинів, а ті суспільні відносини, що утворені та існують задля забезпечення здоров'я людини, недоторканності її душі і тіла, для забезпечення її життєдіяльності, можливості бути живою та здоровою. Не випадково Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. відносять наркоманію до соціальна небезпечних захворювань і з метою охорони здоров'я населення передбачають здійснення спеціальних заходів профілактики та лікування подібних аномалій (ст. 53).

На підставі викладеного можна зробити висновок, що родовим об'єктом злочинів у сфері обігу наркотичних засобів є суспільні відносини, які забезпечують невизначе-ному колу осіб можливість і сприятливі умови для перебування у живому стані, радісного і здорового буття.

Ці суспільні відносини є суспільно-громадським змістом здоров'я населення як правової матерії. Механізм заподіяння шкоди народному здоров'ю (родовому об'єкту) полягає в тому, що "наркотичні" злочини руйнують ці суспільні можливості, перетворюють їх на неможливість для потерпілих від таких злочинів, оскільки наслідками останніх є загроза

8-226

33

>>>34>>>

чи реальне настання тяжкої хвороби — наркоманії (або токсикоманії).

Визнання народного здоров'я об'єктом злочинів, пов'язаних з наркотичними засобами, є загальним у спеціальній юридичній літературі. Як виняток, деякі автори подвоюють цей об'єкт, додаючи до народного здоров'я також громадський порядок29.

Нині проблема народного здоров'я як об'єкта злочинних посягань постала досить гостро. Необхідність та актуальність її подальшого вивчення обумовлена рядом обставин. Перш за все, треба мати на увазі недалеке минуле, коли юридична наука була значною мірою заідеологізована, що відбивалось на багатьох дослідженнях. Це стосується і робіт, в яких розглядався об'єкт злочину, зокрема народне здоров'я. Уявлення науковців про цю кримінально-правову категорію не завжди відповідало дійсному стану речей, оскільки тягар політичних настанов і декларацій обмежував наукову неупередженість дослідників. Отже, потрібно критично, виважено ставитися до певних сторін цієї проблеми з урахуванням вимог сьогодення.

Необхідно також враховувати, що в лютому 1995 р. українське кримінальне законодавство про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів було якісно і кількісно поповнено. Група "наркотичних" складів злочинів збільшилася майже вдвічі. Серед них з'явилися такі, які не були відомі радянському кримінальному законодавству (наприклад, відмивання "наркогрошей" - ст. 22912 КК). Якщо раніше предметом розглядуваних злочинів були в основному тільки наркотичні засоби, то зараз до нього належать і документи (ст. 22913 КК), і обладнання (ст. 22917 КК), і відомості (ст. 22918 КК), і психотропні речовини, прекурсори тощо. Все це істотно впливає на зміст об'єкта злочинів, пов'язаних з наркоманією.

Очевидно, що за родовим об'єктом не всі склади злочинів, що пов'язані з наркотиками, належать до посягань у сфері народного здоров'я (винятком є, зокрема, статті 22912, 22915, 22916 КК). Проте вони були розміщені серед злочинів проти народного здоров'я на підставі спільної для них анти-наркоманійної спрямованості. Обраний шлях заперечує науково обгрунтований метод побудови глав Особливої час-

34

>>>35>>>

тини Кримінального кодексу за ознаками родового об'єкта. Відхилення від цього метода обов'язково призведе до ускладнень в застосуванні кримінального законодавства, зруйнує апробовану систему його кодифікації і позбавить законодавця надійного інструмента останньої.

Ми переконані, що певні негаразди, які трапляються в процесі розбудови Особливої частини чинного Кримінального кодексу України (так само як і при розробленні проекту нового), викликані не якимись помилковими методами її конструювання, а складністю правильного і чіткого визначення родового об'єкта злочину. Візьмемо як приклад незаконне лікарювання (ст. 226 КК). Воно утворює склад злочину лише за умови, що цими діями заподіяно смерть потерпілому або розладнано його здоров'я. Виходить, що даний злочин на здоров'я населення зовсім не посягає. Ним заподіюється шкода життю чи здоров'ю конкретної особи. Тобто цей злочин нічим не відрізняється від необережного заподіяння смерті (ст. 98 КК) чи тілесного ушкодження (ст. 105 КК), а тому всі вони не мають відмінностей і в об'єкті посягання.

Подібним чином і злочини, пов'язані з наркотичними засобами, мають об'єктами посягань суспільні відносини, що відрізняються не тільки за якістю, а й за обсягом. Так, незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 229' КК), розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 2292 КК), розкрадання, незаконні виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 22917 КК), розкрадання прекурсорів (ст. 229" КК), незаконні виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів (ст. 22920 КК) та інші подібні злочини загрожують здоров'ю не певних, конкретних осіб, а більш-менш широкого, невизначе-ного кола осіб (що постраждали від розповсюдження наркотиків).

Ми приходимо до висновку, що ці злочини не можуть бути визнані такими, що посягають на здоров'я певної, конкретної особи. Тому їх родовим об'єктом є здоров'я не

і»мм                                35

>>>36>>>

окремої особи, а здоров'я людей (кількох осіб, більш-менш значного їх числа, які або зовсім заздалегідь не відомі злочинцеві, або про яких він має лише загальне уявлення). За вказаних об'єктивних підстав ці злочини можуть бути визнані посяганнями на здоров'я людей (населення). Найголовнішим об'єднуючим началом "наркотичних" злочинів в одну групу посягань на здоров'я населення є їх здатність завдавати однорідну шкоду у вигляді поширення наркоманії і токсикомани шляхом незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Про таку шкоду не йдеться, приміром, у випадках незаконного введення будь-яким способом в організм іншої особи проти її волі наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 22915 КК). Цей злочин спрямований на заподіяння шкоди здоров'ю однієї конкретної особи у кожному окремому випадку.

До злочинів, що не посягають на здоров'я населення, належить і незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ст. 22916 КК). Особа, яка незаконно вживає наркотичні засоби в громадських місцях (у місцях, шо використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян), порушує лише громадський порядок, який встановлено в цих місцях відпочинку, дозвілля, навчання, змагань тощо. В таких місцях забороняється будь-яка антигромадська поведінка, в тому числі й нелегальне вживання наркотичних засобів. Ігнорування цієї заборони і є порушенням громадського порядку. Ніякої шкоди здоров'ю населення тут не завдається. Отже, здоров'я населення не може бути визнано об'єктом даного злочину. Родовим об'єктом посягання у цьому випадку є громадський порядок.

Не посягають на здоров'я населення, а спрямовані проти порядку управління такі злочини: незаконні виготовлення, підробка, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 229|3 КК); незаконнна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 22914 КК); повідомлення завідомо неправдивих відомостей про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст. 22918 КК).

36

>>>37>>>

Звичайно, опоненти можуть заперечити, що незаконне публічне вживання наркотичних засобів не виключає загрозу наслідування прикладу, а вчинення злочинів, передбачених статтями 22913, 229м, 22918 КК, пов'язане з поширенням наркоманії (токсикоманії). І тому, як висновок, це означає здатність аналізованих злочинів загрожувати заподіянням шкоди народному здоров'ю (чи навіть завдавати її). Все це правильно, більш того — можна обгрунтувати (і не безпідставно), що кожний злочин прямо чи опосередковано посягає одночасно на різноманітні родові об'єкти, між якими існує природний взаємозв'язок. Проте основне завдання при визначенні родового об'єкта певних злочинів ми вбачаємо у відповіді на запитання: які суспільні відносини насамперед потерпають від конкретних діянь, тобто які з них є первинними у ланцюгу багатьох об'єктів посягання?

На наш погляд, перелічені вище злочини не спрямовані проти здоров'я населення, їх родові об'єкти лежать у площині інших суспільних і державних інтересів, які безпосередньо торкаються насамперед громадського порядку (ст. 22916 КК) і порядку управління (статті 22913, 229й, 22918 КК). Якщо ж виходити з позиції законодавця, який при визначенні родового об'єкта цих злочинів основну увагу зосередив на їх предметі, то можна дійти хибного висновку про доцільність виділення в окремий склад злочину, наприклад, підробки документів, які надають право на отримання радіоактивних матеріалів або зброї, отруйних чи сильнодіючих речовин тощо. Це призведе (і призводить) до перевантаження Кримінального кодексу зайвими нормами, суперечитиме принципу економії кримінальної репресії.

До того ж, повторимо, розміщення законодавцем тих чи інших норм у відповідній главі Кримінального кодексу не завжди відповідає усталеним правилам побудови його Особливої частини за родовим об'єктом злочинів. В окремих випадках це трапляється з причини некоректного визначення останнього (як, наприклад, стосовно незаконного лікарювання, передбаченого ст. 226 КК). Інколи такі відхилення є виправданими, оскільки допускаються внаслідок відсутності у кодексі глави, яка відповідала б даному злочину за назвою і змістом. Так, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров 'я людей або для живих ресурсів моря, або іншими

37

>>>38>>>

відходами і матеріалами (ст. 228' КК) насамперед посягає на природне довкілля. Але чинний Кримінальний кодекс не містить глави, яка об'єднувала б злочини з таким об'єктом. Тому окремі юристи стверджують, що даний злочин посягає на здоров'я населення30.1 цей висновок має формальні підстави: законодавець вмістив аналізований склад злочину в гл. X "Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я", а в ст. 228і спеціально зроблено акцент на шкідливих наслідках для здоров'я людей. У дійсності зазначена шкода чи загроза її настання буде опосередкованою, вторинною, а безпосередні злочинні наслідки вплинуть саме на природне середовище. Аналогічно трапилося у випадку розміщення деяких злочинів, пов'язаних з наркотиками, серед злочинів проти народного здоров'я.

З огляду на викладене, використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст. 22912 КК), також вчиняється не з метою заподіяти шкоду народному здоров'ю, а задля "легалізації" доходів, отриманих злочинним шляхом. Головна мета вчинення цього злочину — одержати можливість вільно й безкарно використовувати "брудні" гроші. Такі дії завдають шкоди економічній системі країни.

Цей висновок підтверджується позицією авторів проекту Кримінального кодексу України, які вмістили загальний склад відмивання грошей у розд. VII Особливої частини "Злочини у сфері господарської діяльності" (ст. 193)31. Водночас вважаємо зайвим виділяти аналогічний склад злочину як спеціальний ще й у тому розділі проекту, де вміщено норми про відповідальність за посягання на здоров'я населення (ст. 280). В альтернативному проекті сформульовано лише один склад цього злочину, який також вміщено в розд. X "Карані діяння у сфері власності та економіки" (ст. 292 гл. 29 "Карані діяння проти порядку здійснення підприємницької та іншої економічної діяльності")32. Так само визначено місце розглядуваного складу злочину і в Кримінальному кодексі Російської Федерації: його віднесено до злочинів у сфері економічної діяльності (ст. 174)33.

До злочинів, які не включені до гл. X Кримінального кодексу, але певним чином пов'язані з наркотичними засобами, ми відносимо також деякі злочини, що посягають

38

>>>39>>>

на правосуддя. Це незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профі-лакторіх (ст. 1834 КК); втеча зі спеціалізованого лікувального закладу (ст. 184 КК); приховування злочинів (ч. 1 і 2 ст. 186 КК), тобто заздалегідь не обіцяне приховування злочинів, передбачених відповідно ст. 70і КК і ст. 229', 2292, ч. 2 ст. 2293, ч. 2 ст. 2294, ст. 22912, ч. 2 і 3 ст. 22915, ст. 22917, ч. 2 і 3 ст. 229" або ч. 2 і 3 ст. 22920 КК; недонесення про злочин (ч. 1 ст. 187 КК), тобто недонесення про достовірно відомі підготовлювані або вчинювані злочини, передбачені ч. 2 і 3 ст. 229', ч. З ст. 2292, ч. 2 ст. 22912, ч. З ст. 22915 або ч. З ст. 22919 КК.

Отже, усі злочини, які прямо чи побічно пов'язані з наркотичними засобами, на наш погляд, можна згрупувати за родовим об'єктом таким чином:

1)  злочини, що посягають на здоров'я населення (статті 70і, 2082, 229і - 2298, 229", 22917, 22919, 22920 КК);

2)  злочини, що посягають на здоров'я чи життя особи (ст. 22915 КК);

3)   злочини, що посягають на громадський порядок (ст. 22916 КК);

4)  злочини, що посягають на порядок управління (статті 22913, 229й, 22918 КК);

5)  злочини, що посягають на економічну систему держави (ст. 22912 КК);

6)  злочини, що посягають на правосуддя (статті 1834, 184, 186, 187 КК).

Запропонована класифікація наочно свідчить, що далеко не всі злочини, які є елементами незаконного обігу наркотичних засобів, посягають на народне здоров'я.

В юридичній літературі запропоновано також класифікацію "злочинів, що порушують законодавство про боротьбу з наркоманією", в основу якої покладено безпосередній об'єкт34.

Ми не пропонуємо свій поділ на групи злочинів у сфері обігу наркотичних засобів за новим законодавством, оскільки не згодні з існуванням багатьох кримінально-правових заборон. Було б непослідовним визначати завдання і мету тих новел, поява яких у Кримінальному кодексі, на нашу думку, була невиправданою, тим більше, що в подальшому

39

>>>40>>>

(у розд. VIII праці) нами вносяться пропозиції про декри-міналізацію певних діянь, перенесення окремих статей до інших глав кодексу та об'єднання деяких норм, самостійне існування яких є недоречним.

Як сказано вище, ряд злочинів, пов'язаних з наркотиками, не посягають на здоров'я населення, а спрямовані на інші об'єкти. Утім, саме воно є об'єктом переважної більшості цих злочинів. Але чи може родовий об'єкт злочину бути одночасно і безпосереднім його об'єктом?

Безпосередній об'єкт — це конкретні суспільні відносини, які безпосередньо потерпають від злочинного посягання. У більшості випадків злочин заподіює шкоду одному безпосередньому об'єкту. Але нерідко при його вчиненні порушуються (чи зазнають такої небезпеки) одночасно декілька видів суспільних відносин, які є самостійними об'єктами кримінально-правової охорони. Йдеться про два безпосередні об'єкти чи більше (множинність об'єктів). Співвідношення і значущість вказаних об'єктів у межах одного й того ж складу злочину теорія кримінального права визначає шляхом поділу безпосереднього об'єкта на основний і додатковий, а додаткового об'єкта, в свою чергу, на обов'язковий і факультативний^ або, за термінологією І. М. Даньшина,— на "додатково-обов'язковий" і "додатково-факультативний" безпосередній об'єкти36. В літературі висловлено й інші думки щодо поділу безпосереднього об'єкта на види37.

Деякі дослідники визнають здоров'я населення безпосереднім об'єктом злочинів у сфері обігу наркотичних засобів38. Однак таке визначення ототожнює родовий і безпосередній об'єкти цих злочинів, що не можна визнати правильним. Безпосередній об'єкт злочину — це окремий випадок прояву, буття певного виду суспільних відносин, конкретна форма їх існування39. Безпосередній об'єкт розглядуваних злочинів є складовою частиною родового об'єкта, але не збігається з ним. Він співвідноситься з родовим об'єктом як частина й ціле. Безпосередній об'єкт конкретизує ті суспільні відносини, яким завдається шкода вчиненням певного злочину, і вказує на відмінність даного посягання при порівнянні з будь-яким іншим злочином. Саме визначення безпосереднього об'єкта злочину є найважливішою для практики і найскладнішою справою. Помилки у визначенні об'єкта злочи-

40

>>>41>>>

ну найбільш часто трапляються на рівні саме безпосереднього об'єкта.

Як було зазначено вище, об'єктом злочинів визнаються суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом. Тому безпідставно з наукової точки зору і нелогічно визнавати об'єктом окремих злочинів не суспільні відносини, а якісь інші суспільні явища. Втім, деякі автори припускаються помилок, які руйнують усталене розуміння об'єкта злочину. Так, безпосереднім об'єктом злочинів, пов'язаних з наркотичними засобами, вони називають не суспільні, а правові відносини (при коментуванні статей 22914, 229", 22918, 22920 КК, а також статей 44,44і, 106', 1062 КпАП)40. Оскільки правовідносини виникають за наявності передбачених законом юридичних фактів (договору, адміністративного акта, правопорушення, події тощо), то з наведеного твердження випливає, що об'єктом злочину (адміністративного правопорушення) є сам злочин (адміністративний делікт).

Наскільки небезпечним для правильного застосування кримінального закону є помилка у визначенні об'єкта злочину, можна продемонструвати на такому прикладі. Ті самі автори, при коментуванні ст. 22915 КК (незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин) запевняють: "Безпосереднім об'єктом даного злочину є встановлений законодавством порядок введення медичними працівниками (виділено нами.— А. М.) таких засобів в організм людини без згоди останньої (наприклад, при тяжких травмах, пораненнях, до чи після операцій)"41. Таке тлумачення статті закону не відповідає її призначенню. Звичайно, суб'єктом передбаченого нею злочину можуть бути й медичні працівники. Проте цю кримінально-правову заборону встановлено з метою посилення відповідальності за вчинення розглядуваного злочину будь-якою особою, а не обов'язково спеціальним суб'єктом. Отже, неправильно визначивши безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст. 22915 КК (ним є здоров'я чи життя особи), автори пропонують практичним працівникам не застосовувати закон там, де його неодмінно треба застосувати. Помилка в об'єкті злочину потягла за собою неправильне визначення його суб'єкта і може зашкодити правозастосовчій діяльності.

41

>>>42>>>

Кримінально-правові заборони у сфері обігу наркотичних засобів, які спрямовані на охорону здоров'я населення, досягають своєї головної і кінцевої мети опосередковано через охорону здоров'я конкретної людини. Саме воно і повинно визнаватися основним безпосереднім об'єктом першої групи злочинів, пов'язаних з наркотиками. Безпосередньо жоден із цих злочинів на здоров'я населення не посягає і вчиненням будь-якого з них жоден винуватий не може, не має можливості завдати певної шкоди здоров'ю населення, у якому б розумінні цей термін не вживався. Окремі злочини, пов'язані з наркотичними засобами, завдають шкоду здоров'ю окремих громадян, коло яких істотно обмежено. За даними американських дослідників, кожний наркоман втягує у своє середовище, залучає (схиляє) до вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин у середньому чотирьох осіб, які раніше їх не вживали42. Але ж декілька осіб — це не населення. Отже, конкретним злочином заподіюється шкода здоров'ю не населення, а кількох цілком певних осіб. Аналогічна ситуація складається при збуті, розкраданні, контрабанді наркотиків та в інших випадках їх незаконного обігу.

Очевидно, що шкоду здоров'ю населення заподіює певна кількість таких злочинів або ж окремі з них протягом більш-менш тривалого часу (декількох місяців, року). Тобто певна сукупність злочинів, пов'язаних з наркотиками, (за нашою класифікацією — перша група), або окремі з них, коли оперувати статистичними даними про їх вчинення протягом певного проміжку часу (наприклад, про кількість передбачених ст. 2296 КК злочинів, вчинених протягом 1997 р.), посягає на здоров'я населення і заподіює (чи може заподіяти) у цій сфері суспільного життя суспільне небезпечну шкоду. Тому здоров 'я населення можна визнати лише родовим об'єктом цих злочинів. А їх основним безпосереднім об'єктом може бути здоров'я конкретних осіб, втягнутих чи втягуваних до незаконних операцій із зазначеними засобами й речовинами.

Що стосується інших груп злочинів, пов'язаних з наркоманією, то їх основним безпосереднім об'єктом будуть: здоров'я чи життя конкретної особи, яка потерпає від насильницького введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 22915 КК); встановлений поря-

42

>>>43>>>

док видачі та використання документів на отримання наркотичних засобів (ст. 229'3 КК); встановлений порядок видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 22914 КК); встановлений порядок контролю за обігом наркотичних засобів (ст. 22918 КК); кредитно-фінансова система держави (ст. 22912 КК); суспільні відносини у сфері громадського порядку, що забезпечують фізичний і моральний розвиток покоління, який відповідає вимогам суспільства (ст. 22916 КК); нормальна діяльність органів, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, чи адміністрацій' слідчих Ізоляторів, спеціалізованих лікувальних закладів, які виконують постанову слідчого, прокурора чи ухвалу (постанову) суду про тримання особи під вартою або постанову суду про примусове лікування хронічних алкоголіків чи хворих на наркоманію42 (ст. 1834 КК); нормальна діяльність адміністрації спеціалізованого лікувального закладу, яка виконує рішення суду про примусове лікування хронічних алкоголіків чи осіб, хворих на наркоманію (ст. 184 КК); нормальна діяльність органів попереднього розслідування, яка забезпечує всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи (статті 186, 187 КК).

Додатковими безпосередніми об'єктами цих злочинів можуть бути: державна монополія у сфері експортно-імпортних операцій з наркотичними засобами (ст. 70і КК); відносини власності (при розкраданні наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів чи обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин,— статті 2292, 22917, 229" КК); державна монополія на культивування наркотиковмісних рослин (ст. 2293 КК); здоров'я конкретних осіб (статті 22912, 22913, 22914 КК); встановлений порядок обігу наркотичних засобів (ст. 229' КК); встановлений порядок обігу обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 22917 КК).

Таким чином, дослідження об'єкта злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, приводить нас до таких висновків. Не всі злочини, пов'язані з наркотиками, посягають на здоров'я населення; аналізовані діяння можна згрупувати за родовим об'єктом. Лише певна група злочинів, пов'язаних з наркотиками, посягає на здоров'я населення (це злочини,

43

>>>44>>>

передбачені статтями 70і, 2082, 229і - 229", 229м, 22917, 229", 22920 КК). їх основним безпосереднім об'єктом є здоров'я конкретних громадян.

На підставі запропонованої нами класифікації злочинів може бути розроблена теоретична модель системи норм про відповідальність за злочини, пов'язані з наркотиками. Це, в свою чергу, надає можливість обгрунтувати доцільність виокремлення в новому Кримінальному кодексі України спеціального розділу "Злочини у сфері обігу наркотичних засобів" поряд із самостійним розділом "Злочини проти здоров'я населення".

>>>45>>>