Розділ III ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕДМЕТА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ З НАРКОМАНІЄЮ
З прийняттям у лютому 1995 р. нового антинаркотичного законодавства було розширено предмет злочинів, пов'язаних з наркоманією. Це обумовлено, насамперед, появою таких понять, як: психотропні речовини і прекурсори; особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини; особливо великий розмір наркотичних засобів і психотропних речовин; великий та особливо великий розмір прекурсорів. У зв'язку з доповненням Кримінального кодексу новими складами злочинів у сфері обігу наркотичних засобів до предмета розглядуваних посягань також віднесено: фінансові кошти, документи, рецепти, обладнання. Водночас уніфіковано предмет культивування наркотико-вмісних рослин, до якого тепер належать снотворний мак чи коноплі (опійний мак, олійний мак, індійські та інші види конопель вилучено).
Отже, в узагальненому вигляді предмет злочинів, пов'язаних з наркоманією, складають:
1) наркотичні засоби, які є предметом злочинів, передбачених статтями 70і, 229і 2292, 2296, 2298 КК;
2) психотропні речовини (статті 70і, 229', 2292, 2296, 2298 КК);
3) прекурсори (статті 70і, 22919, 22920 КК);
4) снотворний мак чи коноплі (ст. 2293 КК);
5) фінансові кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів і використовувані з метою їх відмивання (ст. 22912 КК);
6) документи (підроблені чи незаконно одержані) на отримання наркотичних засобів (ст. 22913 КК);
7) офіційні документи, які містять завідомо неправдиві відомості про обіг наркотичних засобів (ст. 22918 КК);
8) рецепт (незаконно виданий) на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 22914 КК);
45
>>>46>>>
9) обладнання, призначене для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 229" КК);
10) дім та приміщення для вживання чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або для вживання одурманюючих засобів (статті 2294, 22911 КК).
Раніше закон не містив визначення наркотичних засобів, тому в дисертаційних дослідженнях з проблем подолання наркоманії обов'язково наводились авторські дефініції цього поняття. Немає сумніву в тому, шо наукові пошуки в напрямі визначення змісту поняття "наркотичні засоби" були необхідними для практики. Втім, різнобій у цьому питанні міг ускладнити розслідування злочинів, пов'язаних з наркотиками. З розпадом Радянського Союзу перестав діяти Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я СРСР. Певний час, до створення відповідного комітету в Україні, суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів не були нормативне забезпечені, адже союзний Перелік наркотичних засобів давно не переглядався і тому не повністю відповідав сучасним вимогам. Тимчасові труднощі в однозначному розумінні предмета розглядуваних злочинів були зумовлені також відсутністю роз'яснень Пленуму Верховного Суду України щодо практики застосування законодавства, яке регламентує відповідальність за незаконний обіг наркотиків.
Все це було враховано при підготовці антинаркотичного законодавства 1995р. Згідно зі ст. 1 Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" наркотичними засобами або наркотиками (від гр. пагкоіікоз — одурманюючий) визнаються рослини, сировина і речовини (природні або синтетичні), класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України (далі — Комітет). До них належать, наприклад, гашиш, марихуана, опій, кокаїн. Зловживання наркотичними засобами призводить до захворювання на наркоманію.
З правової точки зору поняття "наркотичний засіб" визначається з урахуванням трьох взаємозалежних критеріїв:
46
>>>47>>>
медичного, соціального та юридичного. Певні рослини, відповідну речовину, лікарський препарат відносять до наркотичних засобів, якщо вони справляють специфічний (стимулюючий, седативний, галюциногенний тощо) вплив на центральну нервову систему, який викликає їх незаконне вживання (медичний критерій); їх немедичне вживання досягло таких масштабів, за яких воно становить загрозу для здоров'я населення, а тому набуває соціальної значущості (соціальний критерій); виходячи з цих двох передумов, відповідна повноважна інстанція (в Україні — Комітет) визнала цю рослину, речовину чи препарат наркотиком і включила до Переліку наркотичних засобів (юридичний критерій). Відсутність одного із зазначених критеріїв не дозволяє вважати лікарський препарат або хімічну речовину (синтетичну, біологічну, рослинну) наркотиком, навіть якщо вони є предметом зловживання і можуть призвести до хворобливого стану1.
Розглянуті критерії визначення поняття наркотичних засобів повною мірою стосуються і психотропних речовин. Кримінальне законодавство колишнього СРСР, а до 1995 р.— і кримінальне законодавство України не використовували поняття "психотропні речовини", хоча в медицині воно застосовувалося. У союзному Списку наркотиків2 ці речовини ототожнювалися з наркотичними засобами. Вперше посилання на психотропні речовини поряд із наркотичними засобами зроблено в ст. 101 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 р.3, а також у ст. 9 Закону України від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову діяльність"4.
Поняття "психотропні речовини" має право на самостійне існування насамперед у зв'язку з використанням відповідної термінології у конвенціях ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 1961, 1971 і 1988 рр. (усі вони ратифіковані Україною). Тому цілком виправдано, що всі статті Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за незаконні дії з наркотичними засобами, були доповнені словами "психотропні речовини".
Відповідно до Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів"
47
>>>48>>>
психотропні речовини це будь-які природні або синтетичні речовини та матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші речовини і матеріали, що становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом. До них належать, наприклад, ЛСД, мескалін, тетрагідро-каннабінол. Зловживання психотропними речовинами викликає захворювання на токсикоманію (не випадково у визначенні поняття наркоманії зазначено, що це захворювання є наслідком зловживання наркотичними засобами, а психотропні речовини не згадуються).
Для нелегального виготовлення наркотиків і психотропних речовин може бути використано з усієї маси хімічної продукції приблизно 360 речовин5. Це різні смоли, кислоти, розчинники тощо. Деякі з речовин, які часто використовувалися для виготовлення наркотиків і психотропних речовин, були включені до ст. 12 Конвенціі ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. їх стали називати прекурсорами. Виробництво, імпорт та експорт прекурсорів перебувають під міжнародним контролем. Термін "прекурсор" використовується для визначення будь-якої речовини, що включена до таблиці І чи таблиці II згаданої Конвенції. На конференції повноважних представників, на якій остання була прийнята, цей термін не використовувався, але він увійшов у загальну практику замість включеної до Конвенції формули: "речовини, що часто використовуються при незаконному виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин"6.
Отже, прекурсори — це речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, які використовуються для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також хімічні речовини та їх солі, які використовуються з цією ж метою і віднесені до зазначеної категорії Комітетом7.
Як повідомлялось у доповіді Міжнародного комітету з контролю за наркотиками, в 1989—1992 рр. для виготовлення наркотичних засобів у світі найширше використовувались такі прекурсори: етиловий ефір, ацетон, ефедрин, ангідрид оцтової кислоти, соляна і сірчана кислоти8. Ситуація не змінилась і в наступні чотири роки (1993—1996)9.
48
>>>49>>>
У нашому дослідженні особливої уваги потребує питання про предмет посіву або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 229і КК), яке, безперечно, має теоретичне й практичне значення. За змістом даної статті, предметом передбаченого нею злочину є не власне наркотики, готові до вживання, а лише рослини (чи їх частини), що містять наркотичні засоби,— мак снотворний і коноплі. Історія цих рослин дуже давня.
Коноплі окультурені людиною за декілька тисячоліть до нашої ери. Із плосконі (чоловічі особини) отримують м'яке міцне волокно, близьке за якістю до лляного. Волокно ма-тірки (жіночі особини), яке називається прядивом (рос.— пенька), грубе, міцне, не гниє у воді, тому з нього виробляють морські канати, мотузки, шпагати, рибальські сіті, парусину, брезент, пожежні рукави, упряж. Насіння конопель містить 30—35% масла, яке використовують для виготовлення фарби, оліфи, замазки. За морфологічними, біологічними і господарськими ознаками розрізняють багато сортів конопель10. Джерелом галюциногенів у коноплях є похідні дибензипирану, так звані каннабіноли, з яких наркотичну дію має тетрагідроканнабінол (смолиста речовина з різким специфічним запахом).
До прийняття антинаркотичного законодавства 1995 р. у ст. 2293 КК було названо п'ять заборонених до культивування сортів конопель, однак з точки зору сучасної науки це викликало подив, оскільки було незрозуміле, чим керувався законодавець, подаючи вичерпний перелік сортів цієї рослини, і чи можна було вважати даний процес завершеним. Ботанічна література містить інформацію, як правило, про коноплі посівні, інколи знаходимо згадування про індійські коноплі". В окремих працях коноплі називали також "звичайними" і "культурними", використовуючи ці слова як синоніми конопель посівних12.
Що стосується південних маньчжурських, південних чуйських, південних архонських і південних Краснодарських конопель, то їх назви в спеціальній літературі, в тому числі дореволюційній13, нам не зустрічались. Зрозуміло, що це старі місцеві назви, які походять від географічної назви ареалу поширення даних рослин (наприклад, Чуйська долина Джамбульської області Казахстану). У законодавстві
-І 8-226 49
>>>50>>>
європейських країн, окрім індійських конопель, інші назви (сорти) цієї культури не наводяться.
Для повноти картини необхідно зазначити, що питання про те, скільки видів включає рід коноплі, в ботаніці належить до спірних. Одні вчені вважають, що цих видів три, інші думають, що рід монотипний, тобто складається з одного дуже поліморфного виду — конопель посівних (Сап-паЬіз заііуа Ь.)14.
Враховуючи все це, вважаємо зайвим перелічувати в законі окремі наркотиковмісні види конопель, які, до того ж, не розмежовуються в судово-експертній практиці. Спеціалісти встановлюють лише процент вмісту в них наркотичного начала — гашишу (тетрагідроканнабінолу), який залишається високим у більшості сортів конопель, що культивуються в Україні.
Іншою не менш давньою рослиною, що належить до предмета розглядуваного злочину, є снотворний мак. Родина макових складається з 26 родів і більш як 400 видів. На території колишнього СРСР росте більше 70 видів. Деякі рослини цієї родини є отруйними. Певні види маку, що не мають харчового й медичного значення, розводять як декоративні рослини15. Першим із макових ще в доісторичні часи був окультурений мак снотворний (Рарауег вот-піГешт Ь.) — джерело опію, морфіну, кодеїну. В даний час виведено безліч сортів маку снотворного, що значно відрізняються за морфологічними та біологічними властивостями16.
Відомо, що мак снотворний є цінним сільськогосподарським продуктом, а також широко використовується в медичних цілях. Поряд з цим злочинне поводження з ним — незаконне вироблення або виготовлення з його плодів і стебел наркотичних засобів заподіює (чи здатне заподіяти) значну шкоду народному здоров'ю і сприяє поширенню наркоманії. У дозрілих коробочках маку, який вирощується в Україні (донедавна його називали олійним), після обмолоту насіння міститься 0,3—0,6 % морфіну17.
Отже, мак снотворний і коноплі є наркотиковмісними рослинами, культивування яких громадянами заборонено.
У кримінально-правовому розумінні під наркотиковмісними рослинами необхідно розуміти рослини, що можуть
50
>>>51>>>
слугувати чи слугують джерелом наркотичних субстанцій (морфіну, тетрагідроканнабінолу тощо) і посів та вирощування яких громадянам заборонено.
Важливою новелою в питанні про відповідальність за незаконні посів і вирощування наркотиковмісних культур став новий підхід законодавця до розуміння предмета цього злочину. В цілому такий підхід викликає у автора даної праці творче задоволення. Приємно усвідомлювати, що твоя давня наукова позиція врешті-решт знайшла своє втілення в законі18.
Первісний проект Закону України про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу у зв'язку з підготовкою двох інших законопроектів про обіг і заходи протидії незаконному обігу наркотиків не містив нічого нового щодо предмета злочинів, передбачених статтями 2293 і 2299 КК. Більше того, ставлення фахівців-опонентів до нашої позиції (яка полягала в запереченні наукової обгрунтованості наведення в Кримінальному кодексі сортів маку та конопель) було вкрай негативним, будь-які доводи відхилялися навіть без спроби їх проаналізувати. Вирішальною стала експертна думка служби юридичної допомоги ЮНДКП (Програми Організації Об'єднаних Націй з міжнародного контролю за наркотиками). В коментарях іноземних експертів — спеціалістів ООН щодо проекту українського законодавства в галузі боротьби з незаконним обігом наркотиків, які надійшли до Комісії Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, містилась нещадна критика розуміння предмета злочинів, передбачених статтями 2293, 2299 КК. Відчути таку підтримку з-за кордону нам було приємно й водночас сумно...
Для повного уявлення про принципову тотожність нашої позиції і закордонних експертів доцільно навести зміст їх документа. Іноземні фахівці слушно зауважили, що в українському проекті зайве детально описано різні види конопель і маку, що може призвести до виключення зі сфери застосування закону тих видів, які не вказані в останньому, але мають бути включені до цього переліку. Експерти нагадали, що згідно з положеннями конвенцій ООН, без будь-яких обмежень чи інших уточнень, охоплюються такі наркотиковмісні рослини: "каннабіс, опійний мак, кокаїно-
I-' Х-22ІІ
51
>>>52>>>
вий кущ". На їх думку, відтворювати посилання, які містилися в радянському законодавстві, на індійські, південні маньчжурські, південні чуйські, південні архонські і південні Краснодарські коноплі недоцільно й небезпечно. Використання таких назв може привести, наприклад, до неможливості порушити переслідування за ст. 2293 КК щодо особи, затриманої з партією ліванських чи марокканських конопель. Більше того, зауважили експерти, проект прямо дозволяє культивування не перелічених різновидів конопель, що відчиняє двері для різноманітної злочинної діяльності. Стверджувалось, що немає жодних науково обгрунтованих відмінностей між охопленими законом різновидами конопель та їх іншими видами, оскільки і ті й інші належать до одного виду — коноплі посівні (СаппаЬіз заііуа Ь.).
Що стосується маку, то, на думку експертів, у проекті проводилася небезпечна відмінність між забороненим до культивування опійним маком і олійним маком, вирощування якого дозволяється. Вони зазначали, що власне олійного маку не існує, а йдеться про снотворний мак (Рарауег зотпіГешт Ь.).
Таким чином, українське законодавство нарешті уніфікувало предмет культивування наркотиковмісних культур. Предметом злочину, передбаченого ст. 2293 КК, є снотворний мак і коноплі (ст. 229', яка встановлювала кримінальну відповідальність за незаконні посів або вирощування олійного маку і конопель, було виключено з Кримінального кодексу). Окрім цього, до предмета даного злочину варто було б віднести насіння та розсаду цих рослин.
Предметом злочину, передбаченого ст. 22912 КК, є фінансові кошти (гроші, іноземна валюта, цінні папери), здобуті в процесі незаконного обігу наркотичних засобів і які використовували з метою їх відмивання. Як одну з кваліфікуючих ознак цього злочину в законі названо використання таких коштів у великих розмірах (ч. 2 ст. 22912 КК ). У примітці до статті зазначено, що під великим розміром треба розуміти кошти, загальна вартість яких становить двісті і більше мінімальних розмірів заробітної плати (за станом на 1 лютого 1998 р. дев'ять тисяч і більше гривень). У даному разі необхідно розмежовувати мінімальний розмір заробітної плати (45 грн.) та її неоподатковуваний мінімум (17 грн).
52
>>>53>>>
Предмет злочину, описаного в ст. 22913 КК,— це документи (підроблені чи незаконно одержані), які надають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Згідно зі ст. 27 Закону від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію" документом визнається передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. У ст. 1 цього Закону інформацію визначено як "документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі"19.
Предмет розглядуваного злочину охоплює певне коло досить специфічних документів і, зокрема, цим відрізняється від предметів злочинів, описаних у статтях 172 193, 193і, 194 КК20. Згідно зі ст. 229° КК документом може бути: а) офіційний документ, який видається спеціально уповноваженим державним органом (ліцензія, сертифікат); б) інші документи, що видаються державними, громадськими, колективними, приватними підприємствами.
Законодавство регламентує порядок обігу наркотиків за допомогою використання належних документів. Так, у ст. 11 Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" зазначено, що імпорт або експорт вказаних засобів і речовин здійснюється відповідно до сертифіката (окремого дозволу); у ст. 12 йдеться про те, що для перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів складаються документи суворої звітності (до таких документів належать товарно-транспортні накладні, довіреність, згідно з якою здійснюється транспортування наркотиків, тощо); ст. 13 передбачає, що громадяни мають право придбавати наркотичні або психотропні лікарські препарати лише за рецептом лікаря; у ст. 15 закріплено порядок реалізації певних прекурсорів споживачам-підприємцям лише за наявності у них ліцензій на даний вид діяльності.
У ст. 22913 КК йдеться про документи, які надають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Тобто маються на увазі тільки документи, які безпосередньо засвідчують таке право (ліцензія,
53
>>>54>>>
рецепт, довіреність, товарно-транспортна накладна). Що стосується офіційних документів, які посвідчують особу (паспорт, посвідчення), то вони опосередковують незаконне отримання наркотичних засобів. І якщо останні з названих документів підроблені, то відповідальність за ції дії настає, за наявності підстав, ще й за ст. 172 або 194 КК.
У диспозиції ст. 22913 КК названо три види документів — незаконно виготовлені (краще було б використати слово "видача", що обґрунтовується у розд. IV роботи), підроблені і незаконно отримані. До випадків незаконного виготовлення документів можна віднести непоодинокі факти порушення Комітетом ст. 6 Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів". Наприклад, у сертифікати на право ввезення наркотичних та психотропних медпрепаратів, які видавались Комітетом для обласних виробничих об'єднань "Фармація", включались для проведення операцій зі згаданими ліками інші суб'єкти, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатись цією діяльністю. Комітетом також неодноразово видавались сертифікати на право ввезення психотропних медичних препаратів акціонерним та орендним підприємствам, товариствам з обмеженою відповідальністю21. Безумовно, така діяльність, є неправомірною, проте вона, на жаль, не отримала належної юридичної оцінки з боку правоохоронних органів.
Під підробленим документом треба розуміти: а) повністю фальшивий (недійсний) документ; б) справжній документ, до якого внесено неправдиві відомості; в) справжній документ, у текст якого внесено певні зміни, які викривляють зміст фактів, що мають юридичну силу і посвідчуються цим документом. До підроблених належатиме також документ з підробленими відбитками печаток і штампів, оскільки ці відбитки є складовою частиною документів.
Незаконно отриманим є документ, що має всі дійсні реквізити, але отриманий неправомірним способом. Наприклад, особа незаконно отримує документи, виписані іншому адресату,
У ст. 22918 КК йдеться про офіційні документи, які містять завідомо неправдиві відомості про обіг наркотичних засобів. До них належать звіти, заявки, акти інвентаризації, реєстраційні журнали, довідки тощо22.
54
>>>55>>>
Предметом злочину, передбаченого ст. 22914 КК, є рецепт. З точки зору загального визначення, рецепт — це письмове звернення лікаря до фармацевта, в якому міститься розпорядження про виготовлення і відпуск ліків, а також вказівки, як цими ліками повинен користуватися хворий23. Стосовно ж ст. 22914 КК рецептом є документ особливого обліку на право одержання лікарського препарату, що містить наркотичний засіб або психотропну речовину, і який має чітко визначені форму та реквізити й видається хворому лікарем державного закладу охорони здоров'я24.
Специфічним є предмет злочину, передбаченого ст. 229" КК. Це обладнання, призначене для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин. Йдеться про комплекс предметів (ємкостей, металевих частин, апаратури тощо), які, будучи зібраними певним чином, можуть забезпечити виготовлення зазначених засобів чи речовин. Правильно зауважує Є. В. Фесенко, що елементарні побутові предмети (кухонне начиння), навіть якщо вони використовуються для виготовлення наркотиків, не є обладнанням у розумінні предмета злочину, передбаченого ст. 22917 КК25. Цей висновок випливає зі змісту диспозиції зазначеної статті, в якій перелічено незаконні дії щодо обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин. Таким обладнанням не може бути, наприклад, миска чи м'ясорубка.
Закон пов'язує кримінальну відповідальність також з організацією чи держанням притону (в подальшому ми обґрунтовуємо можливість і необхідність використання саме цього терміну) певного призначення. Закріплюючи в декількох статтях Кримінального кодексу поняття дому (притону), законодавець щоразу вкладає в нього інший зміст. Так, у ст. 210 КК йдеться про доми розпусти, а в ст. 229" КК — про доми для вживання одурманюючих засобів. Отже, законодавець вказує на різновид притону залежно від змісту й характеру вчинюваних у ньому дій. Кожний з цих при-тонів має свої особливості.
Певні складнощі в теорії і на практиці викликає розуміння понять дім та приміщення (предмет злочинів, передбачених статтями 2294, 229" КК). Виникають запитання, чи можуть вони бути предметом злочину та чим відрізня-
55
>>>56>>>
ються між собою, чи відповідає український переклад поняття "притон" змісту правової норми і вимогам практики?
Ми впевнені, що дім і приміщення, про які йдеться у статтях 2294, 229" КК, є предметом злочину. Так, Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 25 грудня 1992 р. № 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" роз'яснив (хоча й з іншого приводу), що предметом посягань, передбачених гл. V Кримінального кодексу, є, зокрема, майно, належне громадянам: жилі будинки, квартири1*".
Стаття 229" КК не розкриває змісту поняття "дім", вказуючи лише на зміст діяльності, що в ньому здійснюється,— вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин. Під домом (кублом, притоном), про який ідеться в цій статті, необхідно розуміти, на нашу думку, житло чи інше приміщення, яке спеціально організоване будь-ким для систематичного вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин різними особами. Діючий притон характеризується рядом ознак. Перш за все це приміщення, яке відвідують споживачі наркотиків (психотропних речовин). Воно повинно використовуватись для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин систематично, тобто протягом більш-менш тривалого часу. Притон характеризується також спеціальною метою його створення — багаторазове вживання і виготовлення цих засобів чи речовин.
Систематичність — об'єктивна ознака юридичного поняття "дім (притон)", яка означає вчинення певних дій три і більше разів. Не менш важливим є встановлення і врахування суб'єктивного елементу діяльності особи, що утримує притон. Адже не випадково законодавець установив відповідальність за саму лише організацію дому (притону) незалежно від того, функціонував він чи ні. Тому, якщо буде встановлено, що приміщення найняли, зайняли, пристосували тощо з метою створення притону, дії винуватих у цьому осіб необхідно розцінювати як організацію дому (і/чи його держання за умови хоча б разового надання для вживання наркотиків або психотропних речовин).
Для притону використовують як жиле, так і нежиле приміщення. Воно може бути постійним або тимчасовим, ста-
56
>>>57>>>
ціонарним чи пересувним, відноситися до державного, громадського чи приватного житлового фонду або фонду житлово-будівельних кооперативів.
Ми солідарні з М. Г. Ікрамовою в тому, що притон не обов'язково повинен зовні нагадувати приміщення, бути ізольованим і закінченим в архітектурно-будівельному відношенні (мати стіни, підлогу, стелю, вікна, двері). Дійсно, "суть справи не в самому ізолюванні приміщення, а в створенні й підтриманні умов і можливостей для того, щоб осторонь чужих очей, відгородившись на деякий час від людей віддаватися пороку"27. Однак не можна погодитись з її висновком про те, що "тут можливі різні варіанти, аж до організації "клубу" під відкритим небом, на березі річки тощо"). В такій характеристиці притону відображено лише спільність намірів та дій осіб, але упущено найважливішу його ознаку — він має бути спеціальним місцем для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин. Таке уявлення про притон, надто широке і не-досить визначене, може зашкодити правозастосовчій діяльності.
Отже, дім для вживання наркотиків, психотропних речовин чи одурманюючих засобів характеризується такими ознаками: а) це житло (будинок, квартира, кімната, дача), а також інше приміщення, не призначене для проживання (гараж, сарай, склад, горище, підвал, землянка тощо); б) організатори чи особи, які утримують таке приміщення, призначили його для багаторазового вживання чи виготовлення наркотиків, психотропних речовин (або вживання одурманюючих засобів); в) воно систематично відвідується одними й тими ж або різними споживачами наркотиків, психотропних речовин, одурманюючих засобів.
Як бачимо, перелічені ознаки кримінально-правового поняття "дім" не відповідають загально усталеному розумінню слова "дім". Аби усунути цю недоречність, в україномовній редакції відповідних норм треба використовувати поняття "притон" (нашу аргументацію з цього приводу наведено у розд. VIII праці).
Розмежування понять "дім" і "приміщення" необхідно проводити з урахуванням конкретних обставин справи, про що йтиметься в розділі праці, присвяченому дослідженню
57
>>>58>>>
об'єктивної сторони аналізованого складу злочину. Щоправда, завдяки конструкції кримінально-правової норми воно не має значення для кваліфікації вчиненого, але може бути потрібним при призначенні покарання з урахуванням положень ст. 39 КК.
Повертаючись до питання про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, які перебувають у незаконному обігу, необхідно розглянути класифікацію цих засобів і речовин та кількісне значення їх невеликих, великих і особливо великих розмірів.
Існують таблиці класифікації наркотиків — відповідно пронумерований їх перелік, що затверджується Комітетом на основі міжнародних конвенцій. Перший такий документ, що грунтувався на новому антинаркотичному законодавстві, було затверджено Комітетом станом на 18 квітня 1995 р.28. У ньому зазначалося, що він дійсний до 17 квітня 1996 р. Тепер діє новий Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України (далі — Перелік), який затверджено наказом № 1 голови Комітету від 7 лютого 1996 р.29. Він набрав чинності через 10 днів після реєстрації в Мін'юсті (зареєстрований 4 березня 1996 р. за № 104/1129). Перелік складено з урахуванням відповідних положень і вимог міжнародних конвенцій та протоколів ООН: Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р. та Протоколу 1972 р., Конвенції про психотропні речовини 1971 р., Конвенції про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р.,— а також даних слідчої та судової практики в галузі боротьби з незаконним обігом наркотиків. Цей документ постійно вдосконалюється як за змістом, так і за формою відповідно до вимог практики. Згідно з законом будь-які зміни та доповнення до нього вносяться за рішенням Комітету і публікуються в офіційному виданні (ст. 1 Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів").
Всі рослини, речовини й препарати, що підлягають контролю, з урахуванням їх терапевтичної цінності залежно від ступеня небезпеки, яку вони можуть становити у разі зловживання ними, та передбачених Законом заходів контро-
58
>>>59>>>
лю й відповідальності занесено в Переліку до чотирьох таблиць.
Таблиця І включає наркотичні засоби (список № 1) та психотропні речовини (список № 2), що в разі їх вживання становлять особливу небезпеку для здоров'я людини. Ці засоби і речовини мають сумнівну терапевтичну цінність, заборонені для вироблення і виготовлення в Україні, для використання в медичних цілях та не підлягають включенню в довідники лікарських засобів, Державний Реєстр та Державну Фармакопею України, їх використання суворо обмежується науковими цілями. До Таблиці І (список № 3) включено також наркотиковмісні рослини, сировину та наркотичні засоби рослинного походження (мак снотворний, коноплі, кокаїновий кущ тощо). В кримінальному законодавстві (ч. 2 ст. 70і, ч. 2 ст. 229і, ч. З ст. 22915, ч. З ст. 22917 КК) застосовується термін "особливо небезпечні наркотичні засоби і психотропні речовини " (наприклад, героїн, ЛСД). Як визначено в Законі, це речовини і препарати, які є особливо небезпечними для здоров'я людини і занесені до списків № 1 і № 2 Таблиці І30. Оскільки список № 3 Таблиці І у цьому визначенні не згадується, наркотичні засоби рослинного походження (гашиш, марихуана, опій, макова солома тощо), хоча вони й занесені до Таблиці І, до особливо небезпечних не належать.
Таблиця II містить наркотичні засоби (список № 1) та психотропні речовини (список № 2), що становлять значну небезпеку в разі зловживання ними, але з урахуванням їх терапевтичної цінності, можуть використовуватись у медичних цілях. Для речовин, включених до обох списків Таблиці II, передбачено однакові заходи контролю.
Таблиця III включає психотропні речовини (список № 2) та окремі наркотиковмісні препарати (список № 1), що становлять меншу небезпеку в разі зловживання ними порівняно з речовинами Таблиці II і мають більш широке терапевтичне застосування.
Таблиця IV містить хімічні речовини та їх солі, які використовуються в процесі виготовлення наркотиків або психотропних речовин і визначаються в міжнародних конвенціях як прекурсори. До списку № 1 Комітетом включені хімічні речовини та їх солі, під час переробки яких
59
>>>60>>>
одержують синтетичні наркотичні засоби або психотропні речовини, до списку № 2 — розчинники, окислювачі та інші хімікати промислового або побутового призначення, які використовуються в процесі виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин.
Офіційні тлумачення та роз'яснення щодо змісту даного Переліку віднесено до виключної компетенції Комітету. Досвід боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів свідчить, що можуть з'явитися нові види речовин з тими чи іншими властивостями наркотиків. Саме тому Комітет переглядає та затверджує Перелік щорічно^.
До предмета доказування у справах про злочини, пов'язані з наркотиками, входить кількість наркотичних засобів, оскільки від неї нерідко залежить вид відповідальності (адміністративна чи кримінальна), кваліфікація злочину, а також ступінь його суспільної небезпечності. Кількість наркотиків повинна враховуватися також при обранні винуватому виду й міри покарання.
У законодавстві використовуються поняття "невеликі", "великі" й "особливо великі" розміри наркотичних засобів і психотропних речовин, а також "великі" й "особливо великі" розміри прекурсорів. Кримінальний кодекс України передбачає різну відповідальність у залежності від розмірів наркотиків, з якими вчиняються незаконні дії. Так, до кваліфікуючих ознак аналізованих злочинів віднесено вчинення діянь із наркотичними засобами або психотропними речовинами у великих (ч. 2 ст. 70і, ч. 2 ст. 229', ч. 2 ст. 2292, ч. 2 ст. 2296, ч. 2 ст. 2297 КК) чи особливо великих (ч. З ст. 70і, ч. З ст. 229і, ч. З ст. 2292, ч. З ст. 2296 КК) розмірах і в таких самих — великих або особливо великих розмірах — із прекурсорами (відповідно частини 2 і 3 статей 229", 22920 КК). Необхідно звернути увагу на те, що ст. 70і КК (контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів) не містить зазначених кваліфікуючих ознак щодо таких дій з прекурсорами. Отже, будь-яка кількість прекурсорів не впливає на відповідальність особи за їх контрабанду. На наш погляд, це законодавче рішення є непослідовним і нічим не виправдане.
Окрім цих кваліфікуючих ознак, пов'язаних з кількісними параметрами аналізованих злочинів, законодавець виділив
60
>>>61>>>
ще одну, яка характеризує якісні параметри предмета окремих посягань,— вчинення певних дій з особливо небезпечними наркотичними засобами або психотропними речовинами (ст. 70і, ч. 2 ст. 229і, ч. З ст. 22915), а також з відповідним обладнанням з метою виготовлення особливо небезпечних наркотичних засобів або психотропних речовин (ч. З ст. 22917 КК).
Поряд з виданням Переліку до компетенції Комітету Законом віднесено також визначення розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (примітки до статей 70і, 229і, 2298, 229" КК). Нормативне таке визначення спочатку було оформлено Комітетом у вигляді чотирьох Висновків від 18 квітня 1995 р. Потім замість них Комітет затвердив Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу32 (далі — Таблиці розмірів). Таблиця 1.1 називається "Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу", таблиця 1.2 — "Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу", таблиця 1.3 — "Великі та особливо великі розміри прекурсорів, шо знаходяться у незаконному обігу" (далі — відповідно таблиця 1.1, таблиця 1.2, таблиця 1.3).
Отже, при вирішенні питання про те, чи є невеликим (ст. 229* КК), великим (ст. 2297 КК), великим чи особливо великим розмір наркотичних засобів і психотропних речовин, які перебувають у незаконному обігу (статті 70і, 229і, 2292, 2296 КК), потрібно керуватися таблицями 1.1 та 1.2 Комітету, а чи є великим і особливо великим розмір прекурсорів (статті 229", 22920 КК) - таблицею 1.3.
Варто нагадати, що законом не передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність за незаконні дії з прекурсорами в невеликих розмірах. У випадках, коли предметом злочину, передбаченого ст. 70і, 22919 чи 22920 КК, був прекурсор, потрібно враховувати, що в таблиці 1.3 не зазначено мінімальний розмір прекурсорів, з якого настає кримінальна відповідальність. Тому при вирішенні даного питання, на нашу думку, необхідно виходити з того, що дії з прекурсором у незначних розмірах відповідно до ч. 2 ст. 7 КК
61
>>>62>>>
не є злочином через їх малозначність. Таке роз'яснення доцільно було б дати у відповідній постанові Пленуму Верховного Суду України.
Таблиці розмірів узгоджено з таблицями (і їх списками) класифікації наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, тобто з Переліком. Вони розроблені на підставі даних про небезпечність для здоров'я та життя відповідних доз наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, про максимально допустимі разові та добові дози вживання наркотичних засобів і психотропних лікарських засобів, частоту їх застосування в лікувальній практиці, а також з урахуванням: особливостей фармакологічної дії речовин; можливостей втягнення у вживання інших осіб відповідною кількістю наркотичних засобів або психотропних речовин; шляхів отримання цих речовин.
У Таблицях розмірів зазначено, що під невеликими розмірами наркотичних засобів і психотропних речовин необхідно розуміти ту їх кількість, що не перевищує наведеної граничної величини. Розміри виготовлених наркотичних засобів і психотропних речовин у вигляді екстрактів, витяжок, відварів, інших рідин, у тому числі й кустарно виготовлених із ефедрину, згідно з існуючими методиками криміналістичних досліджень визначаються у перерахунку на суху речовину.
Деякі наркотичні засоби (героїн, кустарно виготовлені препарати з ефедрину) і психотропні речовини (ЛСД, те-намфетамін, тетрагідроканнабіноли, всі ізомери, крім дель-та-9-тетрагідроаннабінолу) не використовуються у медичній практиці і викликають швидку залежність організму від них. У зв'язку з цим Комітет вважає неможливим визначати їх невеликі розміри. Тому незаконні дії з переліченими наркотичними засобами і психотропними речовинами завжди є кримінальне караними незалежно від їх розміру.
У таблиці 1.2 зазначено, що розміри психотропних речовин розраховані на підставі існуючої міжнародної практики, що базується на "визначеній добовій дозі" (англ. сІеГтіїе сіаііу сіозе). До невеликих розмірів віднесені ті, що не перевищують 10 визначених добових доз (далі — ВДД). Великі розміри знаходяться у межах від 100 до 1000 ВДД, а особливо великі розміри перевищують 1000 ВДД.
62
>>>63>>>
Розміри прекурсорів (таблиця 1.3) визначені в кількостях, які використовуються для виготовлення середніх доз наркотичного засобу чи психотропної речовини, що нелегально реалізуються вроздріб згідно з даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН. За його класифікацією, розрізняють значний, великий і особливо великий розміри прекурсорів, які перебувають у незаконному обігу. Ці величини дорівнюють тій кількості прекурсорів, яка потрібна для виготовлення відповідно від 1000 до 10 000, від 10 000 до 100 000 і понад 100 000 доз наркотичних засобів або психотропних речовин, що є предметом незаконних дій33.
Комітет зазначає, що наведені у таблиці 1.3 розміри сірчаної і соляної кислот розраховані стосовно концентрованих розчинів з питомою вагою відповідно 1,835 і 1,198 г/см3. Менш концентровані сірчана й соляна кислоти будуть мати пропорційно більші кількісні значення великих і особливо великих розмірів.
У Висновках Комітету щодо розмірів прекурсорів, що перебувають у незаконному обігу, від 18 квітня 1995 р. (в усіх його Висновках розміри називалися кількісною категорією) додатково було введено термін "значна" величина. Таке доповнення відповідало вимогам практики й усувало прогалину в кримінальному законі. Завдяки зазначеному терміну здійснювалось розмежування злочинів (ч. 1 ст. 229", ч. 1 ст. 22920 КК) і незлочинних діянь, пов'язаних з прекурсорами. Проте розглядувані величини не можуть називатися інакше, ніж у законі, тому в Таблицях розмірів поняття "кількісна категорія" замінено на термін "розміри".
Важливим є питання про одиницю виміру наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. На практиці трапляються випадки, коли розміри наркотиків визначаються мішками, склянками, пакунками, кубічними і квадратними сантиметрами, дециметрами, сантиметрами, міліметрами. Це перешкоджає визначенню дійсних розмірів предмета злочинів, а відтак — унеможливлює правильну кваліфікацію вчиненого. Треба мати на увазі, що Таблиці розмірів закріпили вагу наркотичних засобів і психотропних речовин у грамах, а прекурсорів — у кілограмах та літрах.
Особливу увагу необхідно звернути на таку обставину. Розмір макової соломи й марихуани визначається як у вису-
63
>>>64>>>
шеному, так і в невисушеному стані; опію ацетильованого та опію екстракційного — в перерахунку на суху речовину саме у ваговому обчисленні. Цього нерідко не враховують органи дізнання, попереднього слідства й суди і припускаються істотних помилок у визначенні розміру наркотику, а отже, і кваліфікації злочинів.
Наприклад, Великописарівський районний суд Сумської області засудив Б. за ч. 1 ст. 2296 КК за незаконне зберігання без мети збуту одного мішка макової соломи, хоча обсяг наркотичного засобу свідчить про особливо великий його розмір. Охтирський міський суд визнав Ш. винуватим у збуті Б. і Д. З см3 опію, що призвело до помилкової кваліфікації злочину.
Окремі суди не враховують змін і доповнень, внесених у статті Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за злочини у сфері обігу наркотиків, а також змін, які періодично вносяться Комітетом у Таблиці розмірів, внаслідок чого допускають серйозні помилки в юридичній оцінці вчинених злочинних діянь. Так, Сакський районний суд Автономної Республіки Крим необгрунтовано перекваліфікував дії X. з ч. З на ч. 1 ст. 2296 КК, хоча предметом зберігання були 12,3 кг макової соломи. Посилання суду у вироку на те, що дана стаття КК не передбачає кваліфікуючої ознаки — вчинення незаконних дій, предметом яких є наркотичний засіб в особливо великих розмірах,— свідчить про необізнаність головуючого у справі зі змінами, внесеними у Кримінальний кодекс 15 лютого 1995 р.
При кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 2296 КК необхідно враховувати, що розмір наркотичного засобу чи психотропної речовини у цьому разі має бути більшим від невеликого й меншим від великого. Межа між невеликим розміром та тим, що може бути предметом даного злочину, визначається відповідно до таблиці 1.1 чи 1.2 Таблиць розмірів Комітету. Коли предметом незаконних дій особи був наркотичний засіб або психотропна речовина в невеликому розмірі, відповідальність настає за ст. 44 КпАП або за ст. 2298 КК — за умови вчинення діяння повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за таке ж порушення. Принагідно зазначимо, що в ст. 2298 КК (так само як і в адміністративному законодавстві) не згадується про
64
>>>65>>>
незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах, а тому вказана дія за певних умов (коли її предмет становить більш ніж невеликий розмір) може бути лише кримінальне караною, тобто підпадати під ознаки складу злочину, передбаченого ст. 2296 КК.
Відповідальність за статтями 70і, 229і, 2292, 2294, 2295, 2297, 229|5 і 229|6 КК настає незалежно від мінімального розміру наркотичного засобу чи психотропної речовини, а за статтями 2082, 229" КК — від кількості відповідно лікарського та іншого засобу, що викликають одурманювання, чи одурманюючого засобу, які були предметом, засобом або знаряддям вчинення злочину.
До компетенції Комітету не віднесено визначення переліків сильнодіючих і отруйних речовин. Згідно із Законом від 4 квітня 1996 р. "Про лікарські засоби" вирішення цього питання покладено на МОЗ України34. Наприклад, Переліки лікарських препаратів, дозволених до вживання в Україні, що містять сильнодіючі чи отруйні речовини, затверджені наказом МОЗ від 25 липня 1997 р. № 233 (зареєстровано в Мін'юсті України 24 вересня 1997 р. за № 444/2248)35.
У колишньому СРСР переліки сильнодіючих і отруйних речовин являли собою списки А і Б, які видавалися Фармакологічним і Фармакопейним комітетами МОЗ СРСР. Вперше (й востаннє) поряд зі списками А і Б Списки "сильнодіючих" і "отруйних" речовин та речовин таблиці І і II Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. були видані Постійним комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ СРСР за станом на 1 березня 1991 р.36.
Чому виникла потреба у створенні, так би мовити, паралельних списків сильнодіючих та отруйних речовин? Справа в тому, що списки А і Б видавалися Фармакологічним і Фармакопейним комітетами МОЗ СРСР лише в суто професійних цілях і їх завданням було тільки визначення порядку зберігання, контролю й використання включених до них лікарських засобів. Ці списки складалися лише з дозволених до використання лікарських засобів і після виключення останніх з Державного реєстру лікарських засобів МОЗ СРСР вони виключалися з чергового видання списків.
> 8-226
>>>66>>>
Навпаки, списки сильнодіючих і отруйних речовин, що були видані Постійним комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ СРСР, включали не тільки лікарські, а й інші речовини, заборонені до використання як лікарські засоби. Під час чергових переглядів списків вони мали залишатися в них, не зважаючи на їх виключення на відповідному етапі з Державного реєстру лікарських засобів.
Таким чином, списки А і Б обмежувались оцінкою лише лікарських засобів, тоді як списки сильнодіючих і отруйних речовин охоплювали більш широке коло речовин синтетичних і природних, в тім числі й виключених з Державного реєстру лікарських засобів.
Видання списків сильнодіючих і отруйних речовин не дублювало завдань списків А і Б і не було пов'язане із внесенням до останніх будь-яких змін. Перші з названих списків діяли самостійно, незалежно від списків А і Б для цілей, що випливали з диспозицій ст. 2262 КК РРФСР та аналогічних статей кримінальних кодексів союзних республік (ст. 229 КК України).
У всіх випадках, коли виникало питання про те, чи можна відповідну речовину або лікарський засіб віднести до отруйних чи сильнодіючих у зв'язку з їх відсутністю у виданих списках на відповідний період часу, воно розв'язувалось експертним шляхом, у тому числі шляхом отримання висновку президії Постійного комітету з контролю за наркотиками при МОЗ СРСР.
Успадковуючи цей досвід, на засіданні розширеної Президії Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України 25 грудня 1993 р. (протокол № 6) були затверджені Переліки "сильнодіючих" та "отруйних" речовин і речовин таблиці 1 і 2 Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.37. На жаль, ці Переліки не були зареєстровані в Мін'юсті, тобто не отримали реквізитів нормативно-правового акта.
Нами докладно розглянуто колишню нормотворчу практику в галузі визначення переліків сильнодіючих і отруйних речовин, оскільки вона має позитивні сторони (зокрема, може бути орієнтиром для експертної практики). Вважаємо, що цей досвід заслуговує на підтримку. Йдеться про необхідність видання Комітетом переліків сильнодіючих і отруйних речовин поряд з відповідними переліками цих речовин МОЗ.
66
>>>67>>>
Враховуючи, що для встановлення виду засобів і речовин (наркотичні, психотропні, сильнодіючі, отруйні, одурманюючі, прекурсори), їх назв, властивостей і розмірів, а також належності рослин до культур, що містять наркотичні засоби, потрібні спеціальні знання, у справах даної категорії обов'язково має бути висновок експерта.
Органи дізнання не завжди визначають розмір наркотичного засобу і зазначають його в протоколі вилучення, як і сховище, в якому його виявлено. Вид і розмір наркотичного засобу встановлюється за висновком експертної служби УМВС, що нерідко дає можливість обвинуваченому оспорювати факт вилучення в нього наркотичного засобу або його розмір, як це було в розслідуваній Ленінським РВВС м. Чернівців справі Т. й інших співучасників злочину.
Склалася в цілому правильна слідча практика, коли рішення про порушення кримінальної справи приймається слідчим після одержання висновку експертної служби УМВС про те, що передана для дослідження речовина є наркотичним засобом, психотропною речовиною чи прекурсором. У таких випадках судово-хімічна експертиза призначається після порушення справи. Проте неправомірною є практика, коли експерт фактично не досліджує речовий доказ, а в основу обгрунтування свого висновку кладе висновок експертної служби, наданий слідчому до порушення справи. Не випадково в деяких висновках судово-хімічної експертизи не вказано, які саме експертні дослідження здійснено і яку методику при цьому використано. Небезпека, на наш погляд, полягає в тому, що недодержання вимог закону щодо опису в протоколі вилученої речовини, її розміру та місця, де її було знайдено, а також порядку проведення судово-хімічної експертизи не виключає можливості підміни фактично вилученої речовини наркотиком, збільшення чи зменшення розміру вилученого наркотику або інших зловживань працівників органів внутрішніх справ, пов'язаних з обвинуваченням особи у вчиненні злочину.
У процесі узагальнення судової практики Верховним Судом України з'ясувалося, зокрема, що перед суб'єктами правозастосовчої діяльності часто постають такі запитання: як бути, коли у винуватих вилучають декілька видів наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і
67
>>>68>>>
кількість кожного з них окремо не перевищує невеликого й великого розмірів відповідної речовини, але загальна їх кількість — перевищує; чи потрібно (або допустимо) в таких випадках підсумовувати їх кількість, і якщо так, то яку методику необхідно застосовувати?
На нашу думку, в таких випадках можливе складання невеликих або великих розмірів, в результаті чого можуть бути отримані більш ніж невеликі, тобто значні, великі й особливо великі розміри. Відповідну методику для цього було запропоновано суддею Верховного Суду України Є. Ф. Стрекаловим. Розглянемо її на конкретних прикладах.
У затриманого А. було вилучено 3 г марихуани висушеної і 7 г висушеної макової соломи. Невелика їх кількість, згідно з Таблицями розмірів Комітету, складає відповідно 5 і 10 г. Визначимо вилучену їх кількість у пропорції до наведеного нормативу (3 : 5 = 0,6 та 7 : 10 = 0,7) і при складанні (0,6 + 0,7) отримаємо 1,3, тобто більше одиниці, а тому розмір вилучених наркотичних засобів більший за невеликий. Отже, є підстави для притягнення А. до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 2296 КК.
Інший приклад. У Б. було вилучено наркотик — 0,3 г опію екстракційного та психотропну речовину — 0,2 г барбіталу. Невелика кількість кожного з них складає до 0,5 г. Визначаємо вилучену їх кількість у пропорції до нормативу (0,3 : 0,5 = 0,6 та 0,2 : 0,5 = 0,33) і при складанні (0,6 + 0,33) отримуємо 0,93, що менше одиниці. Тобто Б. не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути притягнутий лише до адміністративної відповідальності.
Цю методику необхідно застосовувати для підрахунку кількості наркотичних засобів і психотропних речовин і тоді, коли вони окремо, за видами не перевищують великого розміру. Наприклад, у В. було вилучено 0,5 кг висушеної макової соломи, 8 г кодеїну і 9 г фенобарбіталу. Великі розміри складають: макової соломи — від 1 до 5 кг, кодеїну — від 10 до 50 г і фенобарбіталу — від 10 до 100 г. При обчисленні їх кількості в пропорції до нормативу (0,5 :1 = 0,5; 8:10 = 0,8; 9 : 10 = 0,9) і складанні (0,5 + 0,8 + 0,9) отримуємо 2,2. Тобто В. повинен нести відповідальність за зберігання наркотичних засобів і психотропних речовин у великих розмірах.
68
>>>69>>>
Водночас, коли предметом злочину є прекурсори, об'єднувати їх вагу з кількістю наркотиків і психотропних речовин неприпустимо. Можна лише застосовувати складання кількості різних видів прекурсорів. Наприклад, у Г. було вилучено 35 л ацетону, 15 л толуолу і 2 кг антранілової кислоти. Нижні межі великого розміру кожного з них відповідно складають 50; 20 л та 2,5 кг. Кількість кожного з них окремо становить значний розмір, однак при складанні вони досягають великого розміру, оскільки при обчисленні їх кількості в пропорції до нормативу (35:50 = 0,7; 15:20 = 0,75;
2 : 2,5 = 0,8) і складанні (0,7 + 0,75 + 0,8) отримуємо 2,25, тобто більше одиниці. Тому дії Г. можуть бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 2297, ч. 2 ст. 229'" або ч. 2 ст. 229м КК.
Викладене має знайти відображення у відповідній постанові Пленуму Верховного Суду України. Необхідне роз'яснення можна було б сформулювати приблизно так:
"Якщо незаконні дії винуватого пов'язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами або прекурсорами різних видів, розмір цих засобів або речовин повинен визначатися, виходячи з їх загальної кількості. Це означає, що у випадках, коли у винуватих вилучаються декілька видів наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів і кожен з них не перевищує невеликого чи великого розміру, допустимо складати наркотичні засоби й психотропні речовини різних видів та встановлювати в підсумку їх невеликий, великий чи особливо великий розмір шляхом визначення частини від цілого.
Така методика має застосовуватися при підрахунку розміру наркотичних засобів і психотропних речовин, кожен з яких не перевищує більшого від невеликого чи великого розміру. Проте у випадках, коли предметом злочину, поряд
3 наркотичним засобом чи психотропною речовиною, є ще й прекурсор, об'єднувати їх розміри неприпустимо; можна складати лише прекурсори різних видів".
Під час попереднього розслідування та судового розгляду справ даної категорії особливо важливим є правильне визначення предмета злочину, встановлення конкретного виду й назви наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Найбільше в Україні вчиняється злочинів, пов'язаних з наркотиками. Предметом цих злочинів є пе-
69
>>>70>>>
реважно такі наркотичні засоби: солома макова, марихуана, опій, гашиш, морфін, кокаїн, героїн. Розглянемо, що ж являють собою ці наркотичні засоби.
Гашиш — відділена смола, очищена чи неочищена, яку одержують з рослин роду СаппаЬіз. Найчастіше зустрічається у вигляді спеціально приготованої суміші відділеної смоли, пилку рослин та подрібнених верхівок рослин каннабіс з різними наповнювачами (це можуть бути паста, плитки, кульки, таблетки тощо).
Екстракти каннабісу — засоби, одержані з каннабісу або його смоли шляхом екстрагування будь-якими розчинниками.
Кока лист — лист кокаїнового куша, за винятком листя, з якого видалено весь екгонін, кокаїн та інші наркотично активні алкалоїди.
Кокаїновий кущ — рослина будь-якого виду роду Егугпохуіоп.
Макова солома — всі частини, цілі чи подрібнені (за винятком дозрілого насіння), рослини виду мак снотворний, зібрані яким завгодно способом, що містять наркотично активні алкалоїди опію.
Марихуана — цілі або різного ступеня подрібнення верхівки рослин каннабіс з квітками, залишками стебла чи плодами (за винятком центрального стебла, насіння та листя, якщо вони не супроводжуються верхівками) або окремі їх частини (квітки, пилок), з яких не була виділена смола і які містять тетрагідроканнабіноли.
Опій — сік снотворного маку, що згорнувся.
Опій ацетильований — засіб, що отримують шляхом ацетилювання опію або екстракційного опію, який містить у своєму складі крім алкалоїдів опію моноацетилморфін, диацетилморфін, ацетилкодеїн чи їх суміш.
Опій екстракційний (екстракт макової соломи, концентрат макової соломи) — засіб, що отримують із макової соломи шляхом виділення (екстракції) наркотично активних алкалоїдів за допомогою води або органічних розчинників; може зустрічатися в рідкому, смолоподібному або твердому стані.
Рослина виду мак снотворний — рослина виду Рарауег 8отпіїегшп Ь.
Рослина роду коноплі — рослина будь-якого роду СаппаЬіз.
70
>>>71>>>
Морфій — виготовлений з опію препарат, який являє собою безколірні кристали, що погано розчиняються у воді.
Героїн — дуже сильний наркотик, що виготовляється з морфію; у 10 разів сильніший за морфій і у 20 — за опій.
Кокаїн — дуже дрібні кристали білого кольору, отримані з листя однієї з південноамериканських рослин (кокаїновий кущ).
Порівняльний аналіз даних про види наркотичних засобів і психотропних речовин, що знаходяться в незаконному обігу, доводить відсутність сталості у їх структурі. На запитання, які наркотики або психотропні речовини найбільш часто е предметом немедичного вживання та незаконного обігу, не можна відповісти однозначно. Все залежить від конкретного регіону країни і досліджуваного періоду. Це необхідно враховувати правоохоронним органам при плануванні відповідних профілактичних заходів.
За даними МОЗ колишнього СРСР, наприкінці 80-х років 89 % наркоманів вживали наркотичні засоби, кустар-но виготовлені з рослинної сировини (в тому числі 61 % — з маку, 22% — з конопель, 6 % — з того й іншого), 1 % — наркотичний засіб з ефедрину, 10 % — наркотики лікарського походження38.
Наше дослідження цього питання дало такі результати. Серед осіб, засуджених у 1986—1987 рр. районними судами м. Києва за злочини, пов'язані з наркотиками, 98,6 % вживали наркотичні засоби рослинного походження (в тому числі 88,8 % — з маку снотворного, 5,3 % — з конопель, З % — з того й іншого, 1,5% — з маку й наркотичних лікарських засобів), 1,4 % — наркотичні лікарські засоби.
Гадаємо, така картина була характерною для всієї території України. Побіжно зазначимо, що зовсім інша ситуація склалася на той час у Москві: 35 % наркотиків, що незаконно вживалися в місті, надходили з медичних закладів39. За даними А. О. Габіані, в Грузії тоді 83,9 % наркоманів вживали гашиш, 46,7 % — морфій, 43,8 % — опій, 11,7 % — кокаїн, 2 % — героїн40.
У вивчених нами справах даної категорії, розглянутих судами України в 1995 р.— І півріччя 1997 р., найчастіше предметом злочину також були наркотичні засоби рослинного походження: макова солома, опій-сирець, опій екст-
71
>>>72>>>
ракиійний або ацетильований, гашиш, марихуана (близько 80 %). Але тепер в обігу з'явилися особливо небезпечні наркотичні засоби — героїн, морфій, кокаїн (приблизно 17 %). Серед психотропних речовин в основному зустрічається ефедрин, а серед прекурсорів —ацетон, ангідрид оцтової кислоти, сірчана й соляна кислоти.
Для осіб, які займаються збутом наркотиків, ця справа є вельми прибутковою. Так, у м. Києві наркотичні засоби скуплялися за такими цінами (за г): кокаїн — 250 дол. США, героїн — 220, опій сухий — 60, марихуана — 7; ефедрин (субстанція для виготовлення наркотику "ефед-рон") — від 6 до 10, одна пігулка "екстазі" — 25—30 дол., а склянка макової соломи — 5 грн.
Предмет посягання тісно пов'язаний з такими ознаками об'єктивної сторони складу злочину, як засоби і знаряддя вчинення останнього. Засоби вчинення злочину — це ті предмети зовнішнього світу (наприклад, автотранспорт, різного роду пристосування, хімічні речовини, наркотики чи інші предмети) або фізичні процеси (приміром, електричний струм, радіоактивне опромінювання), які використовує винуватий для впливу на потерпілого, предмет і об'єкт злочину. Знаряддя є різновидом засобів вчинення злочину. Це можуть бути будь-які предмети, що використовуються для безпосереднього вчинення злочинного діяння (всі види холодної і вогнепальної зброї, автотранспортні засоби та ін.).
Засоби і знаряддя вчинення злочину необхідно відрізняти від предмета злочину, під яким у теорії і на практиці розуміють ті речі, з приводу яких і в зв'язку з якими вчиняється злочин. Одні й ті ж речі при вчиненні одного злочину мо жуть виступати як предмет, іншого — як засоби чи знаряд дя його вчинення.
Деякі посягання в галузі обігу наркотичних засобів н мають предмета злочину, тобто вони є так званими "безпред метними" злочинами. Без впливу на якийсь матеріальний об'є вчиняється, наприклад, злочин, передбачений ст. 22916 КК — незаконне публічне вживання наркотичних засобів. Закон карає за ці дії, коли вони вчинені "у місцях, що використовуються для навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян". Незаконне публічне вживання наркотиків у громадських місцях
72
>>>73>>>
порушує громадський порядок, який і є об'єктом цього злочину. Але ж наркотичні засоби, що вживаються при вчиненні злочину, ні в якому безпосередньому зв'язку з суспільними відносинами, які утворюють громадський порядок, не перебувають. Отже, у цьому випадку немає жодних підстав визнавати наркотичні засоби предметом злочину, оскільки він повинен перебувати у тісному взаємозв'зку з об'єктом злочину41.
Не можна вважати предметом злочину і будь-яку матеріальну річ, яка певним чином з ним пов'язана. У протилежному випадку неможливо було б відмежувати предмет злочину від знарядь його вчинення, з якими закон пов'язує наявність (чи відсутність) у діях особи ознак конкретного складу злочину (наприклад, зброї чи інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень предметів при вчиненні особливо злісного хуліганства). Отже, предметом злочину можуть бути визнані лише ті речі, в яких проявляються певні суспільні відносини, що є об'єктом цього злочину. Тому вважаємо спірним міркування Є. В. Фесенка, який при коментуванні статей 22912, 22916 КК визнає предметом відповідних злочинів підприємства, що були приватизовані за фінансові кошти, здобуті в результаті наркобізнесу, придбане за ці кошти обладнання чи інше майно, а також наркотичні засоби42.
З наведених підстав наркотичні засоби чи психотропні речовини не можна визнати і предметом злочину, передбаченого ст. 22915 КК. Незаконне, насильницьке введення будь-яким способом іншій особі проти її волі наркотичних засобів або психотропних речовин переконливо свідчить про те, що вони є не предметом, а знаряддям вчинення злочину. В цьому випадку зазначені засоби і речовини юридичне нічим не відрізняються від будь-якого іншого знаряддя (ножа, отрути, зброї тощо), яким потерпілому заподіюються тілесні ушкодження при посяганні на його здоров'я (статті 101— 106КК).
Не будуть наркотичні засоби або психотропні речовини предметом злочинів також у разі схиляння до їх вживання (ст. 2295 КК) або втягнення неповнолітніх у немедичне вживання лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання (ст. 2082 КК). Ці злочини вважаються закінче-
73
>>>74>>>
ними з моменту вчинення дій, в яких проявляється втяг-нення чи схиляння особи у немедичне вживання зазначених засобів і речовин незалежно від того, чи вжив потерпілий наркотики або чи опинився він у стані одурманювання. Коли суспільне небезпечні дії, передбачені статтями 2082, 229і КК, не були пов'язані з використанням наркотиків, психотропних речовин (безпосередньо не демонструвалася їх дія, способи вживання тощо), то питання про можливість віднесення їх до предмета злочинів взагалі не виникає. Якщо ж винна особа під час вчинення згаданих злочинів використовувала наркотичні засоби, психотропні речовини, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, їх треба розглядати, знову таки, як засіб вчинення злочину.
У випадках притягнення особи до відповідальності за статтями 2944, 229" КК наркотичні засоби, психотропні речовини, одурманюючі засоби є предметом передбачених цими статтями злочинів, коли вони вилучаються в домах або приміщеннях, призначених для вживання чи виготовлення вказаних засобів і речовин.
Подібна ситуація виникає і в разі кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 2297 КК, коли порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів призвели до розкрадання цих засобів і речовин або до їх нестачі у великих розмірах. Тобто, матеріальний склад злочину на відміну від формального (ч. 1 ст. 2297 КК) має предмет посягання. У цьому випадку наркотичні засоби можна назвати факультативним предметом злочину.
Правильне встановлення предмета посягання, намірів і цілей використання засобів і знарядь вчинення злочину може мати велике доказове значення у кримінальних справах і в зв'язку з цим остаточно визначати кваліфікацію злочину43. До речі, ми вже торкалися цього питання при дослідженні об'єкта злочинів, коли розглядали такий склад злочину, як незаконне введення в організм людини наркотиків. Але треба мати на увазі, що подібні випадки не обмежуються особливостями законодавчого конструювання кримінально-правових заборон у диспозиціях статей Особливої частини Кримінального кодексу. Справа у тім, що ці ознаки (знаряддя і засоби) використовуються законодавцем і при конструюванні деяких статей Загальної частини назва-
74
>>>75>>>
ного кодексу, що робить необхідним їх урахування при кваліфікації злочинів. Так, знаряддя і засоби вчинення злочинів згадуються законодавцем при формулюванні умов відповідальності за незакінчену злочинну діяльність, тобто виступають важливою частиною характеристики готування до злочину (ч. 1 ст. 17 КК). Окрім того, теорія і практика оперують поняттям "замах з непридатними засобами". Тут мається на увазі використання суб'єктом таких засобів, які об'єктивно не можуть призвести до настання бажаного злочинного результату (самим суб'єктом ця обставина, звичайно, не усвідомлюється). Такий різновид замаху на злочин переважно являє собою суспільну небезпеку (злочинний результат не настав з причин, які не залежали від волі винуватого), і зазвичай тягне відповідальність на загальних підставах.
Саме так треба оцінювати незаконне введення в організм потерпілого речовин, які, на думку винуватого, є наркотичними чи психотропними, а насправді до них не належать. Якщо ж наркотичні засоби і психотропні речовини визнати предметом злочину, передбаченого ст. 22915 КК, ми не зможемо притягнути винуватого у випадках, коли його дії матимуть ознаки замаху на злочин з непридатними засобами.
Отже, наркотичні засоби, психотропні речовини в одних випадках (наприклад, передбачених статтями 229', 2292 КК), є предметом злочину, в інших — засобом (зокрема, статті 229', 229і6 КК) або знаряддям (ст. 22915 КК) його вчинення. Проте вони можуть і не належати до згаданих категорій, а бути частиною тексту кримінально-правової норми (статті 22912, 22917, 22918 КК).
Під час узагальнення нами судової практики встановлено, що в багатьох випадках органи попереднього розслідування і суди не виконують вимог Інструкції "Про порядок знищення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення" (затверджена спільним наказом МВС, СБУ, Генеральної прокуратури, МОЗ, Мін'юсту й Верховного Суду України від 27 червня 1995 р. та зареєстрована в Мін'юсті 10 липня 1995 р. за № 210/746).
75
>>>76>>>
Треба зазначити, що деякі слідчі та судді, в тому числі навіть обласної ланки, не знають про існування названої Інструкції, хоча нею визначено новий порядок зберігання, передачі та знищення речових доказів. Зокрема, відповідно до її п. 5 суди не повинні приймати разом із кримінальними справами наркотичні засоби, які до набрання законної сили вироком суду повинні в опечатаному вигляді зберігатися в камері для речових доказів органу попереднього слідства чи дізнання або в оперативній частині установи по виконанню покарання.
Згідно з п. 6 цієї Інструкції знищення наркотиків, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, проводиться комісією у складі судового виконавця того суду, який виніс вирок, представника органу, який проводив розслідування у справі та працівника підрозділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків місцевого органу внутрішніх справ (а в разі відсутності такого — працівником карного розшуку цього органу), оперативного працівника СБУ або працівника установи по виконанню покарання. Акт про знищення наркотичних засобів затверджується суддею, який розглядав справу, і долучається до матеріалів останньої.
Утім, вивчення кримінальних справ показало, що окремі суди приймали разом зі справами наркотичні засоби (наприклад, Ратнівський районний суд Волинської області у справі 3. та ін.); не вирішували долю наркотичних засобів, які визнано речовими доказами, або, хоча й зазначали у вироку про необхідність їх знищення, не вказували назву наркотиків та їх кількість. Інколи суди приймали рішення про знищення речових доказів, які не були знаряддями, спеціально пристосованими для виготовлення наркотиків. Наприклад, Тростянецький районний суд у справі М. постановив рішення про знищення сумки й м'ясорубки, а Сумський районний суд у справі О.— про знищення трьох мисок і м'ясорубки. Окремі суди (Миколаївський, Полтавський районні та ін.) не надсилали копій вироків про знищення речових доказів органам внутрішніх справ. У більшості областей наркотики знищувались або одним слідчим, або ж, хоча й комісією, проте без участі судового виконавця; у вивчених справах не виявлено жодного акта про знищення наркотичних засобів, затвердже-
76
>>>77>>>
ного суддею. За свідченням багатьох обласних судів (Запорізького, Волинського, Харківського, Тернопільського та ін.), органи міліції взагалі не повідомляють суди про знищення речових доказів.
Вважаємо, шо така практика є неприпустимою. Порушення вимог названої Інструкції веде до втрати наркотичних засобів, які нерідко знову потрапляють у незаконний обіг. Розглянуті дії посадових осіб можуть містити ознаки складу злочину, передбаченого ст. 2297 КК (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів).
Треба мати на увазі, шо наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, вилучені у великих та особливо великих розмірах з незаконного обігу і визнані державною інспекцією з контролю за якістю лікарських засобів МОЗ придатними для використання або подальшої переробки, у встановленому законодавством порядку разом з відповідними документами передаються:
наркотичні засоби та психотропні речовини — державним аптечним закладам за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в галузі охорони здоров'я;
наркотичні засоби — Державному комітету у справах охорони державного кордону України, Державній митній службі України та МВС України для використання у тренуванні службових собак;
сировина, що містить наркотичні речовини і прекурсори, занесені до списку № 1 таблиці IV Переліку,— Держ-коммедбіопрому України;
прекурсори, занесені до списку № 2 таблиці IV Переліку,— Державній акціонерній компанії "Укрресурси".
Наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, визнані державною інспекцією з контролю за якістю лікарських засобів МОЗ непридатними для використання або подальшої переробки, підлягають знищенню у порядку, встановленому нормативно-правовими актами44.
Останнім часом спостерігається зростання попиту на ана-болічні стероїди (речовини, котрі збільшують м'язову масу й фізичну силу), зростають і масштаби їх вилучення45. Якщо раніше під згубний вплив цих речовин (застосування їх бере
77
>>>78>>>
свій початок з 1960 р.) потрапляли спортсмени, які прагнули досягти результатів міжнародного рівня, то нині поширюється вживання анаболіків в учбових закладах, аматорських спортивних секціях, клубах бодібілдінгу тошо. У більшості країн вживання цих речовин не забороняється законом і лише в деяких державах існує спеціальне законодавство щодо їх обігу. Не існує і міжнародного контролю за розповсюдженням і вживанням анаболічних стероїдів, окрім випадків, коли проводяться міжнародні спортивні змагання та Олімпійські ігри. Проте країни, які перебувають під найбільшим впливом цих речовин, приймають закони, спрямовані на обмеження їх вживання. Це стосується США і Швеції. Дані про вилучення анаболіків протягом 1994 р., свідчать про те, що їх вживання найбільш поширене в США, Канаді, Великій Британії, Швеції, Фінляндії. За інформацією Генерального секретаріату Українського бюро Інтерполу, східно-європейські держави (Росія, Польща, Естонія) поступово виходять на міжнародний ринок збуту як країни-виробники і постачальники цих речовин46. Чверть століття тому цікаві результати досліджень оприлюднив у праці, присвяченій проблемі вживання анаболічних стероїдів, Державний Центральний інститут фізичної культури (м. Москва). Вчені цього інституту встановили, що на фоні спортивних досягнень особа фізично деградувала. "Сам того не підозрюючи, спортсмен ставав своєрідним наркоманом. Лише спортсмени, що мають сильну волю, здатні встояти перед спокусою пігулок та ін'єкцій, а слабкі ставали рабами анаболіків"47. Незважаючи на такий висновок, ці ж вчені радили: "Наші експериментальні дані дозволяють нам рекомендувати ін'єкції ретаболу (анаболік тривалої дії.— А. М.) спортсменам високої кваліфікації, котрі спеціалізуються в роботі на витривалість, а також представникам видів спорту, де необхідно залишатися в межах вагової категорії (важка атлетика, бокс, боротьба) і де зайва вага зменшує досягнення (гімнастика, фехтування)"48. Як бачимо, задля досягнення рекордів, прославляння соціалістичного спорту застосування анаболічних стероїдів знаходило виправдання. Виявляється, для цього можна було знехтувати і здоров'ям людей (гвинтиків). Приміром, всесвітньо відомий штангіст Василь Алексєєв за наказом високого
78
>>>79>>>
начальства змушений був вживати анаболіки і з цієї причини не зміг виграти свою третю Олімпіаду у 1980 р.49.
На міжнародній конференції із зловживання й торгівлі анаболічними стероїдами (Прага, Чеська Республіка, грудень 1993 р.) — першому форумі з цієї проблеми, фахівці дійшли висновку про досить шкідливі соціальні наслідки зловживання анаболіками50. Вживання великих і значних доз цих речовин чоловіками, наприклад, порушує функції ендокринної та статевої систем, збільшує молочні залози, підвищує кров'яний тиск, викликає головнй біль і носову кровотечу, розлад функцій печінки, підвищує рівень цукру в крові, викликає алергічні реакції і навіть руйнує систему імунного захисту організму. Ще тяжчі наслідки викликає вживання анаболіків у жінок і дітей. У жінок від них настає вірілізація — понижується голос, зменшуються груди, виникає чоловіча лисина, росте волосся на обличчі, на руках і на ногах. Порушення фізіології у дітей проявляється, зокрема, в тому, що вони не можуть досягти природного зросту. Поряд з цим, як зазначалось на конференції, є небезпека формування фізичної і психічної залежності організму людини внаслідок вживання великих доз анаболічних стероїдів (проводились, хоча й в обмежених масштабах, наукові дослідження таких випадків).
Враховуючи ці наслідки, конференція, зокрема, рекомендувала кожній країні проаналізувати своє законодавство з точки зору посилення контролю за обігом анаболічних стероїдів; забезпечити співпрацю національних органів влади і спортивних організацій в розробленні спільної стратегії боротьби зі зловживанням цими речовинами у відповідності з принципами антидопінгової конвенції Ради Європи і зводу правил антидопінгової поведінки у спорті Європейського Співтовариства51.
>>>80>>>
«все книги «к разделу «содержание Глав: 11 Главы: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11.