2.2.2. Склад і структура видатків бюджету України

Видатки бюджету характеризуються насамперед їх суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найбільш повно відображає сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на народне господарство та науку, соціальну – видатки на соціальний захист населення та соціально-культурну сферу, оборонну – на оборону, управлінську – на утримання управлінських структур (органи державної влади і управління, судові структури і прокуратура, правоохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на зовнішньополітичну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються вдитаки, пов`язані з системою деравжного кредиту – на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на народне господарство в Україні включають державні капітальні вкладення, бюджетні позички підприємстам, державні субсидії і дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру – геологорозвідувільні роботи, роботи щодо землевпорядкування і т.н.). Вони здійснюються в розрізі галузей економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету відводиться допоміжна і регулююча роль у системі фінансового забезпечення економіки, а основними формами виступають самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист включать державні субсидії окремим громадянам та покриття різниці в цінах на соціально значущі товари і послуги. Видатки на соціально-культурну сферу, що виділяються на основі кошторисного фінансування, структуруються за галузевими ознаками: освіту, охорону здоров`я, фізичну культуру і спорт, культуру. На даний час у відповідності до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забезпечення соціально-культурної сфери. Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні і кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями переходу до страхової медицини.

Видатки бюджету на науку відображають фінансування державних і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень, пошукових та прикладних розробок. В даний час бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування) не отримали належного розповсюдження.

Видатки бюджету на оборону включають закупку озброєнь і військової техніки та витрати на утримання військових частин. Крім того, до них також відносять витрати на наукові дослідження в сфері оборони і виплату пенсій військовослужбовцям.

Видатки в сфері зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності – це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної виконавчої влади.

Видатки по обслуговуванню державного боргу включають погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками.

Структура видатків бюджету України наведена в таблиці.

З наведених даних видно, що основну питому вагу у зведеному бюджеті України займають соціальні видатки (на соціальний захист населення та соціально-культурну сферу): в 1992 р. – 45,6 %, в 1993 р. – 57,6 %, в 1994 р. – 39,1 %, в 1995 р. – 49,6 %, в 1996 р. – 49,0 %. Лише в 1994 р. видатки на народне господарство переважали – 40,6 %. У складі видатків Державного бюджету, навпаки, головну роль відіграють видатки на народне господарство. Тільки в 1993 р. соціальні видатки переважали їх (45,2 % проти 33,3 %).

У цілому видатки, що пов`язані з економічною (народне господарство і наука) та соціальною (соціальний захист і соціально-культурна сфера) функціями держави є домінуючими. В 1992 р. у зведеному бюджеті вони складали 87,9 %, а у Державному – 82,4 %, в 1993 р. відповідно 85,1 % і 80,0 %, в 1994 р. – 80,8 % і 74,3 %, в 1995 р. – 70,0 % і 47,6 %, в 1996 р. – 72,1 % і 51,6 %. Разом з тим характерною ознакою динаміки структури видатків бюджету України є зниження їх питомої ваги, особливо в Державному бюджеті внаслідок появи і зростання з 1994 р. видатків на обслуговування державного боргу і підвищення питомої ваги видатків на управління.

Таким чином, як свідчать наведені по бюджету України дані, в даний час йому притаманна досить чітко виражена соціальна спрямованість. Однак, це не забезпечує достатній рівень соціальних послуг. Реальна фінансова забезпеченість соціального захисту і соціально-культурних установ та закладів суттєвоо знизились в останні роки. Більш того – на даний час навіть спрямування усіх коштів бюджету на соціальні цілі не може забезпечити достатній рівень їх фінансування. Причина відома – тривалий процес падіння виробництва призвів до такого низького обсягу ВВП, що його просто не вистачає і ніякий перерозподіл в бюджеті між напрямами видатків не в змозі вирішити окреми проблеми.

При фінансуванні соціального захисту, важливо встановити співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі і на народне господарство. Спрямування коштів на народне господарство створює передумови для зростання ВВП і тим самим, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних  заходів, а, з другого, - зменшує напругу на бюджет, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті. Головну роль в такій політиці відіграють продуктивні витрати – на капітальні вкладення і науку. Вони ж мають тенденцію до зниження. Так, якщо в 1992 р. видатки зведеного бюджету на науку становили 2,8 %, то в 1996 р. – 1,4 %. Відповідно питома вага видатків на державні капітальні вкладення зменшились у такій пропорції: 1992 р. – 6,4 %, 1996 р. – 3,1 % (а в 1995 р. вона становила всього 1,8 %). Звичайно, не тільки ці чинники визначали процес падіння виробництва в Україні. Але такий підхід в бюджетній політиці досить негативно впливав на стан економіки. Адже вирішити проблему виходу з кризи без вказаних витрат практично неможливо. Тому тенденція зниження витрат бюджету на науку та капітальні вкладення є негативною.

В складі видатків на народне господарство переважають поточні витрати: на забезпечення державних резервів, різноманітні операційні витрати (на геологорозвідувальні роботи, протиепізоотичні заходи, проведення землевпорядкування і заходів з докорінного поліпшення земель, заходи по водному господарству, ведення лісового господарства і т.п.). Це обов`язкові витрати, без яких не обійтись, але вони не спрямовані на інвестування коштів в економіку і тому прямо не можуть сприяти економічному росту. Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед суспільством, це вихід з економічної кризи. Однак, без виділення відповідних коштів неможливе розв`язання проблеми. З точки зору фінансової політики в цілому необхідно знайти відповідні джерела фінансування і встановити їх структурне співвідношення. З точки зору бюджетної політики, зокрема, необхідно визначити місце і роль бюджету у фінансовому забезпеченні потреб економічного розвитку та виділити основні напрями бюджетного інвестування.

При виборі об`єктів бюджетного інвестування враховується здатність виробників випускати експортоспроможну та імпортозамінну продукцію, а також вироби особливої соціальної значимості (лікувальні препарати, продукти харчування, інші товари першої необхідності), знаходити і розширювати ринки збуту своєї продукції на внутрішному та зовнішньому ринках і відповідно нарощувати обсяги її реалізації. Враховуються також можливості для пожвавлення виробництва в суміжних галузях і вирішення питань енергозбереження та використання альтернативних джерел енергопостачання.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава не має можливості виділяти бюджетні кошти на підтримку неефективних підприємств, які по суті є банкрутами. Тому особливої ваги набуває питання перерофілювання, консервації, а в окремих випадках і закриття неефективних виробничих структур. Це дозволить поступово скорочувати дотування підприємств і перейти до цільового бюджетного кредитування шляхом надання бюджетних позичок. Запроваджується такий режим капіталовкладень, який забезпечує надходження цільових бюджетних позичок безпосередньо до адресатів без зайвих посередницьких ланок і таке ж пряме і безумовне їх повернення. Така переорієнтація у використанні бюджетних коштів спрямована на досягнення раціонального, обгрунтованого спрямування ресурсів у матеріальну базу економіки, в сучасні технології, коли держава стимулює ефективну економічну діяльність і цивілізований процес купівлі-продажу.

Посилення цільового характеру бюджетних асигнувань в народне господарство знаходить своє відображення в розробці загальнодержавних і галузевих цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктури. вони спрямовані на вирішення важливих народногосподарських завдань, це перш за все – енергозебреження, ракето- ,літако- і суднобудування, виробництва вітчизняних електровозів, трамваїв, тролейбусів та ін.

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

Видатки бюджету характеризуються насамперед їх суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найбільш повно відображає сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на народне господарство та науку, соціальну – видатки на соціальний захист населення та соціально-культурну сферу, оборонну – на оборону, управлінську – на утримання управлінських структур (органи державної влади і управління, судові структури і прокуратура, правоохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на зовнішньополітичну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються вдитаки, пов`язані з системою деравжного кредиту – на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на народне господарство в Україні включають державні капітальні вкладення, бюджетні позички підприємстам, державні субсидії і дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру – геологорозвідувільні роботи, роботи щодо землевпорядкування і т.н.). Вони здійснюються в розрізі галузей економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету відводиться допоміжна і регулююча роль у системі фінансового забезпечення економіки, а основними формами виступають самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист включать державні субсидії окремим громадянам та покриття різниці в цінах на соціально значущі товари і послуги. Видатки на соціально-культурну сферу, що виділяються на основі кошторисного фінансування, структуруються за галузевими ознаками: освіту, охорону здоров`я, фізичну культуру і спорт, культуру. На даний час у відповідності до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забезпечення соціально-культурної сфери. Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні і кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями переходу до страхової медицини.

Видатки бюджету на науку відображають фінансування державних і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень, пошукових та прикладних розробок. В даний час бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування) не отримали належного розповсюдження.

Видатки бюджету на оборону включають закупку озброєнь і військової техніки та витрати на утримання військових частин. Крім того, до них також відносять витрати на наукові дослідження в сфері оборони і виплату пенсій військовослужбовцям.

Видатки в сфері зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності – це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної виконавчої влади.

Видатки по обслуговуванню державного боргу включають погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками.

Структура видатків бюджету України наведена в таблиці.

З наведених даних видно, що основну питому вагу у зведеному бюджеті України займають соціальні видатки (на соціальний захист населення та соціально-культурну сферу): в 1992 р. – 45,6 %, в 1993 р. – 57,6 %, в 1994 р. – 39,1 %, в 1995 р. – 49,6 %, в 1996 р. – 49,0 %. Лише в 1994 р. видатки на народне господарство переважали – 40,6 %. У складі видатків Державного бюджету, навпаки, головну роль відіграють видатки на народне господарство. Тільки в 1993 р. соціальні видатки переважали їх (45,2 % проти 33,3 %).

У цілому видатки, що пов`язані з економічною (народне господарство і наука) та соціальною (соціальний захист і соціально-культурна сфера) функціями держави є домінуючими. В 1992 р. у зведеному бюджеті вони складали 87,9 %, а у Державному – 82,4 %, в 1993 р. відповідно 85,1 % і 80,0 %, в 1994 р. – 80,8 % і 74,3 %, в 1995 р. – 70,0 % і 47,6 %, в 1996 р. – 72,1 % і 51,6 %. Разом з тим характерною ознакою динаміки структури видатків бюджету України є зниження їх питомої ваги, особливо в Державному бюджеті внаслідок появи і зростання з 1994 р. видатків на обслуговування державного боргу і підвищення питомої ваги видатків на управління.

Таким чином, як свідчать наведені по бюджету України дані, в даний час йому притаманна досить чітко виражена соціальна спрямованість. Однак, це не забезпечує достатній рівень соціальних послуг. Реальна фінансова забезпеченість соціального захисту і соціально-культурних установ та закладів суттєвоо знизились в останні роки. Більш того – на даний час навіть спрямування усіх коштів бюджету на соціальні цілі не може забезпечити достатній рівень їх фінансування. Причина відома – тривалий процес падіння виробництва призвів до такого низького обсягу ВВП, що його просто не вистачає і ніякий перерозподіл в бюджеті між напрямами видатків не в змозі вирішити окреми проблеми.

При фінансуванні соціального захисту, важливо встановити співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі і на народне господарство. Спрямування коштів на народне господарство створює передумови для зростання ВВП і тим самим, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних  заходів, а, з другого, - зменшує напругу на бюджет, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті. Головну роль в такій політиці відіграють продуктивні витрати – на капітальні вкладення і науку. Вони ж мають тенденцію до зниження. Так, якщо в 1992 р. видатки зведеного бюджету на науку становили 2,8 %, то в 1996 р. – 1,4 %. Відповідно питома вага видатків на державні капітальні вкладення зменшились у такій пропорції: 1992 р. – 6,4 %, 1996 р. – 3,1 % (а в 1995 р. вона становила всього 1,8 %). Звичайно, не тільки ці чинники визначали процес падіння виробництва в Україні. Але такий підхід в бюджетній політиці досить негативно впливав на стан економіки. Адже вирішити проблему виходу з кризи без вказаних витрат практично неможливо. Тому тенденція зниження витрат бюджету на науку та капітальні вкладення є негативною.

В складі видатків на народне господарство переважають поточні витрати: на забезпечення державних резервів, різноманітні операційні витрати (на геологорозвідувальні роботи, протиепізоотичні заходи, проведення землевпорядкування і заходів з докорінного поліпшення земель, заходи по водному господарству, ведення лісового господарства і т.п.). Це обов`язкові витрати, без яких не обійтись, але вони не спрямовані на інвестування коштів в економіку і тому прямо не можуть сприяти економічному росту. Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед суспільством, це вихід з економічної кризи. Однак, без виділення відповідних коштів неможливе розв`язання проблеми. З точки зору фінансової політики в цілому необхідно знайти відповідні джерела фінансування і встановити їх структурне співвідношення. З точки зору бюджетної політики, зокрема, необхідно визначити місце і роль бюджету у фінансовому забезпеченні потреб економічного розвитку та виділити основні напрями бюджетного інвестування.

При виборі об`єктів бюджетного інвестування враховується здатність виробників випускати експортоспроможну та імпортозамінну продукцію, а також вироби особливої соціальної значимості (лікувальні препарати, продукти харчування, інші товари першої необхідності), знаходити і розширювати ринки збуту своєї продукції на внутрішному та зовнішньому ринках і відповідно нарощувати обсяги її реалізації. Враховуються також можливості для пожвавлення виробництва в суміжних галузях і вирішення питань енергозбереження та використання альтернативних джерел енергопостачання.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава не має можливості виділяти бюджетні кошти на підтримку неефективних підприємств, які по суті є банкрутами. Тому особливої ваги набуває питання перерофілювання, консервації, а в окремих випадках і закриття неефективних виробничих структур. Це дозволить поступово скорочувати дотування підприємств і перейти до цільового бюджетного кредитування шляхом надання бюджетних позичок. Запроваджується такий режим капіталовкладень, який забезпечує надходження цільових бюджетних позичок безпосередньо до адресатів без зайвих посередницьких ланок і таке ж пряме і безумовне їх повернення. Така переорієнтація у використанні бюджетних коштів спрямована на досягнення раціонального, обгрунтованого спрямування ресурсів у матеріальну базу економіки, в сучасні технології, коли держава стимулює ефективну економічну діяльність і цивілізований процес купівлі-продажу.

Посилення цільового характеру бюджетних асигнувань в народне господарство знаходить своє відображення в розробці загальнодержавних і галузевих цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктури. вони спрямовані на вирішення важливих народногосподарських завдань, це перш за все – енергозебреження, ракето- ,літако- і суднобудування, виробництва вітчизняних електровозів, трамваїв, тролейбусів та ін.

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.