10.1. Організація податкового контролю

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60

Здійснення податкового контролю покладено на Державну податкову службу. У п. 6.2.2. було розглянуто її структуру, функції та права і, зокрема, зазначалось, що безпосередній податковий контроль здійснюється низовою ланкою - податковою інспекцією. Тепер більш докладно розглянемо як організовано ведення контрольної роботи на базовому рівні.

Безпосередній податковий контроль включає такі основні складові: виявлення і облік платників податків; перевірка правильності обчислення податків і податкових платежів; контроль за своєчасністю надходження нарахованих сум в бюджет.

Облік платників податків ведеться окремо юридичних і фізичних осіб.

Обліковим реєстром юридичних осіб є «Книга обліку підприємств», яка заводиться на три роки. Сторінки в ній мають бути обов'язково пронумеровані, прошнуровані й завірені в кінці книги підписом Голови податкової інспекції та печаткою. В книгу заносяться всі підприємства, що знаходяться на території району чи міста, а також їх філії, відділення та інші структурні підрозділи незалежно від місця їхнього знаходження. При цьому обов'язково визначається, як ведуться розрахунки з бюджетом: централізовано - головним підприємством чи децентралізовано - кожною структурною одиницею окремо.

Записи в книгу обліку проводяться по групах підприємств різних форм власності: державні, акціонерні, орендні, приватні, кооперативні, підприємства громадських організацій, тощо. В кожній групі виділяються галузі народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, торгівля транспорт. По кожному підприємству вказується які види податків та податкових платежів вони сплачують.

У книзі обліку по кожному платнику відображаються такі реквізити:

повна назва підприємства, його філій та відділень;

адреси, номери телефонів;

форма власності, підпорядкування;

дата реєстрації підприємства;

види податків, найменування та дата документів про пільги, ким вони видані, на який строк;

найменування банку, номер розрахункового /поточного/ рахунку, дата його відкриття;

дата отримання заявки про взяття на облік;

найменування бюджетів, до яких сплачуються податки та податкові платежі, розміри відрахувань до цих бюджетів від окремих податків;

дата перевірки дотримання порядку обліку платників, проведеної на місці;

результат перевірки /чи має вносити до бюджету платежі/;

перелік заходів, ужитих при виявленні порушень порядку обліку платників.

Для реєстрації в «Книзі обліку підприємств» новоутворені підприємства зобов'язані подати в податкову інспекцію за місцем свого знаходження документи за встановленим переліком (заява, копія статуту, тощо). Податкові органи перевіряють подані документи і за відсутності зауважень протягом десяти днів з моменту подачі заяви реєструють підприємство і заносять його до «Книги обліку підприємств». Один примірник повертається платнику. На ньому ставиться спеціальний штамп, на якому вказується: «Зареєстровано державною податковою інспекцією по місту /району/. Реєстраційний номер, порядковий номер по книзі обліку підприємств.» На штампі мають бути підпис начальника податкової інспекції і дата.

У подальшому підприємства зобов'язанні подавати в податкову інспекцію відомості про всі зміни у їх діяльності, пов'язані з даними, наведеними в заяві. Інформація про зміни подається в десятиденний строк. При зміні місця знаходження підприємства за його новою адресою передаються заява, а також справа підприємства з додатком копії особового рахунку чи довідки про стан розрахунків із бюджетом.

Підприємства, які не зареєструються у встановлені строки, несуть передбачену чинним законодавством відповідальність.

Податкові органи перевіряють «Книгу обліку підприємств», з точки зору повноти обліку, з метою виявлення усіх платників, що знаходяться на території району чи міста. Для цього вони користуються відповідними даними від тих організацій та установ, діяльність яких пов'язана з відкриттям нових підприємств. Зокрема:

від установ банківської системи - про підприємства, яким відкриті, змінені чи закриті розрахункові, поточні й позичкові рахунки; від органів обліку нежитлових приміщень - про здані в оренду приміщення;

від підприємства зв'язку - про підприємства, яким були встановлені телефони, що не увійшли до телефонних довідників;

від організацій архітектури - про дозволи на нове будівництво і виділення з цією метою земельних ділянок; про здані в експлуатацію об'єкти;

від страхових органів - про страхування нових підприємств.

Крім даних цих та інших організацій і установ, податкові органи мають право користуватися різною додатковою інформацією.

На основі «Книги обліку підприємств» складаються списки платників податків та інших платежів, які подаються установам банківської системи до 10 січня. Протягом року за необхідності податкові органи сповіщають банки про зміни в цих списках.

Дещо інший порядок організації податкової роботи з обліку фізичних осіб.

До 1996 р. реєстрації у податковій інспекції підлягали лише громадяни, які займалися підприємницькою діяльністю без оформлення прав юридичної особи. Для обліку цих платників і стану їх розрахунків із бюджетом велась спеціальна книга, в якій відображалися такі дані: прізвище, ім'я, по батькові громадянина, його місце проживання і місце заняття підприємницькою діяльністю; дата видачі дозволу на заняття цією діяльністю і її вид; дата і номер регістраційного посвідчення; дата проведення документальної перевірки і її результати; дата закінчення заняття підприємницькою діяльністю.

Крім цього, окремо велась «Алфавітна книга», яка була обліковим реєстром для громадян, що отримували доходи не за місцем основної роботи. Дані в книгу заносилися на підставі довідок, що надходили від підприємств, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, про виплачені громадянам доході утримані суми прибуткового податку.

Таким чином, облік охоплював лише певні категорії платників.

З 1 січня 1996 р. створюється «Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших податкових платежів», який передбачає облік усіх громадян-платників незалежно від джерела їх доходу. Тобто поряд з громадянами, що отримують доходи не за місцем основної роботи та від підприємницької діяльності до Державного реєстру будуть заноситись також громадяни, що отримують доходи лише за місцем основної роботи.

Створення Державного реєстру зумовило певні зміни в організації роботи податкових органів з обліку фізичних осіб. Насамперед це стосується порядку роботи податкових інспекцій з підприємствами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. * Якщо раніше взаємодія між ними обмежувались лише отриманням та реєстрацією довідок про виплачені громадянам доходи і утримані суми прибуткового податку (стосовно громадян, які отримували доходи не за місцем основної роботи), то тепер комплекс робіт значно збільшився. Так, у період масової реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі податкові органи виконували такі роботи:

готували списки підприємств, організацій і фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на обліку в податковій інспекції;

складали графіки, за якими підприємства, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мали передавати в податкову інспекцію необхідну інформацію для реєстрації фізичних осіб в Державному реєстрі, а також повідомляли керівників цих підприємств, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності про терміни подання інформації;

забезпечували підприємства, організації, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності інструктивними матеріалами про порядок і умови передачі в податкові інспекції відповідної інформації для реєстрації фізичних осіб в Державному реєстрі, а також бланками документів «Облікова картка фізичної особи - платника податків та інших податкових платежів» /форма

№ ІДР/ та «Відомості до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» /форма № 2ДР/; перевіряли документи, що надходять від підприємств, організацій та суб'єктів підприємницької діяльності, з точки зору правильності і повноти заповнення всіх реквізитів і при виявлені порушень повертали ці документи на доопрацювання; факт надходження чи повернення документів реєструвався у спеціальному журналі (форма № 3ДР);

виконували комп'ютерну обробку інформації;

постійно контролювали своєчасність подання інформації, складали списки порушників встановлених строків і притягували їх до відповідальності;

надсилали, після присвоєння Державною податковою адміністрацією фізичним особам - платникам податків ідентифікаційних номерів, за місцем проживання громадянина повідомлення про необхідність з'явитися у податкову інспекцію для отримання картки фізичної особи з ідентифікаційним номером;

видавали громадянам - платниками податків картку фізичної особи; факт видачі реєстрували у відповідному журналі вихідних документів податкової інспекції.

Після реєстрації фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі і отримання інформації про надання їм ідентифікаційних номерів податкові інспекції передавали відомості за формою № 2ДР та облікові картки за формою № ІДР в свій архів, а облікові картки фізичних осіб, які проживають в іншому районі, пересилали в податкові інспекції за місцем їх проживання для подальшої передачі в архів.

По завершенні періоду масової реєстрації фізичних осіб в Державному реєстрі податкові органи зобов'язані і в подальшому забезпечувати підприємства, організації, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бланками облікових карток і відомостей до Державного реєстру; отримувати від них відомості та облікові картки на фізичних осіб, що прийняті на роботу і не мають ідентифікаційного номера платників податків за місцем їх проживання, для занесення інформації в Державний реєстр; перевіряти документи, що надходять від підприємств і у разі виявлення порушень викликати громадян для повторного заповнення облікової картки; виконувати комп'ютерну обробку інформації, передавати, після присвоєння ідентифікаційного номера, документи фізичної особи в архів, спочатку повідомивши громадянина про необхідність отримати картку в податковій інспекції і видавши її платникові. Всі факти надходження документів від підприємств та видачі карток фізичним особам мають фіксуватися у відповідних журналах в податковій інспекції.

Майже за аналогічною схемою організована роботи податкових органів з фізичними особами. * Тільки спочатку у місячний строк з дня виникнення джерела доходу ці громадяни зобов'язані з'явитися у податкову інспекцію, отримати і заповнити облікову картку за формою № ІДР. Надалі дії податкової

інспекції такі ж, як і при роботі з підприємствами та організаціями, починаючи з перевірки заповнених облікових карток і закінчуючи видачею громадянам, що Слід зазначити, що створення Державного реєстру фізичних осіб допоможе підвищити ефективність податкового контролю, оскільки тепер облік буде охоплювати усі категорії громадян, що отримують доходи і сплачують податки. В першу чергу це стосується громадян, що прагнуть мати кілька трудових книжок. При системі обліку, що існувала раніше, на таких громадян в податкову інспекцію не надходили відомості про отримані доходи і утримані суми податку і вони не зобов'язані були подавати декларацію і кінці року, оскільки вважалося, що доходи отримуються ними за основним місцем роботи. Це дозволяло приховувати доходи і уникати від сплати прибуткового податку. Відтепер, якщо громадянин матиме кілька трудових книжок, то з кожного місця роботи надійдуть у податкову інспекцію довідки про отримані ним доходи і утримані суми податку. Таким чином буде виявлено, що громадянин порушив закон і має неси передбачену чинним законодавством відповідальність. Разом з цим створення Державного реєстру не забезпечить максимальну повноту обліку фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, оскільки для цього потрібні надійні джерела інформації, а їх, як і раніше, бракує.

Другою складовою податкового контролю є перевірка правильності обчислення податків і податкових платежів. Вона здійснюється в 2 етапи:

І етап - камеральна (попередня) перевірка;

2 етап - документальна перевірка.

Камеральна перевірка проводиться в податковій інспекції в управлінні прямих та непрямих податків.

У цьому підрозділі приймаються звіти та баланси підприємств і здійснюються камеральні перевірки декларацій та розрахунків з податку на добавлену вартість, акцизного збору та податку на прибуток.

Документальна перевірка проводиться на підприємстві працівниками управління організації документальних перевірок юридичних осіб та управління організації документальних перевірок фізичних осіб. Робота відділу документальних перевірок організована за такою схемою Спочатку визначаються підприємства, які мають перевірятися у поточному році, при цьому виходять із того, що кожне підприємство необхідне перевіряти не рідше ніж 1 раз на 2 роки. Підприємства, що сплачують до бюджету значні суми податків, перевіряються частіше, а саме кожен рік. Далі розробляється графік перевірок, тобто визначається в якому кварталі і місяці має перевірятися те чи інше підприємство. За кожним робітником відділу закріплена певна кількість підприємств. Перед виходом на перевірку податковим інспектором складається програма перевірки, яка узгоджується з начальником відділу. Кожний факт проведеної перевірки фіксується у спеціальній книзі, де відображаються також суми донарахованих за результатами перевірки податків та штрафних санкцій.

Окрім документальних перевірок робітники указаного відділу проводять також значну кількість тематичних перевірок. Такі перевірки здійснюються, як правило, по завданнях вищестоящих податкових органів.

Аналогічно організована податкова роботи відділу документальних перевірок фізичних осіб.

Важливе значення має також правильна організація контролю за своєчасністю надходження нарахованих сум податків в бюджет. Такий контроль здійснюється відділом обліку та обробки даних. З цією метою для кожного платника відкриваються картки особових рахунків у розрізі окремих видів податків і платежів. У цих картках ведеться облік усіх надходжень авансовими чи фактичними платежами, відображається сальдо перерозрахунків при авансових платежах (доплати чи повернення переплат). Записи в картки особових рахунків провадяться на підставі копій платіжних документів, які банк передає в податкову інспекцію щоденно після виконання операцій по перерахуванню податків і платежів на рахунки відповідних бюджетів разом з випискою із рахунків державного і місцевого бюджетів. При виявленні недоїмки, тобто суми, не внесеної в бюджет, після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів, податкові органи вживають заходи щодо усунення заборгованості платників перед бюджетом. Так, з сум недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, нараховується пеня. Розмір пені встановлюється із розрахунку 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ. Для деяких видів платежів установлено окремий розмір пені.

Суми недоїмки за платежами в бюджет стягуються з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарської діяльності у безспірному порядку за розпорядженням державних податкових органів за весь час ухилення від сплати податків. Розпорядження на безспірне стягнення сум недоїмки не видаються, якщо підприємства своєчасно подали до установ банків платіжні доручення на перерахування належних платежів.

Заходи безспірного стягнення недоїмки, які застосовуються до підприємств, установ і організацій з боку податкових органів, включають:

списання у доход бюджету сум, які є на розрахунковому (поточному) рахунку недоїмника в установі банку і на окремих рахунках та акредитивах, відкритих за рахунок недоїмника;

звернення стягнення на суми, які належать одержати недоїмникові від його дебіторів;

звернення стягнення на суми, які виділяються підприємствам, установам і організаціями в порядку бюджетного фінансування.

За несвоєчасне зарахування платежів до бюджету фінансові санкції застосовуються також і до установ банківської системи. Так, якщо підприємство своєчасно подало в банк платіжне доручення на перерахування податків до бюджету, а надходження платежів в бюджет затримано з вини банку, то він сплачує пеню за кожний день сплати у встановленому розміру.

Незважаючи на те, що контроль за правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків та податкових платежів в бюджет здійснюють переважно податкові інспекції, в цьому процесі також беруть участь інші органи, а саме, ДАІ та митні органи.

Державні автомобільні інспекції здійснюють контроль за сплатою податку з власників транспортних засобів фізичними особами шляхом перевірки розрахункових документів про сплату цього податку перед технічним оглядом автомобілів, що перебувають у приватній власності. Без наявності таких документів технічний огляд автомобілів, який проводять автомобільні інспекції, не здійснюється. Така організація контролю дає можливість фізичній особі ухилитися від сплати податку з власників транспортних засобів, оскільки, якщо своєчасно не проходити технічний огляд, то можна і не платити податок.

Митні органи здійснюють контроль за правильністю обчислення і своєчасністю перерахування в бюджет мита. З метою забезпечення митного контролю здійснюється митне оформлення товарів та інших предметів, що підлягають переміщенню через митний кордон України. Однією з операцій, що входять у митне оформлення, є декларування. Декларування здійснюється шляхом заяви у встановленій формі точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю і митного оподаткування.

Предмети, що переміщаються через митний кордон громадянами, декларуються цими громадянами, предмети, що переміщаються підприємствами, - цими підприємствами за умови, що вони допущені митницею до декларування. Допущення здійснюється за заявою підприємства тією митницею, в зоні діяльності якої воно знаходиться, шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта.

В обов'язки декларанта входить:

а) пред'явить митниці товари та інші предмети, що переміщаються через митний кордон України;

б) подати митниці документи, що містять дані, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення;

в) сплатити мито та митні збори, якщо товари та інші предмети підлягають митному обкладенню.

Декларант несе повну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у вантажній митній декларації.

Після декларування товарів чи майна та пред'явлення їх декларантом або транспортною організацією митниці здійснюється митне оформлення, для якого потрібні такі документи: декларація, належним чином засвідчені копії ліцензій, дозволи інших державних органів, якщо товари підлягають контролю цих органів, документи, що підтверджують внесення відповідних митних платежів.

У процесі митного оформлення перевіряються наявність усіх необхідних документів та відповідність заповнення декларації вимогам, передбаченим чин-ними нормативними актами. При перевірці правильності заповнення декларації використовуються відомості, що містяться в супровідних, транспортних, комерційних та інших документах, а також результати митного огляду.

Мито нараховується митними органами, виходячи з митної вартості й установлених ставок мита. Сума мита, належна до сплати, перераховується через банківські установи на рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу. Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати сум усіх належних митних платежів випуск товарів та майна митними органами не здійснюється. За заявою декларанта та при наявності гарантії банку, митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на один місяць. При несплаті рахунку в строк, указаний митним органом, сума мита стягується у безспірному порядку. При цьому нараховується пеня за кожний день прострочення сплати, починаючи з дати виписки рахунку до дня його сплати включно в установленому розмірі.

По закінченні митного оформлення і розділі «Д» усіх аркушів декларації проставляються штампи й особиста номерна печатка працівника митного органу, який проводив митне оформлення. Крім того, митний орган реєструє декларацію та додаткові аркуші і присвоює їй відповідний номер, який проставляється у декларації. Після цього товар чи майно підлягають пропуску через митний кордон України.

Митні установи перераховують одержані суми мита в бюджет до 10 числа місяця, наступного за звітним. При обороті поступаючих платежів, що перевищує 1000 офіційно встановленого мінімального окладу, розрахунки з бюджетом проводяться подекадно.