6.1. Організація і порядок виконання доходної частини бюджету

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60

Основою успішного виконання бюджетів всіх рівнів є своєчасне і повне надходження доходів, яке забезпечується раціонально організованою системою їх стягнення. Система мобілізації доходів повинна забезпечити рівномірне, регулярне і стійке надходження коштів на рахунки бюджету, а також таке їх документальне оформлення, яке дозволяло б фінансовим органам мати своєчасну інформацію про хід виконання плану по доходах. Зарахування коштів на рахунки бюджета повинно проводитися в короткі терміни. Одночасно необхідно забезпечити відповідні зручності платникам.

Встановленою системою стягнення доходів бюджету передбачено, що для переважної частини доходів обчислення сум платежів і їх перерахування у бюджет виконують самі платники. Це значно прискорює процес мобілізації доходів. Безпосередня робота по обліку і контролю за правильним обчисленням, своєчасним і повним внесенням платежів в бюджет покладено на податкові органи. Правові відносини між платником і податковим органом починаються з моменту прийняття його для обліку.

Для цього суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи подають заяву, в якій вказується повна назва підприємства, його адреса (місце знаходження), час виникнення, прізвище, ім'я та по батькові керівника і головного бухгалтера та номер телефону, платежі, які сплачуються в бюджет. До заяви додаються: свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і його статут. Для підприємств, заснованих на колективній власності, необхідно представляти установчий договір.

Банки та інші кредитні установи відкривають рахунки платникам податків лише при умові пред'явлення ними документа, що підтверджує їх взяття на облік у державній податковій адміністрації, і у триденний термін повідомляє про це податковий орган.

Основна відповідальність за постановку на облік покладається законодавством на самих платників.

Обліку належать всі платники податків - юридичні особи, а також юридичні особи, які не є платниками податків і зборів. Обліковим реєстром є "Книга обліку платників - юридичних осіб", яка заводиться на три роки. Вона є реєстром особого контролю. В даний реєстр заносяться всі підприємства, установи, організації, які знаходяться на території, що контролюється даною податковою адміністрацією (район, місто), а також їх філії, відділи та інші структурні підрозділи незалежно від місця їх знаходження. Крім цього, облік філій та інших структурних підрозділів ведеться по місцю їх знаходження. При цьому обов'язково визначається, як ведуться розрахунки з бюджетом: централізовано - головним підприємством чи децентралізовано - кожною структурною одиницею окремо.

Записи в книгу обліку проводяться по групах підприємств різних форм власності, а в кожній групі виділяються галузі народного господарства. По кожному підприємству вказується, які види податків та податкових платежів вони оплачують.

У книзі обліку по кожному платнику вказуються такі реквізити:

- повна назва підприємства, його філій та відділень;

- адреси, номери телефонів;

- форма власності, підпорядкування;

- дата реєстрації підприємства;

- види податків, найменування та дата документів про пільги, ким вони видані, на який строк;

- найменування банку, номер розрахункового (поточного) рахунку, дата його відкриття;

- дата отримання заявки про взяття на облік;

- найменування бюджетів, до яких сплачуються податки та податкові платежі, розміри відрахувань до цих бюджетів від окремих податків;

- дата перевірки дотримання порядку обліку платників, проведеної на місці;

- результат перевірки (чи має вносити платежі до бюджету);

- перелік заходів, вжитих при виявленні порушень порядку обліку платників.

Книга обліку повинна кожного року перевірятися з точки зору повноти обліку всіх платників податків. Для цього податкові органи мають отримати відповідні дані від усіх організацій та установ, діяльність яких пов'язана з відкриттям нових підприємств. Зокрема, від установ банківської системи - про підприємства, яким відкриті змінені чи закриті розрахункові, поточні й позичкові рахунки; від органів обліку нежитлових приміщень - про здані в оренду приміщення; від підприємств зв'язку - про підприємства, яким були встановлені телефони, що не увійшли до телефонних довідників; від організацій архітектури - про дозволи на нове будівництво і виділення з цією метою земельних ділянок, про здані в експлуатацію об'єкти; від страхових органів - про страхування нових підприємств. Крім даних цих та інших організацій і установ, податкові органи мають право користуватися різною додатковою інформацією. Мета цієї роботи чітка й однозначна - на території району чи міста не повинно бути жодного підприємства, яке б не було на обліку і тим самим ніким не контролювалося.

На основі "Книги обліку підприємств" кожного року складаються і подаються установам банківської системи до 10 січня списки платників податків та інших платежів. У цих списках указуються:

- найменування підприємства, його адреса;

- номери розрахункового, поточного і позичкового рахунків;

- найменування податків та інших платежів у бюджет;

- бюджет, у який зараховуються платежі;

- підрозділи бюджетної класифікації, на які зараховуються платежі (розділ, глава, параграф), та символи звітності банку;

- номери рахунків фінансових органів з обліку доходів.

Ці списки узгоджуються з відповідними фінансовими органами. Протягом року за необхідності податкові адміністрації сповіщають банки про зміни в контрольних списках.

Результатом даної роботи податкових органів по обліку платників податків - юридичних осіб - є формування на основі ідентифікаційних номерів платників податків державного реєстру платників податків. Державний реєстр - це банк даних автоматизованої інформаційної системи податкової служби України, який розподілений по всім адміністративно-територіальним рівням держави. Використовуючи дані державного реєстру, податкові органи можуть здійснювати комплексний аналіз і контроль за повнотою надходжень податків та інших платежів у бюджет від платників - юридичних осіб, незалежно від їх місця знаходження, місця здійснення діяльності і від того, в які бюджети перераховуються ними податки.

Суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи представляють податковому органу заяву і свідоцтво про державну реєстрацію.

Державний реєстр створюється Державною податковою адміністрацією України і передбачає забезпечити:

повний облік фізичних осіб, котрі сплачують податки і інші обов'язкові платежі, з однозначною їх ідентифікацією;

організацію автоматизованої обробки інформації про сплату податків фізичними особами;

проведення дійового контролю за правильністю і своєчасністю сплат податків і інших обов'язкових платежів фізичними особами.

Закон України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів" передбачає обов'язкову державну реєстрацію фізичних осіб - суб'єктів підприємницької і іншої діяльності.

Державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, котрі зобов'язані вносити податки, збори, інші обов'язкові платежі в бюджети і внески в державні цільові фонди в порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

Реєстрація проводиться державними податковими адміністраціями по місцю постійного проживання платника податків, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні - по місцю одержання доходів або по місцезнаходженню іншого об'єкту оподаткування. Основним документом реєстрації є облікова картка фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, в яку вносяться слідуючі дані:

прізвище, ім'я та по батькові;

дата народження;

місце народження (країна, область, район, населений пункт);

місце проживання;

місце основної роботи;

види сплачених податків і інших обов'язкових платежів.

Безпосередня робота по підготовці і передачі облікових карток покладена, в основному, на підприємства, організації, установи, де працюють громадяни, а також на виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів і інші органи, уповноважені проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб - суб'єктів підприємницької і іншої діяльності. На основі представлених відомостей Державна податкова адміністрація України присвоює фізичній особі - платнику податків і інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і направляє податковому органу по місцю проживання фізичної особи або по місцю одержання доходів, чи по місцезнаходженню об'єкта оподаткування карточку з ідентифікаційним номером.

Ідентифікаційний номер - це спеціальний код платника податків і інших обов'язкових платежів, зареєстрованого в Державному реєстрі.

Ідентифікаційний номер з Державного реєстру є обов'язковим для використання підприємствами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційних банків і інших фінансово-кредитних установ у випадку:

- виплати доходів, з яких утримуються податки і інші обов'язкові платежі згідно діючого законодавства України;

- укладання громадсько-правових угод, предметом яких являється об'єкти оподаткування і по яким виникають обов'язки сплати платежів;

- відкриття рахунків в установах банків.

Первинні звітні і облікові документи, зв'язані з проведенням операцій, передбачених вище, котрі не мають ідентифікаційних номерів вважаються недійсними.

Керівники і посадові особи підприємств, установ і організацій всіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством зобов'язані представляти в державні податкові адміністрації відомості про суми, виплачені фізичним особам доходів і утриманих з них податків і інших обов'язкових платежів.

Облік платників податків - фізичних осіб здійснюється аналогічно обліку юридичних осіб, які є платниками податків.

Для кожного платника в податковій адміністрації відкриваються картки особових рахунків у розрізі окремих видів податків і платежів. У цих картках ведеться облік усіх надходжень авансовими чи фактичними платежами, відображається сальдо перерозрахунків при авансових платежах (доплати чи повернення переплат), враховуються результати перевірок платників податковими адміністраціями всіх рівнів (дораховано чи зменшено платежів). Картки особових рахунків дають можливість контролювати процес розрахунків підприємств із бюджетом і за потреби вживати заходів щодо усунення заборгованості платників перед бюджетом. Документами, на основі яких провадяться записи в картки особових рахунків є:

1. для нарахування платежів:

- податкові декларації, звіти, розрахунки, платіжні повідомлення, довідки платників про авансові платежі;

- рішення начальника (заступника начальника) державної податкової адміністрації за актами перевірок, проведених інспекторами державних податкових адміністрацій;

- рішення Державного комітету по контролю за цінами, постанови Державного комітету по стандартизації, метрології, сертифікації та інших контрольних органів;

2. для записів про розстрочку і відстрочку платежів:

- відповідні рішення Міністерства фінансів та фінансових органів системи Мінфіну відповідного рівня;

3. для записів про залік і повернення переплат:

- виписки із особових рахунків установ банків та копій до них висновків державних податкових адміністрацій, затверджених фінансовими органами;

4. для записів про фактичні суми надходжень до бюджету:

- виписки із особових рахунків банків, реєстрів кредитових платіжних документів з додатками копій платіжних доручень на перерахування коштів з рахунку платника на рахунки бюджету;

- копії платіжних доручень відділень Ощадбанку України та повідомлень до них;

- копій квитанцій, виданих сільськими, селищними та міськими Радами народних депутатів платникам податків, супровідні відомості, складені органами місцевого самоврядування для здавання або пересилки поштою прийнятих сум до установ банків;

- талони поштових переказів (при сплаті платежів через установи зв'язку);

5. для записів сум взаєморозрахунків:

- рішення відповідних фінансових органів.

За результатами перевірок відображаються як дораховані чи зменшені суми, так і їх надходження на рахунки відповідних бюджетів.

Встановлена відповідальність платників за правильність обчислення платежів у бюджет. Якщо в ході перевірок, наприклад, будуть встановлені порушення, зв'язані з умисним приховуванням доходів і заниженням їх у зв'язку з віднесенням на собівартість не пов'язаних з нею затрат, то такий прибуток повністю вноситься до бюджету, а також сплачуються штрафні санкції. Суворі санкції застосовуються до платників за приховування (заниження) суми податку або іншого обов'язкового платежу. З них стягується сума донарахованого податку і штраф у двократному розмірі тієї ж суми, а у разі повторного порушення протягом року після встановлення порушення попередньою перевіркою - у п'ятикратному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку (платежу). Фінансові санкції застосовуються незалежно від причин, з яких сталося заниження суми податку - помилкове застосування законодавства про оподаткування, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку. Рішення про застосування і стягнення фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає начальник державної податкової адміністрації або його заступник. Фінансові санкції підлягають перерахуванню до бюджетів та на спеціальний рахунок державної податкової адміністрації (30 % відрахувань від суми фінансових санкцій) підприємствами, організаціями і установами у десятиденний термін з дня складення акта перевірки, а громадянами - у п'ятнадцятиденний термін з дня прийняття податковим органом відповідного рішення. Не внесені у встановлений термін суми фінансових санкцій стягуються державними податковими адміністраціями з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарській діяльності у безспірному порядку, а з громадян - за рішенням суду або через нотаріальні контори за виконавчими написами.

Вчасна й повна мобілізація доходів, які нараховує безпосередньо податкова адміністрація (прибутковий податок з осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, плата за землю, промисловий податок та інш.) залежить від вчасності доведення до платників даних про суми і строки платежів та від додержання платниками дисципліни розрахунків. Першочергове завдання податкових органів - недопущення недоїмки стосовно них. Стягнення недоїмки з фізичних осіб може бути проведено податковим органом тільки за рішенням суду або через нотаріальні контори за виконавчими написами (відповідно до чинного законодавства).

Основою для обчислення розмірів цих платежів є дані про фактичні розміри об'єктів оподаткування. Наприклад, дані про площі земельних ділянок для обчислення земельного податку; дані про розмір одержуваних доходів для обчислення прибуткового податку. Найбільшу складність становить обчислення доходу громадян, які займаються підприємницькою діяльністю. Розмір передбаченого доходу зазначається в декларації, яку платник подає в податкову адміністрацію.

Доходи бюджету зараховуються на рахунки бюджету в установах банку, відділення якого відкрито в даних районах чи містах. Якщо в районах чи містах є відділення тільки одного банку, яке веде рахунки і платників і бюджету, то зарахування доходів здійснюється перерахуванням коштів з рахунків платників на рахунки відповідних бюджетів (поточний рахунок місцевого бюджету й бюджетний рахунок по доходах державного бюджету). У випадку наявності установ кількох банків, які обслуговують бюджетні установи І фінорган, проводяться перерахунки між ними. Розрахунки підприємств і організацій з бюджетом здійснюються в безготівковій формі.

Приймання платежів від населення готівкою здійснюють установи Ощадного банку, а також каси сільських (селищних) Рад народних депутатів - від громадян, які проживають у сільській місцевості (земельний податок та інш.) і каси спеціальних збирачів. Каси спеціальних збирачів організовуються, в основному, для мобілізації державного мита, розміри якого становлять незначні суми. Збиранням цих платежів займаються нотаріальні контори, районні і міські відділення міліції, а також митниці. Приймання платежів оформляють, як правило, спеціальними марками. Крім державного мита, в такому ж самому порядку до бюджету через лісгоспи можуть вноситися лісний доход, сплачуваний окремими громадянами.

Ощадний банк, каси сільських і селищних Рад народних депутатів і каси спеціальних збирачів перераховують суми одержаних доходів бюджету у відповідні установи банків, які здійснюють касове виконання того чи іншого бюджету. Вони несуть відповідальність за повноту, вчасність і точну адресність здійснюваних перерахувань.