1. Економічне мислення: поняття, місце в  економічній структурі суспільства

У даній темі вивчається найважливіша сторона соціальної економіки – економічна діяльність суб'єктів господарювання, узята з боку формування таких параметрів як економічне мислення, економічна свідомість, економічна дійсність і т.п.  Природно, що в  першу чергу варто визначитися із самим поняттям «економічне мислення», його змістом і взаємозв'язком з іншими явищами і процесами.

Економічне мислення є явище суб'єктивного порядку, безпосередньо пов'язане з економічним життям суспільства як його органічна частина. З одного боку, економічне мислення є процес відтворення свідомістю людей у визначеній логічній послідовності економічних відносин з відповідними їм економічними законами. З іншого ж – це процес осмислення і переосмислення, засвоєння людьми накопичених суспільством економічних знань. Економічну свідомість при цьому можна розуміти як результат  відображення господарюючими суб'єктами економічних умов життя у вигляді економічних ідей, поглядів, теорії, концепцій, що визначають суспільну стратифікацію і виражають своє  відношення до економічної діяльності в кожен  конкретний .історичний  момент.

У першому наближенні економічне мислення можна визначити як відображення  в економічній свідомості явищ і процесів економічного життя і формування адекватних практичних дій, спрямованих на його перетворення. Економічне мислення виникає в процесі безупинної взаємодії об'єктів і суб'єктів економічного життя. Економічна дійсність є органічне переплетення взаємодії системи об'єктів і системи суб'єктів.

Абалкин Л. І. розмежовує економічну теорію і масове, типове економічне мислення, що визначає поведінку мас, підготовку і прийняття управлінських рішень. Економічна теорія формує теоретичні основи науки,  аналіз досліджуваних закономірностей, фундаментальні принципи і підходи. У цьому відбивається змістовна частина самої науки. Інша сторона пов'язана з розумінням економічного мислення як масово розповсюдженого, що має вплив на суспільну свідомість через систему освіти і засоби масової інформації, таку, що визначає дії представників владних структур,  розробку стратегічних і тактичних рішень. Природно, що  вирішальну відповідальність при цьому несуть ті структури, через які впроваджуються елементи масового економічного мислення.

Основним об'єктом відображення у свідомості людей виступає система економічних відносин у їх складній діалектичній єдності з продуктивними  силами, економічні закони, їх що їх виражають. Основним суб'єктом же є суспільство в цілому, в особі держави. Важливість такого  зв'язку посилюється в перехідній економіці, особливо на стадії  «якісного визрівання» ринкових відносин. Але важливо підкреслити й інше: відзначена обставина не єдиний критерій, що характеризує економічне мислення в сучасному житті. Воно властиве кожному суб'єкту і виступає як відображення в його економічній свідомості власного сприйняття економічних явищ і процесів. Економічна індивідуальна свідомість – це у свою чергу той «економічний світ» даної конкретної особистості, що виражає її (особистості) відношення до економічної діяльності. Економічна індивідуальна свідомість визначається економічними обставинами життя людини, її місцем у системі економічних  відносин (як їх суб'єктом), освітою, вихованням, життєвим виробничим досвідом. Але індивідуальна економічна свідомість за своїм характером соціальна, у силу того, що суб'єкт виробничих відносин – «продукт» суспільно-економічних умов. Отже, економічна свідомість працівника є відображення суспільної економічної свідомості. Суспільна економічна свідомість відноситься до індивідуального, як загальне до одиничного. Їхнє співвідношення визначається діалектикою одиничного і загального, різнобічним зв'язком особистості і суспільства насамперед в економічному житті.

Але діалектична єдність індивідуальної і суспільної економічної свідомості не виключає, а навпаки, обумовлює відмінності між ними, що у свою чергу припускає і відмінності в економічному мисленні. Індивідуальне економічне мислення і свідомість набагато конкретніше і багатоманітніше, ніж суспільне. У той же час, суспільну економічну свідомість і мислення не можна уявити як «суму» всіх індивідуальних свідомостей і мислень. Суспільна економічна свідомість і мислення являють собою нову якість.

Крім суспільного й індивідуального мислення в силу специфіки структури економічних відносин, рівнів їхньої дії і  використання існують і  різні інші аспекти економічної свідомості і мислення (колективні, територіальні, галузеві і т.д.).

У даному випадку мова йде про стратифікацію економічного  мислення. Економічна свідомість, економічне мислення пов'язані і з таким поняттям як пізнання. Мислення в дії, -  є процес пізнання, отже, економічне пізнання – це процес відтворення економічних знань за допомогою й у процесі економічного мислення. У силу цього змістовною стороною економічного мислення є рух у ньому економічних знань, у вигляді економічних категорій, понять, узагальнень і т.п., тобто економічне знання є основна форма існування економічного пізнання. Іншими словами, поняття «економічне мислення» і «економічні знання» співвідносяться між собою, як різні сторони однієї медалі. Чим насиченіші і глибші економічні знання суб'єкта, що господарює, тим повнішою є потенційна можливість розкриття економічного мислення.

Економічне мислення опосередковане багатьма суспільними факторами, але первинним складовим його об’єктом є економічний. Воно формується під безпосереднім впливом (і в той же час усвідомленням) наступного ланцюжка елементів  економічної структури суспільства. По-перше, на ступені зрілості  економічного мислення позначається безпосередньо існуюча система економічних законів з їхнім механізмом  дії і використання. Саме система економічних законів з їхнім об'єктивним характером і суб'єктивним механізмом прояву, їхнє пізнання і свідоме використання в управлінні соціально-економічними процесами виступає тією глибинною основою, що визначає економічне мислення. Чим повніші знання про економічні закони, у їх складній суперечливій взаємодії, співвідношенні одне з одним, тим різноманітнішим є економічне мислення. У цьому - один з аспектів діалектичної суперечливої єдності об'єктивного і суб'єктивного в економічному житті.

По-друге, економічне мислення опосередковане всією системою економічних відносин, що виступає свого роду наступним рівнем усвідомлення економічних процесів і явищ. Економічні закони, як відомо, виражають глибинні сутності виробничих відносин і з цього погляду формують як би загальні, глобальні, найабстрактніші уявлення в економічному мисленні про економічний устрій суспільства. Наступною ланкою формування економічного мислення логічно виступає система економічних відносин, її пізнання і відображення у вигляді відповідних категорій і понять у їхній єдності і  взаємозумовленості. По-третє, факторами, що безпосередньо формують економічне мислення є потреби, їхнє усвідомлення у формі інтересів, цілей, бажань і т.д. По-четверте, поверховим платам з яким «зіштовхується» економічне мислення в реальному економічному житті – це форми прояву виробничих відносин з їх економічними законами, тобто господарський механізм. Зрозуміло, що таке структурування взаємозв'язку економічного мислення з елементами економічної системи можливе лише на певній стадії наукового пізнання. У дійсності ж, усі форми прояву, у тому числі й організаційно-економічні форми господарювання, виступають відображенням (хоча і не в дзеркальному вигляді) усіх причинно-наслідкових зв'язків і залежностей. З цього випливає, що як не можна пізнати раз і назавжди глибинні сутності економічної структури і співвіднести їх з формами прояву, так не можна сформувати раз і назавжди поверхневі форми існування цих глибинних сутностей і, зокрема, механізм господарювання. Економічне мислення, як таке є відображенням зв'язку між суб'єктом і об'єктом, формується саме за рахунок «перегляду» і визначення залежностей в усій економічній структурі.

Економічне мислення, розкрите як економічне пізнання економічного життя, формується подвійно. З однієї сторони, його варто аналізувати на рівні формування економічної свідомості теоретичним шляхом, тобто  засвоєння, обґрунтування законів і категорій економічної теорії, понять усієї сукупності економічних дисциплін за рахунок різних форм руху економічної інформації (масові засоби пропаганди, різні освітні форми). З іншого боку – на рівні повсякденної свідомості, тобто відтворення економічної структури  емпіричним шляхом, із практики економічного  життя. Між цими двома рівнями формування  економічного мислення є загальне, що обумовлює їхню єдність і не дозволяє жорстко протиставляти одне одному, але є і специфіка, що визначає певні сторони економічного мислення теоретичного аспекту і повсякденного прояву.

Єдність теоретичного й емпіричного рівнів  економічного мислення визначається взаємозалежним рухом конкретного й абстрактного в пізнанні, обумовленим взаємозв'язком суб'єкта з об'єктом пізнання.

Даний процес уявляємо з наступною логічною послідовністю: об'єкт пізнання – відтворення його суб'єктом за допомогою мислення у формі елементарних понять – засвоєння їх – відтворення на новій основі об'єкта пізнання – формування більш розвиненої системи понять і категорій. Обґрунтована логічна послідовність постійно відтворюється  на якісно новій основі, визначаючи і розвиток економічного мислення. Специфіка ж зв'язана з тим, що суб'єкт ніколи не може відобразити об'єкт цілком, отже, цілком і впливати на нього. Його вплив обмежується не тільки ступенем теоретичного пізнання об'єкта, але і складністю останнього, у силу чого суб'єкт може діяти шляхом  спроб і помилок. Останнє можливе і тоді, коли економічне мислення в основному формується за рахунок емпіричного напрямку.

Економічне мислення, будучи «продуктом» взаємодії суб'єкта й об'єкта, діалектично зв'язане з механізмом господарювання. Воно виступає стосовно останнього, і як передумова, і як умова, і як результат його функціонування  й удосконалення. З цього погляду, економічне мислення являє собою не тільки засіб пізнання економічної дійсності, але і засіб її перетворення. Саме на основі пізнання економічної структури, органічною частиною якої виступає механізм господарювання, формуються наступні фактори перетворюючої діяльності суб'єкта: мотивація до дії, рішення діяти, установка як внутрішня мобілізація, готовність  до дії, дія, реалізація установки, задоволення потреби, досягнення мети. Тут, зрозуміло, мова йде про сторони, що  визначають економічну поведінку, під якою варто розуміти систему логічних і послідовних заходів впливу суб'єкта на економіку з метою її зміни. Взаємозв'язок економічного мислення й економічної поведінки вивчається теорією економічної поведінки, яка називається праксеологією (загальна теорія людської діяльності). Більш того, класик  теорії економічної поведінки Людвіг Фон Мізес стверджував, що економіка є частиною праксеології як більш універсальної науки.

Вибір моделі економічної поведінки визначається умовами життєдіяльності людини: рівнем  освіти, виховання, культури; соціальним оточенням; економічним досвідом, індивідуальними нахилами і симпатіями й ін. Величезний вплив на економічну поведінку мають  економічні інстинкти, внутрішньо притаманні людині (контрольовані і неконтрольовані суспільством).

Виділяють кілька груп таких інстинктів: інстинкти «індивідуалізму» (наприклад, заощадження, продовження роду, і т.п.);  інстинкти «розвитку» (наприклад, волі, творчості т.п.); інстинкти «соціальності» (справедливості, співчуття і т.п.).

Ринкові відносини формують раціональну модель поведінки, де  основним фактором є  правдива інформація, а основним суперечливим началом виступає співвідношення  раціональності  і моральності.

У даній темі вивчається найважливіша сторона соціальної економіки – економічна діяльність суб'єктів господарювання, узята з боку формування таких параметрів як економічне мислення, економічна свідомість, економічна дійсність і т.п.  Природно, що в  першу чергу варто визначитися із самим поняттям «економічне мислення», його змістом і взаємозв'язком з іншими явищами і процесами.

Економічне мислення є явище суб'єктивного порядку, безпосередньо пов'язане з економічним життям суспільства як його органічна частина. З одного боку, економічне мислення є процес відтворення свідомістю людей у визначеній логічній послідовності економічних відносин з відповідними їм економічними законами. З іншого ж – це процес осмислення і переосмислення, засвоєння людьми накопичених суспільством економічних знань. Економічну свідомість при цьому можна розуміти як результат  відображення господарюючими суб'єктами економічних умов життя у вигляді економічних ідей, поглядів, теорії, концепцій, що визначають суспільну стратифікацію і виражають своє  відношення до економічної діяльності в кожен  конкретний .історичний  момент.

У першому наближенні економічне мислення можна визначити як відображення  в економічній свідомості явищ і процесів економічного життя і формування адекватних практичних дій, спрямованих на його перетворення. Економічне мислення виникає в процесі безупинної взаємодії об'єктів і суб'єктів економічного життя. Економічна дійсність є органічне переплетення взаємодії системи об'єктів і системи суб'єктів.

Абалкин Л. І. розмежовує економічну теорію і масове, типове економічне мислення, що визначає поведінку мас, підготовку і прийняття управлінських рішень. Економічна теорія формує теоретичні основи науки,  аналіз досліджуваних закономірностей, фундаментальні принципи і підходи. У цьому відбивається змістовна частина самої науки. Інша сторона пов'язана з розумінням економічного мислення як масово розповсюдженого, що має вплив на суспільну свідомість через систему освіти і засоби масової інформації, таку, що визначає дії представників владних структур,  розробку стратегічних і тактичних рішень. Природно, що  вирішальну відповідальність при цьому несуть ті структури, через які впроваджуються елементи масового економічного мислення.

Основним об'єктом відображення у свідомості людей виступає система економічних відносин у їх складній діалектичній єдності з продуктивними  силами, економічні закони, їх що їх виражають. Основним суб'єктом же є суспільство в цілому, в особі держави. Важливість такого  зв'язку посилюється в перехідній економіці, особливо на стадії  «якісного визрівання» ринкових відносин. Але важливо підкреслити й інше: відзначена обставина не єдиний критерій, що характеризує економічне мислення в сучасному житті. Воно властиве кожному суб'єкту і виступає як відображення в його економічній свідомості власного сприйняття економічних явищ і процесів. Економічна індивідуальна свідомість – це у свою чергу той «економічний світ» даної конкретної особистості, що виражає її (особистості) відношення до економічної діяльності. Економічна індивідуальна свідомість визначається економічними обставинами життя людини, її місцем у системі економічних  відносин (як їх суб'єктом), освітою, вихованням, життєвим виробничим досвідом. Але індивідуальна економічна свідомість за своїм характером соціальна, у силу того, що суб'єкт виробничих відносин – «продукт» суспільно-економічних умов. Отже, економічна свідомість працівника є відображення суспільної економічної свідомості. Суспільна економічна свідомість відноситься до індивідуального, як загальне до одиничного. Їхнє співвідношення визначається діалектикою одиничного і загального, різнобічним зв'язком особистості і суспільства насамперед в економічному житті.

Але діалектична єдність індивідуальної і суспільної економічної свідомості не виключає, а навпаки, обумовлює відмінності між ними, що у свою чергу припускає і відмінності в економічному мисленні. Індивідуальне економічне мислення і свідомість набагато конкретніше і багатоманітніше, ніж суспільне. У той же час, суспільну економічну свідомість і мислення не можна уявити як «суму» всіх індивідуальних свідомостей і мислень. Суспільна економічна свідомість і мислення являють собою нову якість.

Крім суспільного й індивідуального мислення в силу специфіки структури економічних відносин, рівнів їхньої дії і  використання існують і  різні інші аспекти економічної свідомості і мислення (колективні, територіальні, галузеві і т.д.).

У даному випадку мова йде про стратифікацію економічного  мислення. Економічна свідомість, економічне мислення пов'язані і з таким поняттям як пізнання. Мислення в дії, -  є процес пізнання, отже, економічне пізнання – це процес відтворення економічних знань за допомогою й у процесі економічного мислення. У силу цього змістовною стороною економічного мислення є рух у ньому економічних знань, у вигляді економічних категорій, понять, узагальнень і т.п., тобто економічне знання є основна форма існування економічного пізнання. Іншими словами, поняття «економічне мислення» і «економічні знання» співвідносяться між собою, як різні сторони однієї медалі. Чим насиченіші і глибші економічні знання суб'єкта, що господарює, тим повнішою є потенційна можливість розкриття економічного мислення.

Економічне мислення опосередковане багатьма суспільними факторами, але первинним складовим його об’єктом є економічний. Воно формується під безпосереднім впливом (і в той же час усвідомленням) наступного ланцюжка елементів  економічної структури суспільства. По-перше, на ступені зрілості  економічного мислення позначається безпосередньо існуюча система економічних законів з їхнім механізмом  дії і використання. Саме система економічних законів з їхнім об'єктивним характером і суб'єктивним механізмом прояву, їхнє пізнання і свідоме використання в управлінні соціально-економічними процесами виступає тією глибинною основою, що визначає економічне мислення. Чим повніші знання про економічні закони, у їх складній суперечливій взаємодії, співвідношенні одне з одним, тим різноманітнішим є економічне мислення. У цьому - один з аспектів діалектичної суперечливої єдності об'єктивного і суб'єктивного в економічному житті.

По-друге, економічне мислення опосередковане всією системою економічних відносин, що виступає свого роду наступним рівнем усвідомлення економічних процесів і явищ. Економічні закони, як відомо, виражають глибинні сутності виробничих відносин і з цього погляду формують як би загальні, глобальні, найабстрактніші уявлення в економічному мисленні про економічний устрій суспільства. Наступною ланкою формування економічного мислення логічно виступає система економічних відносин, її пізнання і відображення у вигляді відповідних категорій і понять у їхній єдності і  взаємозумовленості. По-третє, факторами, що безпосередньо формують економічне мислення є потреби, їхнє усвідомлення у формі інтересів, цілей, бажань і т.д. По-четверте, поверховим платам з яким «зіштовхується» економічне мислення в реальному економічному житті – це форми прояву виробничих відносин з їх економічними законами, тобто господарський механізм. Зрозуміло, що таке структурування взаємозв'язку економічного мислення з елементами економічної системи можливе лише на певній стадії наукового пізнання. У дійсності ж, усі форми прояву, у тому числі й організаційно-економічні форми господарювання, виступають відображенням (хоча і не в дзеркальному вигляді) усіх причинно-наслідкових зв'язків і залежностей. З цього випливає, що як не можна пізнати раз і назавжди глибинні сутності економічної структури і співвіднести їх з формами прояву, так не можна сформувати раз і назавжди поверхневі форми існування цих глибинних сутностей і, зокрема, механізм господарювання. Економічне мислення, як таке є відображенням зв'язку між суб'єктом і об'єктом, формується саме за рахунок «перегляду» і визначення залежностей в усій економічній структурі.

Економічне мислення, розкрите як економічне пізнання економічного життя, формується подвійно. З однієї сторони, його варто аналізувати на рівні формування економічної свідомості теоретичним шляхом, тобто  засвоєння, обґрунтування законів і категорій економічної теорії, понять усієї сукупності економічних дисциплін за рахунок різних форм руху економічної інформації (масові засоби пропаганди, різні освітні форми). З іншого боку – на рівні повсякденної свідомості, тобто відтворення економічної структури  емпіричним шляхом, із практики економічного  життя. Між цими двома рівнями формування  економічного мислення є загальне, що обумовлює їхню єдність і не дозволяє жорстко протиставляти одне одному, але є і специфіка, що визначає певні сторони економічного мислення теоретичного аспекту і повсякденного прояву.

Єдність теоретичного й емпіричного рівнів  економічного мислення визначається взаємозалежним рухом конкретного й абстрактного в пізнанні, обумовленим взаємозв'язком суб'єкта з об'єктом пізнання.

Даний процес уявляємо з наступною логічною послідовністю: об'єкт пізнання – відтворення його суб'єктом за допомогою мислення у формі елементарних понять – засвоєння їх – відтворення на новій основі об'єкта пізнання – формування більш розвиненої системи понять і категорій. Обґрунтована логічна послідовність постійно відтворюється  на якісно новій основі, визначаючи і розвиток економічного мислення. Специфіка ж зв'язана з тим, що суб'єкт ніколи не може відобразити об'єкт цілком, отже, цілком і впливати на нього. Його вплив обмежується не тільки ступенем теоретичного пізнання об'єкта, але і складністю останнього, у силу чого суб'єкт може діяти шляхом  спроб і помилок. Останнє можливе і тоді, коли економічне мислення в основному формується за рахунок емпіричного напрямку.

Економічне мислення, будучи «продуктом» взаємодії суб'єкта й об'єкта, діалектично зв'язане з механізмом господарювання. Воно виступає стосовно останнього, і як передумова, і як умова, і як результат його функціонування  й удосконалення. З цього погляду, економічне мислення являє собою не тільки засіб пізнання економічної дійсності, але і засіб її перетворення. Саме на основі пізнання економічної структури, органічною частиною якої виступає механізм господарювання, формуються наступні фактори перетворюючої діяльності суб'єкта: мотивація до дії, рішення діяти, установка як внутрішня мобілізація, готовність  до дії, дія, реалізація установки, задоволення потреби, досягнення мети. Тут, зрозуміло, мова йде про сторони, що  визначають економічну поведінку, під якою варто розуміти систему логічних і послідовних заходів впливу суб'єкта на економіку з метою її зміни. Взаємозв'язок економічного мислення й економічної поведінки вивчається теорією економічної поведінки, яка називається праксеологією (загальна теорія людської діяльності). Більш того, класик  теорії економічної поведінки Людвіг Фон Мізес стверджував, що економіка є частиною праксеології як більш універсальної науки.

Вибір моделі економічної поведінки визначається умовами життєдіяльності людини: рівнем  освіти, виховання, культури; соціальним оточенням; економічним досвідом, індивідуальними нахилами і симпатіями й ін. Величезний вплив на економічну поведінку мають  економічні інстинкти, внутрішньо притаманні людині (контрольовані і неконтрольовані суспільством).

Виділяють кілька груп таких інстинктів: інстинкти «індивідуалізму» (наприклад, заощадження, продовження роду, і т.п.);  інстинкти «розвитку» (наприклад, волі, творчості т.п.); інстинкти «соціальності» (справедливості, співчуття і т.п.).

Ринкові відносини формують раціональну модель поведінки, де  основним фактором є  правдива інформація, а основним суперечливим началом виступає співвідношення  раціональності  і моральності.