Глава 9

Фінансовий менеджмент готелю

Вступ у фінансовий менеджмент готелю

Основи фінансового менеджменту готелю

Фінансова політика готелю та її найважливіші

інструменти

Аналіз ефективності управління фінансовою

діяльністю готелю

Витрати готелів та їхні види

Вступу фінансовий менеджмент готелю

Кожен готель прагне до одержання можливо більшого до­ходу від своєї діяльності, намагається не лише продати свої по­слуги за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на надання послуг.

Забезпечення ефективного функціонування готелю вима­гає економічно грамотного управління його діяльністю, що ба­гато в чому визначається умінням аналізувати. За допомогою аналізу вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно до­сліджуються фактори зміни результатів діяльності, обґрунтову­ються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефек­тивності надання послуг, оцінюються результати діяльності го­телю, виробляється економічна стратегія його розвитку.

Фінансовий менеджмент готелю - це система раціональ­ного управління процесами фінансування і використання гро­шових фондів, забезпеченням обороту коштів у відтворюваль-ному процесі господарської діяльності готелю. Фінансовий ме­неджмент спрямований на досягнення стратегічних і тактичних цілей готелю, він є невід'ємною частиною його загальної си­стеми управління. Система фінансового менеджменту скла­дається в свою чергу з двох підсистем: об'єкта управління (ке­рована підсистема) і суб'єкта управління (керуюча підсистема).

Структура системи управління фінансами готелю

Фінансові служби займають важливе місце в загальній си­стемі управління готелем. Не існує будь-якої установленої структури управління фінансами на рівні готелю: кожен з них сам визначає структуру управління і місце в ній фінансової служби залежно від своїх розмірів, правової форми організації, національних традицій тощо. Наприклад, у великому готелі за­ступнику генерального директора з фінансів підпорядковуєть­ся фінансовий директор та головний бухгалтер.

До функцій фінансового директора входить:

• фінансовий аналіз і планування;

• фінансування;

• інвестиційна діяльність;

• управління коштами;

• управління дебіторською заборгованістю і кредитною по­літикою готелю;

• управління податками і резервами;

• дивідендна політика.

До функцій головного бухгалтера входить:

• бухгалтерський (фінансовий) облік;

• управлінський облік;

• інформаційне забезпечення управлінської діяльності;

• складання фінансової та податкової звітності;

• організація внутрішнього аудиту.

Відзначимо, однак, що наведена схема не є типовою і вичерп­ною. Досить часто фінансовий директор виконує функції головно­го бухгалтера (наприклад, відстеження документообігу і контроль за результатами фінансової діяльності по минулих і поточних тор­говельних і фінансових операціях та ін.) У тойже час у вітчизняній практиці управлінняподаткамитрадиційноздійснюється головним бухгалтером, що часто управляє і аналітичними службами [6].

Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту

Основою інформаційного забезпечення системи управлі­ння фінансами є дані бухгалтерського обліку (як фінансового, так і управлінського). При цьому використовуються як звітні дані, так і дані, що носять поточний, оперативний характер. Як наслідок, істотно підвищуються вимоги до достовірності даних бухгалтерського обліку: використання перекручених даних з метою управління буде очевидно контрпродуктивним. Звідси випливає, що велика увага повинна приділятися дотриманню принципів і стандартів у обліку з метою, зокрема, досягнення порівнянності оцінок. Стандартизована і підтверджена неза­лежними аудиторами фінансова звітність залишається єдиним доступним масовому інвестору джерелом інформації про фінан­совий і майновий стан готелю і результативність його фінансо­во-господарської діяльності. При цьому консерватизм і стандартизованість є головними достоїнствами фінансової звітності саме з погляду масового інвестора і кредитора.

До числа інших інформаційних ресурсів, що необхідні для забезпечення процесу управління фінансами готелю, входять нормативно-правові акти; блок фінансової інформації довідкового характеру, включаючи інформацію фондових, валютних, товарних ринків; кредитні рейтинги; статистичні дані; а також відомості, які прийнято відносити до «несистемних». Крім усьо­го перерахованого, інформаційне забезпечення фінансового менеджменту включає і систему (способи) організації необхід­них інформаційних ресурсів.

Основи фінансового менеджменту готелю

Фінансовий менеджмент (financial management) — це один з видів професійноїдіяльності з управління готелем. Він містить у собі:

• розробку і реалізацію фінансової політики готелю з вико­ристанням різних фінансових інструментів;

• прийняття рішень з фінансових питань, їхню конкретиза­цію і вироблення методів реалізації;

• інформаційне забезпечення шляхом складання та аналізу фінансової звітності готелю;

•  оцінку інвестиційних проектів і формування портфеля інвестицій;

• оцінку витрат на капітал;

• фінансове планування і контроль;

• організацію апарату управління фінансово-господарською діяльністю готелю.

Методи фінансового менеджменту дозволяють оцінити ризик і вигідність того або іншого способу вкладення грошей; ефективність роботи готелю; швидкість оборотності капіталу і його продуктивність.

Метою фінансового менеджменту є вироблення і застосу­вання методів, засобів та інструментів для досягнення цілей діяльності готелю в цілому або його окремих ланок — центрів прибутку. Такими цілями можуть бути:

• максимізація прибутку;

• досягнення сталої норми прибутку в плановому періоді;

•  збільшення доходів керівного складу і вкладників (або власників) готелю;

• підвищення курсової вартості акцій готелю та ін.

В остаточному підсумку всі ці цілі орієнтовані на підвищен­ня доходів вкладників (акціонерів) або власників готелю (влас­ників капіталу).

До задач фінансового менеджменту входить знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довго­строковими цілями розвитку готелю і прийнятими рішеннями у короткостроковому і довгостроковому фінансовому управлінні.

Так, у короткостроковому фінансовому управлінні, на­приклад, приймаються рішення про поєднання таких цілей, як збільшення прибутку і підвищення курсової вартості акцій, ос­кільки ці цілі можуть протидіяти одна одній. Це виникає в тому випадку, коли готель, який є акціонерним товариством, що інвестує капітал у власний розвиток, несе поточні збитки, роз­раховуючи на одержання високого прибутку в майбутньому, що забезпечить зростання вартості його акцій. З іншого боку, го­тель може утримуватися від інвестицій у відновлення основно­го капіталу заради одержання високих поточних прибутків, що згодом відіб'ється на конкурентоздатності його послуг і призве­де до зниження рентабельності їх надання, а згодом—до падін­ня курсової вартості його акцій і, отже, до погіршення стану на фінансовому ринку.

У довгостроковому фінансовому управлінні, що орієнтова­не на ті самі кінцеві цілі, насамперед враховуються фактори ри­зику і невизначеності, зокрема, при визначенні передбачува­ної ціни акцій як показника віддачі на вкладений капітал.

Завданням фінансового менеджменту є визначення пріо­ритетів і пошук компромісів для оптимального поєднання інте­ресів різних підрозділів готелю у прийнятті інвестиційних про­ектів і виборі джерел їхнього фінансування.

В остаточному підсумку основне завдання фінансового ме­неджменту — це прийняття рішень із забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між готелем і джерела­ми його фінансування, як зовнішніми, так і внутрішніми. Тому управління потоком фінансових ресурсів є центральним питан­ням у фінансовому менеджменті.

Потік фінансових ресурсів складають кошти:

• отримані в результаті фінансово-господарської діяльності готелю;

•  отримані на фінансових ринках за допомогою продажу акцій, облігацій, одержання кредитів;

• повернені суб'єктам фінансового ринку як плата за капі­тал у вигляді відсотків і дивідендів;

• інвестовані і реінвестовані у розвиток діяльності готелю;

• спрямовані на сплату податкових платежів.

Функції та економічні методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки: блок з управління зовнішніми фінансами і блок з внутрішнього обліку і фінансового контро­лю.

Блок з управління зовнішніми фінансами передбачає реа­лізацію відносин готелю з юридично і господарсько самостійни­ми суб'єктами ринку, включаючи власні філії, що виступають як клієнти і позикодавці, а також з акціонерами і фінансовими ринками. Сюди входить:

• управління оборотними активами готелів: рухом грошо­вих коштів, розрахунками з клієнтами, матеріальними за­пасами тощо;

• залучення короткострокових і довгострокових зовнішніх джерел фінансування.

Блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю вклю­чає:

• контроль за веденням виробничого обліку;

• складання кошторису витрат, контроль за виплатою заро­бітної плати і податків;

• збір і обробка даних бухгалтерського обліку для внутріш­нього управління фінансами і для надання даних зовнішнім користувачам;

• складання і контроль за правильністю фінансової звітності: балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух грошо­вих коштів та ін.;

• аналіз фінансової звітності і використання його результатів для внутрішнього і зовнішнього аудиту;

• оцінка фінансового стану готелю на поточний період і її використання для прийняття оперативних управлінських рішень і з метою планування.

До функцій фінансового менеджменту готелю входить:

• аналіз фінансової звітності;

• прогнозування коштів;

• випуск акцій;

• одержання позик і кредитів;

• операції з інвестиціями;

• оцінка операцій злиття і поглинання фірм.

Відповідальність за досягнення кінцевих цілей фінансово­го менеджменту звичайно покладається у великих готелях на віце-президента з фінансових питань (Chief Financial Officer), що входить до складу Ради директорів, а в невеликих готелях -на заступника директора з фінансів.

Віце-президенту з фінансових питань підпорядковуються скарбник і контролер з відповідним апаратом (службами, відділами, секторами). До функцій скарбника відноситься уп­равління зовнішніми фінансами; до функцій контролера вхо­дить ведення внутрішнього обліку і фінансового контролю.

Найважливіші рішення, що приймаються в області фінан­сового менеджменту, відносяться до питань інвестування (investment decisions) і вибору джерел їхнього фінансування (financing decisions).

Інвестиційні рішення приймаються з таких питань, як:

• оптимізація структури активів, визначення потреб у їхній заміні або ліквідації;

• розробка інвестиційної політики, методів і засобів її реалі­зації;

• визначення потреб у фінансових коштах;

• планування інвестицій по готелю в цілому; розробка і зат­вердження інвестиційних проектів;

• управління портфелем цінних паперів. Інвестиційні рішення передбачають виділення у фінансово­му менеджменті двох видів фінансового управління: короткост­рокового і довгострокового, що мають свої специфічні риси.

Короткострокові інвестиційні рішення спрямовані на ви­значення структури капіталу готелю на поточний період, що відбивається в його балансі. Прийняття таких рішень вимагає від фінансових менеджерів глибоких професійних знань у сфері короткострокового фінансового управління готелем, уміння застосовувати обгрунтовані методи їхньої реалізації з урахуван­ням поточних тенденцій розвитку ринку.

Довгострокові інвестиційні рішення, що мають назву стра­тегічних, спрямовані на забезпечення успішного функціонуван­ня готелів у майбутньому і вимагають від фінансових менеджерів конкретних професійних знань, практичного досвіду і навичок у використанні сучасних методів аналізу для вибору оптималь­них напрямків і шляхів розвитку готелів на перспективу з ура-

хуванням об'єктивних закономірностей розвитку ринкової еко­номіки.

Рішення щодо вибору джерел фінансування приймаються з таких питань, як:

•  розробка і реалізація політики оптимального поєднання використання власних і позикових коштів для забезпечен­ня найбільш ефективного функціонування готелів;

•  розробка і реалізація політики залучення капіталу на найбільш вигідних умовах;

• дивідендна політика та ін.

Фінансова політика готелю та її найважливіші інструменти

Розробка і здійснення єдиної фінансової політики займа­ють істотне місце в загальному механізмі управління готелем. Роль фінансової політики в централізованому управлінні готе­лем визначається тим, що вона торкається всіх сторін його еко­номічної діяльності: маркетингу, надання послуг, матеріально-технічного постачання, збуту — і відбиває в концентрованому вигляді вплив численних внутрішніх і зовнішніх факторів. У рамках єдиної фінансової політики, що розроблюється на ви­щому рівні управління, визначаються джерела фінансових ре­сурсів та їхній розподіл усередині готелю [70].

Досить важко однозначно визначити конкретні форми і методи проведення фінансової політики. Хоча в рамках окре­мих готелів і існують істотні відмінності у використанні конк­ретних форм і методів фінансової політики, можна, проте, го­ворити про загальні її риси і принципи, а також інструменти фінансової політики. Найважливіші з них: розподіл і перероз­поділ прибутку; фінансування і кредитування діяльності різних підрозділів; визначення структури і характеру внутрішніх фінансових операцій і розрахунків по них.

Головна особливість фінансової політики готелів у сучасних умовах полягає в комплексному використанні інструментів, при­чому в залежності від конкретних умов переважне значення в окремі періоди може надаватися тому або іншому інструментові.

Гнучкість фінансової політики полягає в тому, що при цен­тралізованому формуванні вона, разом з тим, диференціюється відповідно до особливостей грошового ринку країни, подат­кового законодавства і валютного регулювання, валютно-фінансового стану і динаміки валютного курсу. Важливу роль при виробленні фінансової політики відіграє регулювання внутрішньоготельних фінансових потоків. На формування фінан­сової політики, особливо при визначенні джерел фінансуван­ня, впливає також зв'язок готелю з банками або його прина­лежність до певної фінансової групи. І, нарешті, вироблення і реалізація фінансової політики значною мірою визначаються вирішенням задач, пов'язаних із економічною діяльністю го­телів.

Для ефективного управління фінансами готелю необхідне своєчасне отримання актуальної та повної фінансової інформації.

При цьому фінансова інформація повинна бути достовір­на, своєчасна, мати необхідну кількість вихідних фінансових даних, достатньої точності.

Ці всідані містяться в інформаційній базі даних бухгалтерії: оперативна звітність і статистична звітність готелю.

Аналіз ефективності управління фінансовою діяльністю готелю

Для аналізу ефективності управління фінансовою діяльні­стю готелю у сучасних умовах потрібне застосування нових ме­тодів і аналітичних підходів до оцінки економічного стану го­телю в цілому і для вироблення стратегічних рішень в умовах невизначеності, ризику і неповноти інформації.

Методичні підходи поєднують факторний і маржинальний аналіз, реалізуючи своє головну завдання — структуризацію і концентрацію економічної інформації для прийняття управлі­нського рішення. Проведення аналізу фінансової діяльності відкриває можливості більш раціонального використання ре­сурсів готелю з метою підвищення ефективності, і є одним з важелів надання конкурентоздатних готельних послуг.

Даний підхід дає можливість оцінити економічні парамет­ри, що впливають на розвиток готелю в перспективі.

Проблемі фінансового управління приділяється величезна увага в сучасній теорії управління . Щоб бути успішним з пли­ном часу, вижити і досягти своїх цілей, готель повинний бути як результативним, так і ефективним.

Результативність є свідченням того, що готель надає потрібні послуги, на які є попит, а ефективність є наслідком того, що ці послуги правильно продаються. Ефективність мож­на виміряти і виразити кількісно. Результативністю є різниця між доходами і витратами, вона може бути позитивною, тобто діяльність готелю приносить прибуток, і іншому випадку — зби­ток.

Результативність означає, що послуги продаються правиль­но, і є чимось, невловимим, що важко визначити, особливо, якщо готель внутрішньо неефективний.

Для детального вивчення і розробки теоретичних і прак­тичних проблем управління економічною ефективністю готе­лю необхідно уточнити, розширити і ретельніше проаналізува­ти його визначення.

Економічна ефективність — це відносний показник, що по­рівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, викорис­таними для досягнення цього ефекту:

де: Ее — економічна ефективність, Bee — величина еконо­мічного ефекту; Вв - величина ресурсів або витрат.

Ефективність використання ресурсів готелем, у свою чер­гу, виявляється в трьох вимірах:

1) в обсязі та якості надання послуг;

2) у величині споживання або витрат ресурсів на надання послуг;         :

3) у величині вкладених коштів.

Економічну ефективність виражають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати надання послуг у готелі. До таких показників належать: обсяг надання послуг, величина отриманого прибутку, рентабельність надання послуг, економія тих або інших видів ресурсів (мате­ріальних, трудових) або загальна економія від зниження со­бівартості послуг, продуктивність роботи тощо.

Наступна категорія, яку ми використовуємо і яка має по­требу в поясненні, - рентабельність (прибутковість).

Коефіцієнти рентабельності (прибутковості), з одного боку, являють собою окремий випадок показників ефективності, коли як показник ефекту в чисельнику дробу береться прибу­ток, а в знаменнику — величина ресурсів або витрат.

Коефіцієнти рентабельності є відносними характеристика­ми фінансових результатів і ефективності діяльності готелю. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Коефіцієнти рентабельності є важливими характеристика­ми факторного середовища формування прибутку (і доходу) готелю. З цієї причини вони є обов'язковими елементами по­рівняльного аналізу та оцінки фінансового стану готелю. При аналізі надання послуг показники рентабельності використо­вуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворен­ня.

Основні коефіцієнти рентабельності можна об'єднати в такі групи:

1) показники рентабельності послуг;

2) показники рентабельності капіталу (активів);

3)  показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.

Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибут­кова діяльність готелю. Ці коефіцієнти розраховуються як відно­шення отриманого прибутку до витрачених коштів, або як відношення отриманого прибутку до обсягу наданих послуг.

Найчастіше використовуваними показниками в контексті фінансового менеджменту є коефіцієнти рентабельності всіх активів готелю, рентабельності реалізації, рентабельності влас­ного капіталу. Коефіцієнт рентабельності всіх активів готелю (рентабельність активів) розраховується розподілом чистого прибутку на середньорічну вартість його активів. Він показує, скільки грошових одиниць було потрібно готелю для отриман­ня однієї грошової одиниці прибутку, незалежно від джерела залучення цих коштів. Цей показник є одним з найбільш важ­ливих індикаторів конкурентоздатності готелю. Рівень конкурентноздатності визначається за допомогою порівняння рен­табельності всіх активів готелю із середньогалузевим коефіціє­нтом.

Управління рентабельністю базується на концепції:

• управління грошовим потоком;

• тимчасова цінність грошових ресурсів;

• управління компромісом між ризиком і прибутковістю;

• вартість капіталу;

• ефективність ринку капіталу;

• асиметричність інформації;

• агентські відносини;

• альтернативні витрати.

Цілі управління рентабельністю готелю такі:

• забезпечення рентабельної діяльності готелю;

• мінімізація витрат, максимізація прибутку;

• підвищення обсягів надання основнихтадодаткових послуг;

• підтримання сталих темпів зростання економічного по­тенціалу готелю;

• забезпечення максимізації ринкової вартості готелю;

• підтримання конкурентних послуг;

• мінімізація фінансових невдач і запобігання банкрутству тощо.

Рентабельність — це відносний показник. Ми вважаємо що його потрібно розраховувати як суму середньорічної вартості отриманого прибутку та сукупного капіталу: основних і оборот­них активів. В економічній літературі розглядаються два види рентабельності; перша розраховується на основі балансового (загального) прибутку, а друга — на основі чистого прибутку. Ми вважаємо, що рентабельність, розрахована на основі чис­того прибутку, має точну і важливу функцію для готелю. Вона дає точну оцінку ефективності використання капіталу. Рента­бельність характеризує рівень віддачі витрат, ступінь викорис­тання коштів у процесі надання послуг. Вона розраховується декількома способами: у чисельнику ставиться балансовий або чистий прибуток, а в знаменнику - один з трьох коефіцієнтів:

• коефіцієнт середньої величини власного капіталу;

• коефіцієнт середньої величини позикового капіталу;

• коефіцієнт середнього доходу від акцій.

Найважливіший фактор, що входить у розрахунок рента­бельності, це — чистий прибуток. Прибуток — це економічна категорія, що виражає кінцевий фінансовий результат підприє-мницької діяльності.

При формуванні прибутку враховуються всі аспекти госпо­дарської діяльності готелю, рівень використання основного ка­піталу, технологія обладнання, організація надання послуг, праці і конкурентоздатність. Прибуток — це абсолютна величина, що відображає результати зниження собівартості і зростання обсягу надання послуг. Реалізовані (надані) послуги є одним з показ­ників планування, оцінки господарської діяльності готелю та основних джерел доходів, що надходять до нього. Грошові кош­ти, що надходять на розрахунковий рахунок готелю за реалізо­вані послуги, називається виторгом від реалізації. Грошовий потік складає основу економічного розвитку. Зростання грошо­вого потоку створює фінансову базу для самофінансування, роз­ширеного відтворення, вирішення проблеми соціальних і мате­ріальних потреб трудового колективу; а також виконання зобов'язань готелю перед бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями. Таким чином, показники при­бутку є найважливішими для оцінки виробничої і фінансової діяльності готелю. Виторг від реалізації послуг у готелі характе­ризує завершення виробничого циклу в грошовій формі і поча­ток нового витка в обороті всіх коштів. Зміни в обсязі реалізації найсуттєвіше впливають на фінансові результати діяльності го­телю. Прибуток від реалізації визначається як різниця між ви­торгом від продажу послуг за відпускними цінами готелю (без податку на додану вартість, акцизів та інших непрямих податків і зборів) і витратами, що включаються до собівартості послуг. До собівартості послуг при визначенні брутто-прибутку включають­ся прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та нарахування, а також непрямі витрати готелів з надання послуг. Брутто-прибуток є показником ефективності роботи підрозділів у готелі. Прибуток від реалізації послуг обчислюється з валового брутто-прибутку поточних періодичних витрат (комерційних і загальногосподарських, витрат), що приходяться на реалізовані послуги. Відзначимо, що відповідно до міжнародних бухгалтерсь­ких стандартів періодичні витрати в повному обсязі начисляють­ся з валового прибутку від реалізації послуг, завдяки чому дер­жава ніби розділяє ризик підприємця від можливої нереалізації послуг. Валовий прибуток являє собою показник економічної ефективності основної діяльності готелю, тобто виробництва і реалізації товарів і послуг, де визначаються результати фінансово-господарської діяльності. Результат—прибуток або збиток від фінансової діяльності визначається додаванням процесів одер­жання та сплати грошей від участі в інших організаціях, інших операційних доходів і витрат, у тому числі від іншої реалізації, тобто продажу основних коштів, нематеріальних активів та інших матеріальних коштів. Прибуток від основної і фінансової діяль­ності — це сума результатів продажу продукції і фінансової діяль­ності.

Прибуток звітного періоду, тобто загальний балансовий прибуток — це сума прибутку від основної та фінансової діяльності і результату інших позареалізаційних доходів і витрат. Звідси випливає, що балансовий прибуток показує економічну ефективність усієї господарської діяльності го­телю.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток) визначається відніманням збалансового при­бутку величини податків. Для оподаткування балансовий прибу­ток коригується відповідно до податкових стандартів, тобто відпо­відно до положення про склад витрат, що включаються до собівар­тості послуг для оподаткування. Нерозподілений прибуток, що включається до бухгалтерського балансу, визначається відніман­ням з чистого прибутку коштів, використаних за звітний період.

Узагальнену характеристику господарської діяльності го­телю в умовах ринкової економіки дають величина чистого при­бутку і показники фінансового стану. Важливо не лише отри­мати якомога більший прибуток, але і правильно використову­вати ту його частину, що залишилася в розпорядженні готелю, тобто забезпечити оптимальні темпи розширеного відтворю­вання. У динаміці темпів зростання власних коштів із розрахун­ку прибутку готелю виявляються в кшцевому рахунку успіхи або недоліки розвитку готелю в цілому.

Для обчислення факторів, що впливають на підвищення рівня рентабельності, і вирішальних для оцінки ефективності роботи готелю недостатньо використовувати лише показники прибутку, тому береться до уваги і вартість готельних фондів з надання послуг. Тобто середня вартість основного капіталу виз­начає ефективність використання оборотних коштів.

Більш ефективно працює той готель, у якого вартість фондів з надання послуг вище, а одержуваний прибуток збільшується  з геометричною прогресією, пропорційно збільшенню загаль­ного капіталу. Таким чином, для оцінки ефективності роботи готелю необхідно зіставити прибуток і фонди готелю, за допо­могою яких він створений.

До факторів, що впливають на зростання прибутку нале­жить асортимент послуг, що надаються. Асортимент послуг без­посередньо впливає на прибуток. При зміні складу асортимен­ту в напрямку підвищення питомої ваги послуг з більш висо­кою прибутковістю, забезпечується додатковий приріст прибутку. Якщо в результаті структурних зрушень збільшиться питома вага декількох високоприбуткових послуг, то загальний приріст прибутку збільшиться теж і навіть дозволить надавати збиткові або безкоштовні послуги.

Рис. 9.1. Сутність управління економічною ефективністю

Серед факторів, що впливають на приріст прибутку, про­відна роль належить зниженню вартості послуг. Вибір шляхів скорочення поточних витрат з надання послуг ґрунтується на аналізі структури собівартості. При наданні послуг підвищеної якості, більш за все зростають поточні (перемінні) витрати, а при наданні послуг високої якості, що вимагає великих витрат, прибуток при нормальних цінах падає. Зате в готелі класу люкс ціна вища і якість, відповідно, теж.

Для цього потрібно чітко дотримуватися бажаної відповідності між цінами та якістю. Ціна впливає і на еластичність попиту. Коли ціна збільшується, попит падає, і навпаки. Проте в деяких готелях категорії «люкс» (4—5 зірок) ціна означає імідж, авторитет і престиж.

Крім якості, ціни залежать і від кількості наданих послуг. Витрати при продажу одного пакета послуг нижчі від звичай­ного продажу.

Має значення обґрунтована оцінка запасів, що дослід­жується в зв'язку з наданням послуг, і визначення їхньої вар­тості. На практиці найчастіше вартість запасів визначають за трьома найбільш зручними методами: FIFO, LIFO, і метод се­редньозваженої вартості.

Відповідно до методу FIFO, при збільшенні рівня цін, облік товарно-матеріальних запасів ведеться за ціною першої партії, яка надійшла на склад, що викликає збільшення при­бутку в звіті про прибутки і збитки в порівнянні з тим, що був би відзначений, якби товарно-матеріальні запаси були врахо­вані в складі витрат за їх поточною ціною. Метод LIFO перед­бачає оцінку запасів наприкінці періоду за цінами останніх покупок. Основна мета цього полягає в максимальному набли­женні собівартості реалізованих послуг до останніх витрат на придбання запасів для їх надання. При стабільному рівні цін, оцінки товарних запасів обома методами будуть сильно відрізнятися. Доход буде вищим при обчисленні за методом FIFO. Це фіктивний прибуток від використання тих партій товарно-матеріальних запасів, що надійшли першими, і тому, дешевих.

При використанні середньозваженої вартості усувається коливання собівартості реалізованої продукції. Метод LIFO дає можливість більш обгрунтовано оцінити запаси, оскільки більш точно відображає реальні витрати. А метод FIFO встановлює більш правильне співвідношення виторгу і витрат. Переваги і недоліки кожного методу повинні оцінювати менеджери і відда­вати перевагу одному з них, переслідуючи певну мету.

На зростання рентабельності впливають амортизаційні відрахування і знос основного капіталу. При високих аморти­заційних відрахуваннях збільшуються витрати на надання по­слуг і падає оподатковуваний прибуток. Але в кінцевому рахунку збільшується оборотний капітал.

При розрахунку рентабельності за чистим прибутком, до­даткові фактори, що впливають на зростання рівня рентабель­ності, обумовлені зниженням абсолютної величини податку. Залежно від податкової політики держави — обмеження або стимуляції розвитку галузі, власне кажучи, і відбувається її роз­виток або занепад. Податки прямо і побічно впливають на ціни, попит, прибуток, а також на майбутні інвестиції. Інший фактор, що впливає на прибутковість готелю, — це конкурен­ція та альтернативна пропозиція готельних послуг. Специфі­чною для готельного бізнесу є досить потужна монополізація цього ринку. Дотепер це не мало успіху. У ринковій економіці ринок сам регулює ціни і стимулює підвищення якості про­понованих послуг.

Коефіцієнти ефективності фінансової діяльності готелю под­іляються на абсолютні і відносні. Абсолютні показують абсолют­ну вартість (прибуток), а відносні показують співвідношення чо­гось з чимось (наприклад, прибутку і витрат). На нашу думку, відносні показники достовірно показують, який прибуток прино­сить одиниця сукупного капіталу. Натуральні показники показу­ють умовний обсяг обороту на 1 кв.м., на 1 койко-місце. Узагаль­нюючі показники характеризують використання активної части­ни готельних фондів. Усі ці показники дають можливість проаналізувати діяльність готелю. Вони подають інформацію для прийнятих поточних рішень. Головними тут є загальні економічні показники, до яких відноситься рентабельність господарської діяльності, що являє собою зіставлення результатів господарської діяльності до витрат, тобто усіх залучених ресурсів [ 80].

Рентабельність сукупного капіталу готелю визначається за такою формулою:

де Пч — сума чистого прибутку за звітний період;

Вк — середня вартість суми основного капіталу й оборот­них коштів;

Рск- показник рентабельності сукупного капіталу (чистого прибутку). Цей показник вказує на ефективність використання оборотних і основних фондів готелю, тобто визначає, який доход припадає на одиницю сукупного капіталу готелю. Рентабельність сукупного капіталу залежить від продуктивності, обороту готель­них фондів, ефективного використання основних фондів, податків та інших факторів. Дослідження подібних залежностей має вели­ку важливість для оцінки вкладених у готель коштів.

Рентабельність проданих послугу готелі:

де Пч — чистий прибуток; Вр — виторг від реалізації; Рпр -рентабельність проданих послуг. Даний показник вказує, який середній доход має готель на кожну одиницю реалізації, тобто вказує долю валового доходу, що припадає на грошову одини­цю реалізованих послуг. Він дає можливість визначити вели­чину доходів, які залишаються після відрахування собівартості і ПДВ, та інших витрат, відсотків за кредит, операційних ви­трат, сплати податків і утворення чистого прибутку. Даний по­казник також відображає взаємодію декількох факторів, таких, як ціни та обсяг надання послуг.

Рентабельність основної діяльності:

де Пч—чистий прибуток; Вн.п. — витрати на надання послуг; Ро.д. — рентабельність основної діяльності. Цей показник пока­зує , який чистий прибуток виходить на одиницю витрат на надання послуг. Рівень рентабельності залежить від відносної частки доходу до реалізації і суми витрат на виробництво однієї послуги.

Рентабельність акції Рак:

де Діак - дивіденди на одну акцію; Цр.ак — ринкова ціна однієї акції, що котирується. Цей показник показує, які диві­денди припадають на одну акцію. Це важливий показник для акціонерів, майбутніх інвесторів і перспектив готелю. Рента­бельність акції залежить від чистого прибутку і дивідендного фонду, з якого розподіляються дивіденди, а також залежить від мети управління готелем та його дивідендної політики.

Коефіцієнт ефективності використання основного капіталу:

де Пр - прибуток (доход) від реалізації; Оск — основний капітал;

даний коефіцієнт показує обсяг доходу від реалізації, що припадає на одиницю основного капіталу.

Коефіцієнт сталості економічного зростання:

де Пч - чистий прибуток; Вк - власний капітал; Дак - ди­віденди, які виплачуються акціонерам. Цей коефіцієнт пока­зує, з яким середнім зростанням буде розвиватися готель у на­ступному (тривалому) періоді.

Прибуток на одне койко-місце:

де Пч — чистий прибуток після оподаткування, що зали­шається на підприємстві не розподіленим в готельних фондах; Пркм — кількість проданих койко-місць за рік. Цей показник показує кількість чистого прибутку, що припадає на одне кой­ко-місце. Величина коефіцієнта залежить від кількості чистого прибутку мінус усі витрати і величина проданих койко-місць на добу (у звітний період).

Коефіцієнт місткості основного капіталу:

де Вр - виторг від реалізації послуг; Оск - середня вартість основного капіталу. Даний коефіцієнт показує кількість основ­ного капіталу, що припадає на 1 грошову одиницю виторгу від реалізації послуг.

Коефіцієнт використання готельних номерів:

де Кпр.н — кількість проданих номерів за день; Кн. — за­гальна кількість номерів. Даний коефіцієнт показує процентне використання готельних номерів.

Коефіцієнт періоду окупності основного капіталу:

де Пч — чистий прибуток; Ок - основний капітал. Цей ко­ефіцієнт показує кількість основного капіталу, що припадає на одиницю чистого прибутку.

Коефіцієнт фінансової залежності КФЗ:

де Ск — середня вартість власного капіталу за звітний пері­од; В — середня вартість усіх господарських коштів. Цей ко­ефіцієнт показує, яка кількість усіх загальних коштів припадає на одну грошову одиницю власного капіталу. Чим більший ко­ефіцієнт, тим більша залежність готелю від запозичених фінан­сових коштів. Коли його значення починає перевищувати 1,8-2, це означає, що обсяг запозичених додаткових фінансових коштів може досягти критичної величини.

Коефіцієнт структури довгострокових капіталовкладень:

де ДП— середня вартість довгострокових пасивів; Вн.ак. — середня вартість необоротних активів. Цей коефіцієнт показує ча­стку учасників (акціонери, інвестори) у створенні бізнесу. Він розраховується як відношення довгострокових пасивів до серед­ньої вартості позаоборотних активів готелю. За певних умов цей коефіцієнт показує частку основних коштів, яка сформована за допомогою запозичених кредитних коштів. Залежно вщ конкрет­них умов цей коефіцієнт може інтерпретуватися по-різному. У но­вому готелі на початковому етапі розвитку він може відображати пропорцію участі засновників, акціонерів, банкірів, інших пози­чальників у створенні бізнесу. При участі в створенні бізнесу бан­ківського капіталу може свідчити про його перспективність і надійність засновників. Для готелів, що функціонують уже три­валий час, цей коефіцієнт може показувати масштаби здійснюва­них заходів щодо розширення або технічного розвитку. У цьому плані досить змістовну інформацію може дати аналіз спільної ди­наміки довгострокових зобов'язань і обсягів незавершеного буді­вництва.

Коефіцієнт структури запозиченого капіталу:

де ДП — середня вартість довгострокових пасивів; Пк — се­редня вартість позикового капіталу. Цей коефіцієнт відображає частку позикового капіталу, що припадає на довгострокові зобов­'язання. Він показує частку зобов'язань, погашення яких має бути здійснене не в даний період, а в перспективі, тобто від якої части­ни своїх зобов'язань готель вільний в поточному періоді.

Доход (прибуток на акцію):

де Пч — чистий прибуток за звітний період; Дпр.акц — сума дивідендів за привілейовані акції; ЗК.зв.ак — загальна кількість звичайних акцій. Цей коефіцієнт показує кількість чистого при­бутку, що приносить одна акція інвестованого капіталу. Розг­лядається як індикатор для фінансової стабільності та приваб­ливості інвестицій.

Коефіцієнт оборотності запасів (у днях):

де Тр.ан.п. — тривалість аналізованого періоду (у готельно­му бізнесі - 365 днів); К'об.з. — коефіцієнт оборотності запасів в оборотах. Цей коефіцієнт визначає середню кількість днів, протягом яких запаси зберігаються в готелі. Свідчить про на­громадження (скорочення) запасів.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

де. КЗ- кредиторська заборгованість; Тр.ан.п. — тривалість аналізованого періоду (у готельному бізнесі — 365 днів); Ср- со­бівартість реалізації послуг. Цей коефіцієнт показує тривалість кредиторської заборгованість у днях, а також її динаміку в днях.

Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості:

де ДЗ — дебіторська заборгованість; Вр — виторг від реалі­зації. Даний коефіцієнт показує, яку частку має дебіторська за­боргованість у доходах від реалізації послуг.

Частка запасів в оборотних активах:

де 3 — запаси; ОК — оборотні кошти. Цей коефіцієнт показує долю запасів в оборотних коштах. Має велике значення при прове­денні аналізу фінансово-господарського стану готелю для внутріш­нього користування і насамперед для розробки напрямку підвищен­ня ефективності його поточної діяльності. При оцінці рівня платос­проможності і ліквідності має допоміжне значення. Можна сказати, що показник обсягу запасів готелю має суперечливий характер. З одного боку незначний їх обсяг може свідчити про дефіцит оборотних коштів, ,а з іншого боку— наявність значного обсягу запасів може бути наслідком над­мірних разових закупівель, нераціонального управління матеріаль­но-технічним постачанням і складською діяльністю.

Продуктивність праці:

де ВР - виторг від реалізації послуг; ЧП — середня чи­сельність персоналу. Цей показник відображає кількість про­даних послуг, що припадає на одного працівника.

Трудомісткість виробництва:

де ЧП - середня чисельність персоналу; Вр — виторг від реалізації. Даний показник відображає процентне співвідно­шення на продуктивності праці до отриманої реалізації.

Коефіцієнт ефективності обслуговування:

де Об — кількість обслугованих клієнтів перед звітним пе­ріодом; ЧП - середня чисельність персоналу. Даний коефіцієнт показує ефективність обслуговування і кількість обслугованих клієнтів, які припадають на одного працівникоа.

Запропонована система показників, на наш погляд, дає можливість повною мірою оцінити ефективність функціонуван­ня готелю і здійснити аналіз його рентабельності, а також досл- , ідити фактори, що впливають на неї, і знайти шляхи та резерви її підвищення. Застосування цих показників вимагає перебу­дови звітності готелю. Різноманіття показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. Кож­ний з вихідних показників розкладається у фактурну систему з різним ступенем деталізації, яка задає межі виявлення та оцін­ки резервів надання послуг. При аналізі рентабельності і шляхів її підвищення важливо розділити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. Дані показники дають уявлення про ступінь здатності готелю забезпечити акціонерів, кредиторів, позичальників наяв­ними коштами у зв'язку з використанням наявного потенціалу.

Витрати готелів та їхні види

Кожний готель прагне до отримання якомога більшого до­ходу від своєї діяльності. Він намагається не лише реалізувати свої послуги за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на надання послуг. Якщо перше джерело збільшення доходів готелю багато в чому залежить від зовнішніх умов його діяльності, то друге — практично виключно від самого готелю, точніше, від ступеня ефективності організації процесу надан­ня та реалізації послуг.

Категорія витрати обертання пов'язана з процесом реалі­зації послуг. Додатковими витратами обігу є витрати на розпа­ковування, сортування, транспортування та зберігання товар­но-матеріальних запасів. Цей вид витрат обігу близький до ви­трат з надання послуг і, входячи у вартість послуг, збільшує її. Додаткові витрати відшкодовуються після реалізації послуг з отриманої суми виторгу. Чисті витрати обігу — витрати на об­слуговування (зарплата персоналу тощо), маркетинг (вивчен­ня споживчого попиту), рекламу тощо. Чисті витрати не збіль­шують вартості послуг, а відшкодовуються після продажу з при­бутку, створеного в процесі їх надання.

Сучасні концепції витрат, розроблені економістами Захо­ду, багато в чому враховують обидва вищезазначених моменти. У центрі класифікації витрат — взаємозв'язок між обсягом на­дання послуг і витратами, ціною наданий вид послуг.

Витрати поділяються на незалежні і залежні від обсягу на­даних послуг.

Постійні витрати не залежать від величини надання послуг, існують і при нульовому їх обсязі. Це попередні зобов'язання підприємства (відсотки по позиках та ін.), податки, аморти­заційні відрахування, оплата охорони, орендна плата, витрати на обслуговування фондів та обладнання при нульовому обсязі надання послуг, зарплата управлінського персоналу тощо. Пе­ремінні витрати залежать від кількості наданих послуг та скла­даються з витрат на сировину, матеріали, зарплату робітникам тощо. Сума постійних і перемінних витрат утворює валові вит­рати — суму грошових витрат на надання певного виду послуг. Для виміру витрат на надання одиниці послуг використовують­ся категорії середніх, середніх постійних і середніх перемінних витрат. Середні витрати дорівнюють відношенню валових ви­трат до кількості наданих послуг. Середні постійні витрати ви­значаються відношенням постійних витрат до кількості нада­них послуг. Середні перемінні витрати утворюються діленням перемінних витрат на кількість наданих послуг.

Для досягнення максимального прибутку потрібно визначи­ти необхідний розмір надання послуг. Інструментом економічно­го аналізу служить категорія граничних витрат. Граничні витрати

являють собою додаткові витрати на надання кожної додаткової послуги в порівнянні з певним обсягом їх надання. Вони розрахо­вуються відніманням сусідніх значень валових витрат.

Однією з найважливіших категорій в аналізі діяльності го­телів є собівартість, що являє собою сумарні витрати на надан­ня послуг. Теоретично до собівартості повинні включатися нор­мативні витрати готелю на надання послуг, але на практиці до неї відносять понаднормативні витрати сировини, матеріалів тощо. Собівартість визначають на основі додавання економіч­них елементів (однорідних за економічним призначенням вит­рат) або шляхом підсумовування статей калькуляції, що харак­теризують безпосередні напрямки тих або інших витрат. Для калькулювання собівартості застосовується класифікація пря­мих і непрямих витрат. Прямі витрати — це витрати, безпосе­редньо пов'язані з наданням послуг. Непрямі витрати необхідні для загального здійснення процесів з надання послуг даного виду. Загальний підхід не виключає розходжень за конкретною класифікацією деяких статей.

Розподіл витрат на прямі і перемінні дозволяє одержати показник—додану вартість, обумовлену відніманням із загального доходу (виторгу) готелю перемінних витрат. Додана вартість складається, таким чином, з постійних витрат і чис­того прибутку. Цей показник дозволяє оцінити загальну ефек­тивність надання та реалізації послуг поза залежністю від пря­мо залежних від величини обсягу надання послуг перемінних витрат.

Розподіл витрат на умовно- постійні та умовно-перемінні, що розраховуються за економічними елементами, застосовується при розрахунку економії від впливу техніко-економічних факторів. Подібні розрахунки виконуються для визначення майбутньої пла­нової собівартості послуг на основі наявної фактичної собівартості. Такі розрахунки не завжди доцільні, оскільки дозволяють лише визначити збільшення витрат у випадку, коли умовно-постійні витратило зростання прямо пропорційно зростанню обсягу на­дання послуг (практично неможлива ситуація).

У реальній діяльності готелю необхідно враховувати не лише фактичні грошові витрати, але й альтернативні витрати. Останні виникають через можливість вибору між тими або іншими економічними рішеннями. Наприклад, власник може витратити наявні гроші різним способом: направити їх на мо­дернізацію готелю або витратити на особисте споживання тощо.

Питання та завдання для самоперевірки

1. Дайте визначення фінансового менеджменту готелю.

2.  Охарактеризуйте структуру системи управління фінансами го­телю.

3. Як здійснюється інформаційне забезпечення фінансового менед­жменту готелю ?

4. Як проводиться аналіз ефективності управління фінансовою діяль­ністю готелю?

5. Назвіть види витрат готелів.

Фінансовий менеджмент готелю

Вступ у фінансовий менеджмент готелю

Основи фінансового менеджменту готелю

Фінансова політика готелю та її найважливіші

інструменти

Аналіз ефективності управління фінансовою

діяльністю готелю

Витрати готелів та їхні види

Вступу фінансовий менеджмент готелю

Кожен готель прагне до одержання можливо більшого до­ходу від своєї діяльності, намагається не лише продати свої по­слуги за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на надання послуг.

Забезпечення ефективного функціонування готелю вима­гає економічно грамотного управління його діяльністю, що ба­гато в чому визначається умінням аналізувати. За допомогою аналізу вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно до­сліджуються фактори зміни результатів діяльності, обґрунтову­ються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефек­тивності надання послуг, оцінюються результати діяльності го­телю, виробляється економічна стратегія його розвитку.

Фінансовий менеджмент готелю - це система раціональ­ного управління процесами фінансування і використання гро­шових фондів, забезпеченням обороту коштів у відтворюваль-ному процесі господарської діяльності готелю. Фінансовий ме­неджмент спрямований на досягнення стратегічних і тактичних цілей готелю, він є невід'ємною частиною його загальної си­стеми управління. Система фінансового менеджменту скла­дається в свою чергу з двох підсистем: об'єкта управління (ке­рована підсистема) і суб'єкта управління (керуюча підсистема).

Структура системи управління фінансами готелю

Фінансові служби займають важливе місце в загальній си­стемі управління готелем. Не існує будь-якої установленої структури управління фінансами на рівні готелю: кожен з них сам визначає структуру управління і місце в ній фінансової служби залежно від своїх розмірів, правової форми організації, національних традицій тощо. Наприклад, у великому готелі за­ступнику генерального директора з фінансів підпорядковуєть­ся фінансовий директор та головний бухгалтер.

До функцій фінансового директора входить:

• фінансовий аналіз і планування;

• фінансування;

• інвестиційна діяльність;

• управління коштами;

• управління дебіторською заборгованістю і кредитною по­літикою готелю;

• управління податками і резервами;

• дивідендна політика.

До функцій головного бухгалтера входить:

• бухгалтерський (фінансовий) облік;

• управлінський облік;

• інформаційне забезпечення управлінської діяльності;

• складання фінансової та податкової звітності;

• організація внутрішнього аудиту.

Відзначимо, однак, що наведена схема не є типовою і вичерп­ною. Досить часто фінансовий директор виконує функції головно­го бухгалтера (наприклад, відстеження документообігу і контроль за результатами фінансової діяльності по минулих і поточних тор­говельних і фінансових операціях та ін.) У тойже час у вітчизняній практиці управлінняподаткамитрадиційноздійснюється головним бухгалтером, що часто управляє і аналітичними службами [6].

Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту

Основою інформаційного забезпечення системи управлі­ння фінансами є дані бухгалтерського обліку (як фінансового, так і управлінського). При цьому використовуються як звітні дані, так і дані, що носять поточний, оперативний характер. Як наслідок, істотно підвищуються вимоги до достовірності даних бухгалтерського обліку: використання перекручених даних з метою управління буде очевидно контрпродуктивним. Звідси випливає, що велика увага повинна приділятися дотриманню принципів і стандартів у обліку з метою, зокрема, досягнення порівнянності оцінок. Стандартизована і підтверджена неза­лежними аудиторами фінансова звітність залишається єдиним доступним масовому інвестору джерелом інформації про фінан­совий і майновий стан готелю і результативність його фінансо­во-господарської діяльності. При цьому консерватизм і стандартизованість є головними достоїнствами фінансової звітності саме з погляду масового інвестора і кредитора.

До числа інших інформаційних ресурсів, що необхідні для забезпечення процесу управління фінансами готелю, входять нормативно-правові акти; блок фінансової інформації довідкового характеру, включаючи інформацію фондових, валютних, товарних ринків; кредитні рейтинги; статистичні дані; а також відомості, які прийнято відносити до «несистемних». Крім усьо­го перерахованого, інформаційне забезпечення фінансового менеджменту включає і систему (способи) організації необхід­них інформаційних ресурсів.

Основи фінансового менеджменту готелю

Фінансовий менеджмент (financial management) — це один з видів професійноїдіяльності з управління готелем. Він містить у собі:

• розробку і реалізацію фінансової політики готелю з вико­ристанням різних фінансових інструментів;

• прийняття рішень з фінансових питань, їхню конкретиза­цію і вироблення методів реалізації;

• інформаційне забезпечення шляхом складання та аналізу фінансової звітності готелю;

•  оцінку інвестиційних проектів і формування портфеля інвестицій;

• оцінку витрат на капітал;

• фінансове планування і контроль;

• організацію апарату управління фінансово-господарською діяльністю готелю.

Методи фінансового менеджменту дозволяють оцінити ризик і вигідність того або іншого способу вкладення грошей; ефективність роботи готелю; швидкість оборотності капіталу і його продуктивність.

Метою фінансового менеджменту є вироблення і застосу­вання методів, засобів та інструментів для досягнення цілей діяльності готелю в цілому або його окремих ланок — центрів прибутку. Такими цілями можуть бути:

• максимізація прибутку;

• досягнення сталої норми прибутку в плановому періоді;

•  збільшення доходів керівного складу і вкладників (або власників) готелю;

• підвищення курсової вартості акцій готелю та ін.

В остаточному підсумку всі ці цілі орієнтовані на підвищен­ня доходів вкладників (акціонерів) або власників готелю (влас­ників капіталу).

До задач фінансового менеджменту входить знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довго­строковими цілями розвитку готелю і прийнятими рішеннями у короткостроковому і довгостроковому фінансовому управлінні.

Так, у короткостроковому фінансовому управлінні, на­приклад, приймаються рішення про поєднання таких цілей, як збільшення прибутку і підвищення курсової вартості акцій, ос­кільки ці цілі можуть протидіяти одна одній. Це виникає в тому випадку, коли готель, який є акціонерним товариством, що інвестує капітал у власний розвиток, несе поточні збитки, роз­раховуючи на одержання високого прибутку в майбутньому, що забезпечить зростання вартості його акцій. З іншого боку, го­тель може утримуватися від інвестицій у відновлення основно­го капіталу заради одержання високих поточних прибутків, що згодом відіб'ється на конкурентоздатності його послуг і призве­де до зниження рентабельності їх надання, а згодом—до падін­ня курсової вартості його акцій і, отже, до погіршення стану на фінансовому ринку.

У довгостроковому фінансовому управлінні, що орієнтова­не на ті самі кінцеві цілі, насамперед враховуються фактори ри­зику і невизначеності, зокрема, при визначенні передбачува­ної ціни акцій як показника віддачі на вкладений капітал.

Завданням фінансового менеджменту є визначення пріо­ритетів і пошук компромісів для оптимального поєднання інте­ресів різних підрозділів готелю у прийнятті інвестиційних про­ектів і виборі джерел їхнього фінансування.

В остаточному підсумку основне завдання фінансового ме­неджменту — це прийняття рішень із забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між готелем і джерела­ми його фінансування, як зовнішніми, так і внутрішніми. Тому управління потоком фінансових ресурсів є центральним питан­ням у фінансовому менеджменті.

Потік фінансових ресурсів складають кошти:

• отримані в результаті фінансово-господарської діяльності готелю;

•  отримані на фінансових ринках за допомогою продажу акцій, облігацій, одержання кредитів;

• повернені суб'єктам фінансового ринку як плата за капі­тал у вигляді відсотків і дивідендів;

• інвестовані і реінвестовані у розвиток діяльності готелю;

• спрямовані на сплату податкових платежів.

Функції та економічні методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки: блок з управління зовнішніми фінансами і блок з внутрішнього обліку і фінансового контро­лю.

Блок з управління зовнішніми фінансами передбачає реа­лізацію відносин готелю з юридично і господарсько самостійни­ми суб'єктами ринку, включаючи власні філії, що виступають як клієнти і позикодавці, а також з акціонерами і фінансовими ринками. Сюди входить:

• управління оборотними активами готелів: рухом грошо­вих коштів, розрахунками з клієнтами, матеріальними за­пасами тощо;

• залучення короткострокових і довгострокових зовнішніх джерел фінансування.

Блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю вклю­чає:

• контроль за веденням виробничого обліку;

• складання кошторису витрат, контроль за виплатою заро­бітної плати і податків;

• збір і обробка даних бухгалтерського обліку для внутріш­нього управління фінансами і для надання даних зовнішнім користувачам;

• складання і контроль за правильністю фінансової звітності: балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух грошо­вих коштів та ін.;

• аналіз фінансової звітності і використання його результатів для внутрішнього і зовнішнього аудиту;

• оцінка фінансового стану готелю на поточний період і її використання для прийняття оперативних управлінських рішень і з метою планування.

До функцій фінансового менеджменту готелю входить:

• аналіз фінансової звітності;

• прогнозування коштів;

• випуск акцій;

• одержання позик і кредитів;

• операції з інвестиціями;

• оцінка операцій злиття і поглинання фірм.

Відповідальність за досягнення кінцевих цілей фінансово­го менеджменту звичайно покладається у великих готелях на віце-президента з фінансових питань (Chief Financial Officer), що входить до складу Ради директорів, а в невеликих готелях -на заступника директора з фінансів.

Віце-президенту з фінансових питань підпорядковуються скарбник і контролер з відповідним апаратом (службами, відділами, секторами). До функцій скарбника відноситься уп­равління зовнішніми фінансами; до функцій контролера вхо­дить ведення внутрішнього обліку і фінансового контролю.

Найважливіші рішення, що приймаються в області фінан­сового менеджменту, відносяться до питань інвестування (investment decisions) і вибору джерел їхнього фінансування (financing decisions).

Інвестиційні рішення приймаються з таких питань, як:

• оптимізація структури активів, визначення потреб у їхній заміні або ліквідації;

• розробка інвестиційної політики, методів і засобів її реалі­зації;

• визначення потреб у фінансових коштах;

• планування інвестицій по готелю в цілому; розробка і зат­вердження інвестиційних проектів;

• управління портфелем цінних паперів. Інвестиційні рішення передбачають виділення у фінансово­му менеджменті двох видів фінансового управління: короткост­рокового і довгострокового, що мають свої специфічні риси.

Короткострокові інвестиційні рішення спрямовані на ви­значення структури капіталу готелю на поточний період, що відбивається в його балансі. Прийняття таких рішень вимагає від фінансових менеджерів глибоких професійних знань у сфері короткострокового фінансового управління готелем, уміння застосовувати обгрунтовані методи їхньої реалізації з урахуван­ням поточних тенденцій розвитку ринку.

Довгострокові інвестиційні рішення, що мають назву стра­тегічних, спрямовані на забезпечення успішного функціонуван­ня готелів у майбутньому і вимагають від фінансових менеджерів конкретних професійних знань, практичного досвіду і навичок у використанні сучасних методів аналізу для вибору оптималь­них напрямків і шляхів розвитку готелів на перспективу з ура-

хуванням об'єктивних закономірностей розвитку ринкової еко­номіки.

Рішення щодо вибору джерел фінансування приймаються з таких питань, як:

•  розробка і реалізація політики оптимального поєднання використання власних і позикових коштів для забезпечен­ня найбільш ефективного функціонування готелів;

•  розробка і реалізація політики залучення капіталу на найбільш вигідних умовах;

• дивідендна політика та ін.

Фінансова політика готелю та її найважливіші інструменти

Розробка і здійснення єдиної фінансової політики займа­ють істотне місце в загальному механізмі управління готелем. Роль фінансової політики в централізованому управлінні готе­лем визначається тим, що вона торкається всіх сторін його еко­номічної діяльності: маркетингу, надання послуг, матеріально-технічного постачання, збуту — і відбиває в концентрованому вигляді вплив численних внутрішніх і зовнішніх факторів. У рамках єдиної фінансової політики, що розроблюється на ви­щому рівні управління, визначаються джерела фінансових ре­сурсів та їхній розподіл усередині готелю [70].

Досить важко однозначно визначити конкретні форми і методи проведення фінансової політики. Хоча в рамках окре­мих готелів і існують істотні відмінності у використанні конк­ретних форм і методів фінансової політики, можна, проте, го­ворити про загальні її риси і принципи, а також інструменти фінансової політики. Найважливіші з них: розподіл і перероз­поділ прибутку; фінансування і кредитування діяльності різних підрозділів; визначення структури і характеру внутрішніх фінансових операцій і розрахунків по них.

Головна особливість фінансової політики готелів у сучасних умовах полягає в комплексному використанні інструментів, при­чому в залежності від конкретних умов переважне значення в окремі періоди може надаватися тому або іншому інструментові.

Гнучкість фінансової політики полягає в тому, що при цен­тралізованому формуванні вона, разом з тим, диференціюється відповідно до особливостей грошового ринку країни, подат­кового законодавства і валютного регулювання, валютно-фінансового стану і динаміки валютного курсу. Важливу роль при виробленні фінансової політики відіграє регулювання внутрішньоготельних фінансових потоків. На формування фінан­сової політики, особливо при визначенні джерел фінансуван­ня, впливає також зв'язок готелю з банками або його прина­лежність до певної фінансової групи. І, нарешті, вироблення і реалізація фінансової політики значною мірою визначаються вирішенням задач, пов'язаних із економічною діяльністю го­телів.

Для ефективного управління фінансами готелю необхідне своєчасне отримання актуальної та повної фінансової інформації.

При цьому фінансова інформація повинна бути достовір­на, своєчасна, мати необхідну кількість вихідних фінансових даних, достатньої точності.

Ці всідані містяться в інформаційній базі даних бухгалтерії: оперативна звітність і статистична звітність готелю.

Аналіз ефективності управління фінансовою діяльністю готелю

Для аналізу ефективності управління фінансовою діяльні­стю готелю у сучасних умовах потрібне застосування нових ме­тодів і аналітичних підходів до оцінки економічного стану го­телю в цілому і для вироблення стратегічних рішень в умовах невизначеності, ризику і неповноти інформації.

Методичні підходи поєднують факторний і маржинальний аналіз, реалізуючи своє головну завдання — структуризацію і концентрацію економічної інформації для прийняття управлі­нського рішення. Проведення аналізу фінансової діяльності відкриває можливості більш раціонального використання ре­сурсів готелю з метою підвищення ефективності, і є одним з важелів надання конкурентоздатних готельних послуг.

Даний підхід дає можливість оцінити економічні парамет­ри, що впливають на розвиток готелю в перспективі.

Проблемі фінансового управління приділяється величезна увага в сучасній теорії управління . Щоб бути успішним з пли­ном часу, вижити і досягти своїх цілей, готель повинний бути як результативним, так і ефективним.

Результативність є свідченням того, що готель надає потрібні послуги, на які є попит, а ефективність є наслідком того, що ці послуги правильно продаються. Ефективність мож­на виміряти і виразити кількісно. Результативністю є різниця між доходами і витратами, вона може бути позитивною, тобто діяльність готелю приносить прибуток, і іншому випадку — зби­ток.

Результативність означає, що послуги продаються правиль­но, і є чимось, невловимим, що важко визначити, особливо, якщо готель внутрішньо неефективний.

Для детального вивчення і розробки теоретичних і прак­тичних проблем управління економічною ефективністю готе­лю необхідно уточнити, розширити і ретельніше проаналізува­ти його визначення.

Економічна ефективність — це відносний показник, що по­рівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, викорис­таними для досягнення цього ефекту:

де: Ее — економічна ефективність, Bee — величина еконо­мічного ефекту; Вв - величина ресурсів або витрат.

Ефективність використання ресурсів готелем, у свою чер­гу, виявляється в трьох вимірах:

1) в обсязі та якості надання послуг;

2) у величині споживання або витрат ресурсів на надання послуг;         :

3) у величині вкладених коштів.

Економічну ефективність виражають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати надання послуг у готелі. До таких показників належать: обсяг надання послуг, величина отриманого прибутку, рентабельність надання послуг, економія тих або інших видів ресурсів (мате­ріальних, трудових) або загальна економія від зниження со­бівартості послуг, продуктивність роботи тощо.

Наступна категорія, яку ми використовуємо і яка має по­требу в поясненні, - рентабельність (прибутковість).

Коефіцієнти рентабельності (прибутковості), з одного боку, являють собою окремий випадок показників ефективності, коли як показник ефекту в чисельнику дробу береться прибу­ток, а в знаменнику — величина ресурсів або витрат.

Коефіцієнти рентабельності є відносними характеристика­ми фінансових результатів і ефективності діяльності готелю. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Коефіцієнти рентабельності є важливими характеристика­ми факторного середовища формування прибутку (і доходу) готелю. З цієї причини вони є обов'язковими елементами по­рівняльного аналізу та оцінки фінансового стану готелю. При аналізі надання послуг показники рентабельності використо­вуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворен­ня.

Основні коефіцієнти рентабельності можна об'єднати в такі групи:

1) показники рентабельності послуг;

2) показники рентабельності капіталу (активів);

3)  показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.

Коефіцієнти рентабельності показують, наскільки прибут­кова діяльність готелю. Ці коефіцієнти розраховуються як відно­шення отриманого прибутку до витрачених коштів, або як відношення отриманого прибутку до обсягу наданих послуг.

Найчастіше використовуваними показниками в контексті фінансового менеджменту є коефіцієнти рентабельності всіх активів готелю, рентабельності реалізації, рентабельності влас­ного капіталу. Коефіцієнт рентабельності всіх активів готелю (рентабельність активів) розраховується розподілом чистого прибутку на середньорічну вартість його активів. Він показує, скільки грошових одиниць було потрібно готелю для отриман­ня однієї грошової одиниці прибутку, незалежно від джерела залучення цих коштів. Цей показник є одним з найбільш важ­ливих індикаторів конкурентоздатності готелю. Рівень конкурентноздатності визначається за допомогою порівняння рен­табельності всіх активів готелю із середньогалузевим коефіціє­нтом.

Управління рентабельністю базується на концепції:

• управління грошовим потоком;

• тимчасова цінність грошових ресурсів;

• управління компромісом між ризиком і прибутковістю;

• вартість капіталу;

• ефективність ринку капіталу;

• асиметричність інформації;

• агентські відносини;

• альтернативні витрати.

Цілі управління рентабельністю готелю такі:

• забезпечення рентабельної діяльності готелю;

• мінімізація витрат, максимізація прибутку;

• підвищення обсягів надання основнихтадодаткових послуг;

• підтримання сталих темпів зростання економічного по­тенціалу готелю;

• забезпечення максимізації ринкової вартості готелю;

• підтримання конкурентних послуг;

• мінімізація фінансових невдач і запобігання банкрутству тощо.

Рентабельність — це відносний показник. Ми вважаємо що його потрібно розраховувати як суму середньорічної вартості отриманого прибутку та сукупного капіталу: основних і оборот­них активів. В економічній літературі розглядаються два види рентабельності; перша розраховується на основі балансового (загального) прибутку, а друга — на основі чистого прибутку. Ми вважаємо, що рентабельність, розрахована на основі чис­того прибутку, має точну і важливу функцію для готелю. Вона дає точну оцінку ефективності використання капіталу. Рента­бельність характеризує рівень віддачі витрат, ступінь викорис­тання коштів у процесі надання послуг. Вона розраховується декількома способами: у чисельнику ставиться балансовий або чистий прибуток, а в знаменнику - один з трьох коефіцієнтів:

• коефіцієнт середньої величини власного капіталу;

• коефіцієнт середньої величини позикового капіталу;

• коефіцієнт середнього доходу від акцій.

Найважливіший фактор, що входить у розрахунок рента­бельності, це — чистий прибуток. Прибуток — це економічна категорія, що виражає кінцевий фінансовий результат підприє-мницької діяльності.

При формуванні прибутку враховуються всі аспекти госпо­дарської діяльності готелю, рівень використання основного ка­піталу, технологія обладнання, організація надання послуг, праці і конкурентоздатність. Прибуток — це абсолютна величина, що відображає результати зниження собівартості і зростання обсягу надання послуг. Реалізовані (надані) послуги є одним з показ­ників планування, оцінки господарської діяльності готелю та основних джерел доходів, що надходять до нього. Грошові кош­ти, що надходять на розрахунковий рахунок готелю за реалізо­вані послуги, називається виторгом від реалізації. Грошовий потік складає основу економічного розвитку. Зростання грошо­вого потоку створює фінансову базу для самофінансування, роз­ширеного відтворення, вирішення проблеми соціальних і мате­ріальних потреб трудового колективу; а також виконання зобов'язань готелю перед бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями. Таким чином, показники при­бутку є найважливішими для оцінки виробничої і фінансової діяльності готелю. Виторг від реалізації послуг у готелі характе­ризує завершення виробничого циклу в грошовій формі і поча­ток нового витка в обороті всіх коштів. Зміни в обсязі реалізації найсуттєвіше впливають на фінансові результати діяльності го­телю. Прибуток від реалізації визначається як різниця між ви­торгом від продажу послуг за відпускними цінами готелю (без податку на додану вартість, акцизів та інших непрямих податків і зборів) і витратами, що включаються до собівартості послуг. До собівартості послуг при визначенні брутто-прибутку включають­ся прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та нарахування, а також непрямі витрати готелів з надання послуг. Брутто-прибуток є показником ефективності роботи підрозділів у готелі. Прибуток від реалізації послуг обчислюється з валового брутто-прибутку поточних періодичних витрат (комерційних і загальногосподарських, витрат), що приходяться на реалізовані послуги. Відзначимо, що відповідно до міжнародних бухгалтерсь­ких стандартів періодичні витрати в повному обсязі начисляють­ся з валового прибутку від реалізації послуг, завдяки чому дер­жава ніби розділяє ризик підприємця від можливої нереалізації послуг. Валовий прибуток являє собою показник економічної ефективності основної діяльності готелю, тобто виробництва і реалізації товарів і послуг, де визначаються результати фінансово-господарської діяльності. Результат—прибуток або збиток від фінансової діяльності визначається додаванням процесів одер­жання та сплати грошей від участі в інших організаціях, інших операційних доходів і витрат, у тому числі від іншої реалізації, тобто продажу основних коштів, нематеріальних активів та інших матеріальних коштів. Прибуток від основної і фінансової діяль­ності — це сума результатів продажу продукції і фінансової діяль­ності.

Прибуток звітного періоду, тобто загальний балансовий прибуток — це сума прибутку від основної та фінансової діяльності і результату інших позареалізаційних доходів і витрат. Звідси випливає, що балансовий прибуток показує економічну ефективність усієї господарської діяльності го­телю.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток) визначається відніманням збалансового при­бутку величини податків. Для оподаткування балансовий прибу­ток коригується відповідно до податкових стандартів, тобто відпо­відно до положення про склад витрат, що включаються до собівар­тості послуг для оподаткування. Нерозподілений прибуток, що включається до бухгалтерського балансу, визначається відніман­ням з чистого прибутку коштів, використаних за звітний період.

Узагальнену характеристику господарської діяльності го­телю в умовах ринкової економіки дають величина чистого при­бутку і показники фінансового стану. Важливо не лише отри­мати якомога більший прибуток, але і правильно використову­вати ту його частину, що залишилася в розпорядженні готелю, тобто забезпечити оптимальні темпи розширеного відтворю­вання. У динаміці темпів зростання власних коштів із розрахун­ку прибутку готелю виявляються в кшцевому рахунку успіхи або недоліки розвитку готелю в цілому.

Для обчислення факторів, що впливають на підвищення рівня рентабельності, і вирішальних для оцінки ефективності роботи готелю недостатньо використовувати лише показники прибутку, тому береться до уваги і вартість готельних фондів з надання послуг. Тобто середня вартість основного капіталу виз­начає ефективність використання оборотних коштів.

Більш ефективно працює той готель, у якого вартість фондів з надання послуг вище, а одержуваний прибуток збільшується  з геометричною прогресією, пропорційно збільшенню загаль­ного капіталу. Таким чином, для оцінки ефективності роботи готелю необхідно зіставити прибуток і фонди готелю, за допо­могою яких він створений.

До факторів, що впливають на зростання прибутку нале­жить асортимент послуг, що надаються. Асортимент послуг без­посередньо впливає на прибуток. При зміні складу асортимен­ту в напрямку підвищення питомої ваги послуг з більш висо­кою прибутковістю, забезпечується додатковий приріст прибутку. Якщо в результаті структурних зрушень збільшиться питома вага декількох високоприбуткових послуг, то загальний приріст прибутку збільшиться теж і навіть дозволить надавати збиткові або безкоштовні послуги.

Рис. 9.1. Сутність управління економічною ефективністю

Серед факторів, що впливають на приріст прибутку, про­відна роль належить зниженню вартості послуг. Вибір шляхів скорочення поточних витрат з надання послуг ґрунтується на аналізі структури собівартості. При наданні послуг підвищеної якості, більш за все зростають поточні (перемінні) витрати, а при наданні послуг високої якості, що вимагає великих витрат, прибуток при нормальних цінах падає. Зате в готелі класу люкс ціна вища і якість, відповідно, теж.

Для цього потрібно чітко дотримуватися бажаної відповідності між цінами та якістю. Ціна впливає і на еластичність попиту. Коли ціна збільшується, попит падає, і навпаки. Проте в деяких готелях категорії «люкс» (4—5 зірок) ціна означає імідж, авторитет і престиж.

Крім якості, ціни залежать і від кількості наданих послуг. Витрати при продажу одного пакета послуг нижчі від звичай­ного продажу.

Має значення обґрунтована оцінка запасів, що дослід­жується в зв'язку з наданням послуг, і визначення їхньої вар­тості. На практиці найчастіше вартість запасів визначають за трьома найбільш зручними методами: FIFO, LIFO, і метод се­редньозваженої вартості.

Відповідно до методу FIFO, при збільшенні рівня цін, облік товарно-матеріальних запасів ведеться за ціною першої партії, яка надійшла на склад, що викликає збільшення при­бутку в звіті про прибутки і збитки в порівнянні з тим, що був би відзначений, якби товарно-матеріальні запаси були врахо­вані в складі витрат за їх поточною ціною. Метод LIFO перед­бачає оцінку запасів наприкінці періоду за цінами останніх покупок. Основна мета цього полягає в максимальному набли­женні собівартості реалізованих послуг до останніх витрат на придбання запасів для їх надання. При стабільному рівні цін, оцінки товарних запасів обома методами будуть сильно відрізнятися. Доход буде вищим при обчисленні за методом FIFO. Це фіктивний прибуток від використання тих партій товарно-матеріальних запасів, що надійшли першими, і тому, дешевих.

При використанні середньозваженої вартості усувається коливання собівартості реалізованої продукції. Метод LIFO дає можливість більш обгрунтовано оцінити запаси, оскільки більш точно відображає реальні витрати. А метод FIFO встановлює більш правильне співвідношення виторгу і витрат. Переваги і недоліки кожного методу повинні оцінювати менеджери і відда­вати перевагу одному з них, переслідуючи певну мету.

На зростання рентабельності впливають амортизаційні відрахування і знос основного капіталу. При високих аморти­заційних відрахуваннях збільшуються витрати на надання по­слуг і падає оподатковуваний прибуток. Але в кінцевому рахунку збільшується оборотний капітал.

При розрахунку рентабельності за чистим прибутком, до­даткові фактори, що впливають на зростання рівня рентабель­ності, обумовлені зниженням абсолютної величини податку. Залежно від податкової політики держави — обмеження або стимуляції розвитку галузі, власне кажучи, і відбувається її роз­виток або занепад. Податки прямо і побічно впливають на ціни, попит, прибуток, а також на майбутні інвестиції. Інший фактор, що впливає на прибутковість готелю, — це конкурен­ція та альтернативна пропозиція готельних послуг. Специфі­чною для готельного бізнесу є досить потужна монополізація цього ринку. Дотепер це не мало успіху. У ринковій економіці ринок сам регулює ціни і стимулює підвищення якості про­понованих послуг.

Коефіцієнти ефективності фінансової діяльності готелю под­іляються на абсолютні і відносні. Абсолютні показують абсолют­ну вартість (прибуток), а відносні показують співвідношення чо­гось з чимось (наприклад, прибутку і витрат). На нашу думку, відносні показники достовірно показують, який прибуток прино­сить одиниця сукупного капіталу. Натуральні показники показу­ють умовний обсяг обороту на 1 кв.м., на 1 койко-місце. Узагаль­нюючі показники характеризують використання активної части­ни готельних фондів. Усі ці показники дають можливість проаналізувати діяльність готелю. Вони подають інформацію для прийнятих поточних рішень. Головними тут є загальні економічні показники, до яких відноситься рентабельність господарської діяльності, що являє собою зіставлення результатів господарської діяльності до витрат, тобто усіх залучених ресурсів [ 80].

Рентабельність сукупного капіталу готелю визначається за такою формулою:

де Пч — сума чистого прибутку за звітний період;

Вк — середня вартість суми основного капіталу й оборот­них коштів;

Рск- показник рентабельності сукупного капіталу (чистого прибутку). Цей показник вказує на ефективність використання оборотних і основних фондів готелю, тобто визначає, який доход припадає на одиницю сукупного капіталу готелю. Рентабельність сукупного капіталу залежить від продуктивності, обороту готель­них фондів, ефективного використання основних фондів, податків та інших факторів. Дослідження подібних залежностей має вели­ку важливість для оцінки вкладених у готель коштів.

Рентабельність проданих послугу готелі:

де Пч — чистий прибуток; Вр — виторг від реалізації; Рпр -рентабельність проданих послуг. Даний показник вказує, який середній доход має готель на кожну одиницю реалізації, тобто вказує долю валового доходу, що припадає на грошову одини­цю реалізованих послуг. Він дає можливість визначити вели­чину доходів, які залишаються після відрахування собівартості і ПДВ, та інших витрат, відсотків за кредит, операційних ви­трат, сплати податків і утворення чистого прибутку. Даний по­казник також відображає взаємодію декількох факторів, таких, як ціни та обсяг надання послуг.

Рентабельність основної діяльності:

де Пч—чистий прибуток; Вн.п. — витрати на надання послуг; Ро.д. — рентабельність основної діяльності. Цей показник пока­зує , який чистий прибуток виходить на одиницю витрат на надання послуг. Рівень рентабельності залежить від відносної частки доходу до реалізації і суми витрат на виробництво однієї послуги.

Рентабельність акції Рак:

де Діак - дивіденди на одну акцію; Цр.ак — ринкова ціна однієї акції, що котирується. Цей показник показує, які диві­денди припадають на одну акцію. Це важливий показник для акціонерів, майбутніх інвесторів і перспектив готелю. Рента­бельність акції залежить від чистого прибутку і дивідендного фонду, з якого розподіляються дивіденди, а також залежить від мети управління готелем та його дивідендної політики.

Коефіцієнт ефективності використання основного капіталу:

де Пр - прибуток (доход) від реалізації; Оск — основний капітал;

даний коефіцієнт показує обсяг доходу від реалізації, що припадає на одиницю основного капіталу.

Коефіцієнт сталості економічного зростання:

де Пч - чистий прибуток; Вк - власний капітал; Дак - ди­віденди, які виплачуються акціонерам. Цей коефіцієнт пока­зує, з яким середнім зростанням буде розвиватися готель у на­ступному (тривалому) періоді.

Прибуток на одне койко-місце:

де Пч — чистий прибуток після оподаткування, що зали­шається на підприємстві не розподіленим в готельних фондах; Пркм — кількість проданих койко-місць за рік. Цей показник показує кількість чистого прибутку, що припадає на одне кой­ко-місце. Величина коефіцієнта залежить від кількості чистого прибутку мінус усі витрати і величина проданих койко-місць на добу (у звітний період).

Коефіцієнт місткості основного капіталу:

де Вр - виторг від реалізації послуг; Оск - середня вартість основного капіталу. Даний коефіцієнт показує кількість основ­ного капіталу, що припадає на 1 грошову одиницю виторгу від реалізації послуг.

Коефіцієнт використання готельних номерів:

де Кпр.н — кількість проданих номерів за день; Кн. — за­гальна кількість номерів. Даний коефіцієнт показує процентне використання готельних номерів.

Коефіцієнт періоду окупності основного капіталу:

де Пч — чистий прибуток; Ок - основний капітал. Цей ко­ефіцієнт показує кількість основного капіталу, що припадає на одиницю чистого прибутку.

Коефіцієнт фінансової залежності КФЗ:

де Ск — середня вартість власного капіталу за звітний пері­од; В — середня вартість усіх господарських коштів. Цей ко­ефіцієнт показує, яка кількість усіх загальних коштів припадає на одну грошову одиницю власного капіталу. Чим більший ко­ефіцієнт, тим більша залежність готелю від запозичених фінан­сових коштів. Коли його значення починає перевищувати 1,8-2, це означає, що обсяг запозичених додаткових фінансових коштів може досягти критичної величини.

Коефіцієнт структури довгострокових капіталовкладень:

де ДП— середня вартість довгострокових пасивів; Вн.ак. — середня вартість необоротних активів. Цей коефіцієнт показує ча­стку учасників (акціонери, інвестори) у створенні бізнесу. Він розраховується як відношення довгострокових пасивів до серед­ньої вартості позаоборотних активів готелю. За певних умов цей коефіцієнт показує частку основних коштів, яка сформована за допомогою запозичених кредитних коштів. Залежно вщ конкрет­них умов цей коефіцієнт може інтерпретуватися по-різному. У но­вому готелі на початковому етапі розвитку він може відображати пропорцію участі засновників, акціонерів, банкірів, інших пози­чальників у створенні бізнесу. При участі в створенні бізнесу бан­ківського капіталу може свідчити про його перспективність і надійність засновників. Для готелів, що функціонують уже три­валий час, цей коефіцієнт може показувати масштаби здійснюва­них заходів щодо розширення або технічного розвитку. У цьому плані досить змістовну інформацію може дати аналіз спільної ди­наміки довгострокових зобов'язань і обсягів незавершеного буді­вництва.

Коефіцієнт структури запозиченого капіталу:

де ДП — середня вартість довгострокових пасивів; Пк — се­редня вартість позикового капіталу. Цей коефіцієнт відображає частку позикового капіталу, що припадає на довгострокові зобов­'язання. Він показує частку зобов'язань, погашення яких має бути здійснене не в даний період, а в перспективі, тобто від якої части­ни своїх зобов'язань готель вільний в поточному періоді.

Доход (прибуток на акцію):

де Пч — чистий прибуток за звітний період; Дпр.акц — сума дивідендів за привілейовані акції; ЗК.зв.ак — загальна кількість звичайних акцій. Цей коефіцієнт показує кількість чистого при­бутку, що приносить одна акція інвестованого капіталу. Розг­лядається як індикатор для фінансової стабільності та приваб­ливості інвестицій.

Коефіцієнт оборотності запасів (у днях):

де Тр.ан.п. — тривалість аналізованого періоду (у готельно­му бізнесі - 365 днів); К'об.з. — коефіцієнт оборотності запасів в оборотах. Цей коефіцієнт визначає середню кількість днів, протягом яких запаси зберігаються в готелі. Свідчить про на­громадження (скорочення) запасів.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

де. КЗ- кредиторська заборгованість; Тр.ан.п. — тривалість аналізованого періоду (у готельному бізнесі — 365 днів); Ср- со­бівартість реалізації послуг. Цей коефіцієнт показує тривалість кредиторської заборгованість у днях, а також її динаміку в днях.

Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості:

де ДЗ — дебіторська заборгованість; Вр — виторг від реалі­зації. Даний коефіцієнт показує, яку частку має дебіторська за­боргованість у доходах від реалізації послуг.

Частка запасів в оборотних активах:

де 3 — запаси; ОК — оборотні кошти. Цей коефіцієнт показує долю запасів в оборотних коштах. Має велике значення при прове­денні аналізу фінансово-господарського стану готелю для внутріш­нього користування і насамперед для розробки напрямку підвищен­ня ефективності його поточної діяльності. При оцінці рівня платос­проможності і ліквідності має допоміжне значення. Можна сказати, що показник обсягу запасів готелю має суперечливий характер. З одного боку незначний їх обсяг може свідчити про дефіцит оборотних коштів, ,а з іншого боку— наявність значного обсягу запасів може бути наслідком над­мірних разових закупівель, нераціонального управління матеріаль­но-технічним постачанням і складською діяльністю.

Продуктивність праці:

де ВР - виторг від реалізації послуг; ЧП — середня чи­сельність персоналу. Цей показник відображає кількість про­даних послуг, що припадає на одного працівника.

Трудомісткість виробництва:

де ЧП - середня чисельність персоналу; Вр — виторг від реалізації. Даний показник відображає процентне співвідно­шення на продуктивності праці до отриманої реалізації.

Коефіцієнт ефективності обслуговування:

де Об — кількість обслугованих клієнтів перед звітним пе­ріодом; ЧП - середня чисельність персоналу. Даний коефіцієнт показує ефективність обслуговування і кількість обслугованих клієнтів, які припадають на одного працівникоа.

Запропонована система показників, на наш погляд, дає можливість повною мірою оцінити ефективність функціонуван­ня готелю і здійснити аналіз його рентабельності, а також досл- , ідити фактори, що впливають на неї, і знайти шляхи та резерви її підвищення. Застосування цих показників вимагає перебу­дови звітності готелю. Різноманіття показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. Кож­ний з вихідних показників розкладається у фактурну систему з різним ступенем деталізації, яка задає межі виявлення та оцін­ки резервів надання послуг. При аналізі рентабельності і шляхів її підвищення важливо розділити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. Дані показники дають уявлення про ступінь здатності готелю забезпечити акціонерів, кредиторів, позичальників наяв­ними коштами у зв'язку з використанням наявного потенціалу.

Витрати готелів та їхні види

Кожний готель прагне до отримання якомога більшого до­ходу від своєї діяльності. Він намагається не лише реалізувати свої послуги за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на надання послуг. Якщо перше джерело збільшення доходів готелю багато в чому залежить від зовнішніх умов його діяльності, то друге — практично виключно від самого готелю, точніше, від ступеня ефективності організації процесу надан­ня та реалізації послуг.

Категорія витрати обертання пов'язана з процесом реалі­зації послуг. Додатковими витратами обігу є витрати на розпа­ковування, сортування, транспортування та зберігання товар­но-матеріальних запасів. Цей вид витрат обігу близький до ви­трат з надання послуг і, входячи у вартість послуг, збільшує її. Додаткові витрати відшкодовуються після реалізації послуг з отриманої суми виторгу. Чисті витрати обігу — витрати на об­слуговування (зарплата персоналу тощо), маркетинг (вивчен­ня споживчого попиту), рекламу тощо. Чисті витрати не збіль­шують вартості послуг, а відшкодовуються після продажу з при­бутку, створеного в процесі їх надання.

Сучасні концепції витрат, розроблені економістами Захо­ду, багато в чому враховують обидва вищезазначених моменти. У центрі класифікації витрат — взаємозв'язок між обсягом на­дання послуг і витратами, ціною наданий вид послуг.

Витрати поділяються на незалежні і залежні від обсягу на­даних послуг.

Постійні витрати не залежать від величини надання послуг, існують і при нульовому їх обсязі. Це попередні зобов'язання підприємства (відсотки по позиках та ін.), податки, аморти­заційні відрахування, оплата охорони, орендна плата, витрати на обслуговування фондів та обладнання при нульовому обсязі надання послуг, зарплата управлінського персоналу тощо. Пе­ремінні витрати залежать від кількості наданих послуг та скла­даються з витрат на сировину, матеріали, зарплату робітникам тощо. Сума постійних і перемінних витрат утворює валові вит­рати — суму грошових витрат на надання певного виду послуг. Для виміру витрат на надання одиниці послуг використовують­ся категорії середніх, середніх постійних і середніх перемінних витрат. Середні витрати дорівнюють відношенню валових ви­трат до кількості наданих послуг. Середні постійні витрати ви­значаються відношенням постійних витрат до кількості нада­них послуг. Середні перемінні витрати утворюються діленням перемінних витрат на кількість наданих послуг.

Для досягнення максимального прибутку потрібно визначи­ти необхідний розмір надання послуг. Інструментом економічно­го аналізу служить категорія граничних витрат. Граничні витрати

являють собою додаткові витрати на надання кожної додаткової послуги в порівнянні з певним обсягом їх надання. Вони розрахо­вуються відніманням сусідніх значень валових витрат.

Однією з найважливіших категорій в аналізі діяльності го­телів є собівартість, що являє собою сумарні витрати на надан­ня послуг. Теоретично до собівартості повинні включатися нор­мативні витрати готелю на надання послуг, але на практиці до неї відносять понаднормативні витрати сировини, матеріалів тощо. Собівартість визначають на основі додавання економіч­них елементів (однорідних за економічним призначенням вит­рат) або шляхом підсумовування статей калькуляції, що харак­теризують безпосередні напрямки тих або інших витрат. Для калькулювання собівартості застосовується класифікація пря­мих і непрямих витрат. Прямі витрати — це витрати, безпосе­редньо пов'язані з наданням послуг. Непрямі витрати необхідні для загального здійснення процесів з надання послуг даного виду. Загальний підхід не виключає розходжень за конкретною класифікацією деяких статей.

Розподіл витрат на прямі і перемінні дозволяє одержати показник—додану вартість, обумовлену відніманням із загального доходу (виторгу) готелю перемінних витрат. Додана вартість складається, таким чином, з постійних витрат і чис­того прибутку. Цей показник дозволяє оцінити загальну ефек­тивність надання та реалізації послуг поза залежністю від пря­мо залежних від величини обсягу надання послуг перемінних витрат.

Розподіл витрат на умовно- постійні та умовно-перемінні, що розраховуються за економічними елементами, застосовується при розрахунку економії від впливу техніко-економічних факторів. Подібні розрахунки виконуються для визначення майбутньої пла­нової собівартості послуг на основі наявної фактичної собівартості. Такі розрахунки не завжди доцільні, оскільки дозволяють лише визначити збільшення витрат у випадку, коли умовно-постійні витратило зростання прямо пропорційно зростанню обсягу на­дання послуг (практично неможлива ситуація).

У реальній діяльності готелю необхідно враховувати не лише фактичні грошові витрати, але й альтернативні витрати. Останні виникають через можливість вибору між тими або іншими економічними рішеннями. Наприклад, власник може витратити наявні гроші різним способом: направити їх на мо­дернізацію готелю або витратити на особисте споживання тощо.

Питання та завдання для самоперевірки

1. Дайте визначення фінансового менеджменту готелю.

2.  Охарактеризуйте структуру системи управління фінансами го­телю.

3. Як здійснюється інформаційне забезпечення фінансового менед­жменту готелю ?

4. Як проводиться аналіз ефективності управління фінансовою діяль­ністю готелю?

5. Назвіть види витрат готелів.