Розділ 9 ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

До набуття незалежності Україною в системі її органів прокура­тура посідала своєрідне місце. За Конституцією та законодавством тих часів вона входила до централізованого загальносоюзного на­глядового і карального органу — прокуратури Союзу РСР. Уся повнота прокурорської влади була зосереджена в особі Генераль­ного прокурора СРСР. Він призначався Верховною Радою СРСР і повновладно та остаточно вирішував всі питання прокурорської компетенції на теренах Союзу, в тому числі і в Україні без необхід­ності їхнього погодження з будь-якою українською державною структурою, хоча в той час Українська Радянська Соціалістична Республіка за Конституцією СРСР та Конституцією УРСР формаль­но значилася державою суверенБ ою. Україна мала змогу формува­ти свій парламент— Верховну Раду, свій уряд, свій Верховний Суд, ухвалювати закони, але була позбавлена права призначати Гене­рального прокурора України. Останній виступав не від імені рес­публіки, а як уповноважений Генерального прокурора СРСР, ним і призначався, так само як і прокурори всіх областей України. У ст. 168 Конституції СРСР зазначалося, що органи прокуратури здійснюють свої повноваження незалежно від будь-яких місцевих органів, підпорядковуючись тільки Генеральному прокурору СРСР. Це було закріплено і в Конституції УРСР. Організація і порядок діяль­ності органів прокуратури регулювався законом про прокуратуру СРСР, а Україна не мала навіть і свого закону про прокуратуру.

Кінець цьому історичному парадоксу було покладено вже з прий­няттям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет Ук­раїни, в якій зазначалось, що найвищий нагляд за точним і однако­вим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Українсь­кої РСР, відповідає перед нею і тільки їй підзвітний.

348

Декларація про державний суверенітет України, відповідні зміни, внесенідо Конституції УРСР, а також прийнятий 5 листопада 1991 р. Закон України «Про прокуратуру» поклали початок якісно ново­му етапу існування прокурорської системи в Україні. Було визна­чено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і закон­ності, їх завданням став захист від неправомірних посягань закріп­леної Конституцією незалежної України її суспільного та держав­ного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень, гарантованих Конституцією, інши­ми законами України та міжнародними правовими актами соціаль­но-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, пра­вового статусу місцевих рад, органів територіального громадсько­го самоврядування.

Організація прокуратури України стала грунтуватися на прин­ципі єдності і централізації системи її органів, яку очолив Генераль­ний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих проку­рорів вищестоящим. Виконуючи свої повноваження на підставі дотримання Конституції України та чинних законів, прокурори свою діяльність здійснюють незалежно від будь-яких органів дер­жавної влади, посадових осіб, атакожрішень громадських об'єднань чи їх органів. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів. їх обов'язок вживати заходи щодо усунення порушень закону від кого б вони не виходили, а також до поновлення порушених прав і притягнення до відповідальності осіб, які скоїли порушення закону. Ці основоположні засади, що були закладені ще на початку незалежності України і ціїпсом виправдані часом є визначальними для органів прокуратури нашої країни і нині.

Діюча в Україні прокуратура—інститут, який відповідає об'єктив­ним потребам нашого суспільства. У системі поділу державної вла­ди вона підсилює механізм стримань і противаг, виступає органом державного нагляду за дотриманням законів. Органи прокуратури виконують особливі, властиві тільки їм функції і ні за своїм ге­незисом, ні за характером повноЕажень не належать до органів жодної гілки влади, тим більш не є жодній із них підпорядкова-

349

ною. Саме принцип поділу влади і сувора відповідність діяльності прокуратури Конституції і законам України є основою основ її не­залежності. Тільки як орган, незалежний від інших гілок влади, прокуратура може ефективно виконувати свої функції.

Цим об'єктивним, науково обгрунтованим положенням нині протистоять будь-які кон'юнктурні інтереси, політичні і особисті амбіції, спрямовані на обмеження самостійності і незалежності про­куратури, послаблення її ролі у забезпеченні законності та здійсненні боротьби із злочинністю. В сучасних умовах економічних кризо­вих явищ, політичної і соціальної нестабільності в суспільстві, по­ширення правового нігілізму, зростання злочинності названі тен­денції проти виправданих життям основ діючих у нашій країні органів прокуратури є пікідливими і небезпечними, спрямованими проти налагодження правової стабільності в нашій країні.

Треба зазначити, що прокуратурою виявляються численні по­рушення у діях окремих громадян, підприємців, посадових осіб, у діяльності підприємств, установ та організацій і навіть державних органів, які самі повинні забезпечувати додержання законності. Недарма нашу прокуратуру називають службою законності. Це — багатофункціональна державна структура, яка є традиційною для вітчизняної правоохоронної системи. її існування в сучасних умо­вах є об'єктивно необхідними для суспільства і держави.

Розвиток цивілізованих ринкових відносин, розширення і по­жвавлення господарського обігу вимагають зміцнення законності, а, отже, посилення прокурорського нагляду. Адже відсутність ста­лої законності, постійні зміни у законодавстві породжують недо­віру іноземних і вітчизняних інвесторів до вкладання коштів у про­мисловість, сільське господарство нашої країни, відлякують підприємців від участі у різних господарських проектах, що здійсню­ються на території України, знижують ініціативу і прагнення гро­мадян до підприємницької діяльності.

Погіршення останніми роками справ із станом законності і пра­вопорядку, зростання злочинності в Україні, необхідність в цих умовах більш дійового захисту прав громадян, інтересів держави і суспільства вимагають зміцнення органів прокуратури, підвищен­ня ефективності її діяльності, подальшого удосконалення законо­давчих основ її організації та функціонування.

350

Побудова системи органів прокуратури України, засади та по­рядок їхньої діяльності, повноваження прокурорів визначаються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», інши­ми законодавчими актами, а також визнаними нашою державою у встановленому порядку нормами міжнародного права.

У зв'язку з кардинальними змінами в становищі прокуратури України, яка стала органом незалежної суверенної держави, чима­ло новел щодо її діяльності було введено в кримінально-процесу­альне, цивільно-процесуальне, господарсько-процесуальне, адміні­стративне, кримінально-виконавче законодавство. В тому чи іншому ракурсі про неї йдеться в законах України «Про судоустрій України», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією» та ін. Закон України «Про мови в Україні» передбачає вимоги до мови прокурорського нагляду (ст. 22). В Законі України «Про Вищу раду юстиції» регламентуються питання проведення все­української конференції працівників прокуратури, розгляд питань про несумісність посади прокурора і заняттям іншою діяльністю, скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідаль­ності прокурорів.

До системи актів, які регламентують діяльність прокуратури, належать затверджені постановами Верховної Ради України «Дис­циплінарний статут прокуратури України», «Положення про класні чини працівників органів прокуратури України». Низка питань, що регулюють прокурорську діяльність, матеріальне забезпечення прокуратури та її працівників, міститься в указах Президента Ук­раїни та постановах Кабінету Міністрів України.

Конституцією України прокуратурі відведено самостійне місце серед органів державної влади. В Основному Законі їй присвячено окремий розділ VII. В ньому говориться, що прокуратура України становить єдину систему, очолювану Генеральним прокурором України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади.

351

Крім Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом. Конституцією на про­куратуру покладено:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадянина або держави в суді у

випадках, визначених законом;

нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе-

ративно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень

у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів

примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої сво­

боди громадян.

Водночас у розділі XV Конституції України «Перехідні поло­ження» п. 9 встановлено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до вве­дення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування систе­ми досудового слідства і введення в дію законів, що регулювати­муть її функціонування.

Отже, поряд із функціями, покладеними на органи прокурату­ри безпосередньо Конституцією України згідно з діючим Законом України «Про прокуратуру», органи прокуратури продовжують здійснювати прокурорський наг.іяд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерства­ми та іншими центральними органами виконавчої влади, органа­ми державного і господарського управління та контролю, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їхніми виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприєм­ствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та гро­мадянами.

Органи прокуратури проводять розслідування кримінальних справ про злочини зазначені, в ч. 1 ст. 112 КПК України. На них покладено координація діяльності по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, мит-

352

ної служби та інших правоохоронних органів, а також ужиття за­ходів, спрямованих на попередження злочинності та правопору­шень. Вони беруть участь у розробленні органами державної вла­ди відповідних заходів щодо запобігання злочинам та іншим провопорушенням, участь у роботі із удосконалення законодавства.

Прокурори розглядають заяви і скарги про порушення прав гро­мадян та юридичних осіб, роз'яснюють діюче законодавство та вис­вітлюють діяльність прокурорських органів у засобах масової інформації. Слід зазначити також і такий відповідальний напрям їхньої діяльності, як здійснення наданих їм повноважень у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги.

Визначені Конституцією та законами України функції прокура­тури зумовлюють її організаційну структуру, яка знаходиться та­кож у безпосередньому зв'язку з організацією і діяльністю всього державного апарату, входить до нього як невід'ємна складова ча­стина.

Система прокурорських органів будується відповідно до форми державного устрою та адміністративно-територіального поділу України. Побудова системи органів військової прокуратури відпо­відає структурній організації, при йнятій в армії і на флоті.

Територіальне розміщення органів прокуратури визначається передусім максимальним наближенням цих органів до місць, де безпосередньо мають виконуватися закони, зокрема до населення країни. Це має сприяти найшвидшому виявленню і усуненню по­рушень законодавства і дає можливість Генеральному прокурору України найбільш ефективно виконувати свої функції по всій країні, мати прокурорський орган у всіх ланках — центральній, обласній, районній, з'єднаннях і гарнізонах армії і флоту.

До системи органів прокуратури входять Генеральна прокура­тура України, прокуратура Автоб омної Республіки Крим, проку­ратури областей, міст Києва та Севастополя (на правах обласних), міські, районні у містах, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури регіонів та військова про­куратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). В окремих регіонах утворюються і функціонують так звані спеціалізовані про­куратури із нагляду за виконанням законів на транспорті; із нагля-

353

ІІ

ду за виконанням законів у місцях позбавлення волі та природ охоронні прокуратури. До прокурорської системи входять тако навчальні заклади та науково-дослідні установи.

Внутрішня структура органів прокуратури зумовлена її консти­туційними функціями, а також діяльністю, спрямованою на вико­нання цих функцій.

Як апарат Генеральної прокуратури України, так і нижчесто-ящі прокурорські органи мають будуватися з урахуванням найбільш оптимального здійснення кожним органом окремо і всією систе­мою органів прокуратури покладених на них функцій.

У цьому аспекті особливо важливе значення має правильне вирі­шення проблем структурування центрального апарату прокурорсь­кої системи — Генеральної прокуратури України. Вона, по суті, зумовлює певним чином внутрішню структуру всіх нижчестоящих прокурорських органів і в остаточному підсумку спрямована на поліпшення роботи не тільки центрального органу прокурорської системи, а й підлеглих йому прокуратур, тому що структура Гене­ральної прокуратури є певним чином наслідком ідентичності їхніх функцій і єдності завдань, які вони виконують, зразком для визна­чення їхньої організаційної побудови.

Діюча нині структура Генеральної прокуратури України затверд­жена наказом Генерального прокурора України. Згідно з нею Ге­неральний прокурор, який очолює Генеральну прокуратуру Украї­ни має першого заступника та ще сім заступників, двох старших помічників, трьох помічників та радника. Старшого помічника має також перший заступник Генерального прокурора України. Апа­рат Генеральної прокуратури складається з головних управлінь, до яких входять управління та відділи, а також діють самостійні відділи та інші підрозділи. Серед них:

головне управління кадрового забезпечення. До нього вхо­

дить управління роботи з кадрами у складі відділу особового скла­

ду та відділу підготовки кадрів і роботи з навчальними закладами.

До цього головного управління відноситься також Академія про­

куратури України;

головне управління з питань підтримання державного обви­

нувачення, представництва у судах та нагляду за виконанням судо­

вих рішень, що обіймає управління підтримання державного обви­

нувачення у судах з відпалом участі прокурорів у кримінальному

354

чинстві, відділом участі прокурорів у Верховному Суді Украї-та організаційно-методичним відділом, а також управління пред-Тавництва інтересів громадян і держави в судах із відділом пред­ставництва інтересів громадян і держави в цивільному судочинстві нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень, відділом представництва інтересів громадян і держави у господарсь­кому судочинстві та організаційно-методичним відділом. До цього ж головного управління відноситься і відділ нагляду за додержан­ням законів при виконанні судових рішень у кримінальних спра­вах;

головне слідче управління з управлінням нагляду за розслі­

дуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури, до

якого входить відділ криміналістики, а також управлінням із розс­

лідування особливо важливих справ, яке обіймає відділ з розсліду­

вання кримінальних справ про злочини у сфері економіки, відділ

розслідування кримінальних справ про злочини проти особи, відділ

нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генераль­

ної прокуратури України та організаційно-методичний відділ;

головне управління нагляду за додержанням законів органа­

ми, які проводять оперативно-розшукову діяльність (ОРД), дізнання

та досудове слідство з структурними підрозділами — управлінням

нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при

провадженні ОРД, дізнання та досудового слідства, в яке входять

відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ

при провадженні досудового слідства, відділ нагляду за додержан­

ням законів органами внутрішніх справ при провадженні ОРД та

Дізнання; управлінням нагляду за додержанням законів органами

податкової міліції при провадженні ОРД, дізнання та досудового

слідства у складі відділу нагляду за додержанням законів органами

податкової міліції при провадженні досудового слідства, відділу на­

гляду за додержанням законів органами податкової міліції при про­

вадженні ОРД та дізнання; управлінням нагляду за додержанням

законів органами СБУ при провадженні ОРД, дізнання та досудо­

вого слідства, яке обіймає відділ нагляду за додержанням законів

органами СБУ при провадженні ОРД, дізнання та досудового

слідства, відділ нагляду за додержанням  законів про державний

кордон і митну службу; управлінням нагляду за виконанням законів

спеціальними підрозділами та іншими державними органами, які

355

ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, в яке входять відділ нагляду за виконанням законів спеціальними підроз­ділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю при провадженні ОРД, дізнання та до-судового слідства, відділ нагляду за виконанням законодавства про боротьбу з корупцією, а також о рганізаційно-методичний відділ;

головне управління нагляду за додержанням законів щодо прав

і свобод та захисту інтересів держави до нього входить управління

нагляду за додержанням і застосуванням законів, у складі якого

відділ нагляду за додержанням конституційний прав і свобод, відділ

нагляду за додержанням законів у сфері економіки, відділ нагляду

за додержанням природоохоронного законодавства, відділ нагля­

ду за додержанням законів про права неповнолітніх, організацій­

но-методичний відділ, другий відділ та відділ нагляду за додержан­

ням і застосуванням законів на транспорті. Останні два відділи

підпорядковані безпосередньо заступнику Генерального прокуро­

ра України;

головне управління організаційного та правового забезпечен­

ня включає організаційно-контрольне управління з відділом органі­

зації роботи і контролю виконання, інформаційно-аналітичним

відділом, відділом статистики, відділом координації діяльності пра­

воохоронних органів по боротьбі із злочинністю, а також управлі­

ння правового забезпечення з відділом правового аналізу та відділом

правової інформації. До цього структурного блоку відносяться

підпорядковані заступникові Генерального прокурора України

міжнародно-правове управління з відділом міжнародного співробіт­

ництва та відділом правової допомоги, а також прес-центр (на пра­

вах відділу);

головне управління військових прокуратур, начальником

якого є заступник Генерального прокурора України. Йому підпо­

рядковане управління з питань підтримання державного обвину­

вачення та представництва інтересів громадян і держави в судах із

відділом підтримання державного обвинувачення в судах, відділом

представництва інтересів громадян і держави в судах, а також слідче

управління з відділом нагляду за розслідуванням  кримінальних

справ слідчими військових прокуратур, відділом нагляду за закон­

ністю ОРД та дізнання, слідчим відділом, відділом нагляду за до­

держанням і застосуванням закснів у Збройних Силах України та

356

інших військових формуваннях, відділом роботи з кадрами військо­вих прокуратур, організаційно-контрольним відділом та секретаріа­том (на правах відділу);

— головне управління справами, в яке входять управління до­кументального та програмного забезпечення з секретаріатом (на правах відділу), відділом програмно-технічного забезпечення; уп­равління матеріально-технічного забезпечення з відділом матері­ально-технічного забезпечення, експлуатаційно-господарським відділом, а також гаражем, їдальнею. До цього ж блоку входять відділ прийому громадян, розгляду звернень та депутатських за­питів і самостійний підрозділ — бухгалтерія.

Головні управління підпорядковуються безпосередньо першо­му заступнику і заступникам Генерального прокурора України згідно з розподілом обов'язків між ними. Крім того, на першого заступника Генерального прокурора України покладена коорди­нація діяльності управлінь та відділів Генеральної прокуратури України, керівництво роботою Вищої атестаційної комісії, участь у засіданні Кабінету Міністрів України, зв'язки із вищими навчаль­ними закладами. На одного із заступників Генерального прокуро­ра України покладено здійснення зв'язків із народними депутата­ми України та координація діяльності з Верховною Радою України, керівництво роботою Науково-методичної ради.

Генеральний прокурор України призначає на посади свого пер­шого заступника і заступників, старших помічників, помічників і радників, а також керівників головних управлінь, управлінь та відділів, інших працівників Генеральної прокуратури України. В складі цих підрозділів встановлюються посади старших проку­рорів та прокурорів, старших прокурорів-криміналістів і проку-рорів-криміналістів, а також старших слідчих і слідчих з особливо важливих справ та їх помічників.

Положення про структурні підрозділи центрального апарату затверджуються Генеральним прокурором України.

У Генеральній прокуратурі України створюється колегія в складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступ­ника і заступників за посадою, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується наказом Генерального прокурора України. Колегія є дорадчим органом і розглядає найбільш важливі питання діяльності прокуратури щодо

357

дотримання законності, стану правопорядку, виконання наказів та інструкцій Генерального прокурора України, кадрові та інші пи­тання, а також заслуховує звіти підлеглих прокуратур, керівників структурних підрозділів та відповідальних працівників прокурорсь­кої системи. На засіданнях колегії можуть заслуховуватися повідом­лення і пояснення керівників міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, посадових осіб із приводу порушень закону. Порядок діяльності колегії, реалізації її рішень визначаються Регламентом Генераль­ної прокуратури України.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо поліпшення організації та діяльності прокуратури, вдосконалення законодавства при Генеральній прокуратурі України утворюється Науково-методична рада, її персональний склад і положення про неї затверджуються Генеральним прокурором України.

Важливе значення в організації системи прокурорських органів має правильне вирішення проблеми структурування апаратів органів прокуратури всіх рівнів. Генеральна прокуратура Украї­ни, а також прокуратура Автономної Республіки Крим, обласні і прирівняні до них прокуратури є складними структурними органі­заціями, які утворюються із підрозділів у статусі управлінь, відділів та ін. Початкові ланки системи прокурорських органів — проку­ратури районів, міст та інші прирівняні до прокуратур районів є простими органами, тому що тут немає структурних підрозділів (управлінь, відділів) у середині органу. Чисельність апарату таких прокуратур залежить від, обсягу роботи, який виконується кожним окремими органом. В окремих випадках він є досить значним, із широкою диференціацією функцій, які виконуються відповідаль­ними працівниками. Між прокурором, його заступником і помічни­ками (там, де вони є) здійснюється розподіл обов'язків по роботі, як за основними її напрямами (підтримання державного обвинува­чення в суді, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, нагляд за додержанням за­конів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та ін.), так і за допоміжними (наприк­лад, систематизація законодавства). В численних апаратах у резуль­таті розподілу обов'язків досягається певна спеціалізація праців­ників з окремих напрямів прокурорської діяльності. У нечисленних

358

апаратах кожний працівник здійснює свою діяльність за декілько­ма напрямами прокурорської роботи. Водночас за наявності різних структурних форм забезпечення тієї чи іншої дільниці прокурорсь­кої діяльності у різних ланках цієї системи зміст її переважно зали­шається незмінним згори донизу.

У демократичній правовій державі, на шлях формування якої стала Україна, важливе значення має розвиток демократичних за­сад в організації і діяльності всіх державних органів. У керівництві системою прокурорських органів широко застосовується колегі­альність. Крім колегії Генеральної прокуратури України, діють колегії в прокуратурі Автономної Республіки Крим, в обласних і прирівняних до них прокуратурах. Персональний склад цих колегій затверджується Генеральним прокурором України. Вони також є дорадчими органами при відповідних прокурорах, вносять пере­ваги колегіальних засад у діяльність прокуратур, забезпечують док­ладне і всебічне обговорення найважливіших питань прокурорсь­кої діяльності і рішень, які приймаються. Порядок їхньої роботи визначається Регламентом. У прокуратурах міст і районів колегі­альні засади проявляються у проведенні оперативних та апарат­них нарад. На них обговорюються найбільш важливі питання ро­боти прокуратури. Це дає можливість прокурорам враховувати у своїй роботі колективну думку працівників органу, який він очо­лює.

Використання переваг колегіального керівництва у системі органів прокуратури послідовно поєднується з єдиноначальністю, що надає прокурорській діяльності такі якості, як оперативність, забезпечення персональної відповідальності прокурорів за роботу безпосередньо очолюваних ними та підлеглих їм органів. Таке по­єднання є найбільш оптимальним для системи прокурорських органів за її ієрархічності і суворої централізації.

Централізація і єдність прокуратури України забезпечуються насамперед тим, що її органи, заклади та установи утворює Гене­ральний прокурор України. Він визначає їх компетенцію, призна­чає на посади і звільняє з посад відповідальних працівників Гене­ральної прокуратури України. За погодженням із Верховною Радою Автономної Республіки Крим призначає прокурора цієї республі­ки та звільняє його з посади, призначає та звільняє прокурорів об­ластей, міст Києва та Севастополя і прирівняних до них прокура-

359

тур, їх заступників, а також міських, районних, міжрайонних про­курорів за поданням відповідних прокурорів вищого рівня та звільняє їх з посад.

Такий порядок призначення прокурорів на місцях є однією з гарантій їхньої незалежності від органів місцевої влади. Ця неза­лежність забезпечується і тим, що прокуратура має достатню авто­номію у всіх питаннях організації і діяльності системи її органів. Управління оперативною діяльністю органів прокуратури, які не є органами «подвійного» підпоря;хкування, здійснюється тільки по вертикалі згори донизу. Прокуратура має всі необхідні структурні ланки (відділи кадрів, правового забезпечення, фінансування та бухгалтерського обліку, матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб тощо), які підпорядковані тільки про­куратурі і є її органічною невід'ємною частиною.

Гарантії незалежності прокуратури встановлені Законом Украї­ни «Про прокуратуру». У ст. 7 цього Закону зазначається, що будь-яке втручання органів державної влади, місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, засобів масової інформації, політичних партій, об'єднань громадян у діятьність прокуратури із виконання покладених на неї функцій, забороняється. Вплив на прокурора з метою заборони або перешкодження виконання ним службових обов'язків чи прийняття неправомірного рішення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Прокурори не можуть бути у складі будь-яких комісій, комітетів та інших колегіатьних органів, що створюються органами вико­навчої влади, представницькими органами і органами місцевого самоврядування.

Прок)фор вищого за посадою рівня вправі витребувати та прий­няти до свого провадження будь-яку справу, що знаходиться у про­вадженні підпорядкованого прокурора, але не може примушувати його діяти усупереч своїм переконанням. Кожен прокурор прий­має рішення самостійно і одноособово на підставі закону та влас­ного переконання, виходячи з рівності всіх перед законом і судом, вживає заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

Прокурори не зобов'язані давати роз'яснень по суті справ і ма­теріалів, що знаходяться у їхньому провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків та в порядку, перед-

360

бачених чинним законодавством. Ніхто не вправі без дозволу про­курора розголошувати матеріали досудового слідства та перевірок, які здійснюються органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю.

Посада прокурора не може бути сумісною з посадою в будь-яко­му іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядуван­ня, а також із представницьким мандатом, належністю до будь-якої партії та іншої політичної організації. Прокурор також не має пра­ва сумісництва своєї службової діяльності з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої в неробочий час, входити до скла­ду керівного органу або наглядової ради підприємств, бути заснов­ником юридичних осіб, що ставлять за мету отримання прибутку. Ці положення мають поширюватися і на слідчих прокуратури.

Організація і діяльність прокуратури України визначаються принципами, зазначеними в законі, до яких належать принципи єдності і централізації прокуратури, її незалежності та підкорення Конституції і законам України, поєднання інтересів людини і дер­жави на засадах пріоритетності прав і свобод людини і громадяни­на. Органи прокуратури діють на засадах гласності з урахуванням вимог закону до конфіденційної інформації щодо життя та діяль­ності фізичних і юридичних осіб, а так само державної та іншої охоронюваної законом таємниці.

Єдність прокуратури зумовлена спільністю завдань, які мають виконувати всі її органи. Вони полягають у тому, що діяльність прокуратури України спрямована на захист суверенної і незалеж­ної, демократичної, соціальної, правової держави і має своїм зав­данням сприяти утвердженню верховенства закону, дотриманню прав і свобод людини і громадянина.

Діяльність органів прокуратури України — багатогранна. Вона нині ширша за виконання функцій і повноважень, визначених для неї Конституцією України. Це і завдання правильної організації боротьби із злочинністю, яке вирішується прокуратурою шляхом координації зусиль прокуратури, суду, МВС, СБУ, інших органів зі здійснення спільних заходів у напрямі подолання та запобігання злочинним проявам. Органи прокуратури України мають у своєму складі слідчий апарат, проводять розслідування кримінальних справ. Вони продовжують здійснювати загальнонаглядову функ­цію. У наш час державні органи ще нерідко приймають незаконні акти, і переважна більшість їх переглядається за ініціативою про-

361

куратури. Прокурори при цьому діють демократично, застосову­ючи засоби опротестувати і переконання, у результаті чого опе­ративно захищаються права і свободи громадян, долаються пору­шення закону.

Органи влади, як правило, позитивно сприймають протести, приписи і подання прокурорів і з урахуванням їхніх вимог вжива­ють заходів щодо усунення порушень. Більшість (97%) протестів прокурорів на незаконні правові акти задовольняються безпосеред­ньо органами, які їх видавали.

Конституція України визначає однією з функцій прокуратури представництво інтересів громадянина або держави в судах у ви­падках, визначених законом. Таке представництво має передбача­ти саме захист прав і свобод громадянина. Прокурори усіх рівнів та їх заступники самостшно визначають наявність підстав для пред­ставництва в судах і можуть вступати у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав грома­дян, інтересів держави і суспільства. Слід зазначити, що органи прокуратури безоплатно і більш оперативно, ніж суди, реагують на порушення чинного законодавства і прав громадян, в той час як нині суди не в змозі проаналізувати велику кількість конфліктних правових ситуацій, якірозглядаються в органах прокуратури. Тому саме прокуратурі віддають перевагу громадяни в захисті своїх прав. Наша прокуратура має великий досвід щодо захисту прав грома­дян, що відповідає світовим стандартам, визнаним демократични­ми принципами права.

У виступі на засіданні колегії Генеральної прокуратури Украї­ни 9 липня 1996 р. Президент України наголошував, що там, де виникають проблеми з правами, свободами і обов'язками грома­дян, втручання прокуратури обов'язкове і необхідне.

Здійснюючи завдання великої державної ваги, органи прокура­тури наділені значними повноваженнями та дійовим правовим інструментарієм для належного функціонування у всіх напрямах своєї діяльності. В Конституції та Законі України «Про прокурату­ру» визначено предмет прокурорського нагляду у кожній його га­лузі, права і обов'язки прокурорів при здійсненні наглядової діяль­ності, акти прокурорського реагування на порушення законів.

Так, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, піддриєм-

362

ствами, установами, організаціями та посадовими особами вимо­

гам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів

про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, осо­

бисті права і свободи громадян, захист їхньої честі і гідності, якщо '

законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) до­

держання законів щодо економічних, міжнаціональних відносин,

охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоеконо­

мічної діяльності.                ;

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та інши­ми повідомленнями про порушення законності, що вимагають про­курорського реагування, а за наявності приводів —також із влас- ' ної ініціативи прокурора.

Прокуратура не замінює органи відомчого управління та кон­тролю, не втручаєтьсяу господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і зас­тосуванням законів прокурор має право безперешкодно при пред'яв­ленні свого офіційного посвідчення входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності та до військових частин; мати доступ до документів і матерігілів, необхідних для про­ведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденцій­ну інформацію; вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформа­цію про стан законності і заходи щодо її забезпечення; вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності; вик­ликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або пись­мових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступ­ник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших цент­ральних органів виконавчої влади, виковавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а

363

також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень; пору, шувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністратив­не правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; давати приписи про усунення очевидних порушень закону; вносити подання до державних органів, громадських органі­зацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; звертатися до судів загальної юрисдикції з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Закон України про прокуратуру визначає повноваження проку­рора Автономної Республіки Крим щодо правових актів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим та інших органів виконав­чої влади Автономної Республіки Крим, які суперечать Конституції та законам України. Правові акти Ради міністрів та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, які суперечать Конституції та законам України можуть бути опротестовані про­курором Автономної Республіки Крим. Протест вноситься до того органу, який видав незаконний акт, а в разі відхилення протесту прокурор Автономної Республіки Крим або його заступники звер­таються із заявою до Верховного Суду Автономної Республіки Крим в порядку, передбаченому законодавством про скасування незакон­ного правового акта. Прокурор Автономної Республіки Крим може звернутися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим із по­данням про невідповідність Конституції та законам України пра­вових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її Пре­зидії та інших органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Предметом нагляду за дотриманням законів органами, що ве­дуть боротьбу зі злочинністю, є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Нагляд має своїм завданням сприяти розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, уста­нов, організацій від злочинних посягань; виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; запобі­ганню незаконному притягненню особи до кримінальної відпові-

364

дальності; охороні прав і законних інтересів громадян, які перебу­вають під слідством; здійсненню заходів щодо запобігання злочи­нам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. Здійсню­ючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохо­ронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Прокурор вживає заходів, щоб органи дізнання і досудового слідства додержувалися передбаченого законом порядку порушен­ня кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосуван­ня технічних засобів, припинення тз закриття справ, а також строків провадження слідства та тримання під вартою. При розслідуванні злочинів ці органи повинні неухи:тьно виконувати вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне де слідження всіх обставин справи, з'ясовуючи обставини, які викривають чи виправдовують обвину­ваченого, а також пом'якшують і обтяжують його відповідальність, виявляти причини вчинення злочинів і умов, що сприяють цьому, вживати заходів до їх усунення.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівни­кам органів досудового слідства, дізнання, внутрішніх справ, на­ціональної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах пере­вірок із метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину. Вказівки прокурора, його заступника органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, щодо порушення криміналь­них справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язковими для цих органів.

Функцію розслідування діянь, що містять ознаки злочину, здійснюють слідчі прокуратури, які проводять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені зако­ном до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм про­курором.

Здійснюючи функцію підтримання державного обвинувачення в суді, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри по­карання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами за­кону і об' єктивною оцінкою зібраних по справі доказів. У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового

365

слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'я­заний відмовитися від обвинувачення.

Прокурор, який бере участь у розгляді справ в судах, додержую­чись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктив­ний розгляд справ та постановленню судових рішень, що грунту­ються на законі.

Прокурор зобов'язаний своєчасно вжити передбачені законом заходи до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходи­ли. В судових процесах він має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. П омічники проку­рора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або дер­жави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його не­спроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорю­вані права або реалізувати процесуальні повноваження. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з дер­жавою.

Формами представництва прокуратурою інтересів громадяни­на або держави в суді є: 1) звернення до суду з позовами або заява­ми про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і по­садових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеля­ційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

366

З метою вирішення питання наявності підстав для внесення ка­саційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, про­курор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесу­альним законом.

Предметом нагляду за додержанням законів при виконанні су­дових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, є додержання законності під час пе­ребування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'яз­нення, виправно-трудових, інших установах, що виконують пока­рання, або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодав­ством порядку та умов тримання або відбування покарання особа­ми у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Прокурор, який здійснює нагляд, має право у будь-якій час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись із документами, на підставі яких ці осо­би затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано за­ходи примусового характеру; перевіряти законність наказів, роз­поряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояс­нень із приводу допущених порушень.

Прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незакон­но перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'яз­нення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів при­мусового характеру. Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов триман­ня затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано за­ходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негай­ному виконанню.

367

Прокурори мають право так званого невідкладного прийому. Генеральний прокурор України має право бути невідкладно прий­нятий Головою Верховної Ради України, Президентом України, Прем'єр-міністром України.

Прокурор Автономної Республіки Крим має право бути не­відкладно прийнятий Головою Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим і головою уряду Автономної Республіки Крим.

Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповід­них органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій.

При здійсненні прокурорського нагляду застосовуються визна­чені законом акти, в яких фіксується прийняте прокурором рішен­ня чи здійснюваних ним дій у процесі виконання покладених на нього функцій. За. своїми ознаками ці акти поділяються на так звані загальнонаглядош та на процесу альні. До перших відносяться про­тести, приписи, подання, постанови. Вони приймаються і реалізу­ються у процесі здійснення прокурорами функцій нагляду за до­держанням і застосуванням законів державними органами, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також посадовими особами і громадянами. Вони мають своїм зав­данням запобігати порушенню закону, а коли воно відбулося — усунути його та негативні наслідки такого порушення. Кожний із цих прокурорських актів застосовується залежно від характеру по­рушення закону.

До других належать постанови, протоколи, касаційні та окремі подання, вказівки слідчому та органам дізнання тощо. Вони прий­маються і реалізуються прокурорами у процесі здійснення ними таких функцій, як нагляд за дотриманням законів органами, що ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності і розсліду­вання кримінальних справ та при розгляді цивільних і адміністра­тивних справ та господарських спорів.

Щоб захист прав і свобод грс мадян прокуратурою здійснював­ся ефективно, щоб вона могла як найкращим чином забезпечувати сталу законність у суспільних відносинах, треба зберегти арсенал основних актів прокуратури, із застосуванням яких вона реалізує

368

свої повноваження, суттєво підвищити їх юридичну силу, значення і дієвість.

Чинне законодавство покладає на прокуратуру функцію коор­динації діяльності по боротьбі із злочинністю. Відповідно до Зако­ну України «Про прокуратуру» (ст. 10) Генеральний прокурор Ук­раїни та підпорядковані йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, органів служ­би безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби та інших правоохоронних органів. У цілях забезпечення координації діяльності вказаних органів прокч'рор скликає координаційні на­ради, організує робочі групи, вимагає статистичну та іншу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координацій­ного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та коруп­цією при Президенті України.

Координаційна діяльність прокуратури, її взаємодія з правоохо­ронними та іншими державними органами спростовує напади на прокуратуру як на державний орган, який нібито здійснює тоталь­ний та необмежений контроль, а сам перебуває поза будь-яким кон­тролем, виявляє свою «зверхність:). Така позиція противників не­залежної централізованої прокуратури не є відповідно обгрунто­ваною.

Існування тотального і необмеженого контролю з боку проку­ратури спростовується координацією прокуратурою діяльності правоохоронних органів по бороть бі зі злочинністю, а також її взає­модією з керівниками місцевих органів виконавчої влади та місце­вого самоврядування. З метою підвищення ефективності коорди­нації діяльності правоохоронних органів прокуратура взаємодіє з судами шляхом взаємного інформування про стан злочинності і судимості, використання даних судової статистики та матеріалів судової практики при розробленні заходів щодо посилення бороть­би зі злочинністю, проведення спільних семінарів і конференцій. Практикується запрошення голів судів та керівників органів юс­тиції для участі в координаційних нарадах правоохоронних органів.

Взаємодія органів прокуратури з іншими державами органами, а також з органами місцевого самоврядування посилює її роль і значення в державі і, безсумнівно, підвищує ефективність діяльності не тільки її, а й органів, з якими вона взаємодіє.      ,

369

Загальна оцінка дає підстави дійти висновку, що нині існує ос­нова для забезпечення вз аємодії органів прокуратури з іншими орга­нами. Адже кожна з систем (особливо щодо контролюючих органів), крім суто своїх завдань, має цілі, які збігаються з цілями суміжної системи, що зумовлює можливість вироблення єдиної політики у сфері усунення правопорушень.

Успішне розв'язання завдань, які стоять перед органами проку­ратури, ефективність прокурорського нагляду багато в чому зале­жить від їх кадрового складу, професійної підготовки, високої гро­мадянської зрілості. Закон України «Про прокуратуру» (ст. 46) визначає вимоги до осіб, які можуть призначатися прокурорами і слідчими. Вони повинні мати вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажу­вання строком до одного року.

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів при­значаються особи віком не молодше ЗО років, які мають стаж робо­ти в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років. На посади районних і міських прокурорів призначаються особи віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах про­куратури або на судових посадах не менше трьох років.

Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадя­ни України з офіцерів, які проходять військову службу або перебу­вають у запасі і мають вищу юридичну освіту.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п'ять років.

Для підготовки прокурорських кадрів і підвищення кваліфікації працівників прокуратури утворено Академію прокуратури України.

У вирішенні стратегічних, тактичних, методичних, організацій­них та інших питань функціонування прокурорської системи, крім законодавчих актів, важливу роль відіграють накази Генерально­го прокурора України нормативного характеру, положення та інструкції, які затверджуються ним, визначають стратегію здійснен­ня прокурорської діяльності. Вони у сукупності становлять певну систему нормативного регулювання роботи органів прокуратури, посилюють її цілеспрямованість та ефективність.

Д о 1991 р., коли прокуратура України входила до складу проку-1 ратури СРСР, її діяльність, крім законодавчих актів, переважно

370

регулювалася нормативними наказами Генерального прокурора СРСР, затвердженими ним положеннями та інструкціями. Тому після прийняття Закону України «Про прокуратуру» було прове­дено значну роботу зі створення системи нормативних наказів Ге­нерального прокурора України, положень та інструкцій, які поряд із законодавчими актами регулювали питання організації і діяль­ності органів прокуратури України.

Ця система, по суті, була майже повністю оновлена після прий­няття Конституції України 1996 р., яка внесла зміни у визначення функцій прокуратури України, що викликало необхідність коригу­вання організаційно-правових аспектів діяльності органів проку­ратури, здійснення певних структурних змін, які б забезпечили на­ближення побудови прокуратури до визначеної в Конституції України.

Тут треба додати і те, що після того, як прокуратура України стала органом незалежної суверенної держави — повноправного суб'єкта міжнародного права, значно зросла в її діяльності регулю­юча роль міжнародно-правових джерел, таких як міжнародні дого­вори, декларації, конвенції тощо, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України. Серед міжнародно-правових документів, якими керується прокуратура України, останніми ро­ками зросла кількість і значення двосторонніх меморандумів, про­токолів намірів, угод про правову допомогу і співробітництво, які були укладені між прокуратурою України та прокуратурами і інши­ми відповідними органами низки іноземних держав.

У зв'язку з розширенням участі органів прокуратури у міжна­родних зносинах та налагодження ділового співробітництва з відпо­відними органами інших країн Генеральним прокурором України було видано низку наказів з питань міжнародного співробітницт­ва, наприклад «Про організацію роботи органів прокуратури Ук­раїни в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги» від 26 листопада 1998 р. № 11, «Про стан прокурорського нагляду за додержанням вимог закону при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, що надійшли від інозем­них компетентних установ» від 12 серпня 1999 р. № 32, затвердже­но ряд інструкцій: від 29 грудня 1998 р. «Про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах», «Про порядок виїздів

371

працівників органів прокуратури України у закордонні службові відрядження».

Для удосконалення співробітництва правоохоронних органів України з правоохоронними структурами іноземних держав у рам­ках Міжнародної організації кримінальної поліції — Інтерпол, підвищення ефективності боротьби із злочинністю Генеральною прокуратурою, МВС, СБУ, Держмитслужбою, Держкомкордоном, ДПА України 9 січня 1997 р. затверджено Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами можливостей Націо­нального центрального бюро Інтерполу в Україні у запобіганні, розкритті та розслідуванні злочинів.

Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затвердженою наказом Мін'ю­сту, Генпрокуратури, СБУ, МВС, Верховного Суду, ДПА. Держав­ного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р., передбачено розяоділ функцій між органами, ком­петентними розглядати питання щодо виконання конвенцій. Цен­тральними органами України, до компетенції яких належить вирі­шення і розгляд цих питань, є М іністерство юстиції України (щодо судових рішень і справ, які пересувають на розгляді в суді) і Гене­ральна прокуратура України (щодо процесуальних дій під час роз­слідування кримінальних справ).

Додержання міжнародно-правових норм, які діють на території України, угод, укладених Генеральною прокуратурою України з органами іноземних держав, є обов'язком усіх органів прокурату­ри та їх відповідальних працівників у межах їхньої компетенції. Для забезпечення цієї роботи в структурі Генеральної прокуратури Ук­раїни діє міжнародно-правове управління.

Нині, коли відбувається подальше укладення завдань органів прокуратури України, потребує посиленої уваги питання щодо подальшого вдосконалення законодавчої регламентації організації та діяльності прокурорської системи, розробки і прийняття нового Закону України «Про прокуратуру», адже чинний Закон 1991 р. внаслідок численних змін, за висловленням Генерального проку­рора України С.Шскуна, перетворився на конгломерат положень, які подекуди не збігаються між собою. Спроби ж прийняти нову редакцію цього Закону робилися вже декілька разів, проте, як відо­мо, були безуспішними1. На засіданні колегії Генеральної прокура-

372

тури України 25 жовтня 2002 р. Генеральний прокурор підкреслю­вав, ідо на тлі різноманітних суспільних інтересів та думок щодо органів прокуратури приймаються законодавчі акти, які нерідко носять безсистемний характер і сз'перечать один одному. Міжна­родні організації часто-густо нагадують керівництву держави, що Україна взяла на себе зобов'язання щодо реформування прокура­тури. Він висловив наміри вжити заходів, спрямованих на рефор­мування прокуратури, у тому числі переоцінки існуючих застарі­лих підходів до її діяльності у нових умовах розЕитку суспільних відносин2. З цією метою будуть переглянуті всі галузеві накази Ге­нерального прокурора України і підготовлено проект нового За­кону України «Про прокуратуру».

Необхідність реформування прокуратури випливає з висунутих Президентом України і підтриманих багатьма політичними сила­ми ініціатив про проведення політичної реформи в нашій державі, перетворення її з президентсько-парламентської у парламентсько-президентську державу. Деякі питання щодо реформування проку­ратури вимагатимуть їх вирішення на конституційному рівні. Трансформація форм правління погребує конституційних уточнень щодо порядку призначення Генерального прокурора України на посаду. Він має призначатися на посаду і звільнятися з посади Вер­ховною Радою України за поданням Президента України.

В Основному Законі країни необхідно поновити таку виправда­ну часом конституційну функцію прокуратури України, як нагляд за додержанням і виконанням законів, доповнивши відповідно ст. 121 Конституції України.

Потребують уточнень і доповнень повноваження Генерального прокурора України в Конституції України та Законі України «Про прокуратуру». Насамперед йому треба надати право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України. Він повинен не менш ніж один раз на рік інформувати Верховну Р аду України про стан законності.

Необхідно законодавчо закріпити можливість здійснення Гене­ральною прокуратурою України у межах її компетенції зв'язків із відповідними установами інших держав та міжнародними органі­заціями, укладання з ними угод з питань щодо її діяльності, а та­кож участі у підготовці міжнародних договорів. Вена повинна мати статус центрального органу, який відповідає за виконання міжна­родних договорів у питаннях її діяльності.

373

Слід надати прокурорам право витребування від органів досу-дового слідства і прийняття до впровадження прокуратурою будь-якої кримінальної справи. Певні зміни і доповнення треба внести до інших законодавчих актів, наприклад до Кримінально-проце­суального кодексу України.

Сучасне реформування прокурорських органів, судової систе­ми, всіх правоохоронних установ відповідно до новел, які містять­ся у Конституції України, має спрямовуватися на застосування високих європейських і світових стандартів захисту прав і свобод людини, забезпечення сталої законності у суспільних відносинах. У процесі цього реформування не слід копіювати моделі проку­рорських органів інших країн, їх структури, функції, порядок фор­мування, переймаючи водночас їх недоліки, неузгодженості, функ­ціональну немічність. Це реформування не повинно призвести до руйнування всього того позитивного, що накопичено в організації і діяльності прокурорських органів і всієї правоохоронної системи України, що тривалий час добре слугувало людям і суспільству. Нам треба рухатися далі, щоб прокуратура була надійним органом пра­вової держави, послідовним поборником сталої законності в країні, захисником прав і свобод людини.

1              Прокурор прагне реформ // Юридичний вісник України.

2 — 8 листопада. — № 44. — С. 4.

2              Там само.

2002. —