Глава 23 НЕГАЙНЕ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РiШЕНЬ ,

Стаття 217. Обов'язок суду допустити негайне

виконання рiшень

Рiшення суду пiдлягає обов'язковому негайному ви-

конанню в справах:

1) про стягнення алiментiв - у межах суми платежу

за один мiсяць;

2) про присудження робiтниковi або службовцевi за-

робiтної плати, але не бiльше як за один мiсяць;

3) про стягнення вiдшкодування шкоди, заподiяної

калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я, а також

втратою годувальника, - у межах суми стягнення за

один мiсяць;

4) про поновлення на роботi незаконно звiльненого

або переведеного працiвника;

б) про стягнення на користь члена колгоспу оплати

за працю в колгоспi, але не бiльше середнього заробiтку

за один мiсяць.

(Стаття 217 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

М 1461-10 вiд 23,01.81, № 2994-10 вiд 11.01.82).

1. Коментована стаття передбачає випадки обов'язко-

вого виконання. Перелiк випадкiв обов'язкового негай-

445

ного виконання рiшень, зазначених у ст. 217 ЩiК, є виче-

рпним i поширювальному тлумаченню не пiдлягає.

2. Рiшення суду, якi виконанi негайно, можуть бути

оскарженi в касацiйному порядку. Якщо рiшення пiсля

його виконання скасовано i справу повернуто на новий

розгляд, а при новому розглядi справи в позовi вiдмовле-

но або позовнi вимоги задоволенi у меншому розмiрi, суд,

постановляючи рiшення, повинен зобов'язати позивача

повернути вiдповiдачевi безпiдставно стягнене з нього за

скасованим рiшенням (ст. 420 ЦПК).

При постановленнi рiшення про негайне виконання суд

повинен одночасно виписати виконавчий лист, який згiд-

но зi ст. 18 Закону України вiд 21.04.1999 р. <Про вико-

навче провадження> е пiдставою для вiдкриття виконав-

чого провадження.

Стаття 218. Право суду допустити негайне

виконання рiшення

Суд, постановляючiї рiшення, може допустити негайне

його виконання у випадках:

i1) стягнення всiєї суми боргу при присудженнi пла-

тежiв, передбачених пунктами 1 i 2 статтi 217 цього

Кодексу;

1) присудження винагороди авторам за використання

творiв у галузi науки, лiтератури i мистецтва, а також

об'єктiв права iнтелектуальної власностi, на якi видано

охороннi документи;

2) якщо вiд затримання виконання рiшення може ста-

тися значна шкода для сторони, на користь якої поста-

новлено рiшення;

3) коли є пiдстави вважати, що виконання рiшення

згодом може стати неможливим або утрудненим.

Допускаючи негайне виконання з пiдстав, передба-

чених пунктами 2 i 3 цiєї статтi, суд може поставити

позивачевi вимогу забезпечити поворот виконання

рiшення на випадок його скасування.

Подача скарги або внесення окремого подання на ух-

валу суду про негайне виконання рiшення не зупиняє

виконання цього рiшення.

(Стаття 218 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81; Законами № 2857-12 вiд 15.12.92,

№ 75/95-ВР вiд 28.02.95. № 2056-iii вiд 19.10.2000).

446

1. Стаття 218 ЦПК передбачає випадки факультатив-

ного негайного виконання рiшення. Вирiшення цього

питання судом мотивується. При цьому в мотивувальнiй

частинi рiшення повинно бути обгрунтування необхiдно-

стi негайного виконання, а в резолютивнiй - в якому

об'ємi (повнiстю чи частково) воно пiдлягає такому вико-

нанню. iнiцiатором постановлення рiшення про негайне

його виконання може бути суд, а також особи, якi беруть

участь у справi.

2. Питання про негайне виконання рiшення з пiдстав,

зазначених в п. 11 ст. 218 порушується, як правило, особа-

ми, якi беруть участь у справi. При цьому суд може засто-

сувати негайне виконання по стягненню всiєї присудже-

ної суми грошей чи вiдповiдної її частини. Це правило

не поширюється на випадки присудження вiдповiдної

суми грошей як моральної шкоди.

Негайне виконання з пiдстав, зазначених в пп. 2, 3 ст.

218 ЦПК може мати мiсце тодi, коли особа, яка заявляє

цю вимогу, обгрунтувала i довела, що вiд затримання ви-

конання рiшення може статися значна шкода для неї, або

взагалi його виконання згодом може стати неможливим

або утрудненим. Допускаючи негайне виконання з цих

пiдстав, суд може постановити позивачевi вимогу забез-

печити поворот виконання рiшення на випадок його ска-

сування. Для цього позивачевi пропонується внести на

депозитний рахунок суду вiдповiдну суму грошей з ме-

тою забезпечення iнтересiв вiдповiдача.

3. Питання про негайне виконання рiшення судом

вирiшується при постановленнi рiшення. Якщо це пи-

тання не було вирiшене при розглядi справи по сутi, то по

заявi сторони суд може вирiшити його окремо в судовому

засiданнi з викликом сторiн i третiх осiб, якi заявляють

самостiйнi вимоги. В такому випадку ухвала про негайне

виконання рiшення постановляється в нарадчiй кiмнатi,

додається до справи i приєднується як складова частина

судового рiшення.

Ухвала, якою заява задоволена, може бути оскаржена

на загальних пiдставах. Ухвала про вiдмову застосувати

негайне виконання оскарженню не пiдлягає.

Пiсля постановлення ухвали рiшення суду пiдлягає

негайному виконанню.

Стаття 219. Недопустимiсть негайного

виконання рiшення

Негайне виконання рiшення не допускається:

1) Пункт 1 виключено на пiдставi Закону № 2056-iii вiд

19.10.2000);

2) коли негайне виконання може викликати такi змi-

ни у майнi, пiсля яких повернути його до попереднього

стану, в разi скасування рiшення, буде неможливим або

дуже утрудненим;

3) у справах про виселення громадян з жилих примi-

щень.

(Стаття 219 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81, Законом № 2056-iii вiд 19.10.2000)

Стаття 219 ЦПК визначає випадки недопустимостi

негайного виконання рiшення,                         'i

У пунктi 2 ст. 219 ЦПК передбачена заборона допус-

кати негайне виконання рiшення, що пов'язано з предме-

том^ виконання рiшення. Така заборона е гарантiєю пово-

роту виконання таких рiшень.

Не допускається негайне виконання рiшень у справах

про виселення громадян з жилих примiщень (п. З ст. 219

ЦПК). Така заборона пов'язана з предметом спору -

право на житло належить до основних прав громадян

(ст. 47 Конституцiї України). Крiм цього, виселення -

це громiздкий процес. Вiн полягає, як вказано в ст. 79

Закону України <Про виконавче провадження> вiд

21.04.1999 р., у звiльненнi примiщення, зазначеного у

виконавчому документi, вiд особи (осiб), яка виселяється,

її майна, домашнiх тварин та у заборонi данiй особi

користуватися цим примiщенням.

Стаття 220. Стягнення алiментiв

до постановлення рiшення

У позовах про стягнення алiментiв суддя, в разi необ-

хiдностi, до вирiшення справи по сутi має право, врахо-

вуючи майновий стан сторiн, постановити ухвалу про те,

в якому розмiрi один з подружжя повинен тимчасово ви-

давати утримання другому з подружжя, хто з подружжя

i в якому розмiрi має тимчасово давати кошти на

утримання i виховання дiтей, а так само, хто з дiтей

448

повинен тимчасово видавати i в якому розмiрi кошти на

утримання батькiв.

Ухвала суддi виконується негайно.

1. У позовах про стягнення алiментiв з подружжя на

утримання другому з подружжя, на утримання i вихован-

ня дiтей, а також у позовах про стягнення з дiтей алiмен-

тiв на утримання батькiв суддя має право до судового роз-

гляду постановити ухвалу про те, у якому розмiрi один iз

подружжя повинен тимчасово видавати утримання дру-

гому з подружжя, хто з подружжя i в якому розмiрi має

тимчасово даватикошти на утримання i виховання дi-

тей, а так само, хто з дiтей повинен тимчасово видавати

i в якому розмiрi кошти на утримання батькiв. iнiцiато-

рами постановлення такої ухвали можуть бути як позивач,

законний представник, так i сам суддя.

2. Ухвала про тимчасове стягнення алiментiв пiдлягає

негайному виконанню. У зв'язку з цим суд повинен ви-

дати позивачевi виконавчий лист, на пiдставi якого дер-

жавний виконавець вiдкриває виконавче провадження не

пiзнiше наступного дня пiсля одержання цього листа i в

той же день проводить вiдповiднi виконавчi дiї (ст. 25

Закону України <Про виконавче провадження>). Ухвала

суддi про тимчасове стягнення алiментiв самостiйно, без

рiшення суду, в касацiйному порядку не оскаржується.