Глава 18 ПiДГОТОВКА ЦИВiЛЬНИХ СПРАВ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Стаття 143. Дiї суддi по пiдготовцi справи i

Пiсля прийняття позовної заяви суддя провадить пiд-

готовку справи до судового розгляду, метою якої є за-

безпечення своєчасного та правильного вирiшення спра-

ви. При цьому суддя провадить такi дiї:

1) опитує позивача по сутi заявлених ним позовних i

вимог, з'ясовує у нього можливi з боку вiдповiдача за-

перечення та, якщо це необхiдно, пропонує позивачевi

подати додатковi докази, а також роз'яснює йому всi

процесуальнi права i обов'язки позивача;

2) в разi необхiдностi викликає вiдповiдача для по-

переднього опиту з обставин справи, з'ясовує можливi з

його боку заперечення проти позову, роз'яснює йому всi

його процесуальнi права i обов'язки.

Суддя з'ясовує у вiдповiдача, якими доказами вiн

може пiдтвердити свої заперечення. По особливо склад-

319

них справах суддя може запропонувати вiдповiдачевi

подати письмовi пояснення в справi. Виклик вiдповiда-

ча провадиться одночасно з врученням йому копiї по-

зовної заяви та поданих позивачем документiв;

3) вирiшує питання про притягнення або вступ у спра-

ву спiвучасникiв, третiх осiб та опитує допущених до

участi в справi третiх осiб вiдповiдно до пунктiв 1 i 2

цiєї статтi;

4) вирiшує питання про участь у справi прокурора та

про притягнення до участi в справi належного органу

державного управлiння або громадської органiзацiї (стат-

тя 121 цього Кодексу);

5) вирiшує питання про допущення до участi в судо-

вому розглядi представника громадської органiзацiї чи

трудового колективу (стаття 161 цього Кодексу);

6) вирiшує питання про виклик свiдкiв у судове засi-

дання або про допит їх у порядку, передбаченому статтею

45 цього Кодексу;

7) вимагає вiд державних пiдприємств, установ, ор-

ганiзацiй, колгоспiв, iнших кооперативних органiзацiй,

їх об'єднань, iнших громадських органiзацiй, а також

вiд громадян письмовi та речовi докази або надає осо-

бам, якi беруть участь у справi, повноваження на право

одержання цих доказiв для подачi їх до суду, ^ також за

їх клопотанням вживає заходiв до забезпечення дока-

зiв;

8) вирiшує з урахуванням думки осiб, якi беруть

участь у справi, питання про проведення експертизи;

9) у невiдкладних випадках провадить з повiдомлен-

ням осiб, якi беруть участь у справi, мiсцевий огляд;

10) надсилає iншим судам доручення в порядку, пе-

редбаченому статтею 33 цього Кодексу;

11) роз'яснює сторонам можливiсть звернутись для

* вирiшення спору до третейського або товариського суду

та наслiдки такої процесуальної дiї;

12) вирiшує питання про притягнення до участi в

справi про розiрвання шлюбу з особою, визнаною в уста-

новленому порядку безвiсно вiдсутньою або недiєздат-

ною внаслiдок душевної хвороби чи недоумства, пред-

ставника органiв опiки i пiклування для охорони май-

нових прав Вiдповiдача, а також для забезпечення iнте-

ресiв дiтей.

(Стаття 148 iз змiнами, внесеними згiдно а Указами ПВР

вiд 15.10.66, М 1461-10 вiд 28.01.81)

320

ч>

> 

1. Пiдготовка цивiльних справ до судового розгляду

має певне значення для вирiшення цивiльних справ по

сутi. У постановi Пленуму Верховного Суду України вiд

05.03.1977 р. № 1 <Про пiдготовку цивiльних справ до

судового розгляду> пiдкреслено, що пiдготовка справ до

судового розгляду - важлива самостiйна стадiя цивiль-

ного процесу, завданням якої є забезпечення правильно-

го i своєчасного вирiшення цивiльних справ. Пiдготовка

кожної цивiльної справи до розгляду в судовому засiдан-

нi, незалежно вiд її складностi, є обов'язковою i повинна

бути проведена в строки, передбаченi ст. 146 ЦПК (По-

станови Пленуму Верховного Суду України в цивiльних

справах II Бюл. законодавства i юрид. практики Украї-

ни. - 1999.- № 5.- К" 1999.- С. 25).

Пiдготовка справи до судового розгляду є обов'язко-

вою i при новому розглядi справи пiсля скасування ранi-

ше постановленого рiшення (п. 5 постанови Пленуму Вер-

ховного Суду України вiд i1.12.1990 р. № 9 <Про прак-

тику застосування судами процесуального законодавст-

ва при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiї> //

Бюл. законодавства i юрид. практики України.- 1999.-

№ 5.- С. 93). Недооцiнка значення цiєї стадiї процесу,

формальне ставлення до неї призводить до вiдкладення

розгляду справи, тяганини, а нерiдко i до постановлення

необгрунтованих рiшень.

Пiдготовка справи до судового розгляду починається

пiсля прийняття заяви суддею i продовжується до при-

значення справи до розгляду (ст.ст. 143, 147 ЦПК). Не

можна визнати правильним здiйснення пiдготовчих дiй

(збирання доказiв, призначення експертизи тощо) до по-

рушення справи, оскiльки це суперечить закону.

Пiдготовка цивiльної справи до судового розгляду має

бути процесуальне оформлена, хоча прямої вказiвки про

це в ЦПК немає. Пленум Верховного Суду України у п. 2

постанови <Про практику застосування судами процесу-

ального законодавства при розглядi цивiльних справ по

першiй iнстанцiї> вiд 21.12.1990 р. № 9 роз'яснив, що

при постановленнi ухвали про прийняття заяви i пору-

шення справи суддя, крiм ст.ст. 5, 136 ЦПК, керується

ст. 143 цього Кодексу, якщо в ухвалi зазначається про про-

цесуальнi дiї, якi слiд провести при пiдготовцi справи до

судового розгляду (Постанови Пленуму Верховного Суду

України в цивiльних справах / / Бюл. законодавства i

321

юрид. практики України.- 1999.- № 5.- С. 92). Ра-

зом з тим про процесуальнi дiї, що пiдлягають здiйс-

ненню в порядку пiдготовки справи до судового розгля-

ду, правильнiше було б зазначати суддею в самостiйнiй

ухвалi про пiдготовку справи до судового розгляду без

повiдомлення осiб, якi беруть участь у справi. Постанов-

ляючи ухвалу про пiдготовку справи, суддя повинен ке-

руватися ст. 232 ЦПК, в якiй закрiплено, що питання, зв'я-

занi з рухом справи в судi першої iнстанцiї, вирiшуються

мотивованими ухвалами.

2. Стаття 143 ЦПК визначає змiст процесуальних дiй

по пiдготовцi справи до судового розгляду. Їх перелiк не

є вичерпним, оскiльки пiдготовка справи до судового роз-

гляду повинна провадитись з урахуванням особливостей

тiєї чи iншої категорiї справ (трудових, житлових, коопе-

ративних та iн.).

У той же час здiйснення ряду процесуальних дiй обо-

в'язкове по будь-якiй справi.

Незалежно вiд категорiї справи Пленум Верховного

Суду України в своїй постановi вiд 05.03.1977 р. № 1

<Про пiдготовку цивiльних справ до судового розгляду>

всi дiї суддi по пiдготовцi справи подiлив таким чином:

групи: 1) визначення характеру спiрних правовiдносин i

змiсту правової вимоги, матерiального закону, який їх

регулює, та фактiв, що пiдлягають встановленню, якi ле-

жать в основi вимог i заперечень; 2) з'ясування наявних

доказiв для пiдтвердження зазначених фактiв i вжиття

заходiв до своєчасного їх подання; 3) визначення кола

осiб, якi мають брати участь у процесi; 4) вжиття заходiв

до забезпечення своєчасної явки в судове засiдання всiх

учасникiв процесу (Бюл. законодавства i юрид. практи-

ки України.- 1999.- № 5.- С. 25).

3. Визначення характеру спiрних правовiдносин i змi-

сту правової вимоги має значення перш за все для вирi-

шення питання про те, за якими правилами слiд розгля-

дати в майбутньому цю справу: за загальними правила-

ми позовного провадження або поруч з ними й спецiаль-

ними правилами, передбаченими гл. 29-39 ЦПК по спра-

вах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин,

i окремого провадження. Ця перша пiдготовча дiя важ-

лива й для попередньої квалiфiкацiї спiрних правовiд-

носин i вибору матерiального закону, який їх регулює.

Визначення норми матерiального права здiйснюється

322

спочатку шляхом зiставлення фактiв, викладених у по-

зовнiй заявi (скарзi, заявi) заiнтересованої особи, та фак-

тiв, на якi вказує гiпотеза норми матерiального права..

На стадiї пiдготовки справи до судового розгляду не-

обхiдно якомога точнiше визначити коло юридичне зна-

чущих фактiв, якi обгрунтовують вимоги позивача i запе-

речення вiдповiдача, тобто визначити предмет доказуван-

ня. З цiєю метою суддя опитує позивача по сутi заявле-

них ним позовних вимог, з'ясовує можливi з боку вiдпо-

вiдача заперечення (п. 1 ст. 143 ЦПК). Опитування пози-

вача обов'язкове, якщо заяву в суд вiн подає особисто.

Проте суддя має право викликати позивача для опиту-

вання й у випадку подання ним заяви поштою.

У необхiдних випадках з урахуванням характеру кон-

кретної справи, неповноти доказiв та iнших обставин суд-

дя викликає вiдповiдача для попереднього опиту з обста-

вин справи, з'ясовує можливi з його боку заперечення

проти позову. По особливо складних справах суддя може

запропонувати вiдповiдачевi подати письмовi пояснення.

Виклик вiдповiдача провадиться одночасно з врученням

йому копiї позовної заяви та поданих позивачем доку-

ментiв (п. 2 ст. 143). Виклик вiдповiдача для бесiди ба-

жаний, зокрема, коли в позовнiй заявi мiстяться вказiвки

про наявнi у нього заперечення проти позову.

' Позивач i вiдповiдач можуть бути викликанi одночас-

но, якщо суддя визнає це за необхiдне для бiльш повного

з'ясування взаємних вимог.

Згiдно зi ст. 5 ЦПК суд приступає до розгляду цивiль-

ної справи не тiльки за заявою особи, що звернулася за

захистом свого права чи охоронюваного законом iнтере-

су, але й за заявами прокурора, органiв державного управ-

лiння та мiсцевого самоврядування, профспiлок, пiдпри-

ємств, установ, органiзацiй та окремих громадян, якi за-

хищають права iнших осiб, а також за заявою органiв

Антимонопольного комiтету України. При зверненнi до

суду вказаних суб'єктiв суддя також залучає їх до участi

в пiдготовцi справи до судового розгляду. До того ж суд-

дя має право в необхiдних випадках запропонувати їм

уточнити пiдстави заявлених вимог, назвати додатковi до-

кази, що пiдтверджують цi вимоги, або вказати на джере-

ла отримання доказiв, подати розрахунок сум, якi пiдля-

гають стягненню, тощо.

Уточнивши коло обставин, якi мають значення для

справи, визначивши характер спiрних правовiдносин i змiст

323

правової вимоги, суддя визначає норму матерiального права,

що регулює цi вiдносини, i на її основi остаточно окреслює

предмет доказування.

4. Аналiз фактiв предмета доказування дає змогу пра-

вильно визначити коло доказiв, необхiдних для правиль-

ного вирiшення справи. При вирiшеннi питання про по-

дання доказiв особами, якi беруть участь у справi, суддя

має виходити з конституцiйного положення про свободу

сторiн з даного питання i керуватися вимогами ст. 28

ЦПК про належнiсть доказiв i ст. 29 ЦПК про допусти-

мiсть засобiв доказування. Тут слiд мати на увазi, що ко-

жна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона

посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень.

Докази подаються сторонами та iншими особами, якi

беруть участь у справi. У випадках, коли щодо витребуван-

ня доказiв для сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у

справi, е труднощi, суд за їх клопотанням сприяє у витребу-

ваннi таких доказiв (ст. ЗО ЦПК). Зокрема, суддя вимагає

вiд пiдприємств, установ, органiзацiй, громадян письмовi та

речовi докази або надає особам, якi беруть участь у справi,

повноваження на право одержання цих доказiв для подачi

їх у суд, а також за їх клопотанням вживає заходiв до

забезпечення доказiв (п. 7 ст. 143 ЦПК). Таким чином,

суддя не повинен збирати докази за своєю iнiцiативою,

але зобов'язаний вжити передбачених законом заходiв

до всебiчного, повного i об'єктивного з'ясування обставин

справи.

При необхiдностi збирання доказiв в iншому мiстi або

районi суддя доручає вiдповiдному суду за мiсцем знахо-

дження доказiв здiйснити певнi процесуальнi дiї, про що

постановляє ухвалу про судове доручення. Ця ухвала обо-

в'язкова для суду, якому вона адресована, i має бути вико-

нана в строк до десяти днiв (ст. 33, п. 10 ст. 143 ЦПК),

Готуючи справу до судового розгляду, суддя у невiд-

кладних випадках провадить з повiдомленням осiб, якi

беруть участь у справi, мiсцевий огляд (п. 9 ст. 143 ЦПК).

Так, закон вимагає негайно оглядати продукти та iншi

речi, що швидко псуються (ст. 55 ЦПК). Про результати

огляду складається протокол.

У процесi пiдготовки справи до судового розгляду суд.

дею також вирiшується питання про допит свiдкiв, якщо

свiдок внаслiдок хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iн-

ших поважних причин не може з'явитись на виклик суду

(ст. 45 ЦПК).

Згiдно з п. 8 ст. 143 ЦПК суддя має право вирiшувати

з урахуванням думки осiб, якi беруть участь у справi,

питання про проведення експертизи (медичної, психiат-

ричної, хiмiчної, бухгалтерської тощо), якщо це необхiдно

для з'ясування обставин, що мають значення для справи i

потребують спецiальних знань у галузi науки, мистецтва,

технiки або ремесла. Призначаючи експертизу, слiд керу-

ватися статтями 57-61 ЦПК, а також положеннями Зако-

ну України вiд 25.02.1994 р. *Про судову експертизу>;

iнструкцiєю про призначення та проведення судових екс-

пертиз, затвердженою наказом Мiнiстерства юстицiї Укра-

їни вiд 08.10.1998 р., та постановою Пленуму Верховного

Суду України вiд 30.05.1997 р. ,№ 8 <Про судову експер-

тизу в кримiнальних i цивiльних справах> (Вiсн. Верхов.

Суду України.- 1997.- ЛС° 3.- С. 2-5). Причому особам,

якi беруть участь у справi, необхiдно роз'яснити про їх

право ставити експертам запитання.

У разi необхiдностi суддя адоже призначити додаткову

експертизу, доручити її проведення тому ж самому або

iншому експерту. Зокрема, додаткова експертиза призна-

чається, якщо попереднiй висновок експерта є неповним

або неясним. Висновок визнається неповним, коли екс-

перт дослiдив не всi поданi йому об'єкти чи не дав вичер-

пних вiдповiдей на поставленi перед ним запитання.

Неясним вважається висновок, який нечiтко викладений

або має невизначений, неконкретний характер. Суддя має

право також призначити комiсiйну експертизу, коли є

потреба здiйснити дослiдження за участю кiлькох експе-

ртiв-фахiвцiв в однiй галузi знань, або комплексну - за

участю кiлькох експертiв, якi є фахiвцями у рiзних галу-

зях знань. Повторну експертизу суддя в цiй стадiї при-

значити не може, оскiльки визнати первiсний висновок

експерта необгрунтованим чи -таким, що суперечить iн-

шим матерiалам справи, можливо тiльки у судовому за-

сiданнi.

Неприпустимо призначення експертизи у випадках,

коли з'ясування певних обставин не потребує спецiаль-

них знань, а також ставити перед експертом правовi за-

питання, вирiшення яких вiднесено законом до компетен-

цiї суду (зокрема, щодо вини, недiєздатностi). Запитання

повиннi вiдповiдати Науково-методичним рекомендацi-

ям з питань пiдготовки та призначення судових експер-

тиз, затверджених наказом Мiнiстерства юстицiї Украї-

325

ни вiд 08.10.1998 р. № 53/5 (Офiц. вiсн. України.- 1998-

№ 46.- Ст. 1715).

5. Визначивши норму матерiального права, що пiдлягає

застосуванню, предмет доказування, коло необхiдних доказiв

по справi, суддя вирiшує питання про склад осiб, якi повиннi

взяти участь у процесi. При цьому суддя перш за все

переконується в тому, що сторони є належними, i в разi

необхiдностi вживає заходiв до замiни неналежної сторони

належною. Зокрема, слiд з'ясувати ставлення позивача до

замiни його або вiдповiдача особами, яким належить право

вимагати або якi повиннi вiдповiдати за позовом; повiдо-

мити заiнтересованих осiб та органiзацiї про поданий позов

i роз'яснити їм право вступити у справу.

Необхiдне також встановлення осiб, якi можуть бра-

ти участь у справi як спiвпозивачi i спiввiдповiдачi. Це

особливо важливо, коли спiвучасть по тiй чи iншiй спра-

вi є обов'язковою. Наприклад, якщо за позовом про вiд-

шкодування збиткiв, заподiяних працiвником пiдпри-

ємству, установi, органiзацiї, будуть данi про виннi дiї чи

бездiяльнiсть посадових осiб, якi сприяли заподiянню

шкоди, суддя повинен вирiшити питання про притягнен-

ня цих осiб до справи як спiввiдповiдачiв (п. 2 постано-

ви Пленуму Верховного Суду України, вiд 05.03.1977 р.

№ 1 <Про пiдготовку цивiльних справ до судового роз-

гляду> II Бюл. законодавства, Л юрид. практики Украї-

ни.- 1999.- № 5.- С. 25).

При визначеннi складу учасникiв процесу по справi

потрiбно вжити заходiв щодо забезпечення участi третiх

осiб (п. З ст. 143 ЦПК). Як вiдомо, третi особи, що заявля-,

ють самостiйнi вимоги на предмет спору (ст. 107 ЦПК),

можуть вступати в процес тiльки з власної iнiцiативи.

Притягнення їх у процес не допускається. Тому у разi

необхiдностi суддя повинен тiльки повiдомити третiх осiб

про можливiсть їх вступу в процес. Третi особи, якi не

заявляють самостiйних вимог на предмет спору (ст. 108

ЦПК), допускаються у процес за їх власною iнiцiативою,

а також можуть бути притягнутi до справи за клопотан-

ням сторiн, прокурора або з iнiцiативи суду.

У стадiї пiдготовки справи до судового розгляду суддя

вирiшує питання про участь у справi прокурора та вiдпо-

вiдного органу державного управлiння або мiсцевого са-

моврядування (п. 4 ст. 143 ЦПК). Оскiльки ЦПК не пе-

редбачає випадкiв обов'язкової участi прокурора в цивi-

326

льному процесi, суддя повинен повiдомити прокурора про

час розгляду справи, порушеної тiльки за його iнiцiати-

вою. Що стосується органiв державного управлiння та

мiсцевого самоврядування, то суддя обов'язково повинен

притягнути їх для дачi висновку по справi, якщо про це є

пряма вказiвка в законi (ст. 259 ЦПК, ст.ст. 69, 71, 75, 76,

119 КпШС та iн.). При розглядi справи про розiрвання

шлюбу з особою, визнаною в установленому порядку без-

вiсно вiдсутньою або недiєздатною внаслiдок душевної

хвороби чи недоумства, суддя повинен вирiшити питання

про притягнення до участi в справi представника органiв

опiки i пiклування для охорони майнових прав вiдповi-

дача, а також для забезпечення iнтересiв дiтей (п. 12

ст. 143 ЦПК).

У випадках, коли справа має значний громадський iн-

терес, суддя в порядку пiдготовки справи до судового роз-

гляду має своєчасно повiдомити трудовий колектив або

громадську органiзацiю, яма не є стороною в справi, про

заяви, що надiйшли, i роз'яснити цим колективам чи

органiзацiям їх право видiлити представника для участi

в справi i порядок оформлення його повноважень, а та-

кож процесуальнi права i обов'язки (п. 5 ст. 143 ЦПК).

6. Особи, якi беруть участь у справi, користуються про-

цесуальними правами i несуть обов'язки не тiльки при

розглядi справи, але i при її пiдготовцi до судового розгля-

ду. Тому суддя роз'яснює їм права та обов'язки (п.п. 1-3

ст. 143 ЦПК). Роз'яснення сторонам та iншим особам,

якi беруть участь у справi, їх прав та обов'язкiв у стадiї

пiдготовки справи до судового розгляду запобiгає вiдкла-

денню розгляду справи, яке неминуче у тих випадках, коли

в судовому засiданнi позивач заявляє про змiну предмета

або пiдстави позову, збiльшення чи зменшення розмiру

позовних вимог, коли вiдповiдач пред'являє зустрiчний

позов або коли порушуються клопотання про притягнення

нових учасникiв процесу, витребування додаткових дока-

зiв.

7. У тих випадках, коли спiр може бути розглянутий

товариським судом або переданий на розгляд третейсь-

кому суду, суддя повинен роз'яснити сторонам їх право

звернутися для вирiшення спору до товариського або тре-

тейського суду (п. 11 ст. 143 ЦПК). Оскiльки згода сто-

рiн передати спiр на вирiшення третейського чи товари-

ського суду є пiдставою закриття судом провадження по

327

справi, суддя повинен роз'яснити позивачу та вiдповiдачу

правовi наслiдки таких процесуальних дiй (п.п. 5, 6 ч. 2

ст. 136; п.п.6,7 ст. 227 ЩiК).

У стадiї пiдготовки справи до судового розгляду суддя

може здiйснювати також iншi пiдготовчi дiї. Зокрема, вiн

вправi вжити заходiв до забезпечення позову, що створює

реальнi гарантiї для подальшого виконання судових рi-

шень (ст. 149 ЦПК). Суддя вправi вжити заходiв i до

забезпечення доказiв. При цьому треба мати на увазi, що

коло доказiв, якi можуть бути забезпеченi, законом не

обмежене (ст.ст. 35-37 ЦПК).

8. По закiнченнi пiдготовки справи до судового розгля-

ду суддя вживає заходiв до забезпечення своєчасної явки в

судове засiдання всiх учасникiв процесу, що є обов'язко-

вою умовою правильного i швидкого розгляду i вирiшення

цивiльних справ. Розгляд справи за вiдсутностi будь-кого

з осiб, якi беруть участь у справi, не повiдомлених про час i

мiсце судового засiдання, - безумовна пiдстава для

скасування рiшення суду (п. 7 ч. 2 ст. 314 ЦПК).

Стаття 144. Об'єднання позовiв

Позивач вправi об'єднати в однiй позовнiй заявi кi-

лька вимог, зв'язаних мiж собою.

Суддя вправi постановити ухвалу про об'єднання в

одне провадження кiлькох однорiдних позовних вимог

за позовами одного й того ж позивача до того ж самого

вiдповiдача чи до рiзних вiдповiдачiв або за позовами

рiзних позивачiв до одного й того ж вiдповiдача.

1. Частина перша ст. 144 ЦПК передбачає право пози-

вача об'єднати в однiй позовнiй заявi кiлька вимог, зв'я-

заних мiж собою.

Мета, що ставиться при об'єднаннi кiлькох позовних

вимог - бiльш швидке i правильне вирiшення справи.

В цих випадках економляться кошти суду, а також iн-

ших учасникiв процесу, судовий розгляд спорiв прохо-

дить в одному процесi, виключається можливiсть поста-

новлення рiшень, що протирiчать одне одному. Напри-

клад, у постановi Пленуму Верховного Суду України <Про

судову практику в справах про виключення майна з опи-

су> вiд 27.08.1976 р. .№ 6 визначено, що <оскiльки згiд-

но зi ст. 144 ЦПК позивач вправi об'єднати в однiй по-

зовнiй заявi декiлька вимог, пов'язаних мiж собою, в од-

328

ному провадженнi можуть розглядатись вимоги про ви-

знання права власностi на майно i виключення його з

опису> (Бюл. законодавства i юрид. практики України.-

1999.- № 5- С. 18).

Необхiднiсть сумiсного розгляду позовних вимог до-

сить часто має мiсце в процесi, що виникає при розiрваннi

шлюбу. У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 12.06.1998 р. .№ 16 <Про застосування судами

деяких норм Кодексу про шлюб та сiм'ю України> за-

значається, що <одночасно з позовом про розiрвання

шлюбу можуть бути заявленi вимоги про визначення мiс-

ця проживання неповнолiтнiх дiтей подружжя, про утри-

мання дiтей або одного з подружжя, про визнання майна

спiльною власнiстю подружжя', його подiл, про витребу-

вання роздiльного майна, про виконання зобов'язань за

шлюбним контрактом> (Постанови Пленуму Верховно-

го Суду України в цивiльних справах / / Бюл. законодав-

ства i юрид. практики України.- 1999.- № 5.- С. 220).

2. Об'єднання декiлькох однорiдних позовних вимог

в одне провадження можливо i за ухвалою суддi при пiд-

готовцi справи до судового розгляду. У п. 7 постанови

Пленуму Верховного Суду України вiд 05.03.1977 р. ,№ 1

<Про пiдготовку цивiльних справ до судового розгляду>

пiдкреслюється, що <об'єднання позовних вимог в одне

провадження допускається при спiльностi предмета по-

зову кiлькох позивачiв до одного вiдповiдача або одного

позивача до кiлькох вiдповiдачiв, коли одночасний їх роз-

гляд дає можливiсть бiльш швидко i правильно вирiшити

спiр> (Бюл. законодавства i юрид. практики України.-

1999.- № 5. - С. 26).

Допускається об'єднання лише таких вимог, якi нале-

жать до одного виду провадження. Позовнi вимоги кiль-

кох осiб до одного й того ж вiдповiдача або позивача до

кiлькох вiдповiдачiв можуть бути об'єднанi в одне прова-

дження, якщо цi вимоги однорiднi. В п. 10 постанови

Пленуму Верховного Суду України вiд 21.12.1990 р. ,№ 9

<Про практику застосування судами процесуального за-

конодавства при розглядi цивiльних справ по першiй iн-

станцiї> пiдкреслено, що таке об'єднання не допускаєть-

ся, коли вiдсутня спiльнiсть предмета позову. Наприклад,

позови кiлькох осiб про поновлення на роботi (Бюл. зако-

нодавства i юрид. практики України.- 1999.- № 5.-

.С. 95).

329

Так, у вереснi 1997 р. Д. та iншi пред'явили позов до

ТОВ <РЕД> про визнання недiйсним рiшення, прийнято-

го товариством 3. липня 1997 р., тому що при проведен-

нi позачергових зборiв було порушено вимоги статуту

товариства та Закону України <Про господарськi товари-

ства>. В жовтнi 1997 р. Б. та iншi пред'явили позов до

X. та Ф. про визнання недiйсним контракту, посилаючись

на.те, що рiшенням зборiв ТОВ <РЕД> вiд 12.12.1996 р. на

вiдповiдача X. було лиiщз покладено виконання обов'яз-

кiв директора iз-правом пiдпису, проте голова товариства

Ф. 31 сiчня 1997 р. уклала з ним контракт як iз дирек-

тором ТОВ. Шосткiнський мiський суд об'єднав цi спра-

ви в одне провадження та постановив рiшення. Судова

колегiя в цивiльних справах Верховного Суду України

скасувала рiшення суду, зазначивши в ухвалi, зокрема, що,

об'єднання не допускається, коли вiдсутня спiльнiсть пред-

метiв позову. Позови ж, пред'явленi в данiй справi, не є

однорiдними i грунтуються на рiзних правовiдносинах *

{Рiшення Верховного Суду України: Щорiчник.- К.,

1999.- С. 32,33).

3. Об'єднання позовiв в одне провадження оформля-

ється ухвалою суддi, яка не пiдлягає оскарженню, оскiль-

ки не перешкоджає подальшому руху справи.

Стаття 145. Роз'єднання позовiв

Залежно вiд обставин справи суддя вправi постанови-

ти ухвалу про роз'єднання одного або кiлькох'поєднаних

в одне провадження позовiв у самостiйнi провадження,

якщо їх сумiсний розгляд утруднює вирiшення справи.

1. Дана стаття надає суддi право роз'єднати один або

кiлька поєднаних в одне провадження позовiв у само-

стiйнi провадження, якщо їх сумiсний розгляд утруднює

розгляд справи. Це питання повинно бути вирiшено, як

правило, на стадiї пiдготовки справи, але залежно вiд об-

ставин справи це питання може бути вирiшене i на стадiї

судового розгляду.

Роз'єднання вимог доцiльно проводити для спрощен-

ня розгляду справ iз самостiйними позовними вимогами.

Роз'єднання може мати мiсце тодi, коли розгляд справи

буде пов'язаний з притягненням або викликом осiб, що

не мають вiдношення до однiєї або декiлькох поєднаних

вимог.

ззе

Пленум Верховного Суду України в постановi <Про

практику застосування судами процесуального законодав-

ства при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiї>

вiд 21.12.1990 р. № 9 роз'яснив, що роз'єднання однорiд-

них вимог може мати мiсце, наприклад, у зв'язку з необ-

хiднiстю призначення складної експертизи по окремих

вимогах, тривалим вiдрядженням або тяжким захворю-

ванням одного чи декiлькох з позивачiв або вiдповiдачiв

(Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивiль-

них справах II Бюл. законодавства i юрид. практики

України.- 1999- М" 5- С. 95). ,

Видiлення однiєї або декiлькох iз поєднаних вимог

в самостiйне провадження може мати мiсце i в разi вiд-

мови в позовi за основною вимогою. Наприклад, стосовно

спорiв, що випливають iз шлюбно-сiмейних вiдносин, Пле-

нум Верховного Суду України у п. 6 постанови <Про за-

стосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та

сiм'ю України> вiд 12.06.1998 р. № 16 роз'яснив, що

заявленi вимоги щодо визначення мiсця проживання дi-

тей, стягнення алiментiв та подiлу майна в разi вiдмови в

позовi про розiрвання шлюбу, закриттi провадження у

зв'язку з вiдмовою вiд цього позову (а помилково прий-

нятi позови третiх осiб - у будь-якому рп;ii) пiдлягають

видiлу iз справи вiдповiдно до ст. 145 ЦПК i розгляда-

ються самостiйно на загальних пiдставах. Це стосується

й вимог про стягнення алiментiв на дiтей при постанов-

пеннi рiшення про розiрвання шлюбу, якщо оспорюється

батькiвство (Бюл. законодавства i юрид. практики Укра-

їни.- 1999.- № 5.- С. 222).

У разi роз'єднання позовiв пiдставою для проваджен-

ня по видiлених вимогах є ухвала суду про роз'єднання

позовiв i копiя позовної заяви (Постанова Пленуму Вер-

ховного Суду України <Про практику застосування су-

дами процесуального законодавства при розглядi цивiль-

них справ по першiй iнстанцiї> вiд 21.12.1990 р. .№ 9 / /

Бюл. законодавства i юрид. практики України.- 1999.-

<Л@ 5.- С. 95).

Стаття 146. Строки пiдготовки справи

Пiдготовка справи до судового розгляду повинна бути

проведена не бiльше як у семиденний строк, а у виключ-

них випадках по складних справах цей строк може бути

продовжений до двадцяти днiв з дня прийняття заяви.

 331

1. Пiдготовка справи до судового розгляду повинна бути

проведена в межах строкiв, передбачених статтею 146

ЦПК.

За загальним правилом пiдготовка справи до судово-

го розгляду повинна бути проведена не бiльш як у семи-

денний строк, а у виключних випадках по складних спра-

вах цей строк може бути продовжений до двадцяти днiв з

дня прийняття заяви (наприклад, по справах, що вимага-

ють призначення експертизи, направлення судового до-

ручення, витребування матерiалiв вiд громадян i органi-

зацiй, якi перебувають поза районом дiяльностi суду, що

розглядає справу, тощо). Продовжуючи строк пiдготовки

справи до судового розгляду, суддя повинен постановити

мотивовану ухвалу. Строк пiдготовки починає обчислю-

ватись з моменту прийняття заяви до провадження суду i

закiнчується постановленням ухвали про призначення

справи до розгляду.

Правило про строки пiдготовки справ, а також строки

розгляду справ мають дисциплiнуюче значення. В поста-

новi Пленуму Верховного Суду України вiд 01.04.1994 р.

.№ З <Про строки розгляду судами України кримiналь-

них i цивiльних справ> зазначено, що навмисне порушен-

ня процесуального закону чи несумлiннiсть, якi спричи-

нили несвоєчасний розгляд та тяганину при розглядi

цивiльних справ та iстотно обмежили права i законнi iн-

'тереси громадян, слiд розглядати (з урахуванням конк-

ретних обставин), як неналежне виконання професiйних

обов'язкiв суддi (Бюл. законодавства i юрид. практики

України.- 1995.- № 1.- С. 15).

Стаття 147. Призначення справи до розгляду

Пiсля закiнчення пiдготовки справи до судового роз-

гляду суддя постановляє ухвалу, в якiй зазначає, якi

пiдготовчi дiї ним проведенi, i встановлює час розгляду

справи.

1. Призначення справи до судового розгляду може мати

мiсце лише пiсля того, як будуть проведенi всi необхiднi

дiї по її пiдготовцi. Справа вважається пiдготовленою,

якщо з'ясованi всi вимоги i заперечення осiб, якi беруть

участь у справi; встановлено коло фактiв, що мають зна-

чення для справи; з'ясованi i витребуванi необхiднi дока-

зи; визначений склад осiб, якi беруть участь у справi; вiд-

332 -

повiдачу вручена копiя заяви, а у необхiдних випадках i

копiї доданих до неї документiв; особи, якi беруть участь

у справi, повiдомленi про мiсце i час розгляду справи.

Пiсля закiнчення пiдготовки справи до судового роз-

гляду суддя згiдно iз ст. 147 ЦПК постановляє ухвалу

про призначення справи до розгляду, в якiй вказує всi

пiдготовчi дiї, проведенi по данiй справi, визначає коло

осiб, якi пiдлягають виклику в судове засiдання, i встано-

влює час та мiсце її розгляду.

Час розгляду справи призначається суддею з ураху-

ванням встановленого законом для даної категорiї справ

строку їх розгляду (ст. 148 ЦПК). Мiсцем розгляду бiль-

шостi справ є примiщення суду, що прийняв справу до

провадження.

2. Якщо в ухвалi про пiдготовку справи до судового

розгляду суддя тiльки накреслює пiдготовчi дiї, якi вiн

має намiр здiйснити, то в ухвалi про призначення справи

до розгляду вiн повинен вказати, якi конкретно дiї впро-

ваджено ним у ходi пiдготовки справи до судового роз-

гляду. Пленум Верховного Суду України в п. 16 постано-

ви <Про практику застосування судами процесуального

, законодавства при розглядi цивiльних справ по першiй

iнстанцiї> вiд 21.12.1990 р. № 9 роз'яснив, що суд вправi

постановити ухвалу про прийняття iншого рiшення з

питань витребування доказiв, призначення експертизи,

притягнення до участi в справi iнших осiб, нiж в ухвалi,

що ранiше винесена, якщо необхiднiсть в цьому випливає

з матерiалiв справи (Бюл. законодавства i юрид. прак-

тики України.- 1999.- № 5.- С. 98).

Стаття 148. Строки розгляду справ

Пiсля закiнчення пiдготовки справи до судового роз-

гляду призначенi до слухання справи повиннi бути роз-

глянутi в такi строки:

1) трудовi справи - в семиденний строк;

2) справи про стягнення алiментiв i про вiдшкоду-

вання шкоди, заподiяної калiцтвом або iншим ушкоджен-

ням здоров'я, а також втратою годувальника, - у деся-

тиденний строк;

3) всi iншi справи - у п'ятнадцятиденний строк.

(Стаття 148 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

М 2994-10 вiд 11.01.82)                    '

333

1. Необхiдною умовою здiйснення правосуддя, своє- '

часного захисту прав та iнтересiв осiб, якi беруть участь

у справi, є дотримання встановлених цивiльним проце-

суальним законодавством строкiв розгляду цивiльних

справ. Судове засiдання повинно призначатись судом з

урахуванням строкiв розгляду цивiльних справ, вказаних

у данiй статтi.

Коментована стаття передбачає рiзнi строки розгляду

справ в залежностi вiд їх категорiї.

Трудовi справи мають розглядатися судом у семиден-

ний строк, справи про стягнення алiментiв i про вiдшко-

дування шкоди, заподiяної калiцтвом або iншим ушко-

дженням здоров'я, а також втратою годувальника, -

у десятиденний строк, всi iншi справи - у п'ятнадцяти-

денний строк.

Строк розгляду справи обчислюється з дня закiнчення

пiдготовки по справi. Проте в деяких випадках встанов-

лений законом строк розгляду справи обчислюється з дня

надходження заяви. Йдеться, перш за все, про справи, що

виникають iз адмiнiстративно-правових вiдносин. Так,

скарги на неправильностi в списках виборцiв чи в спис-

ках громадян, якi мають право брати участь у референду-'

мi, суд повинен розглянути не пiзнiше трьох днiв, вклю-

чаючи i день надходження заяви, якщо вона подана не

пiзнiше дванадцятої години цього дня (ст. 241 ЦПК);

скарги на дiї органiв i службових осiб у зв'язку з накла-

денням адмiнiстративних стягнень розглядаються судом

не пiзнiше як у десятиденний строк з дня їх надходжен-

ня (ст. 246 ЦПК). Згiдно зi ст. 23 Закону України <Про

порядок вирiшення трудових спорiв (конфлiктiв)> вiд

03.03.1998 р. справа пр> визнання страйку незаконним

повинна бути розглянута судом, включаючи строки пiд-

готовки справи до судового розгляду, не пiзнiше як у се-

миденний строк.

Суд зобов'язаний своєчасно повiдомити осiб, якi беруть

участь у справi, про день розгляду справи, для надання їм

можливостi належним чином пiдготуватися А> участi

в судовому засiданнi (ст. 91 ЦПК).

334