Глава 15 ПiДСУДНiСТЬ

Стаття 123. Справи, пiдсуднi мiжобласному,

районним (мiським) судам,

вiйськовим судам гарнiзонiв, регiонiв

i Вiйськово-Морських Сил

Всi справи, що пiдлягають вирiшенню в порядку ци-

вiльного судочинства, крiм тих, що вiднесенi до компе-

тенцiї iнших судiв, розглядаються районними (мiськи-

ми) судами.

Вiйськовим судам гарнiзонiв як судам першої iнста-

нцiї пiдсуднi цивiльнi справи за скаргами вiйськовослу-

жбовцiв на неправомiрнi дiї i рiшення службових осiб i

органiв вiйськового управлiння, крiм тих, що пiдсуднi

вiйськовим судам регiонiв i Вiйськово-Морських Сил;

справи про захист честi i гiдностi, сторонами у яких є

вiйськовослужбовцi або вiйськовi органiзацiї, iншi спра-

ви, пов'язанi iз захистом прав i свобод вiйськовослуж-

бовцiв та iнших громадян, прав та законних iнтересiв

вiйськових частин, установ, органiзацiй.

Вiйськовим судам регiонiв, Вiйськово-Морських Сил

як судам першої iнстанцiї пiдсуднi справи за скарга-

ми на незаконнi дiї i рiшення вiйськових службових

275

осiб i органiв вiйськового управлiння на рiвнi вiйсь-

кових об'єднань i вище.

Мiжобласному суду як суду першої iнстанцiї пiдсуднi

всi справи, що пiдлягають вирiшенню в порядку цивi-

льного судочинства, на особливо режимних об'єктах, роз-

ташованих на територiї України,              i

(Стаття 123 iз з мiнами,внесеними згiдно iз Законом 4018-

12 вiд 24.02.94)

1. Система судiв в Українi включає районнi (мiськi)

суди, мiжрайоннi (окружнi), вiйськовi суди гарнiзонiв. Вер-

ховний Суд Автономної Республiки Крим, обласнi суди,

Київський i Севастопольський мiськi суди, мiжобласнi суди,

вiйськовi суди регiонiв, Вiйськово-Морських Сил, Верхов-

ний Суд України. Тому при пред'явленнi позову (подачi

заяви) необхiдно визначати, в який суд позивач або заяв-

ник вправi звернутися iз заявою.

Питання про пiдсуднiсть виникає перед суддею пiсля

позитивного вирiшення ним питання про пiдвiдомчiсть

справ, коли суддя повинен визначити, який суд має право

розглядати дану справу. В законодавствi, судовiй прак-

тицi i лiтературi термiн <пiдсуднiсть> використовують

у трьох аспектах. По-перше, пiдсуднiсть - це iнститут

цивiльно-процесуального права, тобто система норм, ре-

гулюючих вiдносини по визначенню конкретного суду

при пред'явленнi позову. По-друге, пiд пiдсуднiстю розу-

мiють властивiсть конкретної справи, в силу якої вона

належить розгляду у визначеному судi, як судi першої

iнстанцiї. i, по-третє, пiдсуднiсть належить розумiти й як

сукупнiсть цивiльних справ, що пiдлягають розгляду та

вирiшенню в данiй ланцi судової системи i в даному судi.

2. У процесуальному законi, судовiй практицi й лiте-

ратурi вказанi два види пiдсудностi: родову i територiа-

льну. Разом з тим згiдно зi ст. 7 ЦПК можна видiлити

пiдсуднiсть одноособову i колегiальну (див. комент. до

ст. 124' ЦПК).

3; Призначення родової пiдсудностi полягає в тому, щоб

розподiлити всю сукупнiсть цивiльних справ, пiдвiдом-

чих суду, мiж окремими ланками судової системи, тобто

родова пiдсуднiсть є межею розподiлу судової компетен-

цiї по вертикалi. Визначити родову пiдсуднiсть - це озна-

чає встановити, суд якої iз ланок судової системи пови-

нен вирiшувати в якостi суду першої iнстанцiї дану ци-

вiльну справу, тодi як територiальна пiдсуднiсть потрiбна

276                              '

для визначення конкретного суду. Критерiєм розмежу-

вання компетенцiї по розгляду цивiльних справ мiж лан-

ками судової системи є: рiд (категорiя) справи, суб'єкти-

вний склад учасникiв спору, наявнiсть процесуальної iнi-

цiативи або вказiвки вищестоящого суду.

4. Коментована стаття мiстить основнi правила про

родову пiдсуднiсть. Так, всi справи, якi належать розгля-

ду в порядку цивiльного судочинства, крiм вiднесених

до компетенцiї iнших судiв, розглядаються районними

(мiськими) судами. Тому з урахуванням вказаних кри-

терiїв даним судам пiдсуднi: 1) позовнi справи, що ви-

никають iз цивiльних, кооперативних i сiмейних право-

вiдносин, в яких хоча б однiєю стороною є громадянин;

2) деякi справи, якi виникають з адмiнiстративних пра-

вовiдносин (ст. 236 ЦПК); 3) справи окремого проваджен-

ня (ст. 234 ЦПК); 4) справи за участю iноземних грома-

дян, осiб без громадянства, iноземних пiдприємств i ор-

ганiзацiй та деякi iншi справи.

5. Однак ця вказiвка ст. 123 ЦПК є лише загальним.

правилом. Тому родова пiдсуднiсть спецiальних судiв є

винятком з цього правила.

Так, окрема частина цивiльних справ за участю вiй-

ськовослужбовцiв i вiйськових органiзацiй закрiплена

в ст. 123 ЦПК за вiйськовими судами гарнiзонiв: за ска-

ргами вiйськовослужбовцiв на неправомiрнi дiї i рiшен-

ня посадових осiб i органiв вiйськового управлiння; спра-

ви про захист честi та гiдностi, сторонами в яких є вiйсь-

ковослужбовцi та вiйськовi органiзацiї, iншi справи, по-

в'язанi з захистом прав i свобод вiйськовослужбовцiв

та iнших громадян, прав i законних iнтересiв вiйсько-

вих частин, установ, органiзацiй. Спiр вiйськової части-

ни, iншої вiйськової органiзацiї з редакцiєю друковано-

го органу, телекомпанiєю про захист честi i гiдностi, на-

приклад, пiдлягає розгляду не арбiтражного суду, а вiйсь-

кового, який належить до судової системи. Вiйськовим

судам регiонiв, Вiйськово-Морських Сил пiдсуднi спра-

ви за скаргами на дiї i рiшення вiйськових посадових

осiб: органiв вiйськового управлiння на рiвнi вiйсько-

вих об'єднань i вище.

6. Мiжобласнi суди нижчестоящих ланок не мають

i вiдповiдно до ст. 124 ЦПК за своєю компетенцiєю при-

рiвнянi до обласних судiв. В якостi судiв першої iнстан-

цiї вони розглядають справи, що пiдлягають вирiшенню

277

в порядку цивiльного судочинства на особливо режим-

них об'єктах, розташованих на територiї України.

7, iз урахуванням наведених вище критерiїв родову

пiдсуднiсть обласного суду можна визначити так. Облас-

ним судам першої iнстанцiї пiдсуднi справи за скаргами

на рiшення мiсцевих державних органiв, прийнятих сто-

совно релiгiйних органiзацiй (ст. 24811 ЦПК). iз ураху-

ванням тiльки суб'єктного критерiю родової пiдсудностi

обласному суду пiдсуднi справи будь-якої категорiї, де од-

нiєю iз сторiн є районний суд (ст. 124 ЦПК).

Вiйськовому суду регiону, Вiйськово-Морських Сил пiд-

суднi справи, в яких одна iз сторiн - це гарнiзонний суд.

Згiдно з третiм критерiєм - наявнiстю процесуальної

iнiцiативи вищестоящого суду - обласний суд вправi

витребувати будь-яку цивiльну справу, яка знаходиться в

провадженнi того чи iншого суду областi та прийняти її

до провадження обласного суду. Прямих вказiвок на це

в ЦПК немає, але практика судiв України йде саме таким

шляхом, оскiльки ст. 133 ЦПК передбачає право голови

обласного суду за клопотанням сторiн та iнших учасни-

кiв справи, за заявою прокурора, а також за власною iнi-

цiативою витребувати будь-яку цивiльну справу, що зна-

ходиться в провадженнi того чи iншого суду, передати її

на розгляд iншого (тобто i обласного суду).

Так, в ухвалi судової колегiї в цивiльних справах Верхо-

вного Суду вiд 24.12.1980 р. зазначено: <...безпiдставним є

посилання З.В. на порушення правил пiдсудностi, оскiльки

вiдповiдно до ст. 133 ЦПК голова обласного суду вправi в

межах своєї компетенцiї витребувати цивiльну справу, що

перебуває у провадженi того чи iншого суду i передати її на

розгляд iншого суду> (Бюл. законодавства i юрид. прак-

тики України.- 1995.- № 3.- С. 283). Таку ж позицiю

вiдстоює i Пленум Верховного Суду (п. 4 Постанови Плену-

. му Верховного Суду вiд 21.12.1990 р. ,№ 9 <Про практику

застосування судами процесуального законодавства при

розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiї>),

Вивчення судової практики показує, що обласнi суди

при вирiшеннi даного питання використовують своє право

тодi, коли справа складна, має великий суспiльний iнтерес

або є принциповою для формування судової практики в

даному регiонi. Проте за будь-яких обставин обласний суд

може вилучати iз провадження районного (мiського) суду

лише одну справу, але нiяк не категорiю цивiльних справ.

278

Процесуальна iнiцiатива вищестоящого суду допуска-

ється i у випадку, передбаченому ст. 316 ЦПК. Дана стат-

тя встановлює наступне правило: суд касацiйної iнстан-

цiї при повторнiй вiдмiнi рiшення суду першої iнстанцiї

зобов'язаний обговорити питання про прийняття справи

до свого розгляду по першiй iнстанцiї, про що зазначає в

ухвалi. Цю статтю необхiдно уточнити, вказавши про при-

йняття справи не до свого провадження, а до проваджен-

ня обласного суду, оскiльки суд касацiйної iнстанцiї справу

по сутi розглядати не може.

Згiдно з четвертим критерiєм - вказiвкою вищесто-

ящого суду - обласний суд може виступати в якостi суду

першої iнстанцiї у тому випадку, коли Верховний Суд

України скасує в порядку нагляду всi винесеш рiшення

по справi та вкаже на необхiднiсть вирiшення справи по

сутi саме обласним, а не нижчестоящим судом.

8. Чинне цивiльно-процесуальне законодавство перед-

бачає, що Верховний Суд України розглядає по першiй

iнстанцiї такi Цивiльнi справи: за скаргами на рiшення i

дiї Центральної виборчої комiсiї по виборах президента

України i заявами про скасування рiшення Центральної

виборчої комiсiї (ст. 243 ЦПК); за скаргами на рiшення

держорганiв України у справах релiгiї, прийнятих вiдно-

сно релiгiйних органiзацiй (ст. 24512 гл. 31-Б, 31-Г ЦПК).

Крiм того. Голова Верховного Суду України, його заступ-

ники можуть витребувати будь-яку справу з будь-якого

суду i передати її на розгляд по сутi у Верховний Суд

України (ст. 133 ЦПК).

Стаття 124. Пiдсуднiсть справ, в яких стороною

є районний (мiський) суд, вiйськовий

суд гарнiзону. Верховний суд

Республiки Крим, обласний суд,

Київський чи Севастопольський

мiський суд, мiжобласний суд,

вiйськовий суд регiону, Вiйськово-

Морських Сил

Цивiльнi справи, в яких однiєю iз сторiн є районний

(мiський) суд, вiйськовий суд гарнiзону, розглядає вiд-

повiдно Верховний суд Республiки Крим, обласний суд,

Київський i Севастопольський мiськi суди, вiйськовий

суд регiону, Вiйськово-Морських Сил.

279

Пiдсуднiсть цивiльних справ, в яких однiєю iз сторiн

є Верховний суд Республiки Крим, обласний суд. Київ-

ський чи Севастопольський мiський суд, мiжобласний

суд, вiйськовий суд регiону, Вiйськово-Морських Сил,

визначає Верховний Суд України.

(Стаття 124 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

. № 1461-10 вiд 23.01.81; Законом М" 4018-12 вiд 24.02.94)

1. Стаття органiчно пов'язана з попередньою i вирiшує

одне з питань родової пiдсудностi: розмежування компе-

тенцiї мiж ланками судової системи за суб'єктним скла-

дом учасникiв спору (другий критерiй - див. п. З ко-

мент. до ст. 123 ЦПК).

2. Справи, де однiєю стороною в спорi е районний (мi-

ський) суд, згiдно з правилом даної статтi, розглядає вiд-

повiдно Верховний Суд Автономної Республiки Крим,

обласнi i прирiвнянi до них суди. Однак подiбне правило

не встановлено для тих випадкiв, коли однiєю стороною в

спорi є самi обласнi i прирiвнянi до них суди. Тут пiдсуд-'

нiсть цивiльної справи визначається Верховним Судом

України. Як суд першої iнстанцiї, на наш погляд, вiн по-

винен визначити iнший обласний суд.

Стаття 124'. Одноособовий розгляд справ

у порядку позовного провадження

Суддя одноособове розглядає всi цивiльнi справи, пiд-

вiдомчi суду. Справи по спорах про визначення мiсця

проживання i вiдiбрання дитини, встановлення батькiв-

ства, виселення у разi скасування рiшення, постановле-

ного одноособове - суддею, розглядаються у колегiаль-

ному складi суду.

Якщо в справi об'єднанi позовнi вимоги, частина яких

пiдлягає колегiальному розгляду, справа розглядається

колегiальне.

У зв'язку iз складнiстю справи суд касацiйної або

наглядної iнстанцiї при скасуваннi рiшення може на-

правити на новий розгляд у колегiальному складi суду

також будь-яку iншу справу.

(Стаття 124-1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами

№ 2464-12 вiд 17.06.92. Лi 3129-12 вiд 22.04.93. № 27/96-ВР вiд

02.02.96)

 i. Коментована стаття встановлює правило про те, що

всi цивiльнi справи, пiдвiдомчi суду, розглядаються суд-

280

дею одноособове. Разом з тим вона передбачає два виня-

тки iз загального правила, коли справа по сутi повинна

розглядатися колегiальним судом пiсля скасування рi-

шення по цiй справi, винесеного суддею одноособове. Пе-

рший залежить вiд категорiї справи, а другий - вiд роз-

суду касацiйного або наглядового суду, який скасовує рi-

шення. Третiй виняток встановлено новою редакцiєю глав

31-Б, 31-В, 31-Г ЦПК, що передбачають розгляд зазначе-

них в них категорiй справ колегiальним судом.

По-перше, пiсля скасування одноособового рiшення

суддями колегiальне розглядаються справи за скаргами

про визначення мiсця проживання i вiдiбрання дитини,

встановлення батькiвства i виселення. По-друге, в залеж-

ностi не вiд категорiї справи, а у зв'язку зi складнiстю

конкретної справи, суд касацiйної або наглядової iнстан-

цiї при скасуваннi рiшення може направити будь-яку

справу на новий розгляд в колегiальному складi. Оскiль-

ки <складнiсть> справи Єiпоняттям оцiночним, то вищес-

тоящий суд, скасовуючи рiшення, за своїм розсудом ви-

рiшує питання про необхiднiсть колегiального розгляду

даної справи. Позитивно це питання, на нашу думку, може

вирiшуватися, наприклад, у випадку повторного скасуван-

ня одноособового рiшення суддi, скасування одноособово-

го рiшення i касацiйної ухвали по данiй справi, багатосу-

б'ектного складу учасникiв спору i т.iн.

3. Дана стаття i ст. 7 ЦПК передбачають нову класи-

фiкацiю пiдсудностi - подiл її на види в залежностi вiд

того, хто повинен розглядати дану справу: суддя одноосо-

бове або колегiальний суд. За цим критерiєм пiдсуднiсть

може бути одноособовою або колегiальною.

4. Розглянута стаття встановлює також приорiтет ко-

легiальної пiдсудностi над одноособовою: якщо в справi

об'єднанi /позовнi вимоги, перша частина яких пiдлягає

колегiальному розгляду, а друга - одноособовому, справа

розглядається колегiальним судом.

Стаття 125. Пiдсуднiсть справ за мiсцем

знаходження вiдповiдача

Позови пред'являються в судi за мiсцем проживання

вiдповiдача.

Позови до державних пiдприємств, установ, органi-

зацiй, колгоспiв, iнших кооперативних органiзацiй, їх

об'єднань, iнших громадських органiзацiй, що користу-

281

ються правами юридичної особи, подаються за мiсцем

знаходження їх органу управлiння.

(Стаття 125 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

Х° 1461-10 вiд 23.01.81)

1. Коментована стаття, а також ст. 126-131 ЦПК вста-

новлюють правила територiальної пiдсудностi, яка необ-

хiдна в цивiльному судочинствi для того, щоб розподiлити

пiдвiдомчi судам справи мiж окремими судами кожної

ланки судової системи в залежностi вiд територiї, на яку

поширюється юрисдикцiя кожного з цих судiв. Територi-

альна пiдсуднiсть визначає, в якому конкретно судi по-

винно бути розглянуто i вирiшено дану цивiльну справу.

Цивiльне процесуальне законодавство видiляє декiлька

видiв територiальної пiдсудностi в залежностi вiд мiсця

проживання сторiн, характеру спiрних правовiдносин, уго-

дою мiж сторонами, наявностi зв'язку мiж справами. Та-

кими видами пiдсудностi є: загальна територiальна пiд-

суднiсть, альтернативна, договiрна, виключна i пiдсуднiсть

за зв'язком справ. Встановлення цивiльно-процесуаль-

ним законодавством зазначених видiв пiдсудностi озна-

чає в одних випадках надання сторонам пiльг при виборi

суду, а в iнших - створення суду i учасникам справи спри-

ятливих умов для вирiшення цивiльної справи.

2. Стаття встановлює правила загальної територiаль-

ної пiдсудностi. Хоча процесуальне законодавство прямо

не використовує таке поняття, але судовою практикою та

юридичною наукою воно широко застосовується, оскiль-

ки за правилами даної статтi розглядається бiльшiсть ци-

вiльних справ.

3. У частинi 1 даної статтi закрiплено пр'авило, згiдно

з яким позови пред'являються в суд за мiсцем прожи-

вання вiдповiдача. Згiдно зi ст. 17 ЦК України мiсцем

проживання визнається те, де громадянин постiйно або

переважно проживає. Тому мiсцем проживання не вва-

жається мiсце перебування громадянина. Отже, позови до

громадян, якi вiдбувають кримiнальне покарання, повин-

нi пред'являтися не за мiсцем їх перебування, а за мiс-

цем їх проживання.

4. Мiсцем проживання неповнолiтнiх, якi не досягли

п'ятнадцятирiчного вiку, або громадян, якi перебувають

пiд опiкою, визнається мiсце проживання їх батькiв (уси-

новителiв) або опiкунiв (ст. 17 ЦК). Позови до неповно-

282

лiтнiх у вiцi вiд 15 до 18 рокiв пред'являються за загаль-

ним правилом - за мiсцем їх проживання. За правила-

ми загальної пiдсудностi пред'являються також заяви про

визнання громадянина обмежено дiєздатним або недiє-

здатним (ст. 256 ЦПК).

5. Позови до пiдприємств, органiзацiй, сiльськогоспо-

дарських пiдприємств, iнших кооперативних органiзацiй,

їх об'єднань, громадських органiзацiй, якi користуються

правами юридичної особи, згiдно з ч. 2 коментованої статтi

пред'являються за мiсцем знаходження їх органу.

6. Загальна територiальна пiдсуднiсть є гарантiєю за-

хисту iнтересiв вiдповiдача, що цiлком виправдано, оскi-

льки саме по собi пред'явлення до нього позову ще не

свiдчить про те, що вiдповiдач здiйснив цивiльне право-

порушення.

Стаття 126. Пiдсуднiсть справ за вибором

позивача

Позови про стягнення коштiв на утримання (алiмен-

ти) i про встановлення батькiвства, позови робiтникiв i

службовцiв, що випливають з трудових правовiдносин,

позови колгоспникiв про оплату працi, позови, що .ви-

пливають з авторського права, права на вiдкриття, ви-

нахiд, корисну модель, промисловий зразок та рацiона-

лiзаторську пропозицiю, можуть подаватися також за

мiсцем проживання позивача.

Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцт-

вом або iншим ушкодженням здоров'я, а також втратою

годувальника, можуть пред'являтися позивачем за його

мiсцем проживання чи за мiсцем заподiяння шкоди.

Позови про поновлення трудових, пенсiйних i жит-

лових прав, повернення майна або його вартостi, зв'я-

занi з вiдшкодуванням шкоди, заподiяної громадянино-

вi незаконним засудженням, незаконним притягненням

до кримiнальної вiдповiдальностi, незаконним застосу-

ванням взяття пiд варту як запобiжного заходу, неза-

конним накладанням адмiнiстративного стягнення у

виглядi арешту чи виправних робiт, можуть пред'явля-

тися позивачем за мiсцем його проживання або за мiс-

цем знаходження вiдповiдача.

Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної майну

громадян або юридичних осiб, можуть пред'являтися та-

кож за мiсцем заподiяння шкоди.

283

 Позови громадян, що пов'язанi iз захистом їх прав

як споживачiв товарiв (робiт, послуг), можуть бути по-

данi за їх вибором за мiсцем свого проживання або за

мiсцезнаходженням вiдповiдача, за мiсцем заподiяння

пгкоди або за мiсцем виконання договору.

Позови, що випливають з дiяльностi фiлiалу юриди-

чної особи, можуть бути пред'явленi також за мiсцем

знаходження фiлiалу.

Позови до вiдповiдача, мiсце постiйного проживання

якого невiдоме, пред'являються за мiсцем знаходження

його майна, або за мiсцем його тимчасового перебуван-

ня, або за останнiм вiдомим мiсцем постiйного прожи-

вання чи постiйного заняття вiдповiдача.

Позови до вiдповiдача, який не має в Українi мiсця

проживання, можуть бути пред'явленi за мiсцем знахо-

дження його майна або за останнiм вiдомим мiсцем його

проживання в Українi.

Мiсце знаходження майна та останнє вiдоме мiсце

проживання чи заняття вiдповiдача повиннi бути в ко-

жному випадку достовiрно встановленi.

Позови про стягнення збиткiв, завданих зiткненням

суден, а також про стягнення винагороди за допомогу

рятування на морi можуть пред'являтися також за мiс-

цем знаходження судна вiдповiдача або порту припис-

ки судна.

Позови про розiрвання шлюбу з особами, визнаними

в установленому порядку безвiсно вiдсутнiми, недiєзда-

тними внаслiдок душевної хвороби або недоумства, а

також з особами, засудженими за вчинення злочину до

позбавлення волi на строк не менш як три роки, можуть

пред'являтися за мiсцем проживання позивача.

Позови про розiрвання шлюбу можуть пред'являти-

ся за мiсцем проживання позивача також у випадку,

коли при ньому є неповнолiтнi дiти або коли йому за

станом здоров'я чи з iнших поважних причин виїхати

до мiсця проживання вiдповiдача важко. На бажання

подружжя справу можна розглядати за мiсцем прожи-

вання будь-кого з них.

(Стаття 126 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

вiд 15.10.66, № 2135-08 вiд 15.10.73. Л~/ 1461-10 вiд 23.01.81,

№ 2994-10 вiд 11.01.82; Законами вiд Л5 2857-12 вiд 15.12.92.

145/94-ВР вiд 27.07.94, 75/95-ВР вiд 28.02.95)

284

1. Стаття встановлює правила альтернативної пiдсуд-

ностi. Сутнiсть її полягає в тому, що вона не виключає

можливостi звернення в суд за правилами загальної пiд-

судностi i до того ж дає можливiсть звертатись до iнших

судiв, тобто позивач отримує право вибрати один з двох

або кiлькох судiв. Правила про цю пiдсуднiсть не завжди

однаково вирiшують питання про альтернативу.

2. Перша група правил про альтернативну пiдсуднiсть

вибору судiв полягає в тому, що до числа судiв, один з

яких може вибирати позивач, обов'язково входить i суд

за мiсцем проживання позивача. Сюди вiдносять прави-

ла, якi мiстяться в ч. 1-3, 5, 11, 12 даної статтi. Так, позо-

ви про стягнення алiментiв, про встановлення батькiвс-

тва та стягнення алiментiв, позови робiтникiв та службо-

вцiв, що виникають iз трудових правовiдносин, позови про

оплату працi до сiльськогосподарських пiдприємств, по-

зови, що виникають з авторського права та права на вiд-

криття, винагороду, корисну модель, промисловий зразок

i рацiоналiзаторську пропозицiю, можуть пред'являтися

в суд за мiсцем проживання вiдповiдача або за мiсцем

проживання позивача.

iнколи позивач може вибирати один iз трьох судiв.

Так, вiдповiдно до ч. 2 розглянутої статтi у справах за

позовами про вiдшкодування шкоди, завданої калiцтвом

або iншим ушкодженням здоров'я, а також втратою го-

дувальника, у позивача є право вибору одного суду з трьох

можливих: за мiсцем проживання вiдповiдача, за мiсцем

проживання позивача i за мiсцем заподiяння шкоди.

Особливим є правило ч. 12 даної статтi, яка допускає

пред'явлення позову про розiрвання шлюбу в суд за мiс-

цем проживання позивача i тодi, коли йому за станом

здоров'я або з iнших поважних причин виїзд до мiсця

проживання вiдповiдача е ускладненим. Треба мати на

увазi, що у всiх попереднiх випадках суд обирався за вла-

сним розсудом позивача, а тут позивач може тiльки про-

явити iнiцiативу про розгляд справи за мiсцем свого про-

живання i подати документи, якi пiдтверджують усклад-

нення виїзду в суд за мiсцем проживання вiдповiдача.

Остаточне рiшення про розгляд справи в судi за мiсцем

проживання позивача в цьому випадку приймає суддя,

перевiривши документи.

8. Друга група правил про альтернативну пiдсуднiсть

не передбачає можливостi розгляду справи за мiсцем про-

    285

живання позивача. До судiв, з числа яких можливий ви-

бiр, закон вiдносить суди: за мiсцем заподiяння шкоди,

за мiсцем знаходження фiлiалу юридичної особи, за мiс-

цем знаходження майна вiдповiдача, його тимчасового

проживання або знаходження та iн. (ч. 4, 6-8 даної стат-

тi). Так, позови про вiдшкодування' шкоди, заподiяної

майну громадян або юридичної особи, можуть пред'явля-

тися в суд за мiсцем проживання вiдповiдача або за мiс-

цем заподiяння шкоди (ч. 4 ст. 126 ЦПК).

Позови до вiдповiдача, мiсце постiйного проживання

якого невiдоме, згiдно зч.7 ст. 126 ЦПК пред'являються

за мiсцем знаходження його майна або за мiсцем його

тимчасового проживання чи знаходження або за остан-

нiм вiдомим мiсцем постiйного проживання чи постiй-

ного заняття вiдповiдача. Тут позивач має право вибору

одного з декiлькох можливих судiв. При цьому закон

вврдить своєрiднi категорiї: мiсце тимчасового проживан-

ня або знаходження вiдповiдача, постiйного заняття вiд-

повiдача. Тобто закон допускає пред'явлення позову за

мiсцем роботи, навчання i т.iн.

Позови про стягнення збиткiв, завданих зiткненням

суден, а також про стягнення винагороди за допомогу

i рятування на морi згiдно з ч. 10 ст. 126 ЦПК можуть

пред'являтися також за мiсцем знаходження судна вiд-

повiдача або порту приписки судна.

4. За правилами альтернативної пiдсудностi подають-

ся також скарги та .заяви по окремих категорiях непозо-

вних справ (див. комент. до ст.ст. 244, 24817, 249, 265').

Стаття 127. Пiдсуднiсть справ за мiсцем

виконання договору

Позови, що випливають з договорiв, де зазначено

мiсце виконання, або виконати якi через їх особливостi

можна тiльки в певному мiсцi, можуть бути пред'явленi

за мiсцем виконання.

1. Альтернативною є i пiдсуднiсть, яка названа в ЦПК

як пiдсуднiсть за мiсцем виконання договору. Згiдно зi

ст. 127 ЦПК позови, що'виникають з договорiв, в яких

вказується мiсце виконання договору або виконання яких

за їх особливостями можливо тiльки у визначеному мiс-

цi, можуть бути пред'явленi за мiсцем виконання догово-

ру або, згiдно зi ст.125 ЦПК, за мiсцем знаходження вiд-

286

повiдача чи органу юридичної особи, яка є вiдповiдачем.

Тобто в даному випадку, передбаченому статею, прокомен-

тується, у позивача є право вибору одного суду з двох, вка-

заних у законi.

2. Вiдповiдно до ст. 167 ЦК мiсцем виконання зобо-

в'язання є мiсце, яке зазначене в законi, договорi, актi пла-

нування або виходячи з сутi забов'язання. Якщо мiсце

виконання не визначене, виконання повинно бути прове-

дене: а) по передачi будiвлi - за мiсцем її знаходження;

б) по грошових зобов'язаннях - за мiсцем проживання

кредитора в момент виконання зобов'язання, а якщо

кредитор змiнив мiсце проживання i повiдомив про це

боржника, то в новому мiсцi проживання кредитора; в)

по всiх iнших зобов'язаннях - за мiсцем проживання

боржника, а якщо боржником е юридична особа - за мi-

сцем її знаходження (ст. ЗО ЦК).

Стаття 128. Право вибору пiдсудностi

Право вибирати пiдсуднiсть мiж кiлькома судами,

яким пiдсудна справа, має позивач.

1. Стаття мiстить правило, яке стосується також

ст.ст. 126, 127 ЦПК. iз змiсту даної статтi випливає, що

пiльгова альтернативна пiдсуднiсть (за вказаними стат-

тями) i в усiх iнших випадках встановлюється для пози-

вача. Про деякi особливостi реалiзацiї позивачем права

вибрати суд зазначено у п. 2 коментарю до ст. 126 ЦПК.

Стаття 129. Договiрна пiдсуднiсть

Сторонам надається право встановлювати договiрну

територiальну пiдсуднiсть, крiм позовiв, передбачених

статтею 130 цього Кодексу.

1. Коментована стаття встановлює правила договiрної

пiдсудностi. Договiрна пiдсуднiсть передбачає, що сторо-

нам надається право договором визначити пiдсуднiсть

конкретної справи. До даного виду пiдсудностi належить

i можливiсть' подружжя за їх бажанням пред'явити по-

зов про розiрвання шлюбу за мiсцем проживання будь-

кого з них (ст. 126 ЦПК). Проте в усiх випадках догово-

ром не можна змiнити родову та виключну пiдсуднiсть.

2. Встановлення договiрної пiдсудностi направлено на

забезпечення сторонам можливостi самим визначати суд,

287

де з максимальною зручнiстю буде розглянуто їх справу.

Угода про пiдсуднiсть може здiйснюватись i при укла-

даннi основного договору, як одна з умов, i при виникнен-

нi спорiв у зв'язку з виконанням договору.

Стаття 130. Виключна пiдсуднiсть

Позови про право на будiвлю, про виключення май-

на з опису належить пред'являти за мiсцем знаходжен-

ня цього майна або його основної частини.

Позови про порядок користування земельними дiлян-

ками розглядаються районним (мiським) судом за мiс-

цем знаходження земельної дiлянки.

Позови кредиторiв спадкодавця, пред'явлюванi до

прийняття спадщини спадкоємцями, пiдсуднi судовi за

мiсцем знаходження спадкового майна або основної його

частини.

Позови до перевозчикiв, що випливають з договорiв

перевозки вантажiв, пасажирiв або багажу, пред'явля-

ються за мiсцем знаходження управлiння транспортної

органiзацiї, до якого у встановленому порядку була по-

дана претензiя.

(Стаття 130 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81: Законом № 4018-12 вiд 24.02;94)

1. Стаття закрiплює правила про виключну пiдсуднiсть.

По ряду категорiй цивiльних справ цивiльно-процесуа-

льний закон встановлює тiльки один визначений суд, iншi

виключаються. Стат-тя 130 ЦПК встановлює чотири випа-

дки виключної пiдсудностi.

2. Позови про право на будiвлю, про виключення май-

на з опису пред'являються тiльки в суд за мiсцем знахо-

дження цього майна або основної його частини. Позови

про порядок використання земельних дiлянок пред'яв-

ляються в суд за мiсцем знаходження земельної дiлян-

ки. Це правило зумовлено тим, що при розглядi та вирi-

шеннi цих справ часто буває необхiдним огляд на мiсцi

або iншi перевiрочнi дiї.

3. Позови кредиторiв спадкодавця, що пред'являються

до прийняття спадщини спадкоємцями, подаються в суд

за мiсцем знаходження спадкового майна або основної

його частини. Якщо спадкове майно вже прийнято спад-

коємцями, позови до них пред'являються за правилами

288

загальної пiдсудностi. Позови до перевiзникiв, що вини-

кають з договорiв перевозки вантажiв, пасажирiв або ба-

гажу, пред'являються за мiсцем знаходження управлiн-

ня транспортної органiзацiї. Це зумовлено тим, що спра-

ва повинна розглядатися там, де пред'являлась та розгля-

далась претензiя до перевiзника (ст. 130 ЦПК).

4. За правилами виключної пiдсудностi розглядається

ряд непозовних справ. Так, з числа справ, що виникають з

адмiнiстративно-правових вiдносин, за правилами виклю-

чної пiдсудностi розглядаються скарги на неправильнос-

тi в списках виборцiв та в списках громадян, якi мають

право брати участь у референдумi, .вони подаються до суду,

в район дiяльностi якого входить виборча дiльниця (ст.

238 ЦПК). До суду за мiсцем знаходження вiдповiдної

, виборчої комiсiї подаються скарги на рiшення i дiї вибо-

рчих комiсiй (ст. 2431). Скарги на дiї посадової особи, що

порушують права громадян, подаються в суд за мiсцем

роботи посадової особи; дiї якої оскаржуються (ст. 2484

ЦПК). Заява про дострокове припинення повноважень на-

родного депутата України у разi невиконання ним вимог

щодо несумiсництва депутатської дiяльностi з iншими

видами дiяльностi подається до Київського мiського суду

(ст. 24321 ЦПК).

5. Справи окремого провадження також розглядають-

ся, як правило, у вiдповiдностi з вимогами виключної пiд-

судностi. Так, заяви про визнання громадянина обмежено

дiєздатним або недiєздатним подаються в суд за мiсцем

проживання цього громадянина, а якщо вiн знаходиться

на лiкуваннi, то за мiсцем знаходження лiкувального за-

кладу (ст. 256 ЦПК). За правилами виключної пiдсудно-

стi розглядаються також справи в порядку гл. 31-Б: ска-

рги на рiшення, прийнятi вiдносно релiгiйних органiза-

цiй, подаються до Верховного Суду Автономної Республi-

ки Крим, обласного, Київського i Севастопольського мiсь-

ких судiв, а на рiшення державного органу України у спра-

вах релiгiї -- до Верховного Суду України.

Справи про визнання громадянина безвiсно вiдсутнiм

або про оголошення громадянина померлим згiдно зi

ст. 261 ЦПК розглядаються районним (мiським) судом

за мiсцем проживання заявника. Заява про встановлення

неправильностi запису в актах громадянського стану по-

даються також у суд за мiсцем проживання заявника

(ст. 267 ЦПК). Судом за мiсцем проживання заявника

розглядаються i справи про встановлення фактiв, що ма-

ють юридичне значення (ст. 272 ЦПК). Справи про вiдно-

влення прав на втраченi цiннi папери на пред'явника роз-

глядає районний (мiський) суд за мiсцем знаходження уста-

нови, що видала цiнний папiр на пред'явника (ст. 276 ЦПК).

i, нарештi, скарги на нотарiальнi дiї або вiдмову у їх вчи-

неннi подаються у суд за мiсцем знаходження нотарiа-

льної контори або iншого органу чи посадової особи, яка

вчинила нотарiальнi дiї або вiдмовилась їх вчинити

(ст. 285 ЦПК).

6. Виключна пiдсуднiсть встановлена з метою забез-

печення правильного i своєчасного розгляду справи, бо

саме у вказаних у законi судах це може бути здiйснено в

силу знаходження основної маси доказiв в районi їх дi-

яльностi.

Стаття 131. Пiдсуднiсть кiлькох пов'язаних мiж

собою справ

Позов до кiлькох вiдповiдачiв, якi проживають або

знаходяться в рiзних мiсцях, пред'являється за мiсцем

проживання або за мiсцем знаходження одного з вiдпо-

вiдачiв за вибором позивача.

Зустрiчний позов незалежно вiд його пiдсудностi

пред'являється в судi за мiсцем розгляду первiсного по-

зову.

Цивiльний позов, що випливає з кримiнальної спра-

ви, якщо вiн не був заявлений або не був вирiшений

при провадженнi кримiнальної справи, пред'являється

в порядку цивiльного судочинства за правилами пiдсу-

дностi, встановленими цим Кодексом.

1. Дана стаття встановлює правила про пiдсуднiсть

пов'язаних мiж собою справ. Цей вид територiальної пiд-

судностi встановлений цивiльно-процесуальним законо-

давством з метою створення кращих умов для виявлен-

ня дiйсних взаємовiдносин сторiн, забезпечення проце-

суальної економiї в результатi знаходження фактично-

го i доказового матерiалу в одному судi. Стаття 131 ЦПК

передбачає тiльки один випадок цiєї пiдсудностi: зустрi-

чний позов незалежно вiд його пiдсудностi пред'явля-

ється в суд за мiсцем розгляду первiсного позову.

290

2. Частина 1 статтi мiстить правило про один з випад-

кiв альтернативної пiдсудностi, а ч. З є вiдсилочним пра-

вилом. Разом з тим в цiй статтi треба було б закрiпити

таке правило: позов третьої особи, яка заявила самостiй-

нi вимоги на предмет спору, пред'являється до суду, який

розглядає спiр мiж сторонами.

Стаття 132. Наслiдки порушення правил

пiдсудностi

Якщо суддя визнає, що справа даному судовi не пiд-

судна, вiн повертає позивачевi для подачi до належного

суду його позовну заяву з усiма додатками до неї разом

з мотивованою ухвалою про причини неприйняття по-

зовної заяви.

На ухвалу про неприйняття позовної заяви з моти-

вiв непiдсудностi може бути подано скаргу, внесено окре-

ме подання.

Якщо позовну заяву надiслано до суду поштою або

якщо її непiдсуднiсть даному судовi виявлена не при при-

йняттi її, суддя повинен негайно повiдомити про це пози-

вача та переслати заяву разом з своєю мотивованою ух-

валою до належного суду пiсля закiнчення строку на по-

дання скарги, внесення подання на цю ухвалу, а в разi

подання скарги, подання - пiсля постановлення ухвали

про залишення скарги, подання без задоволення.

Забороняється передавати до iншого суду справи, роз-

початi розглядом по сутi, за винятком випадкiв, перед-

бачених статтею 133 цього Кодексу.

(Стаття 132 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

№ 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Непiдсуднiсть заяви згiдно з п. 7 ст.-iЗб ЦПК є

пiдставою для вiдмови в її прийняттi. Порушення заяв-

ником правил про пiдсуднiсть є свiдченням порушення

порядку подання заяви.

2. Якщо порушення правил про пiдсуднiсть виявлено

суддею в момент подачi заяви, то вiн виносить мотивова-

ну ухвалу про вiдмову в прийняттi заяви, в якiй необхiд-

но вказати той суд, куди може звернутися заявник. Ухва-

лу суддi про вiдмову в прийняттi заяви може бути оскар-

жено заявником, на неї може бути внесено окреме подан-

ня прокурора, оскiльки така ухвала заважає здiйсненню

права на порушення справи (ст. 323 ЦПК).

,                                         291

3. Коли заява потрапила в суд попiтою або пiдсуднiсть

виявлена не пiд час її прийому, суддя повинен вiдразу

повiдомити про це позивача i переслати заяву разом в

мотивованою ухвалою про вiдмову в її прийняттi належ-

ному суду пiсля закiнчення строку оскарження (внесен-

ня подання). Якщо дана ухвала оскаржена позивачем чи

на неї внесене окреме подання прокурора, заява до нале-

жного суду пересилається пiсля винесення ухвали каса-

цiйного суду про залишення скарги, подання без задово-

лення.

4. За загальним правилом (крiм випадкiв, вказаних

у ст. 133 ЦПК) забороняється передавати в iнший суд

справи, розгляд яких по сутi вже розпочався в даному

судi.

Стаття 133. Передача справи з одного суду до

iншого в межах України

Голова Верховного Суду України, його заступники,

а також голова Верховного суду Республiки Крим, об-

ласного, Київського i Севастопольського мiських су-

дiв, вiйськового суду регiону, Вiйськово-Морських Сил

мають право в межах своєї компетенцiї на клопотання

сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi, за

заявою прокурора або з власної iнiцiативи витребува-

ти будь-яку цивiльну справу, що є в провадженнi того

чи iншого суду, i передати її на розгляд до iншого суду

України.

Суд, у провадженнi якого знаходиться справа, додер-

жуючи порядку, встановленого частиною третьою стат-

тi 132 цього Кодексу, може передати справу на розгляд

iншого суду:

1) якщо суд визнає, що даний позов з обставин спра-

ви можна зручнiше вирiшити за мiсцем проведення най-

головнiших дiй, якi пiдлягають перевiрцi, або взагалi в

iншому судi, а не в судi, обраному позивачем;

2) якщо просьба вiдповiдача, мiсце проживання яко-

го не було вiдоме, про передачу справи за мiсцем його

дiйсного проживання буде визнана такою, що заслуго-

вує задоволення.            ,

Якщо пiсля вiдсторонення суддi замiнити його в да-

ному судi неможливо, справа надсилається до Верхов-

ного суду Республiки Крим, обласного, Київського чи

Севастопольського мiського суду, вiйськового суду регi

292

оиу, Вiйськово-Морських Сил для передачi на розгляд

iншому суду.

(Стаття 133 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81; Законами ,№ 2857-12 вiд 15.12.92,

Л" 4018-12 вiд 24.02.94)

1. Стаття встановлює пiдстави i порядок передачi спра-

.ви з одного суду в iнший у межах України.

За загальним правилом забороняється передавати до

iншого суду справи, вiдносно яких був розпочатий роз-

гляд по сутi. Однак процесуальне законодавство допускає

в окремих випадках передачу справи в iнший суд i тодi,

коли в момент пред'явлення позову (подачi заяви) прави-

ла про пiдсуднiсть не були порушенi. На виконання цих .

вимог орiєнтує суди i Верховний Суд України (п. 4 постано-

ви Пленуму Верховнього Суду України вiд 21.12.1990 р.

.№ 9 <Про практику застосування судами процесуального

законодавства при розглядi цивiльних'справ по першiй

iнстанцiї>). Всi цi випадки за суб'єктивною ознакою мо-

жна подiлити на двi групи.

1. Передачу справи з одного суду до iншого суду Укра-

їни можуть здiйснювати Голова Верховного Суду Украї-

ни, його заступники, а також Голова Верховного Суду"

Автономної Республiки Крим, обласного, Київського i Се-

вастопольського мiських судiв за клопотанням сторiн та

iнших осiб, якi беруть участь у справi, а також за власною

iнiцiативою. В цьому випадку можлива змiна не тiльки

територiальної, але й родової пiдсудностi, наприклад, пе-

редача справи з провадження районного суду до прова-

дження обласного. ~

2. Передача справи iншому суду здiйснюється в трьох

випадках i судом, в провадженнi якого знаходиться дана

справа: 1) якщо суд визнає, що даний позов за обста-

винами справи може бути бiльш зручно вирiшений за

мiсцем перебiгу основних подiй, якi треба перевiрити,

або взагалi в iншому судi, а не в судi, який вибрав пози-

вач; 2) коли прохання вiдповiдача, мiсце проживання

якого в момент пред'явлення позову не було вiдоме, про

передачу справи за мiсцем його дiйсного проживання буде

задоволене. В обох випадках питання про змiну пiдсуд-

 ностi вирiшується за розсудом суду, але в першому випа-

дку суд керується мiркуванням зручностi розгляду спра-

ви, а в другому - необхiднiстю забезпечення вiдповiдаче-

;*

293

вi гарантiй захисту його прав; 3) якщо в районному судi

вибрано недостатню кiлькiсть суддiв для забезпечення

колегiального розгляду, справа передається для розгля-

ду в мiжрайонний (окружний) суд (ст. 21 Закону Укра-

їни <Про судоустрiй> України вiд 05.07.1981 р. зi змiна-

ми вiд 17.06.1992 р" вiд 24.02.1994 р. // Вiдом. Верхов.

Ради України.- 1992.- № 35.- Ст. 509. // Там же.-

1994- № 26.- Ст. 204).

2. Пленум Верховного Суду України звертає увагу су-

дiв на те, що вiдповiдно до наданих законом повнова-

жень, якi вказанi в ч. 1 ст. 133 ЦПК, особи вправi в ме-

жах своєї компетенцiї передати на розгляд до iншого суду

як будь-яку цивiльну справу, так i заяву про порушення

цивiльної справи (див. п. 4 постанови Пленуму Верхов-

ного Суду України вiд 21.12.1990 р. .№ 9 <Про практику

застосування судами процесуального законодавства при

розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiї>).

Стаття 134.

(Статтю 134 виключено на пiдставi Закону № 2857-12

вiд 15.12.92)

Стаття 135. Недопустимiсть суперечок

про пiдсуднiсть

Справа, надiслана з одного суду до iншого в порядку,

передбаченому статтею 133 цього Кодексу, повинна бути

прийнята до розгляду судом, якому вона надiслана.

Суперечки мiж судами про пiдсуднiсть не допуска-

ються. .

1. Стаття, що коментується, встановлює правило про

недопустимiсть суперечок про пiдсуднiсть.

Справа, що надсилається з одного суду до iншого в по-

рядку, визначеному у ст. 133 ЦПК, повинна бути прийня-

та судом, до якого вона направлена. Як закрiплено у да-

нiй статтi, суперечки мiж судами про пiдсуднiсть не допу-

скаються, тобто суд не вправi вiдмовити в прийняттi на-

правленої йому справи. Якщо суд вважає, що справа на-

правлена йому з порушенням закону або необгрунтоване,

вiн може повiдомити про це вищестоящий суд.

294