Глава 20 СУДОВИЙ РОЗГЛЯД

Стаття 159. Розгляд справ у судовому засiданнi

Розгляд цивiльної справи вiдбувається в судовому за-

сiданнi з обов'язковим повiдомленням осiб, якi беруть

участь у справi. Судове засiдання провадиться в примi-

щеннi суду, а по найбiльш актуальних справах та

справах, що мають широкий громадський iнтерес, -

безпосередньо на пiдприємствах, будовах, в установах,

радгоспах, колгоспах.

Справа про розiрвання шлюбу з особою, визнаною в '

установленому порядку безвiсно вiдсутньою або недiє-

здатною внаслiдок душевної хвороби чи недоумства,

розглядається в судовому засiданнi без виклику вiдпо-

вiдача.

(Стаття 159 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом. ПВР

вiд 15.10.66)

1. Розгляд цивiльної справи є основною, центральною

стадiєю цивiльного процесу.

- Стадiя судового розгляду характеризується тим, що на

цiй стадiї найповнiше реалiзуються не лише завдання, але

й принципи цивiльного процесуального права, а саме:

незалежнiсть суддiв i пiдкорення їх лише закону, здiйс-

нення правосуддя лише судом, гласнiсть, уснiсть, безпосе-

реднiсть, нацiональна мова судочинства, рiвнiсть грома-

дян перед законом i судом, диспозитивнiсть, змагальнiсть,

процесуальна рiвноправнiсть тощо.

2. Стаття, що коментується, передбачає, що розгляд

цивiльних справ вiдбувається в судовому засiданнi. Це

положення закону дозволяє зробити висновок, що зовнi-

шнiм виявом, тобто формою, стадiї судового розгляду є

судове засiдання.

347

Судове засiдання складається з чотирьох частин: пiд-

готовчої частини, розгляду справи по сутi, судових деба-

тiв та постановлення i проголошення вiдповiдної судової

постанови (рiшення або ухвали, якою закривається про-

вадження по справi, або якою залишається заява без роз-

гляду).

Частина 1 ст. 159 ЦПК, крiм того, мiстить вимогу, вiд-

носно якої на суд покладається обов'язок повiдомлення

усiх осiб, якi беруть участь у справi, про час та мiсце судо-

вого засiдання. Виклики та повiдомлення суду повиннi

здiйснюватися з додержанням правил, якi передбаченi

ст.ст. 90-96 ЦПК.

3. За загальним правилом судовi засiдання вiдбува-

ються в примiщенi суду. Проте з цього загального прави-

ла є виключення. Судовi засiдання по найбiльш актуа-

льних справах та справах, що мають широкий громад-

ський' iнтерес, можуть вiдбуватись на пiдприємствах,

будовах, в установах тощо. Це положення статтi, що ко-

ментується, є диспозитивним, тобто суд може, але не зобо-

в'язаний, з вказаних вище справ проводити судове засi-

дання не в примiщеннi судiв, а в виїзних засiданнях.

Перелiк категорiй справ, по яких можуть проводитись

виїзнi засiдання суду, закон не мiстить. Але доцiльно про-

водити виїзнi засiдання суду з таких категорiй справ, як

справа про позбавлення батькiвських прав, з трудових

справ, про визнання громадянина обмежено дiєздатним,

про виселення через неможливiсть сумiсного проживан-

ня, про вiдiбрання дитини, та з деяких iнших справ, що

мають велике громадське значення. Виїзнi засiдання суду

сприяють проведенню правової пропаганди серед громад-

ськостi та спрямованi на виховання громадян у дусi не-

ухильного виконання закону.

4. Частина 2 статтi передбачає,що справи про розiрван-

ня шлюбу з особою, визнаною за рiшенням суду безвiсно

вiдсутньою або недiєздатною внаслiдок душевної хворо-

би чи недоумства, розглядається без виклику в судове за-

сiдання вiдповiдача. Проте слiд мати на увазi, що для за-

стосування ч. 2 ст. 159 ЦПК необхiдно, щоб судове рi-

шення про визнання громадянина безвiсно вiдсутнiм або

недiєздатним набрало законної сили. Це правило не мо-

жна розглядати як обмеження права вiдповiдача на участь

у судовому засiданнi. Особу, яка визнана безвiсно вiдсут-

ньою, суд не має змоги оповiстити про час та мiсце судово-

го розгляду, а особу, яка визнана недiєздатною, недоцiль-

но викликати в судове засiдання, оскiльки вона внаслi-

док душевної хвороби або недоумства не може розумiти

значення своїх дiй та керувати ними, а тому не може бути

повноцiнним учасником процесуальної дiяльностi.

Замiсть них викликаються особи, якi призначенi для

опiки над майном безвiсно вiдсутнiх, та опiкуни осiб, якi

визнанi в судовому порядку недiєздатними.

Стаття 160. Безпосереднiсть та уснiсть судового

розгляду

Суд першої iнстанцiї при розглядi справи повинен

безпосередньо дослiдити докази в справi: заслухати по-

яснення осiб, якi беруть участь у справi, показання свi-

дкiв, висновки експертiв, ознайомитися з письмовими

доказами, оглянути речовi докази. Винятки з цього пра-

вила допускаються лише у випадках, встановлених стат-

тями 33 i 45 цього Кодексу.

Розгляд справи вiдбувається усно i при незмiнному

складi суддiв. У разi замiни одного з суддiв у процесi

розгляду справи її розгляд має бути проведений з само-

го початку.

(Стаття iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом № 3129-12

вiд 22.04.93)

1. Безпосереднiсть та уснiсть е важливими принципа-

ми, якi займають певне мiсце в системi принципiв цивi-

льного процесуального права. Вони належать до межга-

лузевих принципiв, якi функцiонують з тотожнiм змiс-

том як у цивiльному, так i в кримiнальному процесi. Данi

принципи виконують функцiю регламентацiї здiйснення

правосуддя в судових засiданнях пiд час розгляду усiх

без винятку категорiй цивiльних справ. Вони дiють не

тiльки при провадженнi правосуддя судами першої iн-

станцiї, а також i в iнших судових iнстанцiях.

Стаття 160 ЦПК у загальному виглядi закрiпила фор-

мулу принципу безпосередностi. Вiдповiдно до вимог прин-

ципу безпосередностi суд першої iнстанцiї при незмiнно-

му складi повинен безпосередньо дослiдити докази в спра-

вi: заслухати пояснення осiб, якi беруть участь у справi,

показання свiдкiв, висновки експертiв, ознайомитись а

письмовими доказами, оглянути речовi докази. Аналiз

правового положення, що коментується, дозволяє зробити

висновок вiдносно того, що принцип безпосередностi мiс-

тить у собi двi вимоги. По-перше, це вимога щодо матерi-

алiв справи, а по-друге - вимога стосовно складу суду,

який розглядає справу. Вiдносно першої вимоги слiд пiд-

креслити, що вона забороняє одержання фактичних да-

них позапроцесуальним шляхом. Рiшення суду з цивi-

льної справи також повинно грунтуватися тiльки на тих

доказах, якi дослiджувалися в судовому засiданнi. Так, у

п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд

29.12.1976 р. № 11 <Про судове рiшення> зазначено, що

в силу принципу безпосредностi судового розгляду рi-

шення може бути обгрунтоване лише тими доказами, якi

додержанi у визначеному законом порядку i перевiренi

в тому судовому засiданнi, в якому постановляється рi-

шення. Недопустимим е витребування i додання до спра-

ви матерiалiв на пiдтвердження висновкiв i мотивiв рi-

шення пiсля.його винесення (Бюл. законодавства i юрид.

практики України.- 1995.- М 1.- С. 412).

Крiм того, вiдповiдно до принципу безпосередностi суди

повиннi вiддавати перевагу доказам, якi одержанi з пер-

шоджерел (оригiнали документiв, показання свiдкiв-оче-

видцiв тощо). Безпосереднє сприйняття судом доказового

матерiалу прискорює хiд процесу, спрощує спiлкування суду

з iншими учасниками процесуальної дiяльностi незалеж-

но вiд того, який процесуальний статус їм притаманний.

Вiдносно другої вимоги слiд вiдмiтити, що принцип

безпосередностi щодо складу суду передбачає, що розгляд

та вирiшення справи мають вiдбуватися при незмiнному

складi суду. У випадку замiни одного з судiв при колегi-

альному розглядi справи, або суддi, який розглядає справу

одноособове, розгляд справи має розпочатись знову.

її Принцип усностi являє собою вимогу, згiдно з якою

усно викладається справа головуючим, дають пояснення

особи, якi беруть участь у справi, дають показання свiдки.

Висновки експерта оголошуються, а в необхiдних випад-

ках вiн в уснiй формi дає пояснення змiсту висновку та

вiдповiдає на запитання, якi йому ставить суд або особи,

якi беруть участь у справi, представник! органiв державно-

го управлiння, якщо вони вступили в процес, або притягне-

нi судом з метою дачi висновку по справi. Цi висновки

оголошують усно, в уснiй формi доводять до суду думку

трудового колективу або громадської органiзацiї представ-

ники громадськостi, якщо вони беруть участь у процесi.

Далi, оголошуєтьсяiзмiст письмових доказiв, письмовi

пояснення осiб, якi беруть участь у справi, а також пояс-

нення та показання, якi отриманi судом у порядку судо-

вих доручень. Судовi дебати проходять в уснiй формi.

Суд та iншi суб'єкти процесуальної дiяльностi ставлять

запитання та вiдповiдають на них в уснiй формi. Судовi

рiшення та ухвали оголошуються.

Усна форма спiлкування суду з iншими учасниками

процесуальної дiяльностi забезпечує дослiдження обста-

вин справи, дослiдження та оцiнку доказового матерiалу.

Уснiсть спрощує змагальнiсть сторiн та забезпечує належ-

не функцiонування принципу гласностi.

Стаття 161. 'Участь громадськостi в судовому

розглядi

Представники громадських органiзацiй i трудових

колективiв, якi не є стороною в справi, допускаються

за ухвалою суду до участi в судовому розглядi для ви-

кладення судовi думки органiзацiй або колективiв, що

уповноважили їх, з приводу справи, яка розглядається

судом.

Представники громадських органiзацiй i трудових ко-

лективiв мають право знайомитися з матерiалами спра-

ви, бути присутнiми на всiх судових засiданнях, пода-

вати докази i брати участь в їх дослiдженнi, ставити

питання особам, якi беруть участь у справi, свiдкам та

експертам, викладати свої доводи та мiркування в усiх

питаннях, що виникають пiд час судового розгляду, бра-

ти участь у судових дебатах.              \

Повноваження представникiв громадських органiза-

цiй i трудових колективiв стверджуються виписками з

постанов загальних зборiв або виборного органу гро-

мадської органiзацiї чи колективу, прийнятих з приво-

ду розглядуваної судом справи.

(Стаття 161 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81)

1. У ст. 161 ЦПК закрiплена можливiсть участi пред-

ставникiв громадських органiзацiй i трудових колекти-

вiв у судовому розглядi.

Стаття 98 ЦПК не вiдносить до складу осiб, якi беруть

участь у справi, представникiв громадських органiзацiй i

трудових колективiв (громадськiсть). Цi суб'єкти цивi-

351

льних процесуальних правовiдносин належать до осiб, якi

сприяють здiйсненню правосуддя.

Основна мета участi таких представникiв у цивiльно-

му процесi - доведення до суду думки органiзацiй або

колективiв, що уповноважили їх, з приводу справи, яка

розглядається судом. Тим самим вони сприяють суду

в об'єктивнiй оцiнцi взаємовiдносин сторiн та допомага-

ють ретельнiше з'ясовувати обставини справи.

У ст. 161 ЦПК йде мова лише про одну самостiйну

форму участi громадськостi у цивiльному судочинствi -

викладення суду думки органiзацiй або колективiв з при-

воду справи, яка розглядається судом.

2. Практичне значення має питання про те, якi трудовi

колективи та громадськi органiзацiї можуть направити до

суду свого представника для участi в судовому розглядi,

тобто хто може бути суб'єктом громадської думки в судi.

Трудовий колектив пiдприємства, установи, органiза-

цiї складають усi громадяни, якi своєю працею беруть

участь в його дiяльностi на основi трудового договору (ко-

нтракту, угоди), а також iнших форм, що регулюють тру-

довi вiдносини працiвника з пiдприємством (ст. 2521 КЗпП,

ст. 15 Закону України <Про пiдприємства в Українi> вiд

27.03.1991 р.). У складi єдиного трудового колективу вiд-

повiдно до структури пiдприємства, установи, органiзацiї

дiють колективи цехiв, вiддiлiв, дiльниць, бригад, бюро,

лабораторiй та iнших пiдроздiлiв. Отже, не тiльки основ-

ний трудовий колектив, але й колективи названих пiд-

роздiлiв, якi навiть не надiленi правами юридичної особи,

мають право направляти свого представника для участi

в судовому розглядi цивiльних справ.

Право уповноважити свого представника на участь

у цивiльнiй справi мають i громадськi органiзацiї (об'єд-

нання громадян). Об'єднання громадян є добровiльне гро-

мадське формування, створене в результатi волевиявлен-

ня громадян, якi об'єдналися на основi спiльностi iнтере-

сiв для реалiзацiї своїх прав i свобод. Громадськими ор-

ганiзацiями є об'єднання громадян для задоволення та

захисту своїх законних соцiальних, економiчних, творчих,

вiкових, нацiонально-культурних, спортивних та iнших

спiльних iнтересiв (ст.ст. 1-3 Закону України <Про об'єд-

нання громадян> вiд 16.06.1992 р.). Ними визнаються

конгреси, рухи, асоцiацiї, фонди, жiночi, ветеранськi орга-

нiзацiї, органiзацiї iнвалiдiв, молодiжнi i дитячi органiза-

352

цiї, науковi, технiчнi, культурно-освiтнi, фiзкультурно-спор-

тивнi та iншi добровiльнi спiлки, творчi спiлки, земляцт-

ва та iншi об'єднання громадян. До громадських органi-

зацiй належать також професiйнi спiлки. Вiдповiдно до

ст. 1 Закону України <Про професiйнi спiлки, їх права

та гарантiї дiяльностi> вiд 15.09.1999 р. профспiлка -

це добровiльна неприбуткова громадська органiзацiя, що

об'єднує громадян, пов'язаних спiльними iнтересами за

родом їх професiйної (трудової) дiяльностi (навчання).

3. Представники громадської органiзацiї або трудово-

го колективу мають право знайомитися з матерiалами

справи, бути присутнiми на всiх судових засiданнях, пода-

вати докази i брати участь в їх дослiдженнi, ставити пи-

тання особам, якi беруть участь у справi, свiдкам та екс-

пертам, викладати свої доводи та мiркування в усiх пи-

таннях, що виникають пiд час судового розгляду, брати

участь у судових дебатах (ч. 2 ст. 161 ЦПК), заявляти

клопотання (п. 8 ст. 198 ЦПК).

4. Цивiльне процесуальне законодавство передбачає

порядок оформлення повноважень i допуску представни-

кiв громадських органiзацiй i трудових колективiв до

участi в справi. Згiдно з ч. З ст. 161 ЦПК повноваження

представникiв громадськостi повиннi стверджуватись

виписками з постанов загальних зборiв або виборного

органу громадської органiзацiї чи колективу. В пред-

. ставлених виписках обов'язково має бути вiдбита громад-

ська думка з приводу справи, а також вирiшене питання

про конкретного представника.

Недопустимо, якщо представник громадськостi напра-

вляється до суду одноособове керiвником тiєї чи iншої

органiзацiї, колективу, а його повноваження оформлюються

довiренiстю. Єдиною i достатньою пiдставою для допуску

представникiв громадських органiзацiй i трудових коле-

ктивiв до участi в судовому розглядi е виписка з постано-

ви загальних зборiв або виборчого органу громадської

органiзацiї чи колективу.

5. ЦПК не вирiшив питання про те, за чиєю iнiцiати-

вою можуть брати участь у судовому розглядi представ-

ники громадських органiзацiй i трудових колективiв.

Практика свiдчить, що участь представникiв громадських

орагнiзацiй i трудових колективiв у судовому розглядi

значно залежить вiд iнiцiативи суду. Суди завжди пови-

ннi повiдомляти громадськi органiзацiї i трудовi колек-

353

тиви про заяви, що надiйшли до суду, у справах, розгляд i

вирiшення яких має громадське значення; а громадськiсть

вправi вирiшувати питання про участь у процесi.

Питання про можливiсть участi у розглядi цивiльної

справи представника громадської органiзацiї i трудового

колективу вивчається суддею в стадiї пiдготовки до судо-

вого розгляду. Згiдно з п. 5 ст. 143 ЦПК суддя вирiшує

питання про допущення до участi в судовому розглядi -

представника громадської органiзацiї чи трудового коле-

ктиву. Правильно роблять суддi, якi керуються цим пун-

ктом, своєчасно направляють повiдомлення вiдповiдним

громадським органiзацiям i трудовим колективам про

заяви, що надiйшли до суду. Доцiльно вказати також, яким

чином мають бути оформленi повноваження представни-

ка, i роз'яснити його процесуальнi права i обов'язки.

Представники громадських органiзацiй i трудових ко-

лективiв можуть вступати в цивiльний процес за клопо-

танням осiб, якi беруть участь у справi (ст. 99 ЦПК). Проте

в будь-якому випадку видiленню представника повинно

передувати обговорення справи на зборах трудового ко-

лективу чи громадської органiзацiї або на засiданнi ви-

борчого органу, оскiльки представник громадської орга-

нiзацiї чи трудового колективу бере участь у цивiльному

процесi для викладення суду не своєї особистої думки по

сутi спору, а думки колективiв i органiзацiй, що його упо-

вноважили.

Суди не повиннi вiдмовляти в допущеннi представни-

кiв громадських органiзацiй i трудових колективiв з мо-

тивiв недоцiльностi, простоти або малозначностi справи.

До участi в судовому розглядi вони допускаються за

ухвалою суду.

6. У практицi судових органiв по-рiзному вирiшується

питання про те, скiльки представникiв громадських орга-

нiзацiй i трудових колективiв може брати участь у роз-

глядi справи. Законом це питання не вирiшено. Виходя-

чи iз сутi розглядуваного iнституту, слiд пiдкреслити, що

вiд однiєї громадської органiзацiї чи трудового колективу

має бути видiлений тiльки один представник, який i викладає

суду думку колективу, що його уповноважив. Однак було

б помилкою вважати, що думка одного колективу стосов-

но справи, що розглядається судом, обов'язково повинна

спiвпадати з думкою iншого. Рiзнi громадськi органiза-

цiї i трудовi колективи можуть мати рiзнi думки стосов-

354

но однiєї i тiєї ж справи. Сторони можуть бути членами

рiзних колективiв i тодi можлива участь кiлькох пред-

ставникiв вiд кожної громадської органiзацiї або трудо-

вого колективу.

Стаття 162. Права i обов'язки головуючого

В судових засiданнях районного (мiського) суду го-

ловує голова суду або суддя, а в судових засiданнях iн-

ших судiв - голова, його заступник або член суду.

Головуючий керує судовим засiданням, спрямо-

вуючи судовий розгляд на забезпечення повного, все-

бiчного i об'єктивного з'ясування обставин справи,

усуваючи з судового розгляду все, що не має iстотно-

го значення для вирiшення справи, а також забезпе-

чує належний виховний рiвень судового процесу.

В разi заперечень будь-кого з осiб, якi беруть участь

у справi, свiдкiв, експертiв, перекладачiв проти дiй го-

ловуючого цi заперечення заносяться до протоколу су-

дового засiдання i питання вирiшується всiм складом

суду.

Головуючий вживає необхiдних заходiв до забезпе-

чення в судовому засiданнi належного порядку.

1. Вiдповiдно до ст. 7 ЦПК цивiльнi справи в усiх

судах розглядаються колегiальне або одноособове суддя-

ми, обраними у встановленому порядку. Переважна бiль-

шiсть категорiй цивiльних справ у сущ першої iнстанцiї

розглядається суддею одноособове (Ст. 124'ЦПК).

2. Частина перша статтi, що коментується, передбачає,

що в судовому засiданнi районних або мiських судiв го-

ловує голова суду чи суддя, а в судових засiданнях iнших

судiв - голова вiдповiдного суду, його заступник або член

суду.

На головуючого покладається право та обов'язок керу-

вати ходом судового засiдання, спрямовуючи судовий роз-

гляд на забезпечення повного, всебiчного i об'єктивного

з'ясування обставин справи з метою захисту прав та охо-

ронюваних законом iнтересiв фiзичних i юридичних осiб,

постановлення законного та обгрунтованого рiшення.

Коментована стаття закрiплює лише загальнi права та

обов'язки головуючого. Дiюче цивiльне процесуальне за-

конодавство передбачає й iншi права та обов'язки. Зокре-

355

ма, головуючий вiдкриває судове засiдання та оголоiпуе,

-яка справа буде слухатись (ст. 165 ЦПК), оголошує склад

суду (ст. 169 ЦПК), роз'яснює перекладачевi його права та

обов'язки (ст. 167 ЦПК), видаляє з залу судового засiдан-^

ня свiдкiв та вживає заходiв, щоб свiдки, яких допитали,

не зносилися з тими, яких суд ще не допитав, роз'яснює

особам, якi беруть участь у справi, їх права та обов'язки

(ст. 170 ЦПК), роз'яснює експертовi його права та обов'я-

зки (ст. 177 ЦПК) тощо.

Крiм того, вiдповiдно до п. 13 постанови Пленуму Вер-

ховного Суду України вiд 21.12.1990 р. № 9 <Про прак-

тику застосування судами процесуального законодавства

при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiї> суд

зобов'язаний забезпечити можливiсть здiйснення учас-

никами процесу їх прав i обов'язкiв (Бюл. законодавст-

ва i юрид. практики України.- 1985.- № 1.- С. 407).

Це керiвне роз'яснення Пленуму Верховного Суду спря-

мовано взагалi до суду, але системне тлумачення цивiль-

ного процесуального законодавства та вiдповiдного керi-

вного роз'яснення дозволяє зробити висновок, що вказана

вище вимога спрямована перш за все до головуючого в

судовому засiданнi.

4. Всi розпорядження головуючого обов'язковi для iн-

ших суб'єктiв процесуальної дiяльностi.

Частина 3 статтi передбачає можливiсть з боку осiб, якi

беруть участь у справi, свiдкiв, експертiв, перекладачiв

висловити заперечення вiдносно дiї головуючого, якщо

вони вважають цi дiї такими, що протерiчать закону, або

якщо головуючий у своїх дiях зловживає своїм процесу-

альним становищем. Цi заперечення заносяться секрета-

рем до протоколу судового засiдання i питання вирiшу-

ється всiм складом суду.

5. Головуючий слiдкує за порядком у судовому засi-

даннi при розглядi справи та вживає необхiдних заходiв

до забезпечення цього порядку. До порушникiв порядку

судового засiдання головуючий може застосувати заходи,

передбаченi ст. 164 ЦПК.

Стаття 163. Обов'язки присутнiх у залi судового

засiдання

Всi присутнi в залi судового засiдання при входi до

нього суду повиннi встати. Рiшення суду всi присутнi

356

в залi заслуховують стоячи. Особи, якi беруть участь

у справi, свiдки, експерти, перекладачi звертаються

до суду та дають свої показання i пояснення стоячи.

Вiдступ вiд цього правила допускається з дозволу го-

ловуючого.

Особи, якi беруть участь у справi, свiдки, експерти,

перекладачi, а також всi присутнi в залi судового засi-

дання громадяни повиннi додержувати в судовому засi-

даннi встановленого порядку i беззаперечно пiдкорятись

вiдповiдним розпорядженням головуючого.

1. Стаття 163 ЦПК передбачає вимоги щодо обстанов-

ки, в якiй проходитиме судове засiдання. Розгляд та ви-

рiшення цивiльних справ проходить в урочистiй, але дi-

ловiй, офiцiйнiй обстановцi.

При входi до залу судового засiдання секретар попере-

джає всiх присутнiх: <Прошу встати, йде суд!> Усi прису-

тнi в залi судового засiдання повиннi встати. Всi суб'єк-

ти процесуальної дiяльностi звертаються до суду стоячи,

а також стоячи дають свої пояснення та показання. Всi

присутнi,в залi судового засiдання повиннi стоячи заслу-

ховувати рiшення та ухвали суду, а також стоячи вiдповi-

дати на запитання головуючого чи члена суду, якщо справа

розглядається колегiальним складом суду.

Так виявляється повага до суду як до органу судової

влади, який вiд iменi держави здiйснює правосуддя з ци-

вiльної справи.

2. У судовiй практицi можуть мати мiсце випадки, коли

учасниками процесу є особи похилого вiку, iнвалiди.

У такому випадку головуючий може зробити для цих осiб

виняток iз загального правила, яке встановлене статтею,

що коментується. Одначе це питання вирiшується голо-

вуючим у кожному окремому випадку вiдносно вiдповiд-

ної особи.

3. Розпорядження головуючого стосовно додержання

порядку в судовому засiданнi обов'язковi для усiх прису-

тнiх в судовому засiданнi, а виконання розпоряджень го-

ловуючого - це обв'язок як суб'єктiв процесуальної дiя-

льностi, так i всiх присутнiх в судовому засiданнi. Проте

слiд мати на увазi, що виконуватись повиннi тiльки тi

розпорядження, якi зробленi головуючим в межах його

компетенцiї.

357

З метою забезпечення належного порядку в залi судо-

вого засiдання головуючий має право застосувати до по-

рушникiв порядку заходи, якi передбаченi ст. 164 ЩiК.

Стаття 164. Заходи щодо порушникiв порядку в

судовому засiданнi

Особi, яка порушує порядок пiд час розгляду справи,

головуючий вiд iменi суду робить попередження.

За непiдкорення розпорядженню головуючого або по-

рушення порядку пiд час судового засiдання свiдок, по-

зивач, вiдповiдач та iншi громадяни несуть вiдповiда-

льнiсть за частиною першою статтi 185а Кодексу Укра-

їни про адмiнiстративнi правопорушення.

В разi непiдкорення розпорядженням головуючого з

боку прокурора або адвоката їм робиться попереджен-

ня. При дальшому непiдкореннi зазначених осiб розпо-

рядженням головуючого слухання справи за ухвалою

суду може бути вiдкладено, якщо неможливо без шкоди

для справи замiнити дану особу iншою. Одночасно суд

повiдомляє про це вiдповiдно вищестоящого прокурора

чи президiю колегiї адвокатiв.

При порушеннi порядку в судовому засiданнi сто-

ронами або третiми особами суд вiдкладає розгляд

справи або видаляє порушникiв з залу судового засi-

дання на весь час судового розгляду або на частину

його. В останньому разi головуючий знайомить особу

пiсля повернення її до залу судового засiдання з

процесуальними дiями, вчиненими.в її вiдсутностi.

(Стаття 164 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

Л° 8627-10 вiд 20.03.85, № 9166-11 вiд 04.05.90)

1. Цивiльне процесуальне законодавство покладає на

головуючого у судовому засiданнi обов'язок по керуван-

ню судовим засiданням та пiдтримкою належного по-

рядку в залi судового засiдання при здiйсненнi правосуд-

дя з цивiльної справи. В свою чергу, на осiб, якi є суб'єк-

тами процесу, а також на iнших осiб, якi присутнi в судо-

вому засiданнi, закон покладає обов'язок дотримуватись

порядку в судовому засiданнi та виконувати законнi роз-

порядження головуючого.

Стаття, що коментується передбачає процесуальнi за-

ходи, якi головуючий може здiйснювати вiдносно поруш-

никiв порядку у судовому засiданнi, а саме: попереджен-

ня, видалення з залу судового засiдання на весь час судо-

вого розгляду або на частину його, штраф за неповагу

до суду згiдно з ч. 1 ст. 1853 Кодексу України про ад-

мiнiстративнi правопорушення, замiну без шкоди для

справи прокурора або адвоката, вiдкладення справи, по-

вiдомлення про порушення порядку з боку прокурора або

адвоката стосовно вищестоящого прокурора чи президiї

колегiї адвокатiв.

2. Попередження особи, яка порушує порядок пiд час

розгляду справи, здiйснюється головуючим.

У разi непiдкорення розпорядженням головуючого на

позивача, вiдповiдача, свiдка, а також iнших громадян суд

може накласти адмiнiстративний штраф за неповагу до

суду. Ухвала суду про накладення штрафу оскарженню

не пiдлягає.

Порушення порядку в судовому засiданнi або невико-

нання розпоряджень головуючого з боку прокурора або

адвоката е недопустимим, оскiльки метою участi зазначе-

них суб'єктiв є у тому числi й сприяти суду у всебiчному

повному та об'єктивному розглядi справи та постанов-

пеннi законного i обгрунтованого рiшення.

Одначе, якщо матимуть мiсце зазначенi у частинi тре-

. тiй порушення з боку прокурора або адвоката, головую-

чий повинен зробити порушникам попередження, а якщо

i надалi матимуть мiсце порушення порядку з боку про-

курора або адвоката, за ухвалою суду справа може бути

вiдкладена, якщо неможливо замiнити без шкоди для

справи прокурора або адвоката. Крiм того, суд повинен

повiдомити вiдповiдно вищестоящого прокурора або пре-

зидiю колегiї адвокатiв, якi повиннi застосув'ати до пору-

шникiв заходи дисциплiнарного характеру.

З- Якщо з боку сторони або третьої особи матимуть

мiсце порушення порядку в судовому засiданнi, то вiдно-

сно зазначених осiб суд може здiйснити такий захiд /Я.У.

видалення порушника з залу судового засiдання на весь

час судового розгляду або на частину його. В такому ви-

падку на головуючого покладається обов'язок ознайоми-

ти особу, яка була видалена, пiсля ЇЇ повернення до залу

судового засiдання з процесуальними дiями, якi були вчи-

ненi за її вiдсутностi.

Крiм того, якщо сторона або третя особа порушує по-

рядок в судовому засiданнi, головуючий може вiдкласти

розгляд справи на певний час.

359

4. Якщо дiї порушника порядку судового розгляду

мiстять у собi склад злочину, суд може повiдомити про це

прокурора, або сам порушити кримiнальну справу.

Стаття 165. Вiдкриття судового засiдання

У призначений для розгляду справи час головуючий

вiдкриває судове засiдання i оголошує, яка справа

розглядатиметься.

1. Своєчасне вiдкриття судового засiдання має важли-

ве значення в дiяльностi суду. Це Дисциплiнує учасникiв

процесуальної дiяльностi, пiдвищує авторитет суду як ор-

гану судової влади.

2. Судове засiдання повинно бути вiдкрито в день та

час, зазначений в ухвалi про призначення справи до роз-

гляду. Крiм того, час розгляду справи вказується в судо-

вих викликах та повiдомленнях, якi розсилаються осо-

бам, що беруть участь у справi та iншим учасникам про-

цесу згiдно з правилами, встановленими ст.ст. 90-96 ЦПК.

Час розгляду справи також вказується в об'явах, якi ви-

вiшуються в примiщеннi суду.

Якщо справа слухається у виїзному засiданнi, то повi-

стки, якi розсилаються суб'єктам процесуальної дiяль- -^

ностi, крiм часу судового розгляду повиннi мiстити та-

кож вiдомостi i про мiсце судового розгляду.

3. У призначений для судового засiдання час склад

суду входить до залу судового засiдання. Головуючий

пропонує присутнiм в залi судового засiдання сiсти, пiсля

чого оголошує судове засiдання вiдкритим та повiдомляє,

яка справа буде слухатись, оголошує, хто є сторонами по

справi та предмет позову, скарги або заяви.

..4. Пiсля вiдкриття судового засiдання починається й^го

пiдготовча частина.

Пiдготовча частина судового засiдання - це така ча-

стина, вiд належного проведення якої залежить ефектив-

нiсть всього судового засiдання по справi. У пiдготовчiй

частинi суд з'ясовує i вирiшує питання, що забезпечують

можливiсть повного та правильного розгляду справи по

сутi. iнакше кажучи, пiдготовча частина судового засi-

дання складається з сукупностi процесуальних дiй, спря-

мованих на перевiрку наявностi умов, якi необхiднi для

розгляду та вирiшення справи в даному судовому засi-

даннi. Цi процесуальнi дiї, перш за все, спрямованi на з'я-

360

сування таких основних питань: 1) чи може бути справа

розглянута при даному складi суду; 2) чи може бути роз-

глянута справа при данiй явцi учасникiв процесу; 3) чи

може бути розглянута справа при наявностi зiбраних до-

казiв у справi.

Стаття 166. Перевiрка явки учасникiв процесу

Секретар судового засiдання доповiдає судовi, хто з

викликаних по справi осiб з'явився в судове засiдання,

чи врученi повiстки та повiдомлення тим, хто не

з'явився, та якi є вiдомостi про причини їх неявки.

Суд встановлює особу тих, хто з'явився, а також пе-

ревiряє повноваження службових осiб i представникiв.

1. Стаття, що коментується, покладає на секретаря су-

дового засiдання обов'язок перевiрки явки у судове засi-

дання тих суб'єктiв процесуальної дiяльностi, якi були

" викликанi в судове засiдання або повiдомленi про час та

мiсце судового засiдання. Крiм того, секретар зобов'яза-

ний перевiрити вiдомостi про вручення вiдповiдних ви-

кликiв та повiдомлень. Пiд вiдомостями про вручення

повiсток треба мати на увазi повернену до суду зворотню

розписку з вiдмiткою про її вручення. Якщо справа вже

почала розглядатися в попереднiх судових засiданнях^ але

з певних причин вiдкладена, то учасники процесу можуть

бути оповiщенi про час наступного судового засiдання пiд

особистий пiдпис. Секретар також перевiряє наявнiсть

вiдомостей про причину неявки вiдповiдних осiб.

Результати перевiрки секретар докладає головуючому.

Перевiрка явки учасникiв процесу забезпечує суду мож-

ливiсть зробити правильний висновок про необхiднiсть

виконання тих чи iнших процесуальних дiй, вирiшити

питання про можливiсть слухання справи за вiдсутностi

певних осiб, що не з'явилися. Питання про процесуальнi

наслiдки неявки суб'єктiв процесуальної дiяльностi ви-

рiшується судом на пiдставi ст.ст. 172-175 ЦПК.

2. Пiсля того, як буде заслухана доповiдь секретаря,

суд встановлює особу тих, хто з'явився, а також перевiряє

повноваження службових осiб та представникiв. Зокре-

ма, головуючий може витребувати у вiдповiдної особи

паспорт чи iнший документ, який посвiдчує особу. У слу-

жбової особи суд може витребувати посвiдчення. Повно-

важення представникiв громадськостi посвiдчуються

361

випискою з загальних зборiв трудового колективу чи ви-

борного органу громадської органiзацiї.

'' Перевiрка повноважень представникiв сторiн i третiх

осiб полягає у з'ясуваннi, в якiй мiрi вони -вiдповiдають

вимогам закону. Зокрема, суд повинен перевiрити прави-

льнiсть оформлення повноважень представникiв i озна-

йомитись з колом їх повноважень.

Якщо представник сторони i третьої особи з'явився

в судове засiдання разом з тим учасником, iнтереси якого

вiн представляє, представник може i не мати доручення.

В цьому випадку особа, яку представляють, уповноважує

представника на ведення справи шляхом заяви суду ус-

ного повноваження. Головуючий з'ясовує змiст повнова-

жень i повинен прослiдкувати, щоб усну заяву того, кого

представляють, було занесено до протоколу судового засi-

дання.

Стаття 167. Роз'яснення перекладачевi його прав

i обов'язкiв

Головуючий роз'яснює перекладачевi його права та

обов'язки i попереджає його про кримiнальну вiдповi-

дальнiсть згiдно з статтями 178 i 179 Кримiнального

кодексу України за завiдомо неправильний переклад i

за вiдмову без поважних причин вiд виконання покла-

дених обов'язкiв.

(Стаття 167 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 9166-11 вiд 04.05.90)

1. Стаття, що коментується, застосовується судом тiль-

ки у тому випадку, якщр в справi бере участь перекладач.

Принцип нацiональної мови судочинства передбачає,

що особам, якi беруть участь у справi i не володiють мо-

вою, якою провадиться судочинство, забезпечується право

робити заяви, давати пояснення i показання, виступати

в судi i заявляти клопотання рiдною мовою, а також ко-

ристуватися послугами перекладача. Судовi документи

вручаються таким особам в перекладi на їх рiдну мову,

або на iншу мову, якою вони володiють (ст.9 ЦПК). iнко-

ли можуть мати мiсце випадки, коли свiдок не розумiє

мову, на якiй ведеться судочинство i в змозi давати пока-

зання тiльки такою мовою, яку не розумiє нi суд, нi iншi

учасники процесу. Крiм того, сторони, третi особи або свiд-

362     .    .

ки можуть бути глухонiмими. В таких випадках виникає

потреба в послугах перекладача.                   ^

2. Права та обов'язки перекладача головуючий роз'я-

снює одразу пiсля вiдкриття судового засiдання. Це дає

змогу особам, якi не володiють мовою судочинства, з само-

го початку судового засiдання знайомитись iз змiстом

процесуальних дiй, якi вчинюються в судовому засiданнi.

3. Перекладач має право на винагороду за виконання

певного перекладу в судовому засiданнi. Грошовi суми

суд виплачує перекладачам пiсля виконання ними своїх

обов'язкiв незалежно вiд стягнення з сторiн сум для опла-

ти. Перекладач також має право вiдмовитись вiд вико-

нання обов'язкiв перекладача, якщо вiн недостатньо ква-

лiфiкований, внаслiдок хвороби, а також з iнших поваж-

них причин.

Крiм того, якщо виконання обов'язкiв перекладача

пов'язане -з перебуванням за межами постiйного мiсця

проживання, вiн має право на вiдшкодування витрат, по-

несених у зв'язку з переїздом до мiсця виклику i назад,

наймом житла та на виплату добових.

4. Перекладач зобов'язаний ретельно здiйснювати пе-

реклад змiсту всiх процесуальних дiй, якi вчиняються у

судовому засiданнi, кожного пояснення та заяви осiб, якi

беруть участь у справi, показань свiдкiв, змiст запитань та

вiдповiдей, якi ставить суд свiдкам, особам, що беруть участь

у справi, та останнi один одному i свiдкам, робити пере-

клад матерiалiв справи та судових постанов тощо.

5. Головуючий повинен попередити перекладача, що

за завiдомо неправильний переклад i за вiдмову без пова-

жних причин вiд виконання обов'язкiв, якi покладають-

ся на перекладача, вiн буде притягнутий до вiдповiдаль-

ностi, яка передбачена статтями 178 i 179 КК України,

оскiльки зазначенi порушення обов'язкiв перекладача

складають злочин проти правосуддя.

Стаття 168. Видалення свiдкiв з залу судового

засiдання

Свiдки видаляються з залу судового засiдання.

Головуючий вживає заходiв, щоб свiдки, яких допи-

тали, не зносились з тими, яких суд ще не допитав.

1. Цивiльне'процесуальне законодавство передбачає, що

в судовому засiданнi свiдки допитуються окремо. Тому

363

коментована стаття, мiстить вимогу про видалення свiд-

кiв iз залу судового засiдання в пiдготовчiй частинi до

початку вирiшення питань, пов'язаних iз вiдводами, мож-

ливiстю слухання справи за вiдсутностi учасникiв проце-

су, якi не з'явились, тощо. Необхiднiсть видалення свiд-

кiв iз залу судового засiдання зумовлена перш за все тим,

що ознайомлення недопитаних свiдкiв з поясненням сто-

рiн, iнших осiб, якi беруть участь у справi, з показаннями

допитаних свiдкiв та з iншими процесуальними дiями,

що вчиняються в залi судового засiдання, може вплинути

на об'єктивнiсть їх показань. А в обов'язок свiдкiв вхо-

дить давати правдивi показання вiдносно тих фактичних

обставин, якi їм вiдомi по справi, що розглядається су-

дом. Крiм того, свiдки повиннi давати правдивi вiдповiдi

на запитання суду та осiб, що беруть участь у справi.

2. Для запобiгання впливу на об'єктивнiсть показань

недопитаних свiдкiв головуючий повинен вжити заходiв

вiдносно того, щоб допитанi свiдки не спiлкувалися з ще

недопитаними. Цивiльне процесуальне законодавство не

мiстить перелiк таких заходiв. У судовiй практицi до-

сить складно вчинити вказаних заходiв, оскiльки допита-

ний свiдок має право пiсля допиту залишити зал судового

засiдання. Тут не виключається можливiсть спiлкування

тих та других свiдкiв мiж собою. Тому положення части-

ни 2 ст. 168 носить декларативний характер. Можливiсть

спiлкування свiдкiв мiж собою залежить вiд рiвня їх пра-

вової культури та усвiдомлення ними їх громадського

обов'язку. Крiм того, одним iз засобiв забезпечення пра-

вдивостi показань свiдкiв є те, що вони попереджаються

про кримiнальну вiдповiдальнiсть за дачу суду завiдома

неправдивих показань i вiдмову дати показання згiдно зi

ст.ст. 178, 179 КК України.

Стаття 169. Оголошення складу суду i

роз'яснення права вiдводу

Головуючий оголошує склад суду, а також прiзвища

прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового

засiдання i роз'яснює особам, якi беруть участь у спра-

вi, їх право заявляти вiдводи.

Пiдстави для вiдводу, порядок вирiшення заявлено-

го вiдводу та наслiдки задоволення заяви про вiдвiд ви-

значаються статтями 18-23 цього Кодексу.

1. Стаття покликана-забезпечити в пiдготовчiй части-

нi судового засiдання належне вирiшення питань, пов'я-

заних з можливiстю слухати справу у даному складi: суду,

прокурора, секретаря судового засiдання, перекладача, екс-

перта. Тому головуючiй повинен оголосити склад суду,

а також прiзвища прокурора, експерта, перекладача, сек-

ретаря судового засiдання. Враховуючи те, що право за-

являти вiдводи є загальним правом осiб, якi беруть участь

у справi, головуючий повинен роз'яснити їм це право та

сприяти належним чином його реалiзацiї, бо право осiб,

що беруть участь у справi, заявляти вiдводи спрямоване

на забезпечення об'єктивностi розгляду справи, створює у

сторiн впевненiсть у тому, що справу буде розглянуто та

вирiшено згiдно з вимогами процесуального й матерiаль-

ного законiв, з дiйсними правами i обов'язками цих осiб,

а також є однiєю з процесуальних гарантiй захисту пору-

шеного чи оспорюваного права та iнтересу, що охороня-

ється законом.

2. Пiсля роз'яснення права заявляти вiдводи, головую-

чий запитує осiб, якi беруть участь у справi, про наявнiсть

пiдстав, за яких можуть бути заявленi вiдводи.

Суддi не можуть брати участi в розглядi справи i пiдля-

гають вiдводу (самовiдводу) якщо вони: при попередньо-

му розглядi даної справи брали участь у процесi як свiдки,

експерти, перекладачi, представники, прокурор, секретар

судового засiдання; особисто, прямо чи побiчно заiнте-

ресованi в результатi справи; є родичами сторiн або iнших

осiб, якi беруть участь у справi; перебувають в особливих

стосунках з особами, якi беруть участь у справi, та якщо

i будуть встановленi iншi обставини, що викликають сумнiви

в їх безсторонностi. До складу суду не можуть входити

особи, якi є родичами мiж собою (ст. 18 ЦПК).

У судовому засiданнi може бути заявлений вiдвiд не

лише суддi чи всьому складу суду, але й прокурору, експе-

рту, перекладачу, секретарю судового засiдання. Цi особи

не можуть брати участi в розглядi справи i пiдлягають

вiдводу, якщо вони: особисто, прямо чи побiчно заiнтере-

сованi в результатi справи; є родичами сторiн або iнших

осiб, якi беруть участь у справi; перебувають в особливих

стосунках з особами, якi беруть участь у справi, та коли

будуть встановленi iншi обставини, що викликають сум-

нiви в їх безсторонностi. Експерт, крiм того, не може бра-

ти участi в розглядi справи, якщо вiн знаходиться чи зна-

365

ходився у службовiй чи iншiй залежностi вiд сторiн, iн-

ших осiб, якi беруть участь у справi; провадив ревiзiю,

матерiали якої стали пiдставою до порушення даної ци-

вiльної справи; виявився некомпетентним. Участь про-

курора, експерта, перекладача i секретаря судового засi-

дання у попередньому розглядi даної справи вiдповiдно

як прокурора, експерта, перекладача секретаря судового

засiдання не є пiдставою для їх вiдводу (ст. 19 ЦПК).

За наявностi перелiчених пiдстав суддя, прокурор, сек-

ретар судового засiдання, експерт i перекладач зобов'язанi

заявити самовiдвiд. З тих же пiдстав вiдвiд вказаним осо-

бам можуть заявити особи, якi беруть участь у справi. Вiд-

вiд повинен бути мотивований i заявлений до початку

розгляду справи по сутi. Заявляти вiдвiд пiсля цього мо-

жна лише у випадках, коли про пiдставу вiдводу стало

вiдомо суду чи особi, яка заявила вiдвiд пiсля початку

розгляду справи по сутi. Слiд мати на увазi, що перелiк

пiдстав, з яких можуть бути заявленi вiдводи вiдповiдни-

ми уповноваженими на те особами, та перелiк осiб, яким

може бути заявлений вiдвiд, є вичерпним i поширеному

тлумаченню не пiдлягає. Процесуальний порядок розгляду

заяв про вiдводи та наслiдки задоволення цих заяв ви-

значенi ст.ст. 20-23 ЦПК.

Стаття 170.Роз'яснення особам, якi беруть

участь у справi, їх прав та обов'язкiв

Головуючий роз'яснює сторонам та iншим особам, якi   |

беруть участь у справi, їх права та обов'язки, про що

зазначається в протоколi судового засiдання.        '

1. Завдання, що стоять перед судом у стадiї судового

розгляду справи, визначають характер дiяльностi суду

та осiб, якi беруть участь у справi, а також їх права та

процесуальнi гарантiї цих прав. Для того, щоб розгля-

нути i вирiшити справу, винести законне та обгрунтоване

рiшення, суду необхiдно дослiдити всi докази у справi, вста-

новити всi факти, що мають значення для справи, з'ясува-

ти правовiдносини, що iснують мiж сторонами, встанови-

ти дiйснi права та обов'язки осiб, якi беруть участь у справi.

Правильно i швидко здiйснити все це суд може лише за

активної участi в розглядi справи всiх заiнтересованих

осiб. Особи, якi беруть участь у справi, мають комплекс

366

прав на стадiї судового розгляду справи, що забезпечуєте

ся процесуальними гарантiями.

2. Цивiльне процесуальне законодавство передбачає

широке коло прав, якими можуть користуватися особи, якi

беруть' участь у справi. Аналiз правових норм, що закрiп- -

люють права осiб, якi беруть участь у справi, дозволяють

зробити висновок, що цi права можна подiлити на загальнi

(ст. 99 ЦПК) та спецiальнi (ст. 103 ЦПК). Загальнi права

мають усi особи, якi беруть у справi, а спецiальнi - лише

сторони та третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги.

Спецiальнi права прокурора передбаченi у ст. 120 ЦПК,

а спецiальнi права органiв державного управлiння, профсо-

юзiв, пiдприємств, установ, органiзацiй та окремих грома-

дян, якi захищають права iнших осiб, - у ст. 122 ЦПК.

Вiдповiдно до принципу диспозитивностi особи, якi беруть

участь у справi, повиннi мати змогу вiльно користуватися

своїми процесуальними правами за своїм розсудом.

3. Окрiм прав закон передбачає i обов'язки осiб, якi

беруть участь у справi. Так, вiдповiдно до ст. 99 вказанi

суб'єкти процесуальної дiяльностi зобов'язанi добросовiс-

но користуватися належними їм правами. Крiм того, особи,

якi беруть участь у справi, повиннi з'являтися на виклики

суду, пiдкорюватися розпорядженням головуючого, додер-

жуватись у судовому засiданнi встановленого порядку, до-

казувати тi обставини, на якi посилаються, тощо.

4. Реалiзувати" права та виконати обов'язки особи, якi

беруть участь у справi, можуть лише тодi, коли вони бу-

дуть продих знати, тому стаття, що коментується, перед-

бачає обов'язок головуючого довести до зазначених вище

суб'єктiв та роз'яснити їм права, якими вони можуть

користуватися, та обов'язки, якi на них покладаються до

початку розгляду справи по сутi..

Усiм особам, якi беруть участь у справi, головуючий

повинен роз'яснити їх загальнi права, а особам, якi мають

спецiальнi права, головуючий роз'яснює цi права.

Вiдповiдно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду

України вiд 05.03.1977 р. <Про пiдготовку цивiльних

справ до судового розгляду> з метою забезпечення най-

бiльш повного, всебiчного i об'єктивного з'ясування об-

ставин справи в судовому засiданнi необхiдно роз'яснити

сторонам i третiм особам, якi викликаються, їхнi права i

обов'язки (Бюл. законодавства та юрид. практики

України.- 1995.- Л° 1.- С. 399). Проте роз'яснення прав

367

та обов'язкiв особам, якi беруть участь у справi, в стадiї

пiдготовки цивiльної справи до судового розгляду не по-

збавляє обов'язку головуючого роз'яснювати особам, якi

беруть участь у справi, їх права та обов'язки у пiдготов-

чiй частинi судового засiдання.

5. Права та обов'язки особам, якi беруть участь у спра-

вi, головуючий повинен роз'яснювати в доступнiй для них

формi. Крiм роз'яснення права та обов'язкiв на головую-

чого покладається обов'язок сприяти реалiзацiї цих прав

та вимагати виконання обов'язкiв. У цьому виявляється

т iнструктивна та забезпечувальна функцiя суду.

6. Секретар судового засiдання повинен занести до

протоколу судового засiдання /вiдомостi про роз'яснення

особам, якi беруть участь у справi, їх процесуальних прав

та обов'язкiв. Вiдображення у протоколi вiдомостей про

роз'яснення прав та обов'язкiв е, доказом належного ви-

конання головуючим правової вимоги, передбаченою стат-

тею, що коментується.

Стаття 171. Вирiшення судом клопотань осiб, якi

беруть участь у справi

Клопотання осiб, якi беруть участь у справi, про ви-

требування нових доказiв та з усiх iнших питань, зв'я-

заних з розглядом справи, вирiшуються судом негайно

пiсля того, як буде заслухана думка iнших осiб, якi беруть

участь у справi, про що постановлюється ухвала.

1. Сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi,

надiленi правом заявляти клопотання. Це право випли-

ває з таких суттєвих принципiв цивiльного процесу, як

змагальнiсть, диспозитивнiсть, демократизм. -

Пiд клопотанням слiд розумiти заяви, що поданi до

суду особами, якi беруть участь у справi, з проханням про

здiйснення таких процесуальних дiй, без яких, на їх дум-

ку, справа не може бути правильно вирiшена. Цi клопо-

тання також можуть заявлятися вiдносно неможливостi

слухання справи при такому складi учасникiв справи:

сторони, третi особи, їх представники, прокурор, представ-

ники органiв державного управлiння, тому що вони мо-

жуть заявляти клопотання про притягнення до справи

спiввiдповiдачiв, третiх осiб на боцi позивача чи вiдповi-

дача, можуть вказувати на необхiднiсть замiни позивача

чи вiдповiдача як неналежної сторони тощо.

368

Клопотання осiб, якi беруть участь у Справi, можуть

бути заявленi вiдносно того, що справа не може бути роз-

глянута в судi через її непiдвiдомчiсть суду. Вiдповiдно

до цього особа, яка подала клопотання, може просити суд

припинити провадження по справi.

Нарештi, клопотання сторiн та iнших осiб, якi беруть

участь у справi, можуть бути заявленi вiдносно того, що

дана справа не може слухатись при наявностi поданих

доказiв по справi. В цих клопотаннях може мiститись

прохання про виклик нових свiдкiв, про витребування

письмових доказiв, призначення експертизи тощо. Отже,

питання про неможливiсть розгляду справи через недо-

статню кiлькiсть зiбраних доказiв у справi прямо зале-

жить вiд того, як була проведена пiдготовка справи до

судового розгляду.

Клопотання осiб, якi беруть участь у справi, повиннi

бути належним чином обгрунтованi. Наприклад, якщо

вiдповiдна особа заявляє клопотання про виклик в судове

засiдання свiдка, то вона зобов'язана зазначити, який факт,

що має суттєве значення для правильного вирiшення спра-

ви, може бути встановлений за допомогою показань цього

свiдка.

2. Для того, щоб правильно вирiшити питання вiднос-

но заявленого клопотання, суд повинен заслухати думку

iнших осiб, якi беруть участь у справi, з цього приводу.

На пiдставi думок осiб, якi беруть участь у справi, та свого

внутрiшнього переконання, яке базується на законi, суд

вирiшує питання про те, чи пiдлягає задоволенню клопо-

тання. При цьому суд повинен додержуватись доказiв та

допустимих засобiв доказування.

3. Вирiшивши питання вiдносно заявленого клопотан-

ня, суд постановляє ухвалу про задоволення клопотання

або про вiдмову в його задоволеннi. Такi ухвали можуть

бути постановленi судом як на мiсцi, з занесенням до

протоколу судового засiдання, так i в нарадчiй кiмнатi, у

виглядi окремого процесуального документа.

Ухвали про задоволення або про вiдмову в задоволен-

нi клопотань оскарженню не пiдлягають i на них не може

бути внесене подання прокурора.

4. Вiдмова суду в задоволеннi клопотання не позбав-

ляє особу, яка його заявила, та iнших осiб, що беруть участь

у справi, повторно заявити тотожне клопотання, оскiльки

пiд час розгляду справи можуть змiнитись обставини, ста-

369

ти вiдомими новi факти. У такому випадку суд повинен

вирiшити питання вiдносно цього клопотання на загаль-

них пiдставах.

Стаття 172. Наслiдки неявки в судове засiдання

особи, яка бере участь у справi

Суд вiдкладає розгляд справи у разi неявки в судове

засiдання однiєї iз сторiн або будь-кого з iнших осiб, якi

беруть участь у справi, щодо яких немає вiдомостей про

вручення їм повiсток.

Суд може вiдкласти розгляд справи у разi неявки в

судове засiдання однiєї iз сторiн або будь-кого з iнших

осiб, що беруть участь у справi, якi повiдомленi у вста-

новленому порядку про час i мiсце судового засiдання,

з причин, визнаних судом поважними.

У разi повторної неявки в судове засiдання, незалежно

вiд причин, позивача або вiдповiдача, яким повiдомлено

у встановленому порядку про час i мiсце судового засi-

дання, суд розглядає справу за наявностi у справi до-

статнiх матерiалiв про права та взаємовiдносини сто-

рiн. У разi, якщо суд визнає потрiбним, щоб сторона,

яка не з'явилась, дала особистi пояснення, вiн вiдкла-

дає розгляд справи. Викликати позивача або^iдповiда-

ча для особистих пояснень можна i тодi, коли у-справi

беруть участь їх представники.

У разi неявки в судове засiдання позивача без пова-

жних причин за викликом суду вiдповiдно до частини

третьої цiєї статтi або його повторної неявки за викли-

ком суду незалежно вiд причин суд залишає заяву без

розгляду (пункт 4 статтi 229 цього Кодексу).

У разi неявки в судове засiдання вiдповiдача за ви-

кликом суду вiдповiдно до частини третьої цiєї статтi>

суд розглядає справу на пiдставi наявних у справi ма-

терiалiв.

У разi неявки в судове засiдання без поважних при-

чин осiб, що беруть участь у справi (крiм позивача,

прокурора, адвоката), вiдсутнiсть яких потягла за со-

бою вiдкладення розгляду справи, суд має право на-

класти на них, а також на службову особу пiдприємст-

ва, установи або органiзацiї, з вини якої не було забезпе-

чено явку представника в судове засiдання, штраф у

розмiрi до трьох неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв

громадян.

370

Про неявку в судове засiдання прокурора або адво-

ката суд повiдомляє вищестоящого прокурора чи в ко-

легiю адвокатiв.

(Стаття 172 викладена в редакцiї вiдповiдно до закону

№ 1464 - III вiд 17.02.2000 р.)

1. Всестороннiсь, об'єктивнiсть та правильнiсть розгля-

ду справи та постановлення правосудного рiшення зале-

жить вiд участi в розглядi справи усього складу осiб, якi

беруть участь у справi по конкретному правовому спору,

що переданий на розгляд суду. Законодавець передбачив

право осiб, якi беруть участь у справi, брати участь у судо-

вих засiданнях, а Також гарантiї реалiзацiї цього права.

Це право витiкає з вимог таких принципiв цивiльного

судочинства, як змагальнiсть, диспозитивнiсть, процесуа-

льна рiвноправнiсть сторiн, демократизм, законнiсть тощо.

Тому дана стаття передбачає наслiдки неявки в судове

засiдання когось iз осiб, якi беруть участь у справi. Цi

наслiдки є досить демократичними та вiдповiдають дис-

позитивним засадам цивiльного судочинства.

2. Суд повинен вiдкласти розгляд вправи, якщо в судо-

ве засiдання не з'явилась одна з сторiн або iншi особи, якi

беруть участь у справi i щодо яких немає вiдомостей про

вручення їм повiсток. Тут вiдкладення розгляду справи

обов'язкове, оскiльки припускається, що особа, яка не

з'явилася, не була повiдомлена про мiсце та час судового

розгляду за правилами, встановленими ст.ст. 90-96 ЦПК.

3. У випадку, коли одна з сторiн або iншi особи, якi

беруть участь у справi i якi повiдомленi про час та мiсце

судового засiдання, в суд не з'явилася з причин, визнаних

ним поважними, суд може вiдкласти розгляд справи. Дане

положення є пiдставою для факультативного вiдкладен-

ня розгляду справи. Аналiз ч, 2 ст. 172 ЦПК дозволяє

зробити висновок про можливiсть розгляду справи за вiд-

сутностi вiдповiдної особи. Вирiшення цього питання за-

конодавець вiдносить до судового розгляду. Доцiльно вiд-

класти розгляд справи у випадку неявки однiєї з сторiн

або iнших осiб, якi беруть участь у справi, якщо вiдповiд-

нi особи не давали в судовому засiданнi свої пояснення.

Розгляд справи за вiдсутностi зазначених осiб позбавляє

їх можливостi надавати суду докази в обгрунтування своїх

вимог та заперечень. У випадку, передбаченому ч. 2 ст.

172 ЦПК, справа може бути розглянута тiльки у тому

разi, коли особа, яка не з'явилася, у попереднiх судових

371

засiданнях вже давала свої пояснення, наводила докази,

брала участь у їх дослiдженнi тощо. Тодi суд, у свою чер-

гу, вважатиме, що вiдсутнiсть зазначеної особи не вплине

на правосуднiсть судової постанови.

4. Частина 3 коментованої статтi передбачає можли-

вiсть розгляду справи у випадку повторної неявки неза-

лежно вiд причин, позивача або вiдповiдача. Проте слiд

мати на увазi, що справа може бути розглянута за вiдсут-

ностi позивача або вiдповiдача лише у тому випадку, якщо,

по-перше, вiдповiдна особа у встановленому порядку була

повiдомлена про час та мiсце судового засiдання, а по-

друге, якщо в справi достатньо матерiалiв, якi дозволяють

зробити висновок про права та взаємовiдносини сторiн.

У iнших випадках суд повинен розгляд справи вiдкла-

сти. Якщо сторона не з'явилася, а суд визнає потрiбним

заслухати її пояснення лише за наявностi представника

цiєї сторони, розгляд справи вiдкладається, оскiльки iн-

коли особистi пояснення сторони не можуть бути замiне-

нi поясненнями представника. Крiм того, суд може ста-

вити такi запитання сторонi, на якi не завжди може вiд-

повiсти представник, тодi як цi вiдповiдi можуть мати

суттєве значення для вирiшення справи.

5. Частина 4 ст. 172 ЩiК передбачає процесуальнi на-

слiдки неявки в судове засiдання позивача без поважних

причин та його повторної неявки не залежно вiд причин.

У цих випадках суд, який розглядає справу, повинен зали-

шити заяву без розгляду тому, що наявнiсть цих пiдстав

дозволяє зробити висновок вiдносно того, що позивач втра-

тив iнтерес до справи. Проте залишити заяву без розгляду

суд може лише тодi, коли позивач належним чином був

повiдомлений про час та мiсце судового засiдання. В iншо-

му випадку суд повинен вiдкласти розгляд справи на пе-

вний час i повiдомити усiх осiб, якi беруть участь у справi,

про час та мiсце нового судового засiдання у встановлено-

му законом порядку.

6. Частина 5 ст. 172 ЦПК передбачає обов'язок суду

розглянути справу за вiдсутностi вiдповiдача, який нале-

жним чином повiдомлений про час та мiсце судового за-

сiдання, але не з'явився в судове засiдання повторно не

залежно вiд поважностi причин неявки. Проте i в такому

разi слухання справи може бути вiдкладене, якщо суд

визнає потрiбним заслухати особистi пояснення вiдповi-

дача, який не з'явився. Уявляється, що вiдкладення роз-

гляду справи у даному випадку може мати мiсце тiльки

тодi, коли суд визнає причину неявки поважною, оскiльки

неявка без поважних причин розглядається як виявлен-

ня неповаги до суду - органу судової влади.

7. Стаття встановлює процесуальнi санкцiї стосовно Осiб,

якi беруть участь у справi, але не з'явилися без поважних

причин у судове засiдання i їх вiдсутнiсть потягла за со-

бою вiдкладення розгляду справи, а також до службових

осiб пiдприємств, установ, органiзацiй, з вини яких не було

забезпечено явку їх представника в судове засiдання.

Такою процесуальною санкцiєю є накладення штрафу у

розмiрi до трьох неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв

громадян. Передбачається також, що ця процесуальна

санкцiя не може застосовуватись вiдносно позивача, про-

курора та адвоката. Можливiсть застосування процесуа-

льних санкцiй за неявку без поважних причин має дисцi-

плiнуюче значення.

8. Даною статтею передбачаються також процесуальнi

санкцiї за неявку без поважних причин прокурора та

адвоката, але цi санкцiї не носять майнового характеру.

Такими санкцiями є повiдомлення вiдповiдно вищестоя-

щого прокурора чи призiдiї колегiї адвокатiв про пору-

шення прокурором або адвокатом, чия Неявка спричини-

ла вiдкладення розгляду справи, вимог процесуального

закону вiдносно явки до судового засiдання.

Стаття 173.

(Виключена згiдно iз Законом. Л@ 1464 -iii вiд 17.02.2000р.)

Стаття 174. Наслiдки неявки вiдповiдача в

справi про стягнення алiментiв

У справi про стягнення коштiв на утримання (алiмен-

ти) суд може визнати явку вiдповiдача обов'язковою. При

неявцi вiдповiдача в судове засiдання з причин, визнаних

судом неповажними, його можна оштрафувати в розмiрi

до одного неоподатковуваного мiнiмуму доходiв грома-

дян та примусово привести до суду.

При повторнiй неявцi до суду вiдповiдач притягається

до вiдповiдальностi за частиною першою статтi 1853

Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення.

(Стаття 174 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

Л"> 8627-10 вiд 20.03.85, Лi 9166 11 вiд 04.05.90; Законом

№ 27/96-ВР вiд 02.02.96)

373

1. Особиста участь у судовому засiданйi вiдповiдача за ||

загальним правилом не є обов'язковою. Проте по спра-

вах про стягнення коштiв на утримання (алiментiв) суд

може визнати явку вiдповiдача в судове засiдання обо-

в'язковою.

Стаття, що коментується, передбачає процесуальнi сан-

кцiї щодо вiдповiдача по вказанiй категорiї справ у ви-

глядi накладення на нього процесуального штрафу в роз-

мiрi до одного неоподатковуваного мiнiмуму доходiв гро-

мадян та примусовий привiд вiдповiдача.

2. При повторнiй неявцi до суду вiдповiдача, якщо суд

визнав його явку обов'язковою, до нього застосовується

санкцiя у виглядi адмiнiстративного стягнення вiдповiд-

но до частини 1 ст. 1853 Кодексу України про адмiнiстра-

тивнi правопорушення, тобто до нього може бути застосо-

ваний штраф у розмiрi вiд трьох до восьми неоподатко-

вуваних мiнiмумiв доходiв громадян або адмiнiстратив-

ний арешт до 15 дiб.

Стаття 175. Наслiдки неявки в судове засiдання

свiдкiв або експертiв

Якщо в судове засiдання^не з'являться свiдки або

експерти, суд заслуховує думку осiб, якi беруть участь у

справi, про можливiсть розгляду справи у вiдсутностi

свiдкiв або експертiв, якi не з'явилися, та постановляє

ухвалу про продовження судового розгляду або про

вiдкладення розгляду справи на певний строк.

Одночасно суд вирiшує питання про вiдповiдальнiсть

свiдка або експерта, який не з'явився, згiдно з статтями

44 i 58 цього Кодексу.

1. Свiдки та експерти не є особами, якi беруть участь у

справi, а належать до суб'єктiв цивiльних процесуальних

правовiдносин, що сприяють здiйсненню правосуддя. Тому

вирiшення питання про процесуальнi наслiдки їх неявки

в судове засiдання залежить вiд того, наскiльки важливi

їх показання для встановлення обставин, якi мають зна-

чення для правильного вирiшення справи. При цьому

враховується, чи можуть цi обставини бути встановленi

за допомогою показань iнших'свiдкiв та iнших засобiв

доказування. Питання про можливiсть розгляду справи

у разi неявки зазначених суб'єктiв суд вирiшує з ураху-

ванням думки осiб, якi беруть участь у справi, а перш за

374

все тих, з клопотань яких призначена експертиза чи ви-

кликанi свiдки, що не з'явилися. При цьому особи, якi

беруть участь у справi, зобов'язанi у судовому засiданнi

висловити свою думку з цього приводу.

2. Вирiшивши питання про неможливiсть слухання

справи за вiдсутнiстю свiдкiв або експертiв, якi не з'яви-

лися, чи про можливiсть слухання справи, суд постанов-

ляє мотивовану ухвалу, яка вiдповiдно до ст. 323 ЦПК та

п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд

11.10.1985 р. № 8 <Про практику розгляду судами Укра-

їни цивiльних справ в касацiйному порядку> оскаржен-

ню до суду касацiйної iнстанцiї окремо вiд рiшення не

пiдлягає (Бюл. законодавства та юрид. практики Укра-

їни.- 1985- Лi 1- С. 418).

3. Коментована стаття мiстить вiдсилку до ст.ст. 44, 58

ЦПК, якi передбачають вiдповiдальнiсть свiдка та екс-

перта.

Стаття 176. Вiдкладення розгляду справи

Суд може вiдкласти розгляд справи у випадках, пе-

редбачених цим Кодексом, а також при неможливостi

розгляду справи в зв'язку з необхiднiстю витребувати

новi докази або в разi необхiдностi замiнити вiдведеного

суддю.

Суд, вiдкладаючи розгляд справи, призначає день но-

вого судового засiдання, про що оголошує пiд розписку

учасникам процесу, якi з'явилися. Тих учасникiв

процесу, якi не з'явилися або яких суд заново притягає

до участi в процесi, викликають в нове судове засiдання

повiстками.

При вiдкладеннi розгляду справи суд повинен допи-

тати свiдкiв, якi з'явилися, коли в судовому засiданнi

присутнi всi особи, якi беруть участь у справi. Тiльки у

виняткових випадках за ухвалою суду свiдкiв можна не

допитувати i викликати знову.

В справi про розiрвання шлюбу суд може, вiдклавши

розгляд справи, призначити подружжю строк для при-

мирення, який не повинен перевищувати шести мiсяцiв.

Новий розгляд справи пiсля її вiдкладення розпочи-

нається заново.

(Стаття 176 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

вiд 15.10.66, № 2135-08 вiд 15.10.73)

375

1. За загальним правилом судовий розгляд цивiль-

них справ повинен закiнчуватися постановленням судо-

вого рiшення, в якому суд має дати вiдповiдь на заявленi

вимоги позивача i заперечення вiдповiдача.

Однак у практицi розгляду i вирiшення цивiльних

справ виникає чимало випадкiв, коли при розглядi справи

по сутi виявляються такi обставини, якi вiдповiдно до вимог

закону не дають можливостi суду винести по справi своє

рiшення i ускладнюють процес. Одним з таких усклад-

нень може бути вiдкладення розгляду справи.

Вiдкладення розгляду справи - це перерва судового

розгляду на певно визначений строк з метою забезпечен-

ня умов для правильного розгляду i вирiшення справи по

сутi. Пiдставами для вiдкладення розгляду справи мо-

жуть служити обставини, що перешкоджають розгляду

справи в даному судовому засiданнi, однак вони можуть

бути усунутi судом або особами, якi беруть участь у спра-

вi, до наступного судового засiдання. Цi пiдстави передба-

ченi ст.ст. 172-176 ЦПК, однак ст. 172 ЩiК має загаль-

ний характер.i

Причинами вiдкладення розгляду справи можуть бути:

неякiсна пiдготовка справи до судового розгляду, що при-

звела до неможливостi розгляду справи у цьому судовому

засiданнi, несвоєчасне повiдомлення осiб, якi беруть участь

у справi, або iнших учасникiв процесу про явку в суд.

2. Крiм пiдстав вiдкладення розгляду справи дана стат-

тя передбачає процесуальний порядок здiйснення цiєї

процесуальної дiї суду. Вiдкладаючи розгляд справи, суд

повинен постановити ухвалу. Вона може бути протоколь-

ною, тобто про вiдкладення розгляду справи зазначається

в протоколi судового засiдання. Одначе такi ухвали мо-

жуть оформлятися i як окремi процесуальнi документи.

Цi ухвали повиннi вiдповiдати вимогам ст. 234 ЦПК та

мiстити у собi перш за все пiдстави вiдкладення, засоби,

якi необхiдно вжити для їх усунення, а також час та мiс-

це нового судового засiдання. Ухвали про вiдкладення

розгляду справи вiдповiдно до ст. 323 ЦПК та п. 8 поста-

нови Пленуму Верховного Суду України вiд 11.10.1985 р.

№ 8 <Про практику розгляду судами України цивiльних

справ в касацiйному порядку> оскарженню до суду каса-

цiйної iнстанцiї окремо вiд рiшення не пiдлягають (Бюл.

законодавства i юрид. практики України.- 1995.- №

i- С. 418).

376

\

3. Про час та мiсце нового судового засiдання суд по-

вiдомляє усiх учасникiв процесуальної дiяльностi. При

цьому учасники процесу, якi з'явилися, повiдомляються

пiд розписку, а тi, хто не з'явився, повiдомляються повiс-

тками з додержанням правил, встановлених ст.ст. 90-96

ЦПК.

4. Коли суд вiдкладає розгляд справи, на нього покла-

дається обов'язок допитати усiх свiдкiв, що з'явилися.

Проте допит свiдкiв може здiйснюватися тiльки тодi, коли

усi особи, якi беруть участь у справi, з'явилися в судове

засiдання, а пiдставою вiдкладення справи е. iнша обста-

вина. Допит свiдкiв вiдбувається обов'язково у присутно-

стi осiб, якi беруть участь у справi, оскiльки вони мають

право ставити запитання свiдку з метою, об'єктивного з'я-

суванняобставин, про якi свiдчить свiдок i якi мають iс-

тотне значення для правильного вирiшення справи. Ви-

ключення можуть складати випадки розгляду справи в

разi неявки будь-кого з осiб, якi беруть участь у справi,

що передбаченi ст. 172 ЦПК.

5. При розглядi справи про розiрвання шлюбу суд може

вiдкласти розгляд справи. Таке вiдкладення не є обов'яз-

ковим. Вiдкладаючи розгляд справи по цих категорiях

справ, суд може призначити подружжю строк для прими-

рення, який не може перевищувати шести мiсяцiв. Вiдпо-

вiдно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 31.08.1979 р. № 8 <Про судову практику в спра-

вах про розiрвання шлюбу> передбачене ч. 4 ст. 176 ЦПК

вiдкладення справи строком до шести мiсяцiв має на метi

сприяти примиренню подружжя. Тому воно може бути

застосовано в будь-якiй справi про розiрвання шлюбу, крiм

випадкiв, коли за обставинами справи збереження шлюбу

суперечить принципам загальнолюдської моралi. При-

значивши подружжю строк для примирення, суд не по-

збавлений права повторно вiдкласти розгляд, якщо це

може привести до їх примирення. Не виключається ско-

рочення встановленого судом строку, якщо про це про-

сять сторони i їх клопотання зумовленi поважними при-

чинами. У зазначених випадках суд повинен винести

мотивовану ухвалу. Ухвали про вiдкладення справи для

примирення подружжя i про скорочення строку оскар-

женню не пiдлягають, оскiльки вони не перешкоджають

подальшому руху справи (Бюл. законодавства i юрид.

практики України.- 1995.- № 1.- С. 368, 369).

377

6. Пiсля закiнчення строку вiдкладення розгляду спра-

ви новий розгляд розпочинається знову за правилами,

встановленими цим Кодексом.

Стаття 177. Роз'яснення експертовi його прав

i обов'язкiв

Головуючий роз'яснює експертовi його права i обо-

в'язки i попереджає про кримiнальну вiдповiдальнiсть

згiдно з статтями 178 i 179 Кримiнального кодексу Укра-

їни за вiдмову вiд виконання покладених на нього обо-

в'язкiв або за дачу завiдомо неправдивого висновку.

(Стаття 177 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

.М 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Якщо у розглядi справи бере участь експерт i вiн

викликаний у судове засiдання, то у пiдготовчий частинi

судового засiдання до початку розгляду справи по сутi

головуючий зобов'язаний роз'яснити йому його права та

обов'язки, передбаченi ст.ст. 58-60 ЦПК. Вiдомостi про

роз'яснення експертовi його прав та обов'язкiв, а також

про попередження його про кримiнальну вiдповiдальнiсть

зазначаються в протоколi судового засiдання.

2. Крiм роз'яснення прав та обов'язкiв експертовi го- ,

ловуючий ще й попереджає його про те, що за вiдмову без

поважних причин вiд виконання покладених на нього

обов'язкiв або за дачу завiдомо неправильного висновку,

експерт буде притягнутий до кримiнальної вiдповiдаль-

ностi згiдно зi ст.ст. 178, 179, КК України.

Стаття 178. Початок розгляду справи по сутi

Розгляд справи по сутi починається доповiддю одно-

го з суддiв, пiсля чого головуючий з'ясовує: чи пiдтри-

мує позивач свої вимоги, чи визнає вiдповiдач вимоги

позивача та чи не бажають сторони закiнчити справу

мировою угодою або звернутись для вирiшення спору

до третейського чи товариського суду.

(Стаття 178 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

М 2464-12 вiд 17.06.92)

1. Пiсля закiнчення пiдготовчої частини судового за-

сiдання розпочинається друга його частина - розгляд

справи по сутi. Розгляд справи по сутi - це основна,

центральна частина судового засiдання. В цiй частинi

378   ^,

судового засiдання судом з'ясовуються фактичнi обста-

вини справи. З'ясування фактичних обставин справи по-

лягає в дослiдженнi судом фактичного матерiалу з метою

розв'язання справи- по сутi.

Ця частина судового засiдання розпочинається допо-

вiддю одного з суддiв.

Доповiдач об'єктивно викладає обставини справи, пiд-

стави позову та докази, поданi позивачем, заперечення

проти позову та докази, поданi вiдповiдачем. Доповiдь

визначає обсяг та характер дослiдження у справi. Крiм

того, доповiдач повинен вказати на докази, якi предста-

вили в стадiї пiдготовки цивiльної справи iншi особи,

якi беруть участь у справi. Метою доповiдi є ознайомлення

усiх осiб, якi беруть участь у справi, з обставинами цивi-

льної справи. При цьому доповiдач не повинен вислов-

лювати свою думку вiдносно обгрунтованостi вимог по-

зивача або заперечень вiдповiдача, якщо останнi мали

мiсце на пiдставi ст. 143 ЦПК, оскiльки такий висновок

суд може зробити лише в нарадчiй кiмнатi на пiдставi

всебiчного дослiдження обставин справи та оцiнки

доказiв.

2. Пiсля доповiдi головуючий зобов'язаний запитати

позивача, чи пiдтримує вiн свої позовнi вимоги, а також

надати йому можливiсть уточнити чи змiнити пiдставу

або предмет позову, збiльшити або зменшити розмiр позо-

вних вимог. Головуючий з'ясовує таке: чи визнає вiдповi-

дач позов, а якщо визнає, то повнiстю або частково i в якiй

частинi. Головуючий повинен вжити заходiв, спрямова-

них на мирне врегулювання спору, тому стаття, що ко-

ментується, передбачає обов'язок головуючого з'ясувати,

чи не бажають сторони закiнчити справу мировою уго-

дою. Головуючий повинен також з'ясувати, чи не бажа-

ють сторони передати розгляд та вирiшення справи до

третейського або товариського суду. Однак цей обов'я-

зок може бути здiйснений головуючим тiльки у тому

випадку, якщо категорiя цивiльної справи, що розгляда-

ється, не вiднесена законом до виключної судової пiд-

вiдомчостi, а вiдповiдно до закону вона може бути роз-

глянута та вирiшена лише третейським або товарись-

ким судом.

379

Стаття 179. Вiдмова позивача вiд позову,

визнання позову вiдповiдачем i

мирова угода сторiн

Заява позивача про вiдмову вiд позову, визнання по-

зову вiдповiдачем i умови мирової угоди сторiн заносять-

ся до протоколу судового засiдання i пiдписуються вiд-

повiдно позивачем, вiдповiдачем або обома сторонами.

Якщо вiдмова позивача вiд позову, визнання позову

вiдповiдачем або мирова угода сторiн викладенi в адре-

сованих суду письмових заявах, цi заяви додаються до

справи, про що зазначається в протоколi судового засi-

дання.

До прийняття вiдмови позивача вiд позову або до

затвердження мирової угоди сторiн суд роз'яснює пози-

вачевi або сторонам наслiдки вiдповiдних процесуаль-

них дiй.

Про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про

затвердження мирової угоди сторiн суд постановляє ух-

валу, якою одночасно закриває провадження в справi.

В ухвалi повиннi бути зазначенi умови затверджуваної

судом мирової угоди сторiн.

В разi неприйняття судом вiдмови позивача вiд позо-

ву, визнання позову вiдповiдачем або незатвердження

мирової угоди сторiн суд постановляє про це мотивова-

ну ухвалу.

1. Можливiсть позивача вiдмовитись вiд позову, вiдпо-

вiдача визнати позов повнiстю або частково, а також за-

кiнчити справу мировою угодою закрiпленi у ст. 103 ЦПК

i складають коло спецiальних прав сторiн та третiх осiб,

якi заявляють самостiйнi вимоги.

2. Вiдмова вiд позову - це одностороннє волевиявлен-

ня позивача, спрямоване на вiдмову вiд судового захисту

своєї вимоги i на закриття порушеного позивачем про-

цесу. Вiдмова позивача вiд позову .- це вияв реалiзацiї

принципу диспозитивностi, тому ця дiя здiйснюється пiд

. контролем суду. Суд завжди повинен перевiрити закон-

нiсть вiдмови позивача вiд позову, чи не порушуються

при цьому iнтереси самого позивача, iнших осiб, якi бе-

руть участь у справi, iнтереси держави. Лише пiсля цього

суд може вирiшити питання про прийняття чи вiдмову

в прийняттi цього клопотання. Прийняття судом вiдмови

380

позивача вiд позову тягне за собою закриття проваджен-

ня по справi i виключає можливiсть у майбутньому звер-

'нення до суду з тотожнiм позовом. У зв'язку з цим вiд-

мова позивача вiд позову повинна мати безумовний харак-

тер.

Вiдповiдно до ч. 5 ст. 103 ЦПК суд не приймає вiдмову

вiд позову, якщо така вiдмова протерiчить закону або

порушує чиї-небудь права чи охоронюванi 'законом iнте-

реси.

Так, у червнi 1980 р. гр-ка Б.Д. пред'явила позов до

гр-на Б.В. про розiрвання шлюбу та подiл майна.

Рiшенням Бориславського мiського суду вiд 7 серпня

1980 р. шлюб мiж сторонами розiрвано. У зв'язку з вiд-

мовою Б.Д. вiд позову провадження в справi в частинi

подiлу спiльного майна закрите.

У протестi заступника Голови Верховного Суду

України ставиться питання про скасування рiшення

суду в частинi закриття провадження в спорi про подiл

майна i направлення справи у цiй частинi на новий

розгляд. Протест пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

З матерiалiв справи випливає, що позивачка дiйсно

вiдмовилася вiд позову про подiл спiльного майна i суд

таку вiдмову прийняв. Проте вiдповiдно до ч. 5 ст. 103

ЦПК України суд не приймає, зокрема, вiдмови вiд позо-

ву, якщо це суперечить законовi або порушує чиї-небудь

права чи iнтереси, охоронюванi законом.

Суд не з'ясував причини пiдстав, з яких позивачка, що

має на утриманнi неповнолiтню дитину, в судовому засi-

даннi вiдмовилася вiд свого права на частину спiльного

майна, у тому числi й вкладу до ощадної каси на iм'я

вiдповiдача на значну суму. У скарзi в порядку нагляду .

вона посилається на те, що її вiдмова вiд позову мала

мiсце внаслiдок юридичної необiзнаностi та обману з боку

вiдповiдача, який обiцяв добровiльно подiлити майно, та

потiм вiд цього вiдмовився.

Суд, крiм того, постановлюючи рiшення про розiрван-

ня шлюбу, в резолютивнiй його частинi зазначив про за-

криття провадження у справi в частинi подiлу майна, що

суперечить роз'ясненням п. 11 постанови Пленуму Вер-

ховного Суду України вiд 29.12.1976 р. <Про судове рi-

шення> про те, що у формi рiшення виносяться судом

лише тi постанови, котрi вирiшують справу по сутi. Вiд-

повiдно до ст. 232 ЦПК України висновки суду щодо ви-

381

дiлу частини вимог в окреме провадження по них, зали-

шення позову без розгляду тощо, виносяться у виглядi

самостiйного процесуального документа - ухвали.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, президiя Львiв-

ського обласного суду постановила: протест заступника

Голови Верховного Суду України задовольнити; рiшення

Бориславського мiського суду вiд 7 серпня 1980 р. у час-

тинi закриття провадження по спору про подiл майна

скасувати, а справу - направити на новий розгляд (Ко-

маров В.В. Цивiльне процесуальне право України: прак-

тика застосування. - Харкiв, 1993.- С. 154, 155).

3. Визнання лозову вiдповiдачем - пе одностороннє

волевиявлення вiдповiдача, спрямоване на припинення

спору з позивачем. Право вiдповiдача на визнання позо-

ву повнiстю або частково є виявом принципiв диспозити-

вностi i змагальностi. Однак суд не вправi покласти в

основу свого рiшення визнання позову вiдповiдачем, не

дослiдивши його зважаючи на обставини справи. Визнання

стороною в судi фактiв, якими друга сторона обгрунтовує

свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим.

Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли

у нього не виникає сумнiву в тому, що визнання вiдповiдає

дiйсним обставинам справи, не порушує будь-чиїх прав

та законних iнтересiв i не зроблено пiд впливом обману,

насильства, погрози, помилки.

4. Мирова угода - це укладена сторонами i затвер-

джена судом угода, яка передбачає лiквiдування цивiль-

но-правового спору, що виник мiж ними.

Процесуальне законодавство зобов'язує суддю (суд)

роз'яснити сторонам можливiсть укладення мирової уго-

,ди i сприяти примиренню сторiн. У ст; 178 ЦПК вказу-

ється, що перед розглядом справи по сутi головуючий

зобов'язаний з'ясувати питання про те, чи не бажають

сторони закiнчити справу мировою угодою. Можливiсть

закiнчення спору шляхом примирення повинна з'ясову-

ватися суддею ще в процесi пiдготовки справи до розгля-

ду. Вiдповiдно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду

України вiд 05.03.1977 р. № 1 <Про пiдготовку цивiль-

них справ до судового розгляду> суддя вправi викликати

позивача повторно, якщо вiдповiдач виявив згоду добро-

вiльно виконати вимоги позивача чи укласти мирову угоду

(Бюл. законодавства i юрид. практики України,- 1995.-

№ 1.- С. 399).

382

Суд, затверджуючи мирову угоду сторiн, зобов'язаний

перевiрити, чи не суперечать цi дiї сторiн закону, а також,

чи не порушують вони чиїх-небудь прав i охоронюваних

законом iнтересiв. Мирова угода, затверджена судом, лiк-

вiдує спiр мiж сторонами остаточно i пiдлягає примусово-

му виконанню. Ухвала про затвердження мирової угоди

за своїм правовим значенням прирiвнюється до судово-

го рiшення.

Так, гр-ни Л.В. i Ц.В. пред'явили позов до гр-на А.Л.

про визначення права власностi на частину будинку. По-

зивачi зазначали, що за домовленiстю з матiр'ю вiдповi-

дачки вони за спiльнi кошти придбали жилий будинок,

документи про право власностi на який за договором ку-

пiвлi-продажу були оформленi на матiр. За дозволом ви-

конкому вони замiсть придбаного старого будинку спiль-

но збудували новий, i правовстановлюючi документи на

нього пiсля сдачi будинку в експлуатацiю також оформи-

ли на її iм'я. Посилаючись на цi обставини, позивачi про-

сили задовольнити їх вимоги.

Ухвалою Шепетiвського мiського суду Хмельницької

областi, залишеною без змiни судовою колегiєю в цивiль-

них справах Хмельницького обласного суду, затверджено

мирову угоду i провадження у справах закрито.'

Судова колегiя в цивiльних справах Верховного Суду

України задовольнила протест Голови Верховного Суду

України i в ухвалi про направлення справи на новий роз-

гляд вказала на таке. Вiдповiдно до вимог ч. 5 ст. 103

ЦПК України суд не затверджує мирової угоди сторiн,

якщо цi дiї суперечать закону або порушують чиї-небудь

права та охоронюванi законом iнтереси. Всуперечь цьо-

му суд не перевiрив вiдповiдностi вимогам закону умов

мирової угоди, згiдно з якою позивачам на порушення

вимог ст. 132 ЦК України видiлялися лише господарськi

будiвлi, якi не можуть бути самостiйним об'єктом права

власностi. Судова колегiя в цивiльних справах обласного

суду,, розглядаючи скаргу однiєї iз сторiн на ухвалу суду

про затвердження мирової угоди, не звернула уваги на

невiдповiднiсть її умов вимогам закону. Не врахувала

колегiя i того, що укладення мирової угоди є засобом ви-

рiшення спору сторонами в добровiльному порядку, i якщо

цього не досягнуто, то ухвала про її затвердження не вiд-

повiдає завданням цього iнституту (Комаров ВЛ. Цивi-

            383

льне процесуальне право України: практика застосуван-

ня.- Харкiв, 1993.- С. 153, 154).                  -

Мирова угода сторiн, яка затверджена судом, спричи-

няє закриття провадження по справi й виключає можли-

вiсть повторного звернення до суду по спору мiж тими ж

сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав (ст. 228

ЦПК). Тому перед тим, як затвердити мирову угоду, суд

має роз'яснити сторонам наслiдки такої процесуальної

дiї. Суд також повинен придiляти особливу увагу тому,

щоб умови мирової угоди були ясними, чiткими, зрозумi-

лими i не викликали спорiв при їх виконаннi.

5. Заява позивача про вiдмову вiд позову, визнання

позову вiдповiдачем i умови мирової угоди сторiн зано-

сяться до протоколу судового засiдання i пiдписуються

вiдповiдно позивачем, вiдповiдачем або обома сторонами.

Якщо вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiд-

повiдачем або мирова угода сторiн викладенi в адресова-

них суду письмових заявах, цi заяви додаються до справи,

про що зазначається в протоколi судового засiдання.

6. Ухвала про прийняття вiдмови вiд позову або, про

затвердження мирової угоди може бути оскаржена в ка-

сацiйному порядку, на неї може бути внесено подання

прокурора, оскiльки цiєю ухвалою закривається прова-

дження по справi (ст. 323 ЦПК).

Ухвали про вiдмову в прийняттi судом вiдмови вiд

позову, про вiдмову в прийняттi визнання позову та про

вiдмову в ствердженнi мирової угоди не е об'єктами само-

стiйного касацiйного оскарження, оскiльки вони не пере-

шкоджають подальшому руховi справи.

Стаття 180. Пояснення сторiн та iнших осiб, якi

беруть участь у справi

Пiсля доповiдi справи суд заслуховує пояснення по-

зивача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi,

вiдповiдача та третьої особи, яка бере участь на його

сторонi, а також iнших осiб, якi беруть участь у справi.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може

встановити iнший порядок дачi пояснень сторонами та

надати їм право на додатковi пояснення.

Сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi,

можуть ставити запитання один одному.

Головуючий оголошує письмовi пояснення сторiн та

' iнших осiб, якi беруть участь у справi, а також пояс-

384

нення, одержанi судом в порядку, передбаченому стат-

тями 33 i 36 цього Кодексу.

(Стаття 180 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

ЛС> 3188-12 вiд 06.05.93)

1. Дана стаття встановлює порядок, у якому дають свої

пояснення особи, якi беруть участь у справi. Першими да-

ють свої пояснення позивач та третя особа, яка бере участь

на його сторонi, потiм вiдповiдач та третя особа, яка бере

участь на його сторонi, а лише потiм iншi особи, якi беруть

участь у справi (третi особи, якi заявляють самостiйнi ви-

моги, органи державного управлiння, якi притягнутi су-

дом або вступили в процес для дачi висновку по справi).

Якщо справа порушена за iнiцiативою прокурора або ор-

гану державного управлiння, якi звернулися до суду на

захист iнших осiб, то вони дають свої пояснення першими.

Спiвпозивачi чи спiввiдповiдачi свої пояснення дають

разом, спочатку - всi учасники сторони вiдповiдача.

Якщо в судовому засiданнi беруть участь представни-

ки позивача, вiдповiдача i третiх осiб за вiдсутностi тих

суб'єктiв, яких вони представляють у процесi, то вони да-

ють пояснення замiсть осiб, яких представляють. Коли ж

представники названих осiб, що дiють в порядку добровi-

льного представництва, допущенi в судове засiдання од-

ночасно з особами, яких представляють, то пояснення суду

можуть даватись як самим позивачем, вiдповiдачем, тре-

тьою особою, так i їх представником. Це вирiшується

в кожному окремому випадку вiдповiдним учасником

процесу i його представником.

Доцiльно, коли пояснення дає спочатку сам безпосере-

дньо заiнтересований учасник процесу, а не його предста-

вник. Значення такого порядку полягає в тому, що сторо-

ни i третi особи бiльш грунтовно i повно обiзнанi щодо

фактичної сторони справи, i тому можуть краще їх висвi-

тлити суду. Що ж стосується представникiв, то вони ма-

ють право в цих випадках доповнити пояснення осiб, яких

представляють, а також з метою бiльш повного встанов-

лення фактiв при опитуваннi учасникiв справи судом

ставити необхiднi їм запитання.

2. Пояснення сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у

справi, мають велике значення в доказовiй дiяльностi, оскi-

льки вони є засобом доказувань з яких суд отримує факти-

чнi данi, що мають суттєве значення для правильного вирi-

385

шення справи. Тому особи, якi беруть участь у справi, по-

виннi давати свої пояснення з додержанням правил про

належнiсть доказiв. Тривалiсть пояснень не обмежується

часом, але вони повиннi бути конкретними i стосуватися

тiльки фактичної сторони справи, що розглядається.

3. Порядок дачi пояснень осебами, якi беруть участь у

справi, може бути змiнено, якщо суд визнає це за необхiд-

не, з урахуванням обставин справи.

4. Коли сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi,

у своїх основних поясненнях не виклали усi фактичнi

данi, що мають суттєве значення для справи, вони можуть

скористуватися правом на додатковi пояснення з дозво-

лу суду. Крiм того, з метою уточнення тих чи iнших об-

ставин особи, якi беруть участь у справi, мають право ста-

вити один одному запитання. Це є одним iз виявiв прин-

ципу змагальностi.

5. Якщо особа, яка бере участь у справi, не з'явилася в

судове засiдання, але подала до суду свої письмовi пояс-

нення, головуючий оголошує їх у судовому засiданнi. У

такому ж порядку оголошується пояснення сторiн та iн-

ших осiб, що беруть участь у справi, якi одержанi пiсля

виконання судових доручень або в порядку забезпечення

доказiв.

Стаття 181. Встановлення порядку дослiдження

iнших доказiв

Суд, заслухавши пояснення сторiн та iнших осiб, якi

беруть участь у справi, встановлює порядок допиту свi-

дкiв, експертiв та дослiдження iнших доказiв.

1. Для швидкого, всебiчного та об'єктивного розгляду

справи пiсля заслуховування пояснень осiб, якi беруть

участь у справi, суд встановлює порядок дослiдження iн-

ших доказiв, що мають мiсце по справi.

Порядок дослiдження доказiв суд встановлює з ураху-

ванням думки осiб, якi беруть участь у справi, а також

залежно вiд особливостей справи та доказового матерiа-

лу, якiй пiдлягає дослiдженню. Пiсля вирiшення питання

про порядок дослiдження доказiв суд постановляє про це

ухвалу, яка не є об'єктом самостiйного оскарження, оскi-

льки не перешкоджає подальшому руху справи.

2. За загальним правилом спочатку допитуються свi-

дки, якi викликанi за клопотанням вiдповiдача, i т. iн.

386

Потiм дослiджуються письмовi докази, речовi докази, ви-

сновок експерта тощо.

Стаття 182. Порядок допиту свiдкiв

Кожний свiдок допитується окремо.

Свiдки, якi ще не дали показань, не можуть бути в

залi засiдання суду пiд час розгляду справи.

Перед допитом свiдка суд встановлює його особу, вiк,

рiд занять, вiдношення до даної справи i стосунки з сто-

ронами та iншими особами, якi беруть участь у справi,

i попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть згi-

дно з статтями 178 i 179 Кримiнального кодексу Украї-

ни за дачу суду завiдомо неправдивих показань i за вiд-

мову дати показання.

Свiдкам, якi не досягли шiстнадцяти рокiв, головую-

чий роз'яснює обов'язок правдиво розповiсти, що їм вi-

домо по справi, але вони не попереджаються про вiдпо-

вiдальнiсть за вiдмову вiд дачi показань i за дачу

завiдомо неправдивих показань.

Допит свiдка починається з пропозицiї головуючого

розповiсти все, що йому особисто вiдомо по данiй справi,

пiсля чого першим йому ставить запитання особа, за

заявою якої викликано свiдка, а потiм iншi особи, якi

беруть участь у справi. Свiдковi, викликаному за iнiцiа-

тивою суду, першим ставить запитання позивач.

Суддi вправi ставити запитання свiдку в будь-який

час його допиту.

Кожний допитаний свiдок залишається в залi засi-

дання суду до закiнчення розгляду справи. Суд може

дозволити допитаним свiдкам залишити зал засiдання

СУДУ до закiнчення розгляду справи за

згодою сторiн.

Свiдок може бути допитаний повторно на тому ж або

на наступному засiданнi за його власною заявою, за за-

явою сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi,

або з iнiцiативи суду.

Суд може призначити свiдкам очну ставку для з'ясу-

вання причин розходжень в їх показаннях.

(Стаття 182 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

М 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Показання свiдкiв е найбiльш розповсюдженим за-

собом доказування у цивiльних справах.

387

Стаття, що коментується мiстить правило, вiдносно

якого кожен свiдок допитується окремо. Окремий допит

свiдкiв застосовується з метою усунення можливостi впли-

ву показань одних свiдкiв на показання iнших свiдкiв.

Крiм того, свiдки, яких ще не допитано, не можуть знахо-

дитись у залi судового засiдання, оскiльки пояснення осiб,

якi беруть участь у справi, iншi процесуальнi дiї, що про-

вадяться в залi судового засiдання, можуть вплинути на

об'єктивнiсть показань недопитаного свiдка.

Вiд об'єктивностi показань свiдкiв залежить прави-

льне з'ясування фактичних обставин справи, якi мають

суттєве значення для її вирiшення, тому дуже важли-

вим є встановлення особи свiдка, його вiку, роду занять,

вiдношення до даної справи i стосункiв зi сторонами та

iншими особами, якi беруть участь у справi, а також по-

передження про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову

дати показання або за дачу завiдомо неправдивих

показань вiдповiдно до ст.ст. 178, 179 Кримiнального

Кодексу України. Проте згiдно зi ст. 63 Конституцiї

України та п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду

України вiд 01.11.1996 р. № 9 <Про застосування

Конституцiї України при здiйсненнi правосуддя> не

пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi за вiдмову

дати показання свiдки, якi є членами сiм'ї або близьки-

ми родичами позивача або вiдповiдача (Право України.-

1986.- Лi 12- С. 92).

2. Свiдки, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку про

кримiнальну вiдповiдальнiсть не повiдомляються, оскi-

льки вони не досягли вiку кримiнальної вiдповiдально-

стi за злочини, передбаченої у ст.ст. 178, 179 КК Украї-

ни, але головуючий повинен роз'яснити, що їх обов'язок

правдиво розповiсти все, що їм вiдомо по справi та пра-

вдиво вiдповiдати на запитання суду i осiб, якi беруть

участь у справi.

3. Допит свiдка починається з пропозицiї головуючо-

го розповiсти все, що йому вiдомо по справi. Свої пока-

зання свiдок дає в формi усної розповiдi. У показаннях

свiдок не повинен робити пропозицiї чи висновки. Одна-

че вiн може розповiсти про факти, що стосуються справи,

про якi вiн дiзнався вiд iнших осКi або з документiв. При

цьому свiдок повинен повiдомити суд про джерело цих

фактичних даних.

388

Пiсля того, як свiдок закiнчить дачу показань, суд та

особи, якi беруть участь у справi, з метою доповнення,

уточнення, конкретизацiї або перевiрки показань, можуть

ставити свiдковi запитання. Першим ставить запитан-

ня особа, за клопотанням якої викликано свiдка, а по-

тiм представник цiєї особи та iншi особи, якi беруть

участь у справi.

Кожна iз сторiн вправi ставити запитання з метою до-

повнення та роз'яснення вiдомостей, якi дав свiдок на

запитання другої сторони. Запитання не повиннi бути по-

ставленi в формi пiдказок.

Суддя має право ставити запитання свiдку в будь-який

час його допиту.

4. У судовому засiданнi допитом свiдкiв керує голову-

ючий. Вiн усуває питання, якi не стосуються справи, та

направляє показання свiдкiв так, щоб вони стосувалися

лише фактичної сторони справи.

Пiсля допиту свiдок повинен залишитись у залi судово-

го засiдання. Ця вимога статтi, що коментується, є засобом,

який забезпечує неможливiсть спiлкування допитаних свi-

дкiв з недопитаними. Проте в деяких випадках за згодою

сторiн суд може дозволити допитаним свiдкам залишити

зал судового засiдання до закiнчення розгляду справи. Це

може бути викликано станом здоров'я свiдка, виробничою

необхiднiстю та iншими поважними причинами.

5. Пiд час розгляду цивiльних справ iнодi виникає по-

треба повторного допиту свiдкiв з метою з'ясування об-

ставин, що мають значення по справi. Свiдок може бути

повторно допитаний в тому або на наступному засiданнi

за його власною iнiцiативою або за клопотанням сторiн

чи iнших осiб, якi беруть участь у справi, або за iнiцiати-

вою суду, якщо останнiй вважатиме це за необхiдне.

Суд також може призначити свiдкам очну ставку для

з'ясування причин розходжень у їх показаннях.

Стаття 183. Використання свiдком письмових

замiток

Свiдок, даючи показання, може користуватись писв-

мовими замiтками в тих випадках, коли його показан-

ня пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими да-

ними, якi важко зберегти в пам'ятi. Цi замiтки пред'яв-

ляються судовi та особам, якi беруть участь у справi, i

можуть бути приєднанi до справи за ухвалою суду.

389

1. За загальним правилом, вiдповiдно до вимог прин-

ципу усностi, свiдок дає свої показання усно у формi вiль-

ної розповiдi иро факти, якi йому вiдомi по справi i ма-

ють значення для правильного її вирiшення. У разi, коли

показання свiдка пов'язанi з будь-якими обчисленнями,

або йому потрiбно викласти iншi данi, якi важко зберiга-

ти в пам'ятi, свiдок може користуватися письмовими за-

мiтками.

2. Письмовi замiтки, якими може користуватись свi-

док при дачi показань, повиннi мiстити в собi лише об-

числення та iншi данi, якi важко зберегти в пам'ятi. Цi

обчислення та данi повиннi безпосередньо стосуватися

обставин справи та мати суттєве значення для правиль-

ного її вирiшення. Письмовi замiтки свiдка нi в якому

разi не повиннi мiстити у собi змiст показань свiдка, тому

закон передбачає необхiднiсть пред'явлення цих пись-

мових замiток для огляду судом та особами, якi беруть

участь у справi.

У необхiдних, випадках письмовi замiтки, якими кори-

стувався свiдок при дачi показань, за клопотанням осiб,

якi беруть участь у справi, або за iнiцiативою суду мо-

жуть бути долученi до матерiалiв справи. При цьому суд

постановляє ухвалу, яка не е предметом самостiйного ка-

сацiйного оскарження i на неї не може бути внесено по-

дання прокурора, оскiльки ця ухвала не перешкоджає

подальшому руху справи.

Стаття 184. Порядок допиту неповнолiтнiх

свiдкiв

Допит свiдкiв, якi не досягли п'ятнадцяти рокiв, i, за

розсудом суду, неповнолiтнiх свiдкiв вiд п'ятнадцяти до

вiсiмнадцяти рокiв обов'язково провадиться в присут-

ностi педагога або близьких для свiдка осiб (батькiв,

усиновителiв, опiкунiв, пiклувальникiв), якщо вони ве

заiнтересованi у справi.

Зазначенi особи можуть з дозволу суду ставити свiд-

ковi запитання.

У виняткових випадках, коли це необхiдно для вста-

новлення iстини, на час допиту осiб, якi не досягли по-

внолiття, з залу судового засiдання за ухвалою суду може

бути видалена та чи iнша особа, яка бере участь у спра-

вi. Пiсля повернення цiєї особи до залу судового засi-

дання їй повiдомляють про показання свiдка, який не

390

досяг повнолiття, i надають можливiсть поставити за-

питання свiдковi.

Свiдок, який не досяг шiстнадцяти рокiв, по закiн-

ченнi його допиту видаляється з залу судового засiдан-

ня, крiм випадкiв, коли суд визнає за необхiдну прису-

тнiсть цього свiдка в залi судового засiдання.

1. У деяких випадках у судовiй практицi виникає по-

треба здiйснити допит неповнолiтнiх свiдкiв, оскiльки

свiдком може бути кожна особа, якiй вiдомо будь-якi об-

ставини, що стосуються справи. Тому коментована стаття

передбачає процесуальний порядок допиту неповнолiтнiх

свiдкiв. Залучення до процесу неповнолiтнiх осiб як свiд-

кiв є явищем небажаним, тому здiйснювати цю процесу-

альну дiю слiд тiльки у тому випадку, коли данi про фак-

ти, якi мають суттєве значення для правильного вирiшен-

ня справи, суд може отримати тiльки при допомозi допи-

ту неповнолiтнього свiдка, а зробити висновок про наяв-

нiсть або вiдсутнiсть юридичних фактiв, що мають зна-

чення для справи, за допомогою iнших засобiв доказуван-

ня неможливо.

2. Допит свiдкiв, якi не досягли п'ятнадцятирiчного

вiку, провадиться в обов'язковому порядку в присутностi

педагога, батькiв, усиновителiв, опiкунiв. При цьому цi

особи повиннi бути не заiнтересованi у справi, тобто вони

не повиннi бути особами, якД беруть участь у справi, їх

родичами чи членами сiм'ї, а також тими, якi знаходять-

ся в особливих стосунках iз зазначеними особами.

Допит свiдка вiком вiд п'ятнадцяти до вiсiмнадцяти

рокiв у присутностi педагога або близьких для свiдка осiб

здiйснюється в залежностi вiд обставин справи, особи свiд-

ка - за розсудом суду.

Педагога чи близьких для свiдка осiб суд викликає

з метою створення в судовому засiданнi при допитi непо-

внолiтнього свiдка обстановки, при якiй виключалась би

можливiсть негативного впливу на психологiю неповно-

лiтнього свiдка, i останнiй мав би можливiсть правдиво

розповiсти про вiдомi йому фактичнi обставини справи.

При цьому педагог або близькi свiдковi особи з дозволу

суду з метою уточнення та конкретизацiї показань непо-

внолiтнього свiдка, можуть ставити йому запитання.

3. Неповнолiтнi свiдки, якi не досягли шiстнадцятирi-

чного вiку, перед допитом не попереджаються про кримi-

391

нальну вiдповiдальнiсть за вiдмову давати показання або

за дачу завiдома неправдивих показань вiдповiдно до

ст.ст. 178, 179 КК України, оскiльки за цi злочини кри-

мiнальна вiдповiдальнiсть настає при досягненнi шiст-

надцятирiчного вiку. Таким свiдкам головуючий пови-

нен роз'яснити їх обов'язок давати правдивi показання

вiдносно вiдомих йому фактiв, що стосуються справи. Про

кримiнальну вiдповiдальнiсть попереджують неповнолiт-

нiх свiдкiв, якi досягли шiстнадцятирiчного вiку.

4. Коментована стаття передбачає можливiсть видален-

ня з залу судового засiдання на час допиту неповнолiт-

нього свiдка ту чи iншу особу, яка бере участь у справi.

Такi заходи застосовуються лише у виняткових випад-

ках, коли неповнолiтнiй свiдок боїться давати показання

у присутностi цiєї особи, або коли її присутнiсть може

вплинути на об'єктивнiсть показань неповнолiтнього свi-

дка, Про таке видалення суд повинен постановити моти-

вовану ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню. Пiсля того,

як особа, яка була видалена, повертається до залу судово-

го засiдання, суд зобов'язаний ознайомити її iз змiстом

показань неповнолiтнього свiдка та дати можливiсть по-

ставити цьому свiдковi запитання вiдносно його показань,

що вiдповiдає вимогам принципу змагальностi.

5. За загальним правилом, допитаний неповнолiтнiй

свiдок, який не досяг шiстнадцятирiчного вiку, видаля-

ється з залу судового засiдання. Проте це правило має

виключення. Зазначений свiдок може бути залишений

судом в залi судового засiдання пiсля його допиту у ви-

падках, коли виникає потреба у повторному допитi, спiз-

наннi речових доказiв тощо.

Стаття 185. Оголошення показань свiдкiв

Показання свiдкiв, зiбранi в порядку, передбаченому

статтями 33, 36, 45 i 176 цього Кодексу, оголошуються

в судовому засiданнi.

1. З метою всебiчного, об'єктивного та повного дослiд-

ження обставин справи, а також до вимог принципу усно-

стi, безпосередностi та змагальностi головуючий зобов'я-

заний оголосити в судовому засiданнi показання свiдкiв,

що були одержанi при виконаннi судових доручень, за-

безпеченнi доказiв, допитi свiдка за мiсцем його прожи-

вання або знаходження, якщо вiн не має змоги з поваж-

392

них причин з'явитися в судове засiдання, а також пока-

зання свiдкiв, якi були допитанi судом в попереднiх су--

дових засiданнях при вiдкладеннi розгляду справи.

Цi показання оголошуються пiсля допиту свiдкiв, якi

з'явилися. Потреба оголошення цих показань полягає

в тому, що для обгрунтування судового рiшення суд може

використати лише тi показання свiдкiв, якi дослiджува-

лися у судовому засiданнi при участi осiб, якi беруть участь

у справi. Зазначенi особи можуть давати пояснення вiд-

носно оголошених показань.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 своєї поста-

нови вiд 21.12.1990 р. № 9 <Про практику застосування

судами процесуального законодавства при розглядi цивi-

льних справ по першiй iнстанцiї> звернув увагу судiв на

те, що вiдповiдно до закрiпленого ст. 160 ЦПК принципу

безпосередностi судового розгляду одержанi за правила-

ми зазначених статей показання свiдкiв, як i iншi докази,

повиннi бути дослiдженi в судовому засiданнi, в якому

постановлено рiшення, незалежно вiд того, чи дослiджу-

валися цi докази тим же складом суду в iншому судово-

му засiданнi. Крiм того, п. 8 зазначеної постанови Пле-

нуму Верховного Суду України звертає увагу судiв на те,

що не можуть бути використанi як показання свiдкiв

письмовi пояснення громадян, у вiдповiдних випадках

вони приймаються судом як письмовi докази (Бюл. зако-

нодавства i юрид. практики України.- 1996.- № 1.-

С. 405).

2. Якщо свiдки, якi були допитанi у порядку, передба-'

ченому статтями 33, 36, 45, 176 ЦПК, з'явилися в судове

засiдання, то вони пiдлягають допиту на загальних пiд-

ставах за правилами, встановленими ст. 182 ЦПК. Ранi-

ше одержанi показання цих свiдкiв можуть не оголошу-

ватись в судовому засiданнi. Цi показання оголошуються

лише у тому випадку, якщо мiж ними i показаннями, якi

дав свiдок у судовому засiданнi, є протирiччя. Оголошен-

, ня цих показань має за мету усунення протерiчь.

Стаття 186. Дослiдження письмових доказiв

Письмовi докази або протокол їх огляду, складенi

в порядку, передбаченому статтями 33, 36 i 188 цього

Кодексу, оголошуються в судовому засiданнi та пред'яв-'

ляються для ознайомлення особам, якi беруть участь

у справi, а в необхiдних випадках - також експертам

393

'-"ї'ТОЇртПi. .

i свiдкам. Особи, якi беруть участь у справi, можуть дати

свої пояснення з приводу цих доказiв або протоколу.

1. Вiдповiдно до принципу усностi, безпосередностi та

змагальностi письмовi докази або протоколи їх огляду,

якi складенi в порядку виконання судових доручень, за-

безпечення доказiв, а також при оглядi їх за мiсцем зна-

ходження, якщо цi письмовi докази не можуть бути до-

ставленi в судове засiдання, оголошуються в судовому за-

сiданнi та пред'являються для ознайомлення особам, якi

беруть-участь у справi. Це має за мету залучити до дослi-

дження письмових доказiв усiх заiнтересованих осiб, оскi-

льки судове рiшення може бути постановлене тiльки на

пiдставi тих доказiв, якi дослiджувалися в судовому засi-

даннi за участю осiб, якi беруть участь у справi.

2. У деяких випадках письмовi докази та протоколи

їх огляду можуть бути пред'явленi для ознайомлення

свiдкам та експертам. Така потреба може виникнути тодi,

коли мiж письмовими доказами є протирiччя, якщо вини-

кає сумнiв щодо їх змiсту та справжностi.

3. Отже, дослiдження письмових доказiв провадиться

шляхом ознайомлення з їх змiстом осiб, якi беруть участь

у справi, та заслуховуванням їх пояснень вiдносно змiсту

письмових доказiв i достовiрностi вiдображених у них

фактичних даних. Дана стаття передбачає можливiсть дачi

пояснень особами, якi беруть участь у справi, вiдносно

письмових доказiв та протоколiв їх огляду.

Стаття 187. Оголошення особистого листування

i телеграфних повiдомлень громадян

З метою охорони таємницi листування i телеграфних

повiдомлень особисте листування та особистi телеграф-

нi повiдомлення громадян можуть бути оголошенi у вiд-

критому судовому засiданнi тiльки за згодою осiб, мiж

якими це листування i телеграфнi повiдомлення вiд-

бувалися. В противному разi таке листування i теле-

графнi повiдомлення оголошуються та дослiджуються у

закритому судовому засiданнi.

(Стаття 187 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81)

1. Особисте листування громадян або телеграфнi по-

вiдомлення, якщо вони пред'явленi до суду та мають зна-

394

чення для справи, є письмовими доказами. Проте для їх

дослiдження закон передбачає не загальний, а особливий

процесуальний порядок дослiдження.

2. Згiдно з положенням ст. 31 Конституцiї України

вiдносно того, що кожному гарантується таємниця листу-

вання, телефонних розмов, телеграфної та iншої кореспон-

денцiї, дана правова норма мiстить вимогу, вiдповiдно до

якої особисте листування, телеграфнi повiдомлення гро-

мадян можуть бути оголошенi у вiдкритому судовому за-

сiданнi тiльки за згодою осiб, мiж якими це листування i

телеграфнi повiдомлення вiдбувалися. При цьому треба

мати на увазi, що згоду на це мають дати усi суб'єкти

листування або телеграфних повiдомлень. Головуючий по-

винен з'ясувати, чи згода дається на оголошення усього

листування, телеграфних повiдомлень, чи на їх частину.

Якщо такої згоди нема, або е згода на оголошення части-

ни листування чи телеграфних повiдомлень, то вони всi

або їх частина, на оголошення якої немає згоди, оголошу-

ються в закритому судовому засiданнi.

Згода на оголошення листування або телеграфних по-

вiдомлень може виражатися в письмовiй або уснiй фор-

мi. Письмова згода додається до матерiалiв справи, а усна

заноситься до протоколу судового засiдання.

3. Пiд час оголошення в закритому судовому засiдан-

нi особистого листування або телеграфних повiдомлень

можуть бути присутнi особи, якi беруть участь у справi,

а в необхiдних випадках свiдки, експерти, перекладачi.

4. Про оголошення особистого листування або теле-

графних повiдомлень в закритому судовому засiданнi суд

повинен постановити ухвалу, в якiй вказується склад осiб,

якi можуть бути присутнi в закритому судовому засiдан-

нi. Ухвала про проведення закритого судового засiдання

не може бути оскаржена, на неї не може бути внесене

подання прокурора.

Стаття 188. Дослiдження речових доказiв

Речовi докази оглядаються судом, а також пред'яв-

ляються для ознайомлення особам, якi беруть участь

у справi, а в необхiдних випадках - також експертам

i свiдкам. Особи, яким пред'явленi для ознайомлення

речовi докази, можуть звернути увагу суду на тi чи iншi

обставини, зв'язанi з оглядом. Цi заяви заносяться до

протоколу судового засiдання.

395

Протоколи огляду речових доказiв, складенi в поряд-

ку, передбаченому статтями 33, 36 i 189 цього Кодексу,

оголошуються в судовому засiданнi. Особи, якi беруть

участь у справi, можуть дати свої пояснення з приводу

цих протоколiв.

1. Речовi докази є засобами доказування. Дослiдження

речових доказiв здiйснюється шляхом їх огляду в судо-

вому засiданнi судом, а також за участю усiх осiб, якi бе-

руть участь у справi, оскiльки суд може покласти в обгру-

нтування судового рiшення тiльки тi речовi докази, якi

були дослiдженi у судовому засiданнi у встановленому

законом порядку.

У деяких випадках при дослiдженнi речових доказiв

виникає потреба пред'явлення їх експертам або свiдкам.

Пiд час дослiдження речових доказiв особи, яким вони

пред'явленi для ознайомлення, можуть звертати увагу суду

на тi чи iншi обставини, зв'язанi з оглядом, давати свої

пояснення вiдносно цих доказiв, ставити один одному за-

питання, пов'язанi з дослiдженням речових доказiв. Весь

хiд дослiдження письмових доказiв повинен знайти вiдо-

браження в протоколi судового засiдання.

2. Якщо в матерiалах цивiльної справи є протоколи

огляду речових доказiв, якi були складенi пiд час вико-

нання судових доручень, забезпечення доказiв або пiд час

огляду речових доказiв за мiсцем їх знаходження, то цi

протоколи вiдповiдно до вимог принципу усностi та без-

посередностi повиннi бути оголошенi в судовому засiдан-

нi з метою ознайомлення осiб, якi беруть участь у справi,

iз змiстом цих протоколiв, а також з метою забезпечення

можливостi осiб, якi беруть участь у справi, прийняти

участь у їх дослiдженнi. Пiд час дослiдження цих прото-

колiв особи, якi беруть участь у справi, можуть давати

свої пояснення з приводу цих протоколiв, а також стави-

ти один одному запитання вiдносно протоколiв, що дослi-

джуються, заявляти клопотання. Цi пояснення, запитан-

ня, вiдповiдi на запитання, клопотання заносяться до про-

токолу судового засiдання.      '

Стапiтя 189. Огляд на мiсцi

Речовi та письмовi докази, яких не можна доставити

в суд, оглядаються i дослiджуються за мiсцем їх знахо-

дження. Про проведення огляду на мiсцi суд постанов-

ляє ухвалу.      ,

396

Огляд на мiсцi провадить весь склад суду з повiдом-

ленням про це осiб, якi беруть участь у справi, а в необ-

хiдних випадках - з викликом експертiв i свiдкiв.

Про огляд на мiсцi i проведенi при оглядi дiї склада-

ється протокол, що пiдписується всiма особами, якi бе-

руть участь в оглядi. До протоколу додаються разом з

описом усi складенi або звiренi пiд час огляду плани,

креслення, знiмки тощо.

Особи, якi беруть участь в оглядi на мiсцi, вправi

подавати свої зауваження на протокол огляду.

1. У деяких випадках виникає потреба здiйснити огляд

письмових та речових доказiв за мiсцем їх знаходження.

Така потреба може виникнути, коли письмовi та речовi

докази не можуть бути доставленi в суд та дослiдженi в

.судовому засiданнi, але мають суттєве значення для пра-

вильного вирiшення справи.

Питання про проведення огляду письмових або речо-

вих доказiв вирiшується судом у судовому засiданнi з

урахуванням думки осiб, якi беруть участь у справi, про

що постановлюється ухвала. Ухвала про проведення огля-

ду зазначених доказiв за мiсцем їх знаходження не є об'-

єктом самостiйного касацiйного оскарження, на неї не

може бути внесене подання прокурора.

2. Про час та мiсце проведення огляду письмових та

речових доказiв за мiсцем їх знаходження суд повинен

повiдомити у встановленому законом порядку усiх осiб,

якi беруть участь у справi, але їх неявка не перешкоджай

здiйсненню'такого огляду.

Огляд на мiсцi здiйснюється усiм складом суду за учас-

тю осiб, якi беруть участь у справi, а в необхiдних випадках

за участю експерта або свiдкiв. Пiд час огляду письмових

або речових доказiв за мiсцем їх знаходження особи, якi

беруть участь у справi, можуть давати свої пояснення

вiдносно доказiв, що дослiджуються. В необхiдних випад-

ках суд може допитати експерта або свiдкiв.

3. Про проведення огляду на мiсцi складається прото-

кол, який мiстить вiдомостi про хiд огляду, а також змiст

пояснень осiб, якi беруть участь у справi, та показань свi-

дкiв i експерта а приводу речових або письмових доказiв,

що дослiджуються. Цей протокол пiдписується усiма уча-

сниками огляду, до нього також додаються усi склаДенi

або звiренi плани, креслення, фотознiмки або iншi доку-

397

менти, якi разом з їх описом є невiд'ємною частиною цього

протоколу.

4. Якщо особи, якi брали участь у оглядi, не згоднi зi

змiстом протоколу або з додатками до нього, вони мають

право подавати свої зауваження щодо протоколу. Цi за-

уваження розглядаються судом у судовому засiданнi за

участю усiх осiб, якi беруть участь у справi.

5. Протокол огляду письмових або речових доказiв за

мiсцем їх знаходження пiдлягає дослiдженню в судовому

засiданнi вiдповiдно до правил, встановлених ст.ст. 186,

188 ЦПК.

Стаття 190. Дослiдження висновку експерта

Висновок експерта оголошується в судовому засiдан-

нi.

Для роз'ясненая i доповнення висновку експерта йому

можуть бути заданi запитання.

Першим ставить запитання експертовi особа, за за-

явою якої призначено експертизу, а потiм - iншi особи,

якi беруть участь у справi. Якщо експертизу призначено

за iнiцiативою суду, першим ставить запитання експер-

товi позивач. Головуючий може ставити запитання екс-

пертовi в будь-який час його допиту.

(Стаття 190 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

Лi 2464-12 вiд 17.06.92)

1-У разi, коли по справi призначена експертиза, екс-

перт, якому доручено ЇЇ проведення, повинен у письмовiй

формi вiдповiсти на тi запитання, якi були йому постав-

ленi в судовiй ухвалi про призначення експертизи. Екс-

перт має право до свого письмового висновку включити

свої мiркування вiдносно обставин, якi мають значення

для справи, вiдносно яких суд не поставив йому запитан-

ня в ухвалi.

Висновок експерта оголошується в судовому засiданнi

i дослiджується судом за участю усiх осiб, якi беруть участь

у справi.

2. Пiд час дослiдження висновку експерта з метою роз'-

яснення i доповнення цього висновку, експертовi з боку

осiб, якi беруть участь у справi, а також судом можуть

бути поставленi запитання, якщо експерт викликаний до

судового засiдання. Стаття, що коментується, передбачає

черговiсть, у якiй експертовi ставляться запитання.

398

Першим ставить запитання експерту особа, за клопо-

танням якої призначена експертиза, оскiльки ця особа

формулювала запитання, якi були поставленi в ухвалi

про призначення експертизи. Пiсля цього експертовi

можуть ставити запитання iншi особи, якi беруть участь

у справi.                                         '

Якщо експертизу призначено за iнiцiативою суду, пер-

шим ставить запитання експертовi позивач.

Оскiльки головуючий повинен керувати усiм ходом

судового засiдання, вiн може ставити запитання експер-

товi в будь-який час його допиту. Крiм того, головуючий

може вiдхиляти запитання, якi ставлять експертовi осо-

би, якi беруть участь у справi, якщо вiн вважатиме, що цi

запитання не стосуються висновку експерта або мають

за мету затягнути чи безпiдставно ускладнити розгляд

справи.

Вiдповiдi експерта на поставленi .запитання заносять-

ся до протоколу судового засiдання. Крiм того, суд може

запропонувати експертовi викласти в письмовiй формi уснi

вiдповiдi та долучити їх до матерiалiв справи.

Стаття 191. Висновки органiв державного

управлiння

Висновки органiв державного управлiння, що беруть

участь у справi (частина друга статтi 121 цього Кодек-

су), оголошуються в судовому засiданнi, пiсля чого суд i

особи, якi беруть участь у справi, можуть ставити запи-

тання представникам цих органiв з метою роз'яснення

i доповнення висновку.

1. У визначених законом випадках по деяких катего-

рiях цивiльних справ суд зобов'язаний залучити до учас-

тi в процесi органи державного управлiння (про визнан-

ня громадянина обмежено дiєздатним або недiєздатним,

по справах про дiтей тощо). У цих випадках органи дер-

жавного управлiння зобов'язанi представити свiй моти-

вований висновок по справi. Цей висновок не є засобом

доказування, але при постановленнi судового рiшення суд

ураховує його змiст. Тому висновки цих органiв оголошу-

ються в судовому засiданнi та дослiджуються судом за

участю осiб, якi беруть участь у справi, як i засоби доказу-

вання.

399

2. Коментована стаття передбачає право суду та осiб,

якi беруть участь у справi, ставити запитання представ-

никовi органу державного управлiння з метою роз'яснен-

ня i доповнення його висновку. Закон не регламентує чер-

говiсть ставлення запитань. Таку черговiсть визначає суд,

при цьому головуючий може ставити такi запитання про-

тягом усього часу дослiдження висновку органу держав-

ного управлiння. Змiст запитань та вiдповiдей на цi за-

питання заносяться до протоколу судового засiдання

Стаття 192. Думка громадської органiзацiї чи

трудового колективу

Суд, пiсля дослiдження обставин i перевiрки доказiв,

вислуховує представника громадської органiзацiї чи тру-

дового колективу (стаття 161 цього Кодексу) про думку

органiзацiї або колективу, якi його уповноважили, з при-

воду справи, що розглядається судом. Пiсля цього суд i

особи, якi беруть участь у справi, можуть ставити йому

запитання з метою з'ясування думки громадськостi.

(Стаття 192 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81)

1. Думка громадської органiзацiї чи трудового колек-

тиву викладається в судовому засiданнi пiсля дослiджен-

ня обставин справи i перевiрки доказiв. Суд i особи, якi

беруть участь у справi, можуть ставити представникам

громадських. органiзацiй чи трудових колективiв запи-

тання з метою з'ясування думки громадськостi (ст. 192

ЦПК). Думка громадської органiзацiї або трудового ко-

лективу, викладена їх представником, повинна бути за-

значена у протоколi судового засiдання (п. 9 ст. 198 ЦПК).

2. Надiлення представника громадськостi комплексом

процесуальних прав дозволяє зробити висновок, що вiн не

є простим iнформатором, передавачем думки громадсь-

кої органiзацiї i трудового колективу. Тому, якщо в про-

цесi судового розгляду будуть з'ясованi такi обставини,

що ранiше не були вiдомi i наявнiсть яких може змiнити

думку громадської органiзацiї чи трудового колективу з

приводу справи, суд на прохання представника має право

вiдкласти розгляд для з'ясування думки вiдповiдної ор-

ганiзацiї або трудового колективу з врахуванням нових

даних.

400

У судових дебатах представниковi громадськостi на-

дається право виступити пiсля осiб, якi беруть участь у

снравi (ч. 6 ст. 194 ЦПК).

Стаття 193. Додатковi пояснення осiб, якi беруть

участь у справi

Пiсля з'ясування всiх обставин справи та перевiрки

їх доказами головуючий надає сторонам та iншим

особам, якi беруть участь у справi, можливiсть дати

додатковi пояснення. Вислухавши додатковi пояснення,

суд постановляє ухвалу про закiнчення з'ясування

обставин справи та перевiрки їх доказами i переходить

\ до судових дебатiв.

1. Пiд час дослiдження доказового матерiалу, з'ясуван-

ня обставин справи у сторiн та iнших осiб, якi беруть участь^

у справi, може виникнути необхiднiсть дати суду додат-

ковi показання, оскiльки їм можуть стати вiдомi факти,

якi не були вiдомi на початку розгляду справи i вiдносно

яких вони не дали свої первiснi пояснення. Враховуючи

цей факт, головуючий повинен надати можливiсть осо-

бам, якi беруть участь у справi, дати додатковi пояснення.

Суд надає можливiсть дати додатковi пояснення за кло-

потанням вiдповiдної особи, яка бере участь у справi. Цi

клопотання пiдлягають задоволенню, якщо вони не спря-

мованi на необгрунтоване ускладнення процесу та затя-

гування розгляду справи.

2. Додатковi пояснення осiб, якi беруть участь у справi,

можуть стосуватися фактичних обставин справи, якi з'я-

сувалися пiд час її розгляду. Крiм того, особи, якi беруть

участь у справi, можуть заявити клопотання про залучен-

ня до справи або огляд тих чи iнших документiв, зробити

заяву з приводу тих чи iнших обставин. Додатковi пояс-

нення заносяться до протоколу судового засiдання, а кло-

потання заносяться до протоколу та вирiшуються судом

на загальних пiдставах.

3. Пiсля заслуховування додаткових пояснень та ви-

конання процесуальних дiй, пов'язаних з заявленими

клопотаннями, суд постановляє ухвалу про закiнчення з'я-

сування обставин справи та перевiрки їх доказами i пере-

ходить до судових дебатiв. За загальним правилом така

ухвала є протокольною. Вона не пiдлягає касацiйному оска-

рженню i на неї не може бути внесене подання прокуро-

401

ра. Постановленням зазначеної ухвали закiнчується така

частина судового засiдання, як розгляд справи по сутi.

Стаття 194. Судовi дебати

Судовi дебати складаються з промов осiб, якi беруть

участь у справi.

У дебатах першому надається слово позивачевi та

його представниковi, потiм вiдповiдачевi та його пред-

ставниковi. Третя особа, яка заявила самостiйнi позов-

нi вимоги на предмет спору, та 'її представник виступа-

ють пiсля сторiн.

Третi особи без самостiйних вимог виступають у де-

батах пiсля особи, на сторонi якої вони беруть участь.

Прокурор, а також уповноваженi органiв державно-

го управлiння, профспiлок, державних пiдприємств, уста-

нов, органiзацiй, колгоспiв, iнших кооперативних орга-

нiзацiй, їх об'єднань, iнших громадських органiзацiй або

окремi громадяни, якi звернулися до суду на захист прав

та охоронюваних законом iнтересiв iнших осiб, висту-

пають у судових дебатах першими.

Органи державного управлiння, притягненi судом до

участi в процесi, а також тi з них, якi вступили до про-

цесу за своєю iнiцiативою, виступають в судових деба-

тах пiсля сторiн та третiх осiб.

Представники громадських органiзацiй i трудових ко-

лективiв (стаття 161 цього Кодексу), допущенi до участi

в судовому розглядi справи, виступають в дебатах пiс-

ля осiб, зазначених у частинах другiй, третiй, четвертiй

i п'ятiй цiєї статтi.

Суд не вправi обмежувати тривалiсть судових деба-

тiв певним часом. Головуючий може спинити промовця

лише тодi, коли вiн виходить за межi справи, що

розглядається судом.

З дозволу суду промовцi можуть обмiнятися реплiка-

ми.

(Стаття 194 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

Лi 1461-10 вiд 23.01.81)

1. Пiсля закiнчення дослiдження обставин справи та

перевiрки їх доказами суд переходить до судових деба-

тiв.

Судовi дебати - це наступна частина судового засi-

дання, в якiй особами, що беруть участь у справi, їх пред-

402

ставниками пiдводиться пiдсумок проведеного дослiджен-

ня обставин справи та доказiв. Судовi дебати складають-

ся з промов осiб, якi беруть участь у справi, в яких вони

висловлюють свою думку про те, як повинна бути вирi-

шена справа. Вони дають оцiнку доказам, роблять висно-

вки про встановлення чи невстановлення фактiв, що ма-

ють значення для правильного розгляду справи. Крiм того,

особи, якi беруть участь у справi, пiд час судових дебатiв

можуть висловлювати свою думку вiдносно правової ква-

лiфiкацiї спiрних правовiдносин та посилатися на закон,

який, за їх мiркуванням, регулює цi правовiдносини.

2. Коментована стаття встановила черговiсть виступiв

у судових дебатах осiб, якi беруть участь у справi. Першо-

му надається слово позивачевi та його представниковi,

потiм вiдповiдачевi та його представниковi. Третя особа,

яка заявила самостiйнi позовнi вимоги на предмет спору,

та її представник виступають пiсля сторiн. Третi особи

без самостiйних вимог виступають у дебатах пiсля особи,

на сторонi якої вони беруть участь. Сторона або третя

особа можуть вiдмовитись вiд участi в судових дебатах

на тiй пiдставi, що їх думку висловить їх представник.

3. Слiд мати на увазi, що коли на захист прав чи iнте-

ресiв, що охоронюються законом, iнших осiб звернувся

прокурор, а також уповноваженi органiв державного управ-

лiння, мiсцевого самоврядування, профспiлок, державних

пiдприємств, закладiв, органiзацiй, їх об'єднань, iнших гро-

мадських органiзацiй чи окремi громадяни, то вони в су-

дових дебатах виступають першими. У випадках, коли

у судовому засiданнi присутнi особи, на захист прав чи

iнтересiв яких звернулися до суду вiдповiднi уповнова-

женi суб'єкти, то суд повинен дати змогу їм висловитись

у судових дебатах пiсля iнiцiаторiв процесу.

Органи державного управлiння, мiсцевого самовряду-

вання, притягненi судом до участi в процесi, а також тi

з них, якi вступили у процес за своєю iнiцiативою, висту-

пають у судових дебатах пiсля сторiн i третiх осiб.

4. Представники громадських органiзацiй i трудових

колективiв, допущенi до участi в судовому розглядi, та-

кож виступають у судових дебатах останнiми.

Коментована стаття мiстить певнi протирiччя. Вiдпо-

вiдно до ч. 1 судовi дебати складаються з промов осiб, якi

беруть участь у справi. Оскiльки вiдповiдно до ст. 98 ЦПК,

яка мiстить вичерпний перелiк осiб, якi беруть участь у

                                    403

справi, представники громадськостi не є такими, то доцiль-

но було б виключити можливiсть їх участi у судових де-

батах, тим бiльше, що думка громадськостi заслуховува-

лась пiд час розгляду справи по сутi.

5. Судовi дебати повиннi провадитись по кожнiй цивi-

льнiй справi. Учасники судових дебатiв у, своїх промовах

не можуть посилатися на докази та обставини, якi не до-

слiджувалися у судовому засiданнi.

6. Тривалiсть судових дебатiв не обмежується часом,

тому головуючий не встановлює регламенту для виступу

осiб, якi беруть участь у справi. Однак у випадках, коли

будь-хто з учасникiв судових дебатiв торкається обста-

вин, якi не мають вiдношення до справи, головуючий по-

винен зупинити виступ та зробити з цього приводу заува-

ження.

7. За проханням будь-кого з учасникiв дебатiв суд

повинен надати можливiсть реплiки, яка може бути ви-

користана як доповнення до виступу. Правом реплiки

може скористуватись особа, яка не брала участi у судових

дебатах, але мала на це право. Право останньої реплiки

належить вiдповiдачевi та його представниковi.

Стаття 195.

(Статтю 195 виключено на пiдставi Закону № 2857-12

вiд 15.12.92)

Стаття 196. Поновлення розгляду справи

по сутi

Якщо суд пiд час судових дебатiв визнає за необхiд-

не з'ясувати новi обставини, що мають значення для

справи, або дослiдити новi докази, вiн постановляє ух-

валу про поновлення розгляду справи по сутi. Пiсля

закiнчення розгляду справи по сутi судовi дебати про-

вадяться в загальному порядку.

(Стаття 196 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

№ 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Пiд час проведення судових дебатiв особи, якi бе-

руть участь у справi, посилаються, на тi обставини та да-

ють, зокрема, оцiнки тим доказам, якi дослiджувалися пiд

час розгляду справи по сутi. У тому випадку, коли суд

вважатиме за необхiдне додатково перевiрити тi чи iншi

404

факти, якi мають суттєве значення для правильного вирi-

шення справи, або перевiрити докази чи дослiдити новi

докази, якi надiйшли пiд час судових дебатiв, вiн може

поновити розгляд справи по сутi, про що постановляє мо-,

тивовану ухвалу. За загальними правилами така ухвала є

протокольною i не пiдлягає касацiйному оскарженню, оскi-

льки не перешкоджає подальшому руху справи. У тому

випадку, якщо новi докази, на якi посилався у судових

дебатах будь-хто з осiб, якi беруть участь у справi, не мо-

жуть бути дослiдженi у цьому судовому засiданнi, суд своєю

ухвалою вiдкладає розгляд справи (ст. 17.6 ЦПК).

2. Пiсля дослiдження нових доказiв, перевiрки обста-

вин, з приводу яких було поновлено розгляд справи по

сутi, суд знову переходить до судових дебатiв. У такому

випадку судовi дебати провадяться на загальних пiдста-

вах за правилами, встановленими ст. 194 ЦПК.

Стаття 197. Вихiд суду до нарадчої кiмнати для

постановлеиня судового рiшення

Пiсля судових дебатiв суд йде до нарадчої кiмнати

для постановлення рiшення.

Якщо при постановленнi рiшення виявиться потреба

з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свi-

дкiв або через iншу судову дiю, суд, не постановляючи

рiшення, вiдновлює судовий розгляд справи, про що по-

становляє ухвалу.

Судовий розгляд в цьому разi провадиться виключно

в межах з'ясування обставин, що потребують додатко-

вої перевiрки.

Пiсля закiнчення вiдновленого судового розгляду, за-

лежно вiд його результатiв, суд вiдкриває судовi дебати

з приводу додатково дослiджених обставин i йде до на-

радчої кiмнати для постановлення рiшення або, якщо

з'ясування цих обставин в судовому засiданнi виявило-

ся неможливим, виносить ухвалу про вiдкладення роз-

гляду справи.

(Стаття 197 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами

Л'" 2464-12 вiд 17.06.92, № 2857-12 вiд 15.12.92)

1. Постановлення та проголошення судового рiшен-

ня- це заключна частина судового засiдання, десуд

у колегiальному складi чи суддя одноособове вирiшує спра-

ву по сутi i проголошує судове рiшення.

405

При постановленi судового рiшення по справi нiхто не

має права бути присутнiм у нарадчiй кiмнатi, крiм скла-

ду суду по данiй справi (ст. 210 ЦПК).

У нарадчiй кiмнатi суд вирiшує такi питання фактич-

ного i правового характеру: чи мали мiсце обставини, на

якi вказали сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi,

та якими доказами пiдтверджуються цi обставини; чи

достовiрнi докази; якi правовiдносини сторiн, що виплива-

ють iз встановлених фактiв; яка правова норма пiдлягає

застосуванню i як на пiдставi цiєї норми i згiдно iз вста-

новленими фактами повинно бути вирiшено справу; чи

пiдлягають стягненню судовi витрати i як повинно бути

розподiлено мiж сторонами їх стягнення; чи пiдлягає

рiшення негайному виконанню.

Якщо справа розглядається колегiальним складом

суду, всi питання вирiшуються суддями бiльшiстю голо-

сiв. При розв'язаннi кожного питання нiхто iз суддiв не

має права утримуватись вiд голосування. Головуючий го-

лосує останнiм. Суддя, не згодний з рiшенням бiльшостi,

може викласти в письмовiй формi свою окрему думку.

Окрему думку цього суддi долучають до справи, але в су-

довому засiданнi вона не оголошується (ст. 17 ЦПК).

Постановлене рiшення викладається в письмовiй фор-

мi головуючим чи одним iз суддiв при колегiальному

розглядi справи i засвiдчується пiдписами всього складу

суду.

Постановлене в нарадчiй кiмнатi судове рiшення ого-

лошується в судовому засiданнi публiчно. Рiшення суду

постановляється iм'ям України.

Рiшення повинно бути постановлене негайно пiсля

розгляду справи. Проте цивiльне процесуальне законо-

давство передбачає можливiсть вiдкладення складання

Мотивованого рiшення з цивiльної справи (комент. до

ст. 209 ЦПК).

Проголошуючи судове рiшення, головуючий повинен

чiтко пояснити заiнтересованим особам його змiст, а та-

кож порядок i строк оскарження рiшення. Пiсля цього

судове засiдання оголошується закритим i вiдповiдно

завершується така стадiя цивiльного процесу, як судовий

розгляд.

2. iнодi пiд час постановлення рiшення у суду може

виникнути необхiднiсть з'ясувати будь-якi обставини спра-

ви. Тодi суд може поновити розгляд справи по сутi, про що

406

постановляється ухвала. В такому випадку дослiдженню

пiдлягають тiльки обставини, якi потребують додаткової

перевiрки, а якщо їх з'ясування залежить вiд дослiджених

доказiв, то цi докази можуть бути дослiдженi повторно.

3. Пiсля закiнчення поновленого судового розгляду суд

провадить судовi дебати не на загальних пiдставах, якi вста-

новленi ст. 194 ЦПК, а тiльки з приводу додатково дослi-

джених матерiалiв справи i йде до нарадчої кiмнати для

постановлення рiшення. Якщо у судовому засiданнi з'ясу-

вати обставини, з приводу яких поновлявся розгляд спра-

ви по сутi, неможливо, суд постановляє ухвалу про вiдкла-

дення розгляду справи (комент. до ст. 176 ЦПК).