Глава 26 ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

(Назва глави 26 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81)

Стаття 229. Пiдстави залишення заяви

без розгляду

Суд залишає заяву без розгляду:

1) якщо заiнтересованою особою, яка звернулася до

суду, не додержано встановленого для даної категорiї

справ порядку попереднього позасудового вирiшення

справи i можливiсть застосування цього порядку не

втрачена;

2) якщо заяву подано недiєздатною особою;

3) якщо заяву вiд iменi заiнтересованої особи подано

особою, яка не має повноважень на ведення справи;

4) у випадку неявки в судове засiдання позивача за

викликом суду без поважних причин або повторної не-

явки позивача за викликом суду незалежно вiд причин

(Стаття 172 цього Кодексу);

5) якщо спiр мiж тими ж сторонами, про той же пред-

мет i з тих же пiдстав знаходиться на розглядi в iншому

судi.

(Стаття 229 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81, Законом України № 1464-iii вiд

17.02.2000)

1. Залишення заяви без розгляду - це форма закiн-

чення цивiльних справ без винесення судового рiшення,

наслiдком якої є можливiсть повторного звернення до

суду з тотожним позовом.

Усi пiдстави для залишення заяви без розгляду, якi

вказанi у ст. 229 ЦПК, можна подiлити на двi групи:

пiдстави, якi викликають обов'язкове залишення заяви

без розгляду, та факультативнi. При цьому слiд зазначити,

що п. 1 ст. 229 ЦПК не повинен застосовуватися за

обставин, що склалися, якi вказанi у п. 2 ст. 136 та п. 2

ст. 227 ЦПК.

466

Обов'язкове залишення заяви без розгляду має мiсце

в тих випадках, якщо суд зобов'язаний зробити це неза-

лежно вiд волi заiнтересованих осiб. Данi пiдстави мають

допроцесуальний характер, оскiльки суддя повинен був

вiдмовити у прийняттi заяви до судового провадження i

роз'яснити" заiнтересованiй особi порядок усунення пере-

шкод для можливого розгляду справи в судi.

Заява обов'язково залишається без розгляду суду, якщо

вона подана недiєздатною особою (п. 2 ст. 229 ЦПК). За

загальним правилом цивiльного судочинства до суду за

захистом свого права чи охоронюваного законом iнтере-

. су можуть звертатися тiльки особи, якi надiленi цивiль-

ною процесуальною дiєздатнiстю, тобто спроможнi особи-

сто здiйснювати свої процесуальнi права i виконувати

обов'язки. Особисте звернення до суду процесуальне не-

дiєздатної особи є недiйсним з юридичної точки зору

\> i не породжує для такої особи нiяких процесуальних на-

слiдкiв. Однак необхiдно пiдкреслити, що таке звернення

стосується самого права на пред'явлення позову, яке збе-

рiгається за позивачем i може бути реалiзоване його за-

конним представником.

Залишення заяви без розгляду внаслiдок того, що по-

зивач є недiєздатною особою, необхiдно вiдрiзняти вiд обо-

в'язкового зупинення провадження у справi. Залишення

заяви без розгляду на цiй пiдставi може мати мiсце лише

тодi, коли дiєздатнiсть позивача втрачена ще до порушення

ним процесу i справу порушено в судi помилково, тому

що суддя повинен був у цьому разi вiдмовити у прийнят-

тi позовної заяви. В тих випадках, коли дiєздатнiсть втра-

чена стороною уже пiд час провадження справи в судi,

а справа була порушена правомiрно, суд зобов'язаний зу-

пинити провадження у справi до вступу у справу законного

представника недiєздатної особи (п. 2 ст. 221 ЦПК).

Суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду, якщо

заява вiд iменi заiнтересованої особи подана особою, яка

не має повноважень на ведення справи (п. З ст. 229 ЦПК).

Згiдно зi ст. 110 ЦПК звертатися до суду за захистом

може заiнтересована особа як особисто, так i через свого

представника, який для реалiзацiї цього права повинен

мати вiдповiднi повноваження, передбаченi законом. Тому,

якщо в судовому засiданнi виявиться, що представник

позивача не має вiд заiнтересованої особи повноважень

467

на порушення i ведення справи вiд його iменi в судi, то

заява залишається без розгляду.

Заява також повинна бути залишена без розгляду, яi^щд

i спiр мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з ^дх

же пiдстав знаходиться на розглядi в iншому судi (i^ 5

от. 229 ЦПК). Практично такi випадки можуть зустрiча-

тися тодi, коли законом передбачено альтернативну те-

риторiальну пiдсуднiсть, яка дає позивачу право вибору

мiсця розгляду справи (ст. 126 ЦПК). Тому може вин^.

нути можливiсть одночасного звернення позивача iз за-

явою до рiзних судiв.

В юридичнiй лiтературi висловлено досить обгруi^,го-

. вану думку про те, що за наявностi такої пiдстави доц^дь.

нiше було б закривати провадження у справi (ст. ^27

ЦПК). Адже якщо заява перебуває у провадженнi одного

суду i буде ним розглянута, то це виключить можливiсть

її розгляду в iншому судi.

2. Процесуальне законодавство, передбачає i випадки

коли суд залежно вiд конкретних обставин справи мс^же

(але не зобов'язаний) залишити заяву без розгляду. Йдiть-

ся про випадки, коли процес виник на законних пiдс^гра.

вах, у суддi не було пiдстав для вiдмови у прийняттi за-

яви, однак в ходi розгляду справи в судовому засiданнi

виникли такi обставини, якi перешкоджають розгляду

справи по сутi та винесенню судового рiшення.

Пункт 4 статтi, що коментується, передбачає як фа^ду.

льтативну пiдставу для залишення заяви без розгляду

випадок неявки в судове засiдання позивача за вик;ди.

ком суду без поважних причин або повторної його неяв-

ки незалежно вiд причин (ст. 172 ЦПК). ^Факультатив-

ною ця пiдстава є тому, що вiдповiдно до ч. З ст. 172 ЩпК

у разi, якщо суд визнає потрiбним, щоб позивач, якийд де

з'явився, дав особистi пояснення, розгляд справи може бдуги

вiдкладено.

3. Перелiк пiдстав для залишення заяви без розгляду

е вичерпним i поширювальному тлумаченню не пiдляi)гае_

Так, у груднi 1966 р. М. пред'явив позов до Г. i про

розiрвання шлюбу. Вiдповiдачка просила одночасно -цц.

рiшити питання про подiл спiльного майна.

Рiшенням суду Надвiрнянського району iвано-Фран-

кiвської областi вiд 12 квiтня 1966 р. позов про розiрв^дд.

ня шлюбу задоволене, а позов про подiл спiльного ма^дда

подружжя залишено без розгляду.

468

Судова колегiя в цивiльних справах iвано-Франкiвсь-

кого обласного суду ухвалою вiд 3 травня 1966 р. рiшен-

ня суду щодо залишення без розгляду, позову про подiл

майна скасувала, а справу надiслала на новий розгляд.

Розглядаючи справу вдруге, суд Надвiрнянського ра-

йону iвано-Франкiвської областi рiшенням вiд 24 трав-

ня 1966 р. частину майна мiж сторонами подiлив, щодо

решти майна позов залишив без розгляду. Ухвалою судо-

вої колегiї iвано-Франкiвського обласного суду вiд

14 червня 1966 р. це рiшення суду залишено без змiни.

У протестi заступника Голови Верховного Суду Укра-

їни ставиться питання про скасування зазначених судо-

вих рiшень щодо залишення позову без розгляду i про

повернення справи на новий розгляд обласному суду по

першiй iнстанцiї. Протест пiдлягає задоволенню.

Залишаючи без розгляду позов у зазначенiй частинi,

суд послався на те, що сторони не подали доказiв про на-

явнiсть цього майна, що вони вдруге можуть пред'явити

позов про подiл спiрного майна, коли зберуть докази. Су-

дова колегiя обласного суду, залишаючи без змiни рiшен-

ня суду, вважала такi мотиви обгрунтованими. Проте з

цим погодитися не можна.

Суд залишає позов без розгляду лише у випадках, пе-

редбачених ст. 229 ЦПК України. В даному разi жодної

законної пiдстави, передбаченої цiєю статтею, не було.

Тому суд невiрно залишив частково позов про подiл май-

на без розгляду.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК, судова колегiя ухва-

лила: протест заступника Голови Верховного Суду Укра-

їни задовольнити; рiшення суду Надвiрнянського району

iвано-Франкiвської областi в частинi залишення позову

без розгляду i ухвалу судової колегiї iвано-Франкiвського

обласного суду в цiй же частинi скасувати, а справу у

зазначенiй частинi передати на новий розгляд до iвано-

Франкiвського обласного суду (Бюл. законодавства i

юрид. практики України.- 1995.- № 3.- С. 213, 214).

Крiм того, у сiчнi 1969 р. К.Р. пред'явила позов до

Л.Р. та О.Р. про визнання права власностi на третину

будинку та подiл його в натурi. Позивачка зазначала,

що у червнi 1957 р. зареєструвала з О.Р. шлюб i вони

разом почали споруджувати будинок на земельнiй

дiлянцi, вiдведенiй його матерi - Л.Р. для будiвництва

469

жилого будинку. Спорудження цього будинку було

закiнчено у груднi 1958 р. У листопадi 1967 р. О.Р.

залишив її з дитиною.

Посилаючись на те, що в даний час вона не веде спiль-

ного господарства з вiдповiдачами й останнi не визнають

за нею права власностi на частину будинку, позивачка

просила визнати за нею право власностi на третину буди-

нку та видiлити їй в натурi двi кiмнати розмiром 11,3 i

9,13 кв.м, коридор площею 8,42 кв.м та половину сараю.

Рiшенням суду м. Мелiтополя вiд 21 лютого 1969 р.

за позивачкою визнано право власностi на 1/6 будинку.

Позов про подiл будинку залишено без розгляду. В рештi

позову вiдмовлено. Ухвалою судової колегiї Запорiзько-

го обласного суду вiд 21 березня 1969 р. рiшення суду

залишено без змiни.

У протестi заступник Голови Верховного Суду Украї-

ни просить рiшення суду та ухвалу обласного суду щодо

залишення позову без розгляду скасувати i справу в цiй

частинi надiслати на новий розгляд.

Протест пiдлягає задоволенню з таких пiдстав. Зали-

шаючи позов про подiл будинку без розгляду, суд послав-

ся на вiдсутнiсть висновку бюро технiчної iнвентариза-

цiї про можливiсть видiлення позивачцi в натурi части-

ни будинку вiдповiдно до належної їй iдеальної частки.

З цього виходила i судова колегiя обласного суду, зали-

шаючи рiшення суду без змiни. Проте залишення позову

без розгляду може мати мiсце з пiдстав, зазначених у

ст. 229 ЦПК. Залишення позову без розгляду з мотивiв,

що у суду немає висновку з приводу можливостi видiлити

позивачцi реально частину будинку вiдповiдно до належ-

ної їй iдеальної частки, законом не передбачено. Якщо

суд при вирiшеннi позову про визнання права власностi

на частину будинку не мав можливостi вирiшити одночас-

но i позовнi вимоги про подiл будинку, оскiльки сумiсний

розгляд утруднює вирiшення справи, вiн вправi був вiдпо-

вiдно до вимог ст. 145 ЦПК постановити ухвалу про роз'-

. єднання цих позовiв i видiлити позов про подiл будинку

в самостiйне провадження, а не залишати його без роз-

гляду (Бюл. законодавства i юрид. практики України.-

1995.- № 3.- С. 247, 248).

470

Стаття 230. Наслiдки залишення .заяви

без розгляду

Пiсля усунення умов, що були пiдставою для зали-

шення заяви без розгляду, заiнтересована особа має

право знову звернутися до суду з заявою в загальному

порядку.

(Стаття 230 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81)

1. Залишення заяви без розгляду оформлюється

мотивованою ухвалою, яка постановляється в нарадчiй

кiмнатi. Ця ухвала повинна мiстити пiдставу залишення

заяви без розгляду, а також вiдповiдати вимогам ст: 234

ЦПК.

Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути

оскаржена i на неї може бути внесене подання прокурора,

оскiльки вона перешкоджає дальшому руховi справи (див.

п. 2 ст. 323 ЦПК).              ^

2. Стаття, що коментується, передбачає процесуальнi

наслiдки залишення заяви без розгляду. Вони iстотно

вiдрiзняються вiд наслiдкiв закриття провадження у справi,

оскiльки пiсля закриття провадження у справi виклю-

чається повторне звернення до суду по спору мiж тими ж

сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав. У разi

залишення заяви без розгляду пiсля усунення умов, що

були пiдставою для цього, заiнтересована особа не позбав-

ляється права повторного звернення до суду з заявою. Таке

звернення здiйснюється в загальному порядку.