Визначення правового статусу суб'єктів боротьби з корупцією

Д.ЙОСИФОВИЧ

(Національна академія внутрішніх справ України)

П

роблема боротьби з корупцією все частіше гаднімається не тільки в Україні, а й у сві­ті. Праці багатьох вчених присвячені висвітлен­ню її негативного впливу на різні сторони сус­пільного життя і, зокрема, на правильне функ­ціонування державних органів. Одне з важливих місць у боротьбі з корупцією займає сфера пра-возастосовчої діяльності, як напрям роботи упо­вноважених органів, скерований на виявлення та припинення корупційних діянь, притягнен­ня винних у їх скоєнні до передбаченої законом відповідальності та усунення причин, що спри­яли їх вчиненню.

Зважаючи на підвищену суспільну небезпе­ку, яку завдає корупція як державі, так і грома­дянину, зокрема, слід звернути увагу на те, що певних результатів у боротьбі з нею вдалось до­сягнути завдяки наполегливій роботі правоохо­ронних органів. Однак ефективність здійснюва­ної названими органами діяльності прямо зале­жить від її належного правового регулювання та організаційно-структурної побудови органів, на які покладено завдання з виконання такої дія­льності.

Розв'язанню проблем боротьби з корупцією та вдосконаленню вітчизняного антикорупцій-ного законодавства присвячені праці І.Голосні-ченка, М.Мельника, М.Хавронюка, Г.Омель-ченка, Є.Невмержицького, М.Камлика, О.Тере-щука, Л.Багрій-Шахматова, О.Кальмана та ін­ших.

Нез'ясованими до кінця, однак, залиша­ються деякі питання правового статусу суб'єк­тів боротьби з корупцією, зокрема ті, які стосу­ються визначення функцій діяльності останніх.

У Законі України від 5 жовтня 1995 р. «Про боротьбу з корупцією» прямо зазначено органи, які ведуть боротьбу з корупцією. Так, у ст. 4 да­ного Закону наведено перелік суб'єктів, уповно­важених державою здійснювати заходи щодо виявлення та припинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією та притягненням винних у їх вчиненні осіб до передбаченої законом відповідальності. У ній йдеться: боротьбу з корупцією ведуть відповід­ні підрозділи: МВС України; податкової міліції; СБУ; органів прокуратури України; Військової служби правопорядку в Збройних Силах Укра­їни; інші органи та підрозділи, що створюють-

© Д.Иосифович , 2004

ся для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством.

У Науково-практичному коментарі Закону «Про боротьбу з корупцією» зазначено: назва­ний Закон визначив у ст. 4 дві категорії органів, які ведуть боротьбу з корупцією. До першої на­лежать відповідні підрозділи МВС України, по­даткової міліції, СБУ, органів прокуратури, Вій­ськової служби правопорядку в Збройних Силах України. До другої групи — інші органи та під­розділи, що створюються для боротьби з кору­пцією згідно з чинним законодавством! 1]. Як вбачається з наведеного, Закон не лише називає види державних органів, які ведуть боротьбу з корупцією, а й вказує на те, що цим мають за­йматися відповідні підрозділи таких органів.

Вказана норма даного Закону є відсильною, тому що для з'ясування «відповідних підрозді­лів» у системі певного органу необхідно зверта­тись до положень тих законів, якими регламе­нтується діяльність того чи іншого відомства або його окремого підрозділу, а також положень внутрівідомчих актів, котрі боротьбу з корупці­єю відносять до компетенції певних підрозділів. Встановлення «відповідності підрозділу» має ключове значення, адже, виходячи з цього, мо­жна вести мову про наявність у посадових осіб даного підрозділу компетенції щодо складання протоколів про корупційні діяння та інші пра­вопорушення, пов'язані з корупцією. Проаналі­зувавши чинні нормативно-правові акти, дохо­димо висновку, що у системі МВС України є декілька «відповідних підрозділів», які можуть вести боротьбу з корупцією.

Виходячи з положень Закону «Про органі­заційно-правові основи боротьби з організова­ною злочинністю», до таких підрозділів нале­жать спеціальні підрозділи по боротьбі з органі­зованою злочинністю МВС України (УБОЗ)[2]. Другим таким підрозділом у системі МВС є Державна служба боротьби з економічною зло­чинністю (ДСБЕЗ). У підп. 7 п. 4 Положення «Про Державну службу боротьби з економічною злочинністю» йдеться про те, що на вказаний підрозділ покладається обов'язок виявляти фа­кти хабарництва, корупції та інших зловживань, у тому числі пов'язаних з приватизацією держа­вної власності, та вживати заходів із запобіган­ня їм (назване Положення затверджене поста-

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

61

Д.Йосифович

новою Кабінету Міністрів України № 510 від 5 липня 1993 p.). Звідси випливає висновок про те, що працівники підрозділів ДСБЕЗ наділені повноваженнями щодо складання протоколів про корупційні правопорушення, однак, на да­ний момент зібрані ними матеріали про виявле­ні факти таких порушень передаються до під­розділів УБОЗ для складання протоколів. У си­стемі МВС також створено підрозділи Управлін­ня внутрішньої безпеки МВС, на які покладе­но обов'язки по боротьбі з корупційними пра­вопорушеннями серед особового складу органів, підрозділів та установ внутрішніх справ (Наказ МВС України № 160 від 14 березня 1996 p.).

Подібними за суттю своєї діяльності є під­розділи управління по боротьбі з корупцією та безпеки в органах державної податкової служби ДПА України, які — складова податкової міліції системи державної податкової служби. У п. 2 Положення про управління по боротьбі з кору­пцією та безпеки в органах державної податко­вої служби ДПА йдеться, що вказаний підроз­діл виконує завдання із запобігання корупцій-ним діянням та іншим правопорушенням, по­в'язаним з корупцією в органах державної по­даткової служби України, виявлення та припи­нення корупційних проявів, забезпечення адмі­ністративного провадження у справах про кору­пційні діяння та інші правопорушення, пов'я­зані з корупцією (Наказ ДПА України № 590 від 8 листопада 2000 p.).

Аналізуючи положення Закону «Про орга­нізаційно-правові основи боротьби з організо­ваною злочинністю», доходимо висновку, що «відповідними підрозділами» СБУ, на які покла­дено обов'язок вести боротьбу з корупцією, є управління по боротьбі з корупцією і організо­ваною злочинністю Центрального управління СБУ[2].

Що стосується органів прокуратури, то за змістом ч. 2 ст. 12 Закону «Про боротьбу з ко­рупцією» у разі, коли факт вчинення корупцій-ного діяння або іншого правопорушення, пов'я­заного з корупцією, що не містить складу зло­чину, встановлено прокурорською перевіркою чи досудовим слідством, — протокол складаєть­ся також прокурором або слідчим. Однак у ч. 4 ст. 12 вказаного Закону йдеться, що орган діз­нання у разі відмови в порушенні кримінальної справи або її закриття з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності у діянні особи ознак корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зо­бов'язаний у триденний строк надіслати мате­ріали перевірки або досудового розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до

органу, зазначеного у пп. «а», «а-1» і «б» ч. 1 ст. 4 цього Закону.

Стаття 5 Закону від 7 березня 2002 р. «Про Військову службу правопорядку в Збройних Си­лах України» дає перелік підрозділів Служби правопорядку, до яких належать підрозділи: охорони військових об'єктів; патрульно-посто­вої служби; безпеки дорожнього руху; дізнання та спеціального призначення. Аналізуючи осно­вні завдання та права військовослужбовців Слу­жби правопорядку, передбачені статтями 3 та 7 вказаного Закону, доходимо висновку, що від­повідними підрозділами у системі Військової служби правопорядку, які мають право вести боротьбу з корупцією та складати протоколи про вчинення корупційних правопорушень, є підрозділи дізнання Військової служби правопо­рядку. Чи покладено обов'язки по боротьбі з корупцією, у тому числі у частині складання протоколів про вчинення корупційних правопо­рушень, на інші підрозділи Військової служби правопорядку в Збройних Силах, в результаті аналізу чинного законодавства встановити не вдалося.

Статтею 8 названого вище Закону на Слу­жбу правопорядку покладається, з-поміж інших, здійснення функцій, спрямованих на запобіган­ня, виявлення, розкриття і припинення злочи­нів та інших правопорушень, вчинених у війсь­кових частинах, а також у інших місцях війсь­ковослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил під час виконання ними службо­вих обов'язків. Таким чином, доходимо висно­вку, що на відповідні підрозділи Військової слу­жби правопорядку в Збройних Силах України покладено обов'язки по боротьбі з корупційни­ми правопорушеннями серед особового складу Збройних Сил.

Застосувавши до названих вище суб'єктів загальні засади теорії адміністративного права стосовно виконання державними органами як зовнішніх, так і внутрішніх функцій, приходи­мо до висновку, що відповідні підрозділи МВС України (Управління внутрішньої безпеки МВС), податкової міліції (управління по боро­тьбі з корупцією та безпеки в органах держав­ної податкової служби ДПА) та Військової слу­жби правопорядку в Збройних Силах (підрозді­ли дізнання Військової служби правопорядку) здійснюють виключно внутрішні функції, оскі­льки їх повноваження стосовно складання про­токолів про вчинення корупційних правопору­шень не можуть поширюватися на суб'єктів ін­шого відомства, тобто обмежуються сферою ді­яльності відповідного відомства, структурним підрозділом якого вони є. І, навпаки, підрозді-

62

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

Визначення правового статусу суб'єктів боротьби з корупцією

ли, які виконують зовнішні функції, а ними є: підрозділи по боротьбі з організованою злочин­ністю МВС, підрозділи державної служби боро­тьби з економічною злочинністю МВС, підроз­діли по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю СБУ та органи прокуратури Укра­їни, — уповноважені складати протоколи про вчинення корупційних правопорушень стосов­но всіх суб'єктів корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Цікавим також є те, що після віднесення підрозділів Військової служби правопорядку в Збройних Силах України до числа суб'єктів боротьби з корупцією законодавець «забув» до­повнити ст. 12 Закону «Про боротьбу з коруп­цією»; у зв'язку з чим склалась ситуація, при якій підрозділи Військової служби правопоряд­ку в Збройних Силах зобов'язані були виявля­ти корупційні правопорушення і водночас не мали повноважень щодо складання протоколів про вчинення останніх винними особами. По­дібна ситуація вже була з підрозділами податко­вої міліції, коли 5 лютого 1998 р. їх віднесено до суб'єктів боротьби з корупцією. І лише 12 вере­сня 2002 р. ці підрозділи включені у ст. 12 За­кону «Про боротьбу з корупцією», яка надає повноваження складати протоколи про вчинен­ня корупційних правопорушень. Звичайно, така

ситуація не могла сприяти підвищенню ефекти­вності боротьби з корупцією, тому що складан­ня протоколу неуповноваженими особами дає підстави судам не приймати до розгляду такі ма­теріали і повертати їх тому органу, який напра­вив останні до суду, для належного оформлен­ня.

Підсумовуючи наведене вище і враховуючи, що питання правового статусу суб'єктів бороть­би з корупцією, у частині визначення компете­нції відповідних підрозділів стосовно складання протоколів про корупційні правопорушення, є дуже важливим і актуальним, вбачається доціль­ність прийняття відомчих нормативно-правових актів кожним відомством окремо (або одним спільним актом), де чітко повинні бути визна­чені підрозділи та категорії їх працівників, яким надано повноваження складати протоколи про корупційні правопорушення. Вказані нормати­вно-правові акти (чи акт) мають бути видані без обмежувального грифа, повинні пройти у вста­новленому порядку реєстрацію у Міністерстві юстиції України і бути доступними широкому загалу, так як безпосередньо стосуються прав людини та громадянина. Необхідно також вирі­шити питання про усунення невідповідностей у чинному законодавстві, зокрема у Законі «Про боротьбу з корупцією».

Використана література:

Мельник М.І., Редька А.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар

Закону України «Про боротьбу з корупцією» / За ред. M.I.Мельника. — К., 2003. — С. 66.

Законодавче забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією / 36. норм.-

прав. актів / Упоряд.: І.В.Сервецький, О.М.Юрченко. — К., 2000. — С 14.

Рекомендовано до друку кафедрою адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України.

ISSN 0132-133і. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

63