Боротьба з корупцією та організованою злочинністю Організована злочинність: її аналіз та сучасний стан

І.МАРКІВ

начальник Тернопільського відділення Інституту заочного та дистанційного навчання НАВС України

О

рганізована злочинність, за оцінками бага­тьох вчених, — складне соціальне явище, яке супроводжує політичний, економічний та культу­рний розвиток більшості країн. Вона — величез­на руйнівна сила для держави.

Криміногенна ситуація в Україні протягом останніх років залишається складною. Ряд проце­сів та явищ у економічній, соціальній, політичній, правовій, соціально-психологічній сферах життя суспільства мають криміногенний характер, тоб­то опосередковано чи прямо сприяють поширен­ню різних видів та форм злочинної поведінки. Негаразди в економіці негативно впливають на соціальну сферу, зумовлюючи існування таких соціальних факторів криміногенного характеру, як: низький рівень матеріального забезпечення більшості людей; різка поляризація населення за рівнем доходів; зменшення можливостей для ле­гального заробітку, зростання рівня фактичного безробіття; маргіналізація частини населення, збі­льшення числа осіб, котрі не працюють і не на­вчаються, безпритульних, жебраків; неконтрольо-вана міграція.

Вказані вище криміногенні чинники залиша­ються стабільними протягом останніх років і не­гативно впливають на стан правопорядку в Укра­їні.

Злочинне середовище намагається накопичу­вати ресурсний і функціональний потенціал, по­силювати свою організованість. Від розрізнених бандитських груп до інтелектуально і технічно забезпечених, належно законспірованих злочин­них організацій — цей шлях окремі кримінальні структури проминули у відносно короткий період. Чіткіше виявлена орієнтація злочинних спільнот на реалізацію широкомасштабних акцій. Як соці­альна підсистема організована злочинність нама­гається використовувати інститути суспільства у своїх цілях, сформувати вигідну їй економічну і соціальну політику (наприклад, надання окремим суб'єктам податкових пільг), громадську думку про респектабельність тих чи інших ділків тіньо­вого бізнесу, маргіналізувати, декласувати насе­лення, знецінити вартість робочої сили, викори­стати міжнаціональні конфлікти тощо.

Так, А.Бова зазначає, що організована зло­чинність як соціальний інститут характеризується:

© І.Марків, 2004

встановленням статусно-рольової структури, грун­тованої на патрон-клієнтських відносинах; наяв­ністю специфічної нормативно-ціннісної системи (інфраправових конвенцій, кодексів), що регулю­ють відповідні типи поведінки; формуванням іде­нтичності у членів відповідних злочинних спіль­нот; налагодженням стабільної, тривалої інтерона-ції, стійких зв'язків, розподілу праці, диференці­ації та спеціалізації в рамках задоволення певних суспільних потреб у нелегальних і легальних това­рах і послугах, виконанні інших суспільних фун­кцій; наявністю матеріальної структури системи організацій і установ (сукупності організованих злочинних спільнот, що мають нелегальні та лега­льні ланки, ієрархічну багаторівневу структуру); соціалізацією окремих осіб та можливістю здійс­нення для них соціальної мобільності; інтеграці­єю у економічну, соціально-політичну структури суспільства.

Це вимагає глибокого аналізу процесів вини­кнення, становлення та розвитку даного явища з метою чіткішого визначення поняття «організова­на злочинність», її функцій, структури й тенден­цій розвитку.

Стаття 1 Закону України від ЗО червня 1993 р. «Про організаційні основи боротьби з організова­ною злочинністю» визначає поняття організованої злочинності як сукупності злочинів, що вчиня­ються у зв'язку із створенням та діяльністю орга­нізованих злочинних груп. При цьому ознаки та­ких злочинів у КК України майже не визначені. Незважаючи на прогресивний характер названо­го Закону, слід визнати: наведене поняття не отримало належної підтримки з боку вчених та практиків, що суттєво заважає діяльності спецпід-розділів по боротьбі з організованою злочинністю та інших правоохоронних органів.

На даний час існують різні підходи до оцін­ки цього явища як з боку вітчизняних, так і зару­біжних вчених.

До характерних ознак організованої злочин­ності слід віднести: об'єднання осіб для вчинен­ня злочинів та стійкість зазначених об'єднань; наявність матеріальної бази, що полягає у ство­ренні спільних грошових фондів; офіційно зареє­стровані спільні підприємства, кооперативи, акці­онерні товариства та інші об'єкти, під прикриттям

54

ISSN O132-I33I. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

Організована злочинність: її аналіз та сучасний стан

яких діють злочинці; колегіальний орган керівни­цтва, при якому управління здійснюється групою осіб (радою); функціональна ієрархічна система поділу організації на складові групи, наявність міжрегіональних зв'язків, охоронців, «контроле­рів»; наявність корумпованих зв'язків у органах влади, судовій та правоохоронній системах; ство­рення системи захисту від кримінального переслі­дування; встановлення зв'язків із зарубіжним зло­чинним світом; високий рівень латентності і тех­нічного забезпечення; наявність розвідки і контр­розвідки; зовнішня законність дій.

Діяльність організованих злочинних структур послаблює стабільність державної економічної системи, спричиняє шкоду приватним вкладни­кам і конкуруючим організаціям, серйозно стає на заваді у торгівлі з іншими країнами, загрожує внутрішній безпеці і підриває загальний добробут держави та її громадян.

Крім того, слід враховувати міжнародний до­свід щодо визначення понятійного апарату орга­нізованої злочинності, насамперед міжнародних конгресів і семінарів та всесвітніх конференцій, які проводяться під егідою Організації Об'єднаних Націй. Так, на Конгресі ООН з проблем запобі­гання злочинності, який відбувся у серпні-вересні 1990 р. у Гавані, організовану злочинність охара­ктеризовано як складні види кримінальної діяль­ності, що здійснюються у широких масштабах організаціями та іншими групами, які мають вну­трішню структуру, отримують фінансовий прибу­ток і одержують владу шляхом створення і експлу­атації ринків незаконних товарів та послуг. Уза­гальнена характеристика організованої злочинно­сті дана ще у квітні 1993 р. у доповіді Генерально­го секретаря ООН на сесії Комісії економічної і соціальної ради ООН з питань запобігання зло­чинності, яка не втратила своєї актуальності і сьо­годні. У доповіді наведено відповідний перелік ознак вказаного явища, а саме: організована зло­чинність — це діяльність об'єднань злочинних осіб або угруповань на економічній основі; вказа­на злочинність обумовлює конспіративну злочин­ну діяльність, під час якої за допомогою ієрархі­чно побудованих структур здійснюється плануван­ня і вчинення незаконних діянь або досягнення законних цілей за допомогою незаконних засобів; організовані злочинні угруповання мають тенде­нцію встановлення монополії щодо надання неза­конних товарів і послуг; вказана злочинність, окрім надання незаконних товарів і послуг, вклю­чає також відмивання коштів через законні еконо­мічні структури; організовані злочинні угрупован­ня вносять у законну комерційну діяльність мето­ди насилля і залякування, які застосовуються у незаконних видах діяльності.

Кількість злочинів, вчинених членами органі­зованих кримінальних структур в Україні, щоріч­но становить 1—1,5% від загального числа злочи­нів, які розкривають органи внутрішніх справ. Це

жодним чином не відображає її справжні масшта­би і, на мою думку, є лише невеликою надводною частиною айсберга організованої злочинності в Україні. За 2003 p. OBC виявлено 722 організовані групи та злочинні організації, учасниками яких вчинено майже 6,5 тис. злочинів, що на 3,5% ме­нше ніж у 2002 р. Розкрито 23 фактів бандитизму, 96 умисних вбивств (та замах), у тому числі 25 на замовлення, 691 розбійний напад, 201 пограбуван­ня, 113 вимагань, 2 тис. крадіжок. Викрито два факти захоплення заручників. До кримінальної відповідальності притягується 717 організаторів злочинних угруповань та 314 осіб, які скоїли зло­чини у складі бандитських формувань. В учасни­ків злочинних формувань вилучено 251 одиницю вогнепальної зброї, 12,3 тис. боєприпасів, грошей та матеріальних цінностей на суму понад 1,5 млн. грн., іноземної валюти на суму 102 тис. дол. США. Значно зменшилася кількість викритих злочинних діянь, вчинених учасниками організованих груп і злочинних організацій на території Херсонської, Сумської та Київської областей. У цілому по кра­їні на 2,3% зменшилося число виявлених осіб, які скоїли злочини у складі злочинних формувань. Найбільш суттєві темпи скорочення цього пока­зника відмічалися у Херсонській, Тернопільській, Сумській областях та у М.Севастополі.

Істотно знизилася активність роботи щодо підриву економічної бази злочинних формувань на території Тернопільської, Житомирської, Оде­ської, Запорізької областей та у м.Києві, де кіль­кість викритих учасників таких груп і організацій скоротилася. Жодної організованої групи і зло­чинної організації, що діяли у сфері економіки, не виявлено у Херсонській області та у м.Севасто­полі. Число виявлених учасників названих форму­вань дещо зменшилося на території низки облас­тей (Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської і Хмельницької). Жодного факту бандитизму не виявлено у Київській і Чернівець­кій областях, М.Севастополі та на об'єктах заліз­ничного транспорту. Найбільш активно 2003 р. велася боротьба з організованою злочинністю у Луганській, Полтавській, Житомирській областях та у Криму.

В Україні, за даними УБОЗ МВС, нині діє понад 1000 організованих злочинних груп, з них понад ЗО злочинних організацій. Наведене свід­чить, що організовані злочинні структури, біль­шість яких все далі організаційно переходить до кримінально-олігархічних кланів, ще активніше починає діяти і займатися протиправною діяльні­стю (записка ГУБОЗ МВС України № 41 Т від 23 серпня 2000 р. «Організована злочинність в Україні: формування, тенденції розвитку — вплив на суспільно-політичну ситуацію в державі»).

Викликає серйозне занепокоєння і стурбова­ність те, що не приділяється належної уваги лра-вовій й оперативно-розшуковій характеристиці організованої злочинної діяльності. На мій по-

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6

55

І.Марків

ня їх учасникам.

Використана література:

Кондратьев Я.Ю., С у щ є н к о В.Д., К о м л и к M.I. Боротьба з організованою зло­

чинністю і корупцією / Координаційний комітет по боротьбі з організованою злочинністю при

Президентові України. Міжвідомчий науково-дослідний центр. — 2000. — № 2. — С 61—62.

Б о в а А.А. Організована злочинність: спроба структурно-функціонального аналізу / Пробле­

ми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. — Т. 22. — К., 2001. — С

135-190.

Литвиненко В.І. Критерії оцінки роботи спецпірозділів БОЗ / Бюлетень ОДР. — К.,

2000. - № 126.

Закон RICO о контроле за организованной преступностью и коррупцией в США / 36. мат.

про боротьбу з організованою злочинністю. — К., 2000.

Овчинский B.C., Е м и н о в В.Е., Я б л о к о в М.П. Основы борьбы с организованной

преступностью. — М., 1996. — С. 10.

Долгова А.И. Организованная преступность, ее развитие и борьба с ней / Проблемы, дис­

куссии, предложения. — М., 1996.

Закалюк А.П. Проблеми боротьби зі злочинністю // Вісник АПрН України. — 1999. — С

130-141.

Долженков О.Ф. Характерні риси організованої злочинності // Вісник Одеського уні­

верситету внутрішніх справ. — 2000. — № 10. — С 25—26.

Г у р о в А Криминальный профессионализм // Человек и закон. — 1990. — № 9; Е г о ж е.

Организованная преступность — не миф, а реальность. — М., 1992. — С. 79.

10.        ГвоздецькийВ. Організована злочинність як об'єкт соціально-філософського аналізу:

Автореф. дис. канд. філософ, наук / Київський державний університет ім.Тараса Шевченка.

Рекомендовано до друку кафедрою кримінальної та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України.

гляд, деяка відірваність від практики існуючих тлумачень зазначеної діяльності не дає можливо­сті визначити її вузькі місця та відповідні напря­ми проведення оперативно-розшукових заходів щодо протидії останній. Так, А.Долгова вважає, що організована злочинна діяльність — єдина система організованих злочинів, вчинення яких організовується спеціальними структурами керу­вання. На її думку, до цієї системи входять: спе­ціальні структури керування організованими зло­чинними формуваннями (організатори, керівни­ки); виконавські функції і структури, які безпосе­редньо вчиняють злочинні діяння, передбачені Особливою частиною КК; функції і структури, що забезпечують специфічні потреби кримінальної організації (аналітичні підрозділи, власні «служби безпеки», легалізація злочинних доходів тощо).

Запропонована характеристика жодним чи­ном не відображає сучасні реалії організованої злочинної діяльності і є суто схоластичним тлума­ченням.

Значний інтерес представляє дослідження цієї проблеми, проведеної А.Закалюком. Він наводить дві основні ознаки організованої злочинності, а саме: організована злочинна діяльність; спряму­вання вказаної діяльності на одержання прибут­ків і надприбутків.

З урахуванням результатів аналізу вітчизня­них і зарубіжних спеціальних літературних джерел, основними функціями організованої злочинної діяльності доцільно вважати:

1. Створення, організацію, управління, участь у організованих злочинних структурах та сприян-

Підготовку і вчинення злочинних діянь,

передбачених Особливою частиною КК, та інші

дії з досягнення бажаного злочинного результату.

Забезпечення плановості у діяльності й

стійкості організованих кримінальних структур та

їх складових, насамперед керівної ланки.

Використання корупції для забезпечення

імунітету організованих кримінальних структур від

соціального та правового контролю, створення

сприятливих умов для їх злочинної діяльності.

Створення системи фізичного, технічного

і юридичного захисту організованих кримінальних

структур, учасників та членів їх родин.

Протидія діяльності правоохоронних орга­

нів, у першу чергу спецпідрозділів, шляхом: веден­

ня розвідувальної та контррозвідувальної діяльно­

сті у правоохоронних органах, насамперед стосо­

вно спецпідрозділів ГУБОЗ; вчинення тиску, за­

лякування, шантажу щодо учасників кримінально­

го судочинства як з боку організованих криміна­

льних структур, так і їх корумпованих зв'язків.

Формування економічного підґрунтя шля­

хом: встановлення контролю над суб'єктами еко­

номічної діяльності; придбання (набуття) права

володіння пакетами акцій, майном об'єктів еконо­

міки, насамперед державної та комунальної вла­

сності; участі у економічній діяльності (легальній,

тіньовій); створення власних підприємницьких,

фінансових, у тому числі банківських, страхових,

охоронних та інших структур; легалізації (відми­

вання) доходів від організованої злочинної діяль­

ності; дії щодо забезпечення конспірації у діяль­

ності організованих злочинних структур та їх уча­

сників.

56

ISSN 0132-1331. ПРАВО УКРАЇНИ, 2004, № 6