Хільченко С. Проведення обшуку в справах про розповсюдження порнографічних предметів

 (Національна академія внутрішніх справ України)

При розслідуванні розповсюдження порнографічних предметів проведення обшуку має важливе значення. Виявлення при обшуку речових доказів, які викривають злочинця у розповсюдженні порнографічних предметів, призводить, як правило, до того, що останній зізнається у вчиненому злочині, дає показання про шляхи ввезення, технологію виготовлення, канали збуту таких предметів, бере участь у проведенні відтворення обстановки та обставин події, вказує джерела придбання матеріалів, пристосувань, зразків для копіювання, називає співучасників тощо.

Однак аналіз криміналістичних досліджень по даній темі свідчить, що в Україні останні науковцями-криміналістами взагалі не проводилися, а у Російській Федерації це робилося 13—15 років тому. Аналіз праць даної тематики показав, що в основному вони стосувалися проблем поняття порнографії; призначення судових експертиз, оцінки висновків експертиз; порушення і особливостей розслідування справ даної категорії, криміналістичної характеристики цих злочинів; втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність із розповсюдження порнографічних предметів [1].

Найважливішою умовою ефективності обшуку в зазначеній категорії справ є вміло проведена підготовка до нього, яка полягає в одержанні якомога повніших відомостей про місце, де буде провадитися обшук (наприклад, про розташування і меблювання квартири, про її мешканців, підсобне приміщення, гараж тощо). Як правило, ці відомості слід одержувати оперативним шляхом.

Тактика названого обшуку має специфіку. Для виготовлення порнографічних предметів потрібні певні технічні навички, уміння фотографувати, користуватися комп'ютерною технікою, відеотехнікою, а також винахідливість. Наведене проявляється не тільки при виготовленні цих предметів, а й при влаштуванні схованок для зберігання обладнання, застосовуваного виготівником.

Деякі злочинці зберігають дані предмети не вдома, а за місцем роботи, ймовірно, розраховуючи, що слідчий не здогадається їх там шукати.

При проведенні обшуку в особи, підозрюваної у розповсюдженні порнографічних предметів, варто пам'ятати, що ст. ЗОЇ КК України передбачає можливість конфіскації майна, зокрема названих предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження та демонстрування. Тому по закінченні обшуку повинно бути накладено арешт на зазначені предмети та засоби, і вони мають бути вилучені.

Специфіка вказаного обшуку полягає у тому, щоб слідчий добре уявив, які предмети можуть служити речовими доказами у конкретній справі. Тому особі, котра провадить обшук, потрібно знати технологію виготовлення порнографічних предметів, щоб у кожному конкретному випадку шукати певні предмети.

До участі у проведенні обшуку рекомендується залучати як спеціалістів, зокрема осіб, котрі мають навички у проведенні експертиз порнографічних предметів, або ж фахівців окремих галузей: експертів-кри-міналістів, системних програмістів (спеціалістів з експлуатації програмних засобів), програмістів (фахівців із створення програм для ЕОМ), інженерів з технічної експлуатації та ремонту ЕОМ, особливо у разі, якщо розповсюдження названих предметів здійснювалося з використанням сучасної комп'ютерної техніки.

Скласти вичерпний список об'єктів пошуку в справах цієї категорії не можна, можливо лише намітити приблизний (зразковий) перелік предметів, виявлення яких при обшуку в злочинця найбільш ймовірно.

Предмети, що можуть викривати злочинців, які займаються розповсюдженням порнографічних предметів, поділяються на дві групи: що доводять факт виготовлення; і предмети, які доводять поширення (збут, демонстрування, а інколи і ввезення). Предмети, що доводять факт виготовлення, численні і тому вимагають подальшої класифікації. їх можна, у свою чергу, поділити на шість підгруп: порнографічні предмети, що були використані як оригінали; обладнання, за допомогою якого проводилося виготовлення; матеріали, використані для виготовлення; вже виготовлені порнографічні предмети (кінцевий продукт, готовий для збуту), а також напівфабрикати (об'єкти, виготовлення яких не доведене до кінця); предмети зі слідами, які утворилися у процесі виготовлення; література і записи, що містять відомості, потрібні для виготовлення чи мають інше відношення до розслідуваного злочину.

Названі предмети можуть бути різними в залежності від того, що є об'єктом виготовлення — мальована картина, літературний твір чи комп'ютерний компакт-диск з цифровими фотографіями порнографічного змісту, а також у залежності від способу виготовлення. Так, останні дослідження свідчать, що предметом при розповсюдженні порнографічної продукції у 47% були журнали, у 35% — відеокасети, у 12% — карти, у 6% — комп'ютерні диски [2].

При проведенні обшуку слідчий чи оперативний працівник, як правило, уже знає за результатами огляду порнографічних предметів, з довідки експерта, яким способом його виготовлено. Тому він повинен шукати саме ті предмети, що використовуються при даному способі виготовлення.

Об'єктами, які викривають злочинця при виготовленні названих предметів за допомогою поліграфічних процесів, можуть бути оригінали останніх, з яких робилися копії (малюнки, фотографії, журнальна поліграфічна продукція тощо). Ці об'єкти, знайдені при обшуку, можуть служити речовими доказами, насамперед, у тому разі, якщо вміщені на них зображення збігаються з вилученими у підозрюваного при збуті (тобто коли вони були оригіналами для виготовлення копій).

При проведенні обшуку в особи, підозрюваної у виготовленні та збуті порнографічних предметів, слід вивчити останні, особливо пильну увагу повинні привернути предмети, які зберігаються окремо від решти з них. При підозрінні у тому, що даний порнографічний предмет міг бути використаний як оригінал при виготовленні копій, він повинен бути вилучений для наступного детального огляду і направлення, у разі потреби, на судову експертизу. Оригінали вказаних предметів, залучені до справи, варто зберігати окремо від копій.

До складу обладнання, яке може бути виявлено при обшуку в особи, що виготовляє

порнографічні предмети поліграфічним способом, належать: засоби друку (принтери, сканери, поліграфічне устаткування тощо); витратні матеріали та допоміжне пристосування (друковані форми, картриджі, туби з тонером, поліграфічна плівка, різаки для паперу, поліграфічні преси, ножиці, лінійки, креслярські пера, пензлики, тампони, пульверизатори тощо); пристосування для подальшої обробки напівфабрикатів (біндери, швидкозшивачі, сушки для паперу тощо).

Якщо друковані форми виготовлені за допомогою фотомеханічних процесів, то при обшуку можуть бути знайдені: фотографічна апаратура і обладнання, використовувані при зйомці (світлофільтри, освітлювачі тощо); лабораторне устаткування — збільшувач, копіювальні рамки, верстат, кювети, ліхтарі, пінцети тощо; негативи із зображенням порнографічного змісту.

При виготовленні порнографічних предметів поліграфічним способом можуть бути матеріали: для фотографічних процесів, коли виготовлення друкованої форми проводиться із застосуванням фотографії; для обробки друкованої форми; для друкування порнографічних предметів; для обробки готових відбитків.

До складу фотографічних матеріалів належать, насамперед, світлочутливі пластинки і плівки, проявники і фіксажі або хімікати, які входять до їх складу. При виявленні певних хімічних речовин їх слід вилучити і згодом перевірити за фотографічним рецептурним довідником: чи не застосовуються ці речовини у фотографії. Крім проявників і фіксажів або їх інгредієнтів, при обшуку потрібно вилучати хімікалії, які служать для одержання світлочутливого шару на поверхні виготовленої друкованої форми. Як матеріал для друкування порнографічних предметів можуть використовуватися як спеціальні друкарські фарби, так і фарби для живопису. Виявлення при обшуку останніх вдома у особи, яка не займається малюванням, може стати, серед інших, доказом її причетності до виготовлення порнографічних предметів поліграфічним способом. Під час обшуку слід шукати папір, аналогічний за властивостями тому, на якому видрукувані порнографічні зображення; іноді можна, навіть, знайти папір, нарізаний за форматом вказаних предметів (журналів, гральних карт тощо). При поліграфічному способі виготовлення всі порнографічні предмети, видрукувані з однієї і тієї ж форми, дозволяють ідентифікувати останню. Якщо вилучені

при збуті названі предмети виготовлені з тієї ж форми, що і виявлені у обвинуваченого при обшуку, це є важливим доказом проти нього, навіть, у тому разі, коли форма вже знищена. Напівфабрикатами при поліграфічному способі друку можуть бути однобічні віддруковані сторінки з журналу чи книги порнографічного змісту, незбру-шуровані сторінки майбутнього журналу, відбитки з неповним зображенням тощо.

До предметів зі слідами можуть належати найрізноманітніші об'єкти: аркуші паперу з пробними відбитками, ганчірка для витирання рук, забруднена друкарською фарбою, посудини з-під фарби, туби з-під тонеру, використані картриджі тощо. Доказове значення таких предметів визначається обставинами справи. Якщо злочинець устиг знищити чи винести з дому всі матеріали, які прямо застосовувалися для виготовлення порнографічних предметів, то виявлення зазначених вище об'єктів буде служити хоча б непрямим доказом у справі.

При обшуках у осіб, які виготовляють порнографічні предмети поліграфічним способом, нерідко виявляють відповідну літературу і записи. У тих, хто спеціально вивчав технологію поліграфічних процесів, можна виявити книги з цієї спеціальності (інструкції до поліграфічного обладнання, керівництва з використання графічного програмного забезпечення, посібники для якісного сканування тощо), а також записи — рецепти, опис процесів тощо). Дані тексти іноді шифруються. Тому в процесі обшуку всі зошити, записники, блокноти повинні бути ретельно і вдумливо переглянуті, а всі підозрілі записи — вилучені. Якщо запис зроблений не самим обвинуваченим, а іншою, невідомою слідству особою, то розшук за почерком серед зв'язків виготівника порнографічних предметів дозволить виявити його співучасників, зокрема осіб, які займаються збутом таких предметів.

Предмети, які викривають злочинця при виготовленні порнографії за допомогою фотографічної репродукції, частково вже названі вище. Однак зазначу, при виготовленні порнографічних предметів фоторепродукційним способом предмети, видрукувані з одного негатива, мають те саме зображення, а також мало помітні ідентифікаційні ознаки. Тому виявлення при обшуку названого предмета (зображення), який став оригіналом для репродукції, має істотне значення для справи. Іноді ви-готівник порнографічної продукції друкує зображення не з одного, а з декількох негативів. Не виключена можливість, що до моменту проведення обшуку в збувачів або розповсюджувачів будуть вилучені не всі копії порнографічних предметів, виготовлених даною особою. Тому виявлені у неї оригінали з тими ж зображеннями повинні бути вилучені і збережені до кінця розслідування при справі. У разі затримання збувачів або розповсюджувачів вказаних предметів з тими ж ознаками, що й у вилучених при обшуку оригіналів, останні будуть викривати злочинця у виготовленні таких предметів. У протоколі обшуку доцільно вказати усі виявлені у обвинуваченого порнографічні предмети (журнали, гральні карти тощо), навіть, інші, ніж ті, які були виготовлені і вилучені до моменту проведення обшуку, щоб у випадку затримання збувачів або ж розповсюджувачів і появи нових предметів перевірити: чи не було у обвинуваченого порнографічного предмета (зображення), яке могло б послужити оригіналом для репродукування.

Крім предметів, для виготовлення порнографії за допомогою фотомеханічних процесів, названих вище, доказове значення може мати обладнання для сушіння позитивів (наприклад, гляншовач). Однак переконливим доказом, що викриває злочинця, є виявлення у нього при обшуку негативів з порнографічним зображенням.

Порнографічні предмети та їх напівфабрикати, виготовлені злочинцем, можна знайти при його особистому обшуку, при обшуку вдома чи за місцем роботи. Слід мати на увазі, що можуть бути виявлені зіпсовані або пробні предмети з порнографічним змістом, їх, як правило, потрібно шукати у смітті.

При виготовленні порнографічних предметів фоторепродукційним способом злочинець рідко заперечує те, що він вміє фотографувати і займається фотографією. Але якщо при обшуку в нього не знайдено фотографічної апаратури і лабораторного устаткування і він заперечує, що займається фотографією, виявлення предметів з плямами від проявника (наприклад, рушника, яким користуються під час проявлення) відіграє певну роль для викриття обвинуваченого. Зазначене стосується також фарб, туші, кольорових олівців, застосовуваних для ретушування відбитків або нанесення контурів для майбутнього малюнку. При виготовленні порнографічних виробів вказаним способом повинна вилучатися література з фотографування. Відповідні рецепти й опис технологічного процесу також можуть бути виявлені серед паперів обвинуваченого.

При виявленні порнографічних предметів, виготовлених з допомогою малювання, крім засобів останнього, важливо знайти відповідну літературу. Однак вона, знайдена під час обшуку в підозрюваного, підтверджує тільки те, що він цікавиться малюванням взагалі. Але, зрозуміло, не доводить: що він займався виготовленням порнографічних виробів шляхом малювання. Проте зазначену літературу під час обшуку необхідно уважно переглянути, тому що іноді на полях, у місцях, де йдеться про техніку малювання частин тіла людини, власник книги малює окремі елементи порнографічного зображення. Необхідно також переглядати всі блокноти, записники, зошити для виявлення пробних малюнків.

Об'єкти, що доводять факт збуту порнографічних предметів, мають, як правило, визначальне доказове значення, коли очевидці збуту чи демонстрування таких предметів описують у своїх показаннях зовнішність і одяг збувача і називають купюри, якими розплатився покупець з розповсюджувачем, а також у випадках, коли збут проводиться поза населеним пунктом, де, зазвичай, проживає обвинувачений.

Зазначеними об'єктами можуть бути предмети одягу й інші, які злочинець у момент збуту мав при собі. Як свідчить досвід, очевидці, зазвичай, досить точно описують прикмети зовнішності збувача.

Вказані об'єкти повинні бути попередньо уважно досліджені й описані у протоколі обшуку. Зрозуміло, даний перелік, як і будь-який рекомендаційний, не є вичерпним. Він може бути у разі необхідності доповнений.

Фіксуючи хід і результати обшуку в справах про розповсюдження порнографічних предметів, потрібно також дотримуватися криміналістичних рекомендацій. Зокрема, виявивши предмети, які прямо або побічно вказують на участь підозрюваного у злочинній діяльності, слід пред'явити їх підозрюваному і зажадати від нього пояснення, які необхідно внести у протокол. Якщо обшукуваний наперед не підготувався для дачі пояснень з приводу виявленого, то під час обшуку він може дати непродумані пояснення, які легко спростувати і у

подальших допитах викрити обшукуваного у дачі неправдивих пояснень (показань).

При обшуку в протоколі важливо докладно описати місця виявлення предметів, їх індивідуальні ознаки та упаковку. При цьому слід обов'язково підкреслити ознаки, які вказують на належність виявлених предметів обшукуваному, причинний зв'язок з подією злочину.

Під час обшуку в справах даної категорії фото- або відеозйомку важливо використати, якщо: потрібно зафіксувати місце та умови зберігання предметів, які можуть бути речовими доказами (тайники, спеціальна фотолабораторія тощо); предмети не будуть направлятися до суду з кримінальною справою (великогабаритні, виявлені у великій кількості тощо); предмети швидко псуються або можуть піддатися змінам (фарба, чорнило для картриджів, розведені фо-тохімікати тощо); предмети, зображення яких важко описати у протоколі (сюжети порнографічних зображень, напівфабрикати порнографічних предметів тощо); окремі ознаки предмета, пов'язані з фактами, які встановлюються або індивідуалізують предмет (номери та маркувальні позначки на принтерах, фотоапаратах, системних блоках комп'ютерів, моніторах, спеціальному поліграфічному обладнанні (біндерах, поліграфічних ножах) тощо; потрібно зафіксувати окремі етапи пошуку речових доказів під час обшуку (застовування технічних засобів, відкриття тайників тощо).

Якщо місце розташування обшукуваних об'єктів, розміри, конструкція місць приховання речових доказів, обстановка на місці обшуку словесним способом та з допомогою фото- відеозйомки фіксується недостатньо, потрібно скласти масштабний або схематичний плани, зробити відповідні креслення.

Дотримання зазначеного вище допоможе слідчому та органу дізнання знайти, вилучити та процесуальне закріпити сліди злочинної діяльності, інші речові докази, предмети і документи, які мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі про розповсюдження порнографічних предметів.

Використана література:

І.Кондранин С.А. О необходимости криминалистического исследования порнографических изделий // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. — Саратов, 1989. — Вып. 8. —С. 118—125; С у г а к о в И.Г. Особенности организации, проведения и использования экспертизы по делам об изготовлении или сбыте порнографических предметов и произведений, пропагандирующих культ насилия и жестокости / Актуальные

вопросы использования достижений науки и техники в расследовании преступлений органами внутренних дел (вопросы криминалистики). — М., 1990. — С. 123—130; Хабаров А.Е. Искусствоведческая экспертиза как одна из форм использования специальных познаний по делам об изготовлении и сбыте порнографических предметов / Закон РСФСР «О милиции» и совершенствование оперативно-служебной деятельности милиции Республики. — Т. 2. — Омск, 1992. — С. 130—133; Й о г о ж. Возбуждение и расследование уголовных дел об изготовлении или сбыте порнографических предметов: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — М., 1993. — 25 с. та інші.

2. Рябчинська О.П. Боротьба з розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості: Автореф. дис. канд. юрид. наук. -К., 2003. - 20 с.

Рекомендовано до друку кафедрою криміналістичних експертиз факультету підготовки слідчих та криміналістів Національної академії внутрішніх справ України.

Сюравчик В. Запобігання корисливим злочинам у аграрному секторі економіки України

науковий співробітник відділу організації наукової роботи Національної академії внутрішніх справ України

Одним з пріоритетів роботи органів внутрішніх справ (далі — ОВС) є виявлення злочинів у агропромисловому комплексі з метою запобігання службовим зловживанням керівників реформованих сільськогосподарських підприємств, захисту інтересів та прав селян, а також власників майнових і земельних паїв. У 2002 р. до кримінальної відповідальності притягнено 2,5 тис. таких керівників. Міністром МВС у звіті перед українським народом за 2002 р. відмічені певні позитивні результати концентрації зусиль ОВС на нейтралізації злочинних проявів у службовій діяльності. Кількість викритих злочинів цієї категорії порівняно з 2001 р. зменшилась на 5% і склала у 2002 р. 18,1 тис. Із загального числа виявлених злочинів — 2,8 тис. становлять факти хабарництва [1, 3].

Невтішні прогнози щодо врожаю 2002 р. змусили владу замислитися про його збереження. Тому уряд України запровадив обов'язкове страхування зерна і цукрових буряків для сільськогосподарських підприємств усіх форм власності.

Правоохоронні органи перевіряли зберігання зібраного врожаю. Так, працівниками міліції за перше півріччя 2002 р. виявлено 511 злочинів, пов'язаних з розкраданням сільськогосподарської продукції, паливно-мастильних матеріалів та запасних

частин до техніки: у тому числі 91 випадок крадіжок зерна. За повідомленням Центру громадських зв'язків МВС України, у правопорушників вилучено і повернено господарствам 86,5 т. зерна. На маршрутах транспортування врожаю виставлено також 740 додаткових постів і мобільних груп Держав-тоінспекції [2, 2].

Запобіжно-профілактична діяльність є важливою складовою загальної системи комплексних заходів боротьби зі злочинністю, здійснюваних ОВС. Названа діяльність будь-якого органу внутрішніх справ є специфічною галуззю професійної діяльності, у якій поєднуються зусилля не однієї, а всіх взаємодіючих не тільки між собою, а й з керівниками місцевих органів влади, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерами і громадянами. Звідси випливає, що ефективність їх діяльності неможлива без належного організаційного забезпечення. Це базується на принципах дотримання законності, опорі на громадськість. Таким чином, організаційне забезпечення запобіжної діяльності є системою принципів і заходів, на основі яких вона будується.

Під організацією запобігання злочинам у аграрному секторі економіки розуміємо систему здійснюваних органами внутрішніх справ заходів, спрямованих на вивчення обстановки у конкретному районі (регіоні), внесення коректив у розміщення сил і засобів, забезпечення захисту власності, прав і законних інтересів ЇЇ власників, запобігання протиправним посяганням.

Профілактика злочинності у аграрному секторі повинна здійснюватися цілеспрямовано, з урахуванням сучасних наукових досягнень, мати плановий характер і враховувати прогностичну інформацію. Наукова організація профілактики злочинності у даній сфері економіки має на меті всебічне вивчення й облік економічних, демографічних, культурних, географічних, національних і кримінологічних особливостей регіону, можливостей органів влади, правоохоронних органів, громадських організацій, трудових колективів і адміністрації колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.

Існують, наприклад, розбіжності між сільськогосподарськими і змішаними районами з промисловим виробництвом, що розвивається, або районами, пов'язаними з великими містами. Корисним є аналіз кримінальних діянь і результатів їх подолання в окремих сільських районах. Необхідно раціонально розподіляти сили і засоби, а не концентрувати їх у районному центрі.

Комплексний підхід до запобігання злочинності в аграрному секторі економіки — наслідок економічних, соціальних і культурних перетворень, що відбулися на селі. Зростання добробуту працівників, удосконалення суспільних відносин на селі — основа, яка визначає участь сільського населення і громадськості у запобіганні кримінальним діянням.

Запобіганням злочинності на селі займаються всі служби ОВС, але особливою фігурою тут є дільничний інспектор, тому що він нерідко — єдиний їх представник на значній території. Віддаленість від районного центру, неналежний зв'язок, неможливість іноді одержати кваліфіковану консультацію змушують інспектора самостійно вирішувати багато питань. Зрозуміло, що в силу зазначених обставин сільські дільничні інспектори повинні спиратися на допомогу громадських організацій, трудових колективів, сільської інтелігенції, адміністрації підприємств, розташованих у сільській місцевості.

Велике значення для органів внутрішніх справ має одержання та аналіз інформації, необхідної для запобігання злочинам, зокрема, в аграрному секторі. Належне інформаційне забезпечення запобіжної діяльності дозволяє виявити чинники, що сприяють та обумовлюють злочини та інші

правопорушення і осіб, схильних до їх вчинення, і на підставі цього розробити найбільш ефективні форми та методи профілактичного впливу.

Щодо запобігання злочинним проявам у аграрному секторі економіки до організації діяльності ОВС можна віднести: аналіз і оцінку стану злочинності у зазначеній сфері економіки та практики запобігання їм; оцінку стану нормативно-правового регулювання питань охорони матеріальних цінностей і коштів; планування запобіжно-профілактичних заходів; розміщення сил і засобів, що забезпечують їх проведення; взаємодію суб'єктів запобіжно-профілактичної діяльності тощо.

Названі та інші елементи організації запобіжно-профілактичної роботи органів внутрішніх справ реалізуються в сукупності на всіх ланках підрозділів і служб. Характер організаційно-управлінських функцій має специфіку залежно від місця тієї чи іншої ланки у загальній структурі МВС України. На рівні центрального апарату МВС забезпечуються: визначення загальної стратегії профілактичної діяльності; нормативно-правове регулювання її найважливіших напрямів; вивчення, узагальнення і поширення позитивного досвіду; координація профілактичних заходів, здійснюваних спільно різними РУВС, УВС, а також міжрегіональні операції; контроль, надання практичної допомоги.

На рівні УВС виконуються організаційно-управлінські функції щодо специфіки завдань, розв'язуваних кожним РУВС. Районні управління безпосередньо організовують і здійснюють роботу із запобігання злочинам.

Складність має організація запобігання злочинам у тих сільських місцевостях, де відбувається інтенсивна міграція населення. При організованій міграції профілактика правопорушень провадиться шляхом забезпечення прибуваючих роботою за фахом, житлом, налагодження їх побуту і дозвілля, сприяння у встановленні ними корисних зв'язків і відносин на новому місці проживання, виявлення та здійснення нагляду за тими, хто може вчинити суспільне небезпечні діяння.

Організація профілактики правопорушень серед раніше засуджених та осіб, що переховуються від слідства і суду (в тому числі неплатників аліментів й тих, хто вчинив втечу з місць позбавлення волі), має труднощі. Соціальний контроль над ними з боку державних органів і громадськості дуже послаблений. Багато хто з них несвоєчасно реєструє своє прибуття в дану місцевість.

Зазначені особи вчиняють велику кількість суспільне небезпечних діянь і дрібних правопорушень, шо істотно погіршує криміногенну обстановку в цих регіонах. Крім запобігання вчиненню даною категорією осіб антигромадських діянь, перед ОВС часто постає необхідність у їх розшуку.

Органи внутрішніх справ, громадські організації, представники влади, адміністрації колективних сільськогосподарських підприємств та інших організацій мають встановлювати контроль над громадянами, які прибули з інших місць і схильні до вчинення злочинів та інших правопорушень. Посадові особи, котрі порушують чинне трудове законодавство (які надають роботу без відповідного оформлення або без необхідних документів тощо), повинні піддаватися дисциплінарним заходам впливу. Необхідно стежити і за дотриманням правил проживання та реєстрації.

Серйозні проблеми у справі запобігання суспільне небезпечним діянням виникають внаслідок сезонної міграції населення, зокрема, літніх переїздів міських жителів у сільську місцевість на відпочинок. Запобігання кримінальне карним діянням у цих випадках значно залежить від діяльності міліції, її патрульно-постової і паспортної служби, роботи громадських організацій із забезпечення порядку в місцях масового відпочинку людей.

Велике значення має взаємодія сільської міліції з міською у обміні інформацією і здійсненні спільних заходів, у тому числі шодо конкретних осіб, які могли б вчинити злочини. Важлива взаємна поінформованість між ОВС у сільських місцевостях, що знаходяться біля великих міст, і органами внутрішніх справ у останніх.

Думка про те, що поряд з повсякденною профілактичною діяльністю у ОВС повинна одержати поширення практика проведення у сільській місцевості одноразових сумісних профілактичних заходів, є слушною. Приблизно раз на місяць варто здійснювати, так званий, «День профілактики» [З, 24—32]. Суть його полягає у тому, що у визначені дні у села виїжджають спеціальні групи співробітників міліції і разом з представниками громадськості здійснюють наступні заходи:

- провадять огляд схоронності майна (насіннєвого фонду, кормів, сільськогосподарського інвентаря й обладнання, худоби тощо);

— перевіряють технічний стан об'єктів, де є матеріальні цінності, забезпеченість їх сигналізацією, хімічними пастками тощо;

— виявляють і ставлять на облік осіб, схильних до правопорушень;

— відвідують вдома чи за місцем роботи конкретних осіб, які допускають правопорушення, ведуть з ними бесіду, родичами останніх і співробітниками;

- складають адміністративні протоколи, перевіряють об'єкти дозвільної системи, вилучають зброю;

- перевіряють роботу шефів і наставників, надають їм допомогу;

- виявляють неблагополучні родини, у яких живуть підлітки;

- зустрічаються з місцевими керівниками, господарським активом, представниками громадських організацій, які беруть участь в охороні громадського порядку;

- приймають громадян, беруть участь у зборах, виступають на них.

Необхідною умовою і засобом ефективного запобігання злочинності у сільській місцевості є взаємодія правоохоронних органів, у першу чергу ОВС, з громадськістю і громадськими організаціями. Дана взаємодія повинна бути не випадковою, а глибоко продуманою сукупністю упорядкованих заходів, вироблених з урахуванням умов сільського життя, своєрідності реальної обстановки і конкретних завдань боротьби з антисуспільними діяннями у сільській місцевості.

Найбільш важливими формами взаємодії органів внутрішніх справ і громадських організацій є: аналіз обстановки у сільському районі в цілому, за територіями окремих сіл; оцінка ефективності заходів, що застосовуються; планування як роботи в цілому із запобігання злочинам, так і окремих заходів, у тому числі одноразових; виявлення й усунення причин кримінальне карних діянь і умов, що їм сприяють, а також проведення спільних заходів щодо конкретних осіб чи соціальних груп (наприклад, неповнолітніх) в окремих селах, на окремих ділянках сільськогосподарського виробництва; взаємний обмін інформацією про умови, шо сприяють вчиненню суспільне небезпечних діянь, а також про осіб чи їх групи, які потребують профілактичного впливу.

Завершуючи розгляд організаційних аспектів проблеми запобігання злочинам у аграрному секторі економіки, можна зробити наступні висновки.

— Уточнена модель системи запобігання злочинам у аграрному секторі економіки є

основою для розроблення локальних систем на рівні сільського району; кожний елемент низової організаційної системи вимагає відпрацьовування (з урахуванням місцевих умов, стану правопорядку, наявності відповідних сил і засобів) щодо району (регіону) в цілому.

— Апробовані форми і методи профілактичної діяльності ОВС у сільській місцевості, тактичні прийоми запобігання крадіжкам та іншим злочинам повинні поширюватися на всі регіони країни і узагальнюватися на рівні УВС, МВС України.

Використана література:

\. Рік позаду: протистояння криміналісту більш жорстке і маневрене // Іменем Закону. - 2003. - № 6 (5324). — 7 лют.

2. Факты и комментарии. — 2002. — 25 лип. — С. 2.

3. Забродский И.И. Организационные аспекты проблемы предотвращения имущественных преступлений в сельской местности // Проблемы противодействия преступности: Сб. мат. науч.-практ. конф.; Под общ. ред. И.И. Басецкого. — Минск, 2002. — С. 24-32.

Рекомендовано до друку кафедрою кримінологи та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України.

Питання інтелектуальної власності