Петренко С. Правовий захист програмного забезпечення в Україні науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності АПрН України

Стрімке зростання вартості об'єктів інтелектуальної власності робить здобутки інтелектуальної діяльності суспільства його значним капіталом. Останній є одним з підґрунть політичної, економічної незалежності держави. Процес створення і використання цього капіталу потребує ефективного правового захисту, тобто розбудови національної системи захисту інтелектуальної власності. Формування зазначеної системи має не тільки правове, а й економічне, науково-технічне та соціально-виховне значення. Вирішення даного питання є одним з першочергових завдань на шляху інтеграції України у Європейське Співтовариство (Офіційний вісник України. — 2001. — № 18. - Т. 2. -- С. 820) та Світову організацію торгівлі [1].

Особливе місце серед об'єктів названої власності посідає комп'ютерне програмне забезпечення (далі — ПЗ). В епоху інформаційних технологій ПЗ є необхідною одиницею для функціонування не лише промислових підприємств, а й закладів освіти, медицини, науки, органів державного управління тощо. Сьогодні воно не тільки одне з підґрунть науково-технічного розвитку, а й товар, прибутки від продажу якого є одними з найвищих у світі і, навіть, засіб політичного тиску. Прикладом такого тиску є дії уряду США, котрий, відстоюючи інтереси розробників ПЗ (наприклад, Microsoft, Adobe, Corel тошо), 21 грудня 2001 p. попередив: у разі не покращення ситуації з піратством буде введено обмеження на експорт з України до США сирцю (текстиль, металопрокат), експорт якого є однією з найбільших складових доходної частини бюджету України. Результат цього — прийняття у авральному режимі законодавчих актів, спрямованих на посилення боротьби з піратством (укази Президента України від 27 квітня 2001 р. «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні», від ЗО січня 2002 р. «Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування»).

Приймаються також Закон від 17 січня 2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», розпорядження Кабінету Міністрів від 15 травня 2002 р. «Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням» (далі — Концепція) // Офіційний вісник України. — 2002. — № 20. - Ст. 989.

Прийняття зазначених нормативних актів та вжиті правоохоронними органами заходи з виявлення фактів виготовлення, розповсюдження та використання піратського ПЗ є, безумовно, позитивним кроком. Прикро, що рушійною силою цього були не внутрішні економіко-політичні процеси, не науково-технічний розвиток індустрії високих технологій (далі — IT індустрії), а зовнішній тиск сил, які, у першу чергу, зацікавлені у захисті своїх інтересів, ніж у правовому та економічному розвитку України.

Окремо зупинимося на згаданій Концепції. Цінність її прийняття полягає не стільки у декларуванні правильних тез, скільки у практичних поступах щодо припинення фактів неправомірного використання ПЗ і, у першу чергу, в державних установах.

Шлях придбання державними установами ліцензійних версій ПЗ найпростіший, але:

вимагає чималих коштів, декілька сот млн. $ США; і не може мати ефективну реалізацію без залучення коштів держбюджету;

придатний для держав зі стабільним економічним становищем;

є інвестицією у розвиток IT індустрії інших держав. Наприклад, після проведення під тиском США компанії по боротьбі з піратством обсяг продажу ПЗ в Україні зріс у 2002 р. на 327% у порівнянні з 2001 p., a кількість проданих ОС Windows 2000 та Windows XP збільшилась на 605%. Зрозуміло, лише незначна частка цих коштів пішла у державний бюджет [2].

За статистичними даними, в Україні щорічно вищими навчальними закладами готується близько 1400 спеціалістів у галузі комп'ютерних технологій. На підготовлен-ня одного такого фахівця витрачається десь 3000 гри. на рік. Щороку відплив за кордон названих спеціалістів становить від 2,5 до 6 тис. осіб, а щорічні матеріальні втрати держави від цього складають від 37,5 до 90 млн. грн. [3]. В Україні налічується понад 2 тис. кваліфікованих інженерів на 1 млн. населення, завдяки чому вона посідає 22-гу позицію в рейтингу 88 країн за оцінкою дослідження конкурентноздатності України, проведеного J.E.Austin Associates. Держава також має високий показник використання Інтернету на душу населення, хоча

чисельність комп'ютерів є нижчою від сере-дньосвітового показника. У рейтингу дослідної компанії The Economist Intelligence Unit Україна займає одну з останніх позицій щодо готовності до електронного бізнесу, який на сьогодні є одним з перспективних та найефективніших. Всесвітній економічний форум дав Україні низьку оцінку стосовно технологічного розвитку і використання електронної пошти у діяльності компаній. Водночас показник експорту високих технологій в Україні вищий за середньосвітовий [4].

Наведене вище свідчить, що Україна, безумовно, має науково-технічний потенціал для розвитку IT індустрії. На перших етапах останній потребує економічної, правової, політичної підтримки з боку держави і дасть їй можливість уникнути диктату політичних та економічних сил, що відстоюють інтереси світових лідерів зі створення ПЗ. Він повинен стати одним із стратегічних напрямів розбудови нашої держави.

Сьогодні в Україні комп'ютерні програми захищаються лише нормами авторського права. Закон України «Про авторське право та суміжні права» визначає: поняття «комп'ютерна програма» охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах (Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 43. — Ст. 214). Слід зазначити, що реальність сьогодення вимагає захисту комп'ютерних програм не тільки авторським правом, а й через залучення інших правових норм.

Перед Україною постає питання, яким шляхом йти далі: «кінцевого користувача», застосовуючи норми авторського права для захисту ПЗ, чи — «розробника ПЗ», використовуючи у правозахисній практиці не тільки норми вказаного права, а й, наприклад, патентного [5]. Саме така система правового захисту засосовується держава-ми-лідерами у розробленні ПЗ (наприклад, США, Японією). У більшості європейських держав не використовують норми патентного права у захисті ПЗ, але у правозахисній практиці факти їх непрямого застосування все ж існують [6].

Для реформування системи правового захисту ПЗ необхідна не стільки зовнішня рушійна сила, скільки внутрішня. Такою може стати розвиток національної IT індустрії. Саме взаємовідносини з виробництва, розповсюдження та використання будуть, з одного боку, мати спонукальний характер у створенні ефективної системи правового захисту ПЗ, а з, іншого — шліфуватимуть цю систему. Початком зазначеного процесу повинно бути прийняття рішення уряду шодо створення державного замовлення на фінансування розроблення національного ПЗ — операційної системи (далі - ОС) — програмної основи для роботи будь-якого комп'ютера та пакету найуживаніших офісних програм. Виконавцем цього замовлення може стати, наприклад, Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, Інститут програмних систем НАН України, НТУ «Київський політехнічний інститут», інші державні та недержавні установи.

Звертаємо увагу на те, що собівартість названих робіт може бути у десятки разів менша, ніж кошти, необхідні для придбання державними установами ліцензійного ПЗ. Розроблене за викладеною пропозицією програмне забезпечення повинно бути безоплатно передано до державних установ і, можливо, мати статус ПЗ вільного використання для будь-якого із суб'єктів господарської діяльності на території України. Це дасть можливість:

створити міцне підґрунтя для досягнення та збереження ліцензійної чистоти ПЗ у органах державного управління, державних установах та приватному секторі тощо;

при невеликих вкладеннях на початковому етапі значно зекономити кошти бюджету в подальшому;

інвестувати державні кошти та залучити іноземні інвестиції у розвиток національної IT індустрії та створення додаткових робочих місць;

зберегти та примножити науково-технічний потенціал країни;

на виконання вимог законодавства України про державну мову вирішити питання українізації ПЗ у державних установах, особливо у сферах управління, освіти та науки, побуті.

Прикладом раціонального підходу щодо економії коштів своїх держав може слугувати Китайська Народна Республіка, де для безоплатного використання на її території ПЗ розроблено власну ОС, альтернативну ОС Windows. Розвиток IT індустрії в Індії дозволив створити не тільки свою ОС, а й власну «Силіконову долину», в якій сконцентровано науково-технічний потенціал з розроблення та використання високих технологій. Тому сьогодні ні у кого не повинно викликати подиву те, що інвестиції у сфері високих технологій йдуть не в Україну, а у Китай та Індію.

За даними народного депутата України Б.Олійника, прикладом впровадження ПЗ вільного використання може слугувати Франція, де нині обговорюється законодавча норма, яка рекомендує використовувати у державному секторі виключно ПЗ зазначеного типу. На ПЗ вільного використання у 2002 р. почали переходити установи сфери освіти та науки Німеччини. Вже згаданий Китай з 1990 р. адаптує вільне ПЗ не тільки в урядових установах, а й серед інших суб'єктів господарювання на своїй території і зробив це державною політикою. Аналогічним шляхом йдуть Індія, Перу, країни Скандинавії. Навіть, у США — NASA і Військово-морський флот так само, як і значна кількість інших організацій, адаптує ПЗ вільного використання для застосування у своїх цілях.

Процес створення національного ПЗ може бути реалізованим у декілька етапів:

1. Розроблення технічного завдання на створення програмного продукту для ПЕОМ, що забезпечуватимуть діяльність державних органів влади та установ.

2. Проведення тендеру на визначення виконавців робіт зі створення програмного продукту для персональних комп'ютерів.

3. Створення національного програмного продукту для персональних комп'ютерів, що забезпечуватимуть діяльність державних органів влади та установ.

Фінансування етапів може проходити за наступною схемою:

реалізація першого та другого етапів за рахунок коштів державного бюджету на 2003 p., що передбачені на виконання науково-технічних програм;

для реалізації третього етапу передбачити кошти у бюджеті на 2004 р.

Окрім того, реалізація процесу створення національного ПЗ може здійснюватися не тільки за рахунок фінансування з бюджету, а й шляхом дольового фінансування інвесторами тощо.

Висновки та рекомендації:

Виходячи з викладеного, у часи високих технологій Україні необхідно йти шляхом «розробника ПЗ», інвестуючи національну IT індустрію.

Розвиток останньої є рушійною силою у формуванні, відповідно до вимог часу, ефективної системи правового захисту ПЗ, залученні інвестицій, структурної перебудови та розвитку економіки України — підґрунтям правового, економічного і науково-технічного розвитку нашої держави.

Досить складна ситуація з необхідністю врегулювання правовідносин у сфері використання програмних продуктів найкращим чином може бути вирішена шляхом розроблення національного програмного

забезпечення з наданням йому статусу вільного використання.

•

Використана література:

1. Захист прав інтелектуальної власності в контексті вступу до СОТ: Навч. посіб. / За ред. В.Т. Пятницького. — К., 2001. — С. 38.

2. http://www.cnews.ru/newcom/index.shtml. — 2003/01/08/139261. З.ДмитришинВ. Легалізація та ефективне використання програмного забезпечення в Україні // Інтелектуальна власність. — 2002. — № 10. — С. 16—19.

4. Бутнік-Сіверський О.Б. До впровадження наукової спеціальності «Інтелектуальна економіка» // Інтелектуальний капітал. — 2002. — № 5. — С. 10—16.

5. Смирнов В. Еще раз об охране компьютерных программ // ИС. Промышленная собственность. — 2002. — № 2. — С. 42—47.

6. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. — Т. 2: Авторське право і суміжні права; С.О. Довгий, B.C. Дроб'язко, В.О. Жаров та ін. / За ред. Г.І. Миронюка, B.C. Дроб'язка. — К., 1999. - С. 434.

Пропозиції до законодавства