Гайворонський В., Жушман В. Виключне право Українського народу визначати конституційний лад у державі

доктор юридичних наук, професор, завідуючий кафедрою аграрного права//

кандидат юридичних наук, професор

Виходячи саме з цього права народу, Президент України в Указі від 6 березня поточного року постановив винести на всенародне обговорення проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України». Зміни потрібні. Більше того, деякі з них уже затверджені всеукраїнським референдумом 2000 р.

Отже, обговоренню підлягають питання не про те, що, скажімо, треба чи не треба трансформувати наш парламент у двопалатний, а про те, як це найкраще зробити, використавши досвід з цього приводу інших країн, а парламент має внести відповідні зміни до Конституції на виконання рішень референдуму, виходячи знову ж таки з виключного права народу визначати Конституційні приписи.

Для реалізації зазначеного права народу авторами цих рядків запропоновано внести до Конституції положення про те, що рішення, прийняті на всеукраїнському референдумі, не потребують затвердження парламентом і мають бути втілені в неї безпосередньо, а ті зміни, які потребують деталізації, повинні бути опрацьовані парламентом і прийняті як конституційний закон. Подібний припис пропонується внести в Конституцію і проектом закону «Про внесення змін до Конституції України», але тут йдеться про «Закони та інші рішення», а варто було б наголосити саме на зміни Конституції. Більше того, пропонується зберегти припис, що референдумом не можуть прийматися закони з питань податків, бюджету та амністії.

А хіба це не обмеження виключного права українського народу? Якщо ці питання недоцільно вирішувати на референдумі, то не треба їх виносити на референдум, але не потрібно зберігати такий дискримінаційний припис щодо народу в Конституції.

Всеукраїнський референдум 2000 р. визначив, що наш парламент має бути двопалатним і складатися з 300 осіб. У проекті пропонується, щоб таке число депутатів мала одна палата — Державні збори, а до другої палати — палати регіонів обирались по три депутати від Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Знову відхід від волі народу, висловленої на референдумі. А щодо обмеження депутатської недоторканності, то це бажання народу зовсім проігнороване в проекті, хоча Президент неодноразово наполягав на внесенні його до Конституції. Якщо це результат компромісу між Президентом і Верховною Радою, то він не може протистояти волевиявленню народу.

Щодо двопалатного парламенту. Всебічного обговорення потребують питання повноважень як парламенту в цілому, так і його палат, спрямованих на забезпечення головної мети внесення змін до Конституції: перерозподілу конституційних повноважень між Президентом України, парламентом і Кабінетом Міністрів таким чином, щоб забезпечити перехід від президентсько-парламентської форми правління в нашій державі до парламенсько-пре-зидентської.

Але викликає сумнів доцільність і логічність збереження назви парламенту — Верховна Рада. Ця назва, існуючи з часів Радянської України, не відповідає завданням і функціям сучасного парламенту і від неї треба відмовитись як з цих міркувань, так і за логікою: не можуть до складу ради входити збори, бо останнє поняття ширше за обсягом, ніж поняття ради. Логічним було б зворотне співвідношення — ради входять до складу зборів. Якщо припустити, що проектом пропонуються назви палат на зразок французького парламенту (а чому б і ні?), то визначаючи назви палат — палата регіонів і Державні збори, треба відмовитись від назви парламенту в цілому — Верховна Рада. А коли взяти назви, подібні, скажімо,

до назви Австрійського парламенту, то назви нашого парламенту в цілому і палат могли б бути такими: Державні збори складаються з двох палат — центральної ради' і ради регіонів.

Заслуговує на схвалення запропоноване проектом закону підвищення цензу за віком для суддів, які здійснюють правосуддя у вищих ешелонах судової влади. Такі зміни є доцільними і своєчасними. Життя свідчить, що достатнього досвіду, мудрості судді, як і інші фахівці, набувають при досягненні «солідного віку», та й можливості працювати у вищих судах судді досягають, уже будучи «в літах». Отож, збільшення можливості їх перебування на посадах на вищих щаблях судової системи варто закріпити у Конституції.

Однак це має стосуватись не лише Конституційного та Верховного судів, а й вищих спеціалізованих судів. Тому в проект закону «Про внесення змін до Конституції України» треба внести відповідне доповнення.

З врахуванням зазначеного вище текст проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України» мав би бути таким:

«Виходячи з виключного права Українського народу визначати конституційний лад у державі, на виконання всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року, Верховна Рада України постановляє:

Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141) такі зміни і доповнення:

1) статті 71, 74—79, 80, 81—91 і 93—94 викласти відповідно в такій редакції:

«Стаття 71. Вибори Президента України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування». Далі — за текстом проекту.

«Стаття 74. Зміни та доповнення до Конституції, інші закони та рішення, прийняті на всеукраїнському референдумі, мають вищу юридичну силу і не потребують затвердження органами державної влади, посадовими особами». І далі — за текстом проекту. «Розділ IV Верховна Рада України

«Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Державні Збори, які складаються з двох палат — Ради Регіонів і Центральної Ради».

«Стаття 76. Конституційний склад Державних Зборів — не більше трьохсот народних депутатів.

До Ради регіонів обираються по три представники від Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя».

В подальшому — за текстом проекту, в якому слова «Верховна Рада»в усіх випадках замінити словами «Державні Збори», а слова «Державні Збори» в усіх випадках замінити на слова «Центральна Рада».

Статтю 80 Конституції України викласти в такій редакції:

«Стаття 80. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та у його палатах і органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».

Пункт 7 статті 81 проекту викласти в такій редакції:

«7) відсутність його без поважних причин більше 10 пленарних днів на засіданнях палати Державних Зборів України, спільних засіданнях палат Державних Зборів України протягом однієї сесії».

У статті 126 проекту пункт 2 чистини п'ятої доповнити словами «а для членів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та суддів Конституційного Суду України — сімдесяти п'яти років».

Такий підхід до змін, які пропонується внести до Конституції України, повніше, видається, відповідає принципам народовладдя, проголошенним у нашому Основному Законі.

Така назва більше відповідає функціям цієї палати, ніж назва «Верховна Рада», і до деякої міри є традиційною.

Питання теорії