Розділ 5 Виконавчі документи

Виконавчі документи — це письмові документи встановленої форми і змісту, які видаються судом та іншими органами вирі­шення правових спорів (юрисдикційними органами) для приму­сового виконання прийнятих ними у справах рішень, ухвал, по­станов, інших актів як підстав для їх виконання.

Перелік виконавчих документів у законі «Про виконавче провадження» не визначений, але він зроблений у Інструкції про проведення виконавчих дій (п. 1 підп. 1.3), аналіз якої свідчить, що одні з них за формою й змістом відрізняються від підстав ви­конання, інші — одночасно є підставою виконання і виконавчим документом. Виконавчими документами є: виконавчі листи, ух­вали суддів у випадках, передбачених законом; ухвали судів за­гальної юрисдикції про затвердження мирових угод, накази ар­бітражних судів; виконавчі написи нотаріусів; рішення Консти­туційного Суду України; не сплачені платіжні вимоги, акцепто­вані платником; посвідчення комісії по розгляду трудових спорів; постанови про адміністративні правопорушення; рішення Анти-монопольного комітету та його територіальних відділень; поста­нови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу; рішення інших органів (державних і недержавних) у ви­падках, передбачених законом. Але Законом «Про виконавче провадження» визначені вимоги до змісту виконавчого докумен­та. В ньому повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата ви­дачі та найменування органу, посадової особи, що видали доку­мент; 2) дата, номер рішення, за яким видано документ; 3) най­менування стягувача і боржника, їх адреса, дата і місце наро­дження боржника та місце його роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб); 4) резо­лютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ви­конавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадо­вою особою, скріплений печаткою. Законом можуть бути вста­новлені також інші вимоги до виконавчих документів (ст. 19).

-46-

Аналіз чинного галузевого законодавства наочно свідчить про наявність у них окремих відмінностей.

Найрозповсюдженішими виконавчими документами є вико­навчі листи. Це письмові документи установленого зразка (за формою і змістом), що видаються загальними судами і зобов'язу­ють боржників, інших юридичних та фізичних осіб точно і своє­часно виконати рішення суду чи іншого органу вирішення спорів а також сприяти державним виконавцям у примусовому вико­нанні рішення.

Для виконавчих листів встановлено три форми, які мають однакову юридичну силу на всій території України. Форма № 1 передбачена для виконавчих листів, які видаються у цивільних справах на тривалий період виконання (стягнення аліментів або відшкодування шкоди, стягнення за цивільними справами знач­них сум, які не можуть бути стягнені шляхом одноразової реалі­зації майна боржника тощо). Форма № 2 передбачена для вико­навчих листів, які видаються у кримінальних справах, розрахова­них на тривалий період виконання (стягнення значних сум, які не можуть бути стягнені шляхом одноразового звернення стяг­нення на майно боржника, стягнення із засуджених періодичних платежів тощо). Форма № 3 передбачена для виконавчих листів як з кримінальних, так і з цивільних справ, розрахованих на од­нократне виконання (конфіскація майна, рішення про виселен­ня), і в інших випадках, коли видача виконавчого листа такої форми буде визнана доцільною судом, який розглядає справу.

Виконавчі листи видаються для виконання: а) рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, а також вироків, ухвал і постанов у кримінальних справах в частині майнових стягнень; б) миро­вих угод, затверджених судом; в) рішень товариських судів; г) рі­шень третейських судів у цивільних справах громадян; д) рішень іноземних судів і арбітражів, якщо вони визнані і допущені для виконання на території України у встановленому законодав­ством порядку.

Бланки виконавчих листів виготовляються централізовано за встановленим законом змістом. Виконавчий лист виписується канцелярією суду, підписується суддею і секретарем з прикла­денням печатки суду. Виконавчі листи не видаються для вико­нання рішень про визнання, зміну та припинення правовідносин. Копія таких рішень є підставою для їх реалізації компетентними державними органами шляхом реєстрації правового становища громадянина та його майна (видача свідоцтва про право власнос­ті на будинок, свідоцтва про розірвання шлюбу (рагс) та інші). У справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справах окремого провадження замість виконавчого листа вида­ється копія рішення суду. Але у справах про стягнення недоїмок

-47-

з податкових і неподаткових платежів видається виконавчий лист.

Виконавчий лист видається не пізніше наступного дня після набрання рішенням, ухвалою, постановою законної сили, а в справах, у яких рішення підлягає негайному виконанню, — в день його постановленім.

Відповідно до ст. 20 Положення про товариські суди рішення товариського суду про стягнення нанесених збитків, накладення штрафу чи інше майнове стягнення повинне виконуватись в строк, зазначений у рішенні. При невиконанні рішення у зазна­чений строк справа надсилається в районний (міський) суд за місцем діяльності товариського суду. Суддя після перевірки по­даних матеріалів і законності рішення виносить постанову про видачу або відмову у видачі виконавчого листа.

Для примусового виконання рішення третейського суду у цивільних справах між громадянами необхідне пред'явлення ви­конавчого листа, що видається районним (міським) судом, в ра­йоні якого відбувся третейський суд і якому було передано на зберігання матеріали провадження третейського суду після роз­гляду справи.

Заява стягувача про видачу виконавчого листа розглядається суддею, який перевіряє, чи не суперечить рішення третейського суду законові і чи не було допущено при його постановленні по­рушень правил, передбачених Положенням про третейський суд. Відмова судді у видачі виконавчого листа може бути оскаржена (статті 16—19 Положення про третейський суд).

На виконання рішення іноземного суду виконавчий лист ви­дається на підставі ухвали обласного, Київського і Севастополь­ського міських судів, Верховного Суду Автономної Республіки Крим, якою задоволена заява іноземного стягувача і дано дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 427 ЦПК, ст. 84 Закону «Про виконавче провадження»).

У справах про стягнення аліментів, у разі виплати допомоги на неповнолітніх дітей у період розшуку їх батьків, суддя на підставі подання судового виконавця про заборгованість з алі­ментів, що склалася, виносить ухвалу про видачу виконавчого листа на стягнення з боржника сум виплаченої допомоги з нара­хуванням встановлених законодавством десяти процентів на ці суми.

За заявою органів внутрішніх справ суддя виносить ухвалу пр видачу виконавчого листа на стягнення з боржника витрат із його розшуку.

За кожним рішенням суд, який його постановив, видає один виконавчий лист. Декілька виконавчих листів видаються на ви­могу стягувача для виконання рішення в різних місцях, а також

-48-

за кожним окремим присудженням чи коли рішення постановле­не на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів. У кожному виконавчому листі точно зазначається, яку частину рішення згаданим листом треба виконати.

При виконанні рішення про відшкодування заподіяної шко­ди, якщо майно боржника виявилося недостатнім, з метою пов­ного стягнення має бути виписаний другий виконавчий лист для звернення стягнення на зарплату чи інший заробіток боржника за місцем роботи чи відбування покарання.

Виконавчі документи, що стосуються відшкодування шкоди, завданої злочином, мають певні особливості. У справах, з яких шкода завдана різними видами злочинів, виконавчі листи випи­суються окремо — на суми відшкодування шкоди від крадіжок і на суми відшкодування шкоди, заподіяної іншими злочинами.

За заявою стягувача може бути видано кілька виконавчих листів за кількістю боржників для виконання вироку або рішен­ня, які передбачають їх солідарну матеріальну відповідальність. У кожному виконавчому листі обов'язково зазначається сума стягнення і перелічуються всі боржники з вказівкою на їх солі­дарну відповідальність.

Якщо рішенням задоволені різнотипні вимоги, то за кожною з них виписується окремий виконавчий лист, наприклад, один лист про передачу грошей кредитору і другий — про стягнення з боржника судових витрат у доход держави.

У разі втрати оригіналу виконавчого листа, суд, який поста­новив рішення за заявою стягувача може видати дублікат. Така заява розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і за­інтересованих осіб, проте їх неявка не перешкоджає вирішенню питання про видачу дубліката. Про наслідки розгляду заяви суд постановляє ухвалу, на яку може бути подано скаргу, внесено ок­реме подання прокурором (ст. 353 ЦПК).

Виконавчими документами є також виконавчі написи нота­ріусів, які є одночасно і підставами для судового виконання (п. 7 ст. З Закону «Про виконавче провадження»).

Виконавчі написи нотаріуса вчиняються на оригіналі доку­ментів, що встановлюють заборгованість, для стягнення грошо­вих сум або витребування від боржника майна.

Коли стягнення необхідно провести по частинах, у відповід­ності з борговим документом, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на ви­писці з особового рахунку боржника. Але в таких випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначається, за який строк і які суми стягнуто, дата і номер за реєстром нотарі­альних дій.

4—1-1485                                       - 49 -

Виконавчий напис нотаріуса вчиняється в разі несплати чека на прохання чекодержателя як проти чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком, за місцем знаходження платника при наявності його напису про те, що чек був пред'явлений для опла­ти із зазначенням для пред'явлення, але не був оплачений.

Нотаріальний напис за змістом повинен відповідати ст. 89 Закону України «Про нотаріат» і п. 167 Інструкції МЮ України «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Виконавчий напис вчиняється в день звернення заінтересо­ваної особи до нотаріуса в її присутності і набуває властивостей здатності до реалізації з часу його вчинення. В цей же день напис може бути пред'явлений для примусового виконання.

Виконавчий напис, який не поміщається на борговому доку­менті, може бути продовжений або викладений повністю на при­кріпленому аркуші паперу, який з борговим документом про­шнуровується і пронумеровується, кількість аркушів завіряється підписом нотаріуса з прикладенням печатки. Виконавчий напис буде мати юридичну силу виконавчого документа також тоді, ко­ли при його вчиненні була допущена підклейка аркуша паперу з прикладенням печатки, і частина відтиску знаходиться на при­клеєному аркуші.

Наказ арбітражного суду також є виконавчим документом (ст. 116 АПК), який видається на виконання: рішення, винесено­го арбітражним судом по суті спору; постанови про зміну рішен­ня, винесеної арбітражним судом, який переглядав справу в по­рядку нагляду; рішення і постанови, винесені арбітражним судом у зв'язку з переглядом справи за нововиявленими обставинами, якими було змінене рішення арбітражного суду, прийняте по суті спору (статті 82, 106, 114 Арбітражного процесуального кодексу України).

Рішення і постанови арбітражного суду набирають законної сили негайно після їх прийняття, тому разом з ними видаються і надсилаються накази на примусове виконання. Накази про стяг­нення грошових сум видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом, а про стягнення сум у доход бюджету — місцевим органам податкової служби і викону­ються у встановленому порядку через установи банку. Решта на­казів виконується державним виконавцем. За кожним рішенням видається один наказ.

Але у разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум вида­ються окремо за кожним позовом (ст. 116 АПК). Якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, а в рішенні вказано, як вирішено спір щодо кожного з них (ст. 86 АПК), то за кожним стягненням видається окремий наказ.

-50-

За змістом наказ повинен відповідати вимогам ст. 117 АПК. У ньому має бути зазначено: найменування арбітражного суду, номер справи, дата прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії; резолютивна частина рішення; найменування стя-гувача і боржника, їх адреси, номери рахунків у банках. У випад­ку, коли рішенням арбітражного суду вирішене питання про відстрочку або розстрочку виконання, в наказі зазначається час, з якого починається перебіг строку його дії.

Наказ підписується суддею і засвідчується печаткою арбіт­ражного суду. Відповідно до ст. 120 АПК у разі втрати наказу ар­бітражний суд може видати його дублікат, якщо стягувач звер­нувся із заявою про це до суду в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви додаються: до­відка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу. А при втраті наказу стягувачем — додається довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керів­ника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, органі­зації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. Про ви­дачу дубліката наказу суддя виносить ухвалу.

Посвідчення комісії із трудових спорів підприємств, установ, організацій є виконавчим документом, який видається на вико­нання рішення комісії із трудових спорів (п. 11 ст. З Закону «Про виконавче провадження»).

Посвідчення видається у разі невиконання власником або уповноваженим органом рішення Комісії із трудових спорів у встановлений триденний строк по закінченні десяти днів, перед­бачених на його оскарження у справах про поновлення на роботі, за якими обов'язкове негайне виконання, — в день винесення рі­шення (статті 229, 230, 232 КЗпП України). При оскарженні рі­шення комісії із трудових спорів працівником, власником чи уповноваженим ним органом до районного, міського суду, посві­дчення не видається.

За змістом посвідчення має містити в собі: найменування ор­гану, який виніс рішення із трудового спору, дату його прийнят­тя і видачі та номер рішення; прізвище, ім'я, по батькові та адре­са стягувача; найменування та адресу боржника, номери його ра­хунків у банках, рішення по суті спору, строк пред'явлення по­свідчення до виконання (ст. 230 КЗпП).

Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови Комісії із трудових спорів підприємства, установи, орга­нізації та печаткою Комісії із трудових спорів (ст. 230 КЗпП).

Не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платни­ком, як підстави примусового виконання і виконавчі документи (п. 9 Закону «Про виконавче провадження») втілюються у формі розрахункових документів, встановлених Національним банком

4•                                                   - 51 -

України, а також прийнятих у міжнародній банківській практиці (ст. 33 Закону України від 20 березня 1991 р. «Про банки і бан­ківську діяльність»).

Платіжні вимоги, акцептовані платником, але не оплачені ним, набувають силу виконавчих документів, на підставі яких установами банку провадиться списання коштів з рахунку борж­ника і перерахування їх на рахунок стягувача. При відсутності грошових коштів акцептовані вимоги з відміткою банку про це можуть бути надіслані державному виконавцеві для звернення стягнення на майно боржника.

Постанови, винесені органами (посадовими особами), упов­новаженими законом розглядати справи про адміністративні пра­вопорушення у випадках, передбачених законом, є одночасно підставою виконання і виконавчим документом (п. 12 Закону •«Про виконавче провадження»).

Адміністративний орган, службова особа, розглянувши спра­ву про адміністративне правопорушення, виносять постанову у справі. Постанова виконавчого комітету сільської, селищної ради у справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення встановлені обов'язкові вимоги до змісту постанови, зокрема, вона має містити: найменування органу чи службової особи, які винесли постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядалася справа; зазначення норматив­ного акта, який передбачає відповідальність за це адміністратив­не правопорушення; прийняте у справі рішення.

Якщо одночасно з накладенням адміністративного стягнення вирішується питання про відшкодування винним майнової шко­ди, яка підлягає стягненню, то в постанові зазначається її розмір, порядок і строк відшкодування. В постанові зазначається також про вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівка про порядок і термін її оскарження. Постанова колегі­ального органу матиме силу виконавчого документа, коли вона прийнята простою більшістю голосів членів колегіального орга­ну, присутніх на засіданні, підписана головуючим на засіданні і секретарем цього органу. Постанова службової особи підписуєть­ся такою особою.

Виконавчими документами і одночасно підставами для вико­нання є рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговельно-промисловій палаті України.

Воно має бути винесене у письмовій формі та підписане ар­бітром одноособове або арбітрами, в залежності від того, в якому складі розглядалася справа. При колегіальному розгляді достат­ньо підписів більшості членів суду за умови зазначення причин

-52-

відсутності інших підписів. У арбітражному рішенні повинні бу­ти зазначені: 1) мотиви, на яких воно грунтується; 2) висновок про задоволення або відхилення позовних вимог; 3) сума арбіт­ражного збору і витрат у справі, їх розподіл між сторонами; 4) дата і місце проведення судового засідання; 5) підписи арбіт­рів (ст. 31 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

На виконання рішення подається його оригінал, належним чином засвідчений, або належно засвідчена копія, а також оригі­нал арбітражної угоди між сторонами чи належно засвідчена її копія (ст. 35 Закону).

Виконавчими документами також є:

1)  рішення Морської арбітражної комісії при Торговельно-промисловій палаті України (п. 5 «Положення про Морську ар­бітражну комісію при Торговельно-промисловій палаті України» // Додаток № 2 до Закону України «Про міжнародний комерцій­ний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. // Закон і бізнес, 24.07.1996, № 105, с. 29);

2)  рішення комісій Рад з питань поновлення прав реабіліто­ваних (ст. 5 Закону України від 17 квітня 1991 р. «Про реабілі­тацію жертв політичних репресій в Україні»);

3)  рішення державних органів з питань володіння і корис­тування культовими будівлями і майном (Закон України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації»);

4)   рішення Антимонопольного  комітету  України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках (За­кон України від 28 листопада 1993 р. «Про Антимонопольний комітет»);

5)  постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу (статті 46, 87, 88 Закону «Про виконавче провадження»);

6)  рішення інших державних або недержавних органів у ви­падках, передбачених законом.

-53-