6.4. Ліцензування банківської діяльності

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників банків, а також згідно із законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та іншими законами і нормативно-правовими актами України Національний банк України визначає порядок видачі банкам та банківським корпораціям банківських ліцензій, письмових дозволів і ліцензій на виконання окремих операцій.

Банківська ліцензія — документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених Законом, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Порядок і умови видачі банкам і банківським корпораціям банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій і банківським корпораціям — ліцензій на виконання окремих операцій регулюється Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275 (зі змінами).

Ліцензія на виконання окремої операції для банківської корпорації — документ, який видає Національний банк банківській корпорації в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» і Положенням, виходячи з розміру зведеного (консолідованого) регулятивного капіталу банків — учасників банківської корпорації, та на підставі якого банківська корпорація має право на виконання окремої операції.

Крім ліцензії, Національний банк має право видавати письмовий дозвіл, тобто документ, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі банківські операції, передбачені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється одночасно здійснювати діяльність із залучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законодавством України.

Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1—4 частини другої та пунктами 1—6 частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати одну, кілька або всі операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, за умови дотримання банком вимог Положення про порядок видачі ліцензій.

Після отримання банківської ліцензії банк зобов’язаний протягом усього часу дії банківської ліцензії дотримуватися ліцензійних вимог, у тому числі щодо розміру регулятивного капіталу.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

За наявності банківської ліцензії банки мають право без отримання письмового дозволу здійснювати такі операції та угоди:

надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

лізинг;

послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати такі операції:

1) операції з валютними цінностями:

а) неторговельні операції з валютними цінностями;

б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

ж) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

з) операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

и) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

6) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

7) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

8) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

а) з інструментами грошового ринку;

б) з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

в) фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

9) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

10) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Діяльність, що регулюється нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і на здійснення якої потрібно мати її ліцензію, може здійснюватися банком лише після отримання ліцензії цієї комісії, що видається у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних та ювілейних
монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Національний банк видає банку банківську ліцензію у разі дотримання ним таких обов’язкових умов:

а) на час звернення банку з клопотанням про видачу банківської ліцензії зареєстрований підписний капітал банку повинен бути повністю сплачений:

для місцевих кооперативних банків, що діють у межах однієї області, — 1 млн євро;

для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (за винятком місцевих кооперативних банків), у тому числі: спеціалізованих ощадних та іпотечних банків, — 3 млн євро;

для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, у тому числі: спеціалізованих інвестиційних та розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку і банківської корпорації, — 5 млн євро.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим Національним банком на день укладення установчого договору;

б) банк має бути забезпечений належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, потрібними для здійснення банківських операцій, ведення бухгалтерського обліку та складання щоденного балансового звіту і відповідної статистичної звітності, а також якісного проведення розрахунків та участі в системі електронних платежів Національного банку, що відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку;

в) наявність у банку приміщення, яке відповідає вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами Національного банку;

г) наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком, кандидатури яких відповідають кваліфікаційним вимогам.

Керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію. На зазначені посади не можуть бути призначені особи, які були керівниками банків, що визнані відповідно до чинного законодавства України банкрутами або щодо яких Національний банк прийняв рішення про ліквідацію чи про відкликання банківської ліцензії, та особи, які притягувалися до кримінальної відповідальності або були звільнені на вимогу Національного банку.

Національний банк може відмовити у видачі банківської ліцензії, якщо зазначені умови не виконані банком протягом одного року з дати його державної реєстрації. У такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідовується.

Письмовий дозвіл на здійснення окремих операцій видається банку за таких умов:

а) наявність банківської ліцензії;

б) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку, що підтверджується незалежним ауди-
тором;

в) банк не є об’єктом застосування заходів впливу:

протягом усього періоду діяльності — для банків, які отримали банківську ліцензію менше ніж за шість місяців до часу звернення до Національного банку з клопотанням про видачу письмового дозволу;

протягом шести місяців, що передують зверненню банку до Національного банку з клопотанням про видачу письмового дозволу, — для банків, які здійснюють банківську діяльність на підставі банківської ліцензії більше ніж шість місяців;

г) банк подав план (бізнес-план) щодо певних видів операцій, на право здійснення яких банк бажає отримати письмовий дозвіл, і цей план схвалено Національним банком. Процедура схвалення плану (бізнес-плану) вважається виконаною у разі відсутності зауважень з боку Національного банку при прийнятті відповідного рішення про видачу банку письмового дозволу на здійснення операцій;

ґ) банк має достатні фінансові можливості для здійснення такої діяльності;

д) наявність підрозділів, які виконуватимуть відповідні операції згідно з поданим банком планом (бізнес-планом), служби внутрішнього аудиту, а також підрозділу з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку;

е) наявність керівників підрозділів банку, кандидатури яких відповідають кваліфікаційним вимогам та спеціальним вимогам.

Кандидати на посади керівників служб внутрішнього аудиту банків обов’язково проходять співбесіду та погодження на засіданні Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку або Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку за умов, визначених Комісією Національного банку. Результати співбесіди враховуються при вирішенні питання про видачу банку письмового дозволу.

є) наявність комітетів, а саме: кредитного, тарифного, з питань управління активами і пасивами та відповідних положень про них, що відповідають вимогам чинного законодавства України;

ж) наявність відповідних внутрішніх положень банку, що регулюють політику управління активами і пасивами, кредитну, інвестиційну, облікову політику банку та проведення ним діяльності, на яку він бажає отримати в Національному банку письмовий дозвіл, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Якщо банк, який має письмовий дозвіл, бажає розширити перелік операцій, то обов’язковими вимогами для цього є:

банк не є об’єктом застосування заходів впливу (а саме щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій) протягом шести місяців, що передують зверненню банку до Національного банку з клопотанням про розширення переліку операцій у письмовому дозволі;

відповідність регулятивного капіталу банку вимогам чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку;

відповідність формування фондів та резервів вимогам чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку;

наявність підрозділу, який виконуватиме зазначені операції;

наявність керівника підрозділу, відповідального за виконання зазначених операцій, кандидатура якого відповідає кваліфікаційним вимогам;

наявність внутрішнього положення банку, що регулює здійснення зазначених операцій та відповідає вимогам чинного законодавства України;

обов’язкова відповідність показників діяльності банку умовам видачі письмових дозволів;

відсутність протягом трьох місяців, що передують зверненню до Національного банку, фактів подання недостовірної звітності, неподання або несвоєчасного подання звітності;

дотримання банком економічних нормативів протягом трьох місяців, що передують його зверненню до Національного банку про розширення переліку операцій;

дотримання банком нормативу обов’язкового резервування протягом шести місяців, що передують його зверненню до Національного банку про розширення переліку операцій;

відповідний технічний стан та організація охорони приміщень банку, у тому числі касового вузла, забезпеченість банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що потрібні для здійснення нових операцій і відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку;

наявність плану (бізнес-плану), що визначає діяльність банку (у цілому та окремо за кожним її видом) на поточний рік і стратегію діяльності на наступні три роки, з урахуванням сценаріїв сприятливого та несприятливого розвитку ринку нових операцій, які банк має право проводити в разі розширення переліку операцій, що здійснюються на підставі письмового дозволу.

Розширення чи зміна переліку операцій, які банки здійснюють на підставі письмового дозволу, здійснюється шляхом відкликання попереднього письмового дозволу та заміни його на новий.

Спеціальні вимоги щодо певного виду діяльності

Банк має бути забезпечений відповідними спеціалістами, а також належним спеціальним (профільним) банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку і потрібні для здійснення відповідних окремих операцій/угод та їх обліку.

Письмовий дозвіл видається Національним банком на здійснення окремих операцій за умови виконання банком спеціальних вимог.

Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. за № 15—93 та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності, зокрема таких:

неторговельні операції з валютними цінностями;

ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

операції з банківськими металами на валютному ринку України;

операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Для отримання письмового дозволу на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку та становить не менше ніж еквівалент 1 млн євро — для місцевого кооперативного банку, 3 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 5 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України;

б) наявність фахівців відповідної кваліфікації.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

б) наявність фахівців відповідної кваліфікації.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

б) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку та становить не менше ніж еквівалент 3 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 5 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України. Банк, що здійснює свою діяльність на території однієї області і має регулятивний капітал у розмірі не менше ніж еквівалент 3 млн євро та менше 5 млн євро, має право вести кореспондентські рахунки банків-резидентів в іноземній валюті та не більше ніж три кореспондентські рахунки (по одному коррахунку для розрахунків у країнах СНД, Європи, Америки, крім офшорних зон) банків-нерезидентів, у яких відкрито прямі кореспондентські рахунки, у валюті країни місцезнаходження банку-нерезидента.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України банк повинен мати:

рівень регулятивного капіталу згідно з вимогами Національного банку не менше ніж еквівалент 5 млн євро.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

б) є письмове підтвердження одного банку (резидента) про згоду на відкриття коррахунку в іноземній валюті.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку та становить не менше ніж еквівалент 3 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 5 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України. Банк, що здійснює свою діяльність на території однієї області і має регулятивний капітал у розмірі не менше ніж еквівалент 3 млн євро та менше 5 млн євро, має право відкривати не більше ніж три прямі кореспондентські рахунки в банках-нерезидентах (по одному коррахунку для розрахунків у країнах СНД, Європи, Америки, крім офшорних зон) у валюті країни місцезнаходження банку-нерезидента;

б) письмове підтвердження банку-нерезидента, який має рейтинг не нижче ніж «інвестиційний клас» (крім країн СНД), про згоду на відкриття в нього кореспондентського рахунка;

в) підключення до електронної міжнародної системи платежів в іноземній валюті (S.W.I.F.T. тощо) і відповідність технічного стану та організації охорони приміщення, в якому розміщується технічне обладнання цієї системи, вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України банк повинен мати:

рівень регулятивного капіталу згідно з вимогами Національного банку не менше ніж еквівалент 1 млн євро — для місцевого кооперативного банку, 3 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 5 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України. Місцеві кооперативні банки не мають права здійснювати операції із залучення та розміщення іноземної валюти на міжбанківському ринку (крім операцій, з центральним кооперативним банком).

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

в) підключення до міжнародних інформаційних систем типу REUTERS, DOW JONES TELERETE, BLOOMBERG тощо (ця вимога не поширюється на банки, які здійснюють свою діяльність на території однієї області та мають регулятивний капітал у розмірі не менше ніж еквівалент 3 млн євро).

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення операцій з банківськими металами на валютному ринку України банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

б) термін роботи банку не менше двох років;

в) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку та становить не менше ніж еквівалент 5 млн євро;

г) наявність експерта, підготовленого відповідно до вимог чинного законодавства України (рівень кваліфікації експерта має відповідати вимогам, зазначеним у дод. 1).

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення інших операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках;

б) термін роботи банку з банківськими металами на валютному ринку України не менше одного року;

в) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку та становить не менше ніж еквівалент
10 млн євро;

г) наявність експерта, підготовленого відповідно до вимог чинного законодавства.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення інших операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

б) строк роботи банку не менше ніж три роки (вимоги щодо строку роботи не поширюються на банки, у яких банки-нерезиденти з рейтингом не нижче ніж «інвестиційний клас» мають істотну участь — більше 50 % статутного капіталу чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, у частині здійснення інших операцій з валютними цінностями з материнським банком у грошовій одиниці країни його місцезнаходження);

г) підключення до міжнародних інформаційних систем типу REUTERS, DOW JONES TELERETE, BLOOMBERG тощо;

ґ) обладнання спеціального операційного залу (дилерської кімнати, бек-офісу, приміщення міжнародних телекомунікаційних систем) з організацією охорони і системою допуску, що відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку).

Для отримання письмового дозволу на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність каси перерахунку цінностей, вечірньої каси, що відповідають вимогам Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку від 07.07.1994 р. № 129 (зі змінами);

б) наявність атестованого особового складу служби перевезення та інкасації, який має спеціальну підготовку;

в) наявність спеціального автотранспорту, забезпеченого засобами радіотехнічного зв’язку з частотами, наданими відповідною установою, кольорографічними схемами, спеціальними світловими та звуковими сигналами, погодженими з Міністерством внутрішніх справ України;

г) наявність вогнепальної нарізної зброї або наявність договору, укладеного з відповідною службою, яка має право здійснювати охорону цінностей, що перевозяться та інкасуються, і який передбачає відшкодування збитків, спричинених унаслідок неналежного виконання обов’язків.

Для отримання письмового дозволу на здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) строк діяльності банку не менше ніж один рік;

б) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку та становить не менше ніж еквівалент 1 млн євро — для місцевого кооперативного банку, 3 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 5 млн євро — для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України.

Банк має право здійснювати інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб без письмового дозволу Національного банку, якщо:

а) інвестиція у будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку і регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку;

б) юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, здійснює діяльність виключно з надання фінансових послуг і регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Для отримання письмового дозволу на довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) строк діяльності банку не менше ніж два роки;

Для надання послуг з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів банк має відповідати такій спеціальній вимозі:

наявність сховища для розміщення індивідуальних сейфів, технічний стан якого відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

Банк для отримання банківської ліцензії подає до територіального управління Національного банку за його місцезнаходженням такі документи:

а) клопотання банку про видачу банківської ліцензії за підписом голови правління банку;

б) інформацію про керівників банку;

в) відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам Національного банку, потрібним для здійснення банківських опе-
рацій;

г) документ на право власності на приміщення (свідоцтво про власність, цивільно-правові угоди, що підтверджують право власності) або договір оренди на приміщення, в якому буде розміщено банк на строк не менше ніж п’ять років;

ґ) відомості про відповідність технічного стану та організації охорони приміщень банку вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

Для отримання банківської ліцензії банк подає територіальному управлінню за його місцезнаходженням такі спеціальні документи:

план (бізнес-план), що визначає види діяльності згідно з банківською ліцензією на поточний рік та стратегію діяльності на наступні три роки (у розрізі кожного року окремо), який має містити:

розрахунок балансового звіту (за формою № 11 (місячна) на кінець кожного фінансового року за підписом голови правління і головного бухгалтера банку;

розрахунок звіту про фінансовий результат (за формою № 2-КБ) усієї діяльності банку та окремо за кожним видом діяльності на кінець кожного фінансового року за підписом голови правління і головного бухгалтера банку;

опис банківських операцій з обґрунтуванням їх економічної доцільності (економічного ефекту);

коло клієнтів, які банк має намір залучити з метою обслуговування;

розрахунок прибутковості всієї діяльності банку та за кожним видом діяльності окремо на кінець перших трьох років за підписом голови правління і головного бухгалтера;

економічне обґрунтування прогнозних показників розрахунку балансового звіту та розрахунку звіту про фінансовий результат (опис джерел залучення та спрямування коштів, фінансових результатів діяльності, формування фондів та резервів у розмірах, потрібних для покриття можливих збитків, прогнозний розрахунок дотримання економічних нормативів);

опис і дані про управлінську та організаційну структуру банку (підрозділи, у тому числі підрозділи внутрішнього аудиту та з питань аналізу й управління ризиками, їх підпорядкованість, порядок прийняття рішень);

внутрішні положення про правління (раду директорів) банку. Також відповідні внутрішні положення, що регулюють виконання ним операцій, право на здійснення яких надає йому банківська ліцензія Національного банку. У разі внесення змін до внутрішніх положень, які надавалися банком при отриманні банківської ліцензії, змінені положення банк має подавати до територіального управління за його місцезнаходженням та до Генерального департаменту банківського нагляду в двотижневий строк з дня внесення змін до них.

Банк для отримання письмового дозволу подає до територіального управління за його місцезнаходженням такі документи:

клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;

висновок незалежного аудитора про підтвердження відповідності рівня регулятивного капіталу банку встановленим вимогам Національного банку в складі позитивного висновку про діяльність банку за звітний рік або окремий висновок, що підтверджує відповідність рівня регулятивного капіталу банку встановленим вимогам Національного банку на дату прийняття уповноваженим органом банку рішення про отримання письмового дозволу;

план (бізнес-план), що визначає види окремих операцій, які банк планує здійснювати, на поточний рік та стратегію діяльності на наступні три роки (у розрізі кожного року окремо), який має містити;

розрахунок звіту про фінансовий результат (за формою № 2-КБ) усієї діяльності банку та окремо за кожним видом діяльності, які планується здійснювати, на кінець кожного фінансового року за підписом голови правління і головного бухгалтера банку;

перелік та докладний опис видів операцій, які планує здійснювати банк, з обґрунтуванням їх економічної доцільності (економічного ефекту);

відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам Національного банку, потрібним для здійснення операцій;

інформацію про керівників підрозділів та окремих спеціалістів;

копію рішення Комісії Національного банку або Комісії при територіальному управлінні Національного банку про погодження кандидатури на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку;

опис та дані про управлінську й організаційну структуру підрозділів банку, які здійснюватимуть операції, їх підпорядкованість, порядок прийняття рішень;

відповідні внутрішні положення банку, що регулюють виконання ним операцій, право на здійснення яких надає йому письмовий дозвіл Національного банку (у тому числі про облікову політику). Внутрішні положення про службу внутрішнього аудиту, кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет і підрозділ аналізу та управління ризиками. У разі внесення змін до внутрішніх положень, які надавалися банком при отриманні письмового дозволу, змінені положення банк має подавати до територіального управління за його місцезнаходженням та до Генерального департаменту банківського нагляду в двотижневий строк з дня внесення змін до них.

Особливості видачі банківській корпорації
банківської ліцензії, письмового дозволу та
ліцензій на виконання окремих операцій

Клієнтами банківської корпорації можуть бути банки та інші фінансові установи. Вимоги Національного банку щодо видачі банківській корпорації банківської ліцензії встановлено на рівні загальних вимог для банків. Згідно з банківською ліцензією банківська корпорація обслуговує банки та інші фінансові установи й не має права обслуговувати інших юридичних і фізичних осіб.

Письмовий дозвіл видається банківській корпорації лише на ті операції, які вона має право виконувати відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та на які їй передано повноваження від банків, що увійшли до банківської корпорації, оформлені відповідно до чинного законодавства України. Письмовий дозвіл видається банківській корпорації виходячи з розміру регулятивного капіталу самої банківської корпорації за умови дотримання нею вимог Положення. Згідно з письмовим дозволом банківська корпорація обслуговує банки та інші фінансові установи й не має права обслуговувати інших юридичних і фізичних осіб.

Банківська корпорація за умови отримання банківської ліцензії та письмового дозволу на відповідні операції має право виконувати окремі операції у межах показників економічних нормативів та інших обмежень, установлених чинними законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку, розрахунок яких здійснюється на базі зведеного (консолідованого) регулятивного капіталу банків — учасників банківської корпорації, та за умови отримання від банків-учасників відповідних повноважень, а також від Національного банку ліцензії на виконання окремої операції. Ліцензія Національного банку на виконання окремої операції видається банківській корпорації виключно під конкретний договір щодо проведення такої операції.

Банківська корпорація для отримання ліцензії на виконання окремої операції подає територіальному управлінню за її місцезнаходженням такі документи:

клопотання банківської корпорації про видачу ліцензії на виконання окремої операції за підписом голови правління банківської корпорації (форма клопотання аналогічна формі, наведеній у додатку 3, з урахуванням вимог цього підпункту);

докладний опис операції, яку планує виконувати банківська корпорація;

економічне обґрунтування доцільності виконання цієї операції (техніко-економічне обґрунтування);

проекти документів/угод, згідно з якими буде виконана ця операція;

розрахунок прибутковості за певною операцією на період її виконання за підписом голови правління і головного бухгалтера;

розрахунок зведеного (консолідованого) балансу банків — учасників банківської корпорації на дату звернення до Національного банку;

розрахунок зведеного (консолідованого) регулятивного капіталу банків — учасників банківської корпорації на дату звернення до Національного банку;

розрахунок економічних нормативів на базі зведеного (консолідованого) регулятивного капіталу банків — учасників банківської корпорації на дату звернення до Національного банку;

економічне обґрунтування прогнозних показників розрахунку балансового звіту та розрахунку звіту про фінансовий результат (опис джерел залучення та спрямування коштів, фінансових результатів діяльності, формування фондів та резервів у розмірах, потрібних для покриття можливих збитків, прогнозний розрахунок показників економічних нормативів на базі зведеного (консолідованого) регулятивного капіталу).

При отриманні від банку пакета документів та інформації територіальне управління розглядає їх та перевіряє наявність усіх документів. У разі відсутності хоча б одного з документів територіальне управління протягом трьох днів із часу отримання документів повинно повернути банку пакет документів із супровідним листом з обґрунтуванням причин його повернення.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повного пакета документів територіальне управління розглядає його щодо дотримання банком умов, перевіряє достовірність інформації, викладеної у поданих документах, та (у разі потреби) проводить співбесіду з керівними особами. За результатами розгляду пакета документів територіальне управління готує висновок 6) про дотримання банком вимог, готовність банку до здійснення операцій, зазначених у плані (бізнес-плані), а також обґрунтовані пропозиції щодо можливості видачі банку банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій.

За якість, достовірність викладеної у висновку інформації та її відповідність вимогам цього Положення й інших нормативно-правових актів Національного банку, своєчасність його підготовки, персональну відповідальність несе керівник територіального управління.

У разі позитивного рішення після розгляду пакета документів банку на отримання банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій, але не пізніше двотижневого строку з дня його отримання територіальне управління разом із своїм висновком та клопотанням банку надсилає пакет документів поштою Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку. У разі негативного рішення територіальне управління надсилає банку письмову відмову із зазначенням причин та повертає пакет документів.

Порядок розгляду Національним банком
пакета документів на видачу
банківської ліцензії, письмового дозволу,
ліцензій на виконання окремих операцій

Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку розглядає отримані документи банку та висновок територіального управління щодо їх відповідності вимогам чинних законодавчих актів України і нормативно-правових актів Національного банку та готує висновок про можливість видачі банку банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій і подає проект відповідного рішення на розгляд Комісії Національного банку. Рішення про видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій чи про відмову в їх наданні приймає Комісія Національного банку протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у цьому Положенні.

Якщо на момент звернення банку до Національного банку з клопотанням про видачу письмового дозволу чи розширення
переліку операцій у ньому або якщо під час розгляду Національним банком наданих банком відповідних документів розглядається питання про застосування до цього банку заходів впливу, то Національний банк може відкласти вирішення питання про видачу письмового дозволу чи розширення переліку операцій у ньому до часу прийняття рішення щодо застосування/незастосування до банку заходів впливу.

У разі прийняття рішення про видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій Генеральний департамент банківського нагляду надсилає територіальному управлінню за місцезнаходженням банку оформлені
в установленому порядку банківську ліцензію, письмовий дозвіл, ліцензії на виконання окремих операцій із супровідним листом для видачі представникові банку. Банківська ліцензія, письмовий дозвіл, ліцензії на виконання окремих операцій видаються голові правління банку або уповноваженому представникові банку на підставі належно оформленої довіреності та за наявності копій платіжних доручень, що підтверджують оплату за видачу банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій і за бланк банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій. Національний банк може відмовити банку у видачі банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій, якщо за результатами розгляду поданого пакета документів установлено, що надано недостовірну або неповну інформацію. Про від-
мову у видачі банківської ліцензії, письмового дозволу або ліцензій на виконання окремих операцій Національний банк України повідомляє банк у письмовій формі із зазначенням причин відмови протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів.

Банківська ліцензія, письмовий дозвіл та ліцензії на виконання окремих операцій набирають чинності з дня прийняття Комісією Національного банку відповідного рішення.

Умови для здійснення філіями банків
банківських та інших операцій

Філії банків мають право здійснювати операції після реєстрації їх Національним банком та згідно з внутрішньобанківським положенням про філію та за умови видачі банком філії письмового дозволу на здійснення визначеного ним переліку операцій. Банки мають право надавати письмовий дозвіл своїм філіям на здійснення операцій у межах отриманих банківських ліцензій, письмових дозволів та згідно з вимогами цього Положення, за винятком операцій, для здійснення яких у філій немає технічних можливостей або які філії не мають права здійснювати відповідно до вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Такий письмовий дозвіл має бути виписаний на підставі рішення ради та правління банку на бланку банку, підписаний головою правління банку або його заступником і засвідчений відбитком печатки банку. У дозволі мають зазначатися реквізити банківської ліцензії та письмового дозволу, на підставі яких здійснює свою діяльність банк. Використання факсиміле при здійсненні підпису не дозволяється. Якщо банк уважає за потрібне надати письмовий дозвіл філії на здійснення банківської або іншої операції з обмеженням, то назва цієї операції в письмовому дозволі має відповідати повній назві банківської чи іншої операції, а назва частини цієї банківської або іншої операції, на здійснення якої банк надає філії письмовий дозвіл, має зазначатися як доповнення або продовження назви банківської чи іншої операції.

Банк протягом трьох робочих днів з дня прийняття правлінням банку рішення про надання філії письмового дозволу на здійснення банківських та інших операцій подає територіальному управлінню за місцезнаходженням філії пакет документів для розгляду питання про погодження дозволу, який має містити три оригінали письмового дозволу, клопотання про погодження, копію письмового дозволу банку, копії документів на право власності на приміщення філії або договору оренди приміщення. Територіальне управління за місцезнаходженням філії протягом
10 робочих днів з дня отримання пакета документів перевіряє можливості філії для здійснення нею операцій і погоджує письмовий дозвіл шляхом засвідчення оригіналу письмового дозволу підписом керівника територіального управління та відбитком печатки територіального управління.

Філія банку має право розпочати здійснення банківських та інших операцій, які зазначені у письмовому дозволі, з дати погодження письмового дозволу на їх здійснення, виданого банком, з територіальним управлінням за місцезнаходженням філії. Унесення банком змін у письмовий дозвіл філії (розширення або обмеження) здійснюється шляхом відкликання попереднього та надання нового письмового дозволу і його погодження територіальним управлінням за місцезнаходженням філії.

Надання банками додаткової інформації

Банки зобов’язані повідомити про всі структурні та кадрові зміни в складі керівників банку протягом трьох робочих днів після змін, а в строк до п’яти робочих днів подати пакет документів територіальному управлінню Національного банку за їх місцезнаходженням (Генеральному департаменту банківського нагляду). Територіальне управління протягом 15 календарних днів надсилає Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку інформацію про такі зміни та про результати розгляду зазначених документів.

У разі зміни назви банк у тижневий строк після реєстрації змін Національним банком подає до Національного банку клопотання про заміну банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій. Клопотання про заміну письмового дозволу, наданого філії, банк подає територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням філії у місячний строк з дати отримання нової банківської ліцензії та письмового дозволу.

Усі внутрішні положення (зі змінами та доповненнями), що подає банк Національному банку для отримання банківської ліцензії, письмового дозволу та ліцензій на виконання окремих операцій, використовуються працівниками Національного банку під час проведення інспекційних перевірок банків та вважаються діючими.

За невиконання вимог Положення до банку, керівників банку, власників істотної участі застосовуються заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

6.5. Регулювання діяльності комерційних
банків за допомогою економічних нормативів

У світовій практиці банківської справи спостерігається стійка тенденція до уніфікації системи банківського регулювання та нагляду. Ця тенденція передусім пов’язана з діяльністю Міжбанківського комітету з банківського нагляду (Базельський комітет з банківського нагляду). Комітет на базі власного досвіду розробляє рекомендації щодо регулювання банківської діяльності, які не мають директивного характеру, але активно використовуються центральними банками більшості країн світу з метою зближення національних та створення уніфікованої системи банківського регулювання та нагляду.

Одним із основних напрямів банківського регулювання та нагляду Базельський комітет визначає необхідність установлення та контроль за дотриманням банками економічних нормативів, що регулюють банківську діяльність.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» передбачає необхідність дотримання комерційними банками економічних нормативів, що їх встановлює Національний банк України. Національний банк України як орган регулювання та нагляду за банківською діяльністю дотримується рекомендацій Базельського комітету з урахуванням національної специфіки розвитку банківської системи та економіки. Відповідно до чинного законодавства та інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368, НБУ встановив ряд обов’язкових економічних нормативів, які за напрямом регулювання групують таким чином:

група 1 — нормативи капіталу;

група 2 — нормативи ліквідності;

група 3 — нормативи кредитного ризику;

група 4 — нормативи інвестування;

група 5 — нормативи відкритої валютної позиції.

До групи нормативів, що регулюють капітальну базу банків, включено три нормативи: норматив мінімального розміру регулятивного капіталу Н1, норматив адекватності регулятивного капіталу або норматив платоспроможності Н2 та норматив адекватності основного капіталу Н3.

Через норматив мінімального розміру регулятивного капіталу Н1 центральний банк реалізує вимоги до обсягу банківського капіталу на момент створення банку, а далі — протягом усього періоду їх функціонування. Причому регулюванню підлягає не фінансовий капітал банку, який відображає залишковий інтерес банку в його активах за вирахуванням зобов’язань, а регулятивний. Призначення регулятивного капіталу — покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, забезпечення захисту інтересів вкладників, фінансової стійкості та стабільності діяльності банків. Саме тому при розрахунку регулятивного капіталу за установленою методикою враховують не всі позиції або неповну вартість фінансового капіталу банку. З цією метою банківський капітал залежно від стабільності вартості окремих його складових поділяють на дві частини: основний і додатковий.

Основний капітал, або капітал першого рівня, — це найбільш стабільна частина фінансового капіталу банку, яка не підлягає передаванню, перерозподілу. Додатковий капітал, або капітал другого рівня, — це та частина фінансового капіталу банку, обсяг якої, навпаки, піддається змінам.

Розмір регулятивного капіталу розраховується за формулою:

Регулятивний капітал (РК) = Основний капітал (ОК) +
+ Додатковий капітал (ДК) – Кошти, вкладені (КВ).

За методикою НБУ до складу основного капіталу включають фактично сплачений зареєстрований статутний капітал, розмір якого може бути змінений лише за рішенням вищої управлінської ланки банку, та розкриті резерви. Розкритими резервами вважаються оприлюднені банком у фінансовій звітності резерви, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку. Це можуть бути:

емісійний дохід;

реінвестовані дивіденди;

кошти резервного фонду;

прибутки минулих років.

Обсяг усіх перерахованих складових фінансового капіталу може бути змінений лише за результатами фінансового року, саме тому об’єктивним є їх урахування у складі основного капі-
талу.

Основний капітал зменшується на суму нематеріальних активів за вирахуванням зносу та на суму капітальних вкладень у нематеріальні активи; на величину збитків поточного та минулих років, а також на суму недосформованих резервів під можливі втрати за активними операціями.

Додатковий капітал, на відміну від основного, має менш постійний характер і до його складу включають:

резерви під стандартну заборгованість за кредитними операціями інших банків та клієнтів;

результати переоцінки основних засобів;

прибуток поточного року;

субординований капітал.

Комерційні банки створюють ряд резервів для покриття можливих втрат за активними операціями. Резерв за всіма кредитними операціями за специфікою використання коштів поділяється на резерв під стандартну та резерв під нестандартну заборгованість за такими операціями. Ймовірність одномоментного переходу стандартних кредитних операцій у категорію безнадійних є низькою. Саме тому цей резерв використовується для нарощування капітальної бази банку і враховується за методикою НБУ в складі додаткового капіталу при розрахунку регулятивного капіталу.

Результат переоцінки основних засобів може бути як позитивним, так і негативним, що прямо впливає на обсяг фінансового капіталу банку. Тому із зменшенням реальної вартості статутного капіталу чи основних засобів зменшується розрахункова вартість регулятивного капіталу.

Фінансовий результат діяльності банку за звітний період теж може бути як позитивним (прибуток), так і негативним (збиток). При розрахунку регулятивного капіталу виходять з того, що збитки повинні покриватись основним капіталом. Позитивний фінансовий результат минулих років, тобто частина прибутків минулих років, яка за згодою власників банку залишається нерозподіленою і використовується для нарощування капітальної бази, об’єктивно включаються до основного капіталу, а прибуток поточного року включають у додатковий капітал.

Субординованим капіталом вважаються кошти, залучені банком на умовах субординованого боргу. Борг перед інвесторами, який виникає у банку, вважається субординованим, якщо кошти залучаються на підставі довгострокових угод на строк не менше п’яти років і не можуть бути вилучені з банку раніше цього строку. У випадку банкрутства чи ліквідації банку кошти повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

У розрахунок величини регулятивного капіталу додатковий капітал включається у розмірі, що не перевищує основного капіталу, а субординований капітал — у розмірі, що не перевищує половини основного капіталу. Крім того, первинний розмір субординованого капіталу за угодою останні п’ять років до настання терміну погашення боргу щорічно зменшується на 20 % при включенні його вартості у додатковий капітал.

Підрахована вартість регулятивного капіталу зменшується на кошти, вкладені в балансову вартість таких активів:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком емітовані банками у торговому портфелі банку та портфелі на продаж;

інвестиції в дочірні та асоційовані компанії;

істотна участь у статутному капіталі інших установ;

кошти, вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Вкладення в акції інших банків виключаються із суми основного й додаткового капіталу з метою уникнення ситуації, коли банки купуватимуть акції один одного для штучного збільшення статутного капіталу. Відрахування вартості боргових цінних паперів проводиться з метою упередження ланцюгового банкрутства банків. Інвестиції в дочірні та асоційовані компанії та істотна участь у статутному капіталі інших установ вважаються найбільш ризикованими інвестиціями. Тому регулятивний капітал розраховується виходячи із припущення, що вони є збитковими. Це спонукає банки залучати більше капіталу для проведення таких операцій.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу Н1 за Законом «Про банки і банківську діяльність» має перевищувати розмір статутного капіталу банку. Вимоги НБУ до мінімального розміру регулятивного капіталу комерційних банків України встановлено диференційовано, залежно від сектору ринку, який охоплює діяльність банку, а саме:

1 млн євро — для місцевих кооперативних банків;

3 млн євро — для регіональних банків;

5 млн євро — для міжрегіональних банків.

Регулювання достатності капіталу банків для захисту інтересів вкладників, кредиторів та інвесторів здійснюється за допомогою двох нормативів: адекватності регулятивного капіталу Н2 та адекватності основного капіталу Н3.

Норматив адекватності регулятивного капіталу відображає платоспроможність банку, яка залежить від якості його активів. Цей норматив установлено для запобігання надмірному перекладанню банком ризику неповернення його активів на вкладників, кредиторів та інвесторів. Адже несвоєчасне погашення активів прямо впливає на здатність банку виконувати свої зобов’язання. Саме тому при розрахунку Н2 активи та позабалансові зобов’язання банку за активними операціями зважуються на ризик, тобто кожна позиція активів перемножується на притаманний їй коефіцієнт ризику (коефіцієнт зважування). Класифікація банківських активів за рівнем їх ризику здійснюється за методикою НБУ, згідно з якою всі банківські активи поділено на п’ять груп. До першої групи входять активи із мінімальним ризиком їх несвоєчасного повернення чи повернення із втратою вартості. Це передусім грошові кошти; депозити розміщені на строк і до запитання в НБУ, а також вкладення в державні боргові цінні папери. Коефіцієнт зважування таких активів (k) прирівнюється до нуля (k1 = 0).

До другої групи віднесено активи з мінімальним ризиком, коли ризик втрати вартості активів становить не більше 10 %. До таких активів належать: кредити, надані центральним органам державного управління (k2 = 0,1). До третьої групи віднесено активи із максимальним ризиком втрати вартості 20 %: вкладення в боргові цінні папери місцевих органів державного управління, депозити (строкові і до запитання), а також короткострокові кредити, розміщені в банках з рейтингом не нижчим, ніж інвестиційний клас (k3 = 0,2).

До четвертої групи входять активи, розміщення яких пов’язане із ризиком неповернення чи втрати вартості на рівні 50 % (k4 = 0,5), а саме: депозити (строкові та до запитання), а також короткострокові кредити, розміщені в банках, що не належать за рейтингом до інвестиційного класу; зобов’язання з кредитування, надані банкам і клієнтам; кредити, надані місцевим органам державного управління, а також валюта та банківські метали, куплені, але не отримані.

Кошти, розміщені в інші види активних операцій, що віднесені до п’ятої групи, вважаються високоризикованими і коригуються з коефіцієнтом k5 = 1,0.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) Н2 розраховується за формулою:

де Ар — активи та певні позабалансові зобов’язання банку, зважені за ступенем ризику за шкалою НБУ;

Рфакт — фактично створені резерви за активними операціями.

В алгоритмі розрахунку нормативу Н2 використовується підсумок усіх зважених попередньо активів:

Ар = А1 × k1 + А2 × k2 + А3 × k3 + А4 × k4 + А5 × k5,

де А1, A2, A3, A4, A5 — балансова вартість активів відповідно першої, другої, третьої та четвертої груп ризику;

k1, k2, k3, k4, k5 — відповідні коефіцієнти зважування вартості активів за ризиком.

Вартість зважених на ризик активів банку зменшується на величину фактично сформованих резервів на покриття можливих втрат за активними операціями, оскільки саме за рахунок цих резервів буде списана відповідна частина безнадійних щодо повернення активів.

Вимоги до мінімальної платоспроможності комерційних банків НБУ встановив диференційовано, залежно від строку функціонування банку:

для діючих банків на рівні не менше 10 %;

для новостворених банків протягом першого року діяльності — не менше 15 %, протягом другого року — не менше 12 %, а з третього року діяльності — не менше 10 %.

Отже, активи, зважені за ризиком і з урахуванням створених банком відповідних резервів на покриття збитків за ними, повинні не більше ніж у 10 разів перевищувати за обсягом регулятивний капітал діючого банку. Звичайно діяльність новоствореного банку є більш ризикованою, тому протягом перших двох років його функціонування вимоги до платоспроможності є більш високими.

З метою визначення спроможності банку захистити інтереси вкладників, кредиторів та інвесторів від непередбачених збитків установлено норматив адекватності основного капіталу.

Норматив адекватності основного капіталу Н3 розраховується за формулою:

де ОК — основний капітал;

ЗА — загальна сума активів банку за балансом.

Рівень адекватності основного капіталу комерційного банку має бути не меншим 4 %, тобто загальна вартість активів, зменшених на величину фактично створених відповідних резервів для покриття збитків, повинна не більше ніж у 25 разів перевищувати вартість основного капіталу.

Чим вище значення нормативів адекватності регулятивного та основного капіталів, тим більший ризик беруть на себе власники банку, тим більшою мірою захищені інтереси вкладників, кредиторів та інвесторів банку.

У зв’язку з низьким загальним рівнем капітальної бази вітчизняних банків Національним банком України передбачена п’ятирічна програма нарощування капіталу до 2007 р. як діючих, так і новостворених банків. Вимоги до мінімального розміру регулятивного капіталу діючих банків наведені у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

ВИМОГИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ДО МІНІМАЛЬНОГО РОЗМІРУ РЕГУЛЯТИВНОГО
КАПІТАЛУ ДІЮЧИХ БАНКІВ, млн євро

Дата
Банки	З 17.03.2003 р.	На 01.01.2004 р.	На 01.01.2005 р.	На 01.01.2006 р.	На 01.01.2007 р.
Місцеві кооперативні	1	1,15	1,3	1,4	1,5
Регіональні	3	3,5	4,0	4,5	5,0
Міжрегіональні	5	5,5	6,0	7,0	8,0

Усі новостворені банки повинні нарощувати регулятивний капітал до визначеного НБУ розміру протягом п’яти років з моменту реєстрації згідно з вимогами, наведеними у табл. 6.2.

Таблиця 6.2

ВИМОГИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ДО МІНІМАЛЬНОГО РОЗМІРУ РЕГУЛЯТИВНОГО
КАПІТАЛУ ЗНОВУ СТВОРЕНИХ БАНКІВ, млн євро

Банки	Період діяльності
На момент реєстрації	До одного року діяльності	До двох років діяльності	До трьох років діяльності	До чотирьох років діяльності	З п’ятого року діяльності
Місцеві кооперативні	1	1	1,1	1,2	1,35	1,5
Регіональні	3	3	3,5	4,0	4,5	5,0
Міжрегіональні	5	5	5,5	6,0	7,0	8,0

Для забезпечення реальної капіталізації всі комерційні банки поділяють за рівнем достатності капіталу (з урахуванням значень нормативів адекватності регулятивного та основного капіталу) на:

добре капіталізовані;

достатньо капіталізовані;

недокапіталізовані;

значно недокапіталізовані;

критично недокапіталізовані.

Ознаки класифікації банків за рівнем достатності капіталу наведені в таблиці 6.3.

Контролюючи рівень капіталізації комерційних банків, центральний банк має змогу своєчасно й адекватно реагувати на негативні його зміни.

Іншим напрямом регулювання діяльності банків через економічні нормативи є регулювання ліквідності банківської системи в цілому та окремих банків. Під ліквідністю банку розуміють можливість і спроможність банківської установи безперервно в будь-який момент часу здійснювати платежі за своїми поточними та строковими зобов’язаннями за рахунок трансформації своїх активів у готівкові чи безготівкові грошові кошти. Ліквідність банку визначається збалансованістю активів і пасивів його балансу, ступенем відповідності за строками залучених і позичених ним ресурсів (пасив балансу) із розміщенням ресурсів (актив балансу).

Таблиця 6.3

КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВ ЗА РІВНЕМ ДОСТАТНОСТІ КАПІТАЛУ

Класифікація банку за рівнем достатності капіталу	Н1	Н2	Н3	Обсяг активів з негативною класифікацією
Добре капіталізовані	У межах вимог	Більше 17 %	Не менше 8 %	—
Достатньо капіталізовані	У межах вимог	Більше 8 %, але менше 17%	Більше 4 %, але менше 8 %	—
Недостатньо капіталізовані	У межах вимог	Більше 6 %, але менше 10 %	Більше 3 %, але менше 4 %	—
Значно недокапіталізовані	80 % від діючої вимоги	Більше 2 %, але менше 6 %	Більше 1,3 %, але менше 3 %	45—60 % регулятивного капіталу
Критично недокапіталізовані	Менше 80 % від діючої вимоги	Менше 2 %	Менше 1,3 %	Більше 60 % регулятивного капіталу

Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від різних факторів, серед яких найважливішими є: наявність у банку необхідної кількості ліквідних коштів; можливість залучення ліквідних коштів шляхом їх мобілізації чи реалізації активів; залежність банку від позичених коштів; структура депозитів. Чим більші обсяги наявних у банку ліквідних активів і реальніші можливості їх залучення, тим вищий рівень банківської ліквідності. З іншого боку, чим вищий рівень залежності банку від позичених коштів та чим вищий рівень так званих «летючих» депозитів, що можуть бути в будь-який момент часу вилучені їх власником, тим ризикованіший стан ліквідності банку.

Ліквідність банківської системи регулюється центральними банками через механізми рефінансування, управління золотовалютними резервами, операції на відкритому ринку.

Для вимірювання ліквідності банку використовується, щонайменше два підходи:

на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховуються за балансами і відображають стан ліквідності балансу банку;

на основі визначення потенційної потреби в ліквідних коштах для виконання своїх зобов’язань.

Ліквідність окремого банку піддається регулюванню через установлення певних вимог до ліквідності його балансу. На основі балансу можна розрахувати цілий ряд показників ліквідності, які відображають або співвідношення між активами і зобов’язаннями з однаковими строками повернення (один день, один місяць, три місяці, рік тощо) або співвідношення між активами різного рівня ліквідності (високоліквідні активи/робочі активи; активи первинної ліквідності/загальні активи тощо).

В одних країнах ці показники встановлюються лише центральними банками. За показниками ліквідності, встановленими центральними банками (нормативами ліквідності), комерційні банки повинні постійно (щомісячно або щоквартально) звітувати перед центральним банком. В інших країнах, крім обов’язкових нормативних показників ліквідності, комерційні банки контролюють ряд інших, установлених самостійно. Такі показники підлягають лише внутрішньобанківському контролю. У деяких країнах центральні банки взагалі не встановлюють і не контролюють нормативи ліквідності.

Кількість нормативів ліквідності та їх види теж відрізняються. Так, у Росії їх п’ять, у Німеччині — чотири, в Україні — три, у Франції — один, а Федеральна резервна система США взагалі не встановлює таких нормативів.

Крім кількості та назви, нормативи ліквідності різняться і за алгоритмом розрахунку та граничними їх значеннями. Усі розглянуті відмінності обумовлені особливостями економічного розвитку окремих країн, розвитку національних фінансових ринків та банківських систем.

Національний банк України на сьогодні регулює ліквідність комерційних банків за допомогою трьох нормативів: нормативу миттєвої ліквідності (Н4), нормативу поточної ліквідності (Н5) і нормативу короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) характеризує спроможність банку погашати свої зобов’язання за поточними рахунками за рахунок активів первинної ліквідності (грошових коштів у касі банку та на кореспондентських рахунках НОСТРО) і розраховується за формулою:

де Кк — кошти в касі банку;

Ккр — кошти на кореспондентських рахунках даного банку, відкритих в інших банках;

Зп.р — зобов’язання банку, що обліковуються за поточними рахунками.

За вимогами НБУ граничне значення Н4 має бути не менше 20 %, тобто щонайменше п’ята частина всіх зобов’язань банку за поточними рахунками клієнтів має бути забезпечена активами первинної ліквідності.

Норматив поточної ліквідності (Н5) характеризує спроможність банку погашати свої поточні зобов’язання за рахунок активів первинної та вторинної ліквідності, до яких, крім абсолютно ліквідних активів, відносять активи зі строками повернення до одного місяця. Цей норматив розраховується за формулою:

де Апот — поточні активи — всі активи первинної та вторинної
ліквідності із кінцевим строком повернення до 30 днів;

Зпот — поточні зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до 30 днів.

Вимоги НБУ щодо граничного значення Н5 протягом останніх двох років змінювалися. До 1 липня 2002 р. допускалося його значення не менше 30 %, протягом другого півріччя 2002 р. — не менше 35 %, а з 1 січня 2003 р. — не менше 40 %. Отже, на сьогодні поточні зобов’язання банку можуть не більше ніж у 2,5 раза перевищувати його поточні активи.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) характеризує спроможність банку погашати свої короткострокові зобов’язання за рахунок короткострокових активів. Короткостроковими вважаються активи та зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до одного року. Розраховується норматив короткострокової ліквідності за формулою:

де Акс — короткострокові активи банку;

Зкс — короткострокові зобов’язання банку.

Нормативне значення короткострокової ліквідності банку встановлено на рівні не менше 20 %, тобто короткострокові зобов’язання можуть не більше ніж у 5 разів перевищувати короткострокові активи.

Постійний контроль за допустимою мірою ризику незбалансованої ліквідності дає змогу центральним банкам «тримати руку на пульсі» ліквідності банківської системи в цілому і своєчасно застосовувати ті чи інші механізми її регулювання.

Крім ризику незбалансованої ліквідності, діяльності будь-якої банківської установи притаманний кредитний ризик. Для банку найбільш уразливим є ризик несплати чи несвоєчасної або неповної сплати позичальником основного боргу та процентів за ним, які належать йому як кредитору. Центральні банки регулюють рівень допустимого кредитного ризику шляхом установлення граничних значень ряду нормативів кредитного ризику. Передусім регламентується максимальний розмір заборгованості одного позичальника перед банком (кредитний ризик на одного позичальника) і максимальний розмір великих кредитів, наданих банком усім категоріям позичальників (великі кредитні ризики). Установлення граничних значень для кредитного ризику спонукає банки диверсифікувати власний кредитний портфель.

НБУ регулює кредитні ризики банків другого рівня за допомогою чотирьох нормативів:

норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

норматив великих кредитних ризиків (Н8);

норматив максимального розміру кредитів, гарантій, порук, виданих одному інсайдеру (Н9);

норматив максимального сукупного розміру всіх кредитів, гарантій, порук, виданих інсайдерам (Н10).

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) розраховується за формулою:

де З1к — сукупна заборгованість за всіма виданими кредитними операціями щодо одного клієнта (включаючи враховані векселі, позабалансові зобов’язання та зобов’язання з кредитування) чи банку-контрагента (включаючи розміщені депозити), а також дебіторську заборгованість;

РК — регулятивний капітал.

Нормативне значення Н7 не більше 25 %, тобто видача кредитів «в одні руки» не повинна перевищувати четвертої частини його регулятивного капіталу.

Заборгованість позичальника чи банку-контрагента, яка становить 10 % регулятивного капіталу банку-кредитора, за чинним законодавством вважається в Україні великим кредитним ризиком. Норматив великих кредитних ризиків (Н8) розраховується за формулою:

де Звел. 1к — сукупний розмір усіх зобов’язань, що складають великий кредитний ризик одного контрагента або групи пов’язаних контрагентів (із урахуванням забалансових зобов’язань).

За вимогами НБУ сукупний розмір великих кредитних ризиків
не повинен більше ніж у 8 разів перевищувати регулятивний
капітал банку, тобто нормативне значення Н8 має бути не більшим за 800 %.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій, порук, виданих одному інсайдеру (Н9), обмежує видачу банком внутрішніх кредитів «в одні руки». Розраховується Н9 за фор-
мулою:

де З1ін — сукупний розмір кредитів, гарантій, порук, урахованих банком векселів і забалансових вимог щодо одного інсайдера.

Нормативне значення Н9 установлено на рівні не більше 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру всіх кредитів, гарантій, порук, виданих усім інсайдерам банку (Н10), обмежує загальний ризик за внутрішніми кредитами. Розраховується Н10 за формулою:

де Зін — сукупний розмір кредитів, гарантій, порук, урахованих банком векселів і забалансових вимог щодо всіх інсайдерів банку.

Світовий досвід свідчить про об’єктивність прирівнювання ризику за всіма інсайдерами до одного позичальника. Саме тому нормативні вимоги до його значення встановлюються на рівні вимог щодо допустимого ризику стосовно одного позичальника. НБУ встановив нормативне значення Н9 на рівні не більше
40 %.

Банки, які є активними інвесторами, стають уразливими щодо інвестиційного ризику — ризику несплати або несвоєчасної чи неповної сплати емітентом цінних паперів доходу та основного боргу за розміщеними цінними паперами власної емісії, які належать інвесторові. Іншими словами — це кредитний ризик за інвестиційними операціями. Допустима міра такого ризику діяльності банків регулюється Національним банком України за допомогою двох нормативів:

нормативу інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11);

нормативу загальної суми інвестування (Н12).

Розраховується Н11 за формулою:

де Кін 1уст — кошти, які інвестовані на придбання акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком (часток, паїв) окремо за кожною установою в портфелі банку;

КВ — кошти, вкладені банками у балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, емітованих іншими банками, у портфелі даного банку, а також інвестиції в дочірні компанії та істотна участь у статутному капіталі інших установ.

Нормативне значення Н11 встановлено на рівні не більше 15 %. Отже, комерційний банк може вкладати в цінні папери однієї окремо взятої установи не більше 15 % регулятивного капіталу.

Норматив загальної суми інвестування Н12 розраховується за формулою:

де Кін. у всі уст — кошти, інвестовані в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку, що випущені банками, фінансовими установами та іншими емітентами;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Нормативне значення Н12 установлено на рівні не більше 60 %, тобто всі інвестиції банку не можуть перевищувати 60 % його регулятивного капіталу. Слід звернути увагу на те, що регулятивний капітал при розрахунку нормативів інвестування збільшується на вартість коштів, інвестованих банком в інші банківські установи, дочірні компанії та ті, що мають істотну участь. Оцінюючи ризикованість інвестицій, у розрахунок слід брати весь основний і додатковий капітал, у тому числі і ці високоризиковані позиції, які віднімались від основного і додаткового капіталу при розрахунку регулятивного капіталу.

Валютний ризик впливає на діяльність банківських установ, які мають генеральну ліцензію і здійснюють операції з іноземною валютою чи банківськими металами. З метою мінімізації валютного ризику НБУ встановив для вітчизняних банків обов’язкові нормативи валютної позиції:

норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13);

норматив загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13/1);

норматив загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13/2).

Під валютною позицією розуміють співвідношення між сумою балансових та позабалансових вимог банку та сумою його балансових та позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті. Коли вимоги і зобов’язання в певній іноземній валюті збігаються за обсягом, валютну позицію називають закритою. Банк, який має закриту валютну позицію в певній валюті, не наражається на валютний ризик у цій валюті, оскільки незалежно від напряму зміни курсу цієї валюти обсяги вимог і зобов’язань однакові.

Валютна позиція вважається відкритою, коли сума балансових та позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балансових та позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті. Оскільки така ситуація можлива за двох умов, то розрізняють відкриту валютну позицію довгу і коротку. Валютна позиція є відкритою довгою, коли вимоги банку перевищують його зобов’язання в певній іноземній валюті. Коли ж зобов’язання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку у цій валюті, відкрита валютна позиція є короткою. При розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «плюс», а коротка — знаком «мінус».

Валютним операціям притаманний валютний ризик за умови наявності відкритої валютної позиції. Якщо у банку відкрита довга валютна позиція у певній валюті, то він зазнає збитків у разі падіння курсу цієї валюти щодо національної. Якщо ж наявна коротка відкрита валютна позиція у певній валюті, то банк зазнає втрат у разі підвищення курсу цієї валюти.

Нормативи валютної позиції, встановлені НБУ, визначають верхню межу допустимого валютного ризику.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13) розраховується за формулою:

де ЗВВПгрн — загальна відкрита валютна позиція за всіма балансовими та позабалансовими активами і зобов’язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті. Розраховується як алгебраїчна сума всіх довгих і коротких
валютних позицій у гривневому еквіваленті без урахування
знаку.

Нормативне значення величини допустимого ризику загальної відкритої валютної позиції не більше 35 %.

Норматив ризику відкритої довгої валютної позиції (Н13/1) розраховується за формулою:

де +ВВП — загальна довга відкрита валютна позиція за іноземними валютами у гривневому еквіваленті.

Нормативне значення величини довгої відкритої валютної позиції не більше 30 %.

Норматив ризику відкритої короткої валютної позиції (Н13/2) розраховується за формулою:

де –ВВП — загальна коротка відкрита валютна позиція за іноземними валютами у гривневому еквіваленті.

Нормативне значення Н13/2 не більше 5 %.

Контроль за дотриманням економічних нормативів здійснюється територіальними управліннями НБУ та підрозділами департаменту банківського нагляду на щоденній, щодекадній та щомісячній основі.

Дотримання вимог за щоденними розрахунками оцінюється за нормативом Н1, за групою нормативів кредитного ризику Н7, Н8, Н9, Н10; за нормативами Н2, Н5, Н6 — подекадно, за станом на 1-ше, 11-те та 21-ше число місяця, а за нормативами Н2, Н3, Н4, Н11, Н12, Н13 — виходячи із середньоарифметичного значення за звітний місяць. За порушення вимог до банків-порушників застосовуються штрафні санкції. Розміри штрафів за порушення окремих нормативів диференційовані залежно від кількості допущених порушень протягом звітного періоду.

За порушення нормативів капітальної бази банку (Н1, Н2, Н3) банк протягом одного місяця з дня виникнення порушення повинен укласти з НБУ письмову угоду про виконання плану заходів щодо порядку і строків відновлення рівня регулятивного капіталу (програма капіталізації).

За порушення нормативу Н8 штрафні санкції не застосовуються, а підвищуються вимоги до нормативу платоспроможності Н2: якщо перевищення вимог до Н8 становить менше половини його нормативного значення, то вимоги до Н2 подвоюються, а якщо більше половини — потроюються.