5.3. Ефект заміни та ефект випуску

Вплив зміни ціни ресурсу на оптимум товаровиробника. Ринок, як живий організм, постійно «дихає»: через взаємодію попиту і пропозиції формуються все нові й нові рівні цін на продукти, послуги, ресурси. Якщо зміна цін на ресурси має стійкий характер, то ефективне за витратами виробництво досягається вже за іншої комбінації факторів. У довгостроковому періоді підприємство може вжити заходів щодо заміни дорогих ресурсів дешев­шими.

Розглянемо, як зміна ціни ресурсу впливає на оптимум товаровиробника. Відомо (параграф 5.1), що зміна ціни ресурсу, наприклад праці, графічно відображується поворотом ізокости за годинниковою стрілкою — у разі підвищення ціни або проти годинниковій стрілки — у разі зниження ціни.

Рисунок 5.16 унаочнює, як зміна ціни фактора L, за інших незмінних умов, впливає на оптимальну комбінацію факторів. Лінія E1 ÷ E3 аналогічна лінії «ціна—споживання» у теорії поведінки споживача. Нагадаємо, що економічна теорія розглядає виробницт­во як споживання факторів.

Лінія «ціна—споживання фактора» проходить через усі точки оптимуму (рівноваги) виробника, пов’язані зі зміною ціни цього фактора за інших незмінних умов.

Як бачимо, зниження ціни одиниці ресурсу L веде до збільшення застосування праці та зниження застосування капіталу (подумки проведіть лінії координат L і K до точок рівноваги виробника E1, E2, E3; щоб не «затемнювати» рисунок, їх не наведено).

У довгостроковому періоді підприємство може (і повинне!) змінити розмір використання капіталу у відповідь на зміну ціни праці. Згадаємо еквімаржинальний принцип та умови рівноваги виробника, що описуються формулами (5.3) і (5.4): підприємство перерозподілятиме бюджет на користь дешевших ресурсів, допоки зважені за цінами граничні продукти факторів виробництва не стануть рівними між собою.

Наприклад, у промисловості розвинених країн, як тільки профспілки піднімають відносну ціну праці, підприємства змушені замінювати працю капіталом. Саме висока ціна праці є однією з причин високого рівня автоматизації виробництва в Японії та США.

Але що робити у короткостроковому періоді, коли капітал, як правило, є постійним ресурсом, а кількість видів змінних ресурсів може обчислюватися десятками, причому вони можуть мати різноспрямовану динаміку цін?

Звернемося до рис. 5.17. Припустимо, що ми вивчаємо ефект збільшення ціни праці на оптимальну комбінацію праці та капіталу. За ціни одиниці праці  капіталу  і бюджету виробника ТС1 (ізокоста АВ) оптимальна комбінація ресурсів для випуску Q1 знаходиться в точці Е1 з координатами L1, K1. Якщо ціна праці збільшується до  то ізокоста повертається навколо точки А ліворуч й обмежує максимальне використання праці (у разі повного використання бюджету на працю) точкою

Ізокоста  буде дотичною до більш низької ізокванти Q0, отже, забезпечити випуск Q1 за бюджету ТС1 буде неможливо. Оптимальною комбінацією факторів стане комбінація L2 одиниць праці та K2 одиниць капіталу (точка Е2 на рис. 5.17) за випуску Q0. Підприємство має зробити вибір між двома альтернативами: за того самого бюджету (ТС1) знизити випуск до Q0 або ж зберегти випуск Q1, збільшивши бюджет на придбання ресурсів. Якщо обирається остання альтернатива, то більш високі витрати на придбання ресурсів (ТС2) можуть бути подані графічно проведенням через точку Е1 ізокости А1В1, що відбиває нове співвідношення цін ресурсів —  Зрозуміло, що вона буде рівнобіжна ізокості АВ´ (нагадаємо: нахил ізокости — це співвідношення цін ресурсів, у даному разі — ) і відтинатиме на осях координат відрізки  (точка А1) та  (точка В1). Ізокоста А1В1 не буде дотичною до ізокванти Q1 у точці Е1.

Підприємство, знаходячись у короткостроковому періоді і маючи фіксовану кількість ресурсів постійного характеру, може за збільшення ціни змінного ресурсу залишити комбінацію факторів незмінною. Для цього воно повинно збільшити бюджет на придбання змінних ресурсів (ТС2 > TC1).

У довгостроковому періоді підприємство для забезпечення випуску Q1 у відповідь на збільшення ціни праці вибере нову ком­бінацію факторів, змістившись із точки Е1 у точку Е3, як це показано на рис. 5.17. Точка Е3 є точкою дотику ізокванти Q1 та ізокости А2В2 (із сумою витрат ТС3), що має нахил  і, отже, рівнобіжна ізокостам  і  оскільки для всіх трьох ізокост співвідношення цін на ресурси однакове. Ізокоста ТС3 відтинає на осях координат відрізки  (точка А2) та  (точка В2).

Таким чином, перехід оптимуму товаровиробника з точки Е1 у точку Е3 знижує витрати на забезпечення випуску Q1 з розміру ТC2 до ТС3. Це відбувається тому, що підприємство, керуючись принципом економічності, заміщує ресурс L, який подорожчав, на відносно дешевший ресурс K. (Порівняйте на рис. 5.17 координати точок Е1 і Е3 — K3 > K1; L3 < L1.)

Поняття «ефект заміни» та «ефект випуску». Результат зміни ціни ресурсу може бути розкладений, як і в мікроекономічній теорії поведінки споживача, на дві складові, одна з яких являє собою ефект заміни, а друга — ефект випуску. Ефект випуску відповідає поняттю «ефект доходу» в теорії споживача.

Ефект заміни (заміщення, субституції) — це зміна структури оптимальної комбінації факторів виробництва за зміни ціни одного з ресурсів; це та частина зміни обсягу споживання ресурсу, що є результатом заміни менш дорогим ресурсом іншого ресурсу, що став порівняно дорожче.

Зміна ціни ресурсу впливає не тільки на структуру оптимальної (тієї, що мінімізує витрати) комбінації факторів виробництва, а й на випуск. Справді, у разі зниження (збільшення) ціни ресурсу за того самого бюджету на закупівлю ресурсів може бути забезпечений більший (менший) випуск.

Це унаочнює рис. 5.17 — збільшення ціни ресурсу L спричинило перехід на нижчу ізокванту (від Q1 до Q0) і зниження споживання ресурсу, що подорожчав.

Ефект випуску — це частина зміни обсягу споживання ресурсу, обумовлена зміною випуску в результаті зміни ціни одного з ресурсів, які формують комбінацію факторів виробництва, що мінімізують витрати.

Розкладання загального результату зміни ціни ресурсу на ефекти заміни і випуску. Ідею розкладання загального ефекту зміни ціни блага на ефекти заміни і доходу (у рамках формування теорії споживчого вибору) в економічній науці вперше було висловлено українським економістом-математиком Є. Є. Слуцьким (до речі, у 20-х роках ХХ ст. він викладав у Київському комерційному інституті, нині — Київський національний економічний університет). Його стаття «До теорії збалансованого бюджету», опублікована в італійському журналі в 1915 р., на жаль, залишалася поза полем зору наукової громадськості, допоки англійські економісти Р. Аллен і Дж. Хікс не підійшли впритул до розроблення теорії споживчого попиту на основі базових положень порядкової теорії корисності і відповідного графоаналітичного інструментарію. Р. Аллен у 1936 р. опублікував статтю «Теорія споживчого попиту професора Слуцького», розставивши тим самим акценти в пріоритетах.

Скористаємося підходами теорії поведінки споживача і роз­глянемо модель розкладання загального ефекту зміни обсягу споживання ресурсу за зміни його ціни на ефекти доходу і випуску.

Нехай праця для виробника є нормальним ресурсом, тобто, за аналогією з термінологією мікроекономічної теорії поведінки споживача, благом нормальних переваг виробника, обсяг споживання якого збільшується зі збільшенням бюджету на придбання ресурсів і знижується за його зменшення.

Звернемося до рис. 5.18. Початкова оптимальна комбінація факторів виробництва знаходилася в точці дотику ізокости АВ та ізокванти Q1, тобто в точці Е1 з координатами L1, K1. За підвищення ціни одиниці праці ізокоста займе положення АВ¢; точка А не змінить свого положення, оскільки загальна сума витрат на ресурси ТС не змінилася. Оптимальна комбінація факторів вироб­ництва змістилася з точки Е1 у точку Е2.

Загальний результат підвищення ціни ресурсу виявився в скороченні обсягу його застосування з L1 до L2.

Для розкладення цього результату на ефект заміни та ефект випуску проведемо паралельно ізокості АВ¢ допоміжну ізокосту А1В1 так, щоб вона торкалася ізокванти Q1 (точка дотику — Е3). Як і в теорії споживання, можна вважати, що вздовж дуги Е1Е3 відбувається заміщення ресурсом K ресурсу L, що подорожчав, за збереження незмінним обсягу випуску Q1. Отже, ефект заміни становить L1 – L3.

Однак, оскільки загальна сума витрат ТС залишається незмінною, підвищення ціни змінного ресурсу призводить до скорочення випуску з Q1 до Q0, а точка, що характеризує оптимальну комбінацію ресурсів, зміщується з Е3 в Е2. Цей зсув і характеризує ефект випуску. В одиницях змінного ресурсу ефект випуску становитиме L3 – L2. Отже, загальний результат зміни ціни змінного ресурсу на рис. 5.18 можна розкласти на ефект заміни та ефект випуску:

Ефект заміни завжди негативний: підвищення ціни ресурсу веде до скорочення, а її зниження — до збільшення обсягу застосування даного ресурсу.

Напрям дії ефекту випуску не настільки однозначний. Він залежить від того, до якої категорії благ належить ресурс: нормаль­не благо (нормальний ресурс, тобто ресурс нормальних переваг
виробника) або неповноцінне, низькоякісне благо («неякісний ресурс»). При цьому під «неякісним ресурсом» розуміють не ресурс низької якості, з погляду його споживчих характеристик, а ресурс менш вагомий для виробника. Наприклад, за необхідності вирішення соціальної проблеми підвищення рівня зайнятості і створення нових робочих місць більше засобів необхідно вкладати у фактор «праця». У цьому разі праця є «нормальним ресурсом», а капітал — «низькоякісним ресурсом», або «ресурсом ниж­чих переваг виробника», або «неповноцінним ресурсом».

Ефект випуску для нормальних ресурсів також негативний, його дія посилює вплив ефекту заміни, що унаочнює рис. 5.18.

Для ресурсів, яким віддається менша перевага, як і для неповноцінних благ, вплив ефекту заміни та ефекту випуску різно­спрямований. При цьому результат може бути і позитивним, і негативним.

На рис. 5.19 ефект випуску позитивний — зниження випуску з Q1 до Q0 супроводжується збільшенням обсягу застосування ресурсу, що подорожчав, з L3 до L2. При цьому ефект випуску
(L3 – L2) перекриває ефект заміни (L1 – L3), отже, загальний результат є позитивним.

Допитливий читач може самостійно побудувати серію графіків. Наприклад, вплив на оптимум товаровиробника зменшення ціни фактора L або зменшення (збільшення) ціни фактора K; вважаючи вагомішим фактор L або K тощо та зробити відповідні висновки.

Розмежування ефектів заміни і випуску має важливе значення для прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері виробництва і витрат з урахування технічної і соціально-економічної політики підприємства й динаміки ринкових цін на ресурси.

Вплив зміни ціни ресурсу на оптимум товаровиробника. Ринок, як живий організм, постійно «дихає»: через взаємодію попиту і пропозиції формуються все нові й нові рівні цін на продукти, послуги, ресурси. Якщо зміна цін на ресурси має стійкий характер, то ефективне за витратами виробництво досягається вже за іншої комбінації факторів. У довгостроковому періоді підприємство може вжити заходів щодо заміни дорогих ресурсів дешев­шими.

Розглянемо, як зміна ціни ресурсу впливає на оптимум товаровиробника. Відомо (параграф 5.1), що зміна ціни ресурсу, наприклад праці, графічно відображується поворотом ізокости за годинниковою стрілкою — у разі підвищення ціни або проти годинниковій стрілки — у разі зниження ціни.

Рисунок 5.16 унаочнює, як зміна ціни фактора L, за інших незмінних умов, впливає на оптимальну комбінацію факторів. Лінія E1 ÷ E3 аналогічна лінії «ціна—споживання» у теорії поведінки споживача. Нагадаємо, що економічна теорія розглядає виробницт­во як споживання факторів.

Лінія «ціна—споживання фактора» проходить через усі точки оптимуму (рівноваги) виробника, пов’язані зі зміною ціни цього фактора за інших незмінних умов.

Як бачимо, зниження ціни одиниці ресурсу L веде до збільшення застосування праці та зниження застосування капіталу (подумки проведіть лінії координат L і K до точок рівноваги виробника E1, E2, E3; щоб не «затемнювати» рисунок, їх не наведено).

У довгостроковому періоді підприємство може (і повинне!) змінити розмір використання капіталу у відповідь на зміну ціни праці. Згадаємо еквімаржинальний принцип та умови рівноваги виробника, що описуються формулами (5.3) і (5.4): підприємство перерозподілятиме бюджет на користь дешевших ресурсів, допоки зважені за цінами граничні продукти факторів виробництва не стануть рівними між собою.

Наприклад, у промисловості розвинених країн, як тільки профспілки піднімають відносну ціну праці, підприємства змушені замінювати працю капіталом. Саме висока ціна праці є однією з причин високого рівня автоматизації виробництва в Японії та США.

Але що робити у короткостроковому періоді, коли капітал, як правило, є постійним ресурсом, а кількість видів змінних ресурсів може обчислюватися десятками, причому вони можуть мати різноспрямовану динаміку цін?

Звернемося до рис. 5.17. Припустимо, що ми вивчаємо ефект збільшення ціни праці на оптимальну комбінацію праці та капіталу. За ціни одиниці праці  капіталу  і бюджету виробника ТС1 (ізокоста АВ) оптимальна комбінація ресурсів для випуску Q1 знаходиться в точці Е1 з координатами L1, K1. Якщо ціна праці збільшується до  то ізокоста повертається навколо точки А ліворуч й обмежує максимальне використання праці (у разі повного використання бюджету на працю) точкою

Ізокоста  буде дотичною до більш низької ізокванти Q0, отже, забезпечити випуск Q1 за бюджету ТС1 буде неможливо. Оптимальною комбінацією факторів стане комбінація L2 одиниць праці та K2 одиниць капіталу (точка Е2 на рис. 5.17) за випуску Q0. Підприємство має зробити вибір між двома альтернативами: за того самого бюджету (ТС1) знизити випуск до Q0 або ж зберегти випуск Q1, збільшивши бюджет на придбання ресурсів. Якщо обирається остання альтернатива, то більш високі витрати на придбання ресурсів (ТС2) можуть бути подані графічно проведенням через точку Е1 ізокости А1В1, що відбиває нове співвідношення цін ресурсів —  Зрозуміло, що вона буде рівнобіжна ізокості АВ´ (нагадаємо: нахил ізокости — це співвідношення цін ресурсів, у даному разі — ) і відтинатиме на осях координат відрізки  (точка А1) та  (точка В1). Ізокоста А1В1 не буде дотичною до ізокванти Q1 у точці Е1.

Підприємство, знаходячись у короткостроковому періоді і маючи фіксовану кількість ресурсів постійного характеру, може за збільшення ціни змінного ресурсу залишити комбінацію факторів незмінною. Для цього воно повинно збільшити бюджет на придбання змінних ресурсів (ТС2 > TC1).

У довгостроковому періоді підприємство для забезпечення випуску Q1 у відповідь на збільшення ціни праці вибере нову ком­бінацію факторів, змістившись із точки Е1 у точку Е3, як це показано на рис. 5.17. Точка Е3 є точкою дотику ізокванти Q1 та ізокости А2В2 (із сумою витрат ТС3), що має нахил  і, отже, рівнобіжна ізокостам  і  оскільки для всіх трьох ізокост співвідношення цін на ресурси однакове. Ізокоста ТС3 відтинає на осях координат відрізки  (точка А2) та  (точка В2).

Таким чином, перехід оптимуму товаровиробника з точки Е1 у точку Е3 знижує витрати на забезпечення випуску Q1 з розміру ТC2 до ТС3. Це відбувається тому, що підприємство, керуючись принципом економічності, заміщує ресурс L, який подорожчав, на відносно дешевший ресурс K. (Порівняйте на рис. 5.17 координати точок Е1 і Е3 — K3 > K1; L3 < L1.)

Поняття «ефект заміни» та «ефект випуску». Результат зміни ціни ресурсу може бути розкладений, як і в мікроекономічній теорії поведінки споживача, на дві складові, одна з яких являє собою ефект заміни, а друга — ефект випуску. Ефект випуску відповідає поняттю «ефект доходу» в теорії споживача.

Ефект заміни (заміщення, субституції) — це зміна структури оптимальної комбінації факторів виробництва за зміни ціни одного з ресурсів; це та частина зміни обсягу споживання ресурсу, що є результатом заміни менш дорогим ресурсом іншого ресурсу, що став порівняно дорожче.

Зміна ціни ресурсу впливає не тільки на структуру оптимальної (тієї, що мінімізує витрати) комбінації факторів виробництва, а й на випуск. Справді, у разі зниження (збільшення) ціни ресурсу за того самого бюджету на закупівлю ресурсів може бути забезпечений більший (менший) випуск.

Це унаочнює рис. 5.17 — збільшення ціни ресурсу L спричинило перехід на нижчу ізокванту (від Q1 до Q0) і зниження споживання ресурсу, що подорожчав.

Ефект випуску — це частина зміни обсягу споживання ресурсу, обумовлена зміною випуску в результаті зміни ціни одного з ресурсів, які формують комбінацію факторів виробництва, що мінімізують витрати.

Розкладання загального результату зміни ціни ресурсу на ефекти заміни і випуску. Ідею розкладання загального ефекту зміни ціни блага на ефекти заміни і доходу (у рамках формування теорії споживчого вибору) в економічній науці вперше було висловлено українським економістом-математиком Є. Є. Слуцьким (до речі, у 20-х роках ХХ ст. він викладав у Київському комерційному інституті, нині — Київський національний економічний університет). Його стаття «До теорії збалансованого бюджету», опублікована в італійському журналі в 1915 р., на жаль, залишалася поза полем зору наукової громадськості, допоки англійські економісти Р. Аллен і Дж. Хікс не підійшли впритул до розроблення теорії споживчого попиту на основі базових положень порядкової теорії корисності і відповідного графоаналітичного інструментарію. Р. Аллен у 1936 р. опублікував статтю «Теорія споживчого попиту професора Слуцького», розставивши тим самим акценти в пріоритетах.

Скористаємося підходами теорії поведінки споживача і роз­глянемо модель розкладання загального ефекту зміни обсягу споживання ресурсу за зміни його ціни на ефекти доходу і випуску.

Нехай праця для виробника є нормальним ресурсом, тобто, за аналогією з термінологією мікроекономічної теорії поведінки споживача, благом нормальних переваг виробника, обсяг споживання якого збільшується зі збільшенням бюджету на придбання ресурсів і знижується за його зменшення.

Звернемося до рис. 5.18. Початкова оптимальна комбінація факторів виробництва знаходилася в точці дотику ізокости АВ та ізокванти Q1, тобто в точці Е1 з координатами L1, K1. За підвищення ціни одиниці праці ізокоста займе положення АВ¢; точка А не змінить свого положення, оскільки загальна сума витрат на ресурси ТС не змінилася. Оптимальна комбінація факторів вироб­ництва змістилася з точки Е1 у точку Е2.

Загальний результат підвищення ціни ресурсу виявився в скороченні обсягу його застосування з L1 до L2.

Для розкладення цього результату на ефект заміни та ефект випуску проведемо паралельно ізокості АВ¢ допоміжну ізокосту А1В1 так, щоб вона торкалася ізокванти Q1 (точка дотику — Е3). Як і в теорії споживання, можна вважати, що вздовж дуги Е1Е3 відбувається заміщення ресурсом K ресурсу L, що подорожчав, за збереження незмінним обсягу випуску Q1. Отже, ефект заміни становить L1 – L3.

Однак, оскільки загальна сума витрат ТС залишається незмінною, підвищення ціни змінного ресурсу призводить до скорочення випуску з Q1 до Q0, а точка, що характеризує оптимальну комбінацію ресурсів, зміщується з Е3 в Е2. Цей зсув і характеризує ефект випуску. В одиницях змінного ресурсу ефект випуску становитиме L3 – L2. Отже, загальний результат зміни ціни змінного ресурсу на рис. 5.18 можна розкласти на ефект заміни та ефект випуску:

Ефект заміни завжди негативний: підвищення ціни ресурсу веде до скорочення, а її зниження — до збільшення обсягу застосування даного ресурсу.

Напрям дії ефекту випуску не настільки однозначний. Він залежить від того, до якої категорії благ належить ресурс: нормаль­не благо (нормальний ресурс, тобто ресурс нормальних переваг
виробника) або неповноцінне, низькоякісне благо («неякісний ресурс»). При цьому під «неякісним ресурсом» розуміють не ресурс низької якості, з погляду його споживчих характеристик, а ресурс менш вагомий для виробника. Наприклад, за необхідності вирішення соціальної проблеми підвищення рівня зайнятості і створення нових робочих місць більше засобів необхідно вкладати у фактор «праця». У цьому разі праця є «нормальним ресурсом», а капітал — «низькоякісним ресурсом», або «ресурсом ниж­чих переваг виробника», або «неповноцінним ресурсом».

Ефект випуску для нормальних ресурсів також негативний, його дія посилює вплив ефекту заміни, що унаочнює рис. 5.18.

Для ресурсів, яким віддається менша перевага, як і для неповноцінних благ, вплив ефекту заміни та ефекту випуску різно­спрямований. При цьому результат може бути і позитивним, і негативним.

На рис. 5.19 ефект випуску позитивний — зниження випуску з Q1 до Q0 супроводжується збільшенням обсягу застосування ресурсу, що подорожчав, з L3 до L2. При цьому ефект випуску
(L3 – L2) перекриває ефект заміни (L1 – L3), отже, загальний результат є позитивним.

Допитливий читач може самостійно побудувати серію графіків. Наприклад, вплив на оптимум товаровиробника зменшення ціни фактора L або зменшення (збільшення) ціни фактора K; вважаючи вагомішим фактор L або K тощо та зробити відповідні висновки.

Розмежування ефектів заміни і випуску має важливе значення для прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері виробництва і витрат з урахування технічної і соціально-економічної політики підприємства й динаміки ринкових цін на ресурси.