1. Сутність державної інноваційної політики.

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 

Розглянемо  важливу тему курсу – система регулювання, стимулювання та оподаткування інноваційних процесів як на рівні держави, так і на рівні підприємства.

 Державна інноваційна політика - це сукупність науково-технічних,  виробничих, управлінських,  фінансово-збутових та інших заходів, пов'язаних з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту. Інноваційна політика є ширшим поняттям, ніж науково-технічна, яка традиційно пов'язана з вибором пріоритетів у науці та техніці. Інноваційна політика поєднує на; ку, техніку, підприємництво, економіку та управління; охоплю виробництво, банки, науково-технічні кадри.

Розрізняють 4 типи інноваційної політики:

1.  Інноваційна політика „технологічного поштовху”. Ц політика пов'язана з визначенням державою пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки.

2.   Інноваційна політика ринкової орієнтації. Пов'язана використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і в бору напрямів розвитку науки та техніки. При цій політиці обмежена роль держави в стимулюванні інноваційної діяльності.

3.  Інноваційна політика соціальної орієнтації. Ця політика стосується соціального регулювання наслідків НТП,  а процес прийняття рішень базується на соціально-політичних рішеннях, Ця політика ніколи не використовувалась самостійно, але окремі її елементи відображені в розвитку різних країн.

4.  Інноваційна політика, яка націлена на зміни економічна структури господарського механізму. Ця політика пов'язана із впливом передової технології на вирішення соціально-економічних проблем, на зміни галузевої структури, на рівень життя.

Розглянемо  важливу тему курсу – система регулювання, стимулювання та оподаткування інноваційних процесів як на рівні держави, так і на рівні підприємства.

 Державна інноваційна політика - це сукупність науково-технічних,  виробничих, управлінських,  фінансово-збутових та інших заходів, пов'язаних з просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок збуту. Інноваційна політика є ширшим поняттям, ніж науково-технічна, яка традиційно пов'язана з вибором пріоритетів у науці та техніці. Інноваційна політика поєднує на; ку, техніку, підприємництво, економіку та управління; охоплю виробництво, банки, науково-технічні кадри.

Розрізняють 4 типи інноваційної політики:

1.  Інноваційна політика „технологічного поштовху”. Ц політика пов'язана з визначенням державою пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки.

2.   Інноваційна політика ринкової орієнтації. Пов'язана використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і в бору напрямів розвитку науки та техніки. При цій політиці обмежена роль держави в стимулюванні інноваційної діяльності.

3.  Інноваційна політика соціальної орієнтації. Ця політика стосується соціального регулювання наслідків НТП,  а процес прийняття рішень базується на соціально-політичних рішеннях, Ця політика ніколи не використовувалась самостійно, але окремі її елементи відображені в розвитку різних країн.

4.  Інноваційна політика, яка націлена на зміни економічна структури господарського механізму. Ця політика пов'язана із впливом передової технології на вирішення соціально-економічних проблем, на зміни галузевої структури, на рівень життя.